Затверджено на методичній Учбовий предмет: нараді кафедри загальної гігієни, соціальна медицина і



Сторінка5/5
Дата конвертації05.11.2016
Розмір0.94 Mb.
1   2   3   4   5

Дитячі дошкільні установи


До дитячих дошкільних установ відносяться дитячі ясла, дитячі сади і дитячі сади-ясла. Крім того, виділяють дитячі дошкільні установи загального призначення санаторного типу і спеціального призначення (для дітей з порушенням зору, слуху, мови, інтелекту і т.д.); Дитячі дошкільні установи можуть працювати по 5-денному робочому тижні (9, 10,5, 12 час. у добу) і по 6-денному робочому тижні (9, 10, 12 час. у добу). Однак, незалежно від Тривалості, робота в дитячих дошкільних установах повинна починатися не раніше 7 час. ранку і закінчуватися не пізніше 20 годин (як виняток у зв'язку з виробничою необхідністю з 6 годину. 30 хв. до 20 година. 30 хв.).

Крім того, можуть створюватися дитячі дошкільні установи (групи) інтернатного типу (для дітей старше 1 року). Для дітей старше 3-х років можуть бути організовані чергові групи, що працюють як у будні, так і в недільні і святкові дні. Дитячі дошкільні установи спеціального призначення функціонують цілодобово, як установи інтернатного типу.

Підготовка дітей до надходження в дошкільні установи здійснюється дільничним лікарем-педіатром, дільничною медичною сестрою, чи фельдшером медичної кабінету здорової дитини і складається з двох основних розділів: загальної і спеціальної підготовки.

Загальна підготовка — це проведення загальноприйнятих мір прийнятті по систематичному, починаючи з періоду новонародженості, обслуговуванню дітей на педіатричної ділянці з метою забезпечення гармонійного, фізичного і нервово-психічного розвитку, оптимального стану здоров'я і сімейного виховання, що є запорукою правильної підготовки (дитини до надходження в дитячу дошкільну установу.

Спеціальна підготовка починається за 3 місяці до надходження в ДДУ і містить у собі наступні заходи:

— щомісячну санітарно-просвітню роботу з батьками шляхом тематичних бесід з питань правильного фізичного виховання і підготовки дітей до надходження в дошкільну установу;

— диспансеризація дітей за 2 — 3 місяці до надходження в дошкільну установу в дільничного лікаря-педіатра, інших лікарів-фахівців, проведення лабораторних досліджень;

— оздоровлення і лікування дітей у залежності від рівня їхнього здоров'я (по групах здоров'я) і результатів останньої диспансеризації;

— профілактику гострих захворювань (ОРВИ, грипу й ін.) 1 за 1—2 місяці до надходження в дитячу установу з застосуванням засобів, спрямованих на підвищення неспецифічних механізмів імунітету, у тому числі проведення загальних і місцевих заходів, що гартують, введення елементів дихальної гімнастики у фізкультурні заняття (будинку), навчання дитини подиху через, ніс, призначення курсу УФО, препаратів аскорбінової кислоти, .вітамінів групи В, препаратів шипшини, інтерферону;

— оформлення документації відповідно до змісту роботи по підготовці дитини до надходження в дошкільну установу; запис у «Історії розвитку дитини» про початок і закінчення підготовки; про результати диспансеризації і проведене оздоровлення; складання виписного епікризу для дитячої установи за визначеною схемою з обов'язковими рекомендаціями дільничного лікаря-педіатра на період адаптації по режиму, харчуванню, фізичному вихованню, індивідуальному підходу, оздоровчо-лікувальним заходам для профілактики гострих захворювань, загострень хронічних вогнищ і фонових станів;

—забезпечення наступності в роботі дитячої міської поліклініки і дошкільної установи по підготовці і веденню дітей у період адаптації шляхом взаємного обміну інформацією.

У випадку гострого захворювання дитина може бути спрямований у дитячий колектив не раніше, ніж через двох тижнів після клінічного видужання.

Забороняється проведення профілактичних щеплень протягом місяця перед надходженням дитини в дошкільну установу.

Дозволяється надходження дитини а дитяча установа без профілактичних щеплень, перше профілактичне щеплення в дитячій установі призначається після закінчення періоду адаптації, але не раніш, ніж через один місяць.

У тих випадках, коли дитина вперше надходить у дитячу установу на 2 чи 3 році життя, дільничний лікар-педіатр продовжує асі заходу загальної і спеціальної підготовки, початі на першому році життя.

Питання про напрямок у дитячу установу дітей групи «ризику», а також дітей із хронічними захворюваннями й уродженими пороками розвитку зважується індивідуально, у залежності від стану кожної дитини, комісійно з залученням відповідних лікарів-фахівців.

Для зарахування дітей у дитячі дошкільні установи спеціального призначення необхідний висновок медико-педагогічної комісії.

Групи в дитячих дошкільних установах формуються по віковому принципі. Виділяють ясельні групи:

—перша група раннього віку (діти до 1 року);

—друга група раннього віку (діти від 1 року до 2 років);

— перша молодша група (діти від 2 до 3 років). Крім того, виділяють дошкільні групи:

— друга молодша група (діти від 3 до 4 років);

середня група (діти від 4 до 5 років);

— старша група (діти від 5 до 6 років);



підготовча до школи група (діти від 6 до 7 років). У першій групі раннього віку число дітей не повинне перевищувати 15, - у другій групі раннього віку і першої молодшій групі — 20 чоловік, у всіх дошкільних групах — 25 чоловік. Лікувально-профілактичну допомогу дітям у дитячих дошкільних установах організує дитяча поліклініка, для чого в її складі створюються спеціальні шкільно-дошкільні відділення, у яких донедавна працювали лікар і медичні сестри. Однак у даний час планується вивести лікарів з дошкільно-шкільних установ, порожниною замінивши їхній спеціально підготовленими середніми медичними працівниками. Медичний працівник дитячої дошкільної установи:

— проводить огляд усіх знову надійшли дітей і призначає комплекс медико-педагогічних заходів, спрямованих на зм'якшення періоду адаптації;

— проводить планові профілактичні огляди дітей, огляди дітей перед щепленнями, огляди дітей при підозрі на гострі захворювання, призначає необхідні діагностичні проби, лабораторні дослідження;

— здійснює спостереження за диспансерної, групою хворих;

— контролює санітарний стан приміщення і ділянки дитячої дошкільної установи, проводить визначення маси тіла, антропометричні виміри дітей, здійснює профілактичні щеплення; організує заходу щодо загартовування дітей, забезпечує організацію оздоровчих заходів і здійснює контроль за дотриманням режиму дня, .правильним проведенням ранкової гімнастики, фізкультурних занять і прогулянок дітей, заході щодо профілактики травматизму й отруєнні;

— проводить облік дітей, відсутніх через хворобу, ізолює захворілих дітей, організує відхід за дітьми, що знаходяться в ізоляторі, виконує медичні призначення і процедури;

—і здійснює ранковий прийом, термометрію й інші заходи у відношенні дітей, що прийшли після хвороби і були в контакті з інфекційними бальними, організує проведення поточної дезінфекції, контролює щоденний ранковий прийом дітей, проведений вихователями груп;

— здійснює постійний контроль за якістю продуктів, що доставляються, їх правильним збереженням і дотриманням термінів реалізації, за організацією літанія і якістю готування їжі, дотриманням натуральних норм продуктів, систематично проводить розрахунок хімічного складу і калорійності харчового раціону по накопичувальній відомості, разом із завгоспом (комірником) і кухарем бере участь у складанні меню-розкладки;

— готує заявки на медикаменти, бакпрепарати, дезинфекційні засоби, медичний інструмент і апаратуру;

— проводить санітарно-просвітню роботу серед працівників установи і батьків, здійснює контроль за своєчасним проходженням медичних оглядів працівниками дитячої дошкільної установи;

— веде відповідну медичну документацію, щомісяця разом з адміністрацією і профспілковим комітетом розглядає причини захворюваності дітей, що виховують у дитячій дошкільній установі, і вносить пропозиції по їх усуненню.

З дітьми, що відвідують дитячі дошкільні установи, у літню пору проводиться оздоровча робота, що є частиною всієї системи лікувально-профілактичних заходів дошкільної установи. У літню пору дитячі дошкільні установи, як правило, виїжджають за місто на літні дачі, де ця робота і здійснюється,

У підготовчий до виїзду, період органи охорони здоров'я на контрактній основі забезпечують дитячі дошкільні установи медичним персоналом, допомагають у підготовці персоналу, що виїжджає, по медико-санітарних і організаційно-методичних питаннях, беруть участь у проведенні батьківських збор.

Перед виїздом усі діти повинні бути оглянуті медичним працівником дитячої дошкільної установи, а діти, що мають характерну патологію - відповідним лікарем вузької спеціальності. Дані огляду, а також зведення про щеплення, результати аналізів, дані про відсутність епід. контактів у родині (квартирі) за останні 3 тижні заносяться в «Медичну карту дитини» (ф. 026/у). Медичний працівник на підставі отриманих даних робить висновок про стан здоров'я дитини, розробляє рекомендацій з індивідуального режиму дня й оздоровчих заходів.

Протягом літнього періоду медичний працівник: здійснює спостереження за станом здоров'я дітей, їх емоційним, функціональним станом, руховою активністю, контролює роботу з фізичного виховання, загартовуванню, дотриманню відповідного віку режиму дня, здійснює контроль за харчуванням дітей, санітарним станом дачі, два рази в день здійснює обхід усіх дітей, ізоляцію захворілих в ізолятор, їхнє чи лікування госпіталізацію, у нічний час здійснює чергування в ізоляторі для надання невідкладної допомоги.

По закінченні оздоровчого періоду і перших місяців адаптації (вересень-жовтень) медичний працівник на підставі індивідуальних характеристик стану здоров'я дитини, разом з педагогами проводить оцінку ефективності літнього відпочинку окремо кожної дитини, кожної групи і всього колективу в цілому.

При оцінці оздоровлення, воно вважається ефективні якщо 60 % дітей і більш поліпшили показники, було відзначу внутрішногрупове поліпшення стану здоров'я дітей, зниження захворюваності.

Школи, школи-інтернати, табори відпочинку.

Підготовку дітей у школу здійснює лікар дільничний педіатр дитячої поліклініки.

Комплексні заглиблені медичні оглянь за участю лікарів-фахівців (отоларинголог, офтальмолог, невропатолог, стоматолог, хірург, ортопед, а по показанням: фтизіатр, кардіоревматолог, ендокринолог, дерматовенеролог і т.д.) з метою максимального оздоровлення виявлених хворих вчасно надходження в школу проводяться дітям З-х і 5-ти років.

Перед оформленням у школу лікар-педіатр і інші 'лікарі-фахівці знову оглядають дітей, оцінюють ефективність проведеного лікування, стан дитини і його функціональну готовність до школи. Усім перевіреним дітям проводиться антропометрія, клінічний аналіз крові, сечі, аналіз калу на яйця глистів. Усі дані диспансерного спостереження за дітьми, що надходять у школу, з докладним анамнезом і висновком про стан здоров'я і рекомендаціями з подальшого спостереження за дитиною в умовах школи фіксуються в «Медичній карті дитини» (облікова форма № 026/у); яка передається в школу на початок навчального року.

Усю лікувально-профілактичну роботу з дітьми в школах донедавна здійснюють, крім медичних сестер, лікарі дошкільних-шкільних відділень дитячих поліклінік. Однак, як і в дитячих дошкільних установах, їх планується замінити спеціально підготовленими середніми медичними працівниками.

У той же час, незалежно від цієї заміни, медичний працівник школи зобов'язаний:

—вчасно організовувати і проводити медичні огляди школярів, давати висновок про стан здоров'я кожного школяра (з обліком даних інших лікарів-фахівців), визначати медичну групу для занять фізичною культурою і призначати лікувально-оздоровчі заходи;

—проводити аналіз результатів медичного огляду школярів, на підставі якого розробляти план заходів, спрямованих на зміцнення здоров'я школярів;

—здійснювати медичний контроль за проведенням фізичного виховання в школі, а також за режимом навчальної роботи, трудовим навчанням, організацією харчування учнів, за проведенням санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів;

- проводити роботу з професійній орієнтації школярів з урахуванням стану здоров'я;

—виявляти учнів, що бідують у звільненні від перекладних і випускних іспитів і матеріали на них передавати на розгляд відповідних комісій;

— проводити амбулаторний прийом до школі і надавати медичну допомогу нужденним;

— проводити санітарно-просвітню роботу серед персоналу школи, батьків і учнів;

—забезпечувати регулярне спостереження за диспансерною групою хворих і проводити їхнє оздоровлення, у тому числі безпосередньо в школі;

— доповідати завідувачеві відділенням по підпорядкованості і доводити до відома керівництва школи результати даних про стан здоров'я учнів, їхньої захворюваності і заходах, спрямованих на зміцнення здоров'я школярів;

—проводити роботу з профілактики травматизму, обліку й аналізу усіх випадків травм.

Для дітей, яким родина по тим чи іншим причинам не може забезпечувати правильне виховання, створюються школи-інтернати (загального типу; для дітей з недоліками розумового чи фізичного розвитку; для дитят-сиріт і дітей, що залишилися без піклування батьків). Крім того, школи-інтернати створюються для заглибленого вивчення окремих предметів (язиковий, спортивний і т.д.). У школах-інтернатах діти знаходяться на повному державному забезпеченні цілодобово і лише на неділю, святкові дні, а також на канікули за бажанням повертаються в родини. Школи-інтернати вимагають особливої уваги з боку дитячої поліклініки.

У школах-інтернатах, крім звичайних шкільних приміщень повинні бути передбачені спальні з розрахунку 4 кв. м на кожного вихованця й ігрові кімнати з розрахунку 1,5 кв. м на 1 учня.

Розділи роботи медичних працівників школа-інтернат загального типу і заглибленого вивчення окремих предмет багато в чому збігаються з розділами роботи медичних працівників звичайних шкіл, а спеціалізованих — з розділами роботи медичних працівників дитячих будинків.

Літня оздоровча робота з дітьми шкільного віку, здійснюється в таборах відпочинку (колишніх піонерських таборах). До пристрою, змісту й організації роботи таборів відпочинку пред'являються строгі вимоги, що містяться в спеціальних «санітарних правилах». Лікувално-профілактична допомога дітям у таборах відпочинку будується дитячою поліклінікою на контрактній основі. Для здійснення цієї роботи на території табору виділяється спеціальна медична зона, у яку входять медпункт і соматичний стаціонар. Стаціонар установлюється з розрахунку 1,5—3% від загальної кількості місць у таборі відпочинку.

В організаційно-підготовчий період медичні працівники:

— здійснюють попередній огляд і перевірку готовності табору;

— за 7—10 днів до виїзду дітей беруть участь у прийманні табору відпочинку;

—обладнають медичний кабінет і ізолятор, оснащують їхнім набором необхідних медикаментів, перев'язних матеріалів, медичною документацією;

—уточнюють списки від'їжджаючих дітей;

— перевіряють наявність на них необхідної медичної документації.

Так на кожного від'їжджаючого медичним; працівником чи школи лікарем дитячої поліклініки видається «Медична довідка на школяра, що від'їжджає в табір ф. 079/у. У ній відбиваються зведення про профілактичні щеплення, перенесені гострі і хронічні захворювання, указівки, які оздоровчі заходи показані дитині в таборі, наявність карантину по чи класі школі.

У період роботи табору відпочинку медичні працівники зобов'язані в перші три дні:

— організувати зв'язок з місцевими органами санепіднагляду й охорони здоров'я;

— провести профілактичний огляд усіх прибулих дітей;

— узяти на диспансерний облік хронічні захворювання;


  • розподілити дітей по група протягом усього робочого періоду;

— інформувати начальника табору про стан здоров'я дітей;

  • вести щоденний амбулаторний прийом, ізоляцію і госпіталізацію хворих, проводити спостереження й у стаціонарі;

  • здійснювати весь комплекс заходів при виявленні інфекційних хворих інформувати органи санепіднагляду;

— контролювати дотримання занять фізичною культурою, загартовування;

  • вести необхідну медичну документацію. Результати перебування дітей у таборі праці і відпочинку заносити в «Медичну обмінну карту» школяра для передачі в школу

Деякі нові організаційні форми лікувально-профілактичної допомоги жінкам і дітям

Акушерско-педіатричний терапевтичний комплекс (АПТК).

Перехід до нових принципів господарювання зажадав перебудови структури органів охорони здоров'я. Виникла необхідність з одного боку — інтеграції акушерської, педіатричної і терапевтичної служб, а з іншої сторони подолання зайвої спеціалізації амбулаторно-поліклінічної допомоги. З цією метою в окремих регіонах був проведений перегляд традиційних підходів до формування мережі амбулаторно-поліклінічної служби, зокрема, організоване надання медичної позалікарняної допомоги в змішаних ТМО в 2 етапи:

1 етап - АПТК;

2 етап — консультативно-діагностичні підрозділи (центри, створювані на базі стаціонару).

Організації АПТК повинна передувати велика підготовча робота. З метою зниження навантаження в поліклініках на території обслуговування доцільно організувати кімнати здоров'я за місцем проживання. Зниження навантаження в поліклініці дозволяє укрупнювати терапевтичні ділянки до 2300 чоловік. У дитячих поліклініках ліквідуються шкільно-дошкільні відділення, а обслуговування ДДУ і шкіл передається дільничній службі, що дозволяє розкрупнити педіатричні, ділянки. Так, наприклад, в АПТК педіатр, може обслуговувати 380—400 дітей плюс 100—130 дітей ДДУ. За рахунок дошкільно-шкільного відділення істотно скорочується число штатних посад педіатрів. Самостійність і відповідальність працівників АПТК дозволяє скоротити число посадових осіб, що виконують в основному контролюючі функції (зав. відділенням, старша медична сестра й ін.). Акушерсько-гінекологічні ділянки при організації АПТК можуть залишатися без зміни.

Після проведення цих змін педіатри, терапевти, акушери-гінекологи і працюючий з ними середній медичний персонал поєднується в бригади і починає працювати спільно. Об'єктом їхньої діяльності стає не окрема людина, а сукупність родин, що проживають на території ділянки; АПТК створюються з приблизно рівним числом родин у радіусі обслуговування. Так, наприклад у ТМО-19 Санкт-Петербурга до складу АПТК входять 3 терапевти, 3 педіатра, 1 акушер-гінеколог, 3 медсестри до терапевта, 3 м/с до педіатра, 1 м/с до акушера-гінеколога, 2—3 м/с у ДДУ. У такий спосіб в АПТК працює в середньому 7 лікарів і 9—10 середніх мед. працівників. Як було відзначено в попередніх главах, АПТК є однієї з форм групової практики лікарів, однієї з моделей медичної допомоги за принципом сімейного лікаря. Крім АПТК у складі ТМО організуються лікувально-діагностичні підрозділи, до складу яких входять спеціалізовані бригади лікарів визначеного профілю (хірурги, ЛОР і ін.; діагностичні; підрозділу відбудовного лікування, допоміжні; які також об'єднані в бригади. Взаємодія служб з АПТК будується на договірній основі.
Лекція підготовлена

доцентом кафедри загальної гігієни,

екології, соціальної медицини, організації

та економіки охорони здоров’я Костріковим А.В..

Завідувачем кафедри

д. мед. н., професором Катрушовим О.В.


Завідувач кафедри



д.м.н., професор Катрушов О.В.
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка