Збірник наукових праць



Скачати 15.75 Mb.
Сторінка3/65
Дата конвертації26.12.2016
Розмір15.75 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   65

ПРАВООХОРОННА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ОБ’ЄКТ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ

В статье проанализирована правоприменительная деятельность как самостоятельный объект уголовно-правовой охраны. Сформулированы предложения по систематизации структуры Особенной части Уголовного кодекса Украины с учётом необходимости перераспределения составов преступлений, посягающих на авторитет органов власти и правосудие.

Enforcement activity as an independent object of criminal law defence is analysed in the article. Suggestions on structure systematization of The Special part of the Criminal code of Ukraine bearing in mind the necessity of redistribution of constitution of a crime, infringing authority of public agency and justice are formulated.

У теорії права достатньо сталим є погляд, відповідно до якого забезпечення законності і правопорядку не може здійснюватися стихійно, а вимагає цілеспрямованого впливу на поведінку суб’єктів права з метою приведення такої поведінки до стандартів, закріплених у нормах права. Фактори позитивного впливу на стан законності і правопорядку представляють собою певну систему, оскільки створюють мережу нерозривно пов’язаних між собою елементів, які мають упорядковану ієрархічну структуру і розвиваються за певними законами суспільного буття [1, 227]. Наведена позиція відомого російського теоретика, на наш погляд, не є бездоганною, оскільки фактори впливу на стан законності і правопорядку хоча і представляють собою систему, однак не можна визнавати ієрархічність такої системи, яка в такому випадку орієнтована на існування факторів більш високого та більш низького порядку. Безумовно, ці фактори мають різнорівневий характер, однак рівні впливу визначаються суб’єктним складом такого впливу, а не змістом впливу, який, у свою чергу, і визначає підпорядкованість ієрархічної побудови досліджуваних факторів.

Представляється, що виділенням факторів трьох рівнів і буде вичерпано зміст цілеспрямованого впливу на поведінку суб’єкта права – загальнодержавний рівень, який охоплює фактори, що впливають на поведінку всіх учасників суспільних відносин, виникнення, зміна і припинення яких відповідно до норм права і утворює стан правопорядку в межах окремої країни; стратевий рівень, який визначається сферою зацікавленості в урегульованості відносин на рівні відповідних соціальних об’єднань (страт); індивідуальний рівень обмежується впливом на поведінку окремої особи, як суб’єкта права. Саме підхід, який вимагає визначення ієрархічного положення кожного з елементів системи факторів впливу на стан законності і правопорядку, піддається нами критики, оскільки створив передумови для формування невиправданого підходу з позиції пріоритетів до деяких проблем правового регулювання. Зокрема, у кримінальному праві пріоритетність кримінально-правового захисту визначається через або домінування інтересів держави в цілому, або визнання людини, її прав та інтересів в якості основної цінності, захист якої повинен здійснюватися з використанням найсуворіших заходів впливу, якими характеризується саме кримінальна відповідальність. Однак, стратевий рівень формування правопорядку, який виступає одночасно визначальним для загальнодержавного й індивідуального рівнів, вимагає звернення до правоохоронної діяльності як особливого об’єкту кримінально-правового захисту, від створення належних умов для реалізації якого залежить формування правопорядку як на загальнодержавному, так і індивідуальному рівнях.

На підставі зазначеного, звернення до проблеми визначення правоохоронної діяльності в якості самостійної цінності, захист якої не тільки допускає, а вимагає застосування кримінально-правових заходів, представляється достатньо актуальним і необхідним.

Правоохоронна діяльність стала предметом досліджень багатьох науковців, таких як Голосніченко І., Даньшин І., Дзюба В., Дмитрук В., Комарчук В., Матишевський П., Мухтаров Ю., Осадчий В., Яценко С. та деяких інших дослідників. Однак більшість з вказаних науковців здійснюють дослідження правоохоронної діяльності з позиції її функціональних особливостей і в якості стабілізуючого фактору громадського правопорядку. Ті ж науковці, які звертають увагу на гарантії здійснення правоохоронної діяльності, розглядають кримінально-правове забезпечення на рівні з організаційним, адміністративним та іншими видами факторів, які використовуються в діючому законодавстві в якості забезпечення ефективності правоохоронної діяльності.

Метою даної публікації є абстрагування від функціональних особливостей правоохоронної діяльності з акцентуванням уваги на ній, як на особливому об’єкті кримінально-правового захисту, із запропонуванням нових підходів до систематизації закону про кримінальну відповідальність.

Перш ніж звернутися до аналізу кримінально-правової охорони правоохоронної діяльності, необхідно визначитися відносно змісту використовуваних категорій, враховуючи те, що такий фактор впливає на логічність наведених в подальшому обґрунтувань.

У кримінально-правовій доктрині склалось поняття «об’єкт кримінально-правової охорони», тому існує необхідність визначити систему його адитивних ознак, які визначають не тільки природу даної юридичної категорії, але й закладають підвалини для виділення їх окремих видів в процесі аналізу кримінального законодавства. По-перше, об’єкт кримінально-правової охорони охоплює коло загальнолюдських цінностей, яке характеризується не тільки важливістю для держави і суспільства, але й за своєю природою допускає правовий захист таких цінностей за допомогою заходів кримінально-правового характеру.

По-друге, об’єкт кримінально-правової охорони представляє собою невід’ємну частину правового регулювання з використанням норм кримінального права, якою визначаються основні функції такого регулювання, особливості яких у сполученні з об’єктом кримінально-правової охорони і створюють унікальність правового регулювання із застосуванням закону про кримінальну відповідальність. Обґрунтовуючи жорсткий зв’язок між об’єктом, функціями і ціллю у кримінальному праві, відомий російський вчений М.І. Ковальов зазначав, що між «задачами і функціями існує тісний зв’язок. Однак задача є дещо дане із зовні виконавцю, право ж саме формулює її. Вона стає матеріальною умовою життя як об’єктивна закономірність... Функція – це роль, яку виконує саме право, а зміст ролі визначається задачами права» [2, 23]. Зупинимось на аналізі кримінально-правових функцій більш детально, оскільки є необхідність доведення власної позиції щодо застосування категорії «кримінально-правовий захист», яка є більш доцільною у використанні порівняно з «кримінально-правовою охороною».

В теорії права під функціями прийнято розуміти основні напрямки юридичного впливу на суспільні відносини, які визначаються суттю і соціальним призначенням права в житті суспільства. Традиційно виділяють дві самостійні функції права: регулятивну і охоронну. Регулятивна функція права полягає у встановленні позитивних правил поведінки, в організації суспільних відносин, в координації соціальних взаємозв’язків. Охоронна функція – це обумовлений соціальним призначенням напрямок правового впливу, спрямований на охорону загальнозначимих, найбільш важливих економічних, політичних, національних, особистих відносин, їх недоторканість і відповідно до цього – витіснення відносин, не характерних для даного устрою. Таким чином, охоронна функція виражається у зверненні встановлених кримінальним законом правил до охорони морально-етичних і соціально-економічних цінностей, соціальних, у тому числі і юридичних норм, прав і інтересів громадян від злочинних посягань [3, 31-32]. Таким чином, у кримінальному праві достатньо широко представлена як охоронна, так і регулятивна функції, які взаємно доповнюють одна одну, створюючи тим самим специфіку кримінально-правового регулювання, і обидві функції в рівній мірі залежать від об’єкту правового регулювання. Так, регулятивна функція полягає у доведенні до суб’єкта права обов’язку не вчиняти певні дії, які посягають на загально-соціальні цінності, а охоронна реалізується шляхом надання правових засобів, в першу чергу кримінальної відповідальності, для захисту таких відносин від протиправних посягань.

На підставі зазначеного можна зробити висновок, що термін, який отримав широке поширення – «об’єкт кримінально-правової охорони» не зовсім адекватно передає зміст виконуваних кримінально-правових функцій. Представляється, що з метою більш повного відображення змісту зв’язку між об’єктом правового регулювання через застосування закону про кримінальну відповідальність і функцій кримінального права, доцільно використовувати термін «об’єкт кримінально-правового захисту», який вказує на визнання рівнозначного існування двох основних функцій кримінального права – регулятивної і охоронної. Таким чином, яким би терміном не визначалось регулювання, воно не повинно ототожнюватися з терміном «охорона», оскільки регулювання передбачає і здійснення діяльності щодо регулювання соціально позитивних відносин, а на думку деяких авторів, – і каральної функції. Саме ця обставина дає можливість зробити висновок про те, що всупереч поглядам, які отримали широке поширення, закон про кримінальну відповідальність покликаний виконувати регулятивно-охоронну функцію в процесі правового регулювання, яка передбачає впорядкування суспільних відносин з позиції реалізації конкретної цілі – охорона таких відносин. Крім того, у разі використання терміну «кримінально-правова охорона» виникають етимологічні складнощі у визначенні правоохоронної діяльності як «об’єкта кримінально-правової охорони». Використання терміну «охорона» створює уявлення про багаторівневий характер охоронної діяльності, оскільки вона здійснюється певними уповноваженими органами в процесі застосування права відносно суб’єктів суспільних відносин і вже потім самі суб’єкти такої діяльності стають об’єктом охорони. Але за таких умов порушується принцип «рівності всіх перед законом», який має загально-правовий характер і підлягає застосуванню як відносно загальних, так і спеціальних суб’єктів права.

Таким чином, використання терміну «об’єкт кримінально-правового захисту» представляється більш доцільним як з позиції визначення видів здійснюваних кримінально-правових функцій, так і з позиції використання загально-правових принципів, передбачених Конституцією України.

По-третє, ознаки об’єкта кримінально-правового захисту виступають визначальними факторами в процесі формування кримінальної політики, спрямованої на подолання злочинності, негативних її наслідків, профілактику та попередження злочинних діянь. Ознаки об’єкта захисту є базовими в процесі встановлення оптимального механізму впливу на злочинність, вони визначають вибір необхідних засобів протидії як злочинності в цілому, так і окремих її проявів.

Відносно змісту поняття «правоохоронна діяльність» слід підтримати позицію Осадчого В.І., який під ним розуміє реалізацію представниками державних органів в ході виконання ними службових обов’язків хоча б однієї з наведених функцій: досудове розслідування в кримінальних справах чи адміністративне провадження; виконання вироків, рішень, ухвал і постанов судів; оперативно-розшукова; адміністративна, охоронна і профілактична функції міліції; припинення правопорушень при переміщенні людей, транспортних засобів, товарів та інших предметів через державний і митний кордон; припинення правопорушень при незаконному використанні лісу, незаконному полюванні, незаконному зайнятті рибним, звіриним або іншим водним промислом; нагляду і контролю за виконанням законів [4, 9-10]. На думку науковця, вказані види діяльності, як об’єкт кримінально-правової охорони, передбачені у розділі XV Особливої частини КК України, в якому об’єднані злочинні посягання на авторитет органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян, хоча сам родовий об’єкт визначений не вдало [4, 50-52]. Не ставлячи за мету ініціювати дискусію з цього питання, все ж необхідно зазначити, що авторитет органів державної влади та інших суб’єктів публічної влади є більш вдалою юридичною конструкцією, ніж державне управління, як це було встановлено кримінальним законом редакції 1960 року. Авторитет органів влади і об’єднань громадян може розглядатися як з позиції законної діяльності самих носіїв влади, осіб, на яких поширюється власна діяльність і предметів, які виступають, свого роду, артефактами управлінської діяльності. Вказані складові представляють собою систему взаємозалежних ознак, які в цілому і визначають зміст авторитету органів державної влади і громадських об’єднань. Тому представляється, що законодавець досить вдало вказав на адитивну ознаку діяльності носіїв владних повноважень, якою виступає саме авторитет вказаних суб’єктів.

Однак, зазначені законодавцем види функцій, в деяких випадках, відносяться до інших родових об’єктів, що не може не сказатися негативно, ані на оптимальності структури діючого закону про кримінальну відповідальність, ані на практиці його застосування, оскільки обидва зазначені фактори є взаємозалежними. Так, серед злочинів проти правосуддя, об’єднаних у Розділі XVIII Особливої частини КК України, містяться такі, які безпосередньо пов’язані з окремими видами правоохоронної діяльності. Наприклад, у статті 371 КК України передбачена відповідальність за завідомо незаконні затримання, привід, або арешт. Що стосується арешту, то його згадка у відповідній статті представляється помилкою, оскільки арешт (відповідно до ст. 51 КК України) відноситься до виду покарання, яке застосовується виключно на підставі вироку суду, а тому незаконне призначення арешту охоплюється ознаками злочину, передбаченого ст. 375 КК України «Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови». Що стосується затримання, то відповідно до статей 106 і 115 КПК України, воно здійснюється органами дізнання або досудового слідства. Привід, як захід кримінально-процесуального примусу, здійснюється органами внутрішніх справ і Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України – щодо службовців і працівників Збройних Сил України, які відносяться до органів дізнання відповідно до ст. 101 КПК України.

Таким чином, зазначені дії, які утворюють об’єктивну сторону злочину, відносяться до правоохоронної діяльності, визначеної як суб’єктним складом, так і її характером і має опосередкований відношення до здійснення правосуддя, під яким зазвичай розуміють виняткове повноваження здійснювати безпосереднє, повне та об’єктивне дослідження обставин юридичної справи в умовах гласного і усного судового розгляду при забезпеченні змагальності і рівноправ’я сторін.

Таким чином, проведене дослідження об’єкту кримінально-правового захисту, яким виступає правоохоронна діяльність уповноважених державних органів, засвідчує необхідність підтримати позицію тих науковців, які пропонують сформувати особливу групу статей, в яких передбачені діяння, що посягають на встановлений порядок здійснення правоохоронної діяльності, які розпорошені у різних розділах Особливої частини КК України, що позитивно вплине не тільки на структуру закону про кримінальну відповідальність, але й практику його застосування.

Література:


  1. Общая теория права и государства / под редакцией В.В. Лазарева. – Москва, 1996.

  2. Ковалев М.И. Советское уголовное право: курс лекций. Том 1. Введение в уголовное право. – Свердловск, 1971.

  3. Багрий-Шахматов Л.В. Социально-правовые проблемы уголовной ответственности и форм ее реализации. – Одесса, 2000.

  4. Осадчий В.І. Кримінально-правовий захист правоохоронної діяльності. – Київ, 2004.



Redkous V., IABM (Moscow)

THE CONCEPT AND THE CHARACTERISTIC FEATURES OF THE SPECIAL FORMS OF ACTIVITY, ACHIEVED BY NATIONAL SECURITY SERVICES OF THE CIS – MEMBER COUNTRIES

В статье с позиций административного права раскрываются понятие и характерные черты специальных видов деятельности, осуществляемых национальными органами безопасности государств-участников СНГ.

У статті з позицій адміністративного права розкриваються поняття та характерні риси спеціальних видів діяльності, які здійснюються національними органами безпеки держав-учасників СНД.

Under the conditions of conducting in the CIS – member countries the political and law reforms, the important factor of the increasing the effectiveness of the activity of the national security bodies is the improvement of the lawful regulation of their organization and activity.

In the juridical literature, the diverse problems of the government reformation are illustrated; however, the questions of the reformation of the sphere of national security, of the national security bodies in the given works practically are not touched upon in view of specific character and relative closed nature of their activity [1].

In each CIS – member country its own system of the national security bodies was formed. Moreover in a number of the countries as the basis of its construction was assumed the principle of functional specialization on the basic activities in the sphere of national security (for example, in Russia there are organs of the federal security service, the organs of external reconnaissance, the organs of state protection). In other states, everything is considerably been more centralized: the above – mentioned forms of activity are achieved by different structural subdivisions of the united organ of national security.

However, one of the signs, which make it possible to classify the organ under the national security bodies: counterintelligence, reconnaissance, operational- search and a number of other, connected with the use secret forces and facilities, forms and methods of activity is its right to achieve special forms of the activity.

A number of circumstances causes the need for a more thorough study of the administrative-legal guarantee of special forms of the activity of the national security bodies, as follows:

1) such special forms of activity, as counterintelligence, reconnaissance, operational- search, state guard are the basic forms of the national security bodies activities, directed toward the solution of the bodies’ challenges, and the effectiveness of the activity of the national security bodies as a whole depends on their realization;

2) necessity of guaranteeing a maximally possible public legal regulation of special forms of the activity of the national security bodies, which is caused by the proclamation of democratic rule-of-law states building in the CIS – member countries, the formation of civic society there, which are based on the principles of law and order, respects and observances of rights and freedoms of man and citizen, publicity, humanism, fixed in their constitutions;

3) necessity of the protection of human and civic rights and freedoms under the conditions, when their basic rights and freedoms can be limited on the grounds of laid down by the Constitution and laws within the limits, necessary for guaranteeing of national safety (for example, the limitation of the civic right to the secret of correspondence, telephone negotiations, post, telegraphic and other pieces of information, transferred by the networks of electrical and postal communication by taking of counterintelligence measures) [2];

4) necessity of the protection of human and civic rights and freedoms under the conditions for strengthening the vertical line of the executive power, of strengthening the role of the organs of executive power in the solution of the problems of ensuring national security both as a whole and the role of the national security bodies in particular, since precisely the national security bodies are public organs, allotted by the scope of the competence in the sphere of national security ensuring, and participating in this case in the solution of other problems of state administration;

5) the inclusion of the national security bodies in the CIS – member countries into the system of their executive power, and not only special but also administrative and criminal procedure, jurisdiction of these national security bodies draws the complex application of all rights for the solution of the problems presented [3];

6) by the large effectiveness of the administrative measures, whose application makes it possible in proper time to reveal, to prevent and to suppress the diverse external and internal threats of the national security;

7) necessity for the legal limitation of the freedom of the discretion of the national security bodies’ officials in planning and making of decisions about taking of the measures within the framework of the realization of the special forms of activity;

8) by the no uniformity of the legal regulation of the most special forms of the activity (for example, in the CIS – member countries the legal regulation of operational- search activity is organized on much the higher level than the legal regulation of counterintelligence and reconnaissance activity);

9) necessity of the search for the optimum versions of the use of results of the special forms of activity, their introduction into «lawful» field, that completely possibly within the framework realization by the national security bodies of the specific administrative authorities (for example, failure to foreign citizen in the entry into the country for reasons of providing national security, etc).

The questions of the improvement of the legal regulation of the special forms of activity has already been touched upon by the author in a number of scientific works; therefore within the framework of this work the attention will be given to questions of their administrative-legal guarantee [4].

Let us at first note that the formation of the administrative-legal bases of national security ensuring depends on the action of the entire system of factors, and, in particular: on the results of political processes, affecting the form of the administration of the CIS – member countries; on the selected political and economic orientation of the country (in Russia, or on NATO and European Union); on the requirements of the realization of effective state administration in the sphere of national security ensuring; on the need for taking into consideration the conditions of the globalization of the universally recognized principles and standards of international law, European standards, and also number of others.

Let us explain a number of them based on examples. Thus, as a result changes of the form of administration in the Ukraine changed and the approaches to the legal regulation of organization and activity of the national security bodies. The tendency of the Ukraine to be integrated into the European Union and NATO is an important factor.

In spite of constant requirements of the realization of effective state administration in the sphere of national security ensuring theory and practice, until now, did not formulate any conventional approaches to forming of the system of the organs, which ensure national security. There are only general approaches to the determination of destination, structure, enumeration of the principles of activity and the functions, called and by directions of the national security bodies, or the forms of activity (for example, crime control, opposition to terrorist activity, etc).

For example, the improvement of control in the field of national security ensuring in the Ukraine is connected with the creation of independent, not forming part of SBU (Security Service of Ukraine), services of the external reconnaissance of the Ukraine, civil service of special connection and protection of the information of the Ukraine

Thus, it is possible to speak about such tendency in the sphere of national security ensuring of a number of the CIS – member countries (Ukraine, Russia) as forming of independent, equal in the organizational- legal aspects special services. For example, the author talks about the functional specialization of organs in the sphere of national security ensuring in the basic directions (or types) of activity (external reconnaissance, special connection, etc).

The administrative-legal bases of national security ensuring under the conditions of globalization must be been formed according to the universally recognized principles and standards of international law, European standards. For example, the project of the law of the Ukraine «about the security service of the Ukraine» is been accompanied by words that it is prepared by «taking into account European standards, in particular, the recommendations of the parliamentary assembly of the council of Europe» [5].

All these factors make the determining influence on the administrative-legal guarantee of special forms of the activity of the national security bodies of the CIS – member countries.

We have already said that to the special forms of the national security bodies’ activities should be carried, first of all, counterintelligence, reconnaissance, operational- search and number of other forms of activity.

Before giving the definition of the special forms of activity, achieved by the national security bodies, it should be noted that existence of the special forms of activity is caused by the need of obtaining complete, objective, timely, adequate information about the events and the processes, which could be as the threats of national security, so also contribute to the progressive development of state and society, i.e., the information, which facilitates providing national security.

The other characteristic features, the signs of the special forms of the activity, in the opinion of the author, are following:

1) they are accomplished by the national security bodies in the limits of the scope of the competence given exclusively for the solution of problems the guarantees of national security, and of other tasks, established by legislation;

2) they are the basic directions of the activity (functions) of the national security bodies, derivatives of the destination of organs and tasks solved by them;

3) have processual nature, their tasks, principles, conditions of realization, stage;

4) bear predominantly the secret nature, connected with the use of possibilities of the confidential collaboration of citizens with the national security bodies, special forms and the methods of realization;

5) they are achieved not by all organs and officials, but, as a rule, only by operational subdivisions of the national security bodies;

6) predominantly they bear the information nature, connected with obtaining of information about the threats of national security, and also about other facts and circumstances, which be important for providing of national security or for guaranteeing the activity of national security bodies;

7) the results of the special forms of activity can be used for decision making by the highest officials of state, and this is prescribed by law;

8) it is tightly connected with all forms of activity, achieved by the national security bodies for effective national security ensuring;

9) they have legal basis, in this case at the legislative level only the general parameters of the special forms of activity are determined, and concrete forms and methods of realization are provided for by departmental law reports, and also by a number of others.

In the Russian legislation, the following determinations of the special forms of activity, achieved by the national security bodies, are normatively fixed.

Counterintelligence activity is the activity, achieved by organs of the federal security service and (or) by their subdivisions, and also by the officials of the organs and subdivisions indicated by means of taking of counterintelligence measures for purposes of revealing, warning, suppression of reconnaissance and other activity of special services and organizations of the foreign states, and also of the individual persons, directed toward causing of damage to safety of the Russian Federation.

It is operational - search activity is the form of the activity, achieved publicly and secretly by operational subdivisions of the public organs, authorized by present federal law, in the limits of their authorities by means of taking operational- search measures for purposes of the protection of life, health, rights and the freedoms of man and citizen, property, ensuring safety of society and state from the criminal encroachments [7].

Russian legislation does not give determinations of reconnaissance activity. In the federal law dated January 10, 1996. N of 5- [FZ] «about the external reconnaissance» in article 2 it is indicated that the reconnaissance activity is achieved by organs of external reconnaissance of the Russian Federation by means of: 1) obtaining and analyzing the information affecting vitally important interests of the Russian Federation real and potential possibilities, actions, plans and intentions of foreign states, organizations and persons (further - reconnaissance information); 2) the rendering of assistance in the realization of the measures, achieved by a state in the interests of ensuring safety of the Russian Federation. The need for the realization of reconnaissance activity is determined in the limits of their authorities by the President of the Russian Federation and Federal Council, because of impossibility or inexpediency of ensuring safety of Russia by other methods [8].

The analysis of the content of given definitions taking into account the previously isolated by us basic signs makes it possible to propose the following working definition of the special forms of activity, achieved by the national security bodies as the basic directions of the activity (functions) of the national security bodies, achieved in the limits of the established scope of authority, as a rule, by operational subdivisions by the national security bodies and by their officials by means of the fulfillment of special (counterintelligence, reconnaissance, operational- search and other) measures, which have predominantly secret nature, and directed toward the resolution entrusted to the national security bodies tasks by ensuring safety of personality, society and state from the external and internal threats. The concrete definition of tasks, and enumeration special measures achieved depends on the functional specialization of the organ of national security or its subdivision (reconnaissance, counterintelligence or by other).

Speaking as a whole about the administrative-legal guarantee of special forms of activity, achieved by the national security bodies, we will bear in mind, first of all, the use of entire allowed by administrative right arsenal of the legal means (administrative-legal standards and the appearing on their basis relations, special administrative-legal statuses of subjects, forms and the methods of administrative activity, the reports of the realization of the rules of administrative law, and other), which can be used for the effective realization by the national security bodies of the special forms of activity for purposes of ensuring safety of personality, society and state.

These problems have already found the specific solution in the juridical literature [9]; however, volume of the conducted investigations it is clearly insufficient for the complete disclosure of this theme.

Let us isolate the most important directions of the administrative-legal guarantee of special forms of activity, achieved by the national security bodies.

in the opinion the author, it should be carried to them the establishment:

the enumeration of the subdivisions of the national security bodies and their officials, authorized to achieve special forms of activity;

the administrative authorities of subjects, which achieve special forms of activity, and also the order of their realization;

forms and the methods of the administrative activity of subjects, authorized to achieve special forms of activity;

the special features of the passage of government service by subjects, who achieve special forms of activity;

the enumeration of the measures for the administrative influence, which can be used in the interests of the realization of the special forms of activity. They will, in the first place, include the measures for administrative warning, administrative suppression, administrative punishment, guarantee of administrative proceedings, control, supervisory, and also other measures of pressure.

In this case it must be noted, that the realization of the measures for administrative proceedings will be used within the framework the administrative activity of the national security bodies as one of the basic forms of their activity, which consists in the daily, practical realization of the external and internal administrative authorities, given to the national security bodies, for purposes of the solution of the general problems of state administration in the sphere of ensuring safety of personality, society and state, the creation propitious conditions for solution of the tasks of counterintelligence, reconnaissance activity, combating of terrorism, crime control, realization of other forms of activity, and also regulation of the folding intra-organizational relations [10].

In the opinion the author, it should be actively been carried out the comparative analysis of the corresponding positions of the laws of Russia and the CIS – member countries in this sphere for the purpose of the possible adaptation of positive foreign experience under the Russian conditions.

For example, there are interesting for the scientific analysis points 7 and 8 articles 7 of the laws of the Ukraine «about the counterintelligence activity», that establishes the number of the administrative authorities of organs, subdivisions and officials of SBU for fulfilling determined by the law of the tasks of counterintelligence activity.

In accordance with them organs, subdivision and the officials of the security service of the Ukraine, who achieve counterintelligence activity, have the right: p. 7) - «to detain and to hold in specially diverted for this places: the persons, suspected of preparation or conducting of reconnaissance- blasting, terrorist activity and accomplishment of other crimes, whose investigation is referred to the scope of the competence of the security service of the Ukraine, for the periods and in the order, provided by the laws of the Ukraine; those, who penetrated to the objects and in the places, guarded by organs and by the subdivisions of the security service of the Ukraine, for the period to three hours, and with the special need of warning the crime or of its suppression and for the purpose of the establishment of personality - to seventy two hours with the information about this of law court for 24 hours from the moment of detention for checking the validity of this measure for suppression. To carry out the personal examination of the persons indicated and the examination of things, which are been located with them, transportation means, to withdraw documents and objects, which can be material evidence or are dangerous for life and health of people»; p. 8) - «it is exclusive for the suppression of reconnaissance, terrorist and other illegally encroachments on the national security of the Ukraine, and also with the pursuit of the persons, suspected of conducting of this activity, at any time without difficulty to enter and to be found on the territory and in the accommodations of the bodies of state power and them structural subdivision, of local authorities, enterprises, establishments and organizations, independent of the form of property, and to the guarded military objects, in accordance with legal procedure» [11].

It is also worth – saying about the position of the part of 11 articles 8 of laws of the Ukraine, which they establish that for the purpose of warning, timely revealing and suppression of reconnaissance, terrorist and other illegal encroachments of national security of the Ukraine the organs and subdivisions of SBU, which achieve counterintelligence activity, according to its results, if necessary, have the right to carry out the preventive maintenance of offenses in the sphere of national security; and in case of revealing in the course of this work of those, who need preventive action, to declare to them official warning about the inadmissibility of the unlawful conduct.

The conducted investigation makes it possible to draw a number of conclusions.

First, the special forms of activity, achieved by the national security bodies are the basic directions of the activity (function) of the national security bodies, achieved in the limits of the determined competence, as a rule, by operational subdivisions of the national security bodies and by their officials by means of the fulfillments of special (counterintelligence, reconnaissance, operational- search and other) measures, which have predominantly secret nature, and directed toward the resolution entrusted to the national security bodies of tasks by ensuring safety of personality, society and state from the external and internal threats. The concrete definition of tasks, and also enumeration of special measures depend on the functional specialization of the national security bodies or its subdivision (reconnaissance, counterintelligence or by other).

Secondly, the administrative-legal guarantee of special forms of activity, achieved by the national security bodies, should be been considered the most important direction of the activity of all subjects of ensuring national security.

Thirdly, in the legislations of Russia and the CIS – member countries it’s already «got accustomed» the standard about the fact that the results of operative- search activity can be used in the criminal process taking into account the requirements, presented by criminal procedure legislation. In the author’s opinion, this position can be extended to the results of all forms of the special activity of the national security bodies, allowing the use of their results not only in the criminal but also in administratively - jurisdictional process, taking into account the requirements, presented by legislation, that regulates, first of all, the administrative proceedings.

Fourthly, for purposes of the improvement of Russian legislation and law enforcement practice it is expediently to actively use the results of the comparative analysis of Russian and foreign experience in this sphere.



Literature:

1. See, for example: Administrative reform in Russia. Practical-scientific benefit / Edited by. S.E. Naryshkin, T.Y. Khabrieva. - M.: Juridical firm «contract»: INFRA- M, 2006. 352 s., Bartsits I.N. Reform of state administration in Russia: Lawful aspect. - M.: «The formula of right», 2008. 508 s., and other.

2. See, for example, article 9 federal of laws dated April 3, 1995. № 40-FZ «About the federal security service» // The meeting of the legislation of the Russian Federation. 1995. № 15. St. 1269

3. See: Redkous V.M. Commentary to article 3 federal of laws «about the federal security service» in the book: FSB of Russia. Lawful regulation of the activity of the federal security service in providing of national security of the Russian Federation: Practical-scientific commentary / Edited by V.N. Ushakov, I.L. Trunova. - M.: Eksmo, 2006. S. 22-29.

4. See, for example: Redkous V. M. Experience of the legislative regulation of counterintelligence activity in the participating governments of the CIS // Right and the state: theory and practice. 2007. № 12 (36). S. 63-68; Redkous V. M. Lawful regulation of reconnaissance activity in the legislation of Russia and participating governments of the CIS // Right and the state: theory and practice. 2008. № 1 (37). S. 64-70

5. http://www.sbu.gov.ua/sbu/control/uk/publish/article?art_id=48148.

6. Federal law dated April 3, 1995. N 40-FZ «About the federal security service» // The meeting of the legislation of the Russian Federation. 1995. N 15. St. 1269.

7. See. st. 1 federal law dated August 12, 1995. N 144-FZ «About the operational search activity».

8. See: Federal law dated January 10, 1996. N of 5- [FZ] «about the external reconnaissance» // The meeting of the legislation of the Russian Federation. 1996. № 3. St. 143

9. See, for example: Stakhov A.I. Right of safety as the subbranch of administrative right. M.: YUNITI, Law and right, 2008. 255 s.

10. See: Redkous V. M. To a question about the concept of the administrative activity of the organs of the national security of the participating governments of the CIS // Right and the state: theory and practice. 2008. № 6 (42). S. 109.

11. See: Law of the Ukraine dated December 26, 2002 of № 374 - IV «about the counterintelligence activity» // Vedomosti of supreme Rady of the Ukraine. 2003. № 12. St. 89



Поєдинок О.Р., ІДП ім. В.М. Корецького НАН України
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   65


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка