Зв’язки підприємця з банками, страховими компаніями, іншими фінансово-кредитними установами



Скачати 173.8 Kb.
Дата конвертації05.03.2017
Розмір173.8 Kb.
Тема: Зв’язки підприємця з банками, страховими компаніями, іншими фінансово-кредитними установами.

Мета: 1. Освітня мета: Познайомити учнів з роллю банків, страхових компаній, інших організацій у діяльності підприємства.

2. Розвиваюча мета: Продовжити формування економічного образу мислення, як необхідної бази для вивчення основ ринкової економіки.

3. Виховна мета: Мотивувати творчі здібності, як обов'язкові умови успішності в житті.

Методи і прийоми : розповідь,бесіда, просунута(ефективна) лекція, бортовий журнал; групова робота.

Обладнання: підручник,зошит,комп'ютер,таблички з підписами груп

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Література: 1.Варналій З.С.,Сизоненко В.О. Основи підприємницької діяльності,підручник для учнів 10-11 класів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв та гімназій; Київ Знання України 2003р

2.Мельничук В. Г. Економіка підручник для 10 класу загальноосвітніх навчальних закладів;Київ «Навчальна книга» 2005р.

3.Мочерний С.В. Основи підприємницької діяльності,посібник,Київ Видавничий центр «Академія» 2001р.

4.Радіонова І.Ф. Економіка(рівень стандарту, академічний рівень) 11 клас, Кам'янець-Подільський «Аксіома» 2011р.

5.Інформація з інтернету.

Хід уроку

І. Організаційний етап
- Привітання з учнями.
- Перевірка присутності учнів, наявності в них зошитів, підручників.
- Психологічна підготовка до уроку.

II.Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності

Перевірка домашнього завдання

Дайте відповіді на запитання

1.Назвіть основні види доходу.

2. Який прибуток називають чистим ?

3. На дошці написати формули за якими визначають:

-валовий дохід,

-валовий прибуток,

-чистий прибуток .

4.Як поділяються витрати? Навести приклади складу витрат.

5. Яка відмінність між постійними і змінними витратами?

6.Що таке рентабельність і як вона розраховується?



ІІІ. Формування і засвоєння нових знань, умінь і навичок

Повідомлення теми уроку, постановка мети і завдання

Вступне слово вчителя. Сьогодні ми розглянемо роль банків, страхових компаній, та інших організацій у діяльності підприємства. Дві неділі тому клас було поділено на три групи, кожна група отримала завдання підготувати інформацію(у вигляді рефератів, доповідей, презентацій) про банки(I група), страхові компанії (IIгрупа) та фінансово- кредитні установи(III група).

В робочих зошитах учні записують число, класна робота,тему уроку і креслять бортовий журнал(табличку).

Зовнішні фінансові ресурси підприємства

Я знаю

Я взнав(ла)

Давайте заповними в таблиці бортового журналу колонку, що я знаю про банки,страхові компанії ,фінансово- кредитні установи.(2-3 хв.)

Пропоную прослухати інформацію яку підготували групи і заповнити колонку «Я взнав(ла)», тим новим, про що ви дізнаєтесь на сьогоднішньому уроці.

Розповідь вчителя

Якби підприємці користувалися лише власними ресурсами для створення і розширення підприємств, то це б значно гальмувало розвиток економіки. Усі ресурси, якими може скористатися підприємець, поділяються на внутрішні та зовнішні. Сьогодні ми з вами розглянемо зовнішні фінансові ресурси підприємства.


Фінансові ресурси підприємства

Внутрішні ресурси Зовнішні ресурси

1.прибуток 1.банківські кредити

2.амортизаційні відрахування 2.продаж цінних паперів

3.державні субсидії

4.лізинг

Група банкірів( інформація для доповіді)

З розвитком товарного виробництва постала потреба у спеціалізованих фінансово-кредитних установах, що обслуговують рух коштів і сприяють прискоренню економічного зростання шляхом раціонального використання тимчасово вільних грошових ресурсів товаровиробників і споживачів. Так історично з'явилися банки і банківська система держави.

У сучасних ринкових умовах банки це фінансові організації (установи), що зберігають, надають, розподіляють, обмінюють, контролюють кошти й обіг грошей і цінних паперів.

Найважливіші функції банків такі:

• емісія засобів обігу, у тому числі грошей і цінних паперів;

• акумуляція (зберігання) тимчасово вільних коштів депонентів (вкладників) з виплатою їм доходу у вигляді відсотка (депозитного відсотка);

• надання позичок дебіторам, яким тимчасово потрібні гроші, із стягуванням позичкового відсотка;

• посередницькі послуги в розрахунках і платежах із стягуванням комісійної винагороди;

• інвестування власних коштів банку в об'єкти народного господарства з одержанням доходу на правах власності у формі прибутку, дивідендів за акціями тощо.

Залежно від основних функцій розрізняють банки центральні (емісійні), комерційні (депозитні), іпотечні, зовнішньоторговельні, міжнародні та ін.

Треба мати на увазі, що банки — не просто сховища і каси для видачі грошей і надання кредитів. Вони становлять потужний інструмент структурної політики і регуляції економіки, здійснюваної через перерозподіл фінансів, капіталу у формі банківського кредитування інвестицій, необхідних для підприємницької діяльності, створення і розвитку виробничих і соціальних об'єктів. Банки можуть спрямовувати кошти, фінансові ресурси у вигляді кредитів у галузі, сфери, регіони, де капітал матиме краще застосування.

Банки як інформаційні процесори. У процесі забезпечення зберігання коштів і функцій укладення угод комерційні банки збирають, обробляють, модернізують і контролюють інформацію про своїх клієнтів, особливо про позичальників. Комерційні банки мають високу репутацію як інформаційні процесори. Існування комерційних банків фактично можна пояснити їх здатністю ефективно здобувати інформацію, що становить інтерес для позичальника. Якість цих інформаційних потоків є критичним чинником, що визначає ефективність і якість діяльності банку. Обробка інформації звичайно є важливою складовою банківської діяльності.


Банки як фірми, що надають фінансові послуги. Комерційні банки надають такі основні види послуг: надання коштів у позику, продаж і обслуговування платіжних карток і дорожніх чеків, обмін валюти, довірче управління фінансовими активами, переказ грошей, торгівля цінними паперами, фінансовий лізинг, надання гарантій та поручительства.
Банки одночасно відіграють роль покупця і продавця наявних у суспільстві тимчасово вільних коштів. Оскільки в ринковій економіці існує кілька джерел позикових коштів — комерційний кредит, позики на основі емісії облігацій та інших цінних паперів, банки крім прямого кредитування здійснюють і опосередковане. Вони не тільки кредитують позичальників, а й надають посередницькі послуги для одержання позик у третіх осіб. До таких послуг належать, зокрема, надання гарантій і консорціальні операції (кредитні операції, що здійснюються для одного клієнта двома або кількома банками). Додаткові послуги мають на меті максимально задовольнити індивідуальні потреби клієнтів і в такий спосіб стимулювати вкладення в комерційний банк. Зазначеними послугами є консультування в галузі бухгалтерського обліку і фінансового контролю; аналіз кредитоспроможності; посередництво в операціях з цінними паперами; трастові операції (управління майном за дорученням клієнта). Серед нових у сфері традиційних банківських послуг є факторинг; чековий споживчий кредит; кредитні картки; лізинг.
У широкому розумінні комерційним вважається будь-який банк, що функціонує на другому рівні банківської системи. Таке трактування комерційного банку характерне для української практики, де всі банки, крім національного, по суті, комерційні. У вузькому розумінні комерційним є банк, який виконує повний набір базових банківських операцій і єдина мета якого — одержання максимального прибутку. Так комерційний банк характеризується у банківській сфері Німеччини, США та інших країн, де поряд з комерційними банками діє багато інших банків другого рівня, які не називаються комерційними.
У світовій практиці вироблено два принципи побудови комерційних банків: спеціалізації, коли банківська діяльність обмежена певним видом операцій або сектором грошового ринку, і універсальності, коли будь-які обмеження на діяльність банків на грошовому ринку усуваються.
З огляду на досвід західних країн усі універсальні банки можна об'єднати у три групи: комерційні (у вузькому розумінні), ощадні та кооперативні. Ці групи банків різняться за правовою формою, набором клієнтури і цілями діяльності. Першу групу універсальних банків утворюють вже розглянуті комерційні, другу — ощадні інститути. У різних країнах вони по-різному називаються і класифікуються*. Третю групу універсальних банків становлять кредитні товариства (кооперативні банки), подібні за характером діяльності до ощадних банків. Відмітна ознака кредитних товариств як окремого виду універсальних банків полягає в тому, що їх діяльність базується на пайових внесках і депозитних вкладах своїх членів, яким надаються ці кошти в позики — коротко-, середньо- та довгострокові. Проте останнім часом ці банки не обмежуються обслуговуванням тільки своїх членів, а істотно наблизилися за характером діяльності до звичайних комерційних банків.
Спеціалізовані банки на відміну від універсальних функціонують у вузьких секторах грошового ринку або виконують обмежену кількість банківських операцій, де вимагаються особливі технічні прийоми та спеціальні знання. Найчастіше спеціалізовані банки працюють у таких секторах ринку: споживчого кредиту; іпотечного кредиту; сільськогосподарського кредиту; залучення малих вкладів та обслуговування малого бізнесу; у зовнішньоекономічній діяльності; у сфері інвестування капіталу; у житловому будівництві.
Конкретні спеціалізовані банки в різних країнах істотно різняться за назвою, структурою, характером діяльності. Найпоширеніші спеціалізовані банки: іпотечні; будівельні ощадні (каси); інвестиційні компанії; підтримки; гарантійні; розрахункові (клірингові) палати.
В Україні мережа ощадних інститутів подана одним банком — Ощадним, який за кількістю філій і працівників є найбільшим банком і займає домінуючі позиції на ринку заощаджень.

Група страховиків( інформація для доповіді)

Страхові компанії — це фінансові посередники, які здійснюють виплати своїм клієнтам при настанні певних подій, обумовлених у договорі страхування (страховому полісі)

Страхові компанії — це установи, які забезпечують інвесторам страховий захист від різних ризиків та відіграють надзвичайно велику роль на фінансовому ринку. Угоди страхування, що укладаються з інвесторами, є основою для фінансового забезпечення інвестиційних проектів. Страхові компанії мають достатні довгострокові страхові резерви і є основними постачальниками довгострокового капіталу на національних ринках фінансових послуг провідних західних країн.

Інформація про страхові компанії Черкас

UAIC Українська аграрно-страхова компанія, Черкаси

Закрите акціонерне товариство “Українська аграрно-страхова компанія”

Закрите акціонерне товариство “Українська аграрно-страхова компанія” – універсальна компанія, яка захищає майнові інтереси своїх клієнтів шляхом надання повного комплексу страхових послуг в межах добровільного страхування та підвищення рівня страхової культури. Метою і сенсом роботи нашої компанії є Клієнти та їх довіра. ЗАТ “УАСК”, завдяки новій унікальній технології моніторингу ризиків сільськогосподарського виробництва, є головним експертом Українського пулу перестрахування сільськогосподарських ризиків. Цінним досвідом нашої компанії є страхування фінансових ризиків кредитних спілок. Основними характеристиками страхового продукту компанії є відповідність класичним світовим страховим продуктам з урахуванням національних особливостей та конкурентоспроможність за ціновими параметрами.

ВЕКСЕЛЬ, Черкаси

Страхова компанія “Вексель”

Страхова компанія “Вексель” заснована Промінвестбанком в 1994 році. Компанія має ліцензії на проведення близько 40 видів страхування та входить до числа 10 найбільших страховиків України у сфері класичного страхування. СК «Вексель» співпрацює з багатьма промисловими та комерційними підприємствами, має філії у всіх регіонах України. Посідаючи впевнену позицію на страховому ринку України, СК “Вексель” є однією з найбільш динамічних компаній. Основними пріоритетами роботи компанії є надання клієнтам страхових послуг на рівні європейських стандартів та забезпечення надійного захисту їхніх інтересів.

Княжа, Черкаси

Українська страхова компанія «Княжа»

Діяльність Української страхової компанії «Княжа» націлена на задоволення сучасних потреб суспільства України у страхових послугах. Компанія у своїй щоденній роботі орієнтується на фізичних осіб, малий та середній бізнес. Саме тому Компанія розвиває власну філіальну мережу на всій території країни. Це дає можливість запропонувати сучасні страхові продукти в кожній точці України за оптимальними цінами. Компанія розвиває масові продукти, пов’язані з автострахуванням (КАСКО, ОСЦВ), а також медичне та майнове страхування.

ОРАНТА, Черкаси

Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"



Національна акціонерна страхова компанія (НАСК) "Оранта" є правонаступницею Укрдержстраху, заснованого 25 листопада 1921 року, тобто цю дату компанія вважає датою свого заснування. В 1994 році Укрдержстрах перетворено на Відкрите акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", засновником якої з боку держави виступив Фонд державного майна України. У 2007 році Фонд державного майна продав інвесторові останній пакет акцій, що перебував у державній власності. Компанія стала приватною, що сприяло наступному поліпшенню структури активів НАСК "Оранта" й підвищенню її платоспроможності.

Пенсійні фонди — це юридичні особи, які у західних країнах створюються приватними та державними корпораціями, фірмами і підприємствами з метою виплат пенсій і допомоги робітникам та службовцям. Кошти цих фондів утворюються за рахунок внесків робітників, службовців, підприємств, а також прибутків від інвестицій пенсійних фондів.
В Україні відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" можуть створюватися пенсійні фонди трьох видів: відкриті, корпоративні та професійні. Відкритим є недержавний пенсійний фонд, учасниками якого можуть бути будь-які фізичні особи незалежно від місця і характеру їх роботи. Засновником корпоративного пенсійного фонду є юридична особа-роботодавець або кілька юридичних осіб-роботодавців. Учасниками цього фонду можуть бути виключно фізичні особи, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцями-засновниками. Засновниками професійного пенсійного фонду можуть бути об'єднання юридичних осіб-роботодавців, об'єднання фізичних осіб, включаючи професійні спілки, або фізичні особи, пов'язані за родом їх професійної діяльності. Учасниками такого фонду можуть бути виключно фізичні особи, пов'язані за родом їх професійної діяльності, визначеної у статуті фонду. Особи, які управляють пенсійними активами, керуються інвестиційною декларацією пенсійного фонду, в якій відображені основні напрями інвестування коштів та обмеження інвестиційної діяльності з пенсійними активами на фінансовому ринку. Інвестиційна декларація розробляється і затверджується радою фонду, а також обов'язково реєструється в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.

Ломбарди — це кредитні установи, які надають грошові позики під заставу рухомого майна. В Україні вони виникли на початку 20-х років XX ст. як державні госпрозрахункові підприємства, що перебували у віданні місцевих рад у системі установ побутового обслуговування. Ломбарди були створені з метою надання населенню можливості зберігати предмети особистого користування і домашнього вжитку, а також брати позику під заставу цих речей.

Група представники фінансово-кредитні установи ( інформація для доповіді)

Фінансово-кредитна установа — це юридична особа, що здійснює одну або кілька операцій, які можуть виконувати банки, за винятком залучення вкладів від населення.


Позиково-ощадні асоціації — це кредитні товариства, створені для фінансування житлового будівництва. На Заході вони виникли майже 150 років тому, але справжнього розвитку дістали після Другої світової війни. Основою їх діяльності є надання іпотечних кредитів під житлове будівництво в містах і сільській місцевості (90 % активів), а також вклади в державні цінні папери. Загалом позиково-ощадні асоціації домінують на ринку іпотечного кредиту для житлового будівництва. Як правило, його послугами у західних країнах користуються переважно середні верстви населення.

Інвестиційні фонди та інвестиційні компанії — різновид фінансово-кредитних інститутів, поширених у західних країнах. їх капітал утворюється на акціонерній (пайовій) основі шляхом акумуляції коштів приватних інвесторів за допомогою емісії власних цінних паперів (зобов'язань). Сформований капітал вкладається в акції та облігації підприємств у своїй країні і за кордоном. Таким чином, інвестиційні компанії є посередником та індивідуальним інвестором. Вони купують, зберігають і продають цінні папери з метою одержання прибутку на вкладений капітал.
За типами вирізняють відкриті, інтервальні та закриті інвестиційні фонди, або інститути спільного інвестування (ІСІ). Відкриті ІСІ безперервно купують і продають власні цінні папери (акції чи інвестиційні сертифікати) за ринковою ціною, яка визначається щодня діленням вартості чистих активів ІСІ на кількість цінних паперів в обігу. Отже, в такий спосіб досягається високий рівень ліквідності цінних паперів, емітованих відкритим ІСІ, але вони не можуть вільно обертатися на ринку цінних паперів. Інтервальні ІСІ викуповують власні цінні папери час від часу, але не рідше одного разу на рік.
ICI закритого типу створюється на визначений строк і не викуповує цінні папери, емітовані ним, до моменту його ліквідації чи реорганізації. Цінні папери закритих і інтервальних ICI вільно обертаються на ринку цінних паперів.
У сучасному світі переважну більшість становлять відкриті ICI. У США серед відкритих ICI найпопулярніші так звані взаємні фонди грошового ринку (ВФГР), які вкладають акумульовані шляхом розміщення власних акцій кошти в інструменти грошового ринку — казначейські векселі, комерційні папери, депозитні сертифікати. Перший ВФГР з'явився в США в 1971 р. Нині ці фонди є найбільш конкурентоспроможними фінансовими інституціями, на їхніх рахунках зберігається майже 40 % усіх заощаджень, вони продовжують приваблювати дедалі більшу кількість дрібних інвесторів.
Відповідно до законодавства в Україні можуть створюватись корпоративні інвестиційні фонди — це відкриті акціонерні товариства, які емітують прості іменні акції і провадять діяльність виключно із спільного інвестування, а також пайові інвестиційні фонди, які не є юридичними особами і створюються за ініціативою компанії з управління активами шляхом розміщення серед інвесторів випущених нею інвестиційних сертифікатів.

Інвестиційні банки - це інвестиційні інститути, що займаються розміщенням нових випусків цінних паперів; правильніше вважати інвестиційний банк не інвестором, а фінансовим посередником.

Благодійні фонди — це установи, розвиток яких пов'язаний з низкою обставин: благодійність стала частиною підприємництва; створення благодійних фондів пояснюється бажанням власників великих особистих капіталів у разі передання їх нащадкам і дарування уникнути великих податків. Остання обставина — найважливіша і визначальна, оскільки дає змогу великим власникам приховувати свої капітали від обкладання прибутковим податком і податком на спадщину.

Державні субсидії — це виділення коштів з бюджету суб’єктам підприємницької діяльності на вирішення певних завдань у рамках різного роду державних програм.

Лізинг (англ. leasing — оренда, майновий найм) — підприємницька діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна. Таке майно є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Лізинг – це довгострокова оренда машин і обладнання, видача обладнання напрокат. Лізинг дозволяє промисловим, торговим, транспортним та іншим підприємствам (орендаторам) отримувати в комерційних банках і лізингових компаніях (орендодавців) за певну орендну плату в довгострокове користування широкий перелік основних засобів.
Оренда – це майновий найм.
Оренда підприємства – це взяття підприємства у володіння та користування за договором на визначений термін i за певну плату, тобто підприємство виступає як товар. Оренда майнового комплексу – це поточна оренда, яка здійснюється на таких умовах:

мета оренди – задовольнити тимчасові потреби орендаря;

термін оренди визначається угодою. Після закінчення терміну оренди майно повертається орендодавцю;

майно є власністю орендодавця;

ризик втрати та псування орендного майна визначається умовами угоди.
У сучасних умовах широкого розповсюдження набула форма участі банків у лізингових операціях під назвою «вендор лізинг», тобто «лізинг продавця». Ця форма лізингу розповсюджується лише на великі промислові компанії, що виготовляють складне, велике і дороге обладнання, яким банки пропонують послуги при реалізації цього обладнання.
Лізинг має дві основні форми – прямий та такий, що повертається. Прямому фінансовому лiзингу надається перевага, коли підприємству потрібне переоснащення технічного потенціалу. Лізингова фірма при такій угоді забезпечує 100 %-не фінансування, придбання обладнання. При лiзингу орендар виплачує у лізинговій формі не орендну плату, а повну вартiсть майна у кредит. У випадку виявлення дефектів лізингових основних фондів, лізингова фірма повністю звільняється від претензії. Претензії за трьохсторонньою угодою стосуються постачальника.
Угода лізингу укладається на наступних умовах:

термін лізингу дорівнює терміну служби основних засобів;

сума платежу об’єднує в собі вартість основних фондiв, проценти за кредит, комісійні платежi;

ризик, пов’язаний із псуванням та загибеллю, приймає на себе лiзингоотримувач;

основні фонди є власністю лізингової фірми (орендодавця).
Розрізняють два види лізингу:

фінансовий;

операційний.
Фінансовий лізинг - це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.
Операційний лізинг характеризується більш коротким, ніж життєвий цикл виробу, терміном контракту, що передбачає неповну амортизацію обладнання за час оренди, після чого воно повертається лізингодавцю і може бути знову здано в оренду. Комерційними банками і лізинговими компаніями застосовується, як правило, фінансовий лізинг. Це найбільш типова і розповсюджена форма лізингу, що характеризується середньо- і довгостроковим характером контрактів, амортизацією повної або більшої частини вартості обладнання. Операційний лізинг, у свою чергу, охоплює рейтинг і хайринг.
Рейтинг - короткострокова оренда від одного дня до одного року без права наступного придбаня орендарем майна.
Хайринг - середньострокова оренда, яка передбачає здачу в найм товарів, обладнання і машин на термін від одного до трьох років.
Після завершення терміну дії контракту орендар може:

повернути об’єкт лiзингу орендодавцю;

укласти новий контракт на оренду;

викупити об’єкт лiзингу за залишковою вартістю.


Про свій вибір орендатор повідомляє лізинговій компанії завчасно, наприклад, за півроку до закінчення терміну погашення. Фактично фінансовий лізинг є формою довгострокового кредитування купівлі, відрізняючись від звичайної угоди купівлі-продажу моментом переходу права власності на об’єкт угоди до споживача.
Фінансовий лізинг також називають лізингом майна з повною окупністю або повною виплатою, так як протягом терміну угоди (як правило, 3 – 7 років) лізингодавець повертає всю вартість майна і отримує прибуток від лізингової операції.
Орендна плата (лізинговий внесок) – це плата за виробниче використання об’єкта лізингової угоди, вона складається із суми амортизаційних відрахувань і процентних відрахувань від вартості переданого в оренду майна (процент за банківський кредит і плата за додаткові послуги банку). Розмір амортизаційних відрахувань залежить від початкової вартості майна, терміну служби, ступеня зносу на момент передачі в оренду і норм амортизації, встановлених для даного виду майна.
Залежно від форми здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.
Окремо виділяють селенг - різновид лізингу, в якому лізингоодержувачем виступає селенг-компанія, що приймає у користування майно та окремі майнові права від громадян і господарчих суб'єктів за плату.
Чистий лізинг - це відносини, при яких все обслуговування майна бере на себе орендар. Тому в даному випадку витрати по обслуговуванню устаткування не включаються в лізингові платежі. Даний вид лізингу, як було вказано вище, характерний для фінансового лізингу.
Лізингоодержувач - суб'єкт підприємницької діяльності, який одержує в користування об'єкти Лізингу за договором лізингу.

IV. Узагальнення і систематизація знань, умінь і навичок

- Отже, яку тему ми сьогодні вивчили?

- Що нового ви дізналися?

- Отож, чи є всі передумови для того, щоб Україна зайняла належне місце у світовому економічному співтоваристві?



V. Підсумки уроку, рефлексія.

Рефлексія

Який прибуток вашого знання?

Який приріст ваших особових характеристик?

Наскільки вигідні інтелектуальні придбання на уроці?



Оцінювання учнів за роботу на уроці.

VI.Домашнє завдання : Вивчити тему 5 п.5.4 , підготувати інформацію про бізнес-план.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка