Збірник наукових праць



Сторінка3/17
Дата конвертації22.02.2017
Розмір3.78 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17
Проблемні питання, пов’язані з експлуатацією ГСХ “Дунай – Чорне море”:

  1. Прийняття Кабміном України розпорядження «Про затвердження робочого проекту “Створення глибоководного суднового ходу Дунай-Чорне море на українській ділянці дельти. Повний розвиток” ».

2. Збільшення у поточному році обсягів бюджетного фінансування будівництва ГСХ „Дунай-Чорне море" на 50 млн грн .

  1. Розробка механізму залучення кредитних ресурсів для продовження будівництва глибоководного суднового ходу в обсягах, визначених проектом.

  2. Відновлення діяльності міжвідомчої робочої групи з проблемних
    питань реалізації проекту ГСХ „Дунай-Чорне море".

5. Організація роботи міжнародної експертної групи з екологічного
моніторингу дельти Дунаю та призначення Міністерством охорони навколишнього природного середовища України відповідальної організації з екологічного моніторингу відновлення судноплавства через ГСХ „Дунай-Чорне море” за проектом на повний розвиток та розробки заходів за звітом на запит Конвенції про оцінку навколишнього природного середовища у трансграничному контексті (Конвенція ЕСПО,ухвалена 25 лют. 1991 р, ратифікована Україною 19 берез. 1999 р.).

Молдавська державна районна електростанція (ДРЕС). Наступна проблема – вирішення комплексу питань, пов’язаних з річкою Дністер.Це водозабір та ДРЕС, яка належить ЗАТ „Молдавська” (неподалік від с. Градениці, Біляївського р-ну), важливою проблемою області залишається Кучурганське водосховище, розташоване на територіях Одеської області і Республіки Молдови, побудоване у 1967 році у руслі р. Кучурган для охолодження агрегатів Молдавської ДРЕС. Для створення технологічно необхідних запасів води уздовж водосховища збудовано дамбу обвалування, внаслідок чого рівень води у водосховищі піднявся на 3 – 3,5 метра по відношенню до сільських земель (територій ). Для запобігання підтопленню територій селищ Кучурган і Лиманське (Одеська область) у комплексі з водосховищем побудовано дренажну систему, яка складається з дренажного каналу та трьох дренажних насосних станцій. Ця система є технологічною складовою Молдавської ДРЕС, але знаходиться на території України і експлуатується місцевими територіальними громадами. Передача системи проводилася ДРЕС без участі урядових структур Молдови та України. Для обслуговування цих станцій, які працюють в інтересах сільських громад, перекачуючи дренажні води у водосховище, потрібні значні кошти – 180-200 тис. грн на рік. Села, зрозуміло, таких грошей не мають, а Молдавська ДРЕС під різними приводами станції на свій баланс не бере і грошей не платить.

На території Біляївського району Одеської області на площі 272,8 га (це на території Граденицької сільської ради) розміщені золошлаковідвали Молдавської ДРЕС, які експлуатуються з порушенням технологічного регламенту. Відпрацьовані секції золошлаковідвалів не рекультивуються, спостерігається значне розпилення мілких фракцій з підсохлої поверхні полігону. Це негативно впливає на стан прилеглої території, здоров'я населення регіону.

Одеська облдержадміністрація спільно з Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища в Одеській області неодноразово зверталася до керівництва Республіки Молдови, Молдавської ДРЕС з пропозицією розглянути проблеми, пов’язані з платежами за оренду земельної ділянки, платежами за забруднення довкілля, з розробкою заходів щодо мінімізації шкоди для екологічного стану прилеглої території.

Керівництво ЗАТ „Молдавська ДРЕС” погодилося на обслуговування, експлуатацію, ремонт дренажних насосних станцій за умови закріплення в установленому порядку права власності на ділянку землі, на якій розташовані водозахисні споруди.

Стан річки Дністер залежить від якості води, яка надходить з території Молдови. Крім того, щорічно ЗАТ «Молдавська ДРЕС» здійснює водообмін Кучурганського водосховища, яке є ставком-охолоджувачем ДРЕС, і в річку Турунчук і далі в Дністер скидається близько 10 млн м3 води з підвищеним солевмістом, що значно впливає на якість води, оскільки місце скидання знаходиться у другому поясі зони санітарної охорони Одеського водозабору. Ситуація, що склалася, становить небезпеку для населення області, яке використовує воду для питного водопостачання з Одеського водозабору (смт Біляївка).

Обласна рада, облдержадміністрація, Державне управління постійно ініціюють питання щодо позитивного врегулювання проблем. Держуправління організувало ряд зустрічей, були прийняті відповідні рішення, працівники управління брали участь у виїзних засіданнях комітету Верховної Ради з питань екології, але ситуація не поліпшувалася, оскільки посадовці Придністровської Молдавської Республіки (СПМР) не реагують на наші пропозиції. Держуправління провело чотири робочі наради з керівництвом ЗАТ «Молдавська ДРЕС», представниками міністерства природних ресурсів та екологічного контролю ПМР та представниками зацікавлених служб, делегацією від Одеської області, яку очолював заступник голови облради, для вирішення існуючих проблем. Домовилися створити робочі групи щодо кожного з питань: на сьогодні визначено фактичну площу золошлаковідвалів та дачних будинків на території Біляївського району та проведено розрахунки для сплати земельного податку з 1993 по 2007 рік і розрахунки плати за забруднення навколишнього природного середовища – за розміщення відходів з 2002 по 2004 рік. На нараді робочої групи, яка відбулася 16 квітня 2008 року за участі голови Одеської державної адміністрації та начальника Держуправління, відзначено, що залишаються відкритими питання про визначення власника, утримання та експлуатацію дренажних насосних станцій (нині власниками є сільські ради сіл Лиманського (2 станції) та Кучурган (1 станція), Роздільнянського району), питання щодо припинення скидів золошлакових відходів ЗАТ «Молдавська ДРЕС» на територію Біляївського району та рекультивацію земель.



Екзогенні процеси. Зсуви. Згідно з державним кадастром на території області зареєстровано близько 5 тис. зсувів, причому найбільша їх кількість (2858) сформувалась у північній частині області (Ананьївський, Кодимський, Котовський, Красноокнянський та інші райони). Особливе місце в поширенні зсувів посідає морське узбережжя та схили лиманів. Так, на узбережжі моря від Сухого до Тилігульського лиманів зафіксовано 65 активних зсувів, на схилах лиманів – більш як 300. Площа зсувних ділянок становить 70,88 кв. км, зсувонебезпечних – 6027 кв. км (18 % площі території області).

Карстові процеси. Площа найбільш ймовірного розвитку карстових процесів в ерозійних врізах становить майже 3,5 тис. кв. км. Карстові порожнини представлені тріщинами, печерами, суфозійними воронками. Абразії зазнає берегова смуга довжиною 450 км. У межах від Сасикського до Дніпровського лиманів розмив кліфу відбувається зі швидкістю у середньому 2-4 м/рік, а на ділянці узбережжя від Дністровського до Тилігульського лиманів абразія, що супроводжується великими обвалами, має середню швидкість 0,2-2 м/рік. Максимальна абразія зареєстрована у районі від м. Бурнас до Будакського лиману і становить у середньому 3,2 м/рік.

Лісові породи дерев розповсюджені в області на загальній площі 21,3 тис. кв. км, в основному, на півдні та південному сході області, особливо у придунайській та приморській її частинах, характеризуються посадочними властивостями, які визначаються їх природним станом – низькою щільністю, полегшеним станом та високою чутливістю до зволоження.



Підтоплення. Підтоплення територій ґрунтовими водами слід віднести до найактуальніших проблем області. Загальна площа можливого підтоплення території області може досягати 10 тис. кв. км, це 30 % усієї території. Найбільшою загрозою для населення є можливе руйнування дамб на річці Дунай і Хаджибейському лимані. Укріплення дамб на Дунаї є однією із найважливіших проблем, тому що дамби практично вичерпали свій ресурс міцності, вони не здатні стримувати велику воду протягом тривалого часу без проведення додаткових берегоукріплювальних робіт з великими фінансовими затратами.

Держуправління щороку передбачає заходи для попередження підтоплення на території області.Так, у 2005 році з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища на захист населених пунктів від підтоплення було виділено 520 тис. грн, у 2006 році - 1150 тис. грн, на будівництво протизсувних та протиобвальних споруд із системами водовідведення у селах Нові Каплани та Главани (Арцизький район) – 266,6 тис. грн; у 2007 році – 6780 тис. грн, з них:

- на розробку проекту захисту від підтоплення с. Вигода (Біляївський район) – 100 тис. грн;


  • в Іванівському районі на розчищення русел річок Малий і Середній Куяльник, захист від підтоплення с. Червонознам’янки - 1800 тис. грн;

- в Ізмаїльському районі на захист від підтоплення с. Багатого - 400 тис. грн;

- у Котовському районі на захист від підтоплення с. Чубівки – 2000 тис. грн;

- у Роздільнянському районі на захист від підтоплення частини території сіл Кучурган та Лиманське – 2000 тис. грн;


  • у Ширяївському районі на розчищення русла річки Журавка та захист від підтоплення с. Червоний Кут – 480 тис. грн.

Заходи Держуправління публічного характеру. Формування інформаційного простору про питання збереження довкілля, інформування громадськості через ЗМІ щодо стану довкілля, а також залучення громадськості до розв’язання екологічних проблем на території області є одним з пріоритетних напрямів роботи Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області, який включає:

- проведення прес-конференцій та «прямих телефонних ліній»;

-проведення “круглих столів”, зустрічей з громадськістю;

-проведення радіо-телепередач, оновлення екологічної інформації на веб-сайті Держуправління (http://www.ecology.odessa.gov.ua) та Мінприроди, а також у засобах масової інформації;

-залучення громадськості до проведення природоохоронних акцій;

-винесення найважливіших природоохоронних питань на обговорення під час засідань Громадської ради при Держуправлінні;

-запрошення представників громадськості до участі у засіданнях колегії Держуправління;

-оперативне інформування громадськості через ЗМІ щодо надзвичайних ситуацій на території Одеського регіону, аварійних забруднень території тощо.

У 2007 році працівники Держуправління взяли участь у 158 заходах публічного характеру, 86 з яких анонсовано на телебаченні та радіо. Проведено 11 прес-конференцій та 6 “прямих телефонних ліній”, під час яких громадськість інформували про стан природно-заповідного фонду на території області, водних ресурсів, атмосферного повітря, зберігання в області непридатних до використання хімічних засобів захисту рослин; про впровадження дозвільної системи у роботу Держуправління; про екологічну ситуацію в області; міжнародну експедицію по Дунаю та інші. Протягом року фахівці Держуправління дали 18 інтерв’ю для РК “Просто радіо”, ТК “Глас», «31 канал», «38 канал», «Град», «Одеса плюс». Протягом року підготовлено 114 публікацій в міських та районних виданнях. Розміщено 45 оголошень та статей на веб-сайті Держуправління, а також 22 оголошення та інформаційні блоки на природоохоронну тематику на веб-сайті Мінприроди.

Держуправління співпрацює з Одеським державним екологічним університетом, Одеським національним університетом ім.І.І. Мечникова, Університетом екологічних знань при Одеській державній науковій бібліотеці ім. М. Горького, з Одеським філіалом Інституту біології південних морів НАН України.

Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області спрямовує всі зусилля на докорінну зміну підходів до впровадження екологічної політики, надання екологічній складовій розвитку області рівноправної ваги з економічними і соціальними пріоритетами, забезпечення екологічної безпеки кожної людини.

С.А. Лихачев, Є.Г. Патлатюк, І.В. Поліщук

Державна екологічна інспекція з охорони

довкілля Північно-Західного регіону

Чорного моря

ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН МОРСЬКОГО СЕРЕДОВИЩА У ЗОНІ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ІНСПЕКЦІЇ З ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ ПІВНІЧНО-ЗАХІДНОГО РЕГІОНУ ЧОРНОГО МОРЯ
Азово-Чорноморський регіон (прибережна смуга і шельфова зона) відіграє важливу роль в економіці й політиці України нині і відіграватиме у перпективі. Широкий розвиток туризму і рекреації на узбережжі, розширення курортно-санітарних зон, розвиток видобування підводних корисних копалин (нафта, газ, газогідрати насамперед), заплановані на найближче майбутнє, дадуть очікувані багатомільярдні прибутки державі й приватному сектору, але, з іншого боку, неминуче спричинять значне зростання загального антропогенного навантаження на водні екосистеми і прибережні ландшафти. Зростуть кількість і рівні екологічних ризиків у регіоні, зменшиться ступінь екологічної безпеки для людей, погіршаться умови для водних екосистем, тому потрібна термінова оцінка сучасного стану як найперспективніших щодо розвитку у майбутньому акваторій, так і акваторій, які нині мають найнебезпечніші екологічні умови, щоб уберегти їхні екосистеми від повної деградації. Вкрай необхідно зібрати всю екологічну інформацію на базі екологічної паспортизації найголовніших об’єктів узбережжя і прибережної водної смуги для розроблення програм ефективної екологічної політики в регіоні. Особливість цієї політики, рівень екологічної безпеки в регіоні мають не тільки важливе національне, а й велике міжнародне значення. Це пояснюється тим, що близько третини континентальної Європи знаходиться в Азово- Чорноморському басейні, який нині став одним з найбільш екологічно неблагополучних у світі.

У задовільному екологічному стані Чорного та Азовського морів зацікавлені всі шість країн, береги яких омивають води цих морів (Україна, Росія, Туреччина, Румунія, Болгарія, Грузія). Ці країни не тільки основні забруднювачі морів, а й головні споживачі всіх благ, які дають їм моря, тому саме вони відповідають за збереження екосистеми морів. У 1996 році в Стамбулі міністри охорони навколишнього природного середовища усіх причорноморських країн підписали Стратегічний план дій щодо відновлення та охорони Чорного моря, документ, на базі якого чорноморські країни розробили та реалізують свої національні програми, спрямовані на запобігання забрудненню моря , охорону його екосистеми.

У збереженні екосистем морів зацікавлені також і країни Європи, пов’язані з морями своїми річковими системами. Питанням Чорного та Азовського морів, відродженню їхніх екосистем в останні 15 років велику увагу приділяє низка міжнародних організацій, серед яких ЄС і ООН, оцінці екологічного стану Чорного моря присвячено багато міжнародних програм і проектів (програма ГЕФ, програма ТАСІS та ін., 1993-2003), за допомогою яких здійснювали екологічний моніторинг акваторії, вивчали стан біорізноманіття, можливості поліпшення інтегрального управління береговою зоною, створення Чорноморського екологічного фонду та ін.

У 1996-2003 рр. вирішенню екологічних проблем Чорного моря багато уваги приділяли вчені України (НАНУ, Мінекології України, МНС України та ін.), а також уряд держави. У 1998 р. постановою Кабінету Міністрів України була затверджена Концепція охорони і відродження навколишнього природного середовища Азовського і Чорного морів, а 2001 р. був ухвалений Закон України “Про затвердження загальнодержавної програми охорони і відтворення навколишнього середовища Азовського і Чорного морів (2001-2010)“. Однак згадані національні і міжнародні програми та проекти через вітсутність чіткої координації, жорсткого контролю і недостатнє фінансування були реалізовані лише частково. Загрозливий ріст деградаційних процесів у регіоні триває, катастрофічно зміншуються біологічні запаси моря, зростає обсяг забруднень, рівень екологічної небезпеки [1].

У вирішенні завдань охорони та відтворення екосистеми Чорного моря важлива роль належить Державній екологічній інспекції з охорони Чорного моря, від ефективної діяльності якої у значній мірі залежить ступінь антропогенного навантаження на море, чистота його вод, багатство рибних ресурсів, привабливість морського узбережжя для мільйонів вітчизняних та іноземних туристів.

Протягом останніх років при проведенні досліджень, пов’язаних із вивченням стану Чорного моря, виявлено, що на якість морського середовища в значній мірі впливають забруднення, які надходять до акваторії внутрішніх морських вод з об’єктів, розташованих в прибережній смузі. Таких джерел багато, але найбільша частина від загального об’єму забруднення припадає на долю виробничих підприємств водопровідно-каналізаційного господарства, стічні води яких приносять великі об’сяги забруднюючих речовин у внутрішні морські води України. Значний процент загального забруднення – зворотні води з промислових, сільськогосподарських та інших підприємств.

Аварії на застарілих каналізаційних мережах та каналізаційних насосних станціях (КНС) створюють додаткові джерела забруднення; з метою запобігання підтопленню території здійснюється вимушене санкціоноване скидання неочищених стічних вод у поверхневі водні об’єкти у будь-який період року. Основним фактором формування антропогенного забруднення морського середовища є скидання зворотних вод, тому Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря як об’єкт державного моніторингу стану морських вод проводить постійний моніторинг об’ємів скидання, його якості, а також вмісту забруднюючих речовин, що скидаються у поверхневі морські води.

За результатами статистичної звітності 2 ТП-Водгосп встановлено, що об’єми стічних вод, які було скинуто у Чорне море в Одеському регіоні, складають 137,7 млн м3. Так, наприклад, станція біологічної очистки “Південна” (філія «Інфоксводоканал») за 2007 рік в акваторію Чорного моря скинула 46956 тис. м3 стічних вод, які містили 692 тони завислих речовин та 444 тони БСК5. Станція біологічної очистки “Північна” скинула за 2007 рік в акваторію Чорного моря 77008 тис. м3 нормативно очищених вод, які містили 930 тон БСК5 та 954 тонни завислих речовин.Іллічівський морський торговельний порт за 2007 рік скинув в акваторію Чорного моря 5075 тис. м3 нормативно очищених вод з вмістом 45 тон БСК5 та 35 тон завислих речовин. ВАТ “Одеський припортовий завод” за 2007 рік скинув в акваторію Чорного моря 4676 тис. м3 нормативно очищених стічних вод, які містили 5,2 тони БСК5 та 16,2 тони завислих речовин. Іллічівський морський рибний порт за 2007 рік скинув в акваторію Сухого лиману 3980 тис. м3 нормативно очищених стічних вод з вмістом 0,7 тонни БСК5 та 3,98 тонни завислих речовин.

Впродовж звітного року Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря постійно перевіряла природоохоронну діяльність об'єктів, які здійснюють скидання у Чорне море. При цьому ретельно перевірявся стан очисних споруд, рівень відомчого лабораторного контролю на цих об'єктах. Проводився державний контроль об' ємів скидань, їх якості та рівня впливу зворотних вод на стан морського середовища в районах їх випусків на території Одеської, Миколаївської, Херсонської областей. Слід відзначити, що ряд очисних споруд у підконтрольній зоні Інспекції потребують усунення значних недоліків у технології очищення стічних вод. На багатьох станціях очистки ефективність очищення стічних вод не відповідає узгодженим нормам гранично- допустимого скидання (тимчасово узгодженого скидання) забруднюючих речовин. При забрудненні морського середовища стічними водами з перевищенням нормативів ГДС та внаслідок аварій пред’являються претензії та накладаються штрафи за порушення природоохоронного законодавства.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка