Збірник наукових праць



Сторінка2/17
Дата конвертації22.02.2017
Розмір3.78 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17

Экологические проблемы функционирования транспортно-энергетического комплекса в Джурджулештах. Береговая территория, отведенная под терминал, находится почти напротив острова, намытого рядом с точкой впадения в Дунай реки Прут, в 120 км от Черного моря. Рядом – действующие порты: румынский Галац и украинский Рени, последний находится менее чем в одном километре от новостроя. Причальные сооружения джурджулештского порта расположены в самом узком месте международного фарватера – между островом и левым берегом Дуная, на участке, который непосредственно примыкает к месту впадения в Дунай реки Прут. Уже в силу одного только своего расположения они несут угрозу судоходству, региональной экосистеме и, как следствие, снижают ЭБ. Теоретически терминал можно было бы безопасно выстроить в искусственном ковше, достаточно заглубленном в береговую линию, но проект этого не предусматривал, а размеры участка не позволяли.

Движение судов здесь осуществляется в крайне сложных гидрологических условиях, на суженном из-за острова отрезке фарватера, при скорости течения свыше 2 м/с и очень изменчивом русле. Участок на левом берегу, где размещены портовые сооружения, имеет склонность к размыванию, а остров, расположенный напротив, постоянно наращивается речными наносами в сторону судоходного фарватера. Выполнение берегоукрепительных работ привело к еще большему сужению фарватера, а значит, к увеличению и без того высокой скорости течения Дуная на этом участке. Из-за узости протока

суда, пришвартованные у причала, оказываются в опасной близости к судоходному фарватеру.

Противопожарные требования применительно к терминалу невыполнимы в принципе. В частности, нет физической возможности выдерживать безопасную дистанцию между наливными судами, причем не только вблизи самого терминала, но и между терминалом и судами на рейде порта Рени.

Отдельной проблемой является очистка сточных вод терминала. Технология, заложенная в проект, просто не в состоянии достичь должного уровня очистки. В результате, в Дунай могут сбрасываться воды с концентрацией нефтепродуктов не менее 8-12 мг/л при норме 0,05 мг/л. Между тем, ниже по течению расположены водозаборы населенных пунктов, рыбхозов и оросительных систем.

Джурджулештский нефтетерминал выстроен в зоне, подверженной паводковым затоплениям, и в случае таковых возникает вероятность аварий хранилищ нефтепродуктов, а это уже экологическая катастрофа.

На случай аварийного разлива нефтепродуктов джурджулештский проект вообще не предусматривает действенных мер. Предлагаемые в нем способы ликвидации разлива попросту не учитывают отсутствия бухты, либо искусственного ковша и быстрого течения реки в этом районе, и не могут быть реализованы на практике. Как следствие, в результате даже небольшой аварии будут непоправимо загрязнены нефтью десятки километров дунайского берега, в основном – на украинской территории.

Согласно исследованиям Института гидробиологии НАН Украины донные отложения Килийской дельты Дуная хронически загрязнены нефтепродуктами, уровень содержания которых значительно превышает рыбохозяйственные (в 10-80 раз) и санитарно-гигиенические (в 1,7-13,5 раз) нормы. Мировой опыт функционирования нефтеперевалочных предприятий свидетельствует о невозможности их полного экологически безопасного функционирования. Эксплуатация нефтетерминала в Джурджулештах безусловно негативно скажется на всей эколого-токсикологической ситуации в Нижнем Дунае.

Таким образом, строительство и дальнейшая эксплуатация нафтотерминала в Джурджулештах нарушает ЭБ придунайского региона Украины по следующим направлениям:

1. Водоснабжение: питьевое, техническое и промышленное (водозаборы в городах Рени, Измаил, Килия, Вилково).

2. Водопотребление для целей сельского (орошение и выращивание риса, водозаборы вдоль всего украинского участка Дуная) и рыбного хозяйства.

3. Устойчивость экосистем придунайских озер (Кагул, Картал, Кугурлуй, Ялпуг, Сафьян, Катлабух и Китай) и использование их природных ресурсов (рекреационных, рыбных и водных).

4. Сохранение биоразнообразия ценных природных объектов природно-заповедного фонда Украины: Регионального ландшафтного парка "Измаильские острова", Дунайского биосферного заповедника НАН Украины, водно-болотных угодий международного значения "Озеро Кугурлуй" и "Озеро Картал" и прируслового леса Дуная.

5. Истощение природно-ресурсного потенциала северо-западной части Черного моря и дельты Дуная.

В соответствии с международными соглашениями о трансграничных водоемах и водотоках, ратифицированными как Украиной, так и Республикой Молдовой, украинской стороне должна быть предоставлена информация относительно влияния на окружающую среду при строительстве и эксплуатации нефтетерминала возле пгт Джурджулешты. Украина также имеет право требовать проведения международной экологической экспертизы проекта строительства нефтетерминала при участии украинских специалистов.

Таким образом, следует констатировать, что проектирование, строительство и эксплуатация джурджулештского транспортно-энергетического комплекса проводится без учета требований международных конвенций и соглашений, в частности Конвенции о доступе к информации, участии общественности в процессе принятия решений и доступе к правосудию по вопросам, касающимся окружающей среды (Орхус, 1998) (в контексте доступа к международной оценке воздействия терминала на окружающую природную среду), и целого ряда других.

Серьезная авария на терминале превратит украинскую часть Придунавья ниже Джурджулешт в зону экологической катастрофы. По мнению экспертов, подобные аварийные ситуации в случае ввода объекта в эксплуатацию даже на 10-15 % проектной мощности практически неизбежны и заложены в самом проекте.

Обеспечение экологической безопасности в приграничном регионе. Опираясь на методологические основы обеспечения ЭБ регионального развития, а также с учетом приграничной принадлежности и межгосударственного аспекта функционирования ТЭК в Придунавье, решение проблемы требует следующего:

1) обозначить международный порт Джурджулешты как объект повышенной экологической опасности для всего региона дельты Дуная. Особую опасность он представляет для Украины, так как в случае разлива нефти она сразу же окажется на украинской территории. Необходим строгий контроль мер по предотвращению и ликвидации разливов нефти, принимаемых молдавской стороной в порту Джурджулешты. Он должен осуществляться как по дипломатическим каналам, так и путем непосредственного наблюдения за портом с украинской территории. В случае выявления недостаточности мер, предпринимаемых молдавской стороной, необходимо добиваться повышенного внимания к этой проблеме на самом высоком межгосударственном уровне;

2) обеспечить на правительственном уровне выполнение соглашения между правительствами Украины и Молдовы о совместном использовании и охране пограничных вод. Особенно в части статьи 2, предусматривающей предварительное согласование мероприятий «в области водного хозяйства, которые могут вызвать на территории другой Договорной Стороны изменения в расположении объектов, их глубины, уровней воды, их количества и качества, чем может быть нанесены вред или убытки водным объектам, рыбному хозяйству, землям, строениям или другому имуществу. В равной мере это касается и мероприятий по защите водных объектов от загрязнения и контроля качества воды, под которыми следует понимать предупреждение, сокращение и сохранение под контролем поступления в них прямо или косвенно твердых, жидких, газообразных веществ, радионуклидов или энергии, которые могут ухудшить состав или качество пограничных вод по сравнению с утвержденными Договаривающимися Сторонами показателями»;

3) провести международную оценку воздействия на окружающую среду (Environmental Impact Assessment) на основе положений Конвенции об оценке окружающей природной среды в трансграничном контексте (Конвенция ЭСПО) (принята 25 февр. 1991 г., ратифицирована Украиной 19 марта 1999 г.) с обязательным проведением общественных слушаний и вовлечением общественности всех заинтересованных сторон согласно положениям Орхусской конвенции;

4) создать, в соответствии со статьей 17 Соглашения между Правительством Украины и Правительством Республики Молдовы о совместном использовании и охране пограничных вод, рабочую группу по изучению возможных последствий сооружения порта Джурджулешты и разработке необходимых комплексных мероприятий по обеспечению экологической безопасности;

5) обеспечить финансирование и полномасштабное проведение анализа и подготовки выводов о возможных социально-экономических, экологических и правовых последствиях строительства комплекса с целью повышения экологической безопасности Украинского Придунавья. С целью предотвращения негативных последствий аварийных ситуаций на терминале предлагается: определить возможные зоны экологических рисков попадания и распространения загрязнения нефтепродуктами течения Нижнего Дуная; разработать математическую модель возможного распространения загрязнения; разработать комплекс мер по ликвидации загрязнения и минимизации его последствий для экономики региона, систем жизнеобеспечения и здоровья населения;

6) целесообразно создать в Придунавье (г. Рени) центр экологической безопасности, который обеспечил бы проведение химического и биологического мониторинга, создание информационной сети и системы оповещения о разливах нефти и других опасных экологических явлениях на Дунае;

7) необходимо создать систему оперативного реагирования, включающую систему быстрого развертывания заградительных бон и работу судов-нефтесборщиков. Следует обеспечить средствами контроля и оперативного реагирования региональные подразделения Министерства чрезвычайных ситуаций, Минприроды, пограничников;

8) разработать и внедрить организационно-экономические и финансовые механизмы обеспечения ЭБ, в частности экострахования, экоаудита, экоменеджмента, расчета и возмещения экологического ущерба от загрязнения окружающей природной среды вследствие деятельности ТЭК в районе пгт Джурджулешты;

9) выдвинуть требования по обязательной сертификации объектов ТЭК по международным стандартом серии ISO 9000 и ISO 14000.

В то же время, поскольку размещение нефтетерминала проводилось без соблюдения всех необходимых требований, предъявляемых к процедуре делимитации государственной украинско-молдавской границы, объекты нефтетерминала Джурджулешты могут рассматриваться как расположенные на украинском участке дунайского берега. В связи с этим может быть поставлен вопрос об их статусе как государственных предприятий Республики Молдовы, находящихся на украинской территории. Из этого следует, что собственники этих объектов обязаны платить за аренду земельных, водных и других ресурсов, принадлежащих Украине.

Таким образом, функционирование транспортно-энергетического комплекса в Джурджулештах влияет на обеспечение ЭБ в части снижения состояния защищенности:

- окружающей природной среды Придунавья от угроз изменения ее естественных физических, химических и биологических свойств вследствие негативных воздействий, вызванных повышенной степенью техногенной нагрузки, и высокой вероятности аварийных ситуаций;

- жизненно важных интересов общества и государства от угроз истощения природно-ресурсного потенциала региона;

- жизненно важных интересов личности, общества и государства от угроз со стороны загрязненных природных вод Придунавья.

Все вышеперечисленное ставит необходимость обеспечения экологической безопасности функционирования ТЭК в Джурджулештах в разряд национальных интересов государства, требующих немедленных действий со стороны всех уровней государственного управления и активного участия общественности.


Литература
1. Закон України «Про основи національної безпеки України» №964-IV від 19.06.2003// Офіц. вісн.України. – 2003. – №29. – С.38- 49.

2. Реймерс Н.Ф. Охрана природы и окружающей человека среды : слов.-справ./ Н.Ф. Реймерс.-М. :Просвещение,1992.- 320 с.

3. Герасимчук З.В. Регіональна політика сталого розвитку: методологія формування, механізми реалізації : монографія / В.В. Герасимчук. – Луцьк : Надстир’я, 2001.-528с.

4. Буркинский Б.В. Экономико- экологические основы регионального природопользования и развития / Б.В. Буркинский, В.Н. Степанов, С.К. Харичков // ИПРЭЭИ НАН Украины. – О. :Фенікс, 2005. – 575с.

5.Теоретические аспекты обеспечения ресурсно-экологической безопасности Украины / Степанов В.Н. [ и др.]; НАН Украины, ИПРЭЭИ. – О., 1995. – 87 с.- Препринт.

6. Журавлев В.Я. О возможных последствиях строительства и эксплуатации транспортно-энергетического комплекса в Джурджулештах // Матеріали круглого столу «Проблемні питання прикордонної співпраці між Україною та Молдовою: пошук оптимальних шляхів розв’язання», м. Одеса, 16 лют. 2007 р. – О. : ПП «Пантера», 2007. – С. 49-52.

7. Дьяков О.А. Транскордонні екологічні проблеми Українського Придунав’я в контексті функціонування нафтотерміналу біля с. Джурджулешти // Матеріали круглого столу «Проблемні питання прикордонної співпраці між Україною та Молдовою: пошук оптимальних шляхів розв’язання», м. Одеса, 16 лют. 2007 р. – О. : ПП «Пантера», 2007. – С. 37-41.

8. Екологічне законодавство України. – Х. :ТОВ «Одіссей», 2002.




В.О. Примак

Державне управління охорони

навколишнього природного середовища

в Одеській області
Екологічні проблеми в Одеській області та шляхи

їх вирішення
“...Причина, по которой я в конце концов охотнее всего общаюсь с природой, заключается в том, что она всегда права и ошибка возможна только с моей стороны», - ці слова І.Гете актуальні в усі часи та в будь-якій точці планети. За таким принципом працюємо й ми сьогодні.

Одеська область характеризується особливими природними умовами, які спричинені її приморським розташуванням. На території області - тільки гирлові частини великих річок – Дунаю та Дністра, які значну частину забруднень з своїх басейнів виносять у берегову зону Чорного моря. У прибережну смугу Одеської області потрапляють також забруднення з басейну Дніпра.

Iнтенсивна господарська діяльність, нераціональне природокористування, нехтування законами природи спричинили тяжкі, часто незворотні, зміни в навколишньому природному середовищі області. На подолання їх спрямовані зусилля природоохоронних органів та місцевих органів влади, але через фінансові труднощі вирішення екологічних проблем затримується, і вони ще більше загострюються.

Загострення проблем безпеки навколишнього середовища і населення є сучасності. Обсяг антропогенного впливу на природне середовище, урбанізація територій визначальною рисою, зростання обсягів штучних елементів середовища (техносфери) - усі ці фактори справляють потужний зворотний вплив на населення.

Пріритетним завданням є удосконалення економічних механізмів охорони природи та природокористування з метою формування умов для концентрації фінансових ресурсів та їх цільового використання на фінансування невідкладних екологічних заходів загальнодержавного та регіонального значення. На сьогодні на державному рівні затверджено ряд нормативних документів, які формують основні принципи екологічної політики в області:

1. Концепція національної екологічної політики України на період до 2020 року, затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України (КМУ) від 17 жовт. 2007 р. № 880-р.

2. Концепція вдосконалення системи прогнозних і програмних документів з питань соціально-економічного розвитку України, затверджена розпорядженням  від 4 жовт. 2006 р. № 504-р.

3. Державна стратегія регіонального розвитку України від 21 лип. 2006 р. № 1001.

4.Стратегія економічного та соціального розвитку Одеської області на період до 2015 року, затверджена рішенням Одеської обласної ради від 10 листоп. 2006 р. № 91- V.

5.Розробляється регіональна програма охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, яка продовжує програму, що закінчилась у 2006 році.

Важливою складовою реалізації екологічної політики є виконання таких загальнодержавних та регіональних природоохоронних програм:

1. Загальнодержавна програма охорони довкілля Азовського і Чорного морів, затверджена Законом України від 22 берез. 2001р. № 2333-ІІІ. Проаналізовано стан виконання заходів.

2. Програма комплексного розвитку Українського Придунав"я на 2004-2010 роки, затверджена Постановою Кабінету Міністрів від 31 берез. 2004 р. № 428.

3. Загальнодержавна програма розвитку малих міст, затверджена Законом України від 4 берез. 2004 р. № 1580-IV.

4. Комплексна програма подальшого розвитку інфраструктури та впровадження господарської діяльності на о. Зміїний, затверджена Постановою Кабінету Міністрів від 31.05.2002 р. № 713, зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів від 27 груд. 2006 р. № 180.

5. Програма формування національної екологічної мережі в Одеській області на 2005-2015 роки, затверджена рішенням Одеської облради від 18 листоп. 2005 року № 705 – IV.

6. Регіональна програма моніторингу довкілля Одеської області на 2006 -2010 роки, затверджена рішенням Одеської обласної ради від 31 берез. 2006 р. № 782-IV.

7. Регіональна програма захисту населення від впливу іонізуючих випромінювань до 2005 року, затверджена рішенням Одеської облради від 17 листоп. 2000 р. № 237 – ХХІІІ. Термін дії програми закінчився 2005 р. У 2006 р. розроблено новий проект регіональної програми захисту населення від впливу іонізуючих випромінювань, який наразі перебуває на розгляді та узгодженні у відповідних установах та організаціях.

8. Регіональна комплексна програма захисту від шкідливої дії вод сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь в Одеській області у 2001 – 2005 рр. і прогноз до 2010 року, затверджена рішенням Одеської облради від 07 серп. 2001р. № 338- XXIII.

9. Регіональна комплексна програма розвитку меліорації земель та поліпшення екологічного стану зрошуваних та осушених угідь Одеської області у 2001-2005 рр. і прогноз до 2010 р., затверджена рішенням Одеської облради від 07 серп. 2001 р. №339 – ХХІІІ.

10. Регіональна програма поводження з токсичними відходами в Одеській області на 2002 – 2005 рр., затверджена рішенням Одеської обласної ради від 21 лют. 2002 р. № 420 – ХХІІІ. Термін дії програми закінчився у 2005 році. У 2006 році розроблено проект регіональної програми на 2007– 2011 рр., який наразі перебуває на розгляді та узгодженні у відповідних установах та організаціях.

11. Обласна комплексна програма “Здоров’я” на 2002-2011 рр., затверджена рішенням Одеської обласної ради від 25 жовт. 2002 р. № 56–ХХІУ. (Деякі розділи програми мають екологічне спрямування).

12. Програма розвитку туристично-рекреаційної та курортної галузі в Одеській області на 2003-2010 рр., затверджена рішенням Одеської обласної ради від 24 квіт. 2003 р. №126-ХХIY.

13. Регіональна програма з охорони і відтворення, підвищення продуктивності та раціонального використання лісів області "Ліси Одещини" на 2005-2015 рр., затверджена рішенням Одеської обласної ради від 20 жовт. 2004 р. № 511-ІУ.

Одещина займає значну територію - найбільшу серед областей України. Вона розташована в лісостеповій (північна третина краю) та степовій ландшафтних зонах і протяжною смугою (близько 270 км) виходить до Чорного моря. Головні особливості територіального розподілу антропогенно-техногенних навантажень у межах області такі:

Основне техногенне навантаження на довкілля в межах області пов’язане з сільськогосподарським природокористуванням (агротехногенне навантаження), що рівномірно поширене по всій області і створює осередки більш інтенсивного навантаження на півдні краю - у зонах зрошуваного землеробства - та в приміській сільськогосподарській зоні навколо Одеси.

Осередковий характер має промислово-техногенне навантаження, що зосереджується у великих і середніх містах, переважно у приморській смузі та по нижньому Дунаю. Транспортно-техногенне навантаження локалізоване на головних транспортних магістралях і вузлах. Зокрема, техногенне навантаження, пов’язане з водним транспортом (від суден і портів), засереджується в приморській смузі та на Дунаї.

Одещина, особливо її приморська смуга, виділяється значним рекреаційно-антропогенним навантаженням на довкілля. Гостро стоїть проблема раціонального природокористування на морських узбережжях у літній сезон, коли сюди спрямовується великий потік самодіяльних неорганізованих рекреантів.

У сільській місцевості особливо напружена ситуація щодо антропогенно-техногенного навантаження склалася у долинах річок, де мешкає більша частина населення, та навколо водних об’єктів - озер, лиманів, водосховищ.

Пріоритетними напрямами у подоланні негативних наслідків антропогенного впливу на довкілля на сьогодні є:

- проведення рекультивації земель, яким було завдано шкоди при розробці родовищ корисних копалин, з відродженням ґрунтового та рослинного покриву;


  • проведення інвентаризації забруднених земель та здійснення заходів щодо їх реабілітації;

- відновлення та екологічне оздоровлення площі водоохоронних зон в області, полезахисних лісосмуг, вирішення соціально-екологічних проблем населених пунктів, що розташовані біля озера Сасик та придунайських озер;

- збереження курортно-рекреаційного потенціалу області;

- картографування ресурсів підземних вод господарсько-питного водопостачання та їх раціональне використання;

- проведення заходів щодо відновлення малих річок, поліпшення їх екологічного стану; розробка та впровадження міждержавної програми екологічного оздоровлення річки Дністер;

- берегоукріплення морського узбережжя та річок Дунай і Дністер на аварійних ділянках; відновлення та ремонт аварійних ділянок захисних дамб на водних об'єктах області;

- проведення заходів щодо захисту населених пунктів області від підтоплення;

- виконання комплексу природоохоронних заходів, спрямованих на поетапне поліпшення екологічного стану Чорного моря;

- стабілізація та поліпшення екологічної ситуації в місті Одесі;

- створення на транскордонних територіях пониззя річки Дністер заповідного об'єкту міжнародного значення "Нижньодністровський";

- проведення заходів щодо поліпшення якості атмосферного повітря шляхом впровадження пилогазоочисного обладнання на підприємствах, зниження валового обсягу викидів від автотранспорту;

- збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, розвиток природно-заповідної справи.

Природоохоронна політика в області спрямована на застосування ефективних регуляторів природокористування, на підвищення дієвості еколого-економічних інструментів, таких як платежі за забруднення, екологічний податок, екологічні фонди, штрафи.

Заходи щодо охорони природного середовища здійснюються через реалізацію екологічних програм, спрямованих на поліпшення якості повітря, води, розвиток заповідної справи та створення цілісної екомережі, запровадження і додержання принципів екологічно збалансованого розвитку.

Створюється система моніторингу довкілля та удосконалення механізму управління і контролю з екологічної безпеки.

У межах структурної перебудови економіки з урахуванням екологічних чинників проводиться реконструкція, технічне переозброєння і модернізація підприємств-забруднювачів.

В області проводяться заходи щодо охорони земель, реалізації широкомасштабних водоохоронних і водооздоровчих проектів у басейнах усіх річок, поліпшення якості водних ресурсів і водозабезпеченості в усіх населених пунктах. Створюються нові полезахисні лісові смуги та захисні лісові насадження. Будуються протиерозійні гідротехнічні споруди, реконструюються і розширюються системи водопостачання, каналізації та очищення стічних вод. Активніше розвивається міжнародне і міжрегіональне співробітництво у сфері захисту навколишнього середовища.



Економічний механізм природоохоронної діяльності. Одним з найбільш важливих джерел фінансування природоохоронної діяльності є екологічні фонди. Саме завдяки існуванню таких екофондів на загальнодержавному, регіональному й місцевому рівнях є реальна можливість спрямовувати відповідні кошти на реалізацію природоохоронних програм і проектів.

За даними ДПА, в Одеській області за 2007 рік число юридичних та фізичних осіб, зареєстрованих як платники збору за забруднення навколишнього природного середовища в Одеській області, складає 19974 одиниці. Загальна сплачена сума за забруднення навколишнього природного середовища - 13 млн 479 тис. грн .



Порядок формування коштів обласного фонду, їх розподіл та контроль за використанням згідно з цільовим призначенням, встановлений Положенням про обласний фонд, затвердженим рішенням обласної ради від 25 жовтня 2002 року № 57-ХХIY, зі змінами та доповненнями, внесеними рішенням обласної ради від 19 червня 2003 року № 508/А-2003. Відповідно до цього Положення головним розпорядником коштів обласного фонду є обласна державна адміністрація. Видатки здійснюються за поданням Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області, яке погоджується з постійною комісією обласної ради з питань екології, природокористування, надзвичайних ситуацій і ліквідації їх наслідків, з питань бюджету та банківської діяльності та затверджується президією обласної ради.

Охорона та невиснажливе використання ландшафтів: землі та ґрунти. Проблема охорони земель як у країні в цілому, так і на регіональному рівні, є актуальною на всіх ступенях розвитку суспільства. Насамперед це стосується охорони сільськогосподарських угідь як основного засобу виробництва у сільському господарстві. Одним із регулятивних інструментів забезпечення охорони земель є діяльність державного управління, яке спирається на програмування охоронної діяльності.Так, Одеське обласне управління земельних ресурсів, виконуючи протокольне доручення 5-ї сесії Одеської обласної ради V скликання від 10 листоп. 2006 року, розробило Регіональну програму використання коштів на освоєння земель для сільськогосподарських та лісогосподарських потреб, поліпшення відповідних угідь і охорони земель в Одеській області на 2007-2010 роки.

Поверхневі та підземні води. Водопостачання Одеської області здійснюється як з поверхневих джерел, так і за рахунок підземних. Поверхневими джерелами питного водопостачання населення області є річки Дністер і Дунай, оз. Ялпуг, два канали Ізмаїльського управління водного господарства Дунай-Сасик та Лаптиш. У межах області – 15 прісноводних та морських лиманів, 68 водосховищ, 45 озер, у тому числі 7 придунайських озер: Ялпуг, Кугурлуй, Катлабух, Китай, Сасик, Кагул, Картал. Державна екологічна інспекція в Одеській області здійснює моніторинг поверхневих вод р. Дністер за чотирма затвердженими створами: кордон України та Молдови (Осетровий завод), село Троїцьке, село Біляївка (Одеський водозабір), село Маяки. Результати аналізів за 2007 рік свідчать, що перевищення гранично – допустимих концентрацій по ортофосфатам – в 1,5 раза, БСК5 – 1,2, загальному залізу – 1,3. Моніторинг стану річки Дунай на території Одеської області здійснюють чотири організації, у тому числі сектор моніторингу та оповіщення Держуправління. Фонові показники якості води Дунаю характеризуються стабільним станом за мінералізацією 0,4 г/л та низьким вмістом магнію, хлоридів та сульфатів. Підвищення рівня завислих речовин спостерігається при проходженні повені. Якість води у прикордонному створі міста Рені практично не відрізняється від показників якості води в замикаючому створі гирла Дунаю (м. Вилкове), що дозволяє зробити висновок про формування забруднення Дунаю вище за течією, тобто поза нашою територією.

В Одеській області малих річок і струмків налічується 1134. Усі малі річки області маловодні, більшість з них улітку пересихають. Типове явище на малих річках - повсюдне будівництво малих водосховищ і ставків. Зважаючи на порушення режиму ведення господарської діяльності у прибережних захисних смугах, Президент України підписав Указ від 21.11.2005 р. № 1643/2005 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 червня 2005 року “Про стан додержання вимог законодавства та заходи щодо підвищення ефективності державної політики у сфері регулювання земельних відносин, використання та охорони земель”, який зобов’язує здійснити у 2006 році заходи щодо винесення на місцевості прибережних захисних смуг. Для забезпечення виконання цього Указу обдержадміністрація видала розпорядження № 70/А-2006 від 13.02.2006 «Про заходи щодо встановлення меж прибережних захисних смуг», згідно з яким органи місцевого самоврядування зобов’язані провести комплекс робіт з інвентаризації земель прибережних захисних смуг (ПЗС) та визначення їх меж на місцевості. Інвентаризацію земель ПЗС було проведено. За даними інвентаризації, площа ПЗС річок складає 31,48 тис. га, з них винесено в натуру лише 52,5 га.

Відповідно до регіональної програми "Відродження малих річок Одещини" для поліпшення стану річок, озер та лиманів, збереження водних ресурсів, збереження та відновлення біологічного різноманіття, встановлення екологічної стабільності і поліпшення стану довкілля у 2007 році з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища виділено 35,0 тис. грн.

Великою проблемою у регіоні є скидання забруднених стічних вод у водні об’єкти. Нині налічується 117 підприємств, які скидають стічні води в поверхневі водойми, у тому числі 15 господарств, які здійснюють скид в канали зрошувальних систем. Всього на території області налічується 121 комплекс каналізаційних очисних споруд, загальною проектною потужністю 816,2 тис. м3/добу. Це 5 станцій очисних споруд механічної очистки, 110 - біологічної очистки, 6 – фізико-хімічної очистки. У задовільному стані перебуває 71 (58,7%) комплекс очисних споруд, 40 – у незадовільному.

На 01.01.2008 року в області налічується 5297 артсвердловин, 208 шахтних колодязів. Однак забезпеченість підземними водами питної якості у цілому в області становить 28%. Із загальної кількості артсвердловин близько 30 % потребують ремонту або тампонажу. Через постійне реформування сільгосппідприємств, надання в оренду земельних ділянок, купівлю-продаж, банкрутство підприємств, передання артсвердловин на баланс сільським радам постійно зростає кількість безхазяйних свердловин та свердловин, які потребують тампонажу. Найбільша кількість безхазяйних артсвердловин (195) та свердловин, які підлягають тампонажу (67), знаходяться у північних районах області. Такі свердловини небезпечні і можуть спричинити забруднення водоносних горизонтів та виникнення надзвичайних епідеміологічних ситуацій.

В області реалізується "Державна програма пошуку питних підземних вод та буріння розвідувально – експлуатаційних свердловин на воду в Одеській області…".У 2007 році за рахунок державного бюджету в області було пробурено 8 артсвердловин на суму 1,070 млн грн – у селах Миколаївка, Овідіопольського району; Сергіївому, Саратського району; Доброжановому, Біляївського району; Нагірному, Ренійського району; с.Холмське, Арцизького району; Гетьманів, Савранського району;смт Радісному, Іванівського району; м. Білгороді - Дністровському.



Збереження об'єктів тваринного і рослинного світу, збереження біорізноманіття та формування екомережі. Загальна площа еродованих та засолених сільськогосподарських угідь у межах Одеської області складає 1314,0 тис. га. У районах приморської та придунайської смуги частка еродованих земель від загальної площі сільськогосподарських угідь становить менше 30 %. У районах центральної та північної частин області вона зростає до 40-60 %. Найбільш еродовані сільгоспугіддя в Кодимському, Красноокнянському, Фрунзівському, Тарутинському та Болградському районах, де частка еродованих земель перевищує 50-60 %. Площа малопродуктивних і деградованих сільськогосподарських земель в регіоні, які передбачено включити до складу екологічної мережі, становить близько 700 тис. га. З них понад 430 тис. га середньо– та сильноеродованих земель, понад 70 тис. га – засолених, близько 70 тис. га – солонцюватих, близько 80 тис. га – перезволожених земель.

Сільськогосподарські угіддя екстенсивного використання – сіножаті, яких в області 50,8 тис. га (1,5 % загальної земельної площі), і пасовища – 356,3 тис. га або 10,7 % всієї території регіону.

У структурі земельних угідь області у складі забудованих виділяються землі, які використовуються для відпочинку, та інші відкриті землі. Всього в регіоні таких земель 34,3 тис. га, і вони можуть бути віднесені до буферних зон майбутньої екомережі.

Загальна площа земель під водою в регіоні становить 190,2 тис. га або 5,7 % території регіону, з них 83 % припадає на озера, лимани та прибережні замкнені водойми, 6 % - на річки, 8,6 % - на ставки і водосховища. Найбільші площі земель під водою мають райони: Татарбунарський (46,8 тис. га), Ренійський (33,0 тис. га), Білгород-Дністровський (29,5 тис. га), Комінтернівський (17,0 тис. га), Біляївський (15.5 тис. га), Овідіопольський (14,3 тис. га).

В області 67 водосховищ та 937 ставків. Загальний обсяг прісної води, який акумулюється у штучних водоймах, складає 2127,25 млн м3. Більшість водойм віднесено до водойм багаторічного регулювання. Водойми сезонного регулювання у меженний період при посухах пересихають. Цільове призначення водойм комплексне: загальне, риборозведення та зрошення.

Рослинний покрив Одещини має чітку широтну ландшафтну зональність і поділяється з півночі на південь на лісостепові й степові геоботанічні округи, а в межах степу – на смуги (підзони) різнотравно-типчаково-ковилових степів і типчаково-ковилових степів. Азональними елементами є рослинні угруповання заплав, які поділяються на високотравні болота (плавні) та заплавні солонцьово-солончакові луки. Вздовж лиманних узбереж (Хаджибейський, Куяльницький, Тилігульський лимани) поширена петрофітна рослинність, що являє собою ксерофітні різнотравно-злакові співтовариства з переважанням чагарників і чагарників на кам'янистому субстраті. На морських узбережжях зустрічаються ділянки приморської літоральної (галофітної) рослинності, представленої солончаковими та солонцюватими рослинними угрупованнями.

На території області розповсюджено 2051 вид судинних рослин, 117 видів лишайників, 85 видів мохоподібних, 118 видів грибів-макроцетів, 140 видів водоростей, 916 асоціацій рослинності. В області зростає 104 судинні рослини, занесені до Червоної книги України, Європейського Червоного списку та Червоної книги Міжнародного Союзу охорони природи, 77 – до Червоного списку Одеської області. 54 види пропонуються до охорони на місцевому рівні.

Організовано проведення трьох всеукраїнських природоохоронних акцій: День довкілля – 2007, „Зелений паросток майбутнього”,”Зелена країна –спадщина для майбутніх поколінь”.



Заповідна справа. Загальна кількість об'єктів природно-заповідного фонду (ПЗФ) у 2007 році збільшилася (на кінець року становить 118, проти 116 у 2006 році) за рахунок створення об’єктів місцевого значення: ботанічної пам’ятки природи "Слюсарівський віковий дуб" у Савранському районі (рішення облради від 23.02.2007 р. №183-У) та ландшафтного заказника „Лузанівський ліс” у Комінтернівському районі (рішення облради від 09.11.2007 р. №361-У). При цьому площа природно-заповідного фонду області збільшилася на 36,73 га, але в масштабі області загальний відсоток земель природно-заповідного фонду збільшився практично лише на 0,001% і становив 3,027% проти 3,026 % у 2007 р. (з 100893,015 га до 100929,745 га).

Потребують підготовки землевпорядної документації щодо встановлення меж 72 об’єкти ПЗФ. На сьогодні профінансовано проектні роботи для 37 об’єктів, завершено розробку та державну експертизу землевпорядної документації для 17 (кошти 2006 року), триває робота щодо 20 (кошти 2007 року).

У 2008 році залишається винести в натуру межі ще 35 об’єктів ПЗФ, з них 12 загальнодержавного значення (подано запит на виділення коштів з Державного бюджету України) і 23 місцевого. Стосовно 12 об’єктів рішення облради про зміну статусу ще не прийнято .

З метою розширення природно-заповідного фонду та підвищення відсотка заповідності в регіоні проводилися роботи, спрямовані на створення двох регіональних ландшафтних парків ("Тузлівські лимани" у Татарбунарському районі, "Тарутинський степ" у Тарутинському районі) та 3 ландшафтних заказників місцевого значення – «Кундуки», «Аліяга», «Василівка».


Забезпечення раціонального використання надр. Одеська область характеризується невеликою різноманітністю видів корисних копалин. В основному це сировина для будівельних матеріалів та пиляний вапняк. Найбільше розповсюдження мають тверді нерудні корисні копалини місцевого значення – піски, суглинки, гравій, галька, граніти, які використовуються як будівельні матеріали чи сировина для їх виробництва. З інших корисних копалин виявлені чи попередньо розвідані: нафта, природний газ, залізна руда, фосфорити, кольорові метали, золото, кам’яне та буре вугілля, лікувальні грязі та ін. Але про промислову розробку наразі не йдеться (невеликий обсяг запасів, дорогі пошукові роботи). Видобування корисних копалин загальнодержавного значення, наприклад нафти та газу, перебуває фактично на стадії дослідницько-промислових розробок.

На сьогоднішній день в Одеській області серйозною проблемою залишається поширення зон впливу кар'єрів і шахт. Безхазяйні та вчасно не рекультивовані кар'єри спричиняють різноманітні геологічні процеси: ерозію, обвалення, вивітрювання, зсуви, забруднення водоносних горизонтів. Останніми роками кошти з місцевих бюджетів для проведення рекультивації пошкоджених земель практично не виділяються.



Проблеми:

у багатьох районах області кар’єри не працюють, або працюють сезонно;

численні кар’єри являють собою зони розвитку різноманітних геологічних процесів і явищ: вивітрювання, обвалення, опливання, зсуви, ерозія, обводнення, заболочення;

поширення зон впливу кар’єрів (зон відчуження) призводить до скорочення площ сільгоспугідь і територій для забудови;

практично не проводиться рекультивація земель, яким було завдано шкоди внаслідок ведення гірничовидобувних робіт;

деградують цінні в лікувальному відношенні Куяльницький, Хаджибейський, Будакський та Тузлівський лимани.



Охорона атмосферного повітря, у т.ч. проблеми змін клімату та руйнування озонового шару. Протягом 2007 р. в атмосферне повітря області потрапило 26,96 тис. т забруднюючих речовин, що на 9,1 % менше ніж 2006. Підприємства області за рахунок власних коштів здійснюють заходи щодо зменшення викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел. Так, реконструюється підприємство ВАТ «Лукойл-Одеський нафтопереробний завод». Завод планує почати роботу у другому кварталі 2008 р. При реконструкції підприємства використовувалися найкращі європейські технології, враховувався досвід організації управління, що дозволить знизити викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та поліпшити екологічну обстановку в Одесі.

Проведено реконструкцію на ТОВ «Цемент». Замість старого електрофільтра до обертальної печі №1 встановлено новий електрофільтр. Зниження викідив складатиме 76,5 т/рік.

Для встановлення оптимальних режимів горіння палива та дотримання екологічних нормативів щодо вмісту забруднюючих речовин у димових газах на 110 підприємствах області у 2007 році проведено еколого-теплотехнічну наладку на паливовикористовуючому обладнанні.

Держуправління проводить роботу щодо впровадження нового механізму регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.



Поводження з відходами, небезпечними хімічними речовинами та агрохімікатами , пестицидами, екологічна та радіаційна безпека. Однією з найбільш гострих екологічних проблем області, які відносяться до категорії таких, що істотно впливають не тільки на соціально-економічний стан суспільства, але й на рівень національної безпеки, є проблема утворення, зберігання, утилізації та знешкодження відходів.

Промислові відходи 1-3-го класу небезпеки (відходи 1-го класу небезпеки – ртутьвмісні відходи, шлами гальванічні, свинець та його сполуки, непридатні отрутохімікати та ін., 2-го класу – нафтошлами, мідь та її сполуки, відпрацьовані неорганічні кислоти та ін., відходи 3-го класу – відходи фарб, лаків, емалей, відпрацьовані формувальні суміші, відпрацьовані неорганічні кислоти, відпрацьовані каталізатори та ін.) у 2006 році склали 6,2 тис. т (проти 5,53 т у 2005, збільшення на 11%).

Зростання кількості відходів обумовлене деяким зростанням рівня виробництва та роботою новостворених підприємств .

Згідно зі ст.26 Закону України від 5 березня 1998 р. № 187/98-ВР „Про відходи” обов’язковому державному обліку та паспортизації підлягають усі відходи, що утворюються на території України. Це зроблено більш як на 1200 підприємствах області. Кожне підприємство передбачає заходи щодо мінімізації утворення та окремого збору ресурсоцінних видів відходів.

Для впорядкування поводження з відпрацьованими люмінесцентними лампами, які згідно з Постановою Кабміну України від 01.03. 1999 р. № 303 віднесені до 1-го класу небезпеки, на базі трьох одеських підприємств (ТОВ “РАФ+”, ТОВ “Грін-порт”, ТОВ “Новий Світ”) створено систему централізованого збирання, зберігання і вивезення на переробку цього виду токсичних відходів.

За даними проведеної інвентаризації, крім промислових відходів, що утворюються на підприємствах на території Одеської області, нараховується 125 складів з непридатними для використання хімічними засобами захисту рослин (ХЗЗР). З них 77 складів перебувають у задовільному, 48 – у незадовільному стані. За даними райдержадміністрацій, там міститься близько 1820 тон. У 2007 році з області за межі України вивезено 201 т непридатних ХЗЗР (за рахунок Державного фонду охорони навколишнього природного середовища), кількість непридатних ХЗЗР зменшилася в області на 16%. Взагалі згідно з проектом з території області буде вивезено 283 т (82 т підготовлено до вивезення, вони знаходяться на складі ТОВ "Агро-Світ" у с.Саф'янах, Ізмаїльського району). Поводження з непридатними ХЗЗР у 2008 р. залишається пріоритетним напрямом, планується подальше їх вивезення з території області.



Загальнозоологічний заказник загальнодержавного значення “Острів Зміїний”. Заказник – це найбільш екологічно цінна частина острова з прилеглою 500-метровою акваторією Чорного моря, загальною площею згідно з указом 232 га. Вимоги щодо режиму та завдань заказника визначені у Положенні про заказник, затвердженому Наказом Мінприроди України від 27.01.2005 р. № 54. Зобов’язання щодо забезпечення відповідного охоронного режиму покладені на обласне комунальне підприємство “Острівне” (від 12.10.2003 р. № ЗДЗз 6-569). Розпорядженням облдержадміністрації від 29.08.2003р. № 700/А-2003 затверджені Правила перебування, провадження господарської діяльності на острові Зміїний і континентальному шельфі. Каналізаційної системи на о. Зміїний, на жаль, не існує, що призводить до забруднення неочищеними стоками території острова, акваторії моря і створює несприятливу екологічну ситуацію. Будівництво господарсько-побутової каналізації та станції очистки "Biotal-50" на острові планується.

З огляду на стратегічну, політичну, економічну важливість острова, наявність родовищ вуглеводнів, виявлених на континентальному шельфі, за поданням Держуправління:

- з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища у період 2002-2005 років профінансовано заходів майже на 2 млн гривень.


  • з Державного бюджету у 2006 році на проведення берегоукріплювальних робіт на острові було виділено і використано 11,7 млн грн; з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища – 1 млн гривень на будівництво господарсько-побутової каналізації та станції очистки стічних вод.

- у 2007 році з Державного бюджету виділено та використано 6,6 млн грн на берегоукріплювальні роботи. До Мінприроди України направлено запит про виділення коштів з Державного фонду охорони навколишнього природного середовища на 2007 рік у сумі 650,0 тис. грн. З обласного фонду охорони навколишнього природного середовища на ці роботи рішенням сесії облради від 25 квітня 2007 року № 233-V планується виділити у поточному році 400 тис. грн.

На виконання доручення першого заступника голови обласної державної адміністрації від 22.05.2007 р. № 35/01-15-3230 Держуправління розглянуло інформацію Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст «ДІПРОМІСТО» і надало відповідні пропозиції управлінню архітектури та містобудівної політики облдержадміністрації листом від 04.06.2007р. № 376/02-10, де, зокрема, зазначалося:

1. При проектуванні комплексної забудови о.Зміїного інститутом „ДІПРОМІСТО” (м.Київ) слід врахувати, що заказник займає не всю територію острова, тому на територію, не зайняту заказником, обмеження не розповсюджуються.

2. Для обговорення питань комплексної забудови необхідно залучити Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова як такий, що готував наукове обґрунтування для організації на острові загальнозоологічного заказника загальнодержавного значення „Острів Зміїний” та пропозиції щодо підвищення його статусу до національного природного парку.

3. У даному випадку створення національного природного парку є доцільним, оскільки спланувати розвиток інфраструктури на вкрай обмеженій ділянці суші є проблематичним.

Статус національного природного парку передбачає диференційований режим охорони території та можливість поєднання режиму охорони і ведення господарської діяльності, у тому числі туристично-рекреаційної й науково-дослідної. Для розробки проектних пропозицій цього напряму потрібно залучити фахівців Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, які протягом 2003-2007 років проводять наукові дослідження природних комплексів острова Зміїний та прилеглого шельфу Чорного моря (науково-дослідна станція «Острів Зміїний»), а також провести відповідні консультації з управлінням культури і туризму облдержадміністрації та представництвом Міністерства закордонних справ України (щодо іноземного туризму).



Нафтотермінал біля с. Джурджулешти. На території Молдови біля населеного пункту Джурджулешти на суміжній з Одеською областю (Ренійський район) території у 2006 році завершено будівництво нафтоналивного терміналу. Термінал – це потенційна екологічна небезпека для української території і, перш за все, для міста-порту Рені, розташованого вниз по течії р. Дунай, на відстані 2-3 км, а також для природних ресурсів дельти Дунаю. Питання стосовно негативних наслідків функціонування нафтотерміналу розглядалося на засіданні круглого столу «Прикордонні проблеми України з Молдовою: пошук оптимальних способів розв’язання», організованого Одеським філіалом Національного інституту стратегічних досліджень (16 лют. 2007 року, Одеса), за участі представників органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, наукових та дипломатичних кіл, громадськості, підприємців регіону, незалежних експертів. Учасники “круглого столу” сформулювали свої пропозиції, вважаючи, що необхідно:

1) активізувати зовнішньополітичну діяльність у цьому регіоні, зокрема, розглянути питання про правомірність будівництва портових об’єктів на ділянці, де остаточно не проведено демаркацію кордону між Україною та Молдовою;

2) проаналізувати стан дотримання сторонами Договору між Україною та

Молдовою про державний кордон і Додаткового протоколу до нього щодо передачі у власність Україні ділянки автомобільної дороги Одеса - Рені біля населеного пункту Паланка, Республіки Молдови .

Необхідно також вимагати від молдавської сторони проведення міжнародної екологічної експертизи проекту будівництва нафтоперевантажувального комплексу біля с. Джурджулешти відповідно до міжнародних зобов’язань, взятих на себе Молдовою.

Посольство України в Молдові надало для розгляду Мінприроди України текст неофіційного перекладу документа “Оцінка впливу нафтового терміналу на річці Дунай на навколишнє середовище” (ОВНС), затвердженого директором Національного інституту екології Республіки Молдови. За результатами розгляду, Мінприроди України у липні 2006 року надало свої зауваження з проханням довести їх до відома Міністерства екології та природних ресурсів Молдови. Одержані матеріали не дають конкретного уявлення про очікуваний шкідливий вплив на компоненти навколишнього природного середовища суміжної з Молдовою території України, а також не дають можливості об’єктивно оцінити екологічну небезпеку від діяльності запроектованого нафтотерміналу, у зв’язку з чим матеріали ОВНС потребують серйозного доопрацювання. Про негативні наслідки йшлося також на зустрічі делегації Одеської області з прем’єр-міністром Молдови 23 квітня 2007 року (Кишинів). Прем’єр-міністр запевнив, що будівництво нових об’єктів паливно-енергетичного комплексу в цьому районі не планується, і Республіка Молдова вживатиме заходів для убезпечення роботи нафтотерміналу.



21 листопада 2007 року Держуправління охорони навколишнього природного середовища ініціювало проведення робочої наради для обговорення питань стосовно запобігання можливим негативним наслідкам реалізації проекту транспортно-енергетичного комплексу в районі населеного пункту Джурджулешти. У нараді взяли участь представники Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області, Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря, Українського наукового центру екології моря, управління “Одесарибгоспохорона”, Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, а також представники громадських екологічних організацій – Обласної організації захисту підприємництва та навколишнього середовища Одещини, Одеського відділення Міжнародної соціально-екологічної спілки, Одеської обласної організації Всеукраїнської екологічної ліги , громадських наукових секцій Будинку вчених. Під час засідання були обговорені проблеми, пов’язані з будівництвом нафтопереробного терміналу біля с. Джурджулешти, (Молдова) та прийнято рішення:

  1. Вимагати від Республіки Молдови проведення незалежної екологічної експертизи за участі українських спеціалістів, дотримання вимог міжнародних конвенцій, а саме: Конвенції про біологічне різноманіття (Ріо-де-Жанейро, 05.06.1992), Конвенції про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер (Гельсінкі, 17.03.1992), Угоди між Урядами України та Республіки Молдови “Про спільне використання та охорону прикордонних вод (Кишинів, 23.11.1994), а також надання висновків екологічної експертизи.

  2. Вимагати від у Молдовської сторони звіту про виконання зауважень Мінприроди України до проекту «Оцінка впливу нафтового терміналу на річці Дунай на навколишнє середовище» (ОВНС) .

  3. Оприлюднити у ЗМІ позицію громадськості з цього питання. Привернути увагу міжнародної спільноти до загроз, пов’язаних з будівництвом зазначених об’єктів, для екології Нижнього Дунаю; ініціювати проведення громадських слухань із залученням українського-молдовських екологічних організацій щодо можливих загроз довкіллю Нижнього Дунаю.

  4. Направити листи до відповідних органів виконавчої влади (Одеській облдержадміністрації, Одеській облраді, Громадській раді при Міністерстві охорони природи Республіки Молдови, Міністерству іноземних справ України) щодо зобов’язання Республіки Молдови виконувати положення Конвенції зі співпраці з охорони та сталого використання річки Дунай. Відхилення від умов Конвенції може бути підставою для арбітражного розгляду.

  5. Зібрати відповідні матеріали для більш ретельного вивчення та застосування згідно з чинним законодавством.

З метою захисту національних інтересів облдержадміністрація вважає за необхідне активізувати зовнішньополітичну діяльність у цьому регіоні, зокрема, розглянути питання щодо правомірності будівництва портових об’єктів на ділянці, де остаточно не проведено демаркацію кордону між Україною та Молдовою, а також проаналізувати стан дотримання сторонами Договору між Україною і Республікою Молдовою про державний кордон та Додаткового протоколу до нього від 18 серпня 1999 року щодо передачі у власність Україні ділянки автомобільної дороги Одеса - Рені біля населеного пункту Паланка, Республіки Молдови.

На сьогодні біля Джурджулешт збудовано 2 причали, 8 нафтових цистерн, залізничні платформи для приймання світлих нафтопродуктів, мазуту, одна адміністративна будівля, електропідстанція, насосна станція, господарсько-побутові приміщення.



Придунайські озера. У Придунав’ї кілька великих прісноводних озер: Кагул, Ялпуг, Катлабух, Китай, Кугурлуй, Картал, вони є природними резервуарами прісної води. До 1965 року озера були з’єднані протоками з Дунаєм (Кагул, Ялпуг-Кугурлуй) або з Кілійським рукавом Дунаю (Катлабух, Китай), їхній рівневий режим практично повністю визначався режимом Дунаю. У 1965 році після завершення будівництва на протоках каналів та шлюзів для регулювання обсягів та рівнів води в озерах, які перетворилися на водосховища, водообмін з Дунаєм значно зменшився. Все це призвело до суттєвих змін природного режиму озер. Найбільш проблемне питання нині – озеро Сасик. Водосховище Сасик є джерелом водопостачання Дунай-Дністровської зрошувальної системи. В останні роки зрошення земель практично не проводиться, вода з озера не відбирається, тому внаслідок значного припливу високомінералізованих підземних вод розсолення озера до необхідних для зрошення показників досягнуто не було. Для здійснення водообміну озера Сасик з річкою Дунай побудовано канал Дунай-Сасик. Скид води з озера Сасик у Чорне море здійснюється через шлюз-водоскид. Нині з каналу Дунай-Сасик здійснюється водозабір для водопостачання населення села Приморське та курортного комплексу Кілійського району.

Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області у 2006 році провело спільну нараду з представниками наукових установ, облводгоспом, обласною санепідслужбою, управлінням ветеринарної медицини з питань, пов’язаних з екологічним станом оз. Сасик та його подальшим існуванням. Усі присутні одностайно висловили думку, що для прийняття рішення щодо роздамбування оз. Сасик висновків уже зроблених досліджень недостатньо, а саме: не зроблено прогнозів щодо умов зміни гідрологічного режиму озера та усунення негативних екологічних наслідків у перехідному періоді від прісноводного озера до морського лиману, зокрема загибелі прісноводних гідробіонтів, тобто наслідки передбачити важко. Необхідне комплексне вивчення проблем оз. Сасик, Стенцівсько-Жебріанівських плавнів, каналу Дунай-Сасик та якісне моделювання ситуації. Моделювання повинно показати ситуацію у динаміці, прорахувати усі варіанти, а не лише варіант роздамбування. Враховуючи розбіжності у поглядах на ситуацію, яка склалася, Держуправління при формуванні «Переліку об’єктів, видатки на які у 2008 році здійснюватимуться за рахунок коштів обласного фонду охорони навколишнього природного середовища» внесло пропозицію, підготувало запит та документацію з обгрунтуванням на виконання науково-дослідної роботи «Розробка рекомендацій, спрямованих на поліпшення екологічного стану озера Сасик». Цю дослідну роботу повинні виконати наукові підрозділи Національної академії наук України та виробничі підрозділи Мінприроди, Держводгоспу, Мінздраву, Мінагрополітики України. Результати цієї роботи будуть основою для прийняття остаточного рішення щодо подальшого режиму існування озера Сасик.



При використанні ресурсів Дунаю мають місце відповідні проблеми, головними з яких є: замулення підвідних каналів придунайських водосховищ, яке не дозволяє здійснити потрібний водообмін і забезпечити якість води, необхідну для іригації, водопостачання та рибного господарства; руйнування захисних дамб вздовж Дунаю, що створює небезпеку паводкових руйнувань на прилеглих територіях.

Захисні споруди на Дунаї призначені для захисту населених пунктів, портових споруд, промислових підприємств, сільгоспугідь, рибоводних і меліоративних об’єктів від підтоплення. Загальна протяжність берегової лінії, яка підлягає захисту від паводків на території України, включаючи острови, від м. Рені до м. Вилкового складає 255 км. До складу загального фронту обвалування зі сторони р. Дунай входять також шлюзи-регулятори, призначені для регулювання рівнів придунайських водосховищ і подачі води в канали і далі - на зрошення, у плавні, а також головні ділянки підвідних каналів. Комплекс захисних споруд на річках та водоймах потребує значної реконструкції та перебудови. Більша частина захисних гідротехнічних споруд будувалася для розв’язання локальних проблем і не становить єдиного комплексу, розрахованого на надійний захист від катастрофічних паводків.

Придунайські озера є озерами комплексного використання. Вони використовуються для зрошення, риборозведення, рекреації. Згідно з даними моніторингу в останні роки в усіх озерах підвищився рівень мінералізації води, вміст хлоридів, сульфатів, а також кількість органічних сполук.

Для вирішення комплексу проблем, пов’язаних з придунайськими водосховищами, постановою Кабміну України від 31.03.2004 року № 428 була затверджена Програма комплексного розвитку Українського Придунав’я на 2004-2010 роки.



Будівництво глибоководного суднового ходу "Дунай – Чорне море" (ГСХ “Дунай-Чорне море”) через гирло Бистре. З метою відродження судноплавства українським водним шляхом Дунай - Чорне море з 02.11.2006 р. проводяться ремонтно-експлуатаційні роботи на морському підхідному каналі. Проведено пошукові роботи для визначення обсягів відновлювальних робіт на морському підхідному каналі та річковій частині ГСХ, розроблено план виконання ремонтно-експлуатаційних робіт для відновлення судноплавства. Закінчено розробку робочого проекту ГСХ на повний розвиток та отримані позитивні висновки Державної комплексної експертизи, в тому числі екологічної. Підготовлено відповідні документи для затвердження проекту розпорядження Кабміну України «Про робочий проект “Створення глибоководного суднового ходу Дунай-Чорне море на українській ділянці дельти. Повний розвиток”», який узгоджено з Мінбудом, Мінприроди, Мінекономіки та Мінфіном. На цей час документ проходить процедуру узгодження в Кабміні України. Тривають роботи з комплексного екологічного моніторингу під керівництвом Українського науково-дослідного інституту екологічних проблем Мінприроди (м. Харків), до яких залучено й Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області.

У 2007 році проведено міжнародну експедицію по Дунаю. Протягом усього походу флотилія зупинялась у багатьох населених пунктах для зустрічі з населенням і місцевою владою для оприлюднення своєї діяльності. Одним із таких пунктів призначення 24 вересня 2007 р. стало м. Рені. Тут до експедиції приєдналися 5 наукових співробітників Інституту гідробіології НАН України, УкрНДГМІ МНС України та НАН України, наукове судно Дунайської обсерваторії, які братимуть участь у дослідженнях Дунаю.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка