Закони, наукову картину світу і т д. і т п. О. Есперсон



Сторінка1/9
Дата конвертації31.12.2016
Розмір1.3 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9
Конспект текстового забезпечення практичних занять до теми:

Наукова комунікація як складова фахової діяльності



Практичне заняття 1: Українська термінологія в професійному спілкуванні



Людина не може охопити-відбити- відобразити

природу всю, повністю, її «безпосередню

цілісність», вона може тільки вічно наближатися

до цього, створюючи абстракції, поняття,

закони, наукову картину світу і т.д. і т. п.


О.Есперсон

Мета: означити поняття «термін», познайомити з умовами організації, стандартизації термінологічної системи української мови, визначити форми творення та шляхи наповнення термінами сфери професійного спілкування, алгоритм організації термінологічної системи мови. Познайомити з адресними центрами розробки та укладання сучасних термінів

План:

Історичні та сучасні проблеми української термінології

Терміни, професіоналізми та їх ознаки

Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія

Кодифікація та стандартизація термінів

Алгоритм укладання термінологічного стандарту


Слово-основна одиниця мови в цілому і лексична одиниця зокрема. Кожне слово має лексичне значення, тобто реальний, предметно-речовий зміст, який оформлений за законами граматики рідної мови і є елементом загальної семантичної системи словника мови. Як зазначав академік В.В.Виноградов: «Слово відноситься до дійсності, відображує її і виражає свої значення не ізольовано, не у відриві від лексико-семантичної системи даної конкретної мови, а у нерозривному зв’язку з нею, як складовий її елемент».

Зважаючи на це, в українській мові, як і в кожній іншій, розрізняють три головні типи лексичних значень: номінативне, фразеологічно зумовлене і синтаксично зумовлене.

Основним типом лексичного значення є пряме номінативне значення. У номінативному значенні слова відбивається об’єктивна реальність, пізнана дійсність, з його допомогою визначаються і називаються поняття. Саме тому номінативне значення є базою, основою для виникнення, існування й застосування всіх інших значень слова.

Поняття – це відображення явища об’єктивної дійсності в його суттєвих ознаках, думка, яка виражає сутність явища. Термін – це поняття у відповідній знаковій формі, є його носієм, зовнішнім символом. Поняття єдине, а термін може позначатися різними поняттями. Термін може залишатися тим самим, в той час як визначене ним поняття з часом може зазнавати тих чи інших змін, іноді суттєвих, наприклад, різносмислова модуляція поняття право : правова поведінка, правові акти, законодавче право, правові свободи.

У словниковому складі української літературної мови велике місце займає термінологічна лексика, кількість якої весь час помітно зростає. До термінологічної лексики належать усі слова, що об’єднуються в мові під загальною назвою терміни.



Термін – спеціальне слово або словосполучення, що вживається для точного вираження поняття з якої-небудь галузі знання – науки, техніки, суспільно-політичного життя, мистецтва тощо, напр.: молекула, вітамін, блюмінг, віза, монізм, фонема, кліше, додаткова вартість, питома вага. Слово термін відоме ще з античних часів. У латинській мові (terminus) означало “кінець”, “кордон”, “межа”. У середньовіччі набуло вже значення “визначення”,”позначення”.У старофранцузькій мові знаходять навіть номінацію terme- слово.

Термін завжди співвіднесений з відповідним поняттям у системі певної галузі науки, техніки чи іншої галузі людських знань. Однією з найважливіших ознак терміна є його однозначність у межах тієї термінологічної системи, в якій він вживається. Ця властивість терміна зумовлюється його функцією в мові, яка полягає в тому, що термін має забезпечувати однакове розуміння всіма носіями мови спеціального поняття, яке ним виражається, А це можливе лише тоді, коли кожен термін у межах понятійної системи, в якій він функціонує, буде однозначним.

Від слова термін утворено слово термінологія. Термінологія (від.лат. Terminus- божество меж, кордонів та гр.logos-слово) – роздііл лексики, що охоплює терміни різних галузей науки, техніки, мистецтва, суспільного життя, сукупність усіх термінів якоїсь мови.

Термін –це спеціальне слово, яке має дефініцію. Конкретний зміст поняття, визначеного терміном , стає зрозумілим лише завдяки цій дефініції – лаконічному, логічному визначенню, яке зазначає суттєві ознаки предметів, або значення поняття, тобто його зміст і межі.



Примітка. Дефініція (лат.definition від defenio – визначаю) – це коротке логічне визначення, яке встановлює істотні відмінні ознаки предмета чи значення поняття, тобто його зміст і кордони:

  • стилістична нейтральність;

  • професійний рівень практичного вживання;

  • закріплення кожного терміна за спеціальним поняттям.

Характерні ознаки термінів:

а) належність до певної термінологічної ситеми;

б) наявність дефініції (визначення);

в) однозначність в межах однієї терміносистеми;

г) точність;

д) стилістична нейтральність;

е) відсутність синонімів та омонімів у межах однієї терміносистеми;

є) відсутність експресивності, образності, суб’єктивно-оцінних

відтінків.

Значення термінів зафіксовано в спеціальних словниках, довідниках, і відповідно їх потрібно вживати лише в тій формі та в тому значенні, які подано у словниках.

Вживаються терміни переважно в науковому й офіційно-діловому стилі, рідше в публіцистичному та художньому і подекуди в розмовно-побутовому.

Сучасна термінологічна лексика неоднорідна. В її складі є терміни , утворені на питомому матеріалі (деякі з них являють кальки з іншомовних слів): речовина, кислота, іменник, теплообмін, розпилювач; велика кількість термінів - слова іншомовного походження: ват, урбанізація, суфікс, синус, політологія. З одного боку, термінологія повинна обслуговувати потреби тієї нації, в мові якої створена, з іншого – при творенні термінології слід зважати на її інтернаціональну комунікативну функцію, яка дедалі зростає. Спільні тенденції в розвитку термінології різних мов переплітаються з власними національними традиціями словотворення. Найпоширенішими способами творення термінів є: афіксація додавання, варіантність, інтеракція, псевдонародність, монізм, гастрит; абревіаціябіохімія, гідропоніка, омонімія, термодинаміка; лексико-семантичний (перенесення значення): збудження (втома), старіння(металів), крихкість(матеріалу).

Існують певні вимоги до використання термінів у діловому мовленні:

1)термін мусить бути стандартним, тобто його потрібно вживати лише в тій формі, яка зафіксована у словнику, напр.: автобіографія, менеджмент, судочинство, діловодство, а не життєпис, управління, судоведення, діловедення тощо;

2) термін має вживатися з одним значенням, теж зафіксованим у словнику, напр.: дотація – асигнування з державного бюджету установам, окремим виробникам на покриття збитків, доплата;

3) якщо термін є багатозначним, автор документа має будувати текст так, щоб одразу було зрозуміло, яке значення терміна він має на увазі, напр.: модель - модель літака, модель економіки, модельний бізнес.

Класифікація термінів – це розподіл термінів, які використовуються за їх узагальненими ознаками споріднення та відмінності.

Один із системних принципів класифікації є розподіл термінологічної лексики за галузевою спорідненістю. Кожна з них має свою підсистему, напр.:

Суспільно-політична:

а)економічна (політекономія, валовий продукт, девальвація, продуктивність праці); б)філософська (детермінізм, дуалізм, емпіризм, іманентність) в)логічна ( алгоритм, аргумент, дедукція , діалектична логіка); г) психологічна (апатія, ейфорія,, мотивація, підсвідомість); д)педагогічна (абітурієнт, диктант, екстерн, незалежне тестування); е)історична (віче, гетьманщина, неоліт, феодал) ; є)юридична ( апеляція, гарант, нотаріус, осудність); ж)дипломатична (нота, конвенція , посол, ратифікаційні грамоти); з)фінансова (аванс, бюджет валюта, іпотечний кредит); и)офіційно-ділова ( акт, кодекс, указ, циркуляр).

Мистецька і мистецтвознавча:

а)музична ( акорд, партитура, сопрано, сюїта); б) театральна( амплуа, , декорація, репертуар, трупа); в)кіномистецька ( кінооператор, кінопанорама, сценарист, фільмокопія); г)образотворче мистецтво (акварель, живопис,, натюрморт, пейзажист); д)архітектура ( барельєф, готика, конструктивізм, портик).

Спеціальна лексика сучасної української мови:

а)літературознавча (епос, поема , кульмінація, модернізм); б) лінгвістична (алфавіт, антонім, вокатив, герундій).

Спеціальна наукова термінологічна лексика:

а)математична (абсциса, інтеграл, ромб, теорія функцій); б)фізична (гамма-проміння, електрон, магніт, електрон); в) хімічна (амінокислота, водень, оксид, хлорид); г) біологічна ( бактерія, вітамін, організм, тип); д) фізіологічна (аорта, дерма, суглоб, фізіолог); е)ботанічна (адоніс, бутон, зав”язь, яровизація); є)зоологічна (амніоти, інфузорія, ссавець, хребетні); ж) географічна ( атлас, клімат, меридіан, широта); з) геологічна ( абразія, земна кора, міоцен, неозойська ера) та інш.



Залежно від ступеня спеціалізації значення терміни можна поділити на три основні групи:
1.Загальнонаукові терміни, тобто терміни, які вживаються практично в усіх галузевих термінологіях, наприклад: система, тенденція, закон, концепція, теорія, аналіз, синтез і т. д. Слід зазначити, що такі терміни в межах певної термінології можуть конкретизувати своє значення, порівняйте: валютна система, осушувальна система, теорія економічного ризику, теоретична механіка. До цієї категорії відносять і загальнотехнічну термінологію: машина як пристрій, агрегат (пральна машина, машина(побутовізм) - автомобіль).
2. Міжгалузеві терміни - це терміни, які використовуються в кількох споріднених або й віддалених галузях. Так, економічна наука має термінологію, спільну з іншими соціальними, природничими науками, напр.: амортизація, екологічні витрати, санація, технополіс, приватна власність.
3. Вузькогалузеві терміни - це терміни, характерні лише для певної галузі, напр.: лізинг, банківська гарантія, зрошувальна вода, дренаж, чип.
Безперечно, професійне спілкування неможливе без використання термінів. Проте, в мовленні фахівців, крім термінів, широко побутують і інші спеціальні мовні одиниці: професіоналізми та номенклатурні назви.
Професіоналізми - це слова або вислови, притаманні мові людей певної професійної групи. Суттєва різниця між термінами і професіоналізмами полягає в тому, що терміни - це офіційні наукові назви поняття, а професіоналізми виникають, як розмовні, неофіційні замінники термінів (платіжка - платіжне доручення; вишка - вища математика, пара - дві академічні години в навчанні) або коли та чи інша професія, рід занять не має розвиненої термінології, (напр.: рибальство, гончарство, рільництво та інш. Професіоналізми на відміну від термінів, як правило, емоційно забарвлені, є переосмисленими словами загального вжитку. Вони можуть бути незрозумілі людям, які не належать до певної професії, порівняйте: підвал у мові поліграфістів, бобик, бублик у мові водіїв тощо.
Професіоналізми можуть використовуватися в неофіційному професійному спілкуванні (сленги, жаргонізми), проте вони є ненормативними в професійних документах, текстах, в офіційному усному мовленні.
Номенклатура (від лат. nomenclatura - перелік, список імен) - сукупність назв конкретних об'єктів певної галузі науки, техніки, мистецтва тощо. Їх потрібно відрізняти від термінів, що позначають абстраговані наукові поняття. Номенклатуру становлять іменники та словосполучення, які передають як систему назв об'єктів певної науки, так і сукупність назв одиничних об'єктів: напр., у географічній номенклатурі - Чорне море, Шацькі озера, річка Десна; видові назви у ботанічній лексиці, напр. назви дерев - дуб, смерека, ялина. Існує номенклатура медична, мовознавча, хімічна та інш. Напр., порівняйте економічний термін “валюта” і номенклатурні назви “долар, євро, крона, песо”; медичний термін “рибонуклеїнова кислота” і номенклатурна назва ДНК.
Кодифікація і стандартизація термінів. Алгоритм укладання
термінологічного стандарту
Термінологія може виконувати свої основні функції - позначати наукові поняття і задовольняти потреби у спілкування фахівців в тому випадку, якщо вона буде загальноприйнята, унормована, відповідатиме вимогам до термінів. Кодифікація термінів - це систематизація термінів у словниках, довідниках, що орієнтують мовців на правильне їх використання..
Стандартизація термінології - це вироблення термінів, еталонів, термінів-зразків, унормування термінології в межах однієї країни (якщо це - національний стандарт) або в межах групи країн (якщо це - міжнародний стандарт). Стандартизована термінологія є обов'язковою для вживання в офіційних наукових, ділових, виробничих текстах.
Основи стандартизації термінів було закладено в Німеччині в кінці XIX на початку XX ст., коли в багатьох терміносистемах виникла потреба впорядкувати нагромаджену термінологію, виявити межі галузевих термінологій, уточнити значення кожного терміна. Теоретичні основи стандартизації термінів розробив німецький учений В.Вюстер. У Радянському Союзі було створено потужну наукову термінологічну школу під керівництвом Д.Лотте, яка займалася, зокрема, проблемами нормування термінології. Цей процес перебував під пильним контролем держави: над виробленням стандартів працювали Комітет науково-технічної термінології (КНТТ), Комітет стандартизації мір і вимірних приладів та Всесоюзний науково-дослідний інститут інформації, класифікації та кодування, були прийняті державні стандарти (ГОСТи), що мали силу закона.
Радянська система нормативної документації вилучила українську мову зі сфери науково-технічної діяльності. Понад 20 тис. державних стандартів (ГОСТ), 47 тис. галузевих стандартів (ОСТ), 80 тис. технічних умов (ТУ) були російськомовні. Навіть 600 республіканських стандартів УРСР, що їх затвердив і видав Держплан УРСР, також були російськомовні.
В українській історії першим нормувальним термінологічним центром можна вважати Наукове товариство ім. Т. Шевченка (кінець ХІХ початок ХХ ст.). Саме навколо товариства гуртувалися провідні термінологи того часу, до його ухвал прислухалися автори наукових праць і підручників. Згодом незаперечним авторитетом в українській термінології став Інститут української наукової мови (20-ті початок 30-х років). Але обидві ці структури не видавали державних стандартів у теперішньому розумінні цього поняття.
Сьогодні в Україні стандартизація термінології стала державною справою. Від розв'язання мовних питань, зокрема термінологічних, як відомо, залежать темпи державотворчих процесів. Освіта, наука, а особливо виробництво потребують єдиної, зручної, логічної української термінології.
Звичайно, такої суворої централізації, як у колишньому СРСР, не спростерігаємо, але необхідність державного підходу до творення єдиної термінології для усієї країни очевидна.
З огляду на ці умови в Держстандарті України розроблено Концепцію державних систем стандартизації, метрології та сертифікації, яку схвалив уряд. У липні 1992 року спільним наказом Міносвіти та Держстандарту України створено Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології.
Для стандартизації термінів у багатьох країнах світу створено відповідні інституції: у США - Американська асоціація стандартів, у Німеччині - Німецький нормалізаційний комітет, у Франції - Французька асоціація нормалізації тощо. Поряд із загальнонаціональними асоціаціями діють також фірмові стандартизаційні групи та спеціалізовані науково-технічні товариства в окремих галузях науки і виробництва.
Національні термінологічні комітети в Європі та Америці переважно позадержавні структури. Терміни стають нормативними після ухвал термінологічних нарад і конференцій.
Сьогодні в Україні розроблено понад 600 державних стандартів. Через кожні 5 років їх переглядають і уточнюють.
Як же створюють термінологічний стандарт?

Термінологічний стандарт укладають за таким алгоритмом:


1) систематизація понять певної галузі науки чи техніки; поділ їх на категорії (предмети, процеси, якості, величини тощо); розмежування родових та видових понять;
2) відбір усіх термінів галузі, узятої для стандартизації (терміни вибирають зі словників різних років видання, статей, підручників, періодики, рукописів та інших джерел);
3) поділ термінів на групи:

а) вузькогалузеві терміни;

б) міжгалузеві;

в) загальнонаукові (загальнотехнічні).

Стандартизації повинні підлягати лише вузькогалузеві терміни;
4) вибір із групи термінів-синонімів нормативного терміна (інші терміни подаються також, але з позначкою "нерекомендований");
5) пошук еквівалентів англійською, німецькою, французькою, російською мовами та інш. з відповідних міжнародних стандартів;
6) формулювання українською мовою означення (дефініції) поняття;
7) рецензування стандарту фахівцем та мовознавцем.
У готовому вигляді стаття стандарту має таку будову:
1) назва поняття українською мовою;
2) скорочена форма терміна;
3) недозволений (нерекомендований) синонім;
4) родове поняття;
5) видове поняття;
6) еквіваленти англійською, німецькою, російською, французькою мовами та інш.;
7) дефініція (означення);
8) формула або схема запису.

Серед власне лінгвістичних проблем, пов'язаних з національно-культурною специфікою українських термінів, сьогодні можна виділити принаймні шість:



  • опрацювання критеріїв знеросійщення сучасних терміносистем;

  • виявлення англіцизмів(американізмів) у різних терміносистемах і наукове обґрунтування доцільності їх ужитку;

  • з'ясування ролі і місця інтернаціоналізмів і їх національних відповідників у різних національних терміносистемах;

  • способи відбору назв опредметнених дій;

  • способи відбору найменувань опредметнених ознак;

  • орфоепічні й орфографічні проблеми запису запозичених термінів.

Ці проблеми зумовлюють вирішення проблем практичного термінознавства, насамперед термінографії, а також викладання основ наук у середній школі та різноманітних наукових дисциплін у школі вищій.

Питання для підсумкового зрізу знань:

1.Поняття про слово. Лексичне значення слова.

2.Явище полісемії в професійній термінології.

3.Власне українська та іншомовна лексика.

4.Термінологічна лексика сучасної української літературної мови.

5.Класифікація термінів певної системи професійних знань.

6.Нелітературні прошарки термінологічної лексики у професійному спілкуванні..

7. Місце мови у професійній діяльності спеціаліста.

8.Трудноші при перекладі термінів з російської на українську.

9. Явище пуризму в мові як засіб консолідації творчого потенціалу носіїв мови.



Завдання для самостійної роботи:

   1.  Підібрати приклади тлумачення фахових термінів українською мовою

  2.  Підібрати терміни до запропонованих визначень: продовження строку чинності договору, угоди, векселя; головна книга в бухгалтерії; керівник, директор, завідувач, адміністратор, найманий професійний керуючий, який не є власником фірми; комерційний посередник; представник установи, який виконує ділові доручення; обмін товарами на рівну суму між фірмами різних країн, що проводиться на безвалютній основі;

     3.Скласти термінологічний словник до тексту з фахового підручника, пояснюючи терміни;

  4. Підготувати фаховий текст і усно переказати, звертаючи увагу на вимову та вживання фахової термінології;

5. За допомогою словника доберіть до термінів синоніми, складіть з них пари, введіть терміни-синоніми в речення, враховуючи відтінки їх значень;

     - за допомогою словника доберіть до термінів антоніми, складіть з ними речення;

   6.Складіть усне висловлювання фахового спрямування, використовуючи професійну термінологію;

   7, Складіть діалог виробничої тематики, насичений вашою фаховою термінологією;

  8.Прочитайте текст, виправте терміни, що вжиті з невластивим для них значенням: Законодавче закріплення української мови як державної ставить перед вишами України завдання підготувати народну еліту, яка б добре володіла українською мовою і забезпечувала успішний розвиток нації. Нові мотиви вимагають особливого підходу визначення змісту мовних знань і вмінь з української мови професійного спілкування. В Україні єдиною офіційною мовою мае бути лише українська мова ( це закріплено у Конституції України), адже лише вона найліпше пристосована до українського менталітету, способу мислення, природного оточення. Без знання державної мови сьогодні неможливо стати добрим громадянином, патріотом України, її захисником.



Література:

1.Ботвина Н.В.Ділова українська мова: Навч. посібн.- 3-є вид.,доп. та перероб.- К.: АртЕк,2001. – 276 с.

2. Державна програма розвитку і функціонування української мови на 2004-2010 рр. /Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від.02.10.2003 за № 1546.

3.Корж А.В. Українська мова професійного спрямування: Навч.посібн. – К.: ВАВ ”Правова єдність”,2009. – 294 с.

4.Мацюк З., Станкевич Н. Українська мова професійного спілкування: Навч.посібн. – 3-є вид. – К.: Каравела,2009. – 352 с.

5.Наконечна Г. Українська науково-технічна термінологія: історія і сьогодення. - Л.,1999. – 230 с.


6. Панько Т.І., Кочан І.М., Мацюк Г.П. Українське термінознавство: Навч.посібн. - Л.,1994. – 170 с.
7. Сучасна українська літературна мова /За ред. А.П. Грищенка. - Навч.посібн. - К., 1997. – 296 с.

8.Сучасна українська літературна мова: лексика і фразеологія/За ред. акад. І.К.Білодіда. К.: Наук. думка,1973. – 439 с.



Електронні джерела:

www. refine. org. ua>Мовознавство



www.br.com.ua/referat/Movovedennya/15354.htm

uk.wikipedia.org/wiki/Термінологія

ua.text/referat.com/referat -134446-1.htm

intcont.org>Архів>Соціум. Наука. Культура



Додаткова література:

1.Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. - К.:Либідь,1991.

2.Головащук С. Українське літературне слововживання. – К.,1995.

3.Дзюба І. Починаймо з поваги до себе(Сучасна мовна ситуація в Україні). – К.,2002. - 57 с.

4.Пентилюк М.І. Культура мови і стилістики. – К.,1994. – 240 с.

5.Томан І. Мистецтво говорити. - К.,1989.



Практичне заняття 2. Сучасна українська лексикографія
Не бійтесь заглядати у словник –

Це пишний яр, а не сумне провалля.

Плекайте,як дбайливий садівник,

Достиглий овоч у Грінченка й Даля.

Не майте гніву до моїх порад

І не лінуйтесь доглядать свій сад

М. Т.Рильський


Мета: опрацювати інформацію про укладання словників, означити історичні етапи розвитку лексикографії, ознайомитись зі словниками в електронному режимі

План: Типи словників. Словники в професійному мовленні. Українські електронні фахові словники

  1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка