Закон україни «Про вищу освіту»



Сторінка4/8
Дата конвертації30.12.2016
Розмір1.4 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8

Стаття 41. Порядок формування Національної комісії регулювання освіти і науки
1. Національна комісія регулювання освіти і науки складається з двадцяти дев’яти осіб. Її склад затверджується Президентом України за поданням:

1) центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки – дві особи;

2) Національної академії наук України та галузевих академій наук - шість осіб;

3) з’їзду науково-педагогічних працівників системи вищої освіти - вісім осіб;

4) спільного представницького органу всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців - три особи;

5) з’їзду представників органів студентського самоврядування вищих навчальних закладів з числа студентів та докторантів - дві особи;



6) з’їзду педагогічних працівників системи загальної середньої освіти – чотири особи;

7) з’їзду педагогічних працівників системи професійної освіти – чотири особи.

2.  Строк повноважень членів Національної комісії регулювання освіти і науки становить три роки.

3. Членом Національної комісії регулювання освіти і науки може бути особа, яка має ступінь не нижче доктора філософії (крім представників органів студентського самоврядування). Члени Національної комісії регулювання освіти і науки є державними службовцями.

4. Одна й та ж особа не може бути членом Національної комісії регулювання освіти і науки більше двох термінів підряд.


Стаття 42. Припинення повноважень члена Національної комісії регулювання освіти і науки
1. Повноваження члена Національної комісії регулювання освіти і науки припиняються у разі:

1) закінчення строку, на який його призначено;

2) подання ним заяви про припинення повноважень за власним бажанням;

3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;

4) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього;

5) припинення його громадянства;

6) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;

7) його смерті.

2. Рішення про дострокове припинення повноважень члена Національної комісії регулювання освіти і науки приймає Національна комісія регулювання освіти і науки.

3. У разі дострокового припинення повноважень члена Національної комісії регулювання освіти і науки Президент України протягом двох місяців призначає членом Національної комісії регулювання освіти і науки іншу особу від того ж суб’єкта подання в порядку, передбаченому статтею 41 цього Закону.

4. Не може бути підставою для звільнення члена Національної комісії регулювання освіти набуття повноважень новообраним Президентом України.
Стаття 43. Голова Національної комісії регулювання освіти і науки.
1. Головою Національної комісії регулювання освіти і науки може бути громадянин України, який має стаж педагогічної чи науково-педагогічної діяльності не менше п’ятнадцяти років, науковий ступінь доктора наук та вчене звання професора.

2. Голова Національної комісії регулювання освіти і науки обирається членами Національної комісії регулювання освіти і науки зі свого складу строком на три роки. Одна й та сама особа не може обиратися на посаду керівника Національної комісії регулювання освіти і науки більше, ніж на два терміни підряд.

3. Голова Національної комісії регулювання освіти і науки:

1) очолює Комісію та керує її діяльністю;

2) координує роботу членів Комісії, розподіляє обов'язки між заступниками Голови, між членами Комісії за відповідними напрямами щодо виконання покладених на Комісію завдань;

3) скликає і проводить засідання Комісії, вносить питання до розгляду на її засіданнях, підписує протоколи засідань та рішення Комісії, затверджує порядок денний засідання Комісії;

4) призначає на посади та звільняє з посад згідно із законодавством керівника та працівників секретаріату Комісії;

5) здійснює в установленому порядку представницькі функції щодо діяльності Комісії;

6) має право без спеціальних дозволів представляти Комісію у суді;

7) представляє інтереси Комісії у Кабінеті Міністрів України, має право бра­ти участь у засіданнях Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу;

8) подає Президенту України пропозиції щодо припинення повноважень членів Комісії у випадках, передбачених законом;

9) видає накази, розпорядження та доручення з питань, що належать до його компетенції;

10) у встановленому законодавством порядку присвоює працівникам апарату Комісії ранги державних службовців, вживає заходів заохочення, притягнення їх до дисциплінарної відповідальності;

11) затверджує структуру секретаріату Комісії;

12) затверджує положення про структурні підрозділи секретаріату Комісії;

13) здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.

4. Заступник Голови виконує обов’язки Голови в разі його відсутності.
Стаття 44. Взаємодія громадськості і Національної комісії регулювання освіти і науки
1. Національна комісія регулювання освіти і науки інформує суспільство про свою діяльність, залучає наукову та педагогічну громадськість України до процесу прийняття рішень з питань, що мають важливе значення для розвитку вищої освіти в Україні.

2. Національна комісія регулювання освіти і науки створює експертні ради за галузями знань.

3. Склад галузевих експертних рад Національної комісії регулювання освіти і науки формується з представників органів влади, роботодавців, вищих навчальних закладів (наукових установ) усіх форм власності, національних академій наук на строк не більше, ніж три роки з осіб, у яких є науковий ступінь у відповідній галузі знань. До складу галузевих експертних рад не можуть входити керівники і заступники керівників вищих навчальних закладів (наукових установ), а також більше одного представника від вищого навчального закладу (наукової установи).

4. Національна комісія регулювання освіти співпрацює з Європейською асоціацією забезпечення якості вищої освіти та сприяє впровадженню європейських стандартів і рекомендацій щодо забезпечення якості вищої освіти.

5. Національна комісія регулювання освіти може залучати до проведення акредитаційної експертизи незалежні установи оцінювання та забезпечення якості вищої освіти.
Стаття 45. Держава і Національна комісія регулювання освіти і науки

1. Органи державної влади сприяють Національній комісії регулювання освіти і науки у виконанні нею завдань, передбачених цим Законом.

2. Втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у діяльність Національної комісії регулювання освіти і науки, так само як і втручання Національної комісії регулювання освіти і науки у діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб не допускається.

3. Відповідні органи державної влади здійснюють контроль і нагляд за діяльністю Національної комісії регулювання освіти і науки у межах своїх повноважень відповідно до законодавства.


Стаття 46. Забезпечення діяльності Національної комісії регулювання освіти і науки
1. Для організаційного, технічного, науково-експертного та іншого забезпечення діяльності Національної комісії регулювання освіти і науки створюється секретаріат Національної комісії регулювання освіти і науки.

2. Працівники секретаріату призначаються на посаду та звільняються з посади керівником Національної комісії регулювання освіти і науки.

3. Керівник секретаріату Національної комісії регулювання освіти і науки та його заступники призначаються Національною комісією регулювання освіти і науки.

4. Заробітна плата, побутове забезпечення і соціальний захист працівників секретаріату Національної комісії регулювання освіти і науки здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

5. Штатний розклад працівників секретаріату Національної комісії регулювання освіти і науки затверджується Національною комісією регулювання освіти і науки на її засіданні в межах фонду оплати праці працівників секретаріату та граничної чисельності працівників секретаріату, визначеної Кабінетом Міністрів України.

6. Час роботи в Національній комісії регулювання освіти і науки та у секретаріаті Національної комісії регулювання освіти і науки зараховується до стажу державної служби.


Стаття 47. Повноваження органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади
1. Органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, у межах своєї компетенції:

1) забезпечують виконання державних програм у сфері вищої освіти;

2) вивчають потребу у фахівцях на місцях і вносять центральним органам виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, економіки, освіти і науки та іншим центральним органам виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, пропозиції щодо обсягів державного замовлення на підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації фахівців;

3) подають до центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки пропозиції щодо формування мережі вищих навчальних закладів;

4) затверджують статути заснованих ними вищих навчальних закладів;

5) сприяють працевлаштуванню випускників заснованих ними вищих навчальних закладів, їх соціальному захисту.


Стаття 48. Повноваження засновника (засновників) вищого навчального закладу
1. Засновником вищого навчального закладу (далі – засновник) можуть бути:

1) органи державної влади, органи місцевого самоврядування;

2) громадяни України та юридичні особи, зареєстровані на території України;

3) юридичні особи, зареєстровані за законодавством інших держав (окрім органів державної влади інших держав) та іноземні громадяни.

2. У випадках реорганізації органів державної влади, органів місцевого самоврядування права засновника переходять до відповідних правонаступників.

3. Засновником вищих навчальних закладів всіх типів та видів, які реалізують професійні освітні програми у сфері оборони і національної безпеки, може бути тільки Кабінет Міністрів України.

4. Повноваження засновника (засновників) щодо управління вищим навчальним закладом визначаються законами України та статутом вищого навчального закладу.

5. До виключних повноважень засновника (засновників) вищого навчального закладу належить:

1) розробка та затвердження статуту вищого навчального закладу;

2) затвердження складу наглядової ради вищого навчального закладу;

3) укладення контракту із керівником вищого навчального закладу за результатами його виборів;

4) прийняття рішення про реорганізацію або ліквідацію вищого навчального закладу відповідно до вимог закону.

6. Засновник (засновники) здійснює (здійснюють) права, передбачені частиною першою цієї статті, щодо управління вищим навчальним закладом безпосередньо або через уповноважений ним орган (особу).

7. Засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) має право делегувати частину своїх повноважень керівникові або колегіальному органу вищого навчального закладу, окрім виключних повноважень, передбачених цим Законом.


Розділ VII. ОРГАНИ ГРОМАДСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ У СФЕРІ ВИЩОЇ ОСВІТИ
Стаття 49. Громадське самоврядування у сфері вищої освіти
1. Громадське самоврядування у сфері вищої освіти – це право наукових, науково-педагогічних працівників, осіб, що навчаються, та інших осіб, що залучені до сфери вищої освіти в Україні, на самостійне вирішення питань, що стосуються їх діяльності та відстоювання інтересів зазначених категорій осіб у відносинах з іншими юридичними та фізичними особами.

2. Громадське самоврядування у сфері вищої освіти реалізується через об’єднання наукових, науково-педагогічних працівників, осіб, що навчаються, та інших осіб, що залучені до сфери вищої освіти в Україні.

3. Громадське самоврядування вищої освіти є однією з гарантій забезпечення автономії вищих навчальних закладів і незалежності наукових і науково-педагогічних працівників. Діяльність органів громадського самоврядування вищої освіти має сприяти створенню належних організаційних та інших умов для забезпечення нормальної діяльності вищих навчальних закладів та осіб, що навчаються, утверджувати незалежність та академічну свободу наукових і науково-педагогічних працівників, забезпечувати захист осіб, що навчаються, та наукових і науково-педагогічних працівників від протиправного втручання в їх діяльність, а також підвищувати рівень вищої освіти в Україні.
Стаття 50. Система громадського самоврядування вищої освіти
1. Систему громадського самоврядування вищої освіти складають:

1) з’їзд науково-педагогічних працівників;

2) загальні збори науково-педагогічних і наукових працівників вищих навчальних закладів;

3) конференції трудових колективів вищих навчальних закладів;

4) вчені ради вищих навчальних закладів;

5) органи студентського самоврядування, спілки, асоціації органів студентського самоврядування;

6) асоціації, спілки вищих навчальних закладів;

7) спілки керівників вищих навчальних закладів;

8) наукові товариства студентів і докторантів.
Стаття 51. З’їзд науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів.
1. З’їзд науково-педагогічних працівників скликається один раз на рік Національною комісією регулювання освіти і науки України. Позачерговий з'їзд керівників вищих навчальних закладів України може бути скликаний на вимогу не менш як однієї третини керівників вищих навчальних закладів України.

2. Порядок проведення з’їзду визначається цим Законом та Регламентом з’їзду, що затверджується з’їздом керівників вищих навчальних закладів України.

3. Національна комісія регулювання освіти і науки або ініціативна група керівників вищих навчальних закладів України, за ініціативою яких скликається позачерговий з’їзд, схвалює попередній перелік питань, що виноситься на обговорення з’їзду та визначає дату і місце проведення з’їзду.

4. Перед початком обговорення питань на з’їзді обирається голова з’їзду, президія з’їзду, затверджується порядок денний з’їзду.

5. Організаційне, матеріальне та інше забезпечення проведення з’їздів керівників вищих навчальних закладів України покладається на Національну комісію регулювання освіти і науки.

6. З’їзд керівників вищих навчальних закладів України:

1) звертається з пропозиціями щодо вирішення питань діяльності вищих навчальних закладів до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб;

2) затверджує підготовлені учасниками з’їзду та подає органам державної влади, органам місцевого самоврядування пропозиції щодо розвитку вищої освіти, які підлягають обов'язковому розгляду;

3) затверджує підготовлені членами з’їзду пропозиції щодо типових (примірних) статутів вищих навчальних закладів, положень про структурні підрозділи вищих навчальних закладів;

4) затверджує підготовлені учасниками з’їзду висновки до проектів законів України, інших нормативно-правових актів з питань, що стосуються вищої освіти;

5) делегує своїх представників до Національної комісії регулювання освіти і науки України, який бере участь у її роботі з правом дорадчого голосу;

6) затверджує підготовлені учасниками з’їзду пропозиції до проекту закону про Державний бюджет України в частині, що стосується фінансування вищої освіти, та подає їх до Міністерства фінансів України


Стаття 52. Наукові товариства студентів і докторантів.
1. Наукові товариства студентів і докторантів діють на рівні вищих навчальних закладів та їх структурних підрозділів.

2.  Наукові товариства студентів і докторантів є органами громадського самоврядування в системі вищої освіти, що забезпечують захист прав та інтересів своїх членів у галузі науки, наукових досліджень, обміну знань.

3. Наукові товариства студентів і докторантів є громадськими організаціями, створеними відповідно до законів України з урахуванням особливостей, передбачених цим законом.

4. Наукове товариство набуває прав, передбачених цим законом, після набуття статусу юридичної особи.

5. Наукове товариство осіб, що навчаються, створюється виключно за наявності у своєму складі не менше трьох відсотків від загального числа осіб, що навчаються.

6. Особа, що навчається у вищому навчальному закладі, одночасно може бути членом лише одного наукового товариства в межах одного рівня.

7. Одночасно з припиненням особою навчання у вищому навчальному закладі припиняється членство такої особи у науковому товаристві студентів і докторантів.

8. Вищий навчальний заклад надає науковим товариствам у користування приміщення, офісну техніку та засоби зв’язку.

9. Вищий навчальний заклад за рішенням вченої ради надає науковим товариствам фінансову допомогу пропорційно до кількості членів цих організацій. Загальний обсяг наданої протягом календарного року допомоги не може бути меншим від половини відсотка річного бюджету вищого навчального закладу.

10. У разі реєстрації в одному вищому навчальному закладі двох і більше наукових товариств студентів і докторантів, у цьому вищому навчальному закладі створюється і діє Рада наукових товариств, до складу якої входять представники усіх зареєстрованих наукових товариств у кількості, пропорційній кількості членів кожної з таких організацій.

11. Наукове товариство студентів і докторантів:

1) розробляє та затверджує свій статут;

2) проводить та сприяє організації проведення наукових, освітніх та інших заходів;

3) популяризує наукову та науково-дослідну діяльність серед осіб, що навчаються;

4) вносить пропозиції до уповноважених органів та посадових осіб вищого навчального закладу щодо розвитку науки та наукових досліджень у вищому навчальному закладі;

5) виконує інші повноваження, передбачені статутом.


Розділ VІІI. ВИЩІ НАВЧАЛЬНІ ЗАКЛАДИ
Стаття 53. Типи вищих навчальних закладів
1. Публічний вищий навчальний заклад засновується за рішенням Кабінету Міністрів України уповноваженим ним органом центральної виконавчої влади, органу місцевого самоврядування або органу влади Автономної Республіки Крим для реалізації права громадян на здобуття вищої освіти, зокрема - безоплатно на конкурсній основі.

2. Приватний вищий навчальний заклад засновується за участі хоча б однієї фізичної або юридичної особи приватного права. Приватний вищий навчальний заклад засновується для реалізації права громадян на здобуття вищої освіти, зокрема - безоплатно на конкурсній основі.

3. Публічному вищому навчальному закладу передається у власність або на праві господарського відання майно, необхідне для здійснення наукової та освітньої діяльності. Об’єкти культурної та наукової спадщини загальнодержавного значення передаються вищим навчальним закладам у користування відповідно до закону.
Стаття 54. Структура вищого навчального закладу
1. Структура вищого навчального закладу визначається керівником вищого навчального закладу за погодженням із вченою радою.

2. Структурним підрозділом вищого навчального закладу, який забезпечує наукову та науково-педагогічну діяльність у галузі знань, науковому напрямку, є кафедра (департамент). У складі кафедри об’єднуються науково-педагогічні і наукові працівники, які ведуть наукову та викладацьку діяльність в одній або кількох суміжних галузях знань, в одному або споріднених наукових напрямах.

3. Для організації навчального процесу, проведення наукових досліджень можуть утворюватися:

1) факультети;

2) інститути як структурні підрозділи вищого навчального закладу, що не мають статусу юридичної особи;

3) коледжі як структурні підрозділи вищого навчального закладу, що не мають статусу юридичної особи;

4) науково-дослідні інститути як структурні підрозділи вищого навчального закладу, які не мають статусу юридичної особи;

5) тощо.

4. Інститутам, коледжам та науково-дослідним інститутам як структурним підрозділам вищих навчальних закладів статутом та/або рішенням вченої ради вищого навчального закладу можуть надаватися додаткові автономні права.

5. Керівники структурних підрозділів вищих навчальних закладів обираються загальними зборами науково-педагогічних працівників цього структурного підрозділу з подальшим затвердженням обраної кандидатури керівником вищого навчального закладу.


Стаття 55. Статус вищих навчальних закладів
1.Вищі навчальні заклади в Україні можуть засновуватися у статусі:

1) інституту як окремого вищого навчального закладу;

2) коледжу як окремого вищого навчального закладу.

2. Інститут здійснює освітню діяльність за першим та другим освітніми рівнями з наданням освітніх ступенів бакалавра та магістра, а також може здійснювати освітню діяльність за третім освітнім рівнем з наданням освітньо-нау­кового ступеня доктора філософії.

3. Коледж здійснює освітню діяльність за першим освітнім рівнем з наданням освітнього ступеня бакалавра.

4. Вищим навчальним закладам за результатами акредитації можуть надаватися статуси:

1) університету;

2) академії.

5. Статус університету надається багатогалузевому вищому навчальному закладу, який здійснює освітню діяльність, пов'язану із здобуттям освітніх ступенів бакалавра, магістра та освітньо-наукового ступеня доктора філософії із гуманітарних, економічних, природничих, технічних та інших напрямів науки, техніки, культури і мистецтв, військової справи, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, відповідний рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення, сприяє поширенню наукових знань та здійснює культурно-просвітницьку діяльність, за умови, якщо у ньому здійснюється навчання не менш, ніж за вісьмома галузями знань.

6. Статус академії надається вищому навчальному закладу, який здійснює освітню діяльність, пов'язану із здобуттям освітнього ступеня бакалавра і магістра, освітньо-наукового ступеня доктора філософії, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення, за умови, якщо у ньому присуджуються у спеціалізованих вчених радах освітньо-наукові ступені доктора філософії та наукові ступені доктора наук не менш як з двох наукових спеціальностей (за винятком мистецьких та військових вищих навчальних закладів (вищих навчальних закладів з особливими умовами навчання), вимоги до яких встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки). Освітня діяльність, пов'язана із здобуттям вищої освіти музичного спрямування, може здійснюватись у консерваторіях, які за статусом прирівнюються до академії.

7. З урахуванням досягнень та вкладу у розвиток вітчизняної та світової науки і освіти Президент України може надавати вищому навчальному закладу звання національного.

8. Вищому навчальному закладу, який має статус університету або академії та вагомі наукові здобутки, з метою розширення дослідницької та інноваційної діяльності, поглиблення інтеграції у світовий освітньо-науковий простір, Кабінетом Міністрів України може надаватися статус дослідницького університету/академії.

9. Державна програма розвитку дослідницьких університетів/академій та поло­ження про зазначені вищі навчальні заклади затверджується Кабінетом Міністрів України.

10. При вирішенні питання про надання вищому навчальному закладу статусу дослідницького Кабінет Міністрів України виходить з таких критеріїв:

1) місце вищого навчального закладу в національному чи міжнародному рейтингу вищих навчальних закладів, який враховує результати наукових досліджень;

2) рівень інтеграції у світовий освітньо-науковий простір;

3) видання вищим навчальним закладом міжнародних наукових журналів;

4) наявність матеріальної бази, достатньої для виконання комплексної програми фундаментальних і прикладних наукових досліджень;

5) успішна реалізація фундаментальних і прикладних наукових дослід­жень.

11. Дослідницьким вищим навчальним закладам на конкурсних засадах Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки та погодженням з іншими зацікавленими центральними органами виконавчої влади надається державне замовлення на виконання комплексної програми фундаментальних і прикладних наукових досліджень

12. Статус дослідницького університету/академії надається акредитованому вищому навчальному закладу за результатами експертизи, до якої залучаються іноземні експерти з числа провідних наукових та науково-педагогічних працівників.

13. Дослідницькому університету/академії надається право:

1) визначати пріоритетні напрями наукових досліджень та обсяги фінансування таких досліджень в межах бюджету вищого навчального закладу;

2) самостійно визначати спеціальності, за якими здійснюється підготовка магістрів, докторів філософії та докторів наук;

3) затверджувати склад спеціалізованих вчених рад;

4) перерозподіляти ліцензований обсяг прийому між галузями знань;

5) засновувати на власній базі інноваційні структури різних типів (наукові і технологічні парки, бізнес-інкубатори, малі підприємства тощо) на засадах поєднання інтересів освіти, науки , бізнесу і держави з метою створення високотехнологічної продукції.

1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка