Закон України «Про інвестиційну діяльність»



Сторінка4/5
Дата конвертації23.05.2017
Розмір0.94 Mb.
1   2   3   4   5

Стадії життєвого циклу галузі; підприємства.

Однією з головних задач, що стоять перед інвестором, є вибір у якості об’єкту інвестування компаній і фірм тих галузей, що мають найкращі перспективи розвитку і можуть забезпечити найбільше високу ефективність інвестицій. Це стосується і вибору напрямів капітальних вкладень і придбання приватизованих об'єктів, і купівлі акцій. Основою такого вибору є оцінка і прогнозування інвестиційної привабливості галузей (підгалузей) економіки. Рівень інвестиційної привабливості напряму залежить від стадії життєвого циклу галузі. У ході своєї еволюції більшість галузей переходить від свого зародження до швидкого зростання, зрілості галузі та занепаду відповідно до загальноприйнятої класичної моделі життєвого циклу продукту.

І стадія — зародження галузі – характеризується великими витратами всіх ресурсів, причому результати його діяльності не покривають вкладених коштів, тобто галузь є збитковою. На цій стадії нова галузь починає свою діяльність, але вона ще не дає прибутку. Таким чином, основною характеристикою цієї стадії розвитку підприємства є безприбуткова, збиткова його робота. Але галузь нарощує обсяги реалізації, про що свідчить зростання обсягів реалізації її продукції.

ІІ стадія — зростання — галузь проходить у своєму розвитку три етапи: становлення, прискорене та уповільнене зростання.



  • На етапі становлення галузь проходить критичну точку – початок беззбиткової діяльності,

коли вартість усіх ресурсів, що були витрачені раніше, покриваються доходами. На цій стадії галузь ще не отримує прибутку, але вже не працює збитково. Починається формування стратегічного потенціалу галузі. Слід зазначити, що цей етап життєвого циклу розвитку галузі характеризується проходженням точки беззбитковості, отриманням першого прибутку, розмір якого починає збільшуватися високими темпами. Як правило, на цьому етапі галузь нарощує виробничий потенціал, збільшує обсяги виробництва і, як наслідок, обсяги реалізації.

  • Етап прискореного зростання характеризується достатньо інтенсивним збільшенням його активності. На етапі прискореного зростання галузь має великий резерв, великий потенціал зростання і тому розвиток компанії відбувається достатньо швидкими темпами, внаслідок чого починає зростати прибуток, який отримує підприємство на цьому етапі. За відносно короткий час доходи підприємства різко зростають.

  • На етапі уповільненого зростання темпи приросту реалізації залишаються незмінними, або починають падати, але зростання прибутків має місце. Можливості галузі наближаються до своєї межі, темпи розвитку уповільнюються. Галузь підходить до піку своєї активності, до піку своєї життєдіяльності.

ІІІ стадія — зрілості галузі. Вважається, що на цій стадії розвитку галузь досягає вершини успіху, піку доходів. Має місце стабільність надходження доходів. Загальний стан підприємства стабілізується, припиняється розширення виробництва, обсяги реалізації досягають максимуму; максимального значення досягає й прибуток, який отримує галузь. Проте цей етап розвитку може характеризуватися й іншим станом справ: прагнення підприємства на попередніх етапах життєвого циклу до високого прибутку без урахування фінансової безпеки діяльності (ліквідності) призводить до того, що хоча на цій стадії галузь й отримує великий прибуток, його ліквідність надзвичайно низька. Етап прискореного зростання (стадія ІІ ЖЦ розвитку галузі) також може закінчитися різким спадом (можливо навіть без проходження стадії уповільненого зростання та зрілості).

VI етап — занепад — характеризується різким зниженням обсягу прибутку, спадом ділової активності галузі. Цей етап зумовлюється головним чином агресивною політикою зарубіжних конкурентів, появою товарів-замінників, а також всезростаючим старінням ресурсів. Це стосується як матеріальних, так і кадрових, інформаційних та організаційних ресурсів.

Практика показує, що галузі проходять всі життєвого циклу і в підсумку переживають занепад, що характеризується тривалою втратою ринків збуту та прибутків. На етапі занепаду галузь може відновити свою діяльність та знову розвиватися за тим самим циклом, при умові застосовування інноваційних технологій. При виборі об’єкту інвестування, інвестору необхідно враховувати життєвий цикл галузі, в якій функціонує підприємство з метою отримання запланованих доходів від інвестування.

Визначення стадії життєвого циклу продукту базується на аналізі темпів зростання обсягу реалізації, проте для з’ясування стадії життєвого циклу галузі використання одного цього критерію є недостатнім.

Галузевий аналіз пропонує структурований аналіз і огляд конкретної галузі промисловості - її учасників і відмінні риси. Мета цього процесу складається у:

- виявленні потенціалу прибутковості галузі, чинників, що могли б скоротити прибутковість, чинників, що рухають потенціал прибутковості;

- підтримці конкурентної переваги за допомогою захисту від чинників, що могли б скоротити прибутковість;

- збільшенні конкурентної переваги за допомогою сприятливого впливу чинників, що рухають потенціал прибутковості;

- активному прийнятті змін у галузевій структурі.

Аналіз галузі формується у сполученні промислової економіки й області стратегії. Розвиток промислової економіки конкретної галузі багато в чому визначається стадією її життєвого циклу. Для встановлення цієї стадії для конкретної галузі промисловості рекомендується поряд з темпами зростання обсягу реалізації використовувати рівень прибутковості (збитковості) галузі. Саме ця комбінація взаємозв’язку вищезазначених параметрів дозволяє сформувати матрицю визначення певної стадії життєвого циклу галузі (табл. 1).

Література:

Прагнення Росії до збільшення експорту енергоносіїв, а Європи — до диверсифікації джерел поставок приводять до високих обсягів замовлень на продукцію українських трубних компаній та підвищення інтересу інвесторів до їхніх цінних паперів. Тому особливу увагу привертають об'єкти нафтогазової, трубної та енергетичної промисловості, а також споживчого сектору.

Інвестиції із країн ЄС дуже важливі для української економіки. Розширення ЄС на Схід, найімовірніше, матиме позитивний вплив на потоки прямих європейських інвестицій в Україну. Останні хвилі розширення ЄС (у 2004-му та 2007-му роках) надали нові можливості для розвитку співпраці України з Євросоюзом, у тому числі в контексті залучення європейського капіталу. Компанії Євросоюзу в рамках реалізації стратегій розвитку розглядатимуть можливості подальшого розширення діяльності, нових ринків та факторів продуктивності. Цим може скористатися Україна, яка має порівняно нижчі витрати на кваліфіковану робочу силу, місткий внутрішній ринок (у разі подальшого зростання ВВП та продуктивності праці) та розташована на кордоні розширеного ЄС. Необхідно відзначити, що бар'єри і ризики для інвестицій залишаються досить високими. У рішенні Ради національної безпеки і оборони України «Про хід виконання рішень Ради національної безпеки і оборони України щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні» від 15 червня 2007 року зазначається: «Інвестиційний клімат у державі надалі залишається несприятливим через недостатній рівень захисту права власності, в тому числі державної, а також недосконалість законодавства з корпоративного управління та низьку корпоративну культуру».

[ред.]


Шляхи підвищення інвестиційної привабливості України
Підготовку та реалізацію заходів щодо поліпшення інвестиційного клімату і залучення іноземних інвестицій потрібно здійснювати у визначеній послідовності, тобто за такими етапами:

дослідження інвестиційного потенціалу України;

вибір пріоритетних галузей та технологій;

розробка способів залучення інвестицій;

реалізація розробленої політики та контроль за її виконанням

Золото - різновид інвестицій в капітал


Одним з головних передумов успішної інвестиційної діяльності є низький рівень інфляції та передбачуваність рівня цін в економіці. Для цього необхідні, по-перше, контроль за доходами та видатками бюджету, а по-друге, розв'язання проблем боргового тягаря. Також доцільно було б розробити механізм переливу фінансових ресурсів з галузей, де вони є у відносному надлишку, у галузі, де є потреба в капіталі.
Поряд з тим, важливого значення набувають програми реструктуризації банківської системи, оскільки капітал українських банків становить приблизно 10 % від ВВП. Приплив інвестиційних капіталів через банківський сектор може позитивно вплинути на зростання і розвиток української економіки за рахунок присутності іноземних банків на вітчизняному ринку. Але НБУ має проводити зважену політику з метою підвищення рівня надійності банківської системи України. НБУ необхідно спростити правила залучення інвестицій в Україну, які передбачають відкриття місцевих рахунків в українських банках та використання українських посередників.
Слід також запровадити просту і зрозумілу систему оподаткування, яка б передбачала формалізований, а не індивідуальний (з урахуванням бізнес-інтересів) характер стягнення податків. Важливе місце відводиться створенню технологічних парків, що передбачає державну фінансову підтримку, цільові субсидії та податкові пільги для іноземного капіталу.
Інвестиційний потенціал України характеризується високою неоднорідністю, тому інвестиційну політику необхідно проводити виходячи з можливостей і потреб розвитку кожного регіону. Так, у Західному регіоні ефективними можуть бути виробництва з використанням місцевих природних ресурсів (сірки, калійної солі, нафти, газу), а також розвиток мережі оздоровчих курортно-туристичних комплексів. У Донецько-Придніпровському регіоні потрібні реконструкція й технічне переобладнання шахт, металургійних і технічних виробництв на базі безвідходних, маловідходних та екологічно чистих технологій. У Південному регіоні найбільш вигідними є реконструкція та технічне переоснащення портового господарства, розвиток виробництва обладнання для харчової та консервної промисловості, розширення мережі оздоровчих курортно-туристичних комплексів. На територіях, забруднених унаслідок аварії на ЧАЕС, поряд із запровадженням унікальних наукових досліджень, необхідно використовувати найновітніші технології та здійснювати комплекс заходів з їх екологічного, економічного та соціального відродження.
Для стимулювання внутрішніх інвестицій, які є також невід'ємною складовою інвестиційної привабливості України, є виправданим надання пільг малому та середньому бізнесу, запропонування до реалізації вже розроблених інвестиційних проектів, що потребує створення спеціальних інформаційно-економічних підрозділів на рівні регіонів.
Важливо підвищити ефективність діяльності антимонопольних органів України, оскільки спостерігається тенденція до створення «регіональних монополій». Водночас укрупнення експортоорієнтованих компаній у металургійній та хімічній галузях дозволило б їм знизити витрати і посилити вплив на формування світової ціни на їх продукцію. Особливу увагу слід приділити захисту прав власності, у тому числі інтелектуальної. Україна є активним членом Світової організації інтелектуальної власності, але незважаючи на це наша держава залишається транзитним пунктом, місцем зберігання контрафактної продукції, що виробляється в Росії та інших країнах.
Підвищення конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості економіки повинно стати стратегічним завданням. Стан виробничих фондів незадовільний, і Україна стоїть на порозі техногенної катастрофи. Її інфраструктурні галузі настільки застаріли, що ігнорувати цей факт більше неможливо. Подібні активи не можуть бути надійною базою конкурентної боротьби та інвестиційної привабливості. Слід ураховувати й те, що інвестиції в їх оновлення не вигідні приватному капіталу. З численних невирішених питань у першу чергу слід вибрати лише кілька ключових напрямів, які будуть здатні генерувати реальне піднесення всіх інших сфер економіки. За даними Державного комітету статистики України, у І кварталі 2008 року обсяги інвестицій в основний капітал зросли проти відповідного періоду минулого року на 10,4 % і склали 34,1 млрд. грн. Найбільше збільшення інвестиційної активності зафіксовано у сфері наземного транспорту (179 %), оптової торгівлі (158 %), торгівлі автомобілями (153 %) та будівництві (144 %).
Разом із тим, у сферах водного й автомобільного транспорту, пошти та зв'язку і деяких інших інвестиційна активність сповільнилася. Основними джерелами капітальних інвестицій були власні кошти підприємств і організацій (63 % від загального обсягу), а також кредити банків та інші позики (14,5 %). За рахунок коштів державного та місцевих бюджетів освоєно 1 млрд. 818 млн. грн., що складає 4,7 %.
Досить позитивним моментом є те, що необхідність поліпшення інвестиційного клімату усвідомлюється і урядом, і Президентом України. Це одне з пріоритетних завдань економічної політики держави, про що свідчать затвердження концепції Державної цільової програми формування позитивного міжнародного іміджу України на 2008—2011 роки і створення Ради інвесторів при Кабінеті Міністрів України, до складу якого входять представники провідних компаній.

[ред.]


Джерела
1. Гаврилюк О.В. Інвестиційний імідж та інвестиційна привабливість України // Фінанси України. — 2008. — №2 (147). — С.68-81

2. Земельний кодекс України №2768-||| від 25 жовтня 2001 року.

3. The Group of States against Corruption (GRECO) Publishes its Report on Ukraine. Strasbourg, 29/10/07. — http://www.coe.int/t/dg1/greco/

4. Гаврилюк О.В. Інвестиційний імідж та інвестиційна привабливість України // Фінанси України. — 2008. — №3 (148). — С. 79-93)

5. Даниленко А.А. Актуальні питання прямих іноземних інвестицій до України з ЄС (у контексті розширення Євросоюзу на Схід)// Фінанси України. — 2008. — №1 (146). — С.127-137

6. Указ президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про хід виконання рішень Ради національної безпеки і оборони України щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні» №659/2007 від 20 липня 2007 р. — http://www.rainbow.gov.ua/

7. Малютін О. К. Концепція поліпшення інвестиційного клімату в Україні// Фінанси України. — 2008. — №11 (156). — С. 65-74

8. Статистичний щорічник України за 2007 рік/ За ред. О.Г.Осауленка. — К.: Видавництво «Консультант», 2008. — 678 с.

9. Державне агентство України з інвестицій та інновацій від 19 травня 2008 року. — http://www.in.gov.ua/

Тема 5. ЦІННІСТЬ ГРОШЕЙ У ЧАСІ

5.1. Поняття майбутньої і теперішньої вартостей
Життєвий цикл проектів досить тривалий, тому виникає проблема зіставлення вигід і затрат, що з'являються у певному періоді. Концепція оцінки грошей у часі ґрунтується на тому, що вартість грошей з часом змінюється з урахуванням норм прибутку на ринку грошей. Нормою прибутку часто є позичковий процент, тобто сума доходу від використання грошей на ринку капіталів. У процесі порівняння вартості коштів застосовують два поняття: майбутня вартість та теперішня вартість коштів.
Майбутня вартість – це сума інвестованих тепер коштів, в яку вони мають перетворитися через певний проміжок часу з урахуванням певної ставки процента.
Під ставкою процента розуміють вимір часової вартості грошей, суму процента на інвестиції, яку можна отримати за певний період. Якщо інвестування здійснюється у короткому проміжку часу, то користуються простим процентом – сумою, яку нараховано на первинну вартість вкладу в кінці одного періоду.
Якщо інвестування здійснюється протягом тривалого проміжку часу, то використовують складний процент – суму доходу, яка утворюється в результаті інвестування за умови, що сума нарахованого процента не виплачується після кожного періоду, а приєднується до суми основного вкладу й у подальшому платіжному періоді приносить дохід.
Процес переходу від теперішньої вартості до майбутньої називається компаундуванням.
Компаундування (нарахування) – операція, що дає змогу визначити величину остаточної майбутньої вартості за допомогою складних процентів.
Процес дисконтування є операцією, протилежною до компаундування (нарощування складних процентів) за обумовленого кінцевого розміру коштів.
Дисконтування – процес визначення теперішньої вартості потоку готівки шляхом коригування майбутніх грошових надходжень за допомогою коефіцієнта дисконтування.
Теперішня вартість – це сума майбутніх грошових надходжень, наведених з урахуванням певної ставки процента до теперішнього періоду. Аналогічно у дисконтуванні може застосовуватися простий і складний проценти, але на практиці використовують тільки складний.
Ануїтет – рівні платежі або надходження грошових коштів через однакові періоди часу за однакової ставки процента.

5.2. Номінальна та реальна процентні ставки


Величина процентної ставки відображає вартість капіталу для інвестора, наприклад рівень дохідності за облігаціями державної позики. Оскільки цінність грошей у реальному вираженні може знижуватися протягом часу через інфляцію, у проектному аналізі використовують такі дві ставки:
1. Реальна процентна ставка – ставка доходу на капітал без урахування інфляції. У разі використання реальної ставки процента необхідно проводити розрахунок грошових потоків у постійних цінах, тобто нейтралізувати вплив інфляції.
2. Номінальна (теперішня) процентна ставка – ставка доходу з позицій інвестора на приватному ринку, яка включає інфляцію і тому визначається підсумовуванням реальної ставки процента та величини темпу інфляції.
Інфляційна премія – додатковий дохід, що виплачується інвестору з метою відшкодування його втрат від знецінювання грошей внаслідок впливу інфляції.

ПІДСУМКОВІ НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ


Запитання і завдання для самоконтролю
1. Причини зміни вартості грошей у часі.
2. Сутність процесів компаундування (нарахування) та дисконтування.
3. Номінальна та реальна процентні ставки.
4. Які фактори впливають на вартість грошей?
Тести
1. Майбутня вартість – це:
а) сума доходів, яку планує отримати інвестор від реалізації проекту після того, як компенсує вкладені ним грошові кошти;
б) сума грошових коштів, яку може отримати власник проекту в майбутньому за умов його продажу;
в) сума інвестованих тепер коштів, на яку вони мають перетворитися через певний проміжок часу з урахуванням певної ставки процента;
г) величина грошового потоку, яку буде отримано за проектом після його реалізації при запланованих параметрах.
2. Компаундування – операція, за допомогою якої визначається:
а) величина остаточної майбутньої вартості з урахуванням складних процентів;
б) теперішня вартість потоку готівки шляхом коригування майбутніх грошових надходжень із використанням коефіцієнта дисконтування;
в) величина грошового потоку, який буде отриманий у результаті реалізації проекту на будь-який момент часу;
г) величина необхідних інвестиційних ресурсів для реалізації проекту шляхом урахування рівня інфляції та банківського процента.
3. Теперішня вартість відображає:
а) суму грошових коштів, необхідних для реалізації проекту за умов отримання всіх параметрів його виконання;
б) суму грошових доходів, яка може бути отримана власником об'єкта (проекту) за умов його негайного продажу;
в) суму майбутніх грошових надходжень, наведених з урахуванням певної ставки процента відповідно до теперішнього періоду;
г) вартість реалізації окремого проекту з урахуванням минулих надходжень на момент проведення розрахунків.
4. Ви маєте 700 грн, які можете покласти у банк під 30% річних. Майбутня вартість ваших грошей через два роки становитиме:
а) 1003 грн;
б) 1021 грн;
в) 1053 грн;
г) 1183 грн;
д) 1213 грн.
5. Ви бажаєте через два роки отримати суму 2000 грн. Банк пропонує вам 40% річних. Яку суму треба покласти у банк зараз, щоб отримати бажаний результат:
а) 1000 грн;
б) 1020 грн;
в) 1050 грн;
г) 1180 грн;
д) 1210 грн?
6. Ануїтет – це:
а) рівні платежі (надходження), які здійснюються у разі використання кредитних ресурсів;
б) рівні надходження інвестиційних ресурсів, необхідних для реалізації проекту;
в) вартість рівних надходжень, які здійснюються користувачами інвестиційних ресурсів з урахуванням темпів інфляції;
г) вартість рівних платежів (надходжень), які здійснюються через однакові проміжки часу впродовж певного періоду.
7. До характеристики номінальної процентної ставки не належить:
а) ставка доходу на капітал без урахування інфляції;
б) ставка доходу на капітал з урахуванням інфляції;
в) надбавка за інфляційне очікування;
г) індексація доходів від проекту у зв'язку з інфляцією.
8. На величину процентної ставки не впливає:
а) дохідність інвестицій;
б) вартість проекту;
в) величина і темп інфляції;
г) ризик, пов'язаний з інвестиціями.
9. Процес, який характеризується підвищенням загального рівня цін в економіці певної країни та зниженням купівельної спроможності грошей у – це:
а) девальвація;
б) інфляція;
в) криза;
г) дефляція.
10. Економічний зміст дисконтування пов'язаний з:
а) визначенням майбутньої вартості грошових потоків;
б) визначенням теперішньої вартості потоку готівки;
в) щорічною оцінкою фінансових активів проекту;
г) упорядкуванням грошових потоків різних років.
Практичне завдання
1. Очікується, що дохідність інвестиції становитиме 5% річних. Скільки коштуватимуть через 3 роки, вкладені зараз 100 грн?
Рівняння для розрахунку майбутньої вартості шляхом компаундування (нарахування) має такий вигляд:
FV=PVž(1+i)n,
де FV – майбутня вартість; PV – теперішня вартість; і – ставка процента у поточному виразі; n – кількість років або строк служби проекту.
Отже,
FV= 100 ž (1 + 0,05)3 = 115,76 грн.
2. За даними (табл. 5.1) розрахуйте майбутню вартість сум грошей:
Таблиця 5.1

Теперішня вартість, грн Кількість років Процентна ставка, % Майбутня вартість, грн

123 13 13

2 555 8 8

74 484 5 10

167 332 9 1


3. Інвестор бажає отримати 200 грн через 2 роки. Яку суму він має покласти на терміновий депозит зараз за процентної ставки 5%?
Розрахунок теперішньої вартості має такий вигляд:
PV=FV:(l + i)n,
Отже,
200: (1 + 0,05)2 = 181,4 грн.
4. Розрахуйте теперішню вартість сум грошей за даними табл. 5.2:

Таблиця 5.2

Майбутня вартість, грн Кількість років Процентна ставка, % Теперішня вартість, грн

498 7 13

1033 13 6

14 784 23 4

898 156 4 31

Література


1. Вісящев В.А. Наукові засади передпроектних досліджень і обґрунтувань: монографія / В.А. Вісящев. – Севастополь: Вебер, 2003. – С. 64–73.
2. Воркут Т.А. Проектний аналіз: навч. посіб. / Т.А. Воркут. – К.: Укр. центр духовної культури, 2000. – С. 336-357.
3. Колтынюк Б.А. Инвестиционное проектирование объектов социальной сферы: учебник / Б.А. Колтынюк. – СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2000. – С. 164-187.
4. Мир управления проектами / под ред. X. Решке, X. Шелли // Патцак Г. Парадигма управления проектами. Системно ориентированная модель управления проектами / Г. Патцак. – М.: Алане, 1993. – С. 43–51.
5. Пересада O.A. Моніторинг інвестиційних проектів / О.А. Пересада // Фінанси України. – 2001. – № 4. – С. 51–53.
6. Финци У. Всемирный Банк и анализ проектов / У. Финци. – Вашингтон: Ин-т эконом, развития Всемирного банка, 1991.– С. 111–113.

Таблиця 1. Перелік робіт, обов'язкових для виконання студентом під час вивчення дисципліни "Проектний аналіз"

Види робіт

Кількість балів


1. Пасивна робота на семінарських (практичних) заняттях (за умови відвідування більше 80 % занять)

5
2. Виступ на практичному занятті, участь в обговоренні окремих проблем, відповідь на запитання викладача (з інтервалом оцінок 0, 1, 2 залежно від розуміння суті питання, повноти його висвітлення і глибини аргументації)

0—2
3. Виконання індивідуальної роботи (теми 1, 2, 3) (з інтервалом оцінок 0,1,2,3 залежно від розуміння суті завдання, повноти його висвітлення і глибини аргументації)

1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка