Закон україни «Про вищу освіту»



Сторінка8/8
Дата конвертації30.12.2016
Розмір1.4 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8

Стаття 93. Державна політика та міжнародне співробітництво у сфері вищої освіти
1. Головною метою міжнародного співробітництва є забезпечення високої якості вищої освіти в Україні, її відкритості та конкурентоздатності у європейському та світовому освітньому просторі.

2. Держава сприяє міжнародному співробітництву у сфері вищої освіти і науки і здійснює заходи щодо розвитку та зміцнення взаємовигідного міжнародного співробітництва у сфері вищої освіти і науки в рамках двосторонніх і багатосторонніх міжнародних договорів і угод.

3. Держава створює умови для міжнародного співробітництва вищих навчальних закладів, наукових, проектних, виробничих, клінічних, медико-профілактичних, культурно-освітніх організацій та установ, які забезпечують функціонування та розвиток системи вищої освіти, органів управління вищою освітою, шляхом бюджетного фінансування, надання пільг по сплаті податків та зборів (обов'язкових платежів), пов'язаних із закупівлею та ввезенням на митну територію України навчального, наукового та виробничого обладнання, приладдя та матеріалів для здійснення освітньої, наукової та науково-технічної діяльності.
Стаття 94. Основні напрями міжнародного співробітництва у сфері вищої освіти
1. Вищі навчальні заклади мають право здійснювати міжнародне співробітництво, укладати договори про співробітництво, встановлювати прямі зв'язки з вищими навчальними закладами іноземних держав, міжнародними організаціями, фондами тощо відповідно до законодавства України та міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Головними напрямами міжнародного співробітництва вищих навчальних закладів є:

1) забезпечення мобільності студентів, докторантів та науково-педагогічних працівників шляхом участі у програмах двостороннього та багатостороннього міждержавного обміну студентами, докторантами, науково-педагогічними та науковими працівниками;

2) проведення спільних наукових досліджень;

3) організація міжнародних конференцій, симпозіумів, конгресів та інших заходів;

4) участь у міжнародних освітніх та наукових програмах;

5) спільна видавнича діяльність;

6) надання послуг, пов'язаних із здобуттям вищої та післядипломної освіти, іноземним громадянам в Україні;

7) відрядження за кордон науково-педагогічних кадрів для викладацької та наукової роботи відповідно до міжнародних договорів України, а також прямих договорів, укладених вищими навчальними закладами з іноземними партнерами;

8) запрошення провідних іноземних науково-педагогічних працівників для проведення навчальних занять та спільного з українськими вченими проведення наукових досліджень;

9) інші напрями, визначені статутом вищого навчального закладу.

3. Запрошення провідних іноземних науково-педагогічних працівників для проведення навчальних занять та спільного з українськими вченими проведення наукових досліджень на строк до одного року здійснюється вищим навчальним закладом і не потребує надання дозволу на працевлаштування органами влади.

4. Порядок відшкодування витрат на навчання іноземних студентів, які прибувають в порядку академічних обмінів і забезпечення академічної мобільності, визначається вченою радою вищого навчального закладу.
Стаття 95. Зовнішньоекономічна діяльність у сфері вищої освіти і науки
1. Зовнішньоекономічна діяльність вищого навчального закладу здійснюється відповідно до законодавства України шляхом укладення договорів з іноземними юридичними та фізичними особами.

2. Основними видами зовнішньоекономічної діяльності вищого навчального закладу є:

1) організація фахової підготовки і стажування студентів;

2) провадження освітньої діяльності, пов'язаної з навчанням іноземних студентів, а також підготовка наукових кадрів для іноземних держав;

3) проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт за замовленням іноземних юридичних та фізичних осіб;

4) проведення спільних із іноземним вченими науково-дослідних робіт у вищому навчальному закладі і за кордоном;

5) створення спільних з іноземними партнерами підприємств, центрів, лабораторій, технопарків тощо.

3. Валютні та матеріальні надходження від зовнішньоекономічної діяльності вищого навчального закладу використовуються для забезпечення виконання його статутних завдань.

4. У разі укладення вищим навчальним закладом з іноземним науково-педагогічним працівником договору про здійснення ним навчальної чи наукової діяльності у вищому навчальному закладі, розмір оплати його праці затверджується вченою радою вищого навчального закладу та закріплюється відповідним договором.

Розділ XIV. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ВИЩУ ОСВІТУ
Стаття 96. Відповідальність юридичних та фізичних осіб за порушення законодавства про вищу освіту
Особи, винні у порушенні законодавства про вищу освіту, несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.
Стаття 97. Відповідальність вищих навчальних закладів за порушення законодавства про вищу освіту
1. Невиконання вищим навчальним закладом головних завдань діяльності, передбачених цим Законом та статутом вищого навчального закладу, вимог державних стандартів у сфері вищої освіти і науки є підставою для анулювання його ліцензії повністю або частково в межах окремих галузей знань.

2. Систематичні порушення університетом або академією, національним чи дослідницьким університетом законодавства України про освіту є підставою для позбавлення їх відповідного статусу.

3. Вищий навчальний заклад, який протягом двох років поспіль не здійснює прийом на навчання, підлягає припиненню як юридична особа.

РОЗДІЛ ХIV. ПРИКІНЦЕВІ І ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ


1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2014 року.
2. Визнати таким, що втратив чинність Закон України «Про вищу освіту” від 17.01.2002 № 2984-III.
3. Положення цього Закону є основою для розробки та прийняття інших законів про освіту.
4. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону.
5. Внести зміни і доповнення до таких законодавчих актів України:

1) у Законі України «Про здійснення державних закупівель» (Відомості Верховної Ради України, 2010, № 33, ст.471):

- частину третю статті 2 доповнити абзацом п’ятим:

«товари, роботи і послуги, закупівля яких здійснюється вищими навчальними закладами України за рахунок власних надходжень бюджетних установ;».

Відповідно, абзаци п’ятий - двадцятий вважати відповідно абзацами шостим – двадцять першим.

2) у Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, № 16, ст.200):

- частину першу статті 20 доповнити пунктом 26-1:

«26-1) право на отримання державних грантів для проходження довузівської підготовки в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на отримання соціальних грантів для здобуття вищої освіти”;

- частину першу статті 22 доповнити пунктом 6-1:

«6-1) право на отримання державних грантів для проходження довузівської підготовки в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на отримання соціальних грантів для здобуття вищої освіти”;

- частину другу статті 30 доповнити пунктом 4-1:

«4-1) право на отримання державних грантів для проходження довузівської підготовки в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на отримання соціальних грантів для здобуття вищої освіти”;

- частину п’яту статті 30 викласти в редакції:

«Дітям до досягнення повноліття, які до вступу в державні вищі заклади освіти, професійно-технічні заклади освіти, розташовані за межами зони забруднення, мали підстави для отримання категорії 4, надаються пільги, передбачені пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті та пунктом 4 частини третьої цієї статті, а студентам з числа цих дітей віком до 23 років надаються пільги, передбачені пунктами 6 і 6-1 статті 22 цього Закону».

3) у Законі України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, № 45, ст.425):

- частину першу статті 12 редакції доповнити пунктом 22-1:

«22-1) учасникам бойових дій на території інших держав надається право на отримання державних грантів для проходження довузівської підготовки в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на отримання соціальних грантів для здобуття вищої освіти»;

- пункт 23 частини першої статті 15 викласти в редакції:

«23) соціальні гранти для навчання у вищих навчальних закладах».

4) у Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 15, ст.190):

- до статті 13 редакції додати частину шосту:

«6. Діти військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні 20 років і більше, діти громадян, звільнених з військової служби за віком, за станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, вислуга років у календарному обчисленні яких становить 20 років і більше, діти військовослужбовців, які загинули при виконанні ними обов'язків військової служби, померли чи пропали безвісти або стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, мають право на отримання державних грантів для проходження довузівської підготовки в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на отримання соціальних грантів для здобуття вищої освіти.».

5) у Законі України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, № 21, ст.252):

- статтю 22 доповнити абзацом:

«Дітям-інвалідам та інвалідам першої і другої груп, яким не протипоказане навчання за обраною спеціальністю, центральним органом виконавчої влади у сфері соціального захисту надаються гранти для підготовки до вступу до вищих навчальних закладів тривалістю один навчальний рік в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів та соціальні гранти на навчання».

6) у Законі України «Про підвищення престижності шахтарської праці» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2008, № 42-43, ст.293):

- статтю 5 доповнити частиною другою:

«Особам, зазначеним в частині першій цієї статті, надаються державні гранти для проходження довузівської підготовки в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і соціальні гранти для навчання у вищих навчальних закладах.»

7) у Законі України «Про електроенергетику» (Відомості Верховної Ради України, 1998, № 1, ст. 1; 2004, № 8, ст. 67; 2005, № 4, ст. 103; 2005, № 33, ст. 428):

- частину другу статті 27 доповнити абзацом десятим:

«припинення або обмеження електропостачання навчального закладу незалежно від форм власності протягом навчального року.».
6. Встановити, що після набрання чинності цим Законом:

1) диплом спеціаліста, виданий вищим навчальним закладом України до набрання чинності цим Законом, прирівнюється до диплома магістра;

2) диплом кандидата наук прирівнюється до диплома доктора філософії;

3) вищі навчальні заклади подають заявку на проведення ліцензування, передбаченого цим Законом, не пізніше першого завершення строку дії ліцензії, раніше виданого цьому закладу. Нова ліцензія видається на строк десять років;

4) вищі навчальні заклади та наукові установи, які на час набрання чинності цим Законом здійснюють підготовку аспірантів, проходять ліцензування освітньої діяльності за третім освітнім рівнем у відповідних галузях знань протягом трьох років. Ліцензія видається на строк десять років;

5) вищі навчальні заклади, а також навчальні заклади, які на час введення цього Закону в дію здійснюють підготовку за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста, завершують навчання прийнятих осіб за чинними навчальними планами та програмами з видачею документа про освіту відповідно до Закону про вищу освіту, який діяв на момент їхнього зарахування;

6) навчальні заклади, які на час введення цього Закону в дію здійснюють підготовку за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста, набувають статусу професійного навчального закладу і продовжують освітню діяльність відповідно до статуту. За цими навчальними закладами зберігається обсяг державного замовлення. Педагогічним працівникам і співробітникам зберігаються встановлені заробітні плати та інші соціальні гарантії;

7) до створення Національної системи професійних кваліфікацій перелік професійних кваліфікацій спеціаліста та магістра професійного спрямування за спеціальностями встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до національного та міжнародних класифікаторів професій;

8) до створення кваліфікаційних центрів оцінювання професійної підготовки осіб здійснюється вищими навчальними закладами з видачею відповідного документа;

9) до створення агенцій зовнішнього забезпечення якості освіти, спроможних здійснювати оцінювання результатів навчання за першим освітнім рівнем, відповідне оцінювання при прийомі на навчання для здобуття освітнього ступеня магістра здійснюється вищими навчальними закладами з видачею відповідного документа;

10) оплата навчання осіб, прийнятих до вищих навчальних закладів на місця державного замовлення або за кошти місцевих бюджетів до набуття чинності цим Законом, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

11) духовні (богословські) навчальні заклади, створені до 1 січня 2014 р. на підставі Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», не підлягають перереєстрації на основі цього Закону.


7. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня опублікування цього Закону підготувати та подати до Верховної Ради України в порядку законодавчої ініціативи пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом.
8. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк після набрання чинності цим Законом:

1) привести свої нормативно – правові акти у відповідність із цим Законом;

2) забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону;

3) розробити та затвердити в установленому порядку Положення про Порядок ведення Державного електронного реєстру документів про освіту;

4) забезпечити внесення Президентові України кандидатур відповідними суб’єктами до складу Національної комісії регулювання освіти і науки;

5) розробити і затвердити в установленому порядку:

порядок надання державних грантів для здобуття вищої освіти;

критерії та порядок надання грантів для здобуття освітньо-наукового ступеня доктора філософії;

перелік галузей знань і напрямів підготовки, за якими здійснюється здобуття вищої освіти, перелік галузей науки та напрямів наукових досліджень;

порядок формування, розміщення та виконання державного замовлення у галузі вищої освіти;

встановити розміри соціального, звичайного, спеціального та максимального грантів та їх кількість для прийому на навчання до вищих навчальних закладів.
9. Кабінету Міністрів України протягом року після набрання чинності цим Законом:

1) створити кваліфікаційні центри, передбачені частиною третьою статті 15 цього Закону;

2) розробити і подати до Верховної Ради України в установленому порядку проекти законів України:

«Про професійну освіту», передбачивши створення єдиної системи професійної освіти на базі професійно-технічних навчальних закладів та навчальних закладів, які здійснювали освітню діяльність за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста;

«Про внесення змін до Бюджетного кодексу України»;

«Про внесення змін до Податкового кодексу України», передбачивши звільнення вищих навчальних закладів від сплати податку на прибуток.


10. Кабінету Міністрів України:

1) забезпечити поступове протягом трьох років збільшення розміру мінімальної академічної стипендії у такому порядку:

починаючи з 1 січня 2014 року – 80 відсотків прожиткового мінімуму в розрахунку на одну особу на місяць;

починаючи з 1 січня 2015 року – 90 відсотків прожиткового мінімуму в розрахунку на одну особу на місяць;

починаючи з 1 січня 2016 року – 100 відсотків прожиткового мінімуму в розрахунку на одну особу на місяць;

2) забезпечити виплату надбавок до посадових окладів науково-педагогічних і наукових працівників вищих навчальних закладів державної та комунальної форми власності, у таких розмірах:

- починаючи з 1 січня 2014 року:

- надбавки за науковий ступінь доктора філософії у розмірі не менше 13 % від посадового окладу;

- надбавки за науковий ступінь доктора наук у розмірі не менше 16 % від посадового окладу;

- надбавки за вчені звання доцента і старшого дослідника у розмірі не менше 15 % від посадового окладу;

- надбавки за вчене звання професора у розмірі не менше 23 % від посадового окладу;

- починаючи з 1 січня 2015 року:

- надбавки за науковий ступінь доктора філософії у розмірі не менше 14 % від посадового окладу;

- надбавки за науковий ступінь доктора наук у розмірі не менше 18 % від посадового окладу;

- надбавки за вчені звання доцента і старшого дослідника у розмірі не менше 20 % від посадового окладу;

- надбавки за вчене звання професора у розмірі не менше 28 % від посадового окладу;

- починаючи з 1 січня 2016 року:

- надбавки за науковий ступінь доктора філософії у розмірі 15 % від посадового окладу;

- надбавки за науковий ступінь доктора наук у розмірі 20 % від посадового окладу;

- надбавки за вчені звання доцента і старшого дослідника у розмірі 25 % від посадового окладу;



- надбавки за вчене звання професора у розмірі 33 % від посадового окладу.
Голова Верховної Ради

України В.РИБАК
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка