Закон україни «Про вищу освіту»



Сторінка1/8
Дата конвертації30.12.2016
Розмір1.4 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8
Проект

вноситься народними депутатами України

Яценюком А.П.

Кличком В.В.

Тягнибоком О.Я.

Гриневич Л.М.

Оробець Л.Ю.

Павленком Р.М.

Розенком П.В.

Сичем О.М.

Фаріон І.Д.
ЗАКОН УКРАЇНИ

«Про вищу освіту»

(нова редакція)
Цей Закон відповідно до Конституції України встановлює засади правового регулювання відносин у системі вищої освіти України.
Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ. ПРАВО НА ВИЩУ ОСВІТУ

Стаття 1. Основні терміни та їх визначення

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

1) автономія вищого навчального закладу – це незалежність вищого навчального закладу від держави, органів публічної влади (органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим) та інших суспільних сил у прийнятті рішень стосовно освітньої діяльності, науково-дослідної роботи, інших пов’язаних з ними видів діяльності, а також адміністрування, внутрішньої організації та управління, майна і фінансів вищого навчального закладу, яка передбачає відповідальність закладу як центру вільної думки перед суспільством та державою за розвиток людського потенціалу, за науковий і технологічний прогрес суспільства;

2) агенція зовнішнього забезпечення якості вищої освіти – установа державної або приватної форми власності, яка здійснює оцінювання якості освітньої діяльності вищих навчальних закладів, у тому числі зовнішнє оцінювання результатів навчання, виробляє для них рекомендації та надає допомогу в організації системи забезпечення якості, готує звіти та інформує громадськість й усі зацікавлені сторони про якість вищої освіти в країні;

3) академічна свобода – це свобода наукових, науково-педагогічних працівників та осіб, які навчаються, щодо здобуття, поширення і розвитку знань шляхом навчання, науково-дослідної роботи, обговорення, документування, публікування, із використанням індивідуальних чи колективних форм роботи;

4) акредитація – процедура оцінювання якості освітньої діяльності вищого навчального закладу, включно з оцінюванням навчальних досягнень осіб, які здобувають тут освіту;

5) вища освіта – освіта високого рівня спеціалізації та складності, яка ґрунтується на повній загальній середній освіті і передбачає здобуття фундаментальної освіти з галузей науки та відповідної професійної підготовки;

6) вищий навчальний заклад – освітньо-науковий заклад, що має статус юридичної особи, основними завданнями якого є освітня діяльність щодо надання вищої освіти та проведення наукових досліджень;

7) вчене звання – професійна кваліфікація особи щодо здійснення наукової та науково-педагогічної діяльності; в Україні встановлюються вчені звання старшого дослідника, доцента, професора;

8) державний електронний реєстр документів про освіту – база персональних даних про присвоєння особам освітніх, освітньо-наукових та наукових ступенів із зазначенням підсумків навчання з усіх навчальних дисциплін та предметів;

9) доктор наук – вищий науковий ступінь, що здобувається на основі освітньо-наукового ступеня доктора філософії;

10) докторант – особа, яка проходить навчання на третьому освітньому рівні вищої освіти з метою здобуття освітньо-наукового ступеня доктора філософії у вищому навчальному закладі чи науковій установі на основі освітнього ступеня магістра;

11) європейська кредитно-трансферна система (ЄКТС) – орієнтована на студента система накопичення та трансферу (перенесення, перезарахування) кредитів, яка призначена для сприяння плануванню, наданню, оцінюванню, визнанню та підтвердженню навчальних дисциплін та кваліфікацій, а також для забезпечення мобільності студентів;

12) зміст вищої освіти - обумовлена цілями та потребами людини і суспільства система знань з певної галузі та суміжних галузей знань, умінь і навичок щодо застосування цих знань та здобуття нових знань у галузі, професійних, світоглядних і громадянських якостей, що має бути сформована в процесі здобуття вищої освіти;

13) кваліфікаційний центр – ліцензована відповідно до закону установа, що здійснює оцінювання результатів професійного навчання (набутих компетентностей) відповідно до затверджених стандартів професійної кваліфікації і надає особі за результатами оцінювання відповідну професійну кваліфікацію;

14) компетентність – здатність особи застосовувати знання, вміння, персональні, соціальні та/або методологічні навички при виконанні робочих завдань чи для аналізу ситуацій, для професійного та особистого удосконалення/розвитку;

15) кредит ЄКТС (кредит) – обсяг навчальної роботи студента чи іншого здобувача вищої освіти з вивчення навчальної дисципліни або іншого виду навчальної діяльності, що ґрунтується на навантаженні студента, необхідному для досягнення очікуваних результатів навчального процесу на певному рівні, які можна відповідним чином оцінити; навчальний рік складає 60 кредитів; обсяг одного кредиту становить 36 годин;

16) ліцензування – процедура визнання спроможності вищого навчального закладу здійснювати освітню діяльність щодо надання вищої освіти в певній галузі знань для здобуття особою певного освітнього, освітньо-наукового чи наукового ступеня та післядипломної освіти відповідно до вимог Державного стандарту освітньої діяльності та Державного стандарту змісту вищої освіти, зовнішнього забезпечення якості вищої освіти, оцінювання результатів професійної підготовки та інших освітніх послуг;

17) науковий працівник – особа, яка професійно займається науковою, науково-технічною, науково-організаційною або науково-педагогічною діяльністю та має відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання;

18) науково-педагогічна діяльність - педагогічна діяльність у вищих навчальних закладах та закладах післядипломної освіти, пов'язана з науковою та (або) науково-технічною діяльністю;

19) Національна система професійних кваліфікацій – сукупність механізмів правового, інституційного і фінансового регулювання правовідносин у сфері професійної підготовки, метою якого є забезпечення стандартизованої якості професійних кваліфікацій та їхньої відповідності поточним та перспективним потребам розвитку ринку праці та суспільства;

20) освітній ступінь – характеристика вищої освіти особи за обсягом здобутих знань, умінь, навичок та компетентностей у галузі знань; в Україні встановлюються освітні ступені бакалавра та магістра;

21) освітньо-науковий ступінь – характеристика вищої освіти особи за обсягом здобутих знань, умінь, навичок та компетентностей у галузі знань щодо здатності особи самостійно проводити наукові дослідження; в Україні встановлюється освітньо-науковий ступінь доктора філософії;

22) приватний вищий навчальний заклад – вищий навчальний заклад, одним із засновників якого є фізична особа чи юридична особа приватного права; приватний вищий навчальний заклад є юридичною особою приватного права;

23) професійна кваліфікація – характеристика особи за рівнем сформованості вмінь, навичок та компетентностей здійснювати певну професійну діяльність; в Україні на основі вищої освіти встановлюються професійні кваліфікації спеціаліста, магістра професійного спрямування, дослідника;

24) професійна освіта особи – певний обсяг компетентностей у сфері професійної діяльності, який забезпечує здатність особи виконувати завдання відповідного рівня складності; професійна освіта залежно від рівня складності виконуваних завдань може здобуватися на основі базової або повної середньої освіти та вищої освіти;

25) публічний вищий навчальний заклад – заснований уповноваженим органом публічної влади (органом державної влади, органом місцевого самоврядування, органом влади Автономної Республіки Крим) вищий навчальний заклад, який є юридичною особою публічного права; публічні вищі навчальні заклади можуть бути державними та комунальними;

26) результати навчання – сукупність компетентностей, що виражають знання, розуміння, уміння, цінності, інші особистісні якості, які набув студент після завершення освітньої / навчальної програми або її окремого компонента;

27) спеціалізована вчена рада – колегіальний орган, уповноважений присвоювати освітньо-наукові та наукові ступені на підставі розгляду поданих наукових робіт (дисертацій) в порядку, визначеному законом;

28) спеціальність – категорія, яка характеризує спрямованість і зміст навчання при професійній підготовці фахівця; визначається за об'єктом діяльності або функцією та предметом діяльності фахівця і відображає, насамперед, вид його діяльності і сферу застосування його праці;

29) сталий фонд (ендавмент) - сума коштів або вартість іншого майна, призначених для інвестування або капіталізації на строк не менше 36 місяців, пасивні доходи від якого призначаються для використання з метою благодійної діяльності в порядку, визначеному благодійниками або уповноваженими ними особами;

30) стандарт змісту вищої освіти – сукупність норм, які визначають зміст вищої освіти у відповідній галузі знань через заплановані результати навчання здобувачів вищої освіти;

31) стандарт освітньої діяльності у сфері вищої освіти - сукупність норм, які визначають вимоги до організації навчання у вищому навчальному закладі для здобуття відповідного освітнього чи освітньо-наукового ступеня;

32) якість вищої освіти – якісні та кількісні показники результатів навчання осіб, що здобули вищу освіту відповідного освітнього чи освітньо-наукового ступеня, які засвідчують рівень їх компетентності і здатності до професійної діяльності відповідно до напряму підготовки та спеціальності (спеціалізації);

33) якість освітньої діяльності у сфері вищої освіти – якісні та кількісні показники організації навчального процесу у вищому навчальному закладі, що включають показники забезпечення науковими та науково-педагогічними кадрами, інформаційними ресурсами, науково-методичними матеріалами, лабораторним та іншим обладнанням, необхідним для засвоєння знань, здобуття вмінь та набуття компетентностей у процесі підготовки фахівців у вищому навчальному закладі.


Стаття 2. Законодавство України про вищу освіту
1. Законодавство України про вищу освіту базується на Конституції України і складається з Закону України «Про освіту», цього Закону, Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

2. Якщо міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про вищу освіту, то застосовуються правила міжнародних договорів.


Стаття 3. Право на вищу освіту
1. Особи, які мають повну загальну середню освіту, мають право на доступ до вищої освіти.

2. Доступ осіб до вищої освіти здійснюється на конкурсній основі.

3. Особи вільні у виборі форми здобуття вищої освіти, вищого навчального закладу, галузі знань, напряму підготовки і професійної спеціальності.

4. Громадянин України має право один раз безоплатно, за рахунок коштів Державного чи місцевих бюджетів здобути вищу освіту кожного освітнього чи освітньо-наукового ступеня на конкурсній основі.

5. Громадянин має право повторно здобути певний освітній ступінь безоплатно, за рахунок коштів Державного чи місцевих бюджетів, у випадках, визначених законом.

6. Іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах постійно проживають на території України, мають рівні з громадянами України права на здобуття вищої освіти.


Стаття 4. Суб’єкти правовідносин у сфері вищої освіти
1. Суб’єктами правовідносин у сфері вищої освіти є:

1) вступники - особи, які мають право на доступ до вищої освіти відповідно до законодавства України та виявили бажання здобувати вищу освіту;

2) студенти, докторанти та інші здобувачі вищої освіти;

3) науково-педагогічні і наукові працівники;

4) вищі навчальні заклади;

5) наукові установи, які здійснюють підготовку за третім освітнім рівнем для здобуття освітньо-наукового ступеня доктора філософії;

6) агенції зовнішнього забезпечення якості вищої освіти;

7) кваліфікаційні центри;

8) експертний комітет;

9) Національна комісія регулювання освіти і науки;

10) центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки;

11) засновники вищих навчальних закладів;

12) інші центральні органи виконавчої влади, у підпорядкуванні яких є вищі навчальні заклади.
Стаття 5. Принципи освітньої діяльності у сфері вищої освіти
1. Освітня діяльність у сфері вищої освіти ґрунтується на принципах:

1) безперервності;

2) доступності;

3) верховенства права;

4) законності;

5) гласності;

6) об’єктивності;

7) неупередженості;

8) академічної свободи;

9) автономії вищих навчальних закладів;

10) рівного доступу до вищої освіти;

11) професіоналізму;

12) доброчесності;

13) самоврядування осіб, що навчаються;

14) поєднання інтересів засновників вищих навчальних закладів та осіб, що навчаються;

15) свободи вибору змісту вищої освіти, форм і методів навчання;

16) справедливої конкуренції вищих навчальних закладів;

17) відкритості системи вищої освіти;

18) інтеграції системи вищої освіти у світовий та європейський освітній простір;

19) незалежності системи вищої освіти від впливу політичних партій, громадських і релігійних організацій;

20) визнання вищої освіти пріоритетним напрямом діяльності держави;

21) пріоритетності загальнолюдських духовно-моральних цінностей;

22) органічного зв’язку зі світовою та національною історією, культурою, традиціями.
Стаття 6. Державна політика у сфері вищої освіти
1. Державна політика у сфері вищої освіти визначається цим Законом та іншими законодавчими актами України.

2. Метою вищої освіти є всебічний розвиток особистості, примноження інтелектуального потенціалу нації, підготовка висококваліфікованих фахівців для ринку праці.

3. Державна політика у сфері вищої освіти ґрунтується на принципах освітньої діяльності у сфері вищої освіти.

4. Реалізація державної політики у сфері вищої освіти покладається на Кабінет Міністрів України та орган центральної виконавчої влади у сфері освіти і науки.

5. Реалізація державної політики у сфері вищої освіти забезпечується шляхом:

1) створення та забезпечення рівних умов доступу до вищої освіти на конкурсних засадах;

2) державної підтримки здобуття вищої освіти особами, які виявили бажання та здатність вчитися;

3) надання особам, які навчаються у вищих навчальних закладах, пільг та соціальних гарантій у порядку, встановленому законом;

4) державної підтримки здобуття вищої освіти особами з особливими потребами (вадами) на основі спеціальних освітніх технологій;

5) підтримки та стимулювання наукових досліджень у вищих навчальних закладах;

6) забезпечення рівності усіх форм власності у системі вищої освіти;

7) правового забезпечення інтеграції системи вищої освіти України у європейську систему вищої освіти за умов збереження і розвитку досягнень та традицій української вищої школи;

8) підвищення якості загальної середньої освіти, розширення можливостей для громадян України щодо доступу до вищої освіти;

9) забезпечення збалансованої структури та обсягів підготовки фахівців з вищою освітою відповідно до потреб громадян та програм соціально-економіч­ного розвитку держави;

10) здійснення державного контролю за діяльністю вищих навчальних закладів в межах та у спосіб, визначений законами, з метою забезпечення реалізації єдиної державної політики у сфері вищої освіти в Україні.
Стаття 7. Мова (мови) навчання у вищих навчальних закладах
1. Навчання у вищих навчальних закладах України здійснюється державною мовою. Особи, які вступають на навчання до вищих навчальних закладів, повинні володіти державною мовою в обсязі, необхідному для вільної участі у навчальному процесі. Вищі навчальні заклади мають право використовувати у навчальному процесі літературу іноземними мовами.

2. Вищі навчальні заклади можуть забезпечувати викладання окремих курсів іноземними мовами, якщо метою цього є залучення до викладання провідних зарубіжних вчених, поглиблене вивчення іноземних мов, а також навчання іноземців. Перелік іноземних мов, якими може проводитися навчання, визначається статутом вищого навчального закладу.



3. За бажанням студентів вищий навчальний заклад створює можливості для вивчення відповідними групами студентів мови національної меншини в обсязі, що дозволяє професійну діяльність у вибраній галузі знань з використа­нням цієї мови.

4. Вивчення державної української мови як предмета у формі різних навча­льних курсів (мови професійного спілкування, культури мовлення, риторики тощо) обов’язкове у всіх вищих навчальних закладах.
Розділ II. СТРУКТУРА ВИЩОЇ ОСВІТИ.

ДОКУМЕНТИ ПРО ВИЩУ ОСВІТУ



Стаття 8. Освітні рівні вищої освіти
1. Перший освітній рівень вищої освіти передбачає засвоєння особою основ фундаментальних знань з відповідної галузі та набуття компетентностей, достатніх для їх практичного застосування. Нормативний обсяг навчання на першому рівні вищої освіти складає 180-240 кредитів.

2. Другий освітній рівень вищої освіти передбачає засвоєння особою фундаментальних знань з відповідної галузі та набуття компетентностей, достатніх для їх творчого застосування в практичній діяльності, початку дослідницької діяльності. Нормативний обсяг навчання на другому рівні вищої освіти складає 90-120 кредитів.

3. Третій освітній рівень вищої освіти передбачає здатність особи розв’я­зувати комплексні завдання в галузі професійної та/або дослідницько-іннова­ційної діяльності, що передбачає глибоке переосмислення наявних та створення нових цілісних знань та/або професійної практики. Нормативний обсяг навчання на третьому рівні вищої освіти складає не менше 30 кредитів і чотири роки для підготовки дисертації. Підготовка за третім освітнім рівнем у наукових установах здійснюється, як правило, у співпраці з вищим навчальним закладом.
Стаття 9. Галузі знань, галузі науки, напрями підготовки та напрями наукових досліджень
Перелік галузей знань та напрямів підготовки для здобуття особою вищої освіти, галузей науки та напрямів наукових досліджень затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 10. Освітні та освітньо-наукові ступені вищої освіти
1. Особам, які здобули вищу освіту відповідного рівня, надаються відповідні освітні та освітньо-наукові ступені:

1) освітній ступінь бакалавра надається особам, які здобули вищу освіту першого рівня;

2) освітній ступінь магістра надається особам, які здобули вищу освіту другого рівня;

3) освітньо-науковий ступінь доктора філософії надається особам, які здобули вищу освіту третього рівня і успішно захистили дисертацію в порядку, визначеному цим Законом;

2. Освітній ступінь бакалавра надається в певній галузі знань чи за напрямком підготовки.

3. Освітній ступінь магістра надається в певній галузі знань за спеціалізацією, визначеною вищим навчальним закладом.

4. Освітньо-науковий ступінь доктора філософії надається в певній галузі науки. У назві освітньо-наукового ступеня доктора філософії вказується галузь науки (доктор філософії у галузі фізики тощо). Водночас щодо докторів філософії, які здобули свої ступені в галузі філософії, медицини, права, ветеринарії, теології (богослов’я), вживаються терміни: доктор філософії, доктор медицини, доктор права, доктор ветеринарії, доктор теології (богослов’я). У випадках, коли дисертаційне дослідження виконано в суміжних галузях знань, освітньо-науковий ступінь доктора філософії надається у провідній галузі із зазначенням міжгалузевого характеру роботи. Освітньо-науковий ступінь доктора філософії є підставою для здобуття вчених звань старшого дослідника, доцента, професора.
Стаття 11. Науковий ступінь доктора наук
1. Науковий ступінь доктора наук у галузі знань присвоюється уповноваженими на те спеціалізованими вченими радами особам, що мають освітньо-науковий ступінь доктора філософії, отримали високі наукові результати та успішно здійснюють підготовку докторів філософії.

2. Науковий ступінь доктора наук може присвоюватися за результатами захисту опублікованих наукових результатів, як правило, у вигляді монографій, або за результатами захисту дисертації.

3. Вищі навчальні заклади та наукові установи можуть надавати послуги, пов’язані з підготовкою докторів наук.

4. Особи, які мають освітньо-науковий ступінь доктора філософії і вагомі наукові результати, можуть отримувати державні гранти для підготовки до здобуття наукового ступеня доктора наук.


Стаття 12. Професійні кваліфікації, що здобуваються на основі вищої освіти
1. Спеціаліст - професійна кваліфікація особи, яка має освітній ступінь бакалавра, пройшла відповідну професійну підготовку і має фундаментальні та спеціальні уміння та знання щодо узагальненого об'єкта праці (діяльності), достатні для самостійного виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

2. Магістр професійного спрямування - професійна кваліфікація особи, яка має освітній ступінь магістра, володіє фундаментальними і спеціальними уміннями та знаннями щодо узагальненого об'єкта праці (діяльності), достатні для самостійного виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для керівних посад у певному виді економічної діяльності.

3. Дослідник - професійна кваліфікація особи, яка має освітній ступінь магістра, володіє фундаментальними і спеціальними уміннями та знаннями щодо узагальненого об'єкта праці (діяльності), достатні для проведення наукових досліджень під керівництвом осіб, що мають освітньо-науковий або науковий ступінь.

4. Перелік професійних кваліфікацій спеціаліста та магістра професійного спрямування за спеціальностями встановлюються Національною системою професійних кваліфікацій.

5. Курс підготовки для здобуття професійної кваліфікації спеціаліста залежно від потрібного обсягу кредитів може бути інтегрований з навчальним планом першого освітнього рівня або надаватися в межах додаткового навчального часу після здобуття особою освітнього ступеня бакалавра. Нормативний обсяг навчання для здобуття професійної кваліфікації спеціаліста не перевищує 60 кредитів.

6. Навчальні плани вищого навчального закладу для першого освітнього рівня, як правило, передбачають здобуття хоча б однієї професійної кваліфікації на вибір студента.

7. Вищий навчальний заклад може самостійно визначати в рамках професійних кваліфікацій професійні спеціалізації, які будуть надаватися на базі освітнього ступеня бакалавра, з присвоєнням професійної кваліфікації спеціаліста і видачею відповідного документа вищого навчального закладу.

8. Документ про здобуття професійної кваліфікації видається особі за результатами зовнішнього незалежного оцінювання професійної підготовки.


Стаття 13. Безперервність вищої та професійної освіти
1. Принцип безперервності вищої та професійної освіти означає постійне підвищення особою свого освітнього та професійного рівня через різні форми освітньої підготовки.

2. Держава створює для громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, умови для підвищення рівня їхньої освіти, професійної підготовки чи здобуття нової професії.

3. Особа, яка здобула певний освітній ступінь, професійну кваліфікацію, має право на:

1) здобуття наступного освітнього чи освітньо-наукового ступеня в цій же чи суміжній галузі знань;

2) здобуття освітньо-наукового ступеня в іншій галузі знань;

3) здобуття інших професійних кваліфікацій на базі освітнього ступеня;

4) вивчення окремих дисциплін за програмами здобуття вищої освіти чи професійної підготовки;

5) післядипломну підготовку.

4. Вищі навчальні заклади в межах ліцензованих галузей знань та спеціальностей забезпечують надання освітніх послуг з метою забезпечення безперервності вищої та професійної освіти.

5. Вищі навчальні заклади і заклади післядипломної освіти в системі вищої освіти забезпечують післядипломну підготовку у формі:

1) асистентури-стажування, яка є основною формою підготовки науково-педагогічних, творчих і виконавських кадрів мистецького спрямування;

2) інтернатури, яка є обов’язковою формою первинної спеціалізації осіб за лікарськими та провізорськими спеціальностями для отримання кваліфікації лікаря-спеціаліста або провізора-спеціаліста;

3) лікарської резидентури, яка є формою спеціалізації лікарів-спеціалістів за певними лікарськими спеціальностями виключно на відповідних клінічних кафедрах для отримання кваліфікації лікаря-спеціаліста згідно з переліком лікарських спеціальностей, затвердженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров’я;

4) клінічної ординатури, яка є формою підвищення кваліфікації лікарів-спеціалістів, які пройшли підготовку в інтернатурі та/або резидентурі за відповідною лікарською спеціальністю;

5) перепідготовки - отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітнього ступеня та практичного досвіду;

6) спеціалізації - набуття особою вмінь і навичок виконувати окремі завдання та обов'язки, які мають особливості, в межах спеціальності;

7) розширення профілю (підвищення кваліфікації) - набуття особою вмінь і навичок виконувати додаткові завдання та обов'язки в межах спеціальності;

8) стажування - набуття особою досвіду виконання завдань та обов'язків певної спеціальності.

6. Особа, яка пройшла післядипломну підготовку, в тому числі перепідготовку, спеціалізацію, розширення профілю (підвищення кваліфікації), стажування і успішно пройшла державну атестацію, отримує відповідний документ про освіту.

  1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка