Затверджено на методичній Учбовий предмет: нараді кафедри загальної гігієни, соціальна медицина і



Скачати 262.67 Kb.
Дата конвертації26.12.2016
Розмір262.67 Kb.
Затверджено на методичній Учбовий предмет:

нараді кафедри загальної гігієни, соціальна медицина і

екології, соціальної медицини, організація охорони

організації та економіки охорони здоров’я

здоров’я

„_____” ____________2003р.

Протокол №________
Зав. кафедрою професор
______________Катрушов О.В.

Лекція №



ЗАХВОРЮВАНІСТЬ І ІНВАЛІДНІСТЬ

Захворюваність є одним з найважливіших критеріїв, що характеризують здоров'я населення. Під захворюваністю мається на увазі показник, що характеризує поширеність, структуру і динаміку зареєстрованих хвороб серед населення в цілому чи в окремих його групах (вікових, полових, територіальних, професійних і ін.) і служащим одним із критеріїв оцінки роботи лікаря, медичного установи, органа охорони здоров'я.

Як об'єкт наукового дослідження і практичної діяльності установи охорони здоров'я захворюваність являє собою складну систему взаємозалежних понять:

власне захворюваність (первинна захворюваність) — частота нових, ніде раніше не врахованих і вперше в даному календарному році виявлених серед населення захворювань;

поширеність (хворобливість, накопичена захворюваність) — частота всіх наявних серед населення захворювань, як уперше виявлених у даному календарному році, так і зареєстрованих у попередні роки, із приводу яких хворий знову звернувся по медичною допомогу в даному році;

частота захворювань, виявлених при оглядах (патологічна ураженість) — частота патології серед населення, установлювана при проведенні одноразових медичних оглядів (обстежень), у результаті яких враховуються всі захворювання, а також преморбидные форми і стани.

У статистику захворюваності прийнято виділяти: загальну захворюваність (за даними обертаності, за даними медичних оглядів, по аналізі причин смерті), інфекційну захворюваність, захворюваність найважливішими неепідемічними хворобами, госпіталізована захворюваність, захворюваність з тимчасовою втратою працездатності. ВІЗ указує, що який би показник захворюваності ні розраховувався, він повинний відповідати ряду вимог: бути надійним, об'єктивним, чуттєвим, тонним.


ЗАГАЛЬНА ЗАХВОРЮВАНІСТЬ ЗА ДАНИМИ ОБЕРТАНОСТІ

Облік усіх випадків захворювань, з якими населення звернулося по медичною допомогу, ведеться у всіх медичних установах. При вивченні загальної захворюваності по обертаності за одиницю обліку приймають перше звертання до лікарю по даному захворюванню в даному календарному році. Діагнози гострих захворювань реєструються при кожнім їхньому новому виникненні, хронічні захворювання тільки 1 раз у році, загострення хронічних захворювань цього року повторно як захворювання не враховуються.

При аналізі захворюваності прийнято розраховувати ряд показників:
Число знову виниклих захворювань

Первинна захворюваність = ---------------------------------------------------х 1000


Середня чисельність населення

Число захворювань, що малися, у населення за рік


Поширеність =---------------------------------------------------------------------------------------------х1000

Середня чисельність населення


Крім того розраховується ряд показників частоти захворювань по окремих вікових і полових групах. Наприклад:
Число знову виниклих захворювань у

дітей 4—6 років

Захворюваність дітей у

віці 4—6 років =-----------------------------------------------------х1000

Чисельність дітей у віці 4—6 років
Крім того необхідно аналізувати:
Число виниклих даних захворювань

Захворюваність даним

захворюванням = ----------------------------------------------- х 1000

Середня чисельність населення


Структура захворюваності:

Число всіх знову виниклих захворювань - 100%.

Число захворювань грипом — х 1%.

Число захворювань ангиной-х2%.

і т.д.
Число днів лікування хворого

с даним захворюванням

Середня тривалість захворювань =------------------------------------------------х1000

Число випадків даного захворювання


Тривалість захворювання розраховується з моменту виникнення захворювання, з моменту початку даного випадку (загострення хронічного захворювання). У педіатричній практиці для окремих вікових груп прийнято розраховувати «індекс здоров'я»:
Число дітей до 1 року, не звернувши-

шихся з приводу захворювань

«Індекс здоров'я» дітей до 1 року =----------------------------------------------100

Число дітей, що досягли 1 року

Крім того розраховується питома вага дітей, перенесших те чи інше число захворювань за рік. По числу захворювань, перенесених за рік, виділяють рідко хворіють, що часто хворіють, по числу і тривалості захворювань виділяють групу довгостроково і часто хворіють дітей (ЧДБ), однак ці поняття дуже відносні і різні для окремих вікових груп. По наявності і вазі захворювань виділяють 5 груп здоров'я дітей: 1 група — практично здорові; 2 група — маються функціональні відхилення; 3 група — хронічні захворювання в стані компенсації; 4 група — стан субкомпенсации; 5 група — стан декомпенсації.

Облік захворюваності за даними обертаності ведеться на підставі розробки «Статистичних талонів для реєстрації заключних (уточнених) діагнозів» (ф. 025—2/у). Талон заповнюється на всі захворювання і травми, крім гострих інфекційних захворювань, у всіх поліклініках, амбулаторіях у містах і сільській місцевості. Однак у спеціалізованих установах (психоневрологічних, онкологічних і протитуберкульозних) талон не заповнюється, а в шкірно-венерологічних заповнюється тільки на хворих шкірними захворюваннями.

У залежності від системи організації роботи в поліклініці талони заповнюються по закінченні прийому чи лікарями медичними сестрами за вказівкою чи лікарів централізовано статистиком установи за даними переданих йому з прийому «Медичних карт амбулаторного хворого, «Історія розвитку дитини» і т.д.

З 1997 року замість системи обліку по «Статистичних талонах...» відповідно до наказу МОЗ стала постійно впроваджена нова методика обліку захворюваності по закінченому випадку обслуговування з автоматизованою обробкою первинної медичної документації. Це система поки вводиться тільки в тих установах, що належною мірою забезпечені обчислювальною технікою. У її основі лежить «талон амбулаторного пацієнта» (ф. 025—10/у).

«Талон амбулаторного пацієнта» заповнюється лікувально-профілактичними установами (підрозділами), що здійснюють амбулаторний прийом, що використовують систему обліку по закінченому випадку поліклінічного обслуговування. Під закінченим випадком в амбулаторно-поліклінічних установах розуміють обсяг лікувально-діагностичних і реабілітаційних заходів, у результаті яких настає видужання, чи ремісія хворий направляється в лікарню або в спеціалізовану медичну установу (диспансер і т, д.). Випадок смерті пацієнта також відноситься до закінченого випадку. «Талон амбулаторного пацієнта» і його автоматизована обробка дозволяють здійснювати:

— облік і формування регістра населення, що обслуговується амбулаторно-поліклінічною установою;

— збір і формування статистичної інформації з закінченого випадку, зробленим медичним послугам, тимчасовій непрацездатності, фармакологічним засобам і виробам медичного призначення, виписаним пільговим категоріям громадян;

Автоматизована обробка «Талонів амбулаторного пацієнта» здійснюється з використанням пакета прикладних програм «Асум-поликлиника», «Асум-аптека», «Талон амбулаторного пацієнта».

В амбулаторно-поліклінічних установах, де використовуються «Талони амбулаторного пацієнта» не заповнюються наступні облікові документи: «Статистичний талон для реєстрації заключного (уточненого) діагнозу» (ф. 025—2/у), «Талон амбулаторного пацієнта» (ф.ф. 025— б/у, 025—7/у), «Талон на прийом до лікаря» (ф. 025— 4/у-89), «Єдиний талон амбулаторного пацієнта» (ф. 025— 8/У-—25), «Талон на закінчений випадок тимчасової непрацездатності» (ф. 025—9/у).

При аналізі захворюваності за даними обертаності варто пам'ятати, що вона не відбиває щиру картину стану здоров'я населення, тому що цілком залежить від обертаності населення. На обертаність, у свою чергу, впливає приступність медичної допомоги, медична активність населення й інші фактори. Крім того в даний час населення має можливість одержати медичну допомогу крім територіальних установ у відомчих установах, кооперативах. Захворюваність за даними обертаності залежить і від кваліфікації лікарів. Тому цей вид захворюваності в територіальних установах має лише місцеву, організаційну роль. Найбільш точні, повні і вичерпні дані про загальну захворюваність дають спеціальні медичні огляди, що повинні доповнювати зведення за даними обертаності.
ЗАХВОРЮВАНІСТЬ ЗА ДАНИМИ МЕДИЧНИХ ОГЛЯДІВ

Медичні, чи профілактичні огляди є однієї з форм лікувально-профілактичної допомоги, що полягає в активному обстеженні населення з метою виявлення захворювань. Медичні огляди дають найбільше повну інформацію про усіх наявних на момент огляду хронічних і гострих захворювань із клінічними проявами, а також про субклинических форми, що протікають функціонально компенсовано.

Медичні огляди розділяють на попередні, періодичні і цільові". Усі контингенти, що піддаються попередньому і періодичному медичному оглядам, можна розділити на три групи:

1. Працівники підприємств, установ і організацій, що мають контакт із професійними вредностями;

2. Працівники харчових, дитячих і деяких комунальних установ, що проходять бактеріологічне обстеження для виявлення інфекційних чи хвороб бациллоносительства при надходженні на роботу і згодом через визначені терміни, оскільки вони можуть стати джерелом масового зараження;

3. Діти усіх віків, робочі підлітки, учні середніх спеціальних навчальних закладів, студенти.

Попередні медичні огляди проводять при надходженні на чи роботу навчання з метою визначення відповідності стану здоров'я вимогам чи професії навчання, а також виявлення захворювань, що можуть загострюватися і прогресувати в умовах роботи з професійними вредностями чи в процесі навчання. Існує список захворювань, що є протипоказаннями до роботи і навчання по ряду професій. Основна задача періодичних медичних оглядів на виробництві — виявлення ранніх ознак професійних чи захворювань отруєнь, а також захворювань, этиологически не зв'язаних із професією, але при який продовження контакту з даними професійними вредностями становить небезпеку.

Міністерство охорони здоров'я регламентує порядок проведення попередніх і періодичних медичних оглядів на виробництві. Мається перелік небезпечних і шкідливих речовин і несприятливих виробничих факторів, при роботі з який необхідно обов'язкове проходження профілактичних оглядів і зазначена їхня частота. Періодичність оглядів залежить від агресивності і потенційної небезпеки діючих факторів. МОЗ визначене коло лікарів вузьких спеціальностей, що беруть участь у проведенні оглядів, перелік обов'язкових лабораторних і функціональних досліджень, список медичних протипоказань до допуску на роботу, зв'язану з небезпечними речовинами і несприятливими факторами, а також з метою безпеки праці.

Цільові медичні огляди проводяться для раннього виявлення ряду захворювань (туберкульозу, злоякісних новотворів, хвороб системи кровообігу, органів подиху, гінекологічних захворювань і т.д.) шляхом одномоментных оглядів в організованих колективах або шляхом огляду всіх облич, що звертаються за медичною допомогою в лікувально-профілактичні установи.

Лікарі медико-санітарних частин, територіальних поліклінік, диспансерів, поліклінік навчальних закладів проводять попередні періодичні медичні огляди. Цільові огляди здійснюють лікарі вузьких спеціальностей поліклінік, диспансерів, спеціалізованих лікарень, науково-дослідних установ і т.д. У сільській місцевості важливу роль при проведенні медичних оглядів грають виїзні бригади фахівців.

Результати медичних оглядів фіксуються в «Карті підмета періодичному огляду» (ф. 046/у), для облич, що проходять обов'язкові періодичні огляди, у «Медичній карті амбулаторного хворого» (ф. 025/у), у «Історії розвитку дитини» (ф. 112/у), «Медичній карті дитини» (ф.026/у) для шкіл, шкіл-інтернатів, дитячих будинків, дитячих садів, ясел-садів), у «Медичній карті студента Вуза».

У невеликих лікувально-профілактичних установах, де недоцільне створення спеціальних картотек оглянутих, замість ф. 047/у можуть заповнюватися «Списки облич, що підлягають цільовому медичному огляду» (ф. 048/у).

Списки складаються адміністрацією підприємства, що повинна заповнити перші 5 графа форми, і передаються в лікувально-профілактичну установу, що проводить огляд. Усі наступні записи робляться при огляді. Форми списку можуть використовуватися також для запису облич, що звернулися індивідуально для профілактичного огляду. У цьому випадку всі записи виробляються в лікувально-профілактичній установі.

«Карти диспансеризації» (ф. 030/у) фіксують факт огляду лікарями вузьких спеціальностей і проведення лабораторних досліджень. Щорічно визначається група здоров'я для кожного минулого диспансеризацію, а якщо виявлене захворювання, то ставиться його діагноз, а також відзначається узяття під спеціальне спостереження.

Перераховані вище документи дозволяють не тільки одержати точне представлення про поширеність патології серед населення, але і визначити динаміку зміни, ефективність проведеного лікування й організаційних заходів за ряд років.

Для того щоб медичний огляд був досить ефективним, необхідно забезпечити його чітку організацію, залучення висококваліфікованих фахівців, використання сучасної техніки. Такі медичні огляди дозволяють у середньому виявити в кожної 1000 обстежених додатково до 1200 захворювань, із приводу яких хворий не звертався до лікаря. Так, а частковості, на кожну 1000 обстежених додатково виявляється близько 200 випадків серцево-судинних захворювань, хвороби органів травлення зростають у 2 рази.

Як показують спеціальні дослідження, в умовах сучасної охорони здоров'я далеко не скрізь їсти можливість забезпечити огляд усіх груп населення висококваліфікованими фахівцями вузького профілю, немає необхідної кількості сучасної техніки. При проведенні профілактичних оглядів дітей немає можливості забезпечити присутність батьків, що не дозволяє одержати необхідний обсяг анамнестической інформації. Експертна оцінка існуючої системи профілактичних оглядів дітей показує, що огляди, як правило, проводяться формально, до 60% захворювань, що маються в дітей, на них не виявляється.

З метою одержання об'єктивної інформації про стан здоров'я дітей необхідний синтез індивідуального підходу із широким впровадженням автоматизованих систем, що дозволяють як збільшувати охоплення постійним моніторингом, так і підвищити об'єктивність у виділенні доклинических ознак захворювання з формуванням груп ризику по різним нозологическим формах.


ІНФЕКЦІЙНА ЗАХВОРЮВАНІСТЬ

З метою проведення поточних і перспективних медико-організаційних заходів щодо боротьби з інфекційними захворюваннями в країні діє стругаючи система контролю за інфекційною захворюваністю.

Про кожен випадок виявленого інфекційного захворювання обов'язково повинні бути сповіщені органи госсанэпиднадзора. Список обов'язкових для повідомлення інфекційних захворювань визначений МОЗ України. Усі підмети оповіщенню інфекційні захворювання можна розділити на наступні групи:

1) карантинні захворювання (чуму, холера, натуральна віспа, жовта лихоманка);

2) захворювання, що реєструються як найважливіші неепідемічні хвороби з одночасною інформацією органів госсанэпиднадзора; інформація про ці захворювання збирається системою спеціалізованих лікувально-профілактичних установ (туберкульоз, сифіліс, гонорея, трахома, грибкові захворювання, лепра);

3) захворювання, про які лікувально-профілактична установа представляє тільки сумарну (цифрову) інформацію в органи санепіднагляду і які по класифікації не відносяться до класу інфекційних захворювань (грип, ОРВИ);

4) захворювання, про кожен випадок яких робляться повідомлення в місцеві органи санепіднагляду з приведенням детальних зведень про захворювання (черевний тиф, паратифи й інші сальмонельози, дизентерія, энтериты, дитячі інфекції, менінгіти, енцефаліти, інфекційний гепатит, правець, поліомієліт, сказ, риккетсиозы, малярія, лептоспіроз, сепсис у дітей 1-го місяця життя, геморрагическая лихоманка, орнітоз і ін.).

У відношенні кожної з цих груп захворювань існує своя система збору й обробки даних.

Карантинні хвороби — це умовна назва групи інфекційних хвороб, що характеризуються високої контагиозностью і високою летальністю, до яких застосовуються міжнародні карантинні обмеження відповідно до міжнародних медико-санітарних правил. У випадку виявлення карантинних захворювань застосовуються міри екстреного протиепідемічного характеру, аж до створення надзвичайних протиепідемічних комісій (ЧПК).

У випадку виявлення захворювань 2 і 4 групи заповнюється «Екстрене повідомлення про інфекційне захворювання, харчовому, гострому професійному отруєнні, незвичайній реакції на щеплення (ф. 058/у). «Екстрене повідомлення» складається лікарями і середнім медичним персоналом лікувально-профілактичних установ усіх відомств, медичним персоналом шкіл, дитячих будинків, дитячих дошкільних установ у випадку виявлення інфекційного захворювання (підозри на нього), харчового гострого професійного отруєння, незвичайної реакції на щеплення незалежно від умови виявлення: при звертанні за лікуванням, профілактичному огляді, обстеженні в стаціонарі, на секції і т.д. Цей документ служить для інформації органів санепіднагляду по місцеві виявлення захворювання з метою вживання необхідних заходів.

Для -обліку і контролю руху повідомлень у лікувально-профілактичних установах і органах санепіднагляду маються спеціальні журнали (ф. 060/у), у яких ведеться запис відправлених і отриманих повідомлень.

Форма повідомлення і журнал містять тільки основну інформацію, необхідну для оперативного сигналу: діагноз, зведення про хворого, дату виникнення захворювання, зведення про госпіталізацію й інших проведених у вогнищі заходів.

Крім оперативних на підставі повідомлень і журналів органами санепіднагляду щомісяця складає звіт «Про рух інфекційних захворювань» (ф. 85-инф.), що є єдиним джерелом інформації для вищестоящих організацій про інфекційну захворюваність.

Про захворювання 3 групи органи санепіднагляду одержують інформацію з лікувально-профілактичних установ на підставі ф. 95 — грип. Ця форма містить лише сумарні зведення про число зареєстрованих захворювань ОРВИ і грип.

Для аналізу інфекційної захворюваності розраховується ряд показників:

Частота виявлення інфекційних

захворювань на даній території


Число виявлених

інфекційних захворювань = ---------------------------------------------х100000

Середня чисельність населення

на даній території


Аналогічно розраховуються показники частоти захворювань по окремим возрастно-половым групах, нозологическим формам:

Число госпіталізованих

інфекційних хворих

Частота госпіталізації

інфекційних хворих = -------------------------------------------------х100

Середня чисельність населення

Число госпіталізованих

інфекційних хворих

Охоплення інфекційних хворих

госпіталізацією =--------------------------------------------------х100

Число виявлених інфекційних

хворих
Число виявлених інфекційних

хворих даним захворюванням

Очаговість = ----------------------------------------------------------------

Число вогнищ даного захворювання


Крім того, для цілого ряду інфекційних захворювань доцільно розрахувати сезонність. В основу розробки сезонності беруться дані про число захворювань по місяцях, розглядаються динамічні криві по абсолютних даних і місячних показниках. Іноді може бути використаний розподіл річного числа захворювань по місяцях (у відсотках). Вірніше для вивчення сезонності використовувати показники сезонних коливань, що представляють відношення середньоденних місячних даних до середньорічних, і зображені у виді діаграми полярних координат.
ЗАХВОРЮВАНІСТЬ НАЙВАЖЛИВІШИМИ НЕЕПІДЕМІЧНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ

Поряд з обов'язковим обліком інфекційної захворюваності проводиться спеціальний облік найважливіших неепідемічних хвороб, до яких відносяться: туберкульоз, венеричні захворювання, мікози, трахома, злоякісні новотвори, психічні хвороби й інші. Деякі з них враховуються і як інфекційні захворювання <по ф. 058/у), і як найважливіші неепідемічні хвороби. Організація спеціального обліку ряду захворювань зв'язана з тим, що як правило, ці захворювання вимагають раннього виявлення, всебічного обстеження хворих, узяття їхній на диспансерний облік, постійного спостереження за ними і спеціальним лікуванням, а в ряді випадків і виявлення контактів.

При виявленні даних захворювань заповнюється «Повідомлення про хворого з вперше в житті встановленим діагнозом активного туберкульозу, венеричної хвороби, трихофитии, мікроспорії, фавусу, корости, трахоми, психічного захворювання» (ф. 089/у) чи «Повідомлення про хворого з вперше в житті встановленим діагнозом чи рака іншого злоякісного новотвору» (ф. 090/у).

Ф. 089/у складається лікарями всіх лікувально-профілактичних установ системи МЗ і інших відомств, незалежно від їхньої спеціальності і місця роботи (у лікарнях, поліклініках, санаторіях і т.д.) і умов виявлення захворювань (при звертанні, при профілактичному огляді, обстеженні в стаціонарі і т.д.) на усіх хворих, у яких вперше в житті виявлене дане захворювання.

Середній медичний персонал складає повідомлення тільки на хворих коростою, при всіх інших захворюваннях хворої направляється до лікаря, що і складає повідомлення у випадку підтвердження діагнозу.

Повідомлення про хворих активному туберкульозом складаються також у випадку виявлення вперше в житті активного туберкульозного процесу в облич, що складаються під спостереженням протитуберкульозної установи в 0, III, IV» V — неактивної, VI і VII — групах диспансерного обліку, і у випадках виявлення туберкульозу при розкритті померлих, у яких захворювання активним туберкульозом не було диагностировано при житті.

Захворювання деякими венеричними і грибковими захворюваннями, коростою можуть виникати неодноразово протягом життя хворого. У 1-ом випадку кожне нове захворювання варто розглядати як уперше диагностированное і складати на нього повідомлення.

Складені повідомлення в триденний термін пересилаються в районний (міський) диспансер (кабінет ЦРБ чи при відсутності його безпосередньо в ЦРБ за місцем проживання хворого для використання в оперативних цілях.

По закінченні місяця шкірно-венерологічні і протитуберкульозні установи пересилають підучені повідомлення, складене в самих спеціалізованих диспансерах (кабінетах) в обласний диспансер, де вони використовуються.

Паралельно із системою оперативного обліку цієї групи захворювань мається взаємозалежна з нею система обліку контингентів, що складаються під спостереженням спеціалізованих служб.


Лекція підготовлена

доцентом кафедри загальної гігієни,

екології, соціальної медицини, організації

та економіки охорони здоров’я Костріковим А.В..

Завідувачем кафедри

д. мед. н., професором Катрушовим О.В.


Завідувач кафедри

д.м.н., професор Катрушов О.В.

Затверджено на методичній Учбовий предмет:

нараді кафедри загальної гігієни, соціальна медицина і

екології, соціальної медицини, організація охорони

організації та економіки охорони здоров’я

здоров’я

„_____” ____________2003р.

Протокол №________
Зав. кафедрою професор
______________Катрушов О.В.
ЗАХВОРЮВАНІСТЬ З ТИМЧАСОВОЮ ВТРАТОЮ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ ТА ІНВАЛІДНІСТЬ

Спеціальному обліку й аналізу підлягає захворюваність з тимчасовою втратою працездатності, чи захворюваність працюючого контингенту (ЗВУТ). Цей облік здійснюється по листках непрацездатності. Однак в амбулаторно-поліклінічних установах, що використовують систему обліку по закінченому випадку поліклінічного обслуговування, збір і формування статистичної інформації про тимчасову непрацездатність здійснюється за допомогою «Талона амбулаторного пацієнта».

Працюючим може бути виданий лікарняний лист у ЛПУ, як за місцем проживання, так і за місцем роботи, а також у диспансерах, лікарнях і т.д.

Існує 2 системи обліку: сигнальна система і система наступного обліку.

При сигнальній системі, де б ні був виданий лікарняний лист працюючому, лікуючий лікар зобов'язаний відразу сповістити про це на місце роботи. Це можна зробити по телефоні, або за допомогою посильної карти.

Після того, як робітник видужав, він за місцем роботи здає в бухгалтерію лікарняний лист, а перед тим реєструє його в здравпункте підприємства.

Це кращий, найбільш точний і абсолютний облік, особливо під час епідемій, спалахів грипу. Він дозволяє негайно вжити заходів по профілактиці захворювань. Однак у великих містах він мало прийнятний.

Найбільше широко використовується система наступного обліку, при якій листок непрацездатності по закінченні захворювання здається адміністрації підприємства, а потім цей документ переходить у ведення профспілкових органів для складання звіту (по ф. 23-ТН).

Цей звіт призначений для оперативних цілей обліку й аналізу тимчасової непрацездатності працюючих. Для аналіз захворюваності з тимчасовою втратою працездатності Прийнято розраховувати наступні показники:


  1. Число випадків тимчасової працездатності на 100 працюючих у рік (показник частоти, інтенсивності захворюваності):

Число випадків тимчасової втрати працездатності

по первинних лікарняних аркушах

---------------------------------------------------------------------х100

Середня чисельність працюючих



  1. Число днів тимчасової втрати працездатності на 100 працюючих у рік (показник ваги захворювань):

Число днів тимчасової втрати працездатності

по первинних лікарняних аркушах і їхніх продовженнях

----------------------------------------------------------------------------х100

Середня чисельність працюючих


  1. Середня тривалість одного випадку непрацездатності.

Число днів тимчасової втрати працездатності

--------------------------------------------------------------------

Число випадків тимчасової втрати працездатності


Число випадків непрацездатності на 100 працюючих (показник частоти) указує на рівень захворюваності працюючих. Число днів непрацездатності на 100 працюючих залежить від багатьох факторів, що впливають на тривалість непрацездатності і характеризує, в основний, вага захворювання. Середня тривалість случаючи непрацездатності також відбиває вагу захворювань і залежить від рівня експертної оцінки працездатності.

Показник відсотка непрацездатності в більшості закордонних країн є основним, а іноді і єдиним при характеристиці захворюваності робітників. Він визначає основну частку робітників із загального числа, у середньому протягом одного року не приймали участі у виробничому процесі унаслідок хвороби.

Вивчати ЗВУТ потрібно щомісяця, тільки тоді можна виявити причини хвороб.

Ці показники треба порівнювати:

1. Показники 1 цеху з іншими цехами.

2. З показниками всього заводу.

3. Із середніми цифрами по місту, області, республіці.

4. З іншими підприємствами такої ж галузі промисловості.

5. З іншими підприємствами міста.

6. Необхідно порівнювати показники в динаміку: наприклад, березень цього року з березнем минулого чи року за минулий місяць, рік.

7. По окремих декадах місяця.

Захворюваність з тимчасовою втратою працездатності відбиває захворюваність працюючого населення. Тому, крім соціально-гігієнічного вона має і велике соціально-економічне значення.

У зниженні ЗВУТ зацікавлені не тільки лікарі, але й адміністрація підприємств і установ, інженерна служба, профспілкова організація. Вони повинні приймати сама активна участь в аналізі ЗВУТ, у виявленні її причин і, по можливості, їхньому усуненні. У кожній організації складається щоквартальний звіт про тимчасову непрацездатність і річні звіти.

У звіт про захворюваність зі ЗВУТ включені не тільки захворювання. Окремо враховуються й інші випадки непрацездатності. Враховується непрацездатність у зв'язку з вагітністю і родами, карантином. Особливе місце займає непрацездатність у зв'язку з відходом за хворим, в основному це відхід за хворою дитиною.

Основною задачею аналізу захворюваності з тимчасовою втратою працездатності є розробка заходів щодо зниження захворюваності працюючих у кожнім конкретному цеху, на ділянці, підприємство в цілому.
ГОСПІТАЛІЗОВАНА ЗАХВОРЮВАНІСТЬ

Госпіталізованої захворюваності приділяється важливе місце в статистику охорони здоров'я. Одиницею обліку в даному випадку є випадок госпіталізації хворого в стаціонар, а обліковим документом — «Статистична карта вибулого зі стаціонару» (ф. 066/у).

«Статистична карта вибулого зі стаціонару» складається на підставі «Медичної карти стаціонарного хворого» (ф. 003/у) і є статистичним документом, що містить зведення про хворого, що вибув зі стаціонару (виписаному, померлому).

Карта складається одночасно з записом эпикриза в «Медичній карті стаціонарного хворого» лікуючим лікарем на усіх вибулих їхнього стаціонару (виписаних чи померлих), у тому числі і породілей виписаних після нормальних пологів. Вона заповнюється також на вибулих новонароджених, народжених чи захворілих у стаціонарі.

У карті відбиваються основні зведення: про тривалість лікування хворого в стаціонарі, діагнозі основного і супутнього захворювання, терміну, характері й ефективності хірургічної допомоги, результаті захворювання й ін. Карти забезпечують найбільш раціональну розробку зведень для складання відповідних розділів звіту (ф. 1).

При перекладі хворого з одного відділення в інші тієї ж лікарні карта вибулого хворого заповнюється у відділенні, з якого вибув хворий.

У тих випадках, коли в карті зазначені два і більш діагнози захворювань, у звіті хворої відноситься до кожного з цих захворювань, що послужили основною причиною госпіталізації.

«Карта вибулого зі стаціонару» повинна бути підписана лікарем. Карта не заповнюється на хворих, переведених в інші стаціонари.

На картах хворих, госпіталізованих із приводу нещасливих випадків, отруєнь і травм, повинна бути зроблена позначка про вид травм: виробнича, побутова, вулична, шляхово-транспортна, шкільна, спортивна.

Госпіталізована захворюваність психічними розладами вивчається на підставі розробки «Статистичних карт вибулого з психіатричного (наркологічного) стаціонару» (ф. 066/у). Ці карти мають свої особливості заповнення.

Ф. 066-1/у заповнюється на усіх вибулих зі стаціонару протягом звітного року і на всіх оставшихся в стаціонарі за станом на 31 грудня звітного року. Вони заповнюються у всіх психіатричних, психоневрологічних, наркологічних, психосоматических лікарнях (відділеннях).

Заповнення даної статистичної карти (адресна частина, п.п. 1—21, п.п. Б и Е) повинне вироблятися одночасно з заповненням «Медичної карти стаціонарного хворого», після чого вона вкладається в медичну карту і зберігається у відділенні до моменту вибуття (виписки) хворого. При виписці хворого, у карті вибулого заповнюються усе раніше не заповнені пункти.

Протягом звітного року «Карти вибулого зі стаціонару» збираються і зберігаються в окремому місці, а по закінченні календарного року використовуються для складання звіту (ф. 1).

На підставі розробки звітів розраховуються наступні показники госпіталізованої захворюваності:


Число госпіталізованих за рік

Частота госпіталізації = ------------------------------------------------------х1000

Середня чисельність населення
Аналогічно розраховується частота госпіталізації з приводу даного захворювання. Крім того, розраховуються по групові показники госпіталізованих по підлозі, віку, місцеві проживання, професії. Наприклад:
Число дітей у віці 3—6 років,

госпіталізованих за рік

Частота госпіталізації

дітей у віці 3—6 років =---------------------------------------------------х1000

Середня чисельність дітей у

віці 3—6 років


Крім того, розраховується структура госпіталізованих по захворюваннях. Для окремих стаціонарів варто розраховувати:

  1. Середня тривалість лікування а стаціонарі з приводу даного захворювання.

  2. Число ліжко-днів, проведені виписаними хворими з визначеним діагнозом.

  3. Число виписаних хворих з даним діагнозом.

Аналогічно розраховується середня тривалість лікування усіх хворих.
Число поступивших у стаціонар

даному місяці.

Сезонність госпіталізації= -------------------------------------------------------------х100

Число поступивших у стаціонар за рік.

Число поступивших у дані дні

тижня (понеділок і т.д.)

Розподіл що надійшли

(виписаних) по днях тижня =---------------------------------------------------------іх100

Число поступивших у стаціонар за рік
По показниках госпіталізованої захворюваності не можна судити про поширеність того чи іншого виду патології, однак вони дозволяють судити про характер і обсяг медичної допомоги, тривалості лікування. Порівняння даних обертаності і госпіталізації дає можливість орієнтуватися в доборі на госпіталізацію по окремих захворюваннях. Госпіталізована захворюваність дає представлення про найбільш важку патологію, визначає добір на госпіталізацію, зв'язана з забезпеченістю лікарняними ліжками і відбиває організацію і наступність лікарняної і внебольничной допомоги.

ІНВАЛІДНІСТЬ

Під інвалідністю (лат. invalidus — слабкий, немічний) розуміють стійке тривале порушення працездатності або її значне обмеження, викликане хронічним захворюванням, чи травмою патологічним станом. Поняття «інвалідність» має медичний, юридичний і соціальний аспекти. За встановленням інвалідності випливає припинення чи роботи зміна умов і характеру праці і призначення різних видів державного соціального забезпечення (пенсія, працевлаштування, професійне навчання, протезування й ін.), гарантоване законодавством.

Вага інвалідності може бути різної: від обмеження працездатності в основній професії до повної її утрати у всіх видах професійної діяльності. У залежності від ступеня чи втрати обмеження працездатності встановлені три групи інвалідності:



1 група інвалідності: стійкі і важкі порушення функцій організму, при яких хворий утратив цілком чи постійно довгостроково працездатність і потребує сторонньої допомоги, чи відході нагляді. У деяких випадках інваліди першої групи пристосовуються до окремих видів праці в особливо створених умовах.

II група інвалідності: значно виражені функціональні порушення, що не викликають необхідність у постійній сторонній допомозі. Хворі цілком і довгостроково непрацездатні; лише в окремих випадках хворим дозволяють працю в спеціально створених чи умовах удома.

III група інвалідності: значне зниження працездатності внаслідок хронічних чи захворювань анатомічних дефектів. Хворі мають потребу в значних змінах умов праці у своїй професії, що приводить до скорочення кваліфікації. Крім того, до цієї категорії відносяться обличчя, що не допускаються до виконання роботи з епідемічних показань (наприклад, при туберкульозі). Інвалідність III групи може встановлюватися обмежено працездатним обличчям, що учаться, до 40 років, що бідує в придбанні спеціальності, а також обличчям з низькою чи кваліфікацією не має професії (на період чи навчання перенавчання).

При огляді хворого необхідно установити не тільки групу інвалідності, але і вказати її причину, тобто соціально-біологічні умови, при яких виникла інвалідність.

У прямої залежності від причин інвалідності законодавство встановлює розмір пенсій, обсяг і характер інших видів соціальної допомоги.

Докладну статистичну інформацію про інвалідність одержують шляхом розробки «Актів огляду» чи «Статистичних талонів» до акта. Талон містить 17 пунктів, що містять зведення про хворого: вік, підлога, соціальна категорія, первинний чи повторний огляд, діагноз, група інвалідності, причина інвалідності, працевлаштування, лікувальна установа, що направила на місце роботи, посада й ін. На підставі статистичної розробки розраховуються наступні показники інвалідності:


Загальне число робітників та службовців за рік,

Первинна інвалідність уперше визнаних інвалідами

(частота первинного виходу на = --------------------------------------------х1000

інвалідність) Загальна чисельність робітників та службовців


Даний показник розраховується по районах, областям, краям, автономним утворенням, галузям промисловості і т.д.
Загальне число робітників та службовців за рік,

уперше визнаних інвалідами від даного

Структура захворювання (даного віку)

первинної = ----------------------------------------------------------------------х1000

інвалідності: Загальна чисельність робітників та службовців

за рік визнаних інвалідами


Структура первинної інвалідності розраховується по захворюваннях, віковим групам, підлозі, соціальній приналежності і т.п.
Число облич, визнаних

Частота первинної інвалідами 1 гр. протягом року

інвалідності = ---------------------------------------------------х10000

по групах інвалідності Число працюючих і службовців

по території проживання

чи галузі промисловості


Число облич, визнаних інвалідами

Розподіл первинної 1 групи протягом року

інвалідності по групах =-----------------------------------------------------х100

інвалідності Число обличчя, перші визнаних

ЛТЕК інвалідами за рік

Число облич, що одержують пенсії і посібники

Загальна інвалідність по інвалідності (контингенти інвалідів

(частота, контингенти =------------------------------------------------------іх10000

інвалідів) Загальна чисельність робітників та

службовців даної території


Цей показник розраховується за віком, причинам і групам інвалідності по різних територіях. Крім того, він може бути розрахований по формулі:
Число інвалідів на початок року

----------------------------------------------------х100

Число працюючих на початок року
Даний показник розраховується за віком, причинам, групам, категоріям інвалідності.

Показник частоти інвалідності

Динаміка інвалід- (первинної чи спільн) за даний рік

ности по групах =-------------------------------------------------------------х100

Показник частоти інвалідності (пер-

вичной чи загальної) за попередній рік.

Число облич, що змінили групу при

Зміна групи инва- повторному огляді інвалідності

лидности при переосвиде- =-------------------------------------------------------х100

тельствовании: Число інвалідів, що пройшли перепро-


свідкування


Число уперше визнаних

Питома вага уперше вышед- інвалідами в даному році

ших на інвалідність серед =------------------------------------------------------х100

контингентів всіх інвалідів Загальне число обличчя, що мають

інвалідність на початок року

Число облич, що мають інвалідність

Питома вага інвалідів з дитинства на початок року

с дитинства серед загального =---------------------------------------------------х100

числа інвалідів Загальне число інвалідів на

початок року.
Крім того, розраховується показник руху інвалідів протягом року.

Органи охорони здоров'я у своїй роботі широко використовують показники інвалідності, виявляють їхньої тенденції для визначення стану здоров'я населення і розробки заходів для поліпшення, розробці заходів щодо реабілітації інвалідів.

Інвалідність — це складний багатофакторний процес, що залежить від лікувально-діагностичної, профілактичної діяльності ЛПУ, соціальних, гігієнічних і екологічних факторів, виробничих і побутових умов і багатьох інших моментів.

Лекція підготовлена

доцентом кафедри загальної гігієни,

екології, соціальної медицини, організації

та економіки охорони здоров’я Костріковим А.В..

Завідувачем кафедри



д. мед. н., професором Катрушовим О.В.
Завідувач кафедри

д.м.н., професор Катрушов О.В.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка