Запобігання торгівлі людьми: інформаційно-методичні матеріали



Сторінка3/12
Дата конвертації08.04.2017
Розмір1.72 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Проведення зазначених заходів повинно спрямовуватися на:

• формування єдиної цілісної системи профілактично-попереджувальної роботи серед населення, особливо серед неповнолітніх та молоді; запровадження новітніх методів пропагандистсько-просвітницької діяльності; введення у вищих навчальних закладах, що здійснюють підготовку фахівців у сфері правоохоронної діяльності, соціальної роботи, соціальної педагогіки вивчення соціальних аспектів протидії торгівлі людьми, пов'язаним з нею злочинам, їх профілактики та запобігання, вивчення особливостей груп ризику, потерпілих, змісту та технологій роботи з ними;

• реабілітацію та реінтеграцію осіб, що потерпіли від торгівлі людьми, яка повинна здійснюватися державними та недержавними установами із широким залученням неурядових організацій.

З метою вдосконалення системи контролю за суб'єктами господарської діяльності, що працюють у сфері туристичного та модельного бізнесу, здійснюють посередницьку діяльність щодо працевлаштування за кордоном потрібно:

• систематично контролювати дотримання ліцензійних умов, встановлених для згаданих суб'єктів господарювання, запровадження ліцензування тих "ризикових" видів господарської діяльності, які до цього часу не були ліцензовані;

• зобов'язати згадані суб'єкти господарювання систематично надавати до спеціальних підрозділів органів внутрішніх справ України відомості щодо груп молодих жінок та неповнолітніх, що планують виїзди за кордон.

Діяльність правоохоронних органів у сфері протидії торгівлі людьми та пов'язаним з нею злочинам має відповідати криміногенній ситуації у зазначеній сфері, яка склалася в Україні.

Пріоритетними напрямами протидії торгівлі людьми та пов'язаним з нею злочинам повинні бути:

• припинення діяльності організованих злочинних угруповань, що діють у сфері торгівлі людьми та пов'язаних з нею злочинів;

• своєчасне реагування на факти вербування для подальшого втягнення у проституцію, інші види сексуальної експлуатації, примусову працю;

• взаємодія з правоохоронними та іншими державними органами зарубіжних країн, зарубіжними неурядовими та міжнародними організаціями, що працюють у сфері протидії торгівлі людьми та пов'язаним з нею злочинам;

• профілактика, запобігання, виявлення та припинення фактів торгівлі людьми, особливо торгівлі неповнолітніми;

• виявлення та ліквідація кубел розпусти та інших осередків надання сексуальних послуг, виготовлення або збуту порнографічних творів та предметів, перекриття каналів контрабандного переміщення останніх через державний кордон;

• запровадження в діяльність правоохоронних органів новітніх передових методів ведення оперативно-розшукової роботи у сфері протидії торгівлі людьми та пов'язаним з нею злочинам;

• удосконалення системи збирання інформації щодо фізичних та юридичних осіб, причетних до торгівлі людьми та пов'язаних з нею злочинів.

З урахуванням транснаціонального характеру торгівлі людьми, орга¬нізацій протидії цьому виду злочинної діяльності потребує систематичною покращання міжнародної співпраці. Пріоритетними напрямами цій у цій сфері є:

• укладення міжнародних договорів у сфері протидії торгівлі людьми та пов'язаним з нею злочинам;

• апроксимація законодавства України до міжнародного, а також до відповідного законодавства Європейського Союзу;

• підтримання тісної взаємодії з відповідними державними ор¬ганами та неурядовими організаціями зарубіжних країн, міжнародними організаціями для проведення спільних заходів у сфері протидії торгівлі людьми та пов'язаним з нею злочинам. Координації діяльності державних структур, міжнародних та неурядових організацій для підвищення ефективності запобігання торгівлі людьми можна сприяти шляхом створення офісу Національного координатора по протидії торгівлі людьми;

• запровадження у максимальній кількості зарубіжних країн інституту представників Міністерства внутрішніх справ України з питань боротьби зі злочинністю.

РОЗДІЛ 2. КОНЦЕПЦІЯ СОЦІАЛЬНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ

2.1. Поняття про соціальну профілактику торгівлі людьми

У 2001 р. з'явилося таке міжнародне визначення соціальної роботи: соціальна робота сприяє проведенню соціальних змін, вирішенню проблем у стосунках людей, а також наснаженню та визволенню людей з метою покращання їхнього добробуту. Використовуючи теорії поведінки людей та соціальних систем, соціальні працівники проводять професійне втручання там, де люди взаємодіють зі своїм оточенням. Принципи прав людини та соціальної справедливості є фундаментальними принципами соціальної роботи.

Отже, соціальна робота в аспекті запобігання торгівлі людьми вимагає:

• створення умов у суспільстві для запобігання явища "торгівля людьми" (яке є найприбутковішим злочином після торгівлі наркотиками і зброєю); це як юридичні, так і соціально-економічні заходи;

• формування у свідомості населення й окремих громадян неприйняття торгівлі людьми, осуду цього явища, позитивної мотивації до запобігання йому. Навчання населення щодо розпізнавання й уникнення цього явища. Проведення соціально-рекламних, психолого-педагогічних заходів;

• формування гуманних стосунків між людьми, толерантності один до одного, культури миру в сім'ї, мікросередовищі, суспільстві, які виключають думку про можливість торгівлі людьми;

• надання допомоги потерпілим від торгівлі людьми з моменту отримання прохання про допомогу і визволення людей.

Усе це відноситься і до здійснення соціальної роботи в Україні, під якою розуміють, згідно Закону України "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю", - діяльність уповноважених органів, підприємств, організацій та установ, незалежно від їх підпорядкування і форми власності, та окремих громадян, яка спрямована на створення соціальних умов життєдіяльності, гармонійного та різнобічного розвитку дітей та молоді, захист їх конституційних прав, свобод і законних інтересів, задоволення культурних та духовних потреб. Значне місце в соціальній роботі щодо запобігання торгівлі людьми посідає соціальна профілактика.

Соціальна профілактика за Законом України "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю" є одним із видів соціальної роботи, який спрямований на попередження аморальної, протиправної, іншої асоціальної поведінки дітей та молоді, виявлення будь-якого негативного впливу на життя і здоров'я дітей та молоді, а також запобігання такому впливу.

Сьогодні у педагогічній літературі часто вживаються як синоніми поняття "соціальна профілактика" та "превентивне виховання", використовуються терміни "профілактика" та "превенція". Так, превентивне виховання в "Словнику-довіднику для соціальних працівників та соціальних педагогів" розглядається як синонім превенції - попередження, перестороги, і визначається як здійснення комплексу профілактичних заходів з метою попередження негативних явищ, правопорушень у молодіжному середовищі та зменшення шкоди від факторів ризику. Інше визначення дається в "Понятійно-термінологічному словнику з соціальної роботи": "Соціальна профілактика має за мету зусилля, які спрямовані на превенцію соціальних проблем чи життєвих криз клієнтів, окремих груп або попередження ускладнення вже наявних проблем".

Сутність, завдання, рівні превентивного виховання розглядаються в працях В.М. Оржеховської.

Однак, співвідношення цих понять досі не було встановлено, хоча це є вкрай необхідним для визначення завдань і змісту роботи соціальних педагогів, вихователів, вчителів, соціальних працівників, виключення дублювання функцій та запобігання "білих плям" і їх взаємодії, індивідуалізації і диференціації соціальної і педагогічної роботи з дітьми, молоддю, членами їх сімей.

Для з'ясування співвідношення понять "соціальна профілактика" та "превентивне виховання" зробимо теоретичний аналіз джерел. В юридичній літературі використовується термін "профілактика", під яким розуміють попередження, обмеження (Капська А.Й., Безпалько О.В., Вайнола Р.Х.); "конкретно складену на відповідному історичному етапі суспільного життя складну, об'єктивно зумовлену систему соціально керованої діяльності, що забезпечує науково-теоретичну розробку та практичну реалізацію заходів, спрямованих на попередження злочинів та злочинності" (Ігошев К.Е., Миньковський К.М.); один з основних і перспективних напрямів наглядово-контрольної діяльності у соціальній роботі.

Отже, в юридичній практиці профілактика передбачає примусові і наглядові заходи, спрямовані на попередження й обмеження злочинів і злочинності. Оскільки в соціальній роботі в Україні існує принцип добровільності прийняття послуг, то ключовими залишаються слова "нагляд" і "попередження".

Термін "соціальна профілактика" тлумачиться як:

 один із видів соціальної роботи, що спрямований на попередження аморальної, протиправної, іншої асоціальної поведінки дітей та молоді, виявлення будь-якого негативного впливу на життя і здоров'я дітей та запобігання такому впливу (Закон України "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю в Україні") ;

 вид соціальної допомоги, що полягає у створенні умов сім'ям для самостійного забезпечення свого добробуту, сімейного підприємництва (Фірсов М.В., Студенова Є.Г.) ;

 комплекс економічних, політичних, правових, психолого-педагогічних заходів, спрямованих на попередження, обмеження, локалізацію негативних явищ у соціальному середовищі (Капська А.Й, Безпалько О.В., Вайнола Р.Х.) .

Попередження:

 усунення корінних причин та умов, які прямо чи опосередковано негативно впливають на вчинки та дії людей (Фірсов М.В., Студенова Є.Г.);

 система соціальних, медичних та інших заходів, спрямованих на запобігання, відвернення розвитку соціальних проблем або захворювання («Понятійно - термінологічний словник з соціальної роботи») .

2.2. Доцільність соціальної профілактики з попередження торгівлі людьми серед населення.

Визнавши проблему торгівлі людьми як порушення прав людини, загрозу національній безпеці та як кримінальний злочин, Україна включилася у процес протидії торгівлі людьми. Тому на шляху становлення демократичної держави доцільно проводити соціальну профілактику з попередження торгівлі людьми серед населення.

Знання соціально-демографічних характеристик осіб, що постраждали від торгівлі людьми, є важливим для здійснення соціальної профілактики цього злочину. «Особа, потерпіла від торгівлі людьми, - це людина, яку завербували, транспортували, купили, продали, передали, і яка є отриманою з метою примусу до проституції, використання у порнобізнесі, примушення до праці або надання послуг, вилучення органів та втягнення у злочинну діяльність шляхом обману, погроз, шантажу, фізичної розправи, боргової кабали, зловживання службовим становищем незалежно від того, перетинала ця особа кордон чи ні» . У першу чергу соціальні працівники мають знати вік, рівень освіти та характер зайнятості потерпілих, їх соціальний статус. Інформація про регіони України, мешканці яких найбільших підлягають ризику постраждати від торгівлі людьми внаслідок низького економічного розвитку областей та їх особливостей, структури зайнятості, традиційних орієнтацій мешканців на внутрішньодержавну та зовнішню трудову міграцію, а також високого рівня корупції та інших факторів також є важливим для розробки концепції соціальної профілактики торгівлі людьми. Ці дані допоможуть визначити потенційні групи ризику та проводити найбільш досконало адресну соціальну профілактику злочину.

Знання професійної та трудової зайнятості представників групи ризику, а також потерпілих від торгівлі людьми є важливим моментом в організації соціальної профілактики торгівлі людьми, бо причиною пошуку роботи за кордоном є відсутність високооплачуваної роботи. У суспільстві ж переважає стереотип, що потерпілі від торгівлі людьми - люди, які не мали постійної роботи в Україні.

Результатом вивчення ситуації з торгівлею людьми в Україні стало розуміння необхідності формування комплексного підходу до протидії цьому злочину. Комплексний підхід означає, що формування такої політики охоплює різноманітні заходи та різноманітні підходи - вдосконалення законодавства, укладання міжнародних угод, поліпшення ефективності діяльності правоохоронних органів, різноманітних державних установ, відомств, формування системи превентивних заходів, а також заходів соціальної реабілітації потерпілих. Враховуючи різноманітність заходів та можливостей тих суб'єктів, котрі беруть активну участь у роботі з протидії торгівлі людьми, - державні органи, неурядові організації, релігійні, міжнародні, донорські та благодійні організації, іноземні представництва в країні, - неможливо забезпечити ефективність цієї роботи без узгодження їхніх зусиль. Орган, що координує таку роботу - Міністерство у справах сім'ї, молоді та спорту.

Проблема соціальної профілактики торгівлі людьми як виду соціальної роботи сьогодні є актуальною у контексті створення соціальних умов для реалізації прав людей, розбудови громадянського суспільства. Ця проблема є, однак, недостатньо теоретично обґрунтованою, що призводить до дублювання профілактичних заходів з одними категоріями дітей, молоді, жінок, нераціональному використанню ресурсів суб'єктів соціальної роботи, а також до того, що окремі категорії громадян є неохопленими соціальною профілактикою, або охоплені так, що державної інформації недостатньо. Наприклад, соціальна профілактика торгівлі людьми серед вихованців інтернатів повинно відрізнятися від профілактичної роботи серед учнів загальноосвітньої школи, які проживають в сім'ях, більш адаптованих до життя і спілкування у суспільстві. Сьогодні ж основна робота проводиться з учнями загальноосвітніх шкіл, їх батьками і вчителями, безробітними, які стоять на обліку у центрі зайнятості тощо. Отже, практика вимагає теоретичного обґрунтування соціальної профілактики торгівлі людьми.

Соціальна профілактика торгівлі людьми в Україні, виходячи з мети та принципів її здійснення, буде здійснюватися ефективно, якщо буде ґрунтуватися на концепції «допомоги для самодопомоги». «Допомога для самодопомоги» інтегрує в собі багато сучасних наукових теорій і концепцій соціальної роботи. Вона розглядає людину як суб'єкт, а не об'єкт соціальної роботи, що означає формування в неї відповідальності за своє життя, свій вибір, вміння свідомо користуватися своїми правами на основі знання про них. Ця ідея відповідає завданню розбудови громадянського суспільства. Ключовим моментом «допомоги для самодопомоги» є опора на бажання людей керувати своїм життям, запобігти небажаним впливам та обману.

Сьогодні ж більшість громадян України чули про торгівлю людьми, але вважають, що з ними такого не трапиться, хоча знань і вміння розв'язувати подібні ситуації вони не мають.

Саме це сприяє створенню соціальних умов для захисту прав, свобод та інтересів дітей та молоді, гармонійного всебічного розвитку, задоволення культурних та духовних потреб. Реалізацію концепції «допомога для самодопомоги» в даному аспекті означає:

1. Вивчення особливостей проблем дітей та молоді в аспекті запобігання торгівлі людьми, а також вивчення особливостей мотивації молоді щодо працевлаштування, навчання, відпочинку за кордоном.

2. Формування позитивної мотивації молоді до сприймання соціальних послуг та стимулювання молоді до засвоєння інформації щодо протидії торгівлі людьми.

3. Встановлення контакту з молоддю і членами їх сімей і надання їм соціальної допомоги, тобто такого комплексу соціальних послуг, який сприяє не тільки відмові від «легких грошей» за кордоном, але й підвищенню соціального статусу молоді, їх особистому розвитку, на основі оволодіння знаннями про свої права, навчання вмінню ними користуватися та їх відстоювати, створення умов для їх реалізації, використовуючи, при необхідності соціальну опіку та підтримку, соціальний менеджмент. Наслідком такої допомоги також будуть: знання, які запобігають потраплянню в рабство, вміння і навички щодо критичної оцінки, прийняття рішення, управління собою в ситуаціях, які можуть привести до потрапляння в тенета торговців людьми.

4. Наступним елементом «допомоги для самодопомоги» є спрямування молоді до самодопомоги в напрямі запобігання торгівлі людьми через надання інформаційних послуг про установи та організації, які вирішують такі проблеми; а також розвиток волонтерського руху, студентських соціальних служб позааудиторної виховної роботи, підтримка НУО, які займаються профілактикою торгівлі людьми.

Таким чином, завданнями соціальної профілактики торгівлі людьми у молодіжному середовищі є:

- здійснення інформаційно - пропагандистської роботи серед молоді з метою формування поняття «торгівля людьми»;

- формування правосвідомості та правової поведінки молоді, громадянськості, відповідальності за своє життя з розвитком її активності, самостійності, творчості та створення умов для її самореалізації.

Ці завдання соціальної профілактики реалізуються в світлі «допомоги для самодопомоги» в таких напрямках соціальної роботи з дітьми та молоддю:

1) соціальні дослідження з проблеми;

2) інформаційно - пропагандистська робота;

3) соціальне навчання молоді вмінням користуватися своїми правами;

4) соціальна реклама послуг суб'єктів соціальної роботи,

5) правова просвіта молоді з проблем торгівлі людьми;

6) допомога молоді у виборі професії, працевлаштуванні, організації дозвілля тощо;

7) сприяння розвитку молодіжних ініціатив, реалізації інтересів;

8) організація волонтерського руху, роботи студентських соціальних служб.

Доцільність соціальної профілактики з попередження торгівлі людьми підтверджується результатами анкетування молоді Луганської області, проведеного Луганським обласним центром роботи з жінками:

2.3. Мета, завдання і принципи соціальної роботи з попередження торгівлі людьми.

Торгівля людьми - це комплексна проблема, у вирішенні якої беруть участь багато державних і громадських організацій. У зв'язку з цим виникає необхідність відповідного визначення мети, завдань і методів соціальної роботи в Україні у цьому напрямку.

Головною метою соціальної роботи є захист прав людини. Тому у сфері соціальної роботи, пов'язаної з торгівлею людьми, діяльність соціального працівника повинна бути спрямована на створення умов для реалізації людьми своїх прав, перш за все:

- громадянських - на самовизначення, рівність, відсутність дискримінації, право на життя, свободу місця проживання і пересування, права покидати будь - яку країну та повертатися до неї, права на захист честі, репутації, власності, на захист від переслідувань;

- соціально - економічних - права на житло, роботу, гідний рівень життя, на їжу і здоров'я, заборону примусової праці;

- культурних - права на освіту, свободу совісті, участь у культурному та духовному житті.

Усі права громадян, згідно обов'язкам, які взяли на себе держави, повинні поважатися, дотримуватися та захищатися. Тому діяльність соціальних працівників полягає у вивченні стану справ відносно дотримання прав людини, відстоюванні їх на практиці, створення умов для попередження та усунення порушень цих прав. Таким чином, конкретними завданнями соціальної роботи у сфері торгівлі людьми є:

- профілактика торгівлі людьми;

- допомога потерпілим від торгівлі людьми у реалізації та захисті цих прав;

- усунення умов, що сприяють виникненню торгівлі людьми.

Принципи соціальної роботи у сфері попередження торгівлі людьми і реабілітації потерпілих - це основне теоретичне положення, ідеї, що зумовлюють вибір форм і методів роботи, позицію соціального працівника по відношенню до клієнта.

Основним принципом, на якому базується соціальна робота, є принцип поваги і дотримання прав людини.

Принцип конфіденційності та анонімності - також один з найбільш важливих у роботі соціальних працівників. При наданні соціальної допомоги потерпілим від торгівлі людьми цей принцип стає важливішим вдвічі. По - перше, у більшості випадків торгівля жінками пов'язана з примусом їх до проституції. Існує можливість негативного ставлення до такої жінки з боку людей, які про це дізналися. По - друге, специфіка злочинності, пов'язана з торгівлею людьми, полягає у тому, що трафікер ще у процесі вербування заволодіває інформацією відносно персональних даних потерпілої, умов життя, її родинних зв'язків тощо. Якщо потерпіла свідчить проти трафікера, що є небезпечним, громадська організація надає їй соціальну допомогу під час слідства, то недотримання принципу конфіденційності може привести до того, що трафікеру стане відомою також інформація про місце перебування потерпілої. Таким чином, порушення конфіденціальної інформації про потерпілу може привести не лише до порушення етичних норм соціальної роботи, але й наразити її на небезпеку.

Анонімність послуг також надзвичайно важлива, оскільки дозволяє потерпілій особі отримати допомогу без загрози бути впізнаною. Однак важко говорити про анонімність, якщо потерпіла людина потребує допомоги для повернення в Україну. Розшук та оформлення документів для повернення (якщо необхідно) потребує ідентифікаційних даних.

Принцип постійного зворотного зв'язку в роботі з потерпілими (моніторинг) потрібен для їхньої повноцінної реінтеграції. Досвід роботи з потерпілими підтверджує, що часто після повернення з тенет вони відмовляються від будь - якої допомоги. Однак, через деякий час після повернення додому часто змінюють свою думку. Вони стикаються з реальністю: можливості працевлаштування як і раніше немає, багато з цих потерпілих мають борги. До того ж , майже у кожного виникають проблеми зі здоров'ям. Підтримка постійного зворотного зв'язку з потерпілими дозволяє своєчасно скорегувати зміни в їх поглядах і надати допомогу. Для моніторингу громадські організації, які працюють у цьому напрямку, використовують спеціальну схему. Зворотний зв'язок з потерпілою особою підтримується впродовж шести місяців. Однак, у залежності від випадку, цей термін може бути продовжений до року і навіть довше.

Принцип гуманізму у роботі з потерпілим від торгівлі людьми полягає у тому, що вони визнаються важливими, цінними для суспільства незалежно від того, що з ними сталося. Метою цієї роботи є людина, яка опинилася у важкій ситуації і потребує допомоги, незалежно від помилок, яких вона припустилася.

Рівність означає вільний доступ до всіх послуг:

- державних та альтернативних;

- однакове гуманне ставлення до потерпілих і членів їх родин;

- пропонування послуг, а не їх нав'язування.

Особа повинна мати можливість вибору послуг з переліку запропонованих, що дозволяє найкращим чином здійснити індивідуальний підхід (хто, як не сама людина, краще знає, чого вона потребує).

Крім зазначених принципів, існують ще такі:

- добровільність послуг (надаються тільки тим особам, які потребують допомоги і готові їх прийняти);

- законність захисту прав людини;

- індивідуальний підхід, субсидіальність (надання допомоги з урахуванням проблем і потреб);

- пріоритет інтересів потерпілих над інтересами соціальних служб і організацій;

- незалежність у роботі від будь-яких організацій, надання інформації про потерпілих тільки у разі їхньої згоди;

- не звинувачення, або відмова від оцінок; спрямованість на надання допомоги незалежно від статі, віку, національності, майнового положення, освіти, сімейного стану;

- системний підхід до проблеми, інтеграція зусиль у вирішенні проблем, комплексна допомога;

- толерантність, об'єктивність, демократизм;

- спрямованість на самовизначення особистості;

- комплексність у наданні послуг, безкоштовність послуг.

Всі принципи тісно пов'язані і взаємодіють один з одним.

Знання принципів соціальної роботи у сфері попередження торгівлі людьми і надання допомоги потерпілим дозволяє планувати форми і методи роботи в інтересах клієнтів, з урахуванням їх потреб, проблем.

2.4. Форми соціальної профілактики з попередження торгівлі людьми.

Соціальна профілактика з попередження торгівлі людьми може бути первинною, вторинною, третинною.

Первинна соціальна профілактика торгівлі людьми - найбільш масова і неспецифічна. Її метою є формування активного, адаптивного, високо функціонального життєвого стилю, який забезпечує реалізацію прав, задоволення потреб та інтересів. Соціальна робота тут носить інформаційний характер, оскільки спрямована на формування у особистості неприйняття явища та категоричну відмову від маніпуляцій.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка