Закон україни «Про вищу освіту»



Сторінка7/8
Дата конвертації30.12.2016
Розмір1.4 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8

Стаття 81. Обов’язковість наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності у вищих навчальних закладах
1. Провадження наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності вищими навчальними закладами є обов’язковим. Ця обов’язковість забезпечується:

- наданням базового і програмно-цільового фінансування для здійснення наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності;

- створенням організаційних передумов здійснення наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності;

- включенням наукової роботи у навчальний час науково-педагогічного працівника;

- обмеженням обсягу навчальної діяльності науково-педагогічного працівника згідно з ч.2 ст.34 цього Закону.

2. Управління науковою і науково-технічною діяльністю у вищому навчальному закладі здійснюється в межах, що не порушують свободу наукової творчості.

3. До виконання наукових і науково-технічних робіт у вищому навчальному закладі залучаються науково-педагогічні, наукові і педагогічні працівники, інші працівники вищих навчальних закладів, особи, які навчаються у вищому навчальному закладі, а також, на договірній основі, інші особи, що не є працівниками вищих навчальних закладів, але мають відповідну кваліфікацію.
Стаття 82. Інтеграція наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності вищих навчальних закладів і наукових установ Національної академії наук України, галузевих академій наук.
1. Основними напрямами інтеграції наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності вищих навчальних закладів і наукових установ Національної академії наук України, галузевих академій наук є:

1) формування єдиного науково-освітнього простору в рамках України;

2) участь у розробленні та виконанні державних цільових програм економічного і соціального розвитку;

3) проведення спільних наукових досліджень, здійснення спільних науково-технічних та інноваційних розробок;

4) участь у створенні науково-навчальних, науково-дослідних об’єднань, інноваційних структур та інших організаційних форм кооперації;

5) спільна комерціалізація отриманих наукових (науково-технічних) результатів;

6) забезпечення захисту права інтелектуальної власності на результати наукової та науково-технічної діяльності;

7) провадження спільної видавничої та інформаційно-ресурсної діяльності;

8) організація на базі наукових установ і організацій Національної академії наук України, галузевих академій наук систематичної виробничої практики студентів вищих навчальних закладів з безпосередньою участю у виконанні наукових досліджень.

2. З метою інтеграції наукових досліджень, наукової та інноваційної діяльності у вищих навчальних закладах і наукових установах Національної академії наук України, галузевих академій наук держава заохочує роботу за сумісництвом наукових працівників наукових установ у вищих навчальних закладах і науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів у наукових установах; залучення вищими навчальними закладами наукових працівників з наукових установ і організацій Національної академії наук України, галузевих академій наук та науковими установами і організаціями академій науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів на основі трудового договору (контракту) для провадження освітньої і наукової діяльності, зокрема до підготовки докторантів, підготовки та експертизи підручників, навчальних посібників, освітніх програм та стандартів вищої освіти для забезпечення навчального процесу у вищій школі. З цією метою встановлюється ненормований робочий день для наукових (науково-педагогічних) працівників, які працюють одночасно в науковій установі й вищому навчальному закладі.


Стаття 83. Створення Національного наукового центру на базі вищого навчального закладу.
Вищому навчальному закладові (об’єднанню вищих навчальних закладів і наукових установ), що має унікальне дослідно-експериментальне устаткування, має в своєму розпорядженні науковців і фахівців найвищої кваліфікації, наукова і (або) науково-технічна діяльність якого отримала широке міжнародне визнання, може надаватися статус Національного наукового центру. Критерії надання статусу Національного наукового центру та особливості його діяльності й державної підтримки встановлює Кабінет Міністрів України відповідно до законодавства про наукову і науково-технічну діяльністі.
Стаття 84. Особливості фінансування наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності у вищих навчальних закладах.
1. Фінансування наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до законодавства про наукову, науково-технічну та інноваційну діяльність. Наукові дослідження, що проводяться за рахунок коштів державного бюджету та місцевих бюджетів, фінансуються державними органами та органами місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать вищі навчальні заклади незалежно від фінансування освітньої діяльності. Державні органи та органи місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать вищі навчальні заклади, за результатами наукової діяльності вищих навчальних закладів визначають для них обсяг фінансування наукової діяльності за окремими бюджетними програмами. Вищі навчальні заклади на конкурсних засадах формують тематику науково-дослідних робіт і самостійно затверджують тематичні плани наукової діяльності.

2. Базове фінансування надається для проведення фундаментальних досліджень, найважливіших прикладних досліджень, зокрема в сфері національної безпеки й оборони, розвитку інфраструктури наукової діяльності, збереження об’єктів, що становлять національне наукове надбання, підготовки наукових кадрів. Критерії надання базового фінансування встановлюються Кабінетом Міністрів України.

3. Програмно-цільове бюджетне фінансування, що здійснюється на конкурсній основі, має на меті сприяти розвиткові науково-технічних програм і окремих розробок, спрямованих на реалізацію пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, здійсненню проектів, що виконуються в рамках міжнародного науково-технічного співробітництва.

4. Фінансування наукових (науково-технічних) проектів, що перемогли у встановленому порядку у відкритому конкурсі на виконання державних наукових (науково-технічних) програм, здійснюється безпосередньо, без застосування тендерної процедури.

5. Наукова, науково-технічна та інноваційна діяльність у вищому навчальному закладі провадиться також відповідно до договорів з юридичними і фізичними особами, міжнародних контрактів, грантів, інших надходжень з обслуговуванням через банківські установи без обмежень і втручання з боку державних органів, до сфери управління яких належать вищі навчальні заклади.
Стаття 85. Організаційні форми провадження наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності.
1. Наукова, науково-технічна та інноваційна діяльність може провадитись як безпосередньо вищими навчальними закладами, так і через створені ними юридичні особи, метою діяльності яких є виключно доведення результатів наукової і науково-технічної діяльності вищого навчального закладу до стану інноваційного продукту та його подальша комерціалізація.

2. Організаційна структура і форми інноваційної діяльності, в тому числі створення технологічних і наукових парків, малих інноваційно-орієнтованих підприємств і порядок взаємодії з ними визначаються вищими навчальними закладами самостійно відповідно до законодавства.


Стаття 86. Права інтелектуальної власності та їх захист
1. Набуття, охорона та захист прав вищих навчальних закладів щодо результатів власної наукової та науково-технічної діяльності забезпечується відповідно до законодавства про інтелектуальну власність, наукову, науково-технічну та інноваційну діяльність.

2. Вищі навчальні заклади мають право здійснювати заходи з комерціалізації об’єктів права інтелектуальної власності, майнові права на які вони набули.

3. Об’єкти права інтелектуальної власності підлягають оцінці, вартість яких відображається у бухгалтерському обліку вищого навчального закладу у порядку, передбаченому законодавством.

4. Майнові права щодо об’єктів права інтелектуальної власності, створених вищим навчальним закладом, належать цьому закладу, а у випадку фінансування розробки за кошти фізичних чи юридичних осіб розподіляються на підставі договору про їх створення та використовуються згідно з умовами договору про їх передачу.


РОЗДІЛ ХIІ. МАТЕРІАЛЬНА І ФІНАНСОВА ОСНОВА СИСТЕМИ ВИЩОЇ ОСВІТИ
Стаття 87. Фінансування вищих навчальних закладів
1. Фінансування вищого навчального закладу здійснюється з таких джерел:

1) базове фінансування з коштів Державного або місцевих бюджетів для забезпечення навчальної, наукової та просвітницької діяльності вищого навчального закладу;

2) програмне фінансування для виконання державних цільових програм;

3) кошти, надані засновником (засновниками) для забезпечення навчальної, наукової та просвітницької діяльності вищого навчального закладу;

4) гранти на навчання, надані студентам та докторантам за результатами зовнішнього незалежного оцінювання їхніх навчальних досягнень з коштів Державного бюджету України;

5) кошти юридичних та фізичних осіб, внесені як оплата за навчання студентів та докторантів, інших фізичних осіб, які отримують освітні послуги, зокрема – підвищення кваліфікації та перепідготовки;

6) гранти на проведення наукових досліджень з коштів Державного бюджету України;

7) кошти, отримані за договорами на проведення наукових досліджень, проектних та проектно-конструкторських робіт;

8) кошти, отримані від зарубіжних джерел для проведення навчальної, наукової та просвітницької діяльності вищого навчального закладу;

9) благодійні внески юридичних та фізичних осіб;

10) кошти за надання додаткових послуг фізичним та юридичним особам в межах навчальної, наукової та просвітницької діяльності вищого навчального закладу відповідно до статуту;

11) кошти за надання в оренду приміщень та обладнання, яке належить вищому навчальному закладу, якщо умовами оренди не погіршуються умови для наукової та освітньої діяльності навчального закладу;

12) кошти від реалізації в установленому порядку продукції чи майна навчального закладу, якщо такі договори не погіршують умови для наукової та освітньої діяльності вищого навчального закладу;

13) доходи від продажу книг, періодичних видань та іншої продукції вищого навчального закладу, виготовленої відповідно до видів статутної діяльності закладу;

14) кошти, які надходять з Державного чи місцевих бюджетів як оплата за виконання державного замовлення на професійну підготовку фахівців для потреб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних та комунальних закладів і установ;

15) кошти, отримані як відсотки за зберігання коштів на депозитних рахунках у банках;

16) інших джерел, не заборонених законодавством України.

2. Вищий навчальний заклад може відкривати рахунки у банках, в т.ч. і депозитні, відповідно до чинного законодавства України.

3. Вищий навчальний заклад використовує кошти, отримані відповідно до закону, на виконання статутних завдань відповідно до затверджено бюджету вищого навчального закладу.

4. Вищий навчальний заклад спрямовує отриманий прибуток на виконання статутних завдань. Засновник публічного вищого навчального закладу не може отримувати прибуток від його діяльності.

5. Базове фінансування надається вищим навчальним закладам для підтримки та збереження об’єктів, що внесені до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, важливих наукових об’єктів, а також для надання грантів на навчання студентам та докторантам за особливі успіхи у навчанні та науковій роботі, реалізацію власних наукових програм.

6. Вищі навчальні заклади можуть отримувати майно та кошти на умовах функціонування сталого фонду та використовувати доходи від його використання відповідно до умов функціонування сталого фонду.


Стаття 88. Платні послуги вищих навчальних закладів
1. Вищий навчальний заклад відповідно до свого статуту може надавати фізичним та юридичним особам платні послуги у сфері вищої освіти та пов'язаних з нею інших галузях діяльності за умови забезпечення провадження наукової та освітньої діяльності.

2. Перелік видів платних послуг у сфері вищої освіти та пов'язаних з нею інших галузях діяльності, що можуть надаватися публічними вищими навчальними закладами, визначається Кабінетом Міністрів України.

3. Вищий навчальний заклад не може надавати платні послуги у галузі вищої освіти та пов'язаних з нею інших галузях діяльності на заміну або в рамках навчальної, наукової та просвітницької діяльності, що фінансується за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.
Стаття 89. Оплата навчання студентів та докторантів
1. Оплата за навчання студентів та докторантів може здійснюватися за рахунок грантів, наданих студенту для навчання за рахунок коштів Державного бюджету, за рахунок коштів юридичних та фізичних осіб, за рахунок коштів Державного бюджету України, призначених для виконання державного замовлення на підготовку фахівців для державних потреб.

2. Плата за навчання встановлюється вищим навчальним закладом під час прийому на навчання залежно від галузі знань, освітнього ступеня та форми навчання з урахуванням рівня інфляції за попередній календарний рік. Розмір плати не може залежати від форми джерел оплати. Розмір плати за навчання для студента чи докторанта не може змінюватись протягом строку навчання, передбаченого навчальним планом для відповідного освітнього чи освітньо-наукового ступеня, що повинно бути передбачено договором про навчання, що укладається із вищим навчальним закладом.

3. Студент та докторант може використовувати декілька джерел для оплати за навчання.

4. Вищий навчальний заклад у межах свого бюджету може надавати студентам та докторантам за особливі успіхи у навчанні та науковій роботі гранти на оплату за навчання.


Стаття 90. Формування, розміщення та виконання державного замовлення
1. Державне замовлення здійснюється для підготовки магістрів та магістрів професійного спрямування з числа осіб, які мають освітній ступінь бакалавра, а також для підготовки докторів філософії та докторів наук для потреб органів влади, державних та комунальних підприємств, установ, закладів та організацій.

2. Державне замовлення на підготовку фахівців для потреб Збройних Сил України здійснюється для підготовки фахівців кваліфікаційного рівня спеціаліста та магістра професійного спрямування з одночасним здобуттям освітніх ступенів бакалавра або магістра з числа осіб, які мають повну загальну середню освіту.

3. Показники державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою певної спеціальності формуються центральним органом виконавчої влади у галузі праці та соціальної політики за поданням органів державної влади усіх рівнів відповідно до потреб ринку праці, за погодженням із спільним представницьким органом всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців та центральним органом виконавчої влади у сфері фінансів і затверджується Кабінетом Міністрів України.

4. Державне замовлення на підготовку фахівців розміщується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки у акредитованих вищих навчальних закладах України незалежно від форми власності на конкурсній основі. Порядок проведення конкурсу на виконання державного замовлення на підготовку фахівців затверджується Кабінетом Міністрів України.

5. Договори на виконання державного замовлення укладаються між центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки (від імені держави) та вищими навчальними закладами України. Типовий договір затверджується спеціально центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

6. Прийом на навчання за державним замовленням здійснюється на конкурсній основі. Особа, яка вступає на навчання за державним замовленням, укладає з вищим навчальним закладом договір, у якому передбачаються:

1) зобов’язання вищого навчального закладу щодо якості навчання та стипендіального забезпечення;

2) зобов’язання особи щодо своєчасного виконання навчального плану;

3) зобов’язання особи щодо працевлаштування після закінчення навчання;

4) відповідальність сторін, у тому числі і матеріальна, за невиконання зобов’язань.

7. Порядок формування, розміщення та виконання державного замовлення у галузі вищої освіти затверджується Кабінетом Міністрів України.


Стаття 91. Державні гранти на здобуття вищої освіти
1. Державні гранти для здобуття освітнього чи освітньо-наукового ступеня вищої освіти надаються за кошти Державного бюджету України особам відповідно до їхніх навчальних досягнень за програмами загальної середньої освіти або за результатами здобуття попереднього освітнього ступеня вищої освіти.

2. Особам, які бажають здобувати вищу освіту за певним освітнім рівнем, можуть надаватися гранти таких типів:

1) звичайні гранти, які відповідають середній вартості навчання у публічних вищих навчальних закладах;

2) максимальні гранти, які відповідають максимальній вартості навчання у публічних вищих навчальних закладах;

3) спеціальні гранти для пріоритетних галузей знань, які відповідають середній вартості навчання у цих галузях знань у публічних вищих навчальних закладах;

4) соціальні гранти.

3. Розмір державного гранту на здобуття вищої освіти включає оплату вартості навчання у вищому навчальному закладі та кошти на виплату стипендії.

4. Видача державних грантів здійснюється центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

5. Розмір гранту встановлюється на нормативний строк навчання за відповідним освітнім рівнем і індексується за рішеннями Кабінету Міністрів України відповідно до рівня інфляції.

6. Критерії та порядок надання грантів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

7. Розмір звичайного гранту встановлюється окремо для кожного рівня вищої освіти і має бути не меншим від середньої вартості навчання за цим рівнем серед публічних вищих навчальних закладів.

8. Рівень навчальних досягнень особи, результати її навчання, за якими надається грант для здобуття вищої освіти за першим та другим рівнями вищої освіти, має бути встановлений шляхом зовнішнього незалежного оцінювання.

9. Максимальні, звичайні та спеціальні гранти надаються особам за результатами зовнішнього незалежного оцінювання навчальних досягнень на конкурсній основі.

10. Особам, які за результатами зовнішнього незалежного оцінювання навчальних досягнень за програмами середньої школи увійшли до списку кращих п’яти відсотків з кожного предмета, надається грант максимального розміру, достатній для здобуття освітнього ступеня бакалавра (магістра в галузі медицини чи ветеринарії) в будь-якій галузі знань і будь-якому вищому навчальному закладі України.

11. Для окремих галузей знань за погодженням із об’єднаннями роботодавців відповідно до потреб ринку та програм соціально-економічного розвитку держави Кабінет Міністрів України може встановлювати спеціальні гранти для здобуття відповідних освітніх, освітньо-наукових ступенів та професійних кваліфікацій. Розмір такого гранту повинен бути не меншим від середньої вартості навчання за відповідним освітнім рівнем у галузі знань у публічних вищих навчальних закладах.

12. Юридичні та фізичні особи можуть брати участь спільно з органами влади у формуванні та наданні спеціальних грантів на умовах соціального партнерства.



13. Для здобуття освітнього ступеня магістра у галузі медицини та ветеринарії надаються спеціальні гранти.

14. Загальна кількість грантів для здобуття освітнього ступеня бакалавра (магістра в галузі медицини чи ветеринарії), що надаються поточного року, має бути не меншою від тридцяти відсотків кількості осіб, які здобули цього року повну загальну середню освіту, і не меншою від п’ятдесяти відсотків кількості випускників загальноосвітніх навчальних закладів III ступеня поточного року.

15. Особам, які до 18 років визнані дітьми-сиротами, інвалідами, дитиною із багатодітної родини (сім’ї), і які отримали грант на здобуття вищої освіти, а також іншим особам відповідно до законів України, надається додатковий соціальний грант на навчання.

16. Особа, яка має право на отримання гранту для здобуття вищої освіти, має право вибрати для проходження навчання будь-який акредитований вищий навчальний заклад України відповідно до умов надання гранту. Вищому навчальному закладу виплачується повна сума гранту незалежно від вартості навчання у цьому навчальному закладі. Якщо вартість навчання перевищує розмір гранту, вищий навчальний заклад має право вимагати від особи сплати різниці з інших джерел. Фінансові умови щодо навчання особи визначаються під час прийому і не можуть змінюватися протягом нормативного строку навчання.

17. Гранти на навчання перераховуються вищому навчальному закладу окремо на кожен навчальний рік.

18. Студент чи докторант, який навчається за кошти державного гранту і перериває навчання з поважних причин, протягом трьох років зберігає право продовжити навчання за кошти гранту.

19. Розміри та кількість грантів на поточний календарний рік встановлюються Кабінетом Міністрів України не пізніше, як за шість місяців до початку навчального року.

20. Виплата соціальних грантів здійснюється центральним органом виконавчої влади в сфері соціального захисту.


Стаття 92. Правовий режим майнового комплексу публічних вищих навчальних закладів
1. Майновий комплекс публічних вищих навчальних закладів складають усі матеріальні та нематеріальні активи (далі – об'єкти майнового комплексу), що передані органами державної влади чи органами місцевого самоврядування цим закладам у власність або на праві господарського відання, або придбані за рахунок бюджетних коштів, а також коштів від фінансово-господарської діяльності та/або набуті іншим шляхом, не забороненим законом, об’єкти інтелектуальної власності, які є результатами науково-дослідних та проектно-конструкторських робіт, виконаних вищим навчальним закладом.

2. Майно публічних вищих навчальних закладів, що забезпечує їх статутну діяльність, не може бути предметом застави, не підлягає вилученню або передачі будь-яким підприємствам, установам, організаціям, крім випадків, передбачених законодавством.

3. Майно публічних вищих навчальних закладів, що передане їм у власність або на праві господарського відання та/або придбане за рахунок бюджетних коштів, і ринкова вартість якого становить більше однієї тисячі мінімальних заробітних плат, може відчужуватися виключно за згодою засновника та конференції трудового колективу вищого навчального закладу.

4. Нерухоме майно публічних вищих навчальних закладів, що передане їм у власність чи на праві господарського відання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, органами влади Автономної Республіки Крим, не може бути відчужене у будь-який спосіб.

5. Право власності і право господарського відання на об'єкти майнового комплексу публічних вищих навчальних закладів, що передано цим закладам органами державної влади, органами місцевого самоврядування чи органами влади Автономної Республіки Крим, здійснюється ними з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом та в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

6. Безоплатна передача майна, яке належить одному публічному вищому навчальному закладу, іншому публічному вищому навчальному закладу здійснюється без оподаткування, якщо підставою для такої передачі є рішення Кабінету Міністрів України.

7. Публічний вищий навчальний заклад забезпечує реалізацію права власності і права господарського відання на об'єкти майнового комплексу з метою задоволення державних та суспільних потреб у сфері освіти і науки.

8. Публічні вищі навчальні заклади:

1) за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки створюють, реорганізовують, ліквідовують заклади, установи і організації, що перебувають у їх віданні, виступають засновниками підприємств із змішаною формою власності, надають дозвіл установам і організаціям, що віднесені до їх відання, на створення підприємств, до статутних фондів яких передаються належні їм майнові права;

2) ведуть облік об'єктів майнового комплексу, здійснюють контроль за ефективністю використання таких об'єктів;

3) надають дозвіл на списання майна, яке знаходиться на балансі установ і організацій, що віднесені до їх відання;

4) надають дозвіл на безоплатну передачу майна, яке перебуває на балансі однієї установи і організації, на баланс іншої установи і організації, які віднесені до їх відання;

5) за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки вносять пропозиції до Кабінету Міністрів України щодо передачі об'єктів майнового комплексу публічних вищих навчальних закладів, заснованих органами державної влади, до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, у комунальну власність, а також щодо передачі об'єктів комунальної власності у державну власність з наступним їх віднесенням до майнового комплексу публічних вищих навчальних закладів;

6) надають дозвіл установам і організаціям, що віднесені до відання публічних вищих навчальних закладів, на укладення договорів оренди майна, у тому числі нерухомого, що обліковується на балансах їх організацій;

7) за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки надають дозвіл на продаж майна установ і організацій, що перебувають у віданні публічних вищих навчальних закладів, заснованих органами державної влади;

8) приймають рішення про розміщення установ і організацій, що перебувають у віданні публічних вищих навчальних закладів, в адміністративних будинках і нежилих приміщеннях установ і організацій, що перебувають у їх віданні, та визначають розмір плати за користування цими будинками і приміщеннями, який не може перевищувати фактичних витрат на їх утримання.

9. Об'єкти майнового комплексу публічних вищих навчальних закладів використовуються відповідно до законодавства України, а також статуту вищих навчальних закладів, а також статутів установ і організацій, що віднесені до їх відання.

10. Публічні вищі навчальні заклади, установи і організації, що віднесені до їх відання, мають право використовувати належне їм майно для участі у цивільно-правових відносинах, у тому числі для ведення фінансово-господарської діяльності, відповідно до цілей їх утворення та в межах їх цивільної правоздатності.

11. Вилучення земельних ділянок публічного вищого навчального закладу може здійснюватися лише за згодою засновника, наглядової ради закладу та конференції вищого навчального закладу відповідно до Земельного кодексу України.

12. На нерухоме майно публічних вищих навчальних закладів , установ і організацій, що віднесені до їх відання, не може бути накладено стягнення за претензіями кредиторів.

13. Кошти, отримані від оренди об'єктів майнового комплексу публічних вищих навчальних закладів, у повному обсязі спрямовуються на виконання статутних завдань вищих навчальних закладів, а також установ і організацій, що віднесені до відання цих закладів.

14. Продаж основних засобів публічних вищих навчальних закладів і організацій, що віднесені до їх відання, здійснюється лише на конкурсних засадах.

15. Кошти, отримані від використання та реалізації майна публічних вищих навчальних закладів та організацій, що віднесені до їх відання, спрямовуються виключно на виконання їх статутних завдань.

16. Публічні вищі навчальні заклади самостійно розпоряджаються доходами та іншими надходженнями, одержаними від надання платних послуг у сфері вищої освіти та пов'язаних з нею інших галузях діяльності.

17. Кошти, отримані від надання дозволених законодавством платних послуг у сфері вищої освіти та пов'язаних з нею інших галузях діяльності, не можуть бути вилучені в дохід державного або місцевих бюджетів.

18. Публічні вищі навчальні заклади мають право спрямовувати отримані від надання дозволених законодавством платних послуг кошти на реконструкцію та капітальне будівництво основних фондів і соціально-побутових об'єктів, розвиток соціально-побутової бази та соціальну підтримку їх працівників.

19. Відносини щодо використання об'єктів майнового комплексу публічних вищих навчальних закладів, не врегульовані цим Законом, регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Земельним кодексом України, іншими законами України.
РОЗДІЛ ХІIІ. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ ВИЩОЇ ОСВІТИ

1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка