Закон україни «Про вищу освіту»



Сторінка3/8
Дата конвертації30.12.2016
Розмір1.4 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8

Стаття 29. Стипендії
1. Студенти та докторанти, які навчаються у вищих навчальних закладах за денною формою навчання за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, мають право на отримання соціальних та/або академічних стипендій.

2. Академічні стипендії призначаються за результатами навчання у вищих навчальних закладах.

3. Академічними стипендіями є:

1) стипендії Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, іменні стипендії, які призначаються студентам і докторантам за результатами навчання, розміри та порядок призначення яких визначається відповідно до закону;

2) іменні або персональні стипендії навчального закладу;

3) ординарні (звичайні) академічні стипендії.

4. За особливі успіхи у навчанні, участь у громадській, спортивній та науковій діяльності студентам і докторантам можуть призначатися іменні або персональні стипендії навчального закладу, виплата яких проводиться у межах коштів, передбачених для виплати стипендій, у порядку та розмірах відповідно до положення про іменні або персональні стипендії вищого навчального закладу, що затверджується його керівником.

5. Соціальні стипендії призначаються на підставі нормативно-правових актів на отримання державних пільг і гарантій для окремих категорій громадян.

6. Студентам та докторантам, які навчаються згідно з угодами, укладеними між вищими навчальними закладами та фізичними або юридичними особами, стипендії можуть виплачуватися за рахунок коштів цих осіб, якщо це передбачено умовами укладеної угоди.

7. Призначення і виплата стипендій студентам та докторантам, які є іноземними громадянами та особами без громадянства, провадиться відповідно до міжнародних договорів України у порядку, встановленому законом.

8. З метою стимулювання студентів та докторантів, які навчаються за окремими пріоритетними для держави напрямами підготовки, встановлюється підвищена академічна стипендія.

9. Розмір мінімальної академічної та соціальної стипендії не може бути менше за прожитковий мінімум, встановлений законом.

10. Виплата соціальних стипендій здійснюється органами соціального захисту.

11. Призначення звичайних академічних стипендій здійснюється згідно з рейтингом, складеним у вищому навчальному закладі за результатами семестрового контролю студентів кожного курсу за кожною спеціальністю.

Критерії призначення іменних або персональних стипендій вищого навчального закладу затверджуються вченою радою вищого навчального закладу, у якому навчаються студенти.

12. Рішення про призначення звичайних академічних стипендій та іменних або персональних стипендій вищих навчальних закладів приймає керівник вищого навчального закладу на підставі подання стипендіальної комісії.

13. Кількість осіб, що отримують академічні стипендії, повинна становити не менше 70 відсотків від кількості осіб, що навчаються у вищому навчальному закладі виключно за кошти державного або місцевого бюджету.
Стаття 30. Стипендіальні комісії
1. Порядок використання коштів, передбачених на виплату звичайних академічних стипендій та іменних або персональних стипендій вищого навчального закладу, затверджується його керівником. Фінансовий звіт про використання коштів, передбачених на виплату цих стипендій, публікується на офіційному сайті вищого навчального закладу щорічно.

2. Для вирішення питань призначення та позбавлення звичайної академічної стипендії або іменної чи персональної стипендії вищого навчального закладу, заохочення кращих студентів за успіхи у навчанні, участь у громадській, спортивній та науковій діяльності, вищі навчальні заклади утворюють стипендіальні комісії. До складу стипендіальної комісії входять керівник навчального закладу, керівник фінансового підрозділу, представники кафедр вищого навчального закладу, що не займають адміністративних посад, представники вченої ради вищого навчального закладу або вчених рад структурних підрозділів закладу, представники організацій студентського самоврядування та представники виборних органів первинних профспілкових організацій співробітників вищого навчального закладу і осіб, що у ньому навчаються. Персональний склад та положення про стипендіальні комісії затверджується вченою радою вищого навчального закладу.

3. Особи, що навчаються, або організації студентського самоврядування, які вважають, що в питаннях призначення або позбавлення стипендії порушене чинне законодавство та чинні нормативні акти, мають право звернутися до стипендіальної комісії вищого навчального закладу з мотивованою заявою. Комісія розглядає заяву протягом не більше, ніж 10 днів з дня отримання заяви та повідомляє про своє рішення заявнику. Рішення стипендіальної комісії про призначення, позбавлення звичайної академічної стипендії або іменної чи персональної стипендії вищого навчального закладу публікуються на сайті вищого навчального закладу та є обов’язковим до виконання.
Стаття 31. Проходження студентами практичної підготовки
1. Студенти, які навчаються у вищих навчальних закладах, систематично проходять практичну підготовку в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях різних форм власності, вартість якої включається до загальної вартості навчання і не може оплачуватись додатково особою, що навчається.

2. Графік та термін проходження студентами практичної підготовки визначається вищим навчальним закладом.

3. Підставою для проходження практики студентами в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях різних форм власності є укладений вищим навчальним закладом із зазначеними організаціями договір. Вищий навчальний заклад оплачує проходження практики відповідно до договору.

4. Керівництво практичною підготовкою студентів оплачується органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією різних форм власності особі, яка згідно з посадовими обов’язками здійснює таке керівництво.

5. Під час проходження практичної підготовки студентами в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях різних форм власності на них поширюються трудові гарантії, передбачені законодавством про працю.

6. Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації різних форм власності можуть оплачувати виконувану студентом під час практичної підготовки роботу на умовах, передбачених укладеною між такою організацією та студентом цивільно-правовою угодою.


РОЗДІЛ V. НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНІ ПРАЦІВНИКИ
Стаття 32. Статус науково-педагогічних працівників
1. До науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу відносяться особи, які здійснюють наукові дослідження і викладають у вищому навчальному закладі дисципліни, передбачені навчальними планами, мають, як правило, освітньо-науковий або науковий ступінь та/або вчене звання, а також особи, які мають вищу освіту, значний досвід практичної діяльності у відповідній галузі знань і за рішенням вченої ради вищого навчального закладу здійснюють викладання навчальних дисциплін згідно навчального плану або керують проведенням навчальних практик.

2. Особа призначається на посаду науково-педагогічного працівника за результатами відкритого конкурсу строком на п’ять років.

3. Перелік посад науково-педагогічних працівників у вищому навчальному закладі затверджується вченою радою вищого навчального закладу.

4. До посад науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів належать :

1) керівник вищого навчального закладу;

2) заступники керівника вищого навчального закладу, діяльність яких безпосередньо пов’язана з навчально-виховним або науковим процесом;

3) керівники структурних підрозділів вищого навчального закладу та їх заступники, якщо їх діяльність безпосередньо пов’язана з навчально-виховним або науковим процесом;

4) професор;

5) доцент;

6) старший викладач;

7) викладач;

8) асистент;

9) старший дослідник;

10) методист.

5. Вченою радою вищого навчального закладу до категорій посад науково-педагогічних працівників можуть віднесені й інші посади, робота яких впливає на якість навчально-виховного процесу.
Стаття 33. Обов’язки науково-педагогічних працівників
1. Науково-педагогічний працівник зобов’язаний:

1) проводити наукові дослідження у відповідній галузі знань;

2) здійснювати викладання навчальних дисциплін з донесенням до студентів та докторантів доступних для них нових наукових досягнень з відповідної дисципліни;

3) дотримуватись вимог статуту та правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу.


Стаття 34. Права науково-педагогічних працівників
1. Науково-педагогічний працівник має право:

1) вибирати форми та методи науково-педагогічної діяльності;

2) використовувати матеріальні ресурси навчального закладу для проведення наукових досліджень у відповідній галузі знань;

3) розробляти робочі навчальні програми з відповідних навчальних дисциплін, з дотриманням вимог навчального плану, визначати методики навчання та контролю навчальних досягнень;

4) вносити пропозиції щодо змісту навчальних програм з відповідних дисциплін;

5) вносити пропозиції щодо змісту навчальних планів з відповідних напрямів (спеціальностей); такі пропозиції обов’язкові до розгляду вченою радою вищого навчального закладу;

6) вносити пропозиції щодо формування матеріальної бази навчального закладу відповідно до потреб вивчення відповідних навчальних дисциплін;

7) проходити наукове стажування у провідних вищих навчальних закладах України та зарубіжних країн не рідше одного разу на п’ять років загальною тривалістю не менше п’яти місяців із збереженням оплати праці.

2. Робочий час науково-педагогічного працівника визначається обсягом його навчальної, наукової, науково-методичної та організаційної роботи. Співвідношення між видами робіт науково-педагогічного працівника визначається вченою радою. Обсяг навчальної діяльності науково-педагогічних працівників протягом навчального року у формі лекцій, семінарів, практичних чи лабораторних занять не повинен перевищувати 600 навчальних годин та не повинен бути меншим за 150 навчальних годин.
Розділ VI. УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ВИЩОЇ ОСВІТИ
Стаття 35. Система вищої освіти
1. Система вищої освіти має функціональну та інституційну структуру.

2. Функціональна структура системи вищої освіти включає:

1) рівні вищої освіти;

2) освітні, освітньо-наукові та наукові ступені;

3) стандарти освітньої діяльності та стандарти змісту вищої освіти.

3. Інституційна структура системи вищої освіти включає:

1) вищі навчальні заклади всіх форм власності;

2) наукові установи, які здійснюють підготовку за третім освітнім рівнем для здобуття освітньо-наукового ступеня доктора філософії;

3) Національну комісію регулювання освіти і науки;

4) агенції зовнішнього забезпечення якості вищої освіти,

5) кваліфікаційні центри;

6) заклади, які здійснюють післядипломну підготовку осіб з вищою освітою для видів економічної діяльності, в яких додаткова професійна підготовка або періодичне підвищення кваліфікації передбачено актами законодавства України.


Стаття 36. Функції (завдання) Кабінету Міністрів України у сфері вищої освіти
1. Кабінет Міністрів України через систему органів виконавчої влади реалізує державну політику у сфері вищої освіти.

2. Нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України встановлюються:

1) перелік галузей та підгалузей знань, за якими здобувається вища освіта;

2) державні стандарти у сфері вищої освіти;

3) кількість державних грантів для здобуття вищої освіти за категоріями грантів;

4) обсяг державного замовлення для професійної підготовки фахівців з вищою освітою – магістрів, спеціалістів та магістрів професійного спрямування, дослідників;

5) нормативи оплати праці у публічних вищих навчальних закладах;

6) порядок прийому на навчання іноземців, направлених на навчання за міждержавними договорами та угодами.

3. Кабінет Міністрів України видає нормативно-правові акти з питань вищої освіти, у випадках, передбачених законом.

4. Кабінет Міністрів України:

1) за результатами акредитації надає вищому навчальному закладу статус дослідницького університету;

2) затверджує державні програми розвитку вищої освіти;

3) приймає рішення про заснування державних вищих навчальних закладів, засновником яких виступає орган державної влади;

4) здійснює реорганізацію публічних вищих навчальних закладів;

5) погоджує заснування комунальних вищих навчальних закладів;

6) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.


Стаття 37. Функції (завдання) центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки, інших центральних органів виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади
1. Центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки:

1) бере участь у формуванні державної політики у сфері вищої освіти, науки, професійної підготовки кадрів з вищою освітою;

2) розробляє програми розвитку вищої освіти;

3) організовує розробку державних стандартів у сфері вищої освіти;

4) здійснює контроль за дотриманням вимог державних стандартів вищої освіти, державне інспектування вищих навчальних закладів;

5) утворює Експертний комітет та експертні комісії в його складі і забезпечує їхню діяльність;

6) призначає керівника Експертного комітету;

7) вносить зміни до складу експертних комісій;

8) утворює апеляційні експертні комісії у випадках, передбачених законом;

9) здійснює міжнародне співробітництво з питань, що належать до його компетенції;

10) за дорученням Кабінету Міністрів України від імені держави виступає засновником державних вищих навчальних закладів;

11) здійснює фінансування вищої освіти, виплату звичайних, спеціальних та максимальних грантів для здобуття вищої освіти за кошти Державного бюджету України;

12) організовує аналітично-прогностичну діяльність у сфері вищої освіти, визначає тенденції її розвитку, вплив демографічної, етнічної, соціально-еконо­мічної ситуації, інфраструктури виробничої та невиробничої сфер, ринку праці на стан вищої освіти, формує напрями взаємодії з іншими ланками освіти, визначає стратегічні напрями розвитку вищої освіти відповідно до науково-тех­нічного прогресу та інших факторів, узагальнює світовий і вітчизняний досвід розвитку вищої освіти;

13) на конкурсних засадах розміщує державне замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою;

14) затверджує Умови прийому на навчання до вищих навчальних закладів;

15) встановлює порядок проведення зовнішнього незалежного оцінювання вступників до вищих навчальних закладів, затверджує програми зовнішнього незалежного оцінювання, перелік предметів та строки проведення зовнішнього незалежного оцінювання;

16) здійснює інші повноваження, передбачені законом.

2. Інші центральні органи виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади:

1) беруть участь у здійсненні державної політики у сфері вищої освіти, науки, професійної підготовки кадрів з вищою освітою;

2) за дорученням Кабінету Міністрів Україні від імені держави виступають засновниками державних вищих навчальних закладів;

3) здійснюють інші повноваження, передбачені законом.

3. Акти центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки, прийняті у межах його повноважень, є обов'язковими для інших центральних органів виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, вищих навчальних закладів незалежно від форм власності.

4. Центральний орган виконавчої влади у сфері соціальної політики забезпечує виплату соціальних стипендій та надання соціальних грантів студентам і докторантам.
Стаття 38. Експертний комітет та експертні комісії
1. Центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки здійснює управління якістю вищої освіти через Експертний комітет, який складається з експертних комісій.

2. Структуру та положення про Експертний комітет затверджує керівник центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.

3. Експертний комітет – установа при центральному органі з питань освіти і науки, відповідальна за розробку державних стандартів у сфері вищої освіти та виконання інших повноважень в оцінюванні якості вищої освіти, передбачених цих Законом. Експертний комітет також надає експертні висновки на вимогу Національної комісії регулювання освіти і науки. Експертний комітет складається з експертних комісій. Керівником експертного комітету призначається один із голів експертних комісій. Керівник Експертного комітету призначається на строк три роки.

4. Експертні комісії створюються для кожної галузі знань.

5. До складу експертної комісії включаються вчені, експерти з відповідної галузі знань, які мають стаж роботи у вищій освіті і науці не менше п’ятнадцяти років, освітньо-науковий ступінь та вчене звання, а також представники об’єд­нань роботодавців, професори провідних зарубіжних вищих навчальних закладів.

6. Особи, які працюють в одному вищому навчальному закладі, не можуть складати більше четвертої частини складу експертної комісії.

7. Строк повноважень члена експертної комісії не перевищує дев’яти років.

8. Кожні три роки склад експертної комісії оновлюється не менше, ніж на третину.

9. Експертна комісія має повноваження:

1) розробляти державні стандарти освітньої діяльності у сфері вищої освіти в частині, що стосується галузі знань;

2) розробляти державні стандарти змісту вищої освіти у відповідній галузі знань;

3) розробляти рекомендації щодо результатів навчання відповідно до вимог Національної системи професійних кваліфікацій та засобів їх оцінювання для відповідної галузі знань та освітніх і освітньо-наукових ступенів;

4) надавати експертний висновок про дотримання вищим навчальним закладом Державного стандарту освітньої діяльності і Державного стандарту змісту вищої освіти;

5) надавати експертний висновок про підтримку чи відмову в підтримці проекту Державного стандарту в сфері вищої освіти, розробленого закладами, установами, організаціями;

6) надавати експертний висновок щодо проектів рішень з питань змісту та якості вищої освіти у відповідній галузі знань, підготовлених органами виконавчої влади.

10. План роботи експертного комітету затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки строком на один рік.

11. Експертний комітет щорічно звітує центральному органу виконавчої влади у сфері освіти і науки про виконання плану роботи за минулий рік.

12. Органи виконавчої влади не можуть приймати рішення з питань змісту та якості вищої освіти, які не підтримані висновками експертної комісії з відповідної галузі знань. Спори з приводу висновків експертної комісії вирішуються апеляційною експертною комісією.

13. Апеляційна експертна комісія створюється центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки за власною ініціативою, за ініціативою органу виконавчої влади або за ініціативою вищого навчального закладу.

14. До складу апеляційної експертної комісії включаються професори не менше трьох провідних зарубіжних вищих навчальних закладів з різних країн світу.

15. Центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки здійснює фінансування Експертного комітету.

16. Робота експертів – членів експертних комісій оплачується погодинно в розмірі не меншому від подвійної тарифної ставки професора дослідницького університету. Голова та секретар експертних комісій обираються експертними комісіями строком на три роки і працюють у експертному комітеті на постійній основі.

17. Рішення експертної комісії приймаються на її засіданні.

18. Рішення експертної комісії, апеляційної експертної комісії скріплюються підписами більше половини експертів – членів комісії, які це рішення підтримали.


Стаття 39. Національна комісія регулювання освіти і науки
1. Національна комісія регулювання вищої освіти і науки є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України і Кабінету Міністрів України.

2. Національна комісія регулювання освіти і науки діє згідно з цим Законом та положенням, затвердженим Президентом України.

3. Національна комісія регулювання освіти складається з Комісії як колегіального органу та апарату Комісії.

4. Засідання Національної комісії регулювання освіти і науки є повноважним, якщо в ньому бере участь не менше двох третин її складу. Рішення з усіх питань приймаються більшістю від затвердженого складу Національної комісії регулювання освіти і науки.

5. Після закінчення строку повноважень Голова, заступник Голови або член Національної комісії регулювання освіти і науки продовжує виконувати свої обов'язки до призначення відповідно нового Голови, заступника Голови або члена Комісії.

6. Національна комісія регулювання освіти щорічно готує звіт про якість вищої освіти в Україні, її відповідність завданням сталого інноваційного розвитку суспільства, який подається Президентові України, Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України, а також формує пропозиції щодо законодавчого забезпечення конкурентоспроможності сфери вищої освіти.


Стаття 40. Повноваження Національної комісії регулювання освіти і науки у сфері вищої освіти
1.  Національна комісія регулювання освіти і науки:

1)  здійснює ліцензування вищих навчальних закладів, а також наукових установ, які здійснюють підготовку за освітньо-науковим ступенем доктора філософії;

2) затверджує перелік спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти за відповідними рівнями вищої освіти, та вносить до нього зміни за поданням вищих навчальних закладів, у тому числі з метою впровадження міждисциплінарної підготовки;

3) затверджує стандарти освітньої діяльності та стандарти вищої освіти, що розробляються Експертним комітетом;

4) акредитує спеціальності, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти;

5) за результатами акредитації надає вищому навчальному закладу статус університету або академії;

6)  розробляє та затверджує критерії оцінки якості освітньої діяльності (в тому числі наукових здобутків) вищих навчальних закладів України, за якими проводиться національний рейтинг вищих навчальних закладів України;

7) затверджує порядок висунення та обрання кандидатур до складу галузевих експертних рад Національної комісії регулювання освіти і науки та положення про них;

8) формує базу даних запроваджених вищими навчальними закладами спеціалізацій, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти за кожним рівнем вищої освіти;

9) акредитує спеціалізовані вчені ради та контролює їх діяльність;

10) розробляє та затверджує критерії і порядок атестації осіб, які здобувають наукові ступені, спеціалізованими вченими радами;

11) акредитує агенції зовнішнього забезпечення якості вищої освіти;

12) вирішує питання позбавлення наукових ступенів, а також розглядає апеляції на рішення про присудження наукових ступенів;

13) вирішує питання позбавлення вчених звань, а також розглядає апеляції на рішення про присвоєння вчених звань;

14) затверджує порядок присвоєння вчених звань вченими радами вищих навчальних закладів;

15) встановлює порядок скликання з’їздів для подання кандидатур до її складу;

16) здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами України і положенням про Національну комісію регулювання освіти і науки.

2. Національна комісія регулювання освіти і науки в межах своїх повноважень видає постанови, розпорядження та накази.

3. Акти Національної комісії регулювання освіти і науки, прийняті в межах її повноважень, є обов'язковими для вищих навчальних закладів, установ, у системі яких створено спеціалізовані вчені ради по присудженню освітньо-наукових та наукових ступенів і діють вчені (наукові, науково-технічні, технічні) ради, що приймають рішення про присвоєння вченого звання старшого дослідника, доцента та професора.

1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка