Збірник наукових праць



Сторінка4/17
Дата конвертації22.02.2017
Розмір3.78 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17

Моніторинг стану морського середовища


та якості скидання зворотних вод

Відповідно до „Положення про Державну екологічну інспекцію з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря” (Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 528 від 06.12.06 р. “Про затвердження Положення про Державну екологічну інспекцію з охорони довкілля Північно – Західного регіону Чорного моря”, зареєстровано у Міністерстві юстиції України 18.01.07 р. за № 40/13307) Інспекція контролює природоохоронну діяльность об’єктів, розташованих у прибережній частині (порти, суднобудівні, судноремонтні заводи тощо), та судноплавства, які значно впливають на екологічний стан Чорного моря. Одним з основних завдань Інспекції як суб’єкта проведення державного моніторингу внутрішніх морських вод та територіального моря України є паспортизація та інвентаризація джерел забруднення морського довкілля та моніторинг впливу їх діяльності на екологічний стан морського середовища.

Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря проводить в підконтрольній зоні постійний моніторинг

якості зворотних вод, що відводяться у Чорное море; впливу скидань зворотних вод на морське середовище; стану забруднення морського середовища; кризовий моніторинг стану морських вод при аварійних ситуаціях. Відбір проб води для здійснення постійного моніторингу проводиться у 29 створних точках, які узгоджені з Міністерством охорони навколишнього природного середовища України та входять до „Регіональної програми моніторингу довкілля Одеської області”. Хімічні аналізи морських та зворотних вод проводяться в лабораторії відділу державного аналітичного контролю та моніторингу довкілля Інспекції. Відділ державного аналітичного контролю акредитований Держстандартом України і Мінекології та природних ресурсів України у відповідності до чинного законодавства України. Для виконання аналізів у лабораторії використовується атестоване сучасне аналітичне обладнання, у відділі працюють висококваліфіковані фахівці. В лабораторії вимірюється рівень показників основних хімічних забруднюючих речовин морської та стічної вод, а саме: солоність, завислі речовини, розчинений кисень, біологічне споживання кисню (БСК5), нафтопродукти, феноли, амоній сольовий, нітрати, нітрити, залізо, аніонні поверхнево-активні речовини (АПАР), хлор та інші.

У 2007 році працівники відділу державного аналітичного контролю та моніторингу довкілля Інспекції відібрали 3874 проби води 1972 проби поверхневих вод моря та пляжів, а також 1902 проби стiчних та баластних вод). Було виконано 27130 хімічних аналізів 18241 аналізів морських вод та 8889 – стiчних). Таблиця даних моніторингу якості морських та стічних вод за 2007 рік додається.
Екологічний стан морського середовища,

гідрохімічні показники забруднення

У цілому екологічний стан прибережних вод Чорного моря в зоні діяльності Держінспекції за останні 5 років не зазнав різких змін і стабілізувався на задовільному рівні.

У 2007 році екологічний стан вод Чорного моря у зоні контролю Інспекції був задовільний, гідрохімічні показники якості морських вод та концентрації забруднюючих речовин у воді не перевищували гранично-допустимих концентрацій (ГДК), кисневий режим прибережних вод загалом теж був задовільний.

За останні роки спостережень в основних регіонах Чорного моря зберігається тенденція стабілізації вмісту нафтопродуктів у морській воді на задовільному рівні – нижче гранично-допустимих концентрацій (ГДК) для нафтопродуктів – 0,05 мг/дм3. Показники забруднення нафтопродуктами акваторій основних чорноморських портів – на рівні ГДК або нижче. Проведення портами постійного відомчого моніторингу стану якості морських вод в своїх акваторіях дозволяє водокористувачам організовувати виробничу діяльність порту так, щоб мінімізувати негативний вплив на морське середовище.

Згідно з даними моніторингу за 2007 рік вміст у воді основних біогенних речовин перебуває на постійному рівні, значно нижчому ніж ГДК для амонію сольового, нітратів, нітритів та фосфатів. Рівень біогенних речовин у морських водах має незначні сезонні коливання ( для амонію сольового 0,01-0,20 мг/дм3, для нітратів 0,1-0,5 мг/дм3). Дещо підвищений рівень біогенів спостерігається в зонах впливу муніципальних очисних споруд.Стійкий рівень вмісту біогенних речовин в прибережних водах на рівнях нижче ГДК позитивно впливає на стан всієї екосистеми відкритих частин моря. Як позитивний фактор слід відзначити відсутність в останні роки явища глобального “цвітіння” морської води у відкритих частинах прибережних вод, що спостерігається лише при значних концентраціях біогенних речовин.

У поверхневих шарах морських вод і акваторіях портів концентрації заліза у воді стабілізувалися на рівні, близькому до ГДК. Концентрації фенолів у поверхневих водах Чорного моря – на рівні нижче ГДК. Аніонні поверхнево-активні речовини (АПАР), як і раніше, – в концентраціях, що не перевищують ГДК, з незначними відхиленнями в бік збільшення в зонах впливу випусків муніципальних стічних вод.

Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря проводить постійний моніторинг хімічних показників забруднення морських вод в рекреаційній зоні, на основних пляжах Одеси. Відбір проб морської води в період курортного сезону проводиться на пляжах щотижня. Протягом купального сезону 2007 року на пляжах регіону було відібрано 340 проб морської води, у лабораторії відділу державного аналітичного контролю та моніторингу довкілля було виконано 4248 визначень вмісту забруднюючих речовин. Необхідно відзначити, що концентрації забруднюючих речовин у воді пляжних зон району Пересипу та Лузанівки (особливо мінеральні речовини групи азоту та фосфору) перевищують фонові показники хімічного забруднення морських вод інших пляжів Одеси, в середньому не досягаючи при цьому ГДК. Це свідчить про значне антропогенне навантаження на прибережні води очищених стічних вод станції біологічної очистки “Північна” (СБО «Північна»), скид яких здійснюється в районі Пересипу в 250 метрах від урізу води.

За період 2007 року Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря не спостерігала екстремально високих показників забруднення морських вод на пляжах регіону, через перевищення рівня хімічних показників у морській воді пляжі регіону у 2007 році не закривалися для водокористування. Дані моніторингу за 2007 рік свідчать про те, що екологічний стан морської води в пляжних зонах можна визнати задовільним.


Основні тенденції забруднення морських вод

Географічне положення південно-західної частини Чорного моря характеризується обширною вразливою мілководною шельфовою зоною, яка відчуває на собі потужний вплив стоку рік Дніпра, Дунаю, Дністра і Південного Бугу. Значний водозабірний басейн та річковий стік цих основних європейських рік формує понад 80% забруднення морського середовища. Річкові води вносять до морського середовища забруднюючі речовини, серед яких речовини природного та антропогенного походження (завислі речовини, біогенні речовини, органічні сполуки, нафтопродукти, промислові відходи тощо).

Обсяг забруднення антропогенного походження, що вноситься у Чорне море з берегової зони, становить близько 10-15 відсотків від загального обсягу

забруднення морського середовища. Воно формується внаслідок впливу на морські води стаціонарних та дифузних джерел забруднення, скидань зворотних вод з промислових підприємств, стоку з сільськогосподарських угідь та іригаційних систем, скидань з муніципальних очисних споруд, внаслідок господарської діяльності в портах та внаслідок забруднення прибережних зон в результаті судноплавства.

Найбільш вразливою для антропогенного навантаження є прибережна частина Чорного моря, яка в основному знаходиться в межах діяльності портів, устьових річкових зон, а також зон впливу населених пунктів. В Одеському регіоні це, в першу чергу, великі населені пункти на узбережжі, такі як Одеса, Іллічівськ, Білгород-Дністровський, Миколаїв. Значний внесок у формування забруднення прибережної частини Чорного моря роблять комунальні берегові підприємства, які скидають значний обсяг стічних вод у море. Слід зауважити, що екологічний стан морських вод північно-західної частини Чорного моря в останні роки в цілому стабілізувався і оцінюється як задовільний за рівнем забруднення хімічними показниками.

Впродовж 2007 року Інспекцією було зафіксовано 78 випадків перевищення нормативів гранично-допустимих скидів (ГДС) підприємствами – водокористувачами. Далі наведено дані щодо перевищень ГДС у кожному контрольованому створі та кратності перевищень ГДК конкретних забруднюючих речовин:

створ №1 (м. Одеса, скид зворотних вод з очисних споруд “Південна”) – 30 випадків перевищення ГДС : завислі речовини у 3 пробах - від 1,2 до 5,3 раза, по БСК5 у 2 пробах - від 1,3 до 3,1 раза, амоній сольовий у 3 пробах - від 1,1 до 3,1 раза, нітрати в 1 пробі – в 2,4 раза, нітрити у 10 пробах - від 1,2 до 17,6 раза, фосфати у 3 пробах - від 1,4 до 1,8 раза, залізо загальне у 8 пробах - від 1,2 до 8 разів;

створ №3 (м. Одеса, скид зворотних вод з очисних споруд “Північна”) – 15 випадків перевищення ГДС: БСК5 у 4 пробах - від 1,1 до 1,8 раза, амоній сольовий у 3 пробах - від 1,4 до 2 разів, нітрити у 4 пробах - від 1,1 до 1,8 раза, залізо загальне у 4 пробах – від 1,2 до 2 разів;

створ №5 (м. Одеса, скид зворотних вод з Одеської теплоелектростанції (ОТЕЦ) – 3 випадки перевищення ГДС: завислі речовини в 1 пробі – в 1,8 раза, амоній сольовий у 2 пробах - від 2 до 5 разів;

створ №7 (м. Іллічівськ, скид зворотних вод з о/с Іллічівського порту) – 4 випадки перевищення ГДС: БСК5 у 4 пробах - від 1,2 до 1,5 раза;

створ №9 (порт Южний, скид зворотних вод з о/с Припортового заводу) – 11 випадків перевищення ГДС: нітрати у 10 пробах - від 2,2 до 3,7 раза, залізо загальне в 1 пробі – в 1,2 раза;

створ №13 (м. Білгород-Дністровський, скид зворотних вод з о/с Білгород-Дністровського порту) – 15 випадків перевищення ГДС: завислі речовини у 2 пробах - від 1,1 до 1,6 раза, амоній сольовий у 10 пробах - від 1,8 до 6,7 раза, нітрити у 10 пробах - від 3,2 до 6,9 раза, залізо загальне у 3 пробах - від 1,4 до 2,9 раза, нафтопродукти у 5 пробах - від 1,2 до 2,4 раза, фосфати у 3 пробах - від 1,8 до 3,9 раза.

В усіх випадках виявлення Інспекцією перевищення ГДС у скидах зворотних вод на водокористувачів оформлялися позови на відшкодування збитків, заподіяних природному морському середовищу забруднюючими речовинами.

Значну увагу Інспекція приділяє моніторинговим спостереженням за станом морських вод у зонах впливу скидань стічних вод з очисних споруд. За 2007 рік у пробах морських вод, відібраних у місцях скидання стічних вод, ми виявили 21 випадок перевищення нормативів гранично–допустимих концентрацій (ГДК), що свідчить про негативний вплив скидів стічних вод на морське довкілля. Нижче наведено дані за 2007 рік про кількість перевищень ГДС у кожному контрольованому створі та кратність перевищень щодо конкретних забруднюючих речовин:

вплив створу №1 (м. Одеса, скид з очисних споруд “Південна”) – 3 випадки перевищення гранично-допустимих скидів ( ГДС) : БСК5 в 1 пробі - в 1,7 раза, залізо загальне у 2 пробах - від 2 до 3 разів;

вплив створу №3 (м. Одеса, скид з очисних споруд Північна”) – 9 випадків перевищення ГДС : завислі речовини у 2 пробах - від 7 до 19 разів, БСК5 у 2 пробах - від 1,3 до 1,5 раза, амоній сольовий у 2 пробах- від 2,5 до 3,7 раза, нітрити у 2 пробах - від 2,3 до 3,4 раза, залізо загальне в 1 пробі – в 3,6 раза.

вплив створу №13 (м. Білгород-Дністровський, скид з о/с Білгород-Дністров-ського порту) – 9 випадків перевищення ГДС: БСК 5 у 3 пробах -від 1,2 до 1,4 раза, амоній сольовий у 2 пробах - від 2,3 до 3,8 раза, нітрити у 2 пробах - від 1,3 до 1,5 раза, залізо загальне в 1 пробі - у 2 рази, нафтопродукти в 1 пробі - у 2 рази.

Як свідчать наведені дані, перевищення ГДС часто спостерігаються після скидання стічних вод СБО “Південна” та “Північна”, що свідчить про неритмічність роботи цих очисних споруд.

Постійно спостерігаються перевищення нормативів ГДС на скидання стічних вод з очисних споруд м. Білгорода-Дністровського (створ 13). Очисні споруди постійно працюють з перевищенням ГДС, що пов’язано з короткими термінами подачі води у місто, недосконалою системою біологічної очистки та незадовільним станом очисного обладнання, яке має значний термін експлуатації.

Значний вплив на морське середовище має скидання неочищених стічних вод міста Миколаєва. Так, за даними моніторингових спостережень, показники якості морських вод у районі 13-го причалу Миколаївського порту (створ № 30) перевищують фонові концентрації забруднюючих речовин. Перевищення особливо характерні для біогенних речовин.

Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря в 2007 р. проводила постійний лабораторний контроль усіх аварійних скидань забруднюючих речовин та зворотних вод для виявлення їх впливу на якість морського середовища. За забруднення морських вод було виставлено ряд позовів для відшкодування збитків, завданих державі.

Впродовж року у сфері охорони і використання вод Інспекція здійснила 11009 перевірок виконання природоохоронного законодавства, за висновками яких на порушників було складено 2590 протоколів на загальну суму 775 тис. грн. За шкоду, заподіяну державі внаслідок забруднення морського середовища, винуватцям виставлено 334 претензії на суму 5,9 млн грн . Відшкодовані суми надійшли до державного бюджету та місцевих природоохоронних фондів. Значну частку перевірок складають перевірки морських суден (8065), наслідком цього стали 1829 протоколів, притягнуто до адміністративної відповідальності 1829 посадових осіб та громадян на загальну суму 661,018 тис. грн (стягнуто 652,207 тис. грн), пред’явлено 342 претензії на загальну суму 5796,524 тис. грн (стягнуто 336 претензій на суму 5673,002 тис. грн).

Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря постійно контролює якість баластних вод на всіх суднах, що заходять у морські порти Одеси, Іллічівська, Южного, Миколаєва. У разі невідповідності якості баласту нормативам якості морських вод України, скидання баласту забороняється.

У 2007 році Інспекція подала ряд позовів до порушників за незаконне скидання забруднених баластних вод з перевищенням ГДК нафтопродуктів, заліза та завислих речовин. Так, наприклад, 25.02.07 р. у акваторію Державного підприємства “Морський торговельний порт Южний” (ДП “МТП Южний”) з т/х “EEKLO” (прапор Бельгії) було скинуто забруднений баласт, за який судновласнику було виставлено претензію на суму близько 120 тис. доларів США. Після оплати у повному обсязі збитків, завданих навколишньому природному середовищу України, судно було відпущене. За аналогічне забруднення внутрішніх морських вод України в акваторії ДП “МТП Южний” т/х “ST. Zoya”, яке відбулося 21.04.07 р., судновласнику пред’явлено претензію на суму 4,8 тис. доларів США. За незаконне скидання забруднених баластних вод в акваторію Державного підприємства “Одеський морський торговельний порт” (ДП “ОМТП”) з т/х "STELLAR VOYAGER" (прапор Багамів), яке відбулося 21.10.07 р., судновласнику пред’явлено претензію на суму 19 тис. доларів США, її було сплачено у повному обсязі.

Інспекція спільно з Держуправлінням охорони природного середовища в Одеській області для проведення державного моніторингу впливу на екологічний стан р. Дунай гідротехнічних робіт на каналі ГСХ “Дунай - Чорне море” щодекадно проводила відбір проб води у Дунаї. Звіти про стан води регулярно надавалися Мінприроди України.

Відповідно до рішення комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Одеської облдержадміністрації № 5 від 4 квітня 2007 року Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря організувала спеціальний моніторинг морської води на вміст нафтопродуктів, які могли потрапити в морське середовище із затонулих суден «Бека-1» та «Фенікс». Починаючи з 24.03.07 р., проби води в місці аварії щоденно відбиралися та аналізувались у лабораторії відділу державного аналітичного контролю Інспекції. Загалом було проаналізовано понад сто проб морської води, взятих у районі затоплення суден «Бека-1» та «Фенікс». Концентрація нафтопродуктів у пробах води з 29.03.07 р. протягом 10 днів була на високому рівні - від 3 до 10 ГДК, у перші дні – 40 ГДК. Після проведення робіт з видалення забруднених нафтопродуктів із затоплених суден, концентрація нафтопродуктів у пробах морської води у місці аварії знизилась, а

стан морського середовища в районах їх випусків на території – стабілізувалася на рівні ГДК або нижче. Результати моніторингових спостережень за рівнем нафтопродуктів у морській воді в районі затоплення суден «Бека-1» та «Фенікс» постійно передавалися для оперативного реагування Управлінню з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи при Одеській облдержадміністрації.

Екологічний стан Чорного моря залежить не тільки від заходів з боку урядів прибережних країн, але і від поінформованості та рівня екологічної освіти суспільства, участі громадськості у вирішенні екологічних проблем. Тому невід’ємною частиною діяльності Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря є інформування громадян та сприяння екологічній освіті суспільства, взаємодія з громадськими екологічними організаціями.

Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря співпрацює з 43 засобами масової інформації, зокрема з Українським національним агентством новин (УНАН), газетами “Урядовий кур’єр”, “Одесские известия”, “Одесский вестник”, “Вечерняя Одесса” та іншими; центральними телеканалами “Інтер”, “Новий канал”, “УТ-1”, “1+1”, з місцевими телеканалами. Протягом 2007 року фахівці Інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря підготували для ЗМІ 204 інформації, з них опубліковано 96 (у газетах – 87 статей, інформацій; у журналах – 9), організовано телерадіопередач, надано інформацій на радіо та телебачення – 118 .

У 2007 році фахівці Інспекції взяли участь у 82 просвітницьких заходах. Інспектори постів екологічного контролю у пунктах пропуску через державний кордон у морських торговельних портах провели 325 зустрічей, бесід з працівниками експедируючих фірм, організацій, розташованих на території портів.


Література

  1. Національна екологічна політика України: оцінка і стратегія розвитку / М-во охорони навколишнього природного середовища України, Глобальний Екологічний Фонд, Програма Розвитку ООН, 2007 р., – К., 2007. – С.170-172.



И.А. Дербоглав

Управление экологической безопасности

Одесского городского совета
Экология города
Научно-техническая революция, ставшая возможной в результате великих открытий в биологии, физике, химии и других науках, охватила во второй половине 20 века многие страны мира. Однако блага, которые она принесла людям, сопровождались и серьезными негативными явлениями. Это загрязнение атмосферы, морских акваторий и пресноводных водоемов, нарушение почвенного покрова и ценных ландшафтов, истощение в ряде районов водных и лесных ресурсов, уменьшение численности животных. Атмосфера во многих местах земного шара в возрастающей степени загрязняется оксидами серы и азота, оксидом углерода, пылевидными частицами. В водоемы и реки непрерывно поступают нефть, отходы нефтепродуктов, химической промышленности и других производств. Почвенный покров наполняется различными пестицидами, засоряется промышленными отходами, мусором.

Проблема защиты окружающей среды – одна из важнейших задач современности. Выбросы промышленных предприятий, энергетических систем и транспорта в атмосферу, водоемы и недра на современном этапе развития достигли таких размеров, что в крупных промышленных центрах уровни загрязнения существенно превышают допустимые санитарные нормы. Перечисленные факторы дополняются неблагоприятными социально-экономическими. Высокая концентрация населения, инфраструктуры и хозяйства в приморской и прибрежной полосе; несбалансированная структура хозяйства с высоким удельным весом экологически опасных отраслей и производств, с отсталыми ресурсо- и энергоемкими технологиями; слабое развитие очистных систем, защитных сооружений; запущенные системы водоснабжения и канализации.

Особенностью нашего города является, если можно так выразиться, его «многофункциональность». Это и город-курорт, и крупный промышленный центр, и транспортная развязка: автомобильная, железнодорожная, морская. При таком положении сложно определить критерии оценки экологического состояния. Для промышленного города нынешнее состояние более чем удовлетворительное. Для города-курорта - необходимо снижать антропогенную нагрузку за счет сокращения объемов выбросов предприятий и, прежде всего, автомобильного транспорта, которые составляют порядка 70% от общего объема выбросов. По подсчетам управления, в часы «пик» в центральную часть города по ул. Пушкинской въезжает 4 тыс. автомашин в час, по Канатной - 1,5 тыс., по Люстдорфской дороге – 1,6 тыс. Из-за большой насыщенности автотранспорта в центральной части города снижается скорость движения, что приводит к увеличению количества выбрасываемых загрязняющих веществ. При скорости движения автомобиля 60 км/час образуется 27 г/км, а при 40 км/час – 75 г/км окиси углерода. Выбросы от пассажирских автобусов возросли с 3677 тонн/год (2001) до 5697 тонн в 2006 году, от легкового пассажирского транспорта – с 1858 тонн до 3414 тонн соответственно.

Решение транспортной проблемы осуществляется путем организации рациональной схемы движения, а именно:



  • замена существующих маршрутных такси на автобусы средней вместимости;

  • изменение схем движения пассажирских потоков с введением режимов одностороннего движения (улицы: Осипова, Польская, Канатная, Белинского).

Реализация предложенных мероприятий позволит снизить объем

выбросов загрязняющих веществ по следующим компонентам (в среднем):



  • двуокиси азота, сажи, сернистого ангидрида – в 3 раза;

  • окиси углерода – в 5 раз;

  • предельных углеводородов – в 2 раза.

В качестве примера можно привести некоторые из наиболее загруженных улиц города. По ул. Преображенской проезжает 976 маршрутных такси в час, проектное количество автобусов – 222 ед. (в час). При этом количество выбросов уменьшается в 3-5 раз. По ул. Польской – 250 маршрутных такси в час, проектное количество автобусов – 43, это позволит снизить выбросы в 7 раз. По ул. Канатной – 128 маршрутных такси в час, проектное количество автобусов — 35, это позволит снизить выбросы до 5 раз. По ул. Старопортофранковской – 197 маршрутных такси в час, проектное количество автобусов – 86, это позволит снизить выбросы в 3 раза.

Основной вклад в выбросы от стационарных источников вносят предприятия химической, нефтегазовой, энергетической промышленности. Самыми значительными из них являются заводы: ОАО “Лукойл-Одесский нефтеперерабатывающий завод” (0,318 тыс. т), АО «Одесацемент» (1122 тонны), ТЭЦ- 1 (0,206 тыс. т), Одесский морской порт (0,161 тыс.т). Все они находятся в северном и северо-западном районах города, расположенных в зонах понижения рельефа. Здесь очень большая запылённость воздуха. Аэрозольные частицы серы, пыли и других вредных веществ промышленных выбросов ухудшают видимость и препятствуют проникновению в приземный слой атмосферы солнечной радиации. Среди многочисленных метеорологических факторов наибольшее влияние на степень загрязнения атмосферного бассейна имеет режим ветра, влажность и температурная сертификация. Как известно, рассеивающая способность атмосферы в районе Одессы снижена. В результате инверсионных процессов в приземных слоях атмосферы накапливается загрязнённый воздух, и город, как «шапкой», закрыт для поступления чистого воздуха.

Структура селитебной территории города имеет свои особенности, ярко выраженные в центральной части города. Городской центр – территория, расположенная, в основном, в пределах охраняемой историко-архитектурной зоны, в перспективе станет музейно-мемориальной территорией.

Наблюдение за состоянием атмосферного воздуха осуществляется восемью стационарными постами, семь из них расположены в наиболее загрязненных районах города (промышленные зоны и транспортные развязки), один – в курортной зоне (Французский бульвар), где индекс загрязнения составляет 4 единицы, что в два раза ниже среднего по Украине. При этом необходимо принимать во внимание, что соотношение между селитебно - рекреационной и промышленной зонами города составляет 75% и 25% соответственно.

С целью получения объективной информации, обоснования фактического индекса загрязнения целесообразно провести научно-исследовательскую работу по оценке экологического риска, что предполагает мониторинг воздушного бассейна всех районов города. Прогнозируемый индекс загрязнения составит не более 10 единиц.

По договору с СКТБ ОП Физико-химического института НАН Украины в сентябре-декабре 2007 года проведен мониторинг состояния атмосферного воздуха во всех районах города, не охваченных постами Гидрометцентра. Наблюдения проводились в спальных районах – жилмассив Котовского, Вузовский, Черноморка, 9-10-я станции Б. Фонтана, 411-я батарея. Наиболее неблагополучная обстановка зафиксирована в районе Нефтегавани, Шкодовой горы (цементный завод), на улицах Василя Стуса (дрожжевой завод), Одария (Пересыпский мост, при въезде на эстакаду). Превышения предельно-допустимых концентраций выявлены по следующим компонентам: формальдегиды, диоксид азота, сернистый ангидрид.

Состояние атмосферного воздуха, соответствующее нормативным требованиям, отмечено в районе Вузовском, 411-й батареи, 9-10-й станций Б.Фонтана (пер. Ванный), в Черноморке (проспект Свободы).

Планом социально-экономического развития города предусматривается обустройство стационарного поста наблюдения на территории Экологического университета и приобретение передвижного поста для проведения замеров в районах, не охваченных стационарными постами.

Одним из критериев, отражающих экономическое и социальное положение в стране, является состояние в сфере обращения с отходами. В Одессе общая картина ненамного отличается от состояния данного вопроса на всей территории Украины. По данным облгосстатуправления, на территории Одессы накопилось более 960 тыс. тонн токсичных отходов, и эта цифра продолжает увеличиваться. В экономически развитых странах ничто из того, что может принести хоть какую-нибудь прибыль, не утрачивается, а переработка отходов является хорошим бизнесом, который, вдобавок, всячески поощряется. В нашей стране до сегодняшнего дня нет экономического механизма, который бы стимулировал переработку отходов. Основной целью Закона Украины “Об отходах” является предотвращение или уменьшение объемов их образования, организация максимальной переработки, использования в качестве вторсырья, внедрение безотходных и малоотходных технологий. Эти задачи перед экономикой страны были поставлены уже давно, однако на практике они почти не реализуются. Изношенность и низкий качественный уровень основных производственных фондов обуславливает высокую ресурсовместимость производства, а устаревшая технологическая база приводит к образованию большого количества отходов, из которых лишь

10-15 % используются как вторичные ресурсы. Механизм стимулирования по утилизации отходов пока остается на бумаге.

Упорядочение в сфере обращения с отходами невозможно без строгого учета и контроля за их образованием. С этой целью проводится инвентаризация, паспортизация отходов предприятий города и ведение реестра объектов образования, обработки и утилизации отходов. Инвентаризация проводится на всех предприятиях, учреждениях и организациях, расположенных на территории Одессы. Это очень трудоёмкая работа, однако её проведение позволяет более качественно контролировать состояние окружающей природной среды.

По предварительным оценкам, в Украине около 10% от общего объема бытовых отходов используется в качестве вторичного сырья. После одноразового использования на свалку выбрасывается 2/3 алюминия, 3/4 стали, более 97% бумаги и пластика. При этом следует учитывать, что для разложения в естественной среде бумаги необходимо от 2 до 10 лет, консервной банки – свыше 90 лет, фильтра от сигареты – 100 лет, полиэтиленового пакета – свыше 200 лет, пластмассы – 500 лет, стекла – свыше 1000 лет.

По данным Европейского экологического агентства, бытовой мусор составляет 14% всех отходов. До 1999 года большая часть бытовых отходов в Евросоюзе сжигалась, теперь же сжигать или захоранивать допускается только тот мусор, который невозможно использовать в качестве вторсырья. По расчетам Евросоюза, к 2020 году доля сортируемого мусора возрастет примерно на 40%. Для получения энергии могут использоваться отходы, обладающие энергетической ценностью не менее 11 тыс. кДж/кг, а выделяемое при сжигании тепло используется на 75%.

В Одессе удаление твердых бытовых отходов осуществляется на городскую свалку ТБО-1, ежегодно вывозится около 700 тыс. тонн твердых бытовых отходов, из них бумаги - 200 тыс. тонн (35% от общего объема), пластмассы - более 12 тыс.тонн (2% от общего объема), текстиля – 25 тыс.тонн (3,5 % от общего объема).

Общая оценочная стоимость вторсырья в коммунальных отходах украинских городов с численностью не менее 200 тыс. чел. составляет более 550 млн грн .

Значительно возросли объемы переработки макулатуры – 50%, стеклобоя – 55-70%, полимеров – 15%. При этом необходимо учитывать, что 4 тонны переработанной бумаги сохраняют 1 гектар леса. Полимеры в природе практически не расщепляются, но хорошо горят в неблагоприятных условиях.

Увеличение количества и расширение площадей полигонов твердых бытовых отходов на фоне отсутствия свободных земель, стремительного роста потребительской активности населения является нецелесообразным. Выход из сложившейся ситуации видится во внедрении системы раздельного сбора, обязательным компонентом которой должно стать повышение экологического сознания жителей города. Сегодня развитие системы раздельного сбора мусора в Одессе происходит неорганизованно.

На сегодняшний день в Одессе работают несколько организаций, занимающихся приемом и переработкой вторичного сырья.

ООО «Вторма» процесс заготовки производит через сеть приемных пунктов, которые заготавливают от 15% до 20% от общего объема вторсырья, находящегося в мусоре. Схемы раздельного сбора мусора пользуются наибольшей популярностью у крупных торговых объединений, работающих над минимизацией своих затрат и учитывающих передовой зарубежный опыт, – в торговых сетях, на оптовых складах, базах. Такое сотрудничество налажено между ООО «Вторма Юг» и сетевыми супермаркетами «Наталка», «Виртус», «Копейка», «Сельпо», «Планета». ООО «Вторма Юг» предоставляет супермаркетам контейнеры для сбора по раздельным видам отходов: бумага, полиэтилен ПЭТ, стекло и производственно-бытовые отходы.

ООО «Корпорация ЮКАС» разработала и внедрила принципиально новую схему раздельного сбора ТБО в качестве вторсырья. В основе системы – сеть передвижных приемных пунктов, легко устанавливаемых вблизи источников образования и сбора вторичных ресурсов. Эффективность работы приемных пунктов можно увеличить, используя передовой опыт таких зарубежных стран, как США и Бразилия, где городские власти крупных городов стимулируют работу мусороперерабатывающих организаций через освобождение их от платы за аренду земли под размещение пунктов приема вторсырья.Мобильность таких пунктов снимает проблему организации перевала отходов, способствует оперативности вывоза ТБО, а также создания безопасной санитарно-эпидемиологической обстановки в городской среде. Для дальнейшего распространения опыта корпорации необходимо объединение усилий предпринимателей и городских властей.

Разработанная корпорацией система ставила следующие цели:

экономические:

- непосредственная близость приемных пунктов к источнику образования отходов, оперативный вывоз ТБО;

- создание прямой мотивации у граждан, руководства предприятий и местных властей;

- включение в хозяйственный оборот ценного сырья;

- экономия природных ресурсов;

социальные:

- создание новых рабочих мест;

- дополнительные доходы для малоимущих граждан;

- просветительский аспект;



экологические:

- уменьшение объема вывозимых на полигоны отходов;

- сохранение природных ресурсов.

В ходе работы системы были достигнуты социальные и экологические цели. Опыт корпорации по раздельному сбору ТБО успешно внедряется в школах Одессы, где сбор макулатуры стал доброй традицией.

В ходе реализации Региональной программы по обращению с отходами в Одесской области на 2000-2005 гг. выявлены и негативные аспекты:

- не в полной мере понимание остроты и актуальности назревших экологических проблем со стороны государственной власти;

- сложная процедура согласования и получения разрешительной документации;

- безразличное отношение населения к раздельному сбору отходов вследствие отсутствия экологического просвещения;

- отсутствие общегосударственных и территориальных программ, дотаций, направленных на экологическое воспитание и просвещение.

Не менее остро стоит в городе и проблема утилизации твердых бытовых отходов. Как известно, существующие полигоны не соответствуют требованиям действующих нормативов и не могут быть паспортизированы. Основными составляющими этих отходов являются бумага, текстиль, стекло, металл, пластмасса и т.д. Для большинства из них существуют технологии переработки.

Экологические последствия захоронения мусора – через загрязнение подземных вод и почв - проявлялись иногда через несколько лет или даже несколько десятков лет, однако были от этого не менее разрушительны. Строительство мусороперерабатывающего завода остается приоритетным направлением. Ведется поиск иностранных инвесторов, однако пока ни одно из поступивших предложений не принято в силу ряда причин, одна из которых - условие инвесторов о переработке на нашей территории неутилизируемых отходов других стран.

В городе сделан, пусть небольшой, но первый важный шаг на пути решения этой проблемы – приобретение комплекса термической утилизации небезопасных отходов. Несмотря на его небольшую мощность, он позволит осуществить уничтожение в первую очередь отходов, представляющих опасность для окружающей среды и человека.

Инвестиционные предложения относительно строительства мусоросжигательного завода требуют тщательного анализа в силу ряда причин. Сжигание позволяет примерно в 3 раза уменьшить вес отходов, устранить некоторые их свойства: запах, выделение токсичных жидкостей, размножение бактерий, а также получить дополнительную энергию, которую можно использовать для получения электричества или отопления. Но при этом работа любого мусоросжигательного завода сопровождается комплексным загрязнением окружающей природной среды (атмосферы, гидросферы и педосферы). При сжигании 1 т твердых бытовых отходов на мусоросжигательных заводах (МСЗ) образуется 4-8 тыс м3 дымовых газов, содержащих оксиды азота и серы, хлороводород и полиароматические углеводороды, хлорбензолы и тяжелые металлы (ртуть, висмут, свинец, кадмий, медь и другие), кроме того, остается 25-40% золы и пыли, 25% загрязненных сточных вод, содержащих те же токсичные вещества.

По опубликованным данным, при сжигании ТБО в газообразное состояние переходят 72-95% ртути, 85% хлора, 75% мышьяка, 38% фтора, 5-33% свинца, 4-27% цинка, 1-7% меди, 7% никеля, 6% хрома и 0,02% железа.

Самыми опасными веществами, образующимися в процессе сжигания ТБО, являются соединения группы диоксинов. Диоксины могут быть в летучей золе, шлаке, дымовых газах, воздухе вокруг установок сжигания, заводской пыли, в крови людей из производственного персонала. Установлено, что в почве вблизи мест сбора, хранения и сжигания бытовых отходов наблюдаются высокие, в сотни раз превышающие фоновые, концентрации диоксинов, а в районах свалок, подверженных периодическим пожарам, эти концентрации возрастают в десятки раз. По мнению многих исследователей, диоксины являются глобальными загрязнителями окружающей среды. Их называют «абсолютными ядами», «супертоксикантами» и даже «химическим СПИДом».

Установлено, что основной путь распространения диоксинов проходит через атмосферу с последующим влажным или сухим выпадением и накоплением в поглотителях по месту выпадения. Объем образования диоксинов зависит от исходного сырья, прежде всего, от наличия в нем хлор- и бромсодержащих компонентов. Из общего количества хлора, который имеется в ТБО, поступает с пластмассой около 50%, с целлюлозно-бумажной продукцией -25%, остальное – с другими материалами.

Содержание химических элементов в продуктах сжигания твердых бытовых отходов

Элемент

Выбросы в воздух

Летучая зола

содержание %

коэффициент концентрации

содержание %

коэффициент концентрации

Висмут

0,0003-0,0013

300-1300

0,01

10000

Се ребро

0,0006-0,0021

86-300

0,003-0,01

430-1430

Олово

0,02-0,18

80-720

0,22-0,3

880-1200

Свинец

0,155-0,186

97-116

0,45-1

281-625

Кадмий

0,0005-0,0012

38-923

0,005-0,01

380-770

Сурьма

0,003-0,009

60-180

0,01-0,02

200-400

Медь

0,15-0,4

32-85

0,07-0,3

15-64

Цинк

0,18-0,56

22-68

1-3

120-360

Хром

0,06-0,16

7-20

0,08-0,6

10-200

Ртуть

0,00004-0,00009

5-10

-

-

Кроме тяжелых металлов, в выбросах МСЗ содержатся продукты неполного сгорания (ПНС). Список ПНС насчитывает свыше ста идентифицированных опасных веществ.

Еще один опасный компонент выбросов мусоросжигательных заводов – полиароматические углеводороды (ПАУ), которые являются опасными канцерогенами.

Продукты сжигания твердых бытовых отходов состоят из шлака, который представляет собой смесь золы, металлических включений и непосредственно шлака. Крупные зерна продуктов сжигания ТБО состоят в основном из негорючей части бытовых отходов: стекло, керамика, камни, кости, мелкие металлические включения, т.е. все то, что может быть использовано в качестве вторичного сырья в результате сортировки. Основная масса золы в уносе образуется при сжигании отходов бумаги, древесины, ткани.

При сжигании 1 т ТБО образуется 250-450 кг шлаков, 40-50 кг золы в уносе, в которой содержится 5-8 кг вредных растворимых солей. Несмотря на то, что шлаки образуются при достаточно высоких температурах, они являются высокотоксичными отходами, т. к. в них в значительных количествах содержатся диоксины, фураны, тяжелые металлы и полиароматические углеводороды.

Несомненным преимуществом термического метода переработки ТБО является уменьшение их исходного объема, но одним из основных и существенных недостатков этого метода является тот факт, что в продуктах сжигания ТБО тяжелые металлы оказываются в концентрированном состоянии.

Таким образом, сегодня принципиально важной является экологическая оценка метода сжигания твердых бытовых отходов и, соответственно, строительства мусоросжигательных заводов. Предпочтение должно быть отдано мусоросортировочным линиям для возвращения вторсырья в производство и высокотемпературным термическим установкам для уничтожения исключительно опасных отходов.

Подводя итоги, следует отметить, что проблемы чистоты воздушного бассейна города, питьевого водоснабжения, утилизации промышленных и бытовых отходов являются основными и решать их необходимо незамедлительно. При нынешнем состоянии экономики страны в целом, и бюджета города в частности, решать эти проблемы крайне сложно, но решать их необходимо. Городские власти это очень хорошо понимают и предпринимают конкретные шаги в этих направлениях. Очень важно, что экологические проблемы не замалчиваются. Более того, они выносятся на широкое обсуждение в средствах массовах информации.

В заключение хочется сказать, что серьезные экологические проекты требуют серьезных затрат, и временных, и финансовых. У организации «Гринпис» есть такой девиз: «Мы не получили Землю в наследство от предков, мы взяли ее в долг от наших детей!», и от нашего с Вами отношения к существующим экологическим проблемам зависит здоровье и даже жизнь нынешнего и будущих поколений.



1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка