Закон україни про вдосконалення окремих положень соціальної політики верховна Рада 15 січня прийняла Закон про внесення змін до деяких



Скачати 287.97 Kb.
Дата конвертації05.03.2017
Розмір287.97 Kb.




ПРОМІНЬ

РЕАБІЛІТАЦІЙНА ГАЗЕТА УКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА СЛІПИХ

Видається з 7 січня 1989 року ● Понеділок, 23 лютого 2015 року ● № 4-8 (1272-1276)
ОФІЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ

ЗАКОН УКРАЇНИ

ПРО ВДОСКОНАЛЕННЯ ОКРЕМИХ ПОЛОЖЕНЬ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ
Верховна Рада 15 січня прийняла Закон про внесення змін до деяких

законодавчих актів щодо удосконалення окремих положень

соціальної політики

Законом встановлено тривалість відпустки для догляду за дітьми-інвалідами:

щорічну додаткову оплачувану відпустку 10 календарних днів для догляду за інвалідом з дитинства І групи підгрупи А;

відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше як до досягнення дитиною-інвалідом підгрупи А, якій виповнилося 6 і більше років 18-річного віку.

Крім того, із законодавства виключено положення про те, що за особами, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною і працюють на умовах неповного робочого часу, зберігається право на допомогу до досягнення дитиною трирічного віку.

Також продовжено виплату допомоги на дитину до досягнення нею 3-річного віку особам, яким призначена допомога при народженні першої дитини до 30 червня 2014 р. (нагадаємо, з 1 липня 2014 р. були змінені правила виплати допомоги). Таким чином, після досягнення дитиною 2-х років на наступні 12 місяців призначається щомісячна допомога у розмірі 130 гривень.

Законом спрощено механізм та перелік документів при призначенні допомоги при народженні дитини. Для цього в орган соцзахисту надається заява батьків та копія свідоцтва про народження дитини. За потреби додаткові відомості отримуватиме сам орган соцзахисту від установ, органів держвлади і місцевого самоврядування.
***

ПОСТАНОВА КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

10 від 21 січня 2015 року



Про Перелік анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, станів та захворювань, за яких відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду

(Друкується зі скороченнями)


Група інвалідності IА

Повна сліпота або концентричне звуження полів зору до 10 градусів від точки фіксації на обидва ока.

Поєднання сліпоти на обидва ока (коригована гострота зору нижче ніж 0,1 або концентричне звуження полів зору до 25 градусів від точки фіксації) із загальною соматичною патологією, що призводить до високого ступеня втрати здоров’я та повної залежності від інших осіб; або з ампутаціями нижніх кінцівок на рівні стегна або однієї верхньої кінцівки; або з повною глухотою.
Група інвалідності IБ

Двобічний анофтальм (відсутність очей, вроджені рудиментарні очні яблука).

Сліпота (гострота зору з переносною корекцією менше ніж 0,05 або концентричне звуження поля зору до 10 градусів від точки фіксації) на обидва ока внаслідок стійких незворотних змін.
Група інвалідності II

Стійкий повний птоз на обох очах після всіх видів відновного лікування та необоротні зміни органу зору з гостротою зору з переносною корекцією 0,05 – 0,08 або концентричним звуженням поля зору до 20 градусів від точки фіксації на обидва ока або на око, що краще бачить.


***

МІНСОЦПОЛІТИКИ ЗАТВЕРДИЛО НОВІ СТАНДАРТИ НАДАННЯ ПОСЛУГ СОЦПІДТРИМКИ НАСЕЛЕННЮ

Мінсоцполітики наказом від 5 січня 2015 р. за № 1 затвердило стандарти надання послуг соціальної підтримки населенню: Стандарт надання послуги з призначення і виплати одноразової матеріальної допомоги інвалідам та непрацюючим малозабезпеченим особам. Стандарт надання реабілітаційних послуг інвалідам та дітям-інвалідам. Положеннями Стандарту надання послуги з призначення і виплати одноразової матеріальної допомоги інвалідам та непрацюючим малозабезпеченим особам передбачено, що для призначення допомоги одержувачі або їх законні представники подають заяву уповноваженому органу за місцем проживання. Малозабезпечені особи, що не працюють, до заяви додають копії: паспорта; пенсійного посвідчення або посвідчення одержувача державної соцдопомоги; документа, що підтверджує реєстрацію в Реєстрі фізосіб-платників податків. Інваліди та діти-інваліди або один з батьків, опікун або піклувальник (законний представник) до заяви додають копії: паспорта або свідоцтва про народження дитини-інваліда; документа, що підтверджує реєстрацію в Реєстрі фізосіб-платників податків; медичний висновок про встановлення інвалідності. Обробка документів уповноваженим органом здійснюється протягом 30 календарних днів з дня подання заяви. Після перевірки документів формується справа одержувача і приймається рішення щодо надання або відмови в наданні допомоги. Виплата допомоги здійснюється за видатковими касовими ордерами шляхом отримання грошових коштів в касі Мінсоцполітики, поштового переказу або перерахування коштів на особисті банківські рахунки одержувачів. Допомога призначається і виплачується уповноваженим органом. У свою чергу в Стандарті надання реабілітаційних послуг інвалідам та дітям-інвалідам вказується, що для отримання послуги одержувачі або їх законні представники також подають заяву в уповноважений орган. До заяви додаються: меддовідка про встановлення інвалідності; індивідуальна програма реабілітації; паспорт або інший документ, що засвідчує особу; документ, що підтверджує реєстрацію в Реєстрі фізосіб-платників податків; документ про освіту; рекомендації територіального органу Держслужби зайнятості за результатами наданих профорієнтаційних послуг. Спеціаліст уповноваженого органу проводить співбесіду із заявником та приймає від нього необхідні документи, реєструє заяву в журналі реєстрації. Уповноважений орган розглядає повний пакет документів протягом 3 робочих днів. А термін надання самої послуги визначається згідно з індивідуальним планом реабілітації.


Від редакції

Залишається лише побажати, аби цю постанову якомога швидше було втілено у життя. Бо нерідко бувало так, що найрозумніші рішення вищого керівництва успішно «ховали» на місцях.

У Інтернеті вже з’явилися тривожні повідомлення. Користувачі соцмереж свідчать, що у деяких регіонах інвалідам призначають групу інвалідності по старому, роблячи вигляд, що нічого не знають про вищенаведену постанову. Тим самим інвалідів прирікають на повторне проходження усіх кабінетів, які пов’язані з повторним оглядом. Проте не слід забувати, що постанову затверджено не так вже й давно, 21 січня цього року, тож сподіваємось, що невдовзі ці непорозуміння буде виправлено.

ПРО «НІЧНІ» РІШЕННЯ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

ВІД 28 ГРУДНЯ 2014 РОКУ ЩОДО ПРАВ ЛЮДЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ

Дев’ятого лютого відбулася прес-конференція Уповноваженого Президента України з прав людей з інвалідністю Валерія Сушкевича на тему: «Люди з інвалідністю про «нічні» рішення Верховної Ради 28 грудня 2014 року щодо їхніх прав». Під час прес-кофенренції В. Сушкевич порушив деякі проблеми, що постали перед інвалідами.

«За моїм прогнозом, на цей час існує загроза щодо розкрадання коштів на протезування інвалідів, зокрема і воїнів АТО. З цього приводу я хотів би переговорити, після відповідних консультацій, з Мінсоцполітики», – сказав В. Сушкевич. З його слів, навколо цих грошей вже «розпочалася підозріла метушня». «Я відчуваю, що ці кошти будуть «рвати» деякі фірми і деякі лобісти», – додав він.

Водночас Уповноважений Президента з прав людей з інвалідністю висловив надію на те, що міністр соціальної політики Павло Розенко не допустить такого розвитку подій. «Я хотів би вказати на сильну принципову позицію міністра соцполітики Розенка, який, на мою думку, робить усе можливе, щоб кошти, які стосуються людей з інвалідністю, були використані цільовим чином», – наголосив Валерій Сушкевич.

Уповноважений Президента не обійшов своєю увагою і таке наболіле питання, як збереження пільг на проїзд. Ухвалений парламентом 28 грудня 2014 року Закон «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» має зовсім інший зміст, аніж той, який обговорювався перед його прийняттям.

Про це Валерій Сушкевич заявив на прес-конференції: «Не можна залишати людей з інвалідністю безправними під час війни. Народні депутати за це не голосували. Прошу повернути законодавство так, як передбачено було голосуванням 28 грудня вночі. Це принцип, це довіра людей до того, що говорить влада у парламенті, до народних депутатів».

Зі слів В. Сушкевича, під час розгляду цього проекту документа, на якому був присутній Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк, було чітко заявлено позицію уряду та парламенту – до 1 червня пільговий проїзд для інвалідів залишається без змін. Але в результаті отримали редакцію закону, де низку преференцій на проїзд для інвалідів скасовано. «Я заявляю офіційно, в законодавстві України зовсім інша редакція, яка позбавила усі категорії інвалідів проїзду в міжміському транспорті, а також є неоднозначність 11 пункту прикінцевих положень цього закону, який фактично позбавляє третю групу інвалідності преференцій на проїзд. Є й інші спірні моменти». В. Сушкевич сподівається, що така ситуація виникла через певні технічні проблеми. «Я свідомий, що можна якось списати на технічні негаразди, на помилки секретаріатів, працівників Верховної Ради, уряду, що щось не так записали у цьому законі», – зазначив він.

Уповноважений Глави держави з прав людей з інвалідністю вже звернувся до Голови Верховної Ради та Прем’єр-міністра з проханням привести законодавство у відповідність до того, за що голосували народні депутати. «Я хотів би щоб уряд і парламент усвідомили, що це треба виправити терміново», – сказав В. Сушкевич.


Від редакції

Втрата інвалідами по зору пільг на проїзд стане ще одним, і дуже важким, ударом по нашому з вами бюджету. Для тих інвалідів по зору, що працюють, це взагалі може стати чинником, який позбавить сеансу їхню працю, бо на більшості підприємств УТОСу надто маленькі зарплатні, щоб ще кожного дня витрачати чималенькі кошти на проїзд, особливо у великих містах, де доводиться діставатися до роботи кількома видами транспорту.

Сподіваємося і ми, що така загроза виникла лише через технічну помилку, і невдовзі усе стане на свої місця. Що ж до афер з протезуванням, то ситуація, на жаль, майже звична для нашої країни. Як каже народне прислів’я «Жалує цар та не жалує псар». Нерідко допомога, яку влада видавала народу, просто не доходила до своїх адресатів. Тож, треба подякувати Уповноваженому Президента України з прав людей з інвалідністю, що своєчасно «вдарив на сполох».


В ІМ’Я УКРАЇНИ!

БЛИСКУЧИЙ УСПІХ НАШИХ ПАРАЛІМПІЙЦІВ НА ЧЕМПІОНАТІ СВІТУ У СПОЛУЧЕНИХ ШТАТАХ АМЕРИКИ

Термінал «D» Бориспільського аеропорту вирував. Гуркотіли візки із речами, дзеленчали мобільники, чутно було звуки поцілунків, якими обмінювалися пасажири із родичами, які їх зустрічали або проводжали. Але серед цього звичного для аеропорту натовпу виділялася група журналістів та молоді із національними прапорами та транспарантами. «А кого ви зустрічаєте? – з помітним іноземним акцентом спитала одна пані. – Героїв?» Вона майже не помилилася.

23 січня цього року у Сполучених Штатах Америки, у місті Кейбл, стартував чемпіонат світу з лижних гонок та біатлону, на який прибули паралімпійські збірні з багатьох країн. Важке економічне становище, у якому перебуває наша держава, обумовлює жорстку економію в усьому. Під загрозою опинилася і участь наших паралімпійців у цьому чемпіонаті, але завдяки зусиллям Міністерства молоді та спорту та Національного комітету спорту інвалідів України і спонсорській підтримці Ощадбанку України, кошти усе ж знайшлися. Національна паралімпійська збірна із зимових видів спорту пройшла останні тренування у Західному реабілітаційно-спортивному центрі, про який ми писали у минулому випуску. До Кейбла вирушило всього чотирнадцять паралімпійців. П’ять спортсменів з вадами зору, дев’ять з порушеннями опорно-рухового апарату та п’ять спортсменів-лідерів (гайдів). Гайд – це спортсмен, який веде по трасі паралімпійця із порушенням зору.

У збірній вісім хлопців та шість дівчат. Середній вік команди двадцять два роки. Наймолодша учасниця Катерина Павленко має лише сімнадцять років. Найстарший – Михайло Ткаченко – той самий, що ніс прапор нашої країни під час відкриття Зимових паралімпійських ігор у Сочі – тридцять сім.

До складу команди увійшли спортсмени з дев’яти регіонів України: Вінницької, Чернігівської, Харківської, Черкаської, Сумської, Закарпатської, Миколаївської областей та, звичайно, Київської та міста Київ. Усі спортсмени на чолі із тренером збірної О. Нестеренком напружено тренувалися, готуючись до таких відповідальних змагань. І вони не підвели очікувань України.

Починаючи із 23 січня, коли чемпіонат розпочався, і до самого 1 лютого, коли його було завершено, збірна України здобувала перемогу за перемогою. При підведенні підсумків майже кожного змагання серед переможців на п’єдестал пошани піднімалися українці. А одного разу усі три місця вибороли наші спортсмени – Олександра Кононенко, Людмила Лященко та Ірина Буй. З теплом і повагою ставилися до наших спортсменів і господарі, і навіть суперники з інших команд. І було за що. Більшість наших паралімпійців здобули навіть по кілька нагород, успішно виступаючи у різних змаганнях, на різних дистанціях. Так Максим Яровий виборов дві золотих медалі, одну срібну та одну бронзову; Людмила Лященко п’ять срібних; Оксана Шишкова – три срібних. Та безпрецедентний рекорд поставила Олександра Кононенко. Вона здобула шість золотих та одну срібну нагороду. Саме її було визнано найкращим спортсменом чемпіонату.

У загальнокомандному заліку наша збірна посіла друге місце, зібравши до своєї скарбнички тридцять нагород: дев’ять золотих, одинадцять срібних та десять бронзових медалей, пропустивши уперед лише росіян, які завоювали п’ятдесят чотири медалі: двадцять чотири золотих, шістнадцять срібних та чотирнадцять бронзових. Та російська збірна і традиційно дуже сильна у «зимових» видах спорту, і чисельно майже у три рази перевищувала українців. Усі інші команди значно відстали від України. Судіть самі.

Команда Німеччини, яка здобула третє місце, отримала лише шість медалей: три золоті та три бронзові. Франція посіла четверте місце: одна золота, чотири срібних та одна бронзова медалі. Канада із одною золотою медаллю відійшла на п’яте. А господарі чемпіонату, американці, взагалі опинилися на шостому місці, не здобувши жодної золотої медалі. Їм довелося вдовольнитися лише чотирма срібними та трьома бронзовими медалями. Виявляється, не завжди дома стіни допомагають. У кінці турнірної таблиці зі ще менш вагомими результатами опинилися такі «зимові» країни, як Норвегія, Швеція та Фінляндія.

Тож успіх наших паралімпійців на чемпіонаті у Кейблі безумовно можна назвати блискучим. Такі спортсмени є справжньою гордістю держави.

Третього лютого цього року в аеропорту Бориспіль героїв Кейбла зустрічали Міністр молоді та спорту Ігор Олександрович Жданов, Президент та Уповноважений Президента України у справах людей з інвалідністю Валерій Михайлович Сушкевич, спонсори, депутати Верховної Ради, представники громадських організацій, родичі, вболівальники. І ось вони, наші герої, наша гордість. Приміщення немов розквітнуло: барви спортивних костюмів переможців, квіти, транспаранти, прапори, аплодисменти, радісні вигуки, усмішки, – усе це створювало неповторну атмосферу загального свята. Краще за все сутність події передавав напис на одному з плакатів: «Перемога паралімпійців в ім’я України». Відбувся брифінг, під час якого І.О. Жданов назвав виступ нашої збірної «гідним та блискучим». «Хочу подякувати вам і вклонитися за це свято», – сказав міністр, звертаючись до паралімпійців. Багато добрих слів почули наші спортсмени і від інших промовців. Щиро подякував усім, хто допоміг команді, попри усі труднощі, взяти участь у чемпіонаті, і тренер збірної О. Нестеренко. Самі паралімпійці присвятили свій успіх Україні та її захисникам. Після завершення брифінгу розпочалося спілкування журналістів з окремими спортсменами. Усміхнені, щасливі хлопці та дівчата охоче відповідали на запитання інтерв’юерів, які також були пройняті загальним настроєм перемоги. Та героїв з рук журналістів виривали близькі та друзі, які з таким нетерпінням чекали цієї зустрічі. І чи могло бути інакше?

І ось вже розійшовся святковий натовп і знов завирувало звичне життя терміналу. Але святковий настрій, радість від успіху наших хлопців і дівчат, гордість за рідну країну, яка породжує таких людей, залишився у серцях усіх учасників події. І саме заради цього: заради народу, заради рідної держави боролися і перемагали наші спортсмени. І що більше буде таких перемог, то сильнішою буде Україна.

Ех, дарма на запитання допитливої туристки, яка подумала, що тут має відбутися зустріч вояків, ми відповіли: «Ні, спортсменів». Треба було сказати: «Так, героїв. Героїв Кейбла».



Є. ПОЗНАНСЬКИЙ.

«Промінь».

ЧЕМПІОНАТ УКРАЇНИ З ДЗЮДО

32 СПОРТСМЕНИ З РІВНЕНЩИНИ СТАЛИ ЧЕМПІОНАМИ ТА ПРИЗЕРАМИ

2 – 3 лютого у приміщенні спортивного клубу «Олімпійські надії» м. Рівне відбувся чемпіонат України з дзюдо серед спортсменів з вадами зору, учасниками якого стали 57 спортсменів з Волинської, Дніпропетровської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Одеської, Тернопільської, Харківської, Хмельницької, Рівненської областей та міста Київ.

– У змаганнях брали участь члени збірної паралімпійської команди України, чемпіони Європи та світу. Наші паралімпійці – Наталія Ніколайчик, Юлія Галінська, Давид Харава та Олександр Косінов – достойно підтвердили свої результати, зайнявши перші місця, – прокоментував результати чемпіонату України начальник комунального закладу «Рівненський регіональний центр з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт» Рівненської обласної ради Віктор Кучер.

Чемпіонат України з дзюдо серед спортсменів з вадами зору дав можливість сформувати збірну команду України для участі у Кубку світу, який відбудеться з 18 по 23 лютого у місті Егер (Угорщина). З цих змагань розпочнеться завойовування ліцензій для участі у XV Паралімпійських іграх 2016 року, які відбудуться у Ріо-де-Жанейро (Бразилія).



ВІСТІ З ОБЛАСТЕЙ

ЗДОБУТКИ І ПЛАНИ

ПЕРВИНОК СТОЛИЧНОГО РЕГІОНУ

Спільне засідання правлінь Київської міської та обласної організацій Українського товариства сліпих відбулося 28 січня 2015 року у приміщенні Київської ТПО № 3. Підсумками своєї діяльності за 2014 рік поділилися представники первинних організацій столичного регіону і обговорили плани на рік 2015.

Гадаємо, ця інформація може зацікавити читачів «Променя» – як членів цих первинних організацій, так і інших, для обміну досвідом. Оскільки завдання кожної первинної організації й полягає в тому, щоб зарадити і надати необхідну допомогу та інформацію тим, хто входить до неї. Отже, чим живе столичний регіон сьогодні?

За підсумками звітів з’ясувалося, що лідером у 2014 році щодо кількості зібраної і наданої інвалідам по зору допомоги – коштів, продуктів, засобів побутової хімії тощо – виявилася Київська ТПО № 4, голова правління якої Олена Ясельська належить до надзвичайно активних і дієвих людей. З незначним відривом на другому місці опинилася Київська ТПО № 3, очолювана енергійною жінкою Тетяною Драчевською. А третє місце присудили Київській ТПО № 1 під керівництвом завзятої Олени Голубенко.

Також було підбито підсумки роботи в 2014 році бібліотек, клубів та куточків дозвілля, які діють на підприємствах та в територіальних організаціях УТОСу столичного регіону. Виявилося, що першість за результатами конкурсу-огляду роботи бібліотек та клубів здобули бібліотека та клуб Київського УВП № 4, на другому місці – УВП № 3, а серед куточків дозвілля стала переможцем ТПО № 3. Хоча й інші організації також проводили тематичні читання, вечори та здійснювали іншу культурно-масову роботу.

Особливо хотілося б розповісти про те, що, приміром, голова Київської ТПО № 1 УТОСу Олена Голубенко ініціювала збір допомоги для бійців АТО, яку було передано представнику Червоного Хреста, та переселенцям, котрі вступили до її організації. Також правління первинки відгукнулося на лихо, що сталось у родині одного з її членів – після загибелі зятя у зоні АТО, залишилася мала дитина. Ці заходи ніяк не афішувалися, просто хочеться зазначити, що люди не стають черствими і їм не байдужі події, які відбуваються в нашій країні.

До речі, близько десяти осіб, що приїхали з окупованих територій, були взяті на облік до київських первинних організацій УТОСу. За словами голови правління Київської міської організації Михайла Новосецького, були спроби налагодити контакти через волонтерів та лікарів столичних шпиталів з особами, що зазнали уражень зору внаслідок бойових дій. Але з причин душевної травми ці люди важко йдуть на контакт.

Серед планів на 2015 рік – проведення конкурсів, змагань і заходів, які розподілили за організаціями столичного регіону. Проте ми їх не будемо перераховувати, а краще потім поділимося своїми враженнями на сторінках «Променя». Також було визначено й одностайно підтримано, що огляд самодіяльних хорових колективів та вокальних ансамблів проводитиметься одночасно. Усі присутні довідалися й про те, що на цей рік збережено фінансування УТОСу на рівні минулого року, а пільги при оподаткуванні підприємств залишилися незмінними. Йшлося й про скасування пільг, зокрема на проїзд у приміському транспорті, під яке підпадають інваліди по зору з 1 червня 2015-го. Тож правління КМО намагається змінити цю ситуацію, поки ще є час, звертаючись до органів влади. Нагадаємо, що з прийняттям Верховною Радою України закону за № 76-VIII від 28 грудня 2014, зберігаються пільги як для інвалідів I групи, так і для їх супроводжуючих при користуванні міським транспортом, проте пільговий проїзд на приміському транспорті скасовується з 1 червня 2015 року. На цей час можна вдаватися до ще чинних постанов Кабінету Міністрів України за № 354 від 1993 і за № 555 від 1994 рр., якими передбачено право на пільговий проїзд у приміському транспорті, проте вони також можуть бути скасовані чи змінені. Тому звернення до відповідних установ щодо збереження пільг – основна позиція Центрального правління Українського товариства сліпих.

Також було запропоновано й підтримано ініціативу звернення УТОСу разом із головним офтальмологом України С.О. Риковим до Міністерства охорони здоров’я стосовно вирішення проблеми безкоштовного постачання ліків або придбання їх за фіксованими цінами для осіб, хворих на глаукому.

Які ж пріоритетні напрямки діяльності КМО УТОСу на цей рік? За словами її голови правління Михайла Миколайовича Новосецького, хотілося б добитися подальшого продовження протезування очей через міську програму «Турбота» та надання окулярів як засобу реабілітації. А також співпрацювати з програмами «Здоров’я киян» і «Соціальне партнерство». Не менш важливий і соціальний напрямок. Забезпечення членів організації не лише тифлозасобами та іншими речами, які вкрай необхідні незрячим, а також продуктовими наборами. Правління буде докладати зусиль, щоб діяла служба супроводу незрячих. «Заради реалізації цих кроків ми намагаємось співпрацювати з відповідними відомствами міської влади та з громадськими організаціями», – каже Михайло Миколайович.

Вже давно одним з пріоритетних напрямків діяльності КМО УТОСу є адаптація міського транспорту та вулиць до потреб інвалідів по зору. Подальше впровадження звукових світлофорів, внітрішнє та зовнішнє озвучення транспортних засобів, автобусів, тролейбусів тощо. Покращення освітлення підземних переходів і ще вирішення цілої низки проблем пересування незрячих у мегаполісі. Ще одним пріоритетом можна назвати виробничий напрямок. Київ – велике місто, у якому працють сотні промислових підприємств, налагодження співпраці з якими, може значно покращити становище УПП УТОСу. Наприклад, зазначимо, що Київське УВП № 4 планує виготовляти наколінники для військових. Тож треба шукати форми співпраці, які б були взаємовигідними як для промисловців, так і для підприємств Товариства сліпих. Для реалізації цього правління активно співпрацює із Департаментом промисловості та інновацій КМДА, Спілкою промисловців і підприємців, Федерацією роботодавців, низкою державних та приватних підприємств.

Ще один з напрямків – це знаходити людей з проблемами зору, причому як молодь, так і старшого віку, та запрошувати їх до УТОСу. І спонукати первинні організації проводити більше заходів, що були б до душі і під час яких можна невимушено поспілкуватися. «Сьогодні, в такий важкий час, а завтра він навряд чи буде легшим, – говорить Михайло Миколайович, – добре було б нам усім об’єднатися, але щоб це були не просто слова. Саме у своїх організаціях ми можемо зробити життя хоч трохи цікавішим. Дуже хочеться, щоб в нас це виходило і якомога більше людей були цим задоволені».



Інесса СИДОРІНА,

«Промінь».

НОВІ НАДХОДЖЕННЯ КНИГ

НА CD-R В БІБЛІОТЕКУ

И Дойль Артур Конан

Д 62 Номер 249: Рассказы [Электронный ресурс] / читает

Евгений Гайчук. – К, 2014. – 1 cd-r


И Дойль Артур Конан

Д 62 Пёстрая лента и другие приключения Шерлока Холмса

[Электронный ресурс]: Рассказы / читает В. Максимов,

В. Самойлов. – К., 2011. – 1 cd-r
И Дойль Артур Конан

Д 62 Пиратские рассказы [Электронный ресурс]: / читает А. Клюквин. –

К, 2014. – 1 cd-r



И Дойль Артур Конан

Д 62 Приключения бригадира Жерара [Электронный ресурс]: Роман /

читает Алексей Дубина. – К., 2014. – 1 cd-r


И Дойль Артур Конан

Д 62 Пять апельсиновых зернышек [Электронный ресурс] / читает

В. Максимов. – К., 2014. – 1 cd-r


ПЕРШЕ ВІТЧИЗНЯНЕ ВИРОБНИЦТВО

КЕРАТОБІОМПЛАНТАТІВ

Для надання спеціалізованої офтальмологічної допомоги сліпим хворим у Дніпропетровську започатковано виробництво кератобіомплантатів. Підприємство ДП «Біоімплант» МОЗ України не має аналогів у державі.

Планова виробнича потужність – 750 – 1 000 флаконів на рік. Це задовольнить потребу в препараті не лише Дніпропетровщини, але й України в цілому.

Метод наскрізної або пошарової кератопластики з використанням кератобіомплантату, виготовленого за найсучаснішими технологіями, дає змогу надати допомогу пацієнтам з ураженням рогівки, повернути їм зір і працездатність, а також знизити фінансове навантаження на державу. Лікування та подальша реабілітація перших 500 пацієнтів працездатного віку дозволить заощадити державі 4 – 5,7 млн грн щорічно.


Довідка:

Тяжкі ушкодження рогівки ведуть до повної або часткової втрати зору, зумовлюють стійку втрату працездатності та вихід на інвалідність людей працездатного віку. Утримання інвалідів по зору з рогівковою сліпотою коштує державі в середньому від 8 000 до 11 500 грн на рік на одну людину.

Кератобіомплантат – один із видів біоімплантатів для повної або часткової заміни у хворих ураженої рогівки ока з метою відновлення або поліпшення зору. Виготовляється зі складової частини ока донора-трупа, а саме кератолімбального диску, після підготовки і проведення необхідної репарації, обробки та консервації.

Дозволений для застосування у медичній практиці в Україні.



Прес-служба МОЗ України.


«ЗОЛОТИЙ ПТАХ»

1 лютого 2015 року в м. Вінниці стартує Всеукраїнський

пісенний фестиваль-конкурс «Золотий птах» для дітей

та молоді з обмеженими можливостями, організаторами якого

виступають громадська організація «Центр «Культурна

стратегія – ХХІ», торгова марка «RUTA» та Культурний центр «Галерея – ХХІ» за підтримки Міністерства культури України.

Іноземний партнер фестивалю-конкурсу – фонд ініціатив

для людей з обмеженими можливостями «PROOMNIBUS» (Польща).

У фестивалі-конкурсі можуть брати участь всі бажаючі з обмеженими фізичними можливостями, які мають талант до співу, віком від 10 до 27 років.

Фестиваль-конкурс буде проходити у два етапи:

відбірковий (1 лютого – 31 березня 2015 року), на стадії проведення якого всі бажаючі надішлють записи акапельного співу, а журі шляхом прослуховування відбере найкращих;

фінальний (15 – 17 травня 2015 року) у м. Вінниці, де шляхом відкритого вокального змагання професіональним журі будуть визначені найбільш талановиті.

Всі без виключення учасники фінального етапу фестивалю-конкурсу будуть нагороджені дипломами та цінними подарунками, володар «Гран-прі» отримає оздоровчу путівку від польського партнера.

Більш детальну інформацію про умови проведення фестивалю-конкурсу можна отримати на сайті www.intershik.com/gallery/ або за телефонами:

(0432) 65-65-92, (063) 170-44-80.



21 ЛЮТОГО – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ РІДНОЇ МОВИ
«Усі найголовніші іноземні мови можна вивчити за шість років,

але для вивчення своєї – недостатньо цілого життя»

Вольтер.

Рідна мова – це одночасно і культура, і оформлення думки. Різноманіття мов це величезне надбання людства. За даними ЮНЕСКО, у світі існує шість тисяч живих мов. Половина з них перебуває на межі зникнення. 96% мов використовує тільки 4% населення. 80% африканських мов не мають писемності. Щорічно вимирає десяток мов, і ця тенденція в майбутньому посилюватиметься. Цей день був установлений, щоб сприяти визнанню й використанню саме рідної мови, особливо це стосується мов національних меншин.

Для виживання мови необхідно, щоб нею говорило щонайменше 100 тисяч людей. У всі часи мови зароджувалися, існували, потім вимирали, іноді навіть не залишивши сліду. Але ніколи раніше вони не зникали настільки швидко. Об'єднання «племен» у державу досягалося на шкоду мовам. Для єдності країни було необхідно примусити людей говорити однією мовою.

З виникненням нових технологій національним меншинам стало ще важче домогтися визнання їхніх мов. Мова, не представлена в Інтернеті, більше «не існує» для сучасного світу. Отже, 81% сторінок в Інтернеті опубліковано англійською. Далі з великим відставанням ідуть німецька і японська мови, кожна по 2%, потім французька, іспанська і скандинавські мови, кожна по 1%. Решта всіх мов разом узяті навряд чи становлять 8% веб-сторінок.

За ініціативою «B@bel» ЮНЕСКО створило портал, який дозволяє національним меншинам, що перебувають у несприятливих умовах, отримати доступ до освіти й знань людства. ЮНЕСКО надає допомогу країнам, які хочуть зберегти своє культурне різноманіття, забезпечуючи якісне навчання мов національних меншин. Програма MOST працює над заняттями, покликаними сприяти рівно-сті між різними етнічними групами. Вона прагне запобігати й вирішувати етнічні конфлікти.

Визнання й пошана всіх мов є ключем до збереження миру. Кожна мова самобутня. Вона має власні вислови, які відображають менталітет і звичаї народу. Так само, як і наші імена, ми отримуємо рідну мову від нашої матері в дитинстві. Вона формує нашу свідомість, просочує закладеною в ній культурою.

Навіть притому, що глибоко проникнути в культуру іншої мови дуже важко, знання мов розширює наш кругозір і відкриває перед нами багатообразний світ. Знайомство з носіями інших мов дає можливість дізнатися про наші відмінності, здатне розсіяти страхи перед світом і зробити мислення вільнішим.

Якщо ми користуємося лише однією мовою, частина нашого мозку розвивається менше, наші творчі здібності багато що втрачають. Існує близько 300 слів, які у всіх мовах мають таке саме значення: я, ти, ми, хто, що, немає, все, один, два, великий, довгий, маленький, жінка, чоловік, є, бачити, чути, сонце, місяць тощо.

Але якщо ми візьмемо інші слова, наприклад, слово терпіння китайською (жень), то воно також позначає терпимість, терплячість...

Якщо французькою je t'aime (я тебе люблю) можна сказати подрузі, дитині, коханому, то це немислимо для інших мов, наприклад, для англійської або італійської, в яких існують різні слова для позначення поняття «любити».

Ще один приклад. В Індії близько тисячі шістсот мов і діалектів, ситуація дуже складна. Конституція гарантує всім громадянам право «зберегти» їхні мови, і всі етнічні та релігійні меншини мають право на управління в навчальних закладах. На ділі ж існує мовна ієрархія. Малі мови можуть зникнути, будучи заміне-ними англійською, яка сприймається як нейтральна мова, символ сучасності і належного соціального становища.


Де і коли народилася традиція

Міжнародного дня рідної мови?

Історія свята, на жаль, має дуже трагічне начало. Себто, святкуємо ми цей день з присмаком гіркоти. 21 лютого 1952 року в Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеші став днем полеглих за рідну мову. Минуло багато років. Тільки 1999 року на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний день рідної мови, а починаючи з 21 лютого 2000 року цей день відзначають і в Україні.

21 лютого – свято унікальне. Винятковість його в тому, що воно є і спільним, і водночас вузько родинним для людей, яких об'єднала спільна історична доля в єдиний моноліт – народ. Це свято – День рідної мови.

Мова – духовний скарб нації. Це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях. Змалечку виховуючи в собі справжню людину, кожен із нас повинен передусім створити у своїй душі світлицю, в якій зберігається найцінніший скарб – МОВА.

У Святому Письмі сказано: «Спочатку було Слово». Для кожної людини воно завжди спочатку. Немає народу, байдужого до рідної мови, до своєї землі, тієї, на якій він народився й живе. Батьківська хата, материнська мова, рідна земля – словосполучення, що несуть у собі величезний почуттєвий заряд. І нехай кожна доба, кожний народ наділяє образ своєї Вітчизни індивідуальними ознаками-атрибутами, мотив рідного слова в тому магнітному полі присутній постійно.

Як гул століть, як шум віків,

Як бурі подих – рідна мова,

Весняних пахощі листків,

Сурма походу світанкова,

Неволі стогін, волі спів,

Життя духовного основа.

(М. Рильський)



НОВІ НАДХОДЖЕННЯ КНИГ

НА CD-R В БІБЛІОТЕКУ

Р2 Донцова Дарья

Д 67 Чудовище без красавицы [Электронный ресурс]: Роман /

читает М. Иванова. – К, 2011. – 1 сс1-г


Р2 Донцова Дарья

Д 67 Экстрим на сером волке [Электронный ресурс]: Роман /

читает Т. Телегина. – К., 2011. – 2сс1-г



Р2 Донцова Дарья

Д 67 Эта горькая сладкая месть [Электронный ресурс]: Роман / читает

И. Ерисанова. – С изд.: 1\Л.: Эксмо, 2003. – К, 2011. – 1 сс1-г


У2 Романчук Леся

Р69 Не залишай... [Електронний ресурс] Кн.1: Сучасний український

роман / читає С. Дмитренко. – К., 2014. – 1сс1-г



У2 Романчук Леся

Р69 Не залишай... [Електронний ресурс] Кн.2: Роман / читає

С. Дмитренко. – К., 2014. – 1 сd-г


У2 Романчук Леся

Р69 Не залишай мене одну... [Електронний ресурс] Кн.3: / читає

С. Дмитренко. – К., 2014. – 1 сd-г


У2 Романчук Леся

Р69 Не залишай мене одну надовго... [Електронний ресурс] Кн. 4:

Роман / читає С. Дмитренко. – К., 2014. – 1 сd-г


У2 Романчук Леся

Р69 Не залишай мене надіє [Електронний ресурс] Кн. 5: Роман / читає

С. Дмитренко. – К., 2014. – 1 сd-г


У2 Романчук Леся

Р69 Не залишай мене віро [Електронний ресурс] Кн. 6: Роман / читає

С. Дмитренко. – К., 2014. – 1 сd-г


У2 Романчук Леся

Р69 Не залишай мене мудросте [Електронний ресурс] Кн.7: Роман /

читає Г. Шумська. – К., 2014. – 1 сd-г


У2 Романчук Леся

Р69 Не залишай мене любове [Електронний ресурс] Кн.8: Роман /

читає С. Дмитренко. – К., 2014. – 1сd-г


Р2 Булгаков Михаил

Б90 Рассказы [Электронный ресурс]: / читает М. Козий – К., 2014. –

1 cd-r


ВИДАТНІ УКРАЇНЦІ

БАТЬКО РЕНТГЕНІВСЬКИХ ПРОМЕНІВ

У цьому місяці виповнюється сто сімдесят років від дня народження Івана Пуглюя, геніального вченого, який міг стати одним із найвідоміших науковців в історії людства. Точніше, він ним і став, але… та все по порядку.

Іван Павлович Пуглюй народився 2 лютого 1845 року у селищі Гримайлів на Галичині, яка перебувала тоді під владою Австрійської імперії. У 1867 році Австрійська імперія перетворюється на Австро-Угорську, тому ми будемо так її називати і надалі.

Батько майбутнього генія, Павло Пуглюй, був заможною, шанованою людиною у рідному Гримайлові, і, нарешті, навіть став бургомістром. Родина була надзвичайно релігійна, Пуглюї належали до вірян греко-католицької церкви, тож і майбутнє свого сина бургомістр бачив саме у церковній кар’єрі. Іван, який дещо змінив власне прізвище і почав іменуватися Пулюєм, успішно закінчив теологічний факультет у Віденському університеті, але ще у ранній юності він захопився точними науками. Тож, отримавши диплом теолога, молодий галичанин не залишив Відня, а вступив на фізико-математичне відділення філософського факультету Віденського ж університету.

Після його закінчення молодий науковець працював викладачем у різних вишах Австро-Угорщини, не забуваючи про самоосвіту. Першим помітним успіхом видатного українця стало винайдення приладу для вимірювання механічного еквівалента теплоти, за який він у 1878 році отримав золоту медаль на Паризькій виставці. Закладом, у якому Іван Пулюй працював найдовше і в стінах якого зробив свої основні винаходи, стала Німецька вища технічна школа у Празі. У ній він працював з 1884 по 1916 рік. Саме завдяки йому в цьому закладі з’явився окремий курс електротехніки і навіть перша в Європі кафедра фізики та електротехніки. Та головним досягненням Івана Пулюя стало дослідження та фактичне відкриття X-променів, які ми тепер називаємо рентгенівськими.

Іще до того як Івана Полюя було запрошено до Праги, він працював у цьому напрямку. Заради цього він навіть навчився самостійно видувати скло, аби мати можливість робити для власних наукових потреб стільки трубок, скільки буде потрібно. Після низки досліджень з газорозрядними трубками він упритул наблизився до розгадки природи випромінювання, що породжується катодними променями. Як прямий наслідок цих успіхів у 1881 році ним була створена т.зв. «лампа Пулюя». Вона генерувала промені, які ми знаємо як рентгенівські. Саме за допомогою цього пристрою І. Пулюй зміг зробити перший у світовій історії знімок зламаної руки. Деякий час «лампа Пулюя» навіть випускалася серійно. Та пройшло лише чотирнадцять років, і В. Рентген після своїх винаходів став світовою знаменитістю, і, хоча ми зовсім не применшуємо талант цього дійсно видатного науковця, але «рентгенівські промені» назва така ж несправедлива, як і найменування цілої частини світу на честь географа, астронома, та письменника Амеріго Веспуччі в обхід дійсного відкривача Нового Світу Христофора Колумба. Як би не були ми вдячні В. Рентгену, але першість І. Пулюя не слід забувати. Так чому ж так сталося? Відповідь можна дати одним словом: «політика».

В останні роки ми звикли уявляти Австро-Угорщину такою собі гуманною державою, яка любила і поважала своїх українських підданих. Насправді усе далеко не так просто. «Клаптикова» імперія, у якій правляча німецька верхівка становила абсолютну меншість, дійсно була змушена лавіювати, заграючи з окремими народами, які так чи інакше потрапили під владу Відня. У цій складній та брудній грі українським підданцям цісаря відводилася роль противаги гордим полякам, які постійно марили відродженням власної держави. У Відні добре знали, якими складними були стосунки поляків та українців у минулому, тож прагнули мати з цього зиск. Ось із чим були пов’язані усі реверанси Відня щодо українців; та і реверансів цих було не так вже й багато. І водночас цісар та його оточення маніакально побоювалися повстання слов’янських народів, які, власне, і становили більшість підданих, тож ретельно слідкували, аби ці слов’яни не надто задирали носа. Тож, коли постало питання, кого визнавати винахідником диво-променів, слов’янин І. Пулюй не мав жодних шансів отримати якусь підтримку у конкуренції з німцем В. Рентгеном. Ні, у Відні розуміли, хто такий І. Пулюй: його цінували, давали йому ордени та почесні звання, але перше місце у такій справі не для слов’янина, вважали у Відні.

Щоправда, у 1916 році, коли Австро-Угорщина тріщала, як то кажуть, по швах, і цісарський уряд був зацікавлений у тому, аби згуртувати навколо себе усі народи імперії, вже важкохворому І. Пулюю запропонували очолити Міністерство освіти. Та старий вчений відмовився. Він розумів, що не зможе реально виконувати обов’язки через стан здоров’я.

Відомо також, що ще коли І. Пулюй був у розквіті сил, йому запропонували викладати у Київському університеті Святого Володимира. Для І. Пулюя це була вигідна пропозиція. Безумовно, що тоді він для захисту власних прав на першість у відкритті чудових променів міг спертися на підтримку Російської імперії, яка виступала як захисник усіх слов’ян. І. Пулюй погодився, але висунув умову, щоб лекції йому було дозволено читати українською мовою. Такого устав університету не передбачав, і І. Пулюй залишився у Празі.

Помер великий українець 31 січня 1918 року у Празі. І. Пулюй був незвичайною людиною. Науковець, викладач, автор патріотичних статей та брошур. Та головне, що зробив він – це його промені, і нехай хто хоче називає їх рентгенівськими. Ми ж з вами вже знаємо правду. Перед світлою пам’яттю творця схиляють голови тисячі українців. Вшановує її і «Промінь».



Підготував Є. ТЕЗЕЙ,

«Промінь».

СПРИЯЄМО АКТИВНОМУ

ПОШУКУ РОБОТИ

Профконсультаційний семінар для осіб з інвалідністю відбувся 26 січня у Луцькому міському центрі зайнятості.

Обмежена працездатність не позбавляє людей, що шукають роботу, права на працю. Люди з інвалідністю потребують соціального захисту та гідних умов життя. В семінарі, організованому для цієї категорії громадян, взяли участь 12 безробітних. Учасники заходу мали можливість ознайомитися зі станом регіонального ринку праці, перспективами зайнятості осіб з інвалідністю. Зацікавила присутніх інформація щодо додаткових гарантій працевлаштування та соціальних послуг, які надає служба зайнятості особам з інвалідністю. Обговорили питання, що стосуються Положення про порядок бронювання на підприємствах, в організаціях і установах робочих місць для працевлаштування громадян квотної категорії, опрацювали інформацію про пропозиції робочих місць для окремих категорій населення.

Фахівці центру зайнятості націлили безробітних на активний пошук роботи. Дуже важливо допомогти їм повірити у власні сили та сприяти профілактиці депресії.



ЛАСКАВО ПРОСИМО

НА НАШ САЙТ!
Так, без сторінки у мережі

Ніхто вже нині не живе;

По океану Інтернету

Й наш корабель тепер пливе!

Редакція повідомляє, що тепер на-ша газета має власний сайт, на якому розміщуються як матеріали, надруковані на шпальтах газети, так і ті, що з тих чи інших причин ми не змогли опублікувати.

Чекаємо вас на zaklyk.org.ua


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка