Закон УкраЇни Про вищу освіту



Сторінка1/6
Дата конвертації07.11.2016
Розмір1.42 Mb.
  1   2   3   4   5   6
ПРОЕКТ № 9655 від 28.12.2011

Вноситься


Кабінетом Міністрів України

М. АЗАРОВ



Закон УкраЇни

Про вищу освіту


____________________

Цей Закон спрямований на врегулювання суспільних відносин у сфері вищої освіти та встановлює правові, організаційні, фінансові, інші засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для самореалізації особистості, задоволення потреб суспільства і держави у кваліфікованих кадрах.



РОЗДІЛ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Основні терміни та їх визначення

1. У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

1) автономія вищого навчального закладу — сукупність передбачених цим Законом прав та обов’язків вищого навчального закладу щодо провадження освітньої, наукової, економічної та іншої діяльності, самостійного добору і розстановки кадрів з метою створення умов, необхідних для здобуття громадянами вищої освіти та певної кваліфікації;

2) академічна свобода — свобода провадження освітньої, науково-дослідної та інноваційної діяльності науково-педагогічними, науковими працівниками вищого навчального закладу;

3) акредитація — процедура оцінки якості вищої освіти, освітньої діяльності вищого навчального закладу та освітньо-професійних, освітньо-наукових програм за відповідними освітньо-кваліфікаційними (освітньо-науковими) рівнями на відповідність стандартам вищої освіти, визначеним відповідно до законодавства;

4) акредитація спеціальності — процедура оцінки якості освітньо-професійних, освітньо-наукових програм за певним освітньо-кваліфікаційним (освітньо-науковим) рівнем вищої освіти на відповідність стандартам вищої освіти та критеріям якості вищої освіти, визначеним відповідно до законодавства;

5) бал вищого навчального закладу — складова конкурсного бала вступника до вищого навчального закладу, яка визначається вищим навчальним закладом відповідно до Умов прийому на навчання до вищих навчальних закладів;

6) вища освіта — освіта, яка здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого засвоєння змісту освіти, що ґрунтується на повній загальній середній освіті та завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації;

7) вищий навчальний заклад — освітній або освітньо-науковий заклад, що заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, виконує відповідно до виданої ліцензії освітньо-професійні або освітньо-професійні та освітньо-наукові, наукові програми вищої освіти за певними освітньо-кваліфікаційними або освітньо-кваліфікаційними та освітньо-науковим, науковим рівнями, забезпечує навчання, виховання осіб, здобуття ними кваліфікації за їх покликанням, інтересами, здібностями та згідно з нормативними вимогами у сфері вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну роботу;

8) вищий навчальний заклад державної форми власності (державний вищий навчальний заклад) — заснований органами державної влади навчальний заклад, що фінансується з державного бюджету та інших не заборонених законодавством джерел;

9) вищий навчальний заклад комунальної форми власності (комунальний вищий навчальний заклад) — заснований органами місцевого самоврядування навчальний заклад, що фінансується з місцевого бюджету та інших не заборонених законодавством джерел;

10) вищий навчальний заклад приватної форми власності (приватний вищий навчальний заклад) — навчальний заклад, заснований на приватній власності;

11) вищий військовий навчальний заклад (вищий навчальний заклад з особливими умовами навчання) — вищий навчальний заклад державної форми власності, який з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань, центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади з питань цивільного захисту та у сфері митної справи, у сфері внутрішніх справ, у сфері спеціального зв’язку та захисту інформації здійснює за певними освітньо-кваліфікаційними, освітньо-науковим, науковим рівнями підготовку курсантів (слухачів, студентів) для подальшої служби на посадах офіцерського (сержантського, старшинського) або начальницького (інспекторського) складу;

12) галузь освіти — група спеціальностей, споріднених за ознакою спільності основ знань, на яких ґрунтується освітня і професійна підготовка;

13) галузь науки — група спеціальностей, споріднених за ознакою спільності знань, на яких ґрунтується наукова діяльність;

14) додаток до диплома — документ, що видається вищим навчальним закладом випускникам і містить структуровану інформацію про завершене навчання;

15) зовнішнє незалежне оцінювання — система оцінювання рівня знань та умінь осіб, які бажають здобути вищу освіту на основі повної загальної середньої освіти;

16) кваліфікація — офіційне формальне визнання результатів навчання особи за стандартами вищої освіти та Національною рамкою кваліфікацій, що характеризує її здатність виконувати завдання та обов’язки за певним видом діяльності та визначається рівнем освіти;

17) компетентність — динамічна комбінація знань, розуміння, умінь, цінностей, інших особистісних якостей, що є результатом навчання за освітньо-професійною, освітньо-науковою програмами і лежить в основі кваліфікації випускника;

18) плагіат академічний — навмисне відтворення в письмовій формі чужого тексту, опублікованого на паперовому або електронному носії, повністю або частково, під своїм іменем без посилання на автора;

19) конкурсний бал — підсумкова сума балів вступника до вищого навчального закладу, до якої входять результати зовнішнього незалежного оцінювання його знань, умінь, навичок, здібностей з конкурсних предметів, творчих конкурсів, фахових екзаменів та інші показники, передбачені Умовами прийому на навчання до вищих навчальних закладів;

20) ліцензування — процедура визнання спроможності вищого навчального закладу, іншої юридичної особи провадити освітню діяльність, пов’язану з наданням вищої освіти певного освітньо-кваліфікаційного, освітньо-наукового рівнів, післядипломну освіту, надавати інші освітні послуги відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення;

21) ліцензована спеціальність — спеціальність, за якою вищий навчальний заклад певного типу визнаний спроможним провадити освітню діяльність, пов’язану з наданням вищої освіти відповідного освітньо-кваліфікаційного, освітньо-наукового рівнів;

22) ліцензований обсяг освітньої послуги — максимальна кількість осіб на кожному курсі навчання, яким може бути забезпечено здобуття вищої освіти за певним освітньо-кваліфікаційним (освітньо-науковим) рівнем виходячи з можливостей конкретного вищого навчального закладу та встановлених законодавством нормативів. Якщо строк надання освітньої послуги становить менше одного року, ліцензований обсяг визначається максимальною кількістю осіб, що навчаються протягом року;

23) Національна рамка кваліфікацій — цілісний опис національної шкали кваліфікацій, через який можуть бути виражені та співвіднесені між собою в узгоджений спосіб всі кваліфікації та інші навчальні досягнення, зокрема у вищій освіті;

24) нормативний строк навчання — строк навчання за денною формою, необхідний для засвоєння особою відповідної освітньо-професійної, освітньо-наукової програми, встановлений стандартом вищої освіти;

25) освітня діяльність — діяльність з надання освітніх послуг вищими навчальними закладами, іншими юридичними особами;

26) освітньо-кваліфікаційний, освітньо-науковий рівень вищої освіти — характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості професійної компетентності особи, що забезпечує її здатність виконувати завдання та обов’язки певного рівня професійної діяльності;

27) середній бал за документом про повну загальну середню освіту — показник навчальних досягнень особи за результатами здобуття повної загальної середньої освіти, який обчислюється за середнім арифметичним підсумкових оцінок, наведених у додатку до документа про повну загальну середню освіту, відповідно до Умов прийому до вищих навчальних закладів;

28) результати навчання — сукупність компетентностей, що виражають знання, розуміння, уміння, цінності, інші особистісні якості, яких набула особа після завершення навчання за певною освітньо-професійною, освітньо-науковою програмою;

29) рівень професійної діяльності — характеристика професійної діяльності за ознаками певної сукупності професійних завдань та обов’язків (робіт), які виконує особа, що має вищу освіту;

30) спеціалізація — складова спеціальності, що передбачає профільну спеціалізовану освітньо-професійну або освітньо-наукову підготовку;

31) спеціальність — складова галузі освіти, в межах якої здійснюється освітньо-професійна підготовка молодшого спеціаліста, бакалавра та магістра і освітньо-наукова підготовка доктора філософії та доктора наук за певним видом економічної діяльності;

32) стандарти вищої освіти — сукупність норм, що визначають вимоги до освітньо-кваліфікаційного, освітньо-наукового рівня випускника вищого навчального закладу (наукової установи), змісту освіти, строків навчання і засобів діагностики якості освіти за відповідною спеціальністю;

33) тест на виявлення рівня загальної навчальної компетентності — комплекс тестових завдань, що дають змогу оцінити рівень загальної навчальної компетентності осіб, які мають намір здобути вищу освіту на основі повної загальної середньої освіти;

34) якість вищої освіти — рівень здобутих особою знань, вмінь, навичок, що відображає її професійну компетентність відповідно до стандартів вищої освіти;

35) якість освітньої діяльності — сукупність характеристик діяльності вищого навчального закладу, іншої юридичної особи з надання освітніх послуг, спрямованих на забезпечення здобуття особою високоякісної освіти відповідно до стандартів вищої освіти.

Стаття 2. Законодавство України про вищу освіту

1. Законодавство України про вищу освіту базується на Конституції України і складається із Законів України “Про освіту”, “Про наукову і науково-технічну діяльність”, цього Закону та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цього Закону, міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Якщо міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством про вищу освіту, застосовуються правила міжнародних договорів.

3. Передбачені цим Законом права вищого навчального закладу, що визначають його автономію, не можуть бути обмежені іншими законами.

Стаття 3. Державна політика у сфері вищої освіти

1. Державна політика у сфері вищої освіти ґрунтується на принципах:

сприяння розвитку людського потенціалу шляхом створення умов для освіти протягом життя;

доступності та конкурсності здобуття вищої освіти кожним громадянином України;

незалежності здобуття вищої освіти від впливу політичних партій, громадських і релігійних організацій;

інтеграції системи вищої освіти України у світову систему вищої освіти та Європейській простір вищої освіти за умови збереження і розвитку досягнень та традицій національної вищої школи;

наступності процесу здобуття вищої освіти;

державної підтримки підготовки кадрів з вищою освітою для пріоритетних напрямів фундаментальних і прикладних наукових досліджень, науково-педагогічної та педагогічної діяльності, а також для пріоритетних галузей економічної діяльності;

державної підтримки наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності університетів, академій, коледжів;

гласності у формуванні структури та обсягу освітньої та професійної підготовки кадрів з вищою освітою.

2. Реалізація державної політики у сфері вищої освіти
забезпечується шляхом:

збереження і розвитку системи вищої освіти та підвищення якості вищої освіти;

розширення можливостей для здобуття вищої освіти та освіти впродовж життя;

створення та забезпечення рівних умов для доступу до вищої освіти;

розвитку автономії вищих навчальних закладів та їх академічної свободи;

визначення збалансованої структури та обсягу підготовки кадрів з вищою освітою з урахуванням потреб особи, а також інтересів держави та територіальних громад і роботодавців;

забезпечення розвитку наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності та інтеграції з виробництвом;

надання особам, які навчаються у вищих навчальних закладах, пільг та соціальних гарантій у порядку, встановленому законодавством;

належної підтримки підготовки кадрів з числа осіб з особливими потребами на основі спеціальних освітніх технологій.

Стаття 4. Право громадян на вищу освіту

1. Громадяни України мають право на здобуття вищої освіти.

Громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних вищих навчальних закладах на конкурсній основі відповідно до стандартів вищої освіти.

Громадяни України вільні у виборі вищого навчального закладу, форми здобуття вищої освіти і спеціальності.

2. Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також особи, яким надано статус біженця в Україні або статус закордонного українця і які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на здобуття вищої освіти нарівні з громадянами України.

Інші іноземці та особи без громадянства можуть здобувати вищу освіту за кошти фізичних (юридичних) осіб, якщо інше не передбачено законодавством та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Іноземці та особи без громадянства, а також особи, яким надано статус біженця в Україні або статус закордонного українця і які перебувають в Україні на законних підставах, навчаються у вищих навчальних закладах, мають права і обов’язки осіб, які навчаються відповідно до законодавства.


Стаття 5. Мова (мови) навчання у вищих навчальних закладах


  1. Мова (мови) навчання у вищих навчальних закладах України визначається відповідно до Конституції України та законодавства про мови.

  2. Вищі навчальні заклади (або їх структурні підрозділи), що створені на території України іноземними державами, мають право на вільне обрання мови викладання навчальних дисциплін із забезпеченням при цьому вивчення особами, які навчаються у таких закладах, державної мови як окремої навчальної дисципліни.

Розділ II
ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНІ, ОСВІТНЬО-НАУКОВИЙ,
НАУКОВИЙ РІВНІ ВИЩОЇ ОСВІТИ.
ДОКУМЕНТИ ПРО ВИЩУ ОСВІТУ

Стаття 6. Освітньо-кваліфікаційні, освітньо-науковий, науковий рівні вищої освіти

1. Підготовка фахівців та кадрів з вищою освітою здійснюється:

1) за освітньо-кваліфікаційними рівнями:

молодший спеціаліст;

бакалавр;

магістр;

2) за освітньо-науковим рівнем доктора філософії;

3) за науковим рівнем доктора наук.

2. У вищих навчальних закладах здобуття вищої освіти за спеціальностями освітньо-кваліфікаційних, освітньо-наукового, наукового рівнів здійснюється за відповідними освітньо-професійними, освітньо-науковими, науковими програмами з урахуванням вимог до рівня оволодіння певною сукупністю професійних компетентностей, необхідних для майбутньої професійної діяльності.

3. Молодший спеціаліст — освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти, який здобувається на основі повної загальної середньої освіти і передбачає оволодіння особою відповідною освітньо-професійною програмою та набуття компетентностей для виконання виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Нормативний строк навчання за освітньо-професійною програмою молодшого спеціаліста на основі повної загальної середньої освіти становить два-три роки.

Вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста може здобуватися на основі базової загальної середньої освіти з одночасним здобуттям повної загальної середньої освіти.

Нормативний строк навчання за освітньо-професійною програмою молодшого спеціаліста на основі базової загальної середньої освіти становить чотири роки.

Вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста може здобуватися на основі освітньо-кваліфікаційного рівня кваліфікованого робітника. Строк навчання може зменшуватися на півроку або один рік.

Підготовку молодших спеціалістів здійснюють професійні коледжі.

4. Бакалавр — освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти, який здобувається на основі повної загальної середньої освіти і передбачає оволодіння особою відповідною освітньо-професійною програмою та набуття компетентностей для виконання завдань та обов’язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Нормативний строк навчання за освітньо-професійною програмою бакалавра на основі повної загальної середньої освіти становить три-чотири роки.

Вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра може здобуватися на основі освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста. Строк навчання може зменшуватися на один-два роки.

Підготовку бакалаврів здійснюють університети, академії, коледжі.

5. Магістр — освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти, який здобувається на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра і передбачає оволодіння особою відповідною освітньо-професійною програмою та набуття компетентностей для виконання завдань та обов’язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для певного виду економічної діяльності.

Нормативний строк навчання за освітньо-професійною програмою магістра на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра становить півтора-два роки.

Підготовку магістрів здійснюють університети, академії.

6. Вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра медичного, фармацевтичного, ветеринарного, педагогічного, військового спрямування може здобуватися на основі повної загальної середньої освіти або на основі освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста.

Нормативний строк навчання за освітньо-професійною програмою магістра на основі повної загальної середньої освіти становить п’ять-шість років.

Підготовка магістрів медичного, фармацевтичного та ветеринарного спрямування на основі освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста здійснюється відповідно до порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.

7. Доктор філософії — освітньо-науковий рівень вищої освіти, який здобувається на основі освітньо-кваліфікаційного рівня магістра і передбачає засвоєння особою відповідної освітньо-наукової програми, набуття компетентностей для володіння методологією і методикою дослідницької роботи, проведення наукових досліджень, результати яких забезпечують розв’язання наукового або прикладного завдання, мають наукову новизну та практичне значення, їх опублікування у наукових виданнях, а також підготовку і в установленому порядку публічний захист дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософії.

Нормативний строк навчання за освітньо-науковою програмою доктора філософії становить чотири роки.

Підготовка докторів філософії здійснюється в аспірантурі університетів, академій, наукових установ.

8. Доктор наук — науковий рівень вищої освіти, який здобувається на основі освітньо-наукового рівня доктора філософії і передбачає набуття особою найвищих компетентностей у галузі розроблення і впровадження методології та методики дослідницької роботи, проведення оригінальних досліджень, отримання наукових результатів, які забезпечують розв’язання важливої наукової проблеми або значної прикладної проблеми і мають загальнонаціональне або світове значення, їх опублікування у наукових виданнях, а також підготовку і в установленому порядку публічний захист дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук.

Підготовка докторів наук здійснюється в докторантурі університетів, академій, наукових установ або самостійно, зокрема під час перебування у творчих відпустках. Нормативний строк перебування в докторантурі становить три роки, творчі відпустки надаються в установленому законодавством порядку.

9. Здобуття вищої освіти на основі раніше здобутої вищої освіти за певним освітньо-кваліфікаційним рівнем за іншою спеціальністю здійснюється за окремою освітньо-професійною програмою, розробленою вищим навчальним закладом відповідно до стандартів вищої освіти.

Стаття 7. Державна атестація випускників вищих навчальних закладів

1. Державна атестація випускників вищих навчальних закладів — встановлення відповідності якості здобутої ними вищої освіти вимогам стандартів вищої освіти після завершення навчання за спеціальністю певного освітньо-кваліфікаційного, освітньо-наукового рівня.

2. Державна атестація осіб, які завершили навчання у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційними рівнями молодшого спеціаліста, бакалавра, магістра, здійснюється державною екзаменаційною комісією, до складу якої включаються представники роботодавців відповідно до положення про державну екзаменаційну комісію, затвердженого центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.

3. Державна атестація осіб, які завершили навчання у вищих навчальних закладах, наукових установах за освітньо-науковим рівнем доктора філософії і підготували дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора філософії, здійснюється спеціалізованою вченою радою вищого навчального закладу (наукової установи) шляхом присудження наукового ступеня доктора філософії на підставі прилюдного захисту дисертації.

Державна атестація осіб, які підготували дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора наук, здійснюється спеціалізованою вченою радою вищого навчального закладу (наукової установи) шляхом присудження наукового ступеня доктора наук на підставі прилюдного захисту дисертації.

Вимоги до наукового ступеня доктора наук визначаються законодавством.

Порядок присудження наукових ступенів доктора філософії та доктора наук затверджується Кабінетом Міністрів України.

4. Особам, які завершили навчання у вищих навчальних закладах з акредитованих спеціальностей за відповідною освітньо-професійною, освітньо-науковою, науковою програмою, успішно пройшли державну атестацію відповідно до стандартів вищої освіти, видається державний документ про вищу освіту (науковий ступінь) встановленого зразка.

Стаття 8. Кваліфікації, наукові ступені

1. Особам, які пройшли державну атестацію за освітньо-кваліфікаційними рівнями молодшого спеціаліста, бакалавра, магістра, присвоюється за відповідною спеціальністю така кваліфікація:

молодший спеціаліст;

бакалавр;

магістр.

2. Особам, які пройшли державну атестацію за освітньо-науковим рівнем доктора філософії і науковим рівнем доктора наук, присуджується за відповідною спеціальністю такий науковий ступінь:

доктор філософії;

доктор наук.

Стаття 9. Документи про вищу освіту (наукові ступені)

1. Державний документ про вищу освіту — документ, що містить персональні дані про здобуту випускником вищого навчального закладу вищу освіту відповідного освітньо-кваліфікаційного, освітньо-наукового, наукового рівня, які занесені до централізованого банку даних центрального органу виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки (за винятком випускників вищих військових навчальних закладів (вищих навчальних закладів з особливими умовами навчання) і частково відтворені на пластиковому або паперовому носії.

Встановлюються такі види державних документів за певними освітньо-кваліфікаційними, освітньо-науковим, науковим рівнями:

  1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка