Закон україни «Про вищу освіту»



Сторінка2/8
Дата конвертації30.12.2016
Розмір1.4 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8

Стаття 14. Документи про вищу освіту
1. Встановлюються такі види документів, які засвідчують здобуття особою вищої освіти та відповідного освітнього, освітньо-наукового чи наукового ступеня (документи про вищу освіту):
1) диплом бакалавра;

2) диплом магістра;

3) диплом доктора філософії;

4) диплом доктора наук.

2. Невід’ємною частиною документа про вищу освіту є додаток європейського зразка, що містить інформацію про результати теоретичного та практичного навчання, здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про освітній ступінь та професійну кваліфікацію.

3. Форма документа про вищу освіту та додатка до нього встановлюється Кабінетом Міністрів України.

4. Документ про вищу освіту видається вищим навчальним закладом за результатами державної атестації особи.

У документі про вищу освіту бакалавра та магістра зазначається повне найменування вищого навчального закладу, який видав цей документ, а в разі здобуття особою вищої освіти у відокремленому структурному підрозділі вищого навчального закладу - також повне найменування цього підрозділу.

Документи про вищу освіту для осіб, які отримали державні гранти на здобуття вищої освіти, та тих, хто навчається за державним замовленням, виготовляються за рахунок коштів державного бюджету, а для осіб, які навчаються за кошти фізичних або юридичних осіб, вартість документів про вищу освіту включається у вартість навчання.

5. Відомості про документ про вищу освіту заносяться до Державного електронного реєстру документів про освіту.

6. Особа, відрахована із вищого навчального закладу до завершення навчання за певним освітнім рівнем, отримує академічну довідку встановленого центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки зразка.
Стаття 15. Документи про здобуття професійної кваліфікації
1. Вищий навчальний заклад має право видавати документ про проходження навчання для здобуття професійної кваліфікації. В документі вказуються результати теоретичного та практичного навчання з усіх предметів навчального плану професійної підготовки та державної атестації особи.

2. Рівень професійної кваліфікації особи оцінюється відповідно до вимог системи професійних кваліфікацій кваліфікаційними центрами. За результатами оцінювання видається документ про здобуття професійної кваліфікації.

3. Кабінет Міністрів України створює кваліфікаційні центри для зовнішнього оцінювання рівня професійної кваліфікації осіб, які бажають працювати в органах державної влади, в державних закладах та установах, на державних підприємствах, нести службу у Збройних Силах України.

4. Юридичні та фізичні особи мають право створювати кваліфікаційні центри для оцінювання професійної кваліфікації осіб за групами професій, видами економічної діяльності, галузями знань.

5. Результати незалежного оцінювання рівня професійної підготовки фахівців можуть бути використані для оцінювання якості вищої освіти, яку надає вищий навчальний заклад.

6. Відомості про документ про здобуття професійної кваліфікації заносяться до Державного електронного реєстру документів про освіту.


Стаття 16. Державний електронний реєстр документів про освіту
1. Відомості про кожен виданий документ про вищу освіту та документ про здобуття професійної кваліфікації заносяться до Державного електронного реєстру документів про освіту.

2. Державний електронний реєстр документів про освіту створюється цент­ральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, який є його розпорядником відповідно до Положення про Порядок ведення Державного електронного реєстру документів про освіту, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

3. До Державного електронного реєстру документів про освіту заносяться такі відомості:

1) відомості, що ідентифікують особу (прізвище, ім’я та по батькові, дата народження, місце народження, громадянство);

2) відомості про кожен документ про вищу освіту та документ про здобуття професійної кваліфікації, виданий особі: серія та номер документа, назва навчального закладу, який видав документ, дата видачі, підсумки навчання з усіх дисциплін, підсумки державної атестації.

4. Особі на її вимогу видається документ, який підтверджує запис у Державному електронному реєстрі документів про освіту. Документ засвідчується розпорядником Державного електронного реєстру документів про освіту.

5. Відомості Державного електронного реєстру документів про освіту надаються юридичним та фізичним особам для перевірки достовірності документів про вищу освіту та про здобуття професійної кваліфікації на безоплатній основі.

Внесення даних до Державного електронного реєстру документів про освіту для вищих навчальних закладів забезпечується на безоплатній основі.


Розділ ІІІ. Система Забезпечення якості вищої освіти
Стаття 17. Державні стандарти у сфері вищої освіти
1. В Україні діють два види державних стандартів у сфері вищої освіти:

1) Державні стандарти освітньої діяльності у сфері вищої освіти;

2) Державні стандарти змісту вищої освіти.

2. Державні стандарти у сфері вищої освіти затверджуються Національною комісією регулювання освіти і науки.


Стаття 18. Державні стандарти освітньої діяльності у сфері вищої освіти
Державний стандарт освітньої діяльності у сфері вищої освіти визначає вимоги до вищого навчального закладу залежно від його типу, галузей знань, спеціальностей, напрямів наукових досліджень, в яких ведеться освітня діяльність, освітніх і освітньо-наукових ступенів та професійних кваліфікацій, які надаються навчальним закладом.
2. Державний стандарт освітньої діяльності у сфері вищої освіти визначає:

1) вимоги до матеріального забезпечення вищого навчального закладу;

2) вимоги до методичного, науково-методичного та інформаційного забезпечення навчального процесу;

3) вимоги до кваліфікації науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу;

4) вимоги до документального забезпечення навчального процесу.

3. Зміни до Державного стандарту освітньої діяльності у сфері вищої освіти вносяться не частіше, як раз у п’ять років.

4. Дотримання вимог Державного стандарту освітньої діяльності у сфері вищої освіти є критерієм для надання вищому навчальному закладу державної ліцензії на здійснення освітньої діяльності у галузі знань за спеціальністю для здобуття особою певного освітнього чи освітньо-наукового ступеня, професійної кваліфікації.
Стаття 19. Державні стандарти змісту вищої освіти
1. Державні стандарти змісту вищої освіти затверджуються для кожної галузі знань.

2. Державний стандарт змісту вищої освіти затверджується окремо для кожної галузі знань, кожного напрямку підготовки, кожного освітнього рівня та професійної кваліфікації.

3. Державний стандарт змісту вищої освіти визначає вимоги до змісту вищої освіти через заплановані результати навчання здобувачів вищої освіти, обсяг кредитів для здобуття відповідного освітнього чи освітньо-наукового ступеня, перелік компетентностей, які мають набуватися особою в процесі навчання, форми державної атестації.

4. Для підготовки кадрів за державним замовленням для потреб Збройних Сил України, для галузей діяльності, що забезпечують безпеку людини та держави, державний стандарт змісту вищої освіти може включати перелік спеціальних навчальних дисциплін та обсяг кредитів для їх вивчення.

5. Недотримання вищим навчальним закладом Державного стандарту змісту вищої освіти є підставою для анулювання ліцензії на ведення освітньої діяльності у відповідній галузі знань, за відповідним напрямом чи спеціальністю для здобуття відповідного освітнього чи освітньо-наукового ступеня, професійної кваліфікації.

Стаття 20. Національна система професійних кваліфікацій
1. Національна система професійних кваліфікацій визначає вимоги до професійних кваліфікацій, що складають професійні стандарти, в т.ч. до тих, які здобуваються на основі вищої освіти, узгоджених з міжнародними рамками кваліфікацій.

2. Національна система професійних кваліфікацій визначає професійні стандарти для кожної спеціальності та кожного рівня кваліфікації.

3. Вищі навчальні заклади забезпечують професійну підготовку на основі освітніх ступенів вищої освіти відповідно до професійних стандартів Національної системи професійних кваліфікацій.

4. Утворення та функціонування Національної системи професійних кваліфікацій визначається окремим законом.


Стаття 21. Оцінювання якості вищої освіти
1. Забезпечення якості вищої освіти в Україні включає внутрішнє та зовнішнє оцінювання якості освітньої діяльності вищих навчальних закладів.

2. У вищих навчальних закладах створюються системи внутрішнього оцінювання якості вищої освіти.

3. Зовнішнє оцінювання якості вищої освіти у вищому навчальному закладі здійснюється агенціями зовнішнього забезпечення якості освіти за результатами навчання осіб, які здобувають чи здобули відповідні освітні чи освітньо-наукові ступені, рівні професійної кваліфікації, за результатами наукової роботи та іншими показниками діяльності вищих навчальних закладів.

4. Агенції зовнішнього забезпечення якості освіти різних форм власності здійснюють зовнішнє оцінювання результатів навчання осіб, які здобувають вищу освіту, якість навчального процесу у вищому навчальному закладі та надають за їх результатами рекомендації вищим навчальним закладам щодо поліпшення якості навчального процесу.

5. За результатами оцінювання результатів навчання осіб, які здобувають вищу освіту, що проводяться в обсягах державних стандартів змісту освіти, центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки може вносити Національній комісії регулювання освіти і науки України письмову пропозицію щодо анулювання ліцензії вищого навчального закладу у відповідній галузі знань, за напрямом підготовки чи спеціальністю.

6. Результати зовнішнього оцінювання результатів навчання, рівня професійної кваліфікації використовуються при акредитації вищого навчального закладу.

7. Центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки може замовляти дослідження якості вищої освіти на конкурсних засадах.

8. Щороку центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки готує і подає Верховній Раді України доповідь про стан та перспективи розвитку вищої освіти і науки.

9. Інформація про результати зовнішнього оцінювання якості вищої освіти є відкритою та публікується упродовж одного місяця після завершення оцінювання у засобах масової інформації і на офіційному сайті вищого навчального закладу. Обсяг та порядок оприлюднення встановлюється Національною комісією регулювання освіти і науки. Відповідальність за публікацію результатів зовнішнього оцінювання якості вищої освіти покладається на керівників вищих навчальних закладів.

Стаття 22. Агенції зовнішнього забезпечення якості освіти
1. Агенції зовнішнього забезпечення якості освіти різних форм власності здійснюють зовнішнє оцінювання результатів навчання осіб, які здобувають вищу освіту, якість навчального процесу у вищому навчальному закладі та надають за їхніми результатами рекомендації вищим навчальним закладам щодо поліпшення якості навчального процесу.

2. Агенції зовнішнього забезпечення якості освіти є неприбутковими організаціями державної чи приватної форми власності.

3. Агенції зовнішнього забезпечення якості освіти державної форми власності створюються Кабінетом Міністрів України для оцінювання якості вищої освіти у галузях знань та спеціальностях, що мають пріоритетне значення для захисту прав громадян, державного суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки тощо.

4. Агенції зовнішнього забезпечення якості освіти приватної форми власності засновуються юридичними особами приватного права та фізичними особами.

5. Одним із співзасновників агенцій зовнішнього забезпечення якості освіти приватної форми власності має бути вищий навчальний заклад.

6. Фінансування діяльності агенцій зовнішнього забезпечення якості освіти може здійснюватися за рахунок коштів Державного та місцевих бюджетів, внесків вищих навчальних закладів та з інших джерел, не заборонених чинним законодавством.

7. Агенції зовнішнього забезпечення якості освіти державної форми власності не можуть бути підпорядковані органам управління освітою.

8. Порядок діяльності агенцій зовнішнього забезпечення якості освіти державної форми власності визначається Кабінетом Міністрів України.

9. Керівники, штатні й позаштатні працівники, експерти агенцій забезпечення якості освіти не можуть бути включені до складу органів управління та громадського самоврядування вищих навчальних закладів.

10. Агенції забезпечення якості освіти мають право здійснювати свою діяльність після проходження акредитації в Національній комісії регулювання освіти і науки. Порядок проходження акредитації агенцій із забезпечення якості вищої освіти визначається Національною комісією регулювання освіти і науки.

11. Агенції забезпечення якості освіти, які протягом трьох років не здійснюють діяльність з оцінювання якості освіти, втрачають акредитацію.
Стаття 23. Науково-методичне забезпечення вищої освіти
1. Науково-методичне забезпечення вищої освіти включає підготовку навчальної, наукової і навчально-методичної літератури та забезпечення нею вищих навчальних закладів.

2. За науково-методичне забезпечення навчального процесу відповідає вищий навчальний заклад.

3. Експертний комітет та експертні комісії з галузей знань, утворені відповідно до вимог до цього Закону, забезпечують контроль за якістю навчальної, наукової та науково-методичної літератури: здійснюють незалежне рецензування видань, видають рекомендації щодо використання навчально-методич­ної та наукової літератури у навчальному процесі.

4. Центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки забезпечує видання наукової та науково-методичної літератури за кошти Державного бюджету на конкурсній основі в межах виділених асигнувань. Кошти від продажу літератури зараховуються до Державного бюджету України.


Розділ ІV. СТУДЕНТИ, ДОКТОРАНТИ ТА ІНШІ ЗДОБУВАЧІ ВИЩОЇ ОСВІТИ
Стаття 24. Студенти
1. До студентів (слухачів, курсантів, екстернів – надалі - студенти) вищого навчального закладу відносяться особи, які здобувають освітній ступінь бакалавра чи магістра.

2. Студент вищого навчального закладу зобов’язаний:

1) старанно і добросовісно навчатися відповідно до навчального плану обраного ним напряму підготовки чи спеціальності;

2) дотримуватись вимог статуту та правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу.

3. Студент вищого навчального закладу має право:

1) користуватися матеріальними ресурсами вищого навчального закладу для навчання та проведення наукових досліджень;

2) вибирати навчальні дисципліни з переліку, передбаченого навчальним планом, в кількості, що складає не менше двадцяти відсотків загального навчального навантаження;

3) вивчати навчальні дисципліни з відповідної чи суміжної галузі знань, які викладаються у вищому навчальному закладі, незалежно від обраної підгалузі чи спеціальності, та проходити підсумковий контроль знань, умінь і навичок;

4) проходити навчання за індивідуальним планом, якщо протягом останнього навчального року студент успішно виконував навчальний план і не мав академічних заборгованостей;

5) проходити навчання з відповідної галузі знань в іншому вищому навчальному закладі в Україні чи за кордоном і отримувати перезарахування отриманих кредитів в рамках виконання програми за основним навчальним планом;

6) на матеріальну допомогу та заохочення за результатами навчання;

7) на спеціальний навчально-реабілітаційний супровід відповідно до нозологічних показань за наявності обмежень життєдіяльності, пов’язаних з інвалідністю;

8) на вибір форми навчання під час вступу до вищого навчального закладу;

9) на безпечні і нешкідливі умови навчання, праці та побуту;

10) на безкоштовне користування бібліотеками, інформаційними фондами, навчальною, науковою та спортивною базами вищого навчального закладу;

11) на користування виробничою, культурною, побутовою, оздоровчою базами вищого навчального закладу у порядку, передбаченому статутом вищого навчального закладу;

12) на забезпечення гуртожитком на строк навчання осіб у порядку, встановленому законодавством;

13) на участь у науково-дослідних, дослідно-конструкторських роботах, конференціях, симпозіумах, виставках, конкурсах, представлення своїх робіт для публікацій;

14) на участь у заходах з освітньої, наукової, науково-дослідної, спортивної, мистецької, громадської діяльності, що проводиться в Україні та за кордоном, у встановленому законодавством порядку;

15) на участь в об’єднаннях громадян;

16) на отримання соціальної допомоги у випадках, встановленим законодавством;

17) на академічну відпустку або перерву у навчанні із збереженням окремих прав здобувача вищої освіти, а також на поновлення навчання у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки;

18) на захист від будь-яких форм експлуатації, фізичного та психічного насильства;

19) на отримання студентського квитка, зразок якого затверджується цент­ральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

4. Підставами для відрахування осіб, які здобувають вищу освіту, можуть бути:

1) завершення особою навчання для здобуття обраного освітнього чи освітньо-наукового ступеня;

2) заява особи про відрахування з вищого навчального закладу;

3) заява про переведення до іншого навчального закладу;

4) невиконання особою навчального плану в обсязі понад 10 кредитів.
Стаття 25. Докторанти
1. До докторантів вищого навчального закладу чи наукової установи відносяться особи, які здобувають освітньо-науковий ступінь доктора філософії.

2. Програма підготовки докторантів включає навчання та виконання самостійного наукового дослідження під керівництвом науково-педагогічного чи наукового працівника.

3. Докторант вищого навчального закладу зобов’язаний:

1) старанно і добросовісно навчатися відповідно до навчального плану обраної ним наукової спеціальності;

2) виконувати індивідуальний план підготовки дисертаційної роботи.

4. Докторант вищого навчального закладу має право:

1) користуватися матеріальними ресурсами вищого навчального закладу для навчання та проведення наукових досліджень;

2) вивчати навчальні дисципліни з відповідної галузі знань та суміжних галузей, які викладаються у вищому навчальному закладі, незалежно від обраного напряму навчання, та проходити підсумковий контроль знань, умінь і навичок;

3) першочергово захищати дисертацію в разі успішного виконання навчального плану;

4) проходити навчання за індивідуальним планом;

5) на матеріальну допомогу та заохочення за результатами навчання та наукової роботи.
Стаття 26. Академічна мобільність студентів та докторантів
1. Студенти та докторанти мають право короткочасно продовжувати навчання або вивчати окремі навчальні дисципліни чи проводити наукові дослідження з обраної ними галузі знань, напрямку наукових досліджень в іншому вищому навчальному закладі України чи за кордоном, як за кошти Державного чи місцевих бюджетів, так і за кошти, отримані з інших джерел, що не заборонені чинним законодавством.

2. Короткочасне (тимчасове) продовження навчання або вивчення окремих навчальних дисциплін чи проведення наукових досліджень з обраної студентом або іншою особою, що навчається, галузі знань, напрямку наукових досліджень в іншому вищому навчальному закладі України чи за кордоном не є підставою для відрахування такої особи з вищого навчального закладу або вчинення інших дій, що обмежують його академічну свободу.

3. Вищий навчальний заклад сприяє обміну студентами та докторантами з вищими навчальними закладами України та зарубіжними вищими навчальними закладами.

4. Обмін студентами та докторантами між вищими навчальними закладами України та вищими навчальними закладами зарубіжних країн не може бути обмежений міжурядовими угодами, укладеними Україною з відповідними зарубіжними країнами або поставлений в пряму залежність від укладення таких угод.

5. Умови навчання, побуту студентів та докторантів при здійсненні обмінів визначаються договорами між вищими навчальними закладами.

6. Вищий навчальний заклад може визнати еквівалентними власним та зараховувати кредити, здобуті під час навчання в іншому навчальному закладі за результатами навчання.

7. Особи, що мають право на продовження навчання або вивчення окремих навчальних дисциплін чи проведення наукових досліджень з обраної ними галузі знань, напрямку наукових досліджень в іншому вищому навчальному закладі України чи за кордоном, визначаються у вищому навчальному закладі за результатами конкурсу, порядок та умови проведення якого визначаються вченою радою приймаючого вищого навчального закладу.

8. Особи з інших навчальних закладів України чи з-за кордону, що мають право на продовження навчання або вивчення окремих навчальних дисциплін чи проведення наукових досліджень з обраної ними галузі знань, напрямку наукових досліджень у вищому навчальному закладі України, визначаються за результатами конкурсу, порядок та умови проведення якого визначаються вченою радою такого вищого навчального закладу.


Стаття 27. Студентське самоврядування
1. Студентське самоврядування – це право осіб, що навчаються, на вирішення питань їх навчання, побуту, захисту прав та інтересів і участі в управлінні вищим навчальним закладом.

2. Студентське самоврядування є однією з гарантій забезпечення академічної свободи та автономії вищих навчальних закладів. Студентське самоврядування здійснюється особами, що навчаються у відповідному вищому навчальному закладі, як безпосередньо, так і через органи студентського самоврядування, які обираються шляхом прямого таємного голосування.

3. Порядок здійснення студентського самоврядування визначається цим Законом, іншими законами, статутом вищого навчального закладу, а також положенням про студентське самоврядування.

4. Студентське самоврядування об’єднує всіх осіб, що навчаються у відповідному навчальному закладі. Особи, що навчаються у вищому навчальному закладі, мають рівні права та можуть бути обраними в робочі, дорадчі, виборні та інші органи студентського самоврядування.


Стаття 28. Органи студентського самоврядування.
1. Органи студентського самоврядування діють на принципах:

- добровільності, колегіальності, відкритості;

- виборності та звітності;

- рівності права студентів на участь у студентському самоврядуванні;

- незалежності від впливу політичних партій.

2. Студентське самоврядування здійснюється на рівні студентської групи, інституту (факультету), відділення, гуртожитку, вищого навчального закладу. Залежно від контингенту студентів, типу та специфіки вищого навчального закладу студентське самоврядування може здійснюватися на рівні курсу, спеціальності, студентського містечка, структурних підрозділів вищого навчального закладу.

Органи студентського самоврядування можуть мати різноманітні форми (парламент, сенат, старостат, студентський ректорат, студентські деканати, ради тощо).

Орган студентського самоврядування може бути зареєстрований як громадська організація відповідно до законів України з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Представницькі, виконавчі та контрольно-ревізійні органи студентського самоврядування обираються строком на один рік.

Керівник органу студентського самоврядування та його заступники можуть перебувати на посаді не більш як два строки.

Одночасно з припиненням особою навчання у вищому навчальному закладі припиняється участь такої особи в органі студентського самоврядування.

3. Органи студентського самоврядування:

1) беруть участь в управлінні вищим навчальним закладом в порядку, установленому цим Законом та статутом вищого навчального закладу, делегують своїх представників до робочих, консультативно-дорадчих та колегіальних органів вищого навчального закладу;

2) беруть участь в обговоренні та вирішенні питань удосконалення навчально-виховного процесу, науково-дослідної роботи, призначення стипендій, оздоровлення, побуту та харчування;

3) проводять організаційні, просвітницькі, наукові, оздоровчі та інші заходи;

4) беруть участь у заходах (процесах) щодо забезпечення якості вищої освіти;

5) захищають права та інтереси студентів;

6) вносять пропозиції щодо змісту навчальних планів та програм;

7) вносять пропозиції щодо організації наукової роботи студентів;

8) вносять пропозиції щодо розвитку матеріальної бази вищого навчального закладу, в тому числі з питань, що стосуються побуту та відпочинку студентів;

9) беруть участь у вирішенні питань забезпечення створення належних побутових умов проживання студентів у гуртожитках та організації харчування студентів;

10) приймають акти, що регламентують їх організацію та діяльність;

11) розпоряджаються коштами та іншим майном, які перебувають на їх балансі та банківських рахунках;

12) виконують інші функції, передбачені цим Законом та положенням про студентське самоврядування.

4. За погодженням з органом студентського самоврядування вищого навчального закладу приймається рішення про:

1) відрахування студентів з вищого навчального закладу та їх поновлення на навчання;

2) переведення осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі за державним замовленням, на навчання за контрактом за рахунок коштів фізичних (юридичних) осіб;

3) переведення осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі за рахунок коштів фізичних (юридичних) осіб, на навчання за державним замовленням;

4) призначення заступника декана факультету, заступника директора інституту, заступника керівника вищого навчального закладу, які відповідають за взаємодію адміністрації з органами студентського самоврядування;

5) поселення осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі, в гуртожиток і виселення їх з гуртожитку;

6) затвердження правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу в частині, що стосується осіб, які навчаються;

7) діяльність студентських містечок та гуртожитків для проживання осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі.

5. Пропозиції органів студентського самоврядування, внесені на розгляд, мають бути розглянуті наглядовою або вченою радою вищого навчального закладу, і за результатами має бути ухвалено мотивоване рішення про прийняття або відмову у прийнятті пропозицій та надано письмову відповідь.

6. Вищим органом студентського самоврядування є загальні збори (конференція) студентів, що:

1) ухвалюють положення про студентське самоврядування та статут організації студентського самоврядування, визначають структуру, повноваження та порядок проведення прямих таємних виборів представницьких та виконавчих органів студентського самоврядування;

2) заслуховують звіти представницьких, виконавчих і контрольно-ревізійних органів студентського самоврядування, дають їм відповідну оцінку;

3) затверджують порядок використання майна та коштів органів студентського самоврядування, підтримки студентських ініціатив на конкурсних засадах;

4) затверджують річний кошторис витрат (бюджет) органів студентського самоврядування, вносять до нього зміни та доповнення, заслуховують звіт про його виконання;

5) обирають контрольно-ревізійну комісію з числа студентів для здійснення поточного контролю за станом використання майна та виконання бюджету органів студентського самоврядування.

7. Адміністрація вищого навчального закладу не має права втручатися в діяльність органів студентського самоврядування.

8. Керівник вищого навчального закладу сприяє створенню належних умов для діяльності органів студентського самоврядування (надає приміщення, меблі, оргтехніку, забезпечує телефонним зв’язком, постійним доступом до Інтернету, відводить місця для встановлення інформаційних стендів тощо).

9. Фінансовою основою студентського самоврядування є кошти, визначені вченою радою вищого навчального закладу в розмірі не менш як 0,5 відсотка власних надходжень відповідного вищого навчального закладу.

Кошти органів студентського самоврядування спрямовуються на виконання їх завдань і здійснення повноважень відповідно до затверджених ними кошторисів.

1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка