Затверджено Вченою радою філософського факультету



Скачати 212.73 Kb.
Дата конвертації22.02.2017
Розмір212.73 Kb.


ПРОГРАМА

кандидатського іспиту зі спеціальності 09.00.12 – українознавство

(філософські та історичні науки)

Затверджено

Вченою радою філософського факультету

Протокол № 5 від 25 лютого 2008 р.


Програма іспиту складена авторським колективом Центру українознавства філософського факультету у складі:
Обушний Микола, проф., д.політ.н. (загальна редакція)

Воропаєва Тетяна, с.н.с., к. психол.н.

Грабовська Ірина, с.н.с., к.філос. н.

Кагамлик Світлана, с.н.с., к.і.н.

Мостяєв Олександр, с.н.с., к.філос.н.

Пасько Ірина, с.н.с., к.і.н.

Піскун Валентина, с. н. с., к.і.н.

Ціпко Анатолій, с.н.с., к.філол.н.

Ємець Тетяна, н.с., к.філос.н.

Конча Сергій, н.с., к.і.н.

Сорочук Людмила, н.с., к.філол.н.

Шептицька Тетяна, н.с., к.філол.н.

Авер’янова Ніна, м.н.с, к.філос.н.

Божук Людмила, пров. історик




ВСТУП
Предметом дослідження українознавства є Україна, як геополітична, етнонаціональна і культурна реальність, та українство, як загальноцивілізаційний феномен у всій своїй неповторності і своєрідності, що постають і розвиваються у просторі й часі.

Поняття „Україна” охоплює: територію, яку посідає український етнос сьогодні й апріорі все, що відбувається на цій території з найдавніших давен.

Поняття „світове українство” охоплює: українців як автохтонний етнос, що обіймає певні терени від найдавніших часів до сьогодні, і як загальносвітовий феномен (вони проживають в понад 60 країнах світу і не втратили своєї етнонаціональної ідентичності).

Об’єктом дослідження українознавства є реальний український світ, котрий творився і трансформувався упродовж тисячоліть і сьогодні визначає суть буття і свідомості українців як нації.

Українознавство ставить за мету цілісне достовірне знання про Україну і світове українство, вияв українського світобачення у часі і просторі.

Беручи до уваги обраний науковий напрямок, здобувач при складанні кандидатського іспиту зі спеціальності 09.00.12 має виявити знання предмета та об'єкта українознавства як науково-дослідницької сфери, разом із тим показати вміння комплексно аналізувати матеріал та розуміння системності як наукового підходу, що виступає принципово важливим в українознавстві.

Іспит зі спеціальності має усну форму проведення.



Критерії оцінювання:

  • "відмінно" – здобувач має виявити системні знання зі спеціальності; здатність до синтетичного узагальненого осмислення програмного матеріалу; вільно орієнтуватися у фактах, концепціях, теоріях, а також в їхньому ідейно-вихідному підґрунті та культурно-історичному контексті постання та розвитку, виявити глибоку обізнаність у літературі ( українській та зарубіжній) та джерелах; здатність концептуалізувати матеріал;

  • "добре" – здобувач має вільно володіти матеріалом; орієнтуватися в класичній та новітній літературі; виявити обізнаність у джерелах, показувати здатність до наукового аналізу та концептуалізації матеріалу;

  • "задовільно" – здобувач виявляє знання і розуміння основних положень навчального матеріалу; орієнтація в класичній та новітній літературі, а також в джерельній базі є частковою (або неповною); здобувач не виявляє здатності до узагальнень та концептуального мислення;

  • "незадовільно" – виставляється, коли здобувач не має чіткого уявлення про предмет і об'єкт обраної наукової дисципліни; володіє незначною частиною окресленого програмного матеріалу та не орієнтується в літературі та джерелах.

Вимоги до наукового реферату:

Загальний обсяг наукового реферату 1 др. арк. (40 тис. знаків) – має 20 сторінок комп'ютерного тексту, набраного 14 кеглем з інтервалом 1,5. Посилання на використану літературу та джерела автоматичні і виносяться на кінець тексту.

Структура реферату передбачає наявність вичленованих: вступу, основної частини, висновків та списку використаних джерел і літератури.
Програма складається з таких тем:
• Українознавство як наука і навчальна дисципліна

• Становлення та основні етапи розвитку українознавства

• Україна як цілісність: територіальний та етнонаціональний виміри

• Походження українського народу

• Процес українського культуротворення та культурозбереження

• Державотворчий та націєтворчий процеси в Україні

• Українство у світі

Українська перспектива



Тема I

Українознавство як наука і навчальна дисципліна

Українознавство як система знань про Україну й українство. Об’єкт та предмет українознавства, теоретико-методологічний інструментарій (закономірності, методи, категорії, принципи науки). Проблема синтезу в українознавстві: сумативний, системний, міждисциплінарний та інтегративний підходи. Пізнавальні рівні в українознавстві: науково-прикладний, теоретичний та метатеоретичний.

Місце українознавства в системі сучасних наук, його роль у життєдіяльності українського суспільства. Характеристика та типологія українознавчих джерел.

Рекомендована література до теми:

Винар Л. Михайло Грушевський: історик і будівничий нації (Статті і матеріали). – К., 1995.

Воропаєва Т. Проблема розвитку поняттєвого апарату українознавства // Українська перспектива: свідомісні та соціокультурні виміри. – К., 2005. – С. 289–307.

Горбань Т. Концептуальні засади та періодизація українознавства в дослідженнях українознавців ХХ ст. // Україна, українці, українознавство у ХХ ст. в джерелах і документах: Зб. наук. праць. У 2-х ч. – К., 1999. – Ч. 1. – С. 58–66.

Дашкевич Я. Українознавство, україністика, україніка. Еволюція понять та їх майбутнє // Другий міжнародний конгрес україністів. Історіографія українознавства. – Львів, 1993. – С. 3–8.

Дорошенко Д. Розвиток науки українознавства у ХІХ – на поч. ХХ ст. та її досягнення // Українська культура: Лекції за редакцією Дмитра Антоновича. – К., 1993. – С. 26–39.

Жмир В. Українознавство // Політологічні читання. – 1994. – № 2. – С. 276–278.

Ісаєвич Я. Українознавство – україністика – українські студії: обсяг понять і їх суспільний контекст // Покликання університет: зб. наук. пр. – К., 2005. – С. 266–278.

Калакура Я. С. Методологічний інструментарій українознавця // Зб. наук. праць. НДІУ. – Т. І. – К., 2003. – С. 174–181.

Кононенко П. Історико-теоретичні, методологічні основи українознавства // Українознавство. Підручник для вищих навчальних закладів. – К., 2006. – C. 7–11.

Мейс Дж. Українознавство в контексті світової науки // Українознавство. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Вип. 2. – К., 1997. – С. 136–138.

Мостяєв О. Українознавство в контексті культурно-цивілізаційного підходу // Українознавство. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Вип. 5. – К., 2001. – С. 10–15.

Піскун В. Українознавство в системі вищої освіти України // Українознавство в системі вищої освіти. – К., 2001. – С. 5–13.

Сизоненко Г., Головай І. Українознавча наука в освітньому процесі // Зб. наук. праць. НДІУ. – Т. І. – К., 2003. – С. 209–216.

Українознавство. Посібник. – К., 1994.

Шаблій О. Українознавство: сфера досліджень чи окрема наука // Суспільна географія. – Львів, 2001. – С. 318–331.


Тема 2

Становлення та основні етапи розвитку українознавства

Накопичення знань про Україну й українців. Введення наукових знань в освітню практику. Концепційні узагальнення бачення українського світу й українського простору.

Етапи розвитку українознавства. Малоросійство як спосіб вираження місцевого патріотизму в умовах імперського домінування. Українська справа і меценатство - економічне підґрунтя розвитку українознавчих досліджень. Інституювання українознавства. Наукові товариства, університети, інститути, дослідницькі центри, наукові видання, форуми.

Рекомендована література до теми:

Атаманенко А. Українське Історичне Товариство: 1965-2005 // Український історик. – 2005. – № 2–4. – С. 50–89.

Братковський Д. Світ по частинах розглянутий. Фототипічне видання. Переклад. Джерела. Студії. – Луцьк, 2004.

Горбань Т. Українознавство в контексті національно-культурного відродження в Україні (1918–1928 рр.): Дис. канд. іст. наук: 07.00.05 / НАН України; Інститут національних відносин і політології. – К., 1996.

Дзюба І. Академія наук України // Енциклопедія сучасної України. - К., 2001. – Т. 1. – С. 250-287.

Дорошенко Д. Огляд української історіографії / НАН України; Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського – К., 1996.

Крисаченко В. Образ України у світовій культурі: природні та духовні виміри. Вид. 2, доп. і випр. – Луцьк, 2007.

Липа Ю. Призначення України. – К., 1992.

Нагірняк О. Нариси історії українознавства у Наддніпрянській Україні (остання чверть ХІХ ст.. – 1917 р. ). – К., 2007.

Піскун В. Українознавство в системі вищої освіти України: проблеми, підходи, перспективи // Українознавство в системі вищої освіти. Зб. наук. пр. – К., 2001. – С. 5–13

Савенко В. Роль Наукового товариства ім. Шевченко в українському національному відродженні (друга половина ХІХ ст.- початок ХХ ст.): Дис... канд. іст. наук: 07.00.01 / Чернівецький держ. ун-т ім. Ю.Федьковича. – Чернівці, 1997.
Тема 3

Україна як цілісність: територіальний та етнонаціональний виміри

Україна як цілісність: вплив етнічного та географічного чинників на формування та розвиток. Походження назв «Україна» і «українці». Україна як геополітична реальність. Природні межі, особливості рельєфу, клімату, гідрологічної структури, ґрунтів та ландшафтів України. Геокультурний образ України та його сталість. Традиційні господарсько-культурні типи українців, їхній вплив на ландшафт. Екологічна культура українців.

Поняття етнічної території і державних меж та їхнє співвідношення. Українська етнічна територія та її зміни протягом історичного часу. Розміщення етнографічних груп. Усталення території та утвердження сучасної української держави у світі. Концепції місця України у світовому геополітичному просторі.
Рекомендована література до теми:

Баран В., Баран Я. Походження українського народу. – К., 2002. – C. 308–319.

Братко-Кутинський О. Феномен України. – К., 1996. – С. 64–67.

Дністрянський М. Етнополітична географія України: проблеми теорії, методології, практики. – Львів, 2006.

Заставний Ф. Географія України. – Львів, 1994.

Заставний Ф. Українські етнічні землі. – Львів, 1993.

Крисаченко В. Людина і біосфера: основи екологічної антропології: Підручник. – К., 1998. – С. 526–531.

Крисаченко В., Мостяєв О. Україна: природа і люди / 2 вид., перероб. і доп. – К., 2002.

Наконечний Є. Украдене ім'я: Чому русини стали українцями. – Львів, 1998.

Півторак Г. Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов. – К., 2004. – С. 101–105.

Пономарьов А.Українська етнографія. – К., 1994.

Скляренко В. Україна: походження назви // Вісник МАУ. – 1991. – № 1. – С. 66–72.

Артюх Л., Балушок В., Борисенко В., Брицина О., Горленко В. Українці: Історико-етнографічна монографія: У 2 кн. – Опішне, 1999.

Тема 4

Походження українського народу

Проблема походження українського народу в історіографії. Ранньосередньовічна, давньоруська, пізньосередньовічна концепції.Слов’янська етнічна спільнота та її диференціація. Проблема давньоруської народності в контексті етногенезу українців. Східнослов’янські племена (ІХ-ХІ ст.) та давньоруські князівства (ХІ-ХІІІ ст.) на українських теренах. Відносини зі степовими сусідами та їх значення для етнічного розвитку українців. Наслідки монгольської навали ХІІІ ст. Міграційні та інтеграційні процеси у XIV – XVI ст. Основні етапи етногенезу та етнічної історії українського народу. Корінні народи, національні меншини та етнічні групи сучасної України.


Рекомендована література до теми:

Арутюнов С. Народы и культуры: развитие и взаимодействие. – М., 1989.

Балушок В. Етногенез українців. – К., 2005.

Баран В., Баран В. Походження українського народу. – К., 2002.

Братко-Кутинський О. Феномен України. – К., 1996. – С. 64–67.

Василенко Н. Очерки по истории Западной Руси и Украины. – К., 1916.

Грушевський М. Звичайна схема “руської” історії і справа раціо­наль­ного укладу історії східного слов’янства. – СПб, 1904.

Залізняк Л. Походження українського народу. – К., 1996.

Історія української мови. Хрестоматія. – К., 1996.

Конча С. Проблема “пустки” в середньовічній Україні // Українській досвід спільнотного згуртування. – К., 2006. – С. 84–94.

Кордуба М. Найважливіший момент в історії України (Україна у складі Литовської держави) // Літературно-науковий вісник. – Т. 102. – 1930.

Крымский А. Филология и Погодинская гипотеза. – К, 1904.

Петров В. Походження українського народу. - К., 1992.

Півторак Г. Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов. – К., 2004. – С. 101–105.

Пироженко В. Походження українців: стара концепція і новітні міфи // Вісник Національної академії наук України. – № 9 - 10. - 1998.

Півторак Г. Українці: звідки ми і наша мова. - К., 1993.

Пономарьов А. Українська етнографія. – К., 1994.

Чебоксаров Н., Чебоксарова И. Народы, расы, культуры. – М., 1984.


Тема 5

Процес українського культуротворення та культурозбереження

Українське культуротворення, його тяглість. Українська культура: власне і набуте. Культура у завданнях себепредставлення та самозбереження українців. Давній міфологічний світогляд українців та його відбитки на різних рівнях культуротворення. Віровизнавчий чинник у процесах українського культуротворення та у справі культурозбереження. Село, хутір, місто, містечко як середовища українського культуротворення. Звичаєве право в культурному та господарському життя української громади. Українські культурні несення у світі. Культурна та національна ідентичность українців в умовах глобалізації.

Українська словесна творчість (усна і писемна). Особове та гуртове творчі начала. Пісня і музичне мистецтво в українському духовному досвіді. Етапи становлення і розвитку українського письменства. Книга і книгодрукування як явище у творенні українського культурного простору. Освіта, наука, просвітництво – форми й течії українського національного та культурного збагачення, пробудження, самопізнання та самореалізації. Українська література і драматичне мистецтво в обстоюванні, відродженні та пропагуванні України, українського, українськості. Культурні та геополітичні перспективи України у сучасній літературі.

Українська мова як чинник культуротворення та культурозбереження. Мова у творенні світоглядних основ буття українців. Роль мови в єднанні, культурно-історичному самовираженні українців. «Священна мова» та Кирило-Мефодіївська традиція в українській культурі, вплив на культуротворення та культурозбереження. Завдання української мови в різних ділянках суспільного життя. Витіснення, заборона та нищення української мови (лінгвоцид): причини, прояви, наслідки. Державна мова – спосіб єднання української нації. Мовна політика сучасної української держави.

Уречевлений образ України. Українське образотворче мистецтво та архітектура: особливості і напрямки розвитку. Особливості забудови українських поселень. Своєрідність українських театрально-видовищних форм. Україна, українці, їхня історична доля в мистецьких моделюваннях. Історичний досвід і традиційні засади української моральної культури. Музейна справа в осягненні та збереженні української культурної спадщини.

Українська правова культура у суспільному поступі. Правова свідомість українців. Етапи розвитку українського права.




Рекомендована література до теми:

Братко-Кутинський О. Феномен України. – К., 1996.

Єфремов С. Історія українського письменства. Вид. четверте, з одмінами й додатками. Т. І. – Нью-Йорк, 1991.

Давидюк В. Первісна міфологія українського фольклору. – Луцьк, 2005.

Іванишин В., Радевич-Винницький Я. Мова і нація. – Дрогобич, 1994.

Історія української культури: У 5 т. – К., 2001.

Кагамлик С., Ціпко А. Культурно-місійний провід України впродовж тисячоліття // Українознавство-2001. Календар-щорічник. – К., 2000. – С.87-97.

Концепція державної мовної політики України // Робочі документи IV Всесвітнього форуму українців. – К., 2006. – С.60–77.

Корній Л. Історія української музики. Ч. 1: Від найдавніших часів до середини XVIII cт. – К.; Харків; Нью-Йорк, 1996; Ч. 2: Друга половина XVIII cт. – К.; Харків; Нью-Йорк, 1998.

Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури. – К., 1992.

Музейна справа та музейна політика в Україні ХХ ст. Збірник наукових праць за ред. д-ра мист. М. Селівачова. – К., 2004.

Півторак Г. Українці: Звідки ми і наша мова. – К., 1993.

Поведінкові типи в українському соціокультурному середовищі: історичний досвід та аналіз тенденцій//Зб н.праць. – К., 2007.

Потебня А. Мысль и язык // Потебня А. Слово и миф. – М., 1989. – С.17–200.

Семчишин М. Тисяча років української культури. – К., 1993.

Сірополко С. Історія освіти в Україні. – К.: Наукова думка, 2001.

Слабошпицький М. Укpаїнськи меценати. – К., 2001.

Сорочук Л. Міфологічна основа календарно-обрядової поезії як основний спосіб осмислення світу // Література. Фольклор. Проблеми поетики. Збірник науковий праць. – К., 2004. – Вип. 18. – С. 694–704.

Феномен української культури: методологічні засади осмислення. – К., 1996.

Шептицька Т. Українська література як вияв національного єднання // Українознавство-2007. Календар-щорічник – К., 2006. – С.106–111.

Щербаківський В. Українське мистецтво: Вибр. неопублік. праці – К., 1995.

Щербатюк О. Україна в діалозі культур: роздуми з приводу “концепту відкритості” // Українознавство-2002. Календар-щорічник. – К., 2001. – С.86–95.

Тема 6

Державотворчий та націєтворчий процеси в Україні

Етнічне й національне бутя українців. Українська ментальність та її вплив на націєтворчі процеси. Націєтворча місія українського козацтва. Національна ідея в державотворчому та націєтворчому процесах. Концепції і практика націєтворення. Модернізаційні завдання націєтворення. Національні трагедії українського народу та їх вплив на державотворення.

Етапи українського державотворення. Ідеологія та практика українського державотворення: автономізм, самостійництво, соборність, єврофедералізм. Україна – суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова, унітарна держава.

Особистісні виміри українського націє- та державотворення. Українська людина. Особливості становлення громадянського суспільства в Україні. Становлення, розвиток і трансформація національної ідентичності українців. Проблема формування української політичної еліти.


Рекомендована література до теми:

Андрущенко В., Губерський Л., Михальченко М. Культура. Ідеологія. Особистість. Методолого-світоглядний аналіз. – К., 2002.

Бжезінський З. Політично успішна Україна // Сучасність – 2007. - № 9. – С. 64-68.

Воропаєва Т. Українські націєтворчі процеси крізь призму сучасних націєтворчих концепцій: комплексний підхід // Українознавство-2005. Календар-щорічник. – К., 2004. – С. 94–103.

Грабовська І. Національні міфи в контексті сучасних українських реалій (філософсько-світоглядний аналіз). – Ніжин, 2007.

Грабовська І., Ємець Т., Мостяєв О. Філософія українського буття. – К, 2006.

Грабовський С. ХХ століття та українська людина. Виклики і відповіді. – К., 2000.

Грицак Я. Нариси історії України. Формування модерної української нації ХІХ–ХХ ст. – К., 1996.

Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть? – К., 1991.

Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ століття: нариси політичної історії. – К., 1993.

Забужко О. Філософія української ідеї та європейський контекст: франківський період. – К., 1993.

Кресіна І. Українська національна свідомість і сучасні політичні процеси: (Етнополітологічний аналіз). – К., 1998.

Лук’яненко Л. Національна ідея і національна воля. – К., 2006.

Маланюк Є. Книга спостережень. – К., 1995.

Пошуки ґендерної паритетності: український контекст. – Ніжин, 2007.

Розумний М. Ідея і нація в інформаційну епоху. – Х., 2006.

Рябчук М. Зона відчуження: українська олігархія між Сходом і Заходом. – К., 2004.

Феномен нації: основи життєдіяльності. – К., 1998.

Шлемкевич М. Загублена українська людина. – К., 1992.
Тема 7

Українство у світі

Україна і світ у розмаїтті взаємин: культурних, спільнотних, міждержавних, торговельно-економічних. Світ про Україну і українців. Українські знання про світ. Українська дипломатія – давня і сучасна: династійна, професійна, народна. Світові правозахисні організації в обороні політичних і культурних прав українців. Роль України у загальносвітових політичних і культурних організаціях.

Українське зарубіжжя: пошук форм та механізмів самозбереження і розвитку. „Українці на поселеннях”, українське зарубіжжя, діаспора, українська еміграція: причини появи і теперішній стан, проблеми життєдіяльності. Трудова, політична та релігійна еміграція. Хвилі української еміграції. Українська державницька ідея в єднанні українського зарубіжжя. Політичний вибір українських емігрантів. Розмаїття українських громадських організацій в діаспорі.

Духовне життя української діаспори. Освіта в українському зарубіжжі. Церква у гуртуванні та збереженні традицій в українському зарубіжжі. Українські творчі вияви та внесок українців-діаспорян до світової наукової, культурно-мистецької, спортивної скарбниці.


Рекомендована література до теми:

Ващенко Г. Виховний ідеал. – Полтава, 1994.

Євтух В., Трощинський В., Попок А. Закордонне українство. – К., 2005.

Заставний Ф. Східна українська діаспора. – Львів, 1992.

Наріжний С. Українська еміграція: культурна праця української еміграції. 1919–1939. – К., 1999.

Наріжний С. Українська еміграція. Культурна праця української еміграції між двома світовими війнами. Ч.І. – Прага, 1942.

Освіта в українському зарубіжжі: досвід становлення і перспективи: Матеріали І Міжнар. наук.-практ. конф., 1-4 листоп. 2000 р. – К., 2001.

Петлюра С. Сучасна українська еміграція та її завдання // Симон Петлюра. Статті. – К., 1993. – С.231–276.

Попок А. Історична батьківщина – діаспора: європейський досвід взаємин. – К., 2003.

Роль та місце української діаспори в становленні незалежної української держави. – Тернопіль, 2001.

Руснак І. Розвиток українського шкільництва в Канаді (кінець ХІХ – ХХ століття). – Чернівці, 2000.

Сергійчук В. Українці в імперії. – К., 1992.

Трощинський В., Шевченко А. Українці в світі. – К., 1999.

Україна і Схід: панорама культурно-спільнотних взаємин – К., 2001.

Українство у світі: традиційність культури та спільнотні взаємини. Монографія. – К., 2004.

Українські поселення. Довідник. – Нью-Йорк, 1980.

Шлемкевич М. Українська душа. – Нью-Йорк, 1956.

Тема 8

Українська перспектива

Україна в системі сучасного глобалізованого світу. Євразійський та європейський виміри українського поступу. Основні принципи сталого розвитку. Соціальне структурування в українському суспільстві як складова сталого розвитку України. Українська культура і наука як способи себепредставлення світові. Співмірність розвитку як запорука перспективи.


Рекомендована література до теми:

Залізняк Л. Україна серед світових цивілізацій – К., 2001.

Білорус О. Глобалізація і національна стратегія України. – К., 2001.

Бжезінський З. Політично успішна Україна // Сучасність – 2007. - № 9. – С. 64-68.

Кияк Б., Соколовська Т., Токар О. Система і методи індикації наукових проектів у Державному фонді фундаментальних досліджень // Наука та наукознавство. – 2004. – №4. – С. 54–58.

Онопрієнко В. Історія української науки ХІХ-ХХ століть: Навч. посіб. – К., 1998.

Онопрієнко В. Міжнародний рейтинг української науки // Вісник Національної академії наук України. – №5. – 2005. – С.20.

Піскун В. У пошуках ідентичності. Українська перспектива як усвідомлений вибір // Віче. – 2004. – №12. – С.53–58.

Піскун В. Національна ідентичність і процеси глобалізації: роз’єднаність у взаємозалежності //Українознавство-2003. Календар-щорічник – К., 2002. – С.235–239.

Україна в системі духовних, економічних та політичних координат глобалізованого світу. – К., 2006.

Шейко В. Культура. Цивілізація. Глобалізація (кінець ХІХ – початок ХХІ ст.): В 2 т. – Харків, 2001.

Юхновський І. Стратегія розвитку України. – К., 2006.

Баган О. Українська культура: звідки і куди // Українські проблеми. – 1995. – № 2. – С. 41–48.

Білецький В., Радчук В. Мова і консолідація суспільства в націю // Слово і час. – 1998. – № 12. – С. 81–86.

Борисенко В. Традиції і життєдайність етносу на матеріалах святково-обрядової культури українців. – К., 2000.

Братко-Кутинський О. Феномен України. – К., 1996.

Державність української мови і мовний досвід світу. Матеріали міжнародної конференції. – К., 2000.
Загальна література:

Анархізм. Антологія. – К., 2007.

Баран В., Баран Я. Походження українського народу. – К., 2002.

Воропай О. Звичаї нашого народу. – К., 1993.

Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть? – К., 1991.

Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. І–VІІ. – Київ, 1991–1995.

Грушевський М. Історія української літератури: В 6 т., 9 кн. – К., 1993.

Голубенко П. Україна і Росія у світлі культурних взаємин. – К., 1993.

Демократія. Антологія. – К., 2005.

Державність української мови і мовний досвід світу. Матеріали міжнародної конференції. – К., 2000.

Донцов Д. Дух нашої давнини. – Дрогобич, 1991.

Енциклопедія сучасної України. Т. 1–6. – К., 2001–2007.

Енциклопедія українознавства / За ред. В. Кубійовича. Загальна частина. Перевидання в Україні. – Т. 1–3. – К., 1995.

Енциклопедія українознавства/ За ред. В. Кубійовича. Словникова частина. Перевидання в Україні. – Т. 1–11. – Львів, 1993–2000, 2003.

Енциклопедія етнокультурознавства. Понятійно-термінологічний інструментарій, концептуальні підходи. Кн.1, кн.2. – К., 2000, 2001.

Єфремов С. Історія українського письменства. – К., 1995.

Забужко О. Шевченків міф України. Спроба філософського аналізу. – К., 1997.

Залізняк Л. Від склавинів до української нації. – Вид. 2-е. – К., 2004.

Календар-щорічник “Українознавство”. 2001- 2008. – К., 2000 - 2007.

Кононенко П. Українознавство. Підручник для вищих навчальних закладів. – К., 2006.

Консерватизм. Антологія. – К., 1998.

Конституція України. – К., 1996.

Крисаченко В., Мостяєв О. Україна: природа і люди / 2 вид., перероб. і доп. – К., 2002.

Мала енциклопедія етнодержавознавства – К., 1996.

Масенко Л. Мова і політика.  К., 1999.

Націоналізм. Антологія. – К., 2000.

Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі. – К., 1997.

Піскун В. Політичний вибір української еміграції (20-і роки ХХ століття): Монографія. – К., 2006.

Попович М. Нарис історії культури України. – К., 1998.

Радевич-Винницький Я. Глобалізація і мовно-інформаційний простір в Україні. – Дрогобич, 2005.

Сергійчук В. Етнічні межі і державний кордон України. – К., 2001.

Старосольський В. Теорія нації. – К., 1998.

Таланчук О. Українознавство. Усна народна творчість. – К., 1998.

Україна: політична історія. ХХ – початок ХХІ століття. – К., 2007.

Україна і світ: етнічні, науково-інтелектуальні та освітні виміри // Зб. Наук. праць – К., 2004.

Україна, українці, українознавство у ХХ ст. в джерелах і документах: Зб. наук. праць. У 2-х ч. – К., 1999.

Україна в універсумі. Актуальні проблеми сучасної України. – Львів, 2006.

Українська мова у ХХ сторіччі: історія лінгвоциду. – К., 2005.

Українська перспектива: свідомісні та соціокультурні виміри. – К., 2005.

Українській досвід спільнотного згуртування. – К., 2006.

Українознавство. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка.- Вип. 1-12. – К., 1996-2008.

Українознавство в системі вищої освіти. Зб. наук. пр. – К., 2001.

Шкандрій М. В обіймах імперії: Російська і українська літератури новітньої доби – К., 2004.

Шпорлюк Р. Імперії та нації. – К., 2000.

Шумило Н. Під знаком національної самобутності. – К., 2003.

Яковенко Н. Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України. – Вид. 2. – К., 2005.


Перелік питань, винесених на іспит

  • Українознавство як система знань про Україну й українство.

  • Об’єкт та предмет українознавства, теоретико-методологічний інструментарій.

  • Місце українознавства в системі сучасних наук.

  • Характеристика та типологія українознавчих джерел.

  • Концепційні узагальнення бачення українського світу й українського простору.

  • Етапи розвитку українознавства як наукового знання.

  • Інституювання українознавства.

  • Україна як геополітична цілісність.

  • Походження назв «Україна» і «українці».

  • Природні межі, особливості рельєфу, клімату, гідрологічної структури, ґрунтів та ландшафтів України.

  • Місце України у світовому геополітичному просторі.

  • Традиційні господарсько-культурні типи українців.

  • Українська етнічна територія та її зміни протягом історичного часу.

  • Основні концепції походження українців.

  • Етногенез українців на тлі загальносвітового етнічного розвитку.

  • Основні закономірності етногенетичних процесів і основні типи етнічних спільнот.

  • Основні етапи етногенезу та етнічної історії українського народу.

  • Корінні народи, національні меншини та етнічні групи сучасної України.

  • Українське культуротворення, його тяглість.

  • Українська культура: власне і набуте.

  • Культура як спосіб себепредставлення та самозбереження українців.

  • Відбиття у формах культури дихотомії “Схід-Захід”.

  • Давній міфологічний світогляд українців та його відбитки на різних етапах культуротворення.

  • Віровизнавчий чинник в українському культуротворенні та культурозбереженні.

  • Українські культурні несення у світі.

  • Проблеми культурної та національної ідентичності українців в умовах глобалізації.

  • Українська словесна творчість (усна і писемна).

  • Етапи становлення і розвитку українського письменства.

  • Книга і книгодрукування в українській культурі.

  • Освіта, наука, просвітництво – форми й течії українського національного та культурного збагачення, пробудження, самопізнання та самореалізації.

  • Українська література і драматичне мистецтво в обстоюванні, відродженні та пропагуванні України, українського, українськості.

  • Культурні та геополітичні перспективи України у сучасній літературі.

  • Українська мова як чинник культуротворення та культурозбереження.

  • Мовна політика сучасної української держави.

  • Етапи розвитку українського права і пам’ятки правової культури.

  • Державотворчий та націєтворчий процеси в Україні.

  • Етапи українського державотворення.

  • Ментальність українців як чинник націєтворення.

  • Націєтворча роль українського козацтва.

  • Національні трагедії українського народу та їх роль в державотворенні.

  • Національна ідея в філософському та культурно-історичному процесі.

  • Концепції і практика націєтворення.

  • Модернізаційні завдання націєтворення.

  • Ідеологія та практика українського державотворення: автономізм, самостійництво, соборність, єврофедералізм.

  • Особистісні виміри українського націє- та державотворення.

  • Соціо-культурні типи української людини.

  • Особливості становлення громадянського суспільства в Україні.

  • Проблема формування української політичної еліти: витоки, світоглядний вибір, перспективи.

  • Україна і світ у розмаїтті взаємин: культурних, спільнотних, міждержавних, торговельно-економічних.

  • Українське зарубіжжя: пошук форм та механізмів самозбереження і розвитку.

  • „Українці на поселеннях”, українське зарубіжжя, діаспора, українська еміграція: причини появи і теперішній стан, проблеми життєдіяльності.

  • Трудова, політична та релігійна еміграція.

  • Хвилі української еміграції.

  • Українська державницька ідея в єднанні українського зарубіжжя.

  • Політичний вибір українських емігрантів.

  • Духовне життя української діаспори.

  • Євразійський та європейський виміри українського поступу.

  • Перспективи України та українства.




База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка