Затверджено постановою №4 П’ятдесят восьмої сесії Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства угкц, що відбувся в числах 19–20 листопада 2012 року Божого у Львові-Брюховичах



Сторінка1/8
Дата конвертації31.12.2016
Розмір1.17 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8
ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою № 4 П’ятдесят восьмої сесії Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ, що відбувся в числах 19–20 листопада 2012 року Божого у Львові-Брюховичах

Висловлюємо щиру подяку організації
«Kirche in Not» («Церква в потребі») за підтримку цього видання


Душпастирський катехитичний порадник. – Львів, 2012. – 104 с.

З часу відродження Української Греко-Католицької Церкви в Україні минуло понад двадцять років. За цей короткий період, маючи все ж за плечима тисячолітню традицію, церковна спільнота здобула чималий досвід у катехитичному служінні. Душпастирський катехитичний порадник увібрав у себе це надбання й подає поради щодо організації катехитичного життя у своїй спільноті.

Особливістю цього видання є розгляд практичних моментів організації та функціонування парафіяльної катехитичної школи. Значну увагу порадник приділяє можливим шляхам звершення катехитичного служіння у трьох аспектах парафіяльного життя: молитовному, спільнотному та соціальному. Розглянуто питання місця катехизації у провадженні парафіяльних спільнот, організації прощ, екскурсій, християнських таборів. Розглянуто теж справу катехитичного служіння у специфічних середовищах: реабілітаційних центрах, студентських та військових містечках тощо.

Інформація, подана у Душпастирському катехитичному пораднику, адресована душпастирям Києво-Галицького Верховного Архиєпископства Української Греко-Католицької Церкви, які відповідно до свого уряду покликані дбати про належне катехитичне виховання ввіреної їм пастви. Прислухатися до цих порад можуть і безпосередні помічники священика: директори катехитичних шкіл, катехити, богопосвячені особи, семінаристи та студенти богословських навчальних закладів, які залучені до поширення Божої науки у парафії.

© Катехитична комісія Києво-Галицького
Верховного Архиєпископства УГКЦ, 2012

Всесвітлішим та всечеснішим

отцям-душпастирям Української

Греко-Католицької Церкви
Дорогі у Христі брати в Христовому священстві!

Наш Божественний Спаситель перед вознесінням на небо заповів своїм учням: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи, христячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа; навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав. Отож я з вами по всі дні аж до кінця віку» (Мт. 28, 18–20). З цих слів випливає і наше спільне завдання навчати люд Божий християнської науки через катехитичне проповідування Слова Божого.

«Душпастирський катехитичний порадник», який ви тримаєте в руках, – це зібрані напрацювання катехитичного служіння, мета яких – допомогти вам як душпастирям і катехитам у ваших парафіях поширювати Добру Новину.

У пастирському листі «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом» було сказано, що духовенство не має права уникати обов’язку навчати віри своїх вірних не лише проповіддю, а й катехитичним служінням. Тож у зв’язку з цим ще раз заохочую, запрошую, а якщо для когось є потреба, то, як ваш духовний батько, наполягаю: організовуйте катехитичні школи у своїх парафіях, навіть найменших, щоб кожен віруючий, від наймолодшого до найстаршого, щоразу глибше пізнавав правди святої віри впродовж усього свого життя.

Дбайте про те, щоб читання Святого Письма стало доброю традицією християнської родини і парафіяльної спільноти, а Біблія і Катехизм УГКЦ – настільними книгами ваших парафіян. Шукайте кожної нагоди, щоб налагодити належну співпрацю із загальноосвітніми школами, перебувайте в середовищі учнів, батьків і вчителів, пам’ятаючи, що такий предмет, як християнська етика, попри свою важливість, не може замінити катехизації у парафії.

Шукайте собі помічників серед мирян-катехитів, тісно співпрацюйте з семінаріями та іншими освітніми богословськими закладами, з монашими чинами та згромадженнями.

Пам’ятайте, що катехизація є для того, щоб навчити вірних любити молитву та Святі Таїнства, тому використайте кожне Богослужіння, щоб виховувати і вести вірних до правдивого християнського життя.

Організовуйте для своїх парафіян прощі, екскурсії, походи і християнські табори. Творіть різноманітні парафіяльні спільноти: вівтарні і марійські дружини, молитовні братства, товариства тверезості та інші. Іншими словами, перебувайте зі своїми вірними та давайте їм приклад жертовного священичого служіння.

He оминайте своєю увагою людей потребуючих, бо дуже часто діти в інтернатах та реабілітаційних центрах, хворі в лікарнях найперше потребують Божого Слова і катехизації, любові й розуміння, а вже потім матеріальної допомоги.

Студентські містечка, військові частини та в’язниці – це ті середовища, в яких необхідна присутність священика-капелана. Але й парафіяльна спільнота, на території якої розташовані ці заклади, духовно відповідає за студентів, військовослужбовців чи в’язнів. Прошу вас, докладіть зусиль, щоб і вони пізнали Божу науку та навчилися згідно з нею жити.

Проголошуючи Слово Боже, пам’ятаймо слова слуги Божого Митрополита Андрея (Шептицького), якими він у 1905 році звернувся у своєму посланні до духовенства: «Священик, котрий би і ревно в церкві працював, старався б про прикрашення церкви, про Відправу, про економічне піднесення народу, а занедбував катехизацію і школу, наразився би на то, що в короткім часі по нім з його праці нічого не лишиться».

Дорогі душпастирі, нехай ось цей Порадник стане вам допомогою у проголошені Слова Божого серед Божого люду. А я вимолюватиму в Господа щедрих дарів для вашої плідної праці. Як завдаток цього, уділяю вам своє архипастирське благословення.




Передмова

З часу відродження Української Греко-Католицької Церкви в Україні минуло понад двадцять років. За цей короткий період, маючи все ж за плечима тисячолітню традицію, церковна спільнота здобула чималий досвід у катехитичному служінні. Душпастирський катехитичний порадник увібрав у себе це надбання й подає практичні поради щодо організації катехитичного життя у своїй спільноті.

Ще кілька років тому в багатьох парафіях священики свою увагу у сфері катехизації спрямовували винятково на приготування дітей до Першої Святої Сповіді. Нині перед душпастирем стоїть значно ширше завдання: за посередництвом катехитичної науки подбати про виховання у вірі, воцерковлення всіх дітей, молоді та дорослих. Таке завдання можна вирішити, організувавши парафіяльну катехитичну школу. Помилковою є думка, що школу із систематичним навчанням за відповідною програмою та з різними віковими категоріями можна організувати тільки у великій міській парафії. Гарний досвід деяких парафій засвідчує, що й сільська громада під проводом активного душпастиря, організувавши катехитичну школу, може подбати про те, щоб усі вірні добре знали свою віру та згідно з нею жили.

За наявності катехитичної школи легко можна подбати й про біблійний апостолят у парафії, заохотивши тих, хто навчається Божої науки, глибше пізнати Слово Боже у біблійних гуртках чи інших формах біблійних читань.

Успішно проведені катехитичні реколекції для родин допоможуть тим, які шукають Господа, утвердитися на Божій дорозі. Проте важливо, щоб вони мали змогу продовжувати пізнавати катехизмові правди, що знову ж таки можливо в катехитичній школі.

У сучасному суспільстві побутує помилкова думка, що після родини більшу відповідальність за релігійне виховання дітей та молоді має загальноосвітня школа, а не парафіяльна спільнота. Звичайно, дякуємо Богові, що наші діти на уроках християнської етики вивчають тисячолітні українські християнські традиції і, зокрема, мають нагоду чути про Бога. Але шкільний предмет християнської етики не є катехизацією і не може нею бути, бо має іншу мету та програму. Крім того, існування такого предмета в державних освітніх програмах не може усунути можливості перебувати священнослужителю в позаурочний час у дошкільному закладі, в загальноосвітній школі, у вищих навчальних закладах і, особливо, у студентських містечках. Тематичні зустрічі зі школярами та студентами, конференції та семінари для педагогічного колективу, виступи на батьківських зборах, – ці та інші форми співпраці Церкви та держави в галузі освіти можуть бути надзвичайно плідними.

Щоб досягти належного рівня катехитичного служіння у парафії, душпастир може, а в деяких випадках навіть зобов’язаний залучити до педагогічного процесу відповідно підготовлених мирян (катехитів), богопосвячених осіб, семінаристів та студентів богословських інститутів. Це також допоможе дітям та молоді ближче пізнати різноманіття покликань у Христовій Церкві.

Божественна Літургія – джерело богопізнання та освячення. Літургія за особливою участю дітей, пояснення Божественної Літургії, катехитичні проповіді та багато інших форм і методів поширення Благої Вісті можуть стати в нагоді для катехизації у молитовному житті парафії.

Важливішим завданням, ніж будівництво чи відновлення Божого храму для священнослужителя, є будівництво парафіяльної спільноти. Без науки Катехизму та прийняття Святих Таїнств інші завдання звершити неможливо. Душпастир повинен дбати не лише про те, щоб діяли парафіяльні спільноти та різноманітні гуртки, а й щоб усі вони були охопленні катехитичним навчанням.

Кожен душпастир нехай зверне особливу увагу на тих його духовних дітей, які перебувають у лікарнях та реабілітаційних центрах, на сиріт та вдів, ув’язнених і військових, студентів та на інші верстви населення, які часто не тільки просять, а волають подати їм Божу науку.

Прикладом ревного душпастирського катехитичного служіння є митрополит Андрей Шептицький, який у своїх посланнях неодноразово, звертаючись до священиків, наголошував на важливості катехизації у кожній парафії. Ось, для прикладу, декілька його слів:

«Буду домагатися праці, а передовсім катехизації дітей. Не є в моїх очах добрим священик, в котрого селі діти не знають катехизму. Катехизація – це перший і рішучо найважніший обов’язок душпастиря. Хто його не сповняє, сему можна слушно зробити закид цілком не совісного душпастирювання. Хто, відповідно, дбає про молодь шкільну і виховує її на добрих християн, цей заслуговує на всяке признання»1.

«Священик, котрий би і ревно в церкві працював, старався би про прикрашення церкви, про Відправу, про економічне піднесення народу, а занедбував катехизацію і школу, наразився би на то, що в короткім часі по нім з його пра­ці нічого не лишиться. Навіть добробут матеріальний, котрий давав, причи­ниться до зіпсуття людей, бо в праці його бракувало фундаменту. Хата, котру ставлять, хоч йому і вірним видавалася палатою, була основана на піску, для того не устоялася у хвилі бурі. Бо будь що будь, основне знання правд віри, знання катехизму є фундаментом, на котрім стоїть і християнське життя одиниці, і організація родини, і організація християнської громади. Де того фундаменту нема або де він слабкий, ціла будова не може мати тривалости. Праця ся трудна, мозольна – признаю, –але чи ж можна без мозольної праці осягнути тривалі успіхи?»2

Інформація, подана у цьому пораднику, адресована душпастирям Києво-Галицького Верховного Архиєпископства Української Греко-Католицької Церкви, які відповідно до свого уряду покликані дбати про належне катехитичне виховання ввіреної їм пастви. Звичайно, прислухатися до цих порад можуть теж і безпосередні помічники священика: директори катехитичних шкіл, катехити, богопосвячені особи, семінаристи та студенти богословських навчальних закладів, які залучені до поширення Божої науки у парафії.


Розділ I

Катехитичне навчання у житті парафії

1.1. Катехитична школа

Катехизм Української Греко-Католицької Церкви «Христос – наша Пасха» про катехизацію говорить так: «Метою катехизи – основного діяння Церкви – є навчати й виховувати у вірі християнина та провадити його до сопричастя з Ісусом Христом та церковною спільнотою. Катехиза має систематичний характер...»3. Отже, Церкві необхідно шукати способів, форм та методів, щоб це діло належним чином сповнити.

Щоб забезпечити «систематичний характер» катехизації, Церква ставить перед собою завдання – створити у кожній, навіть найменшій парафії катехитичну школу. Поняття «катехитична школа» часто супроводжується певним стереотипом: це щось, що за своєю структурою та організованістю схоже на звичні освітні заклади. Звичайно, такою катехитична школа теж може бути, але це виправдано тільки в окремих великих парафіях. Та коли йдеться про парафію в селі чи містечку, такий стереотип є небезпечним. Тож, аби відмежуватися від нього, з’ясуємо особливості катехитичної школи.

Завдання катехитичної школи

Кодекс Канонів Східних Церков у частині «Служба Слова Божого» говорить про обов’язок душпастиря щодо катехитичного навчання: «...повинен докладати всіх зусиль, щоб проводилась катехизація всіх доручених його опіці вірних, будь-якого віку або стану»4.

Найчастіше душпастирі розпочинають катехитичне служіння в парафії з підготовки дітей до Першої Святої Сповіді. Проте нерідко по завершенні цих занять діти далі не продовжують навчання, бо інших катехитичних зустрічей у парафії немає. Тому парафіяльна катехитична школа покликана залучити до катехизації парафіян «будь-якого віку або стану»5. Через створення певної структури священик має змогу забезпечити тяглість навчального процесу й тим самим охопити душпастирською опікою всіх своїх парафіян.

Добре організована катехитична школа допоможе священнослужителеві виробити чітку програму парафіяльного душпастирства. Це стане добрим фундаментом для багатьох інших звершень у парафії.



Заснування катехитичної школи

У вересні 1999 року Синод Єпископів УГКЦ своєю постановою (п. 12) затвердив «Катехитичний правильник Української Греко-Католицької Церкви», в якому йдеться про те, що парафіяльна школа як форма навчання катехизму повинна бути «створена зусиллям парафії з благословення Єпархіального Єпископа»6.

Отже, для офіційного заснування катехитичної школи не по­трібно докладати надто багато зусиль. Спочатку парох7 має написати прохання на ім’я Єпархіального Єпископа, у якому просить благословення на створення у парафії катехитичної школи і вказує ім’я покровителя цієї школи. Тоді архиєрей своїм декретом засновує відповідну катехитичну школу.

Положення про катехитичну школу

Щодо подальших кроків створення катехитичної школи, будемо посилатися на офіційні документи нашої Церкви та вже існуючу практику парафій УГКЦ. Рішенням № 5 Сесії Синоду Єпископів Києво-Галицької Митрополії УГКЦ від 9–10 жовтня 2000 р. Б. затверджено «Положення про парафіяльну катехитичну школу» (див. Додаток 1).

Після отримання декрету Єпархіального Єпископа, про що теж говорить і щойно згадане «Положення про парафіяльну катехитичну школу»8, парох просить також про призначення запропонованої ним особи9 на посаду директора цієї школи. Процедура, що її регламентує Синод Єпископів, така: «При збільшенні кількості вірних у парафіяльній катехитичній школі парох вибирає кандидата на директора школи, подаючи кандидатуру до Єпархіальної катехитичної комісії для отримання благословення Єпархіального Єпископа»10. Оскільки саме Єпархіальна катехитична комісія покликана допомагати єпископові звершувати катехитичне служіння в єпархії, тому думка її членів може допомогти йому у прийнятті правильного рішення. Отже, Єпархіальний Єпископ, враховуючи побажання пароха та поради Єпархіальної катехитичної комісії, окремим декретом іменує директора новоутвореної катехитичної школи.

Про особу директора катехитичної школи також говориться: «Директор є відповідальним за навчально-виховний процес у школі»11. Тож при виборі кандидата на цю посаду потрібно врахувати обсяг праці у вашій катехитичній школі та відповідні риси кандидатів. Наприклад, коли дітей, молоді та дорослих у школі небагато, тоді можна призначити на директора школи сотрудника чи навіть пропонувати свою кандидатуру. Якщо ж учнів багато, доцільно подбати про те, щоб хтось із катехитів взяв на себе цю відповідальність, бо священику просто не вистачить часу на все.



Схема заснування катехитичної школи
та призначення її директора


Крок 1


Крок 2


Крок 3


Крок 4


Крок 5


1. Парох звертається листом до Єпархіального Єпископа із проханням про благословення на створення у парафії катехитичної школи.

2. У цьому ж листі парох просить про іменування школи ім’ям обраного покровителя.



3. Єпархіальний Єпископ, ознайомившись із думкою Єпархіальної катехитичної комісії, своїм декретом засновує катехитичну школу та надає їй ім’я покровителя.


4. Парох обирає кандидата на директора новоутвореної катехитичної школи.

5. Обрану кандидатуру оголошує Єпархіальній катехитичної комісії для отримання благословення Єпархіального Єпископа.



6. Єпархіальна катехитична комісія представляє кандидата на директора на затвер­дження Єпархіальному Єпископові.


7. Єпархіальний Єпископ, ознайомившись із думкою Єпархіальної катехитичної комісії, своїм декретом іменує директора новоутвореної катехитичної школи.




Участь катехитів
у парафіяльному катехитичному служінні

Не кожен парох має можливість охопити самостійно весь катехитичний процес у парафії. Крім того, не всі мають хист знаходити відповідний підхід до осіб різних вікових категорій. Саме тому парох повинен заручитися підтримкою інших осіб – катехитів.

«Катехит – це особа покликана, належно підготовлена, сформована та післана Церквою для служіння і виховання у вірі Божого народу»12. Рішенням № 5 сесії Синоду Єпископів Києво-Галицької Митрополії УГКЦ від 9–10 жовтня 2000 р. Б. було затверджено «Положення про порядок призначення на катехитичне служіння і відкликання з нього» (див. Додаток 2). Цей документ подає певні вимоги до особи, котра хоче виконувати таке служіння. Насамперед, «катехит має бути відданим Церкві та її вченню, провадити життя у вірі, бути активним учасником літургійного життя Церкви, особливо Св. Євхаристії»13. Крім того, «катехит повинен пройти формацію у визначений Церквою спосіб (навчання на катехитичних курсах, катехитичному інституті чи факультеті) згідно із затвердженою програмою. Формація катехита передбачає вивчення Св. Письма, богослов’я, літургіки, східної духовності, катехитики, психології»14.

Процедура призначення катехита на катехитичне служіння описана у щойно цитованому Положенні. Голові деканальної катехитичної ради слід подати прохання катехита на ім’я Єпархіального Єпископа15 та «письмове прохання-запевнення пароха про місце служіння катехита»16. Цю процедуру можна дещо змінювати. Наприклад, сам парох, отримавши попередньо прохання катехита, може у листі до Єпархіального Єпископа, що його він подає голові деканальної катехитичної ради, просити про благословення для конкретної особи чи осіб на катехитичне служіння у його парафії/парафіях. Важливо, щоб було збережено три основних моменти:

– катехит має висловити письмово своє бажання посвятити себе на таке служіння та зобов’язатися дотримуватися всіх розпоряджень церковної влади;

– парох гарантує задіяність катехита саме у його парафії;

– голова деканальної катехитичної ради, знаючи зблизька ситуацію у конкретній парафії, може подати свої зауваги щодо тієї чи іншої кандидатури.

Вищезгадане Положення теж передбачає, що катехит повинен подати голові деканальної катехитичної ради документ про освіту. За сучасною практикою Єпархіальні катехитичні комісії, зазвичай, мають розроблені бази даних, де в особових справах катехитів серед інших документів теж є інформація про їхню освіту. В разі, якщо такої бази даних не створено (хоча це настійливо рекомендується), потрібно слідувати припису Положення. Катехит, який має намір розпочати катехитичне служіння, зобов’язаний подати відповідні документи у Єпархіальну катехитичну комісію для складення особової справи.

Після того, як у катехитичну раду деканату надійшли згадані вище документи, голова цієї ради «подає список катехитів до Єпархіаль­ної катехитичної комісії, яка представляє його на затвердження Єпархіальному Єпископові»17. Відтак, «Єпархіальний Єпископ окремим документом благословляє і призначає на катехитичне служіння»18.

Схема призначення катехитів
на катехитичне служіння у парафії


Крок 1


Крок 2


Крок 3


Крок 4


Крок 5


1. Катехит пише лист-прохання на ім’я Єпархіального Єпископа.

2. Передає його своєму парохові.

3. Додає копію документа про освіту (у разі, коли в Єпархіальній катехитичній комісії ще немає його особової справи).


4. Парох пише прохання-запевнення до Єпархіального Єпископа.

5. Передає його разом із проханням катехита (та копією документа про освіту (див. крок 1, п. 3.)) голові деканальної катехитичної ради.



6. Голова деканальної катехитичної ради подає списки катехитів разом з усіма зібраними документами до Єпархіальної катехитичної комісії.


7. Єпархіальна катехитична комісія подає список катехитів на затвердження Єпархіальному Єпископові.


8. Єпархіальний Єпископ окремим документом благословляє і призначає катехитів на катехитичне служіння.


З метою ефективної організації катехитичної роботи парох повинен постійно співпрацювати з директором школи та катехитами. Підтримка катехитів, участь у певних обговореннях, допомога у вирішенні катехитичних питань тощо, допоможуть пароху сформувати спільноту, яка якнайліпше сповнюватиме місію Церкви.



Функціонування катехитичної школи

Залежно від регіону України (схід, захід, північ, південь), населеного пункту (місто, село), конфесійної ситуації тощо, підходи до катехитичного служіння будуть різні. Та єдиним спільним і найважливішим є усвідомлення кожного душпастиря необхідності катехизації у парафії. Нині все ж таки є значна кількість парафій, які не провадять систематичної катехизації, що тим самим становить загрозу для функціонування парафії в майбутньому. У великих парафіях, зокрема на заході України, на недільне богослужіння приходять багато людей, проте вони йдуть до храму часто лише з обов’язку. І якщо справа катехитичного служіння не буде поставлена на належному рівні, то й тут незабаром побачимо сумні плоди бездіяльності та душпастирської байдужості.

Для забезпечення якісного функціонування катехитичної школи парох повинен добре проаналізувати ситуацію у своїй парафії. У цьо­му йому можуть допомогти як інші душпастирі чи катехити, так і батьки, учителі та вся парафіяльна спільнота. Від потреб парафії залежить формування відповідних навчальних груп, вибір часу та місця проведення катехитичних занять, кількості катехитів та ін.

Планування катехитичного служіння у парафії має охопити дітей, молодь та старших осіб. Душпастир не повинен оминути своєю увагою жодної особи, тому він має піклуватися про заснування та належну діяльність парафіяльних спільнот, товариств тощо.


  1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка