Закон україни «Про вищу освіту»



Сторінка5/8
Дата конвертації30.12.2016
Розмір1.4 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8

Стаття 56. Військові вищі навчальні заклади
1. Військові вищі навчальні заклади здійснюють підготовку спеціалістів з вищою освітою для потреб Збройних Сил України.

2. Військові вищі навчальні заклади є військовими частинами.

3. Керівник (начальник) військового вищого навчального закладу призначається Міністром оборони України.

4. Навчальні плани та програми для військових вищих навчальних закладів затверджуються Міністерством оборони України за погодженням із центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.


Стаття 57. Духовні (богословські) вищі навчальні заклади
1. Духовні (богословські) вищі навчальні заклади засновуються релігійними організаціями в порядку, передбаченому цим Законом, з особливостями, визначеними законами України, що регулюють питання свободи совісті та діяльності релігійних організацій.

2. Духовний (богословський) вищий навчальний заклад може здійснювати освітню та наукову діяльність в інших галузях знань і підготовку фахівців різних кваліфікацій відповідно до цього Закону.

3. Особи, які навчаються та працюють у духовних (богословських) вищих навчальних закладах, заснованих релігійними організаціями, користуються правами та пільгами, встановленими законодавством України для студентів та працівників приватних вищих навчальних закладів.
Стаття 58. Управління вищим навчальним закладом
1. До органів управління вищим навчальним закладом відносяться:

1) наглядова рада вищого навчального закладу;

2) загальні збори науково-педагогічних працівників;

3) вчена рада вищого навчального закладу;

4) конференція вищого навчального закладу.

2. Поточне керівництво вищим навчальним закладом здійснює керівник (президент, ректор, директор, начальник).


Стаття 59. Наглядова рада вищого навчального закладу
1. Наглядова рада вищого навчального закладу утворюється засновником (засновниками) в порядку, передбаченому статутом вищого навчального закладу. Строк повноважень наглядової ради (крім представників організацій студентського самоврядування) не може перевищувати п’яти років.

2. До складу наглядової ради вищого навчального закладу можуть входити вчені, педагоги, представники організацій роботодавців, громадські діячі. До складу наглядової ради не можуть входити працівники вищого навчального закладу. Не менше четвертої частини складу наглядової ради складають представники органів студентського самоврядування. Норма представництва має бути пропорційна чисельності органу студентського самоврядування. Представники органів студентського самоврядування призначаються до складу наглядової ради терміном на один рік в порядку, передбаченому статутом вищого навчального закладу.

3. Наглядова рада вищого навчального закладу має повноваження:

1) приймати рішення про вибори керівника вищого навчального закладу;

2) давати згоду на формування вченої ради вищого навчального закладу;

3) здійснювати моніторинг діяльності вищого навчального закладу та інформувати засновника (засновників) про його результати;

4) розглядати за поданням керівника вищого навчального закладу та схвалювати річні фінансові та інвестиційні плани, а також інвестиційні плани на середньострокову перспективу (3-5 років), що спрямовані на забезпечення виконання вищим навчальним закладом своїх статутних завдань;

5) затверджувати фінансові звіти минулого бюджетного періоду;

6) подавати засновнику (засновникам) пропозиції щодо розвитку вищого навчального закладу, зміни його структури, реорганізації чи ліквідації.

7) встановлювати розмір оплати праці керівнику вищого навчального закладу, що має бути не нижчим від мінімального, який визначається Кабінетом Міністрів України;

8) призначати аудитора та оцінювати роботу закладу за визначений період;

9) визначати політику стосовно прав та відповідальності студентів;

10) забезпечувати збереження автономії вищого навчального закладу;

11) здійснювати зв’язки із громадськістю та роботодавцями.

4. Рішення наглядової ради вищого навчального закладу приймаються більшістю голосів від складу ради.

5. Організаційно-технічне та матеріальне забезпечення роботи Наглядової ради покладається на керівника вищого навчального закладу та здійснюється за рахунок коштів вищого навчального закладу.


Стаття 60. Загальні збори науково-педагогічних і наукових працівників вищого навчального закладу
1. Загальні збори науково-педагогічних і наукових працівників вищого навчального закладу можуть вирішувати питання наукової та педагогічної діяльності вищого навчального закладу відповідно до статуту вищого навчального закладу.

2. До виключних повноважень загальних зборів науково-педагогічних і наукових працівників вищого навчального закладу відносяться вибори керівника вищого навчального закладу. Вибори керівника вищого навчального закладу здійснюються таємним голосуванням.

3. До виключних повноважень загальних зборів науково-педагогічних працівників структурних підрозділів вищого навчального закладу відносяться вибори керівника структурного підрозділу вищого навчального закладу. Вибори керівника структурного підрозділу вищого навчального закладу здійснюються таємним голосуванням.

4. Рішення загальних зборів науково-педагогічних і наукових працівників вищого навчального закладу, прийняті в межах чинного законодавства, є обов’язковими для виконання керівником вищого навчального закладу.

5. Кількісний склад загальних зборів науково-педагогічних і наукових працівників вищого навчального закладу відповідає кількості штатних науково-педагогічних і наукових працівників вищого навчального закладу на день їх проведення.

6. Загальні збори науково-педагогічних і наукових працівників вищого навчального закладу повноважні за умови присутності більше половини їх кількісного складу.

7. Рішення загальних зборів науково-педагогічних і наукових працівників вищого навчального закладу приймаються більшістю голосів від кількісного складу.

8. Загальні збори науково-педагогічних і наукових працівників вищого навчального закладу скликаються наглядовою радою вищого навчального закладу, засновником вищого навчального закладу, а у випадках, передбачених статутом, – керівником вищого навчального закладу.

9. Головує на загальних зборах науково-педагогічних і наукових працівників вищого навчального закладу науково-педагогічний працівник, призначений ініціатором їх проведення.
Стаття 61. Вчена рада вищого навчального закладу
1. Вчена рада вищого навчального закладу є одним з органів управління вищого навчального закладу, до складу якої входять представники кафедр вищого навчального закладу, керівник вищого навчального закладу та його заступники. Вчена рада вищого навчального закладу діє на засадах академічної автономії.

2. До складу вченої ради вищого навчального закладу входять по одному представнику від кожної кафедри вищого навчального закладу, які обираються на засіданнях кафедр більшістю голосів членів кафедри серед осіб, які не займають адміністративних посад у вищому навчальному закладі, і представники органів студентського самоврядування, які мають складати 10-15 відсотків складу вченої ради.

3. Керівник вищого навчального закладу та його заступники входять до складу вченої ради вищого навчального закладу за посадою у кількості не більше п’яти осіб.

4. Голова вченої ради обирається Вченою радою.

5. Якщо кількість заступників керівника вищого навчального перевищує чотири особи, керівник вищого навчального закладу самостійно визначає чотирьох заступників, які входять до складу вченої ради за посадою.

6. У разі створення вчених рад у підрозділах вищого навчального закладу відповідно до частини п’ятнадцятої цієї статті, до складу вченої ради замість представників кафедр, входять представники від вчених рад структурних підрозділів, які обираються на засіданнях вчених рад структурних підрозділів більшістю голосів членів відповідної вченої ради. Норми представництва встановлюються статутом вищого навчального закладу.

7. Вчена рада структурного підрозділу формується в порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.

8. Строк повноважень вченої ради вищого навчального закладу – три роки.

9. Рішення вченої ради вищого навчального закладу, прийняте в межах чинного законодавства, є обов’язковим для виконання керівником вищого навчального закладу.

10. Вчена рада вищого навчального закладу має повноваження:

1) затверджувати навчальні плани та програми;

2) рекомендувати до друку та використання в навчальному процесі підручники та навчальні посібники;

3) затверджувати порядок конкурсу на заміщення вакантних посад наукових та науково-педагогічних працівників;

4) проводити конкурси на заміщення вакантних посад науково-педагогічних і наукових працівників;

5) приймати рішення про проведення акредитації вищого навчального закладу;

6) затверджувати правила прийому до вищого навчального закладу відповідно до порядку прийому;

7) встановлювати обсяг навчального навантаження для категорій науково-педагогічних працівників;

8) визначати розмір оплати праці наукових та науково-педагогічних працівників не нижче рівня, встановленого відповідно до законодавства;

9) приймати рішення про подання заяви на ліцензування підготовки за новими галузями знань спеціальностей, освітніх та освітньо-наукових ступенів, акредитацію вищого навчального закладу;

10) погоджувати кандидатів на посади заступника керівника вищого навчального закладу.

11) визначати галузі знань, ступінь бакалавра в яких є підставою для прийняття особи для здобуття освітнього ступеня магістра в галузі знань, за напрямом, спеціальністю.

11. Вчена рада університету або академії має повноваження:

1) присвоювати вчене звання старшого дослідника , доцента та професора відповідно до чинного законодавства;

2) утворювати спеціалізовані ради для захисту дисертацій на здобуття освітньо-наукового ступеня доктора філософії та доктора наук відповідно до чинного законодавства;

3) встановлювати розмір оплати праці наукових та науково-педагогічних працівників, що не може бути меншим від мінімального, встановленого Кабінетом Міністрів України;

4) приймати рішення про запрошення зарубіжних науково-педагогічних працівників та визначати розмір оплати їхньої праці;

5) затверджувати теми дисертацій на здобуття освітньо-наукового ступеня доктора філософії та наукового ступеня доктора наук.

12. З питань, віднесених до повноважень вченої ради вищого навчального закладу, керівник вищого навчального закладу може видавати накази лише на підставі рішень вченої ради.

13. Рішення вченої ради вищого навчального закладу приймаються більшістю голосів від складу ради.

14. Рішення вченої ради вищого навчального закладу з питань, визначених цим Законом, приймаються таємним голосуванням.

15. Вчена рада університету чи академії, у якому (якій) навчається більше п’яти тисяч студентів, може утворити вчені ради у підрозділах (факультетах, інститутах, коледжах тощо) і делегувати їм частину своїх повноважень.


Стаття 62. Конференція вищого навчального закладу
1. Конференція (загальні збори колективу) вищого навчального закладу проводиться відповідно до його статуту.

2. Норми представництва на конференції повинні передбачати, що представники науково-педагогічних і наукових працівників складають не менше двох третин, а представники студентів складають не менше однієї четвертої частини та не більше третини всіх делегатів конференції.

3. Конференція може розглянути будь-які питання діяльності вищого навчального закладу, окрім тих, які цим Законом віднесено до виключних повноважень наглядової ради, вченої ради та загальних зборів науково-педагогічних і наукових працівників вищого навчального закладу.

4. Якщо конференція вищого навчального закладу висловить недовіру керівнику, його заступнику чи керівнику підрозділу вищого навчального закладу, особа чи орган, які на це уповноважені, зобов’язані звільнити з посади особу, якій висловлено недовіру.


Стаття 63. Керівник вищого навчального закладу.
1. Керівник (президент, ректор, директор, начальник) вищого навчального закладу обирається загальними зборами науково-педагогічних працівників закладу і призначається на посаду в порядку, передбаченому статутом вищого навчального закладу, строком на п’ять років. У виборах керівника навчального закладу беруть участь представники органів студентського самоврядування, обрані на студентській конференції, з квотою 15% від загальної кількості учасників зборів. Керівник вищого навчального закладу по закінченні строку, на який його призначено, продовжує виконувати повноваження до проведення виборів нового керівника.

2. Кандидати на посаду керівника вищого навчального закладу висуваються загальними зборами науково-педагогічних працівників за поданням структурних підрозділів, в яких вони працюють.

3. Одна й та ж сама особа не може бути керівником вищого навчального закладу більше, ніж два строки підряд.

4. Керівник вищого навчального закладу повинен мати освітньо-науковий або науковий ступінь та вчене звання. До повноважень керівника вищого навчального закладу відносяться всі питання поточного керівництва відповідно до статуту вищого навчального закладу, за винятком питань, віднесених до виключних повноважень наглядової ради, вченої ради та загальних зборів науково-педагогічних працівників.

Кандидатом на посаду керівника вищого навчального закладу мистецького спрямування може бути особа, яка має почесне звання «Народний артист України», «Народний художник України», «Народний архітектор України» або «Заслужений діяч мистецтв України» за відсутності у неї вченого звання та освітньо–наукового ступеня доктора філософії за умови відповідності іншим вимогам, передбаченим цим законом.

5. Керівник вищого навчального закладу звітує перед вченою радою та наглядовою радою про стан діяльності вищого навчального закладу та її перспективи у наступному бюджетному періоді.

6. Керівник вищого навчального закладу подає на розгляд та затвердження вченій раді фінансові та інвестиційні плани вищого навчального закладу на наступний бюджетний період, а також інвестиційні плани на середньострокову перспективу (3-5 років), що спрямовані на забезпечення виконання вищим навчальним закладом своїх функцій та фінансовий звіт минулого бюджетного періоду.
Стаття 64. Заступники керівника вищого навчального закладу.
1. Заступники керівника вищого навчального закладу призначаються керівником вищого навчального закладу за погодженням із вченою радою вищого навчального закладу.

2. Призначення заступника керівника вищого навчального закладу, який відповідатиме за роботу із особами, що навчаються, крім вченої ради вищого навчального закладу, також погоджується із органами студентського самоврядування.

3. Керівник вищого навчального закладу розподіляє обов’язки між своїми заступниками.
Стаття 65. Автономія вищого навчального закладу
1. Керівні органи вищого навчального закладу відповідно до цього Закону та статуту повноважні на свій розсуд вирішувати всі питання діяльності навчального закладу, не врегульовані актами законодавства України.

2. Органи влади не можуть ухвалювати рішень з питань, віднесених до автономних прав вищого навчального закладу.

3. Вищий навчальний заклад має такі автономні права:

1) затверджувати навчальні плани та програми з дотриманням вимог державних стандартів у сфері вищої освіти;

2) визначати в межах бюджету вищого навчального закладу розмір та порядок фінансування видів діяльності вищого навчального закладу ;

3) встановлювати розмір оплати праці науково-педагогічних і наукових працівників не нижче тарифів, визначених Кабінетом Міністрів України;

4) здійснювати видавничу діяльність, видавати підручники, навчальні посібники, наукові монографії, наукові періодичні видання, науково-популярні видання;

5) здійснювати наукову діяльність, розробляти та запроваджувати власні програми наукової і науково-виробничої діяльності;

6) виконувати наукові дослідження, дослідно-конструкторські, дослідно-технологічні, проектно-конструкторські, проектно-технологічні, пошукові, проектно-пошукові роботи за договорами, укладеними з юридичними та фізичними особами;

7) визначати в межах ліцензованої галузі знань та спеціальності спеціалізації для підготовки магістрів;

8) визначати структуру вищого навчального закладу; утворювати та реорганізовувати кафедри, факультети, інститути та інші підрозділи;

9) формувати та затверджувати власний штатний розпис;

10) визначати обсяги і форми науково-педагогічної діяльності науково-педагогічного працівника;

11) встановлювати форми морального та матеріального заохочення працівників вищого навчального закладу;

12) визначати правила вступу осіб на навчання у порядку та випадках, передбачених цим Законом;

13) визначати форми навчання, форми та види організації навчально-виховного процесу;

14) надавати окремі освітні послуги, інші додаткові послуги відповідно до свого статуту;

15) розміщувати свої навчальні, науково-дослідні та навчально-науково-виробничі підрозділи на підприємствах, в установах і організаціях;

16) розвивати власну поліграфічну базу;

17) укладати з іншими вищими навчальними закладами, підприємствами, установами та організаціями, в тому числі іноземними, договори про здійснення спільної освітньої та наукової діяльності;

18) брати участь у роботі міжнародних організацій;

19) розробляти та запроваджувати власну символіку та атрибутику;

20) звертатися з ініціативою до органів управління у галузі вищої освіти про внесення змін до чинних або розроблення нових нормативно-правових актів у галузі вищої освіти, а також брати участь у роботі над їх удосконаленням;

21) користуватися земельними ділянками у порядку, передбаченому чинним законодавством України;

22) здійснювати фінансово-господарську та іншу діяльність відповідно до чинного законодавства України та свого статуту;

23) розпоряджатися на свій розсуд власними коштами, отриманими від продажу книг, наукових та науково-популярних видань, надання окремих та додаткових платних послуг здобувачам вищої освіти та іншим фізичним і юридичним особам;

24) відкривати поточні та депозитні рахунки в банках;

25) здійснювати інші права, передбачені чинним законодавством України.

4. Вищий навчальний заклад, який має статус університету чи академії, має такі додаткові автономні права:

1) присвоювати вчені звання старшого дослідника, доцента та професора;

2) визначати в межах ліцензованої галузі знань напрями наукових досліджень, за якими здійснюється підготовка докторів філософії;

3) визнавати дипломи про здобуті в закордонних університетах ступені «бакалавр», «магістр», «доктор філософії», «доктор наук» та вчені звання «старший дослідник», «доцент», «професор» з усією сукупністю прав, які вони надають, при зарахуванні на посаду наукового чи науково-педагогічного працівника; самостійно встановлювати відповідність результатів навчання, здобутих в інших вищих навчальних закладах, в т. ч. зарубіжних, до кредитів навчальної програми.


Стаття 66. Створення, реорганізація та ліквідація вищих навчальних закладів
1. Створення, реорганізація та ліквідація публічного вищого навчального закладу та його відокремлених підрозділів здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, іншим центральним органом виконавчої влади або за погодженням із Кабінетом Міністрів України, органом місцевого самоврядування, органом влади Автономної Республіки Крим.

2. Створення, реорганізація та ліквідація вищих навчальних закладів, серед засновників яких є фізичні особи та юридичні особи приватного права, здійснюється їх учасниками.

3. Вищі навчальні заклади, які мають статус університету або академії, відповідно до законодавства іноземних держав та за згодою центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки можуть створювати за кордоном свої структурні підрозділи.

4. Вищі навчальні заклади іноземних держав можуть з дозволу центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки створювати свої структурні підрозділи на території України.

5. Створення в Україні вищих навчальних закладів, засновниками яких є органи влади інших держав, іноземці, особи без громадянства або юридичні особи-нерезиденти, здійснюється за дозволом Кабінету Міністрів України.

6. Потреби в мережі публічних вищих навчальних закладів визначаються Кабінетом Міністрів України відповідно до соціально-економічних та культурно-освітніх потреб у них або відповідним органом місцевого самоврядування, органом влади Автономної Республіки Крим згідно з соціально-економічними та культурно-освітніми потребами у них відповідних територіальних громад, Автономної Республіки Крим.

7. Формування мережі вищих навчальних закладів здійснюється шляхом створення, реорганізації та ліквідації публічних вищих навчальних закладів.

8. У рішенні про створення вищого навчального закладу засновник обов’язко­во вказує перелік майна, яке передається йому у власність або у господарське відання.

9. Рішення про ліквідацію вищого навчального закладу може бути прийнято лише за умови укладення договору з іншими вищими навчальними закладами про завершення навчання для здобуття відповідного ступеня осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі, на умовах, визначених під час прийому цих осіб на навчання.

10. Ліквідація вищого навчального закладу здійснюється у порядку, передбаченому Цивільним кодексом України та іншими актами законодавства України, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

11. Рішення про ліквідацію вищого навчального закладу приймається не пізніше, ніж за один календарний рік до початку наступного навчального року, в якому заклад припиняє прийом студентів.

12. У разі ліквідації вищого навчального закладу незалежно від форми його власності, питання щодо подальшої правової долі майна, що належить вищому навчальному закладу на праві власності або закріпленого на правах господарського відання, вирішується засновником відповідно до закону після задоволення вимог кредиторів.


Стаття 67. Статут вищого навчального закладу
1. Вищий навчальний заклад діє на підставі свого статуту, який затверджується засновником вищого навчального закладу.

2. Статут вищого навчального закладу повинен містити:

1) повне найменування, в якому вказуються організаційно-правова форма та назва із зазначенням типу вищого навчального закладу, місцезнаходження, дата прийняття рішення про створення;

2) права та обов'язки засновника (засновників) та учасника (учасників);

3) обсяг цивільної правоздатності вищого навчального закладу;

4) розмір статутного фонду;

5) порядок створення, діяльності та повноваження органів управління вищим навчальним закладом, права та обов'язки керівника;

6) порядок обрання представників на конференцію вищого навчального закладу та порядок проведення такої конференції;

7) порядок призначення представників органів студентського самоврядування до складу наглядової ради;

8) джерела надходження та порядок використання коштів та іншого майна вищого навчального закладу;

9) порядок звітності, контролю за здійсненням фінансово-господарської діяльності;

10) порядок внесення змін до статуту вищого навчального закладу;

11) порядок реорганізації та ліквідації вищого навчального закладу.

3. Порядок внесення змін до статуту вищого навчального закладу повинен передбачати погодження змін із конференцією трудового колективу вищого навчального закладу.


РОЗДІЛ IX. ЛІЦЕНЗУВАННЯ ТА АКРЕДИТАЦІЯ ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ
Стаття 68. Ліцензування вищого навчального закладу
1. Вищий навчальний заклад має право здійснювати освітню діяльність за умови наявності відповідної ліцензії.

2. Ліцензування вищого навчального закладу проводиться з метою визначення його спроможності здійснювати освітню діяльність відповідно до вимог державного стандарту освітньої діяльності та державного стандарту змісту вищої освіти з конкретних галузей знань та спеціальностей (спеціалізацій).

3. Ліцензування вищого навчального закладу проводиться Національною комісією регулювання освіти і науки.

4. Ліцензування вищого навчального закладу проводиться протягом двох місяців з дня подання заяви вищого навчального закладу.

5. За результатами ліцензування вищому навчальному закладу видається ліцензія на освітню діяльність або мотивована відмова у видачі ліцензії.

6. Підставами для відмови у видачі ліцензії можуть бути лише факти, які свідчать про відсутність у вищого навчального закладу умов для дотримання вимог Державного стандарту освітньої діяльності та науково-педагогічних працівників, здатних забезпечити дотримання Державного стандарту змісту освіти у заявлених галузях знань, напрямах підготовки та спеціальностях.

7. Рішення про відмову у видачі ліцензії може бути оскаржене до суду в установленому законом порядку.

1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка