Закон України «Про інвестиційну діяльність»



Сторінка1/5
Дата конвертації23.05.2017
Розмір0.94 Mb.
  1   2   3   4   5
Економічна сутність та види інвестицій
Інвестиції – довгострокове вкладання всіх видів майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та іншої діяльності з метою одержання прибутку або досягнення соціального ефекту (Закон України «Про інвестиційну діяльність»).

Такими цінностями можуть бути:



  • кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

  • рухоме та нерухоме майно (будівлі, споруди, устаткування та інш. матеріальні цінності);

  • майнові права, що випливають з авторських прав, досвіду та інтелектуальних цінностей;

  • права користування землею, водою, природними ресурсами;

  • сукупність технічних та економічних знань у формі документації, навичок, виробничого досвіду, необхідних для організації виробництва товарів та послуг.

Інвестиції в об’єкти підприємницької діяльності класифікуються за певними ознаками:

  1. За об’єктами вкладання коштів (майна):

  • реальні – вкладання коштів в придбання землі, основних і оборотних засобів, нематеріальних активів;

  • фінансові – вкладання коштів у фінансові інструменти (цінні папери).

  1. За організаційною формою:

  • інвестиційний проект – наявність визначеного об’єкту інвестиційної діяльності і реалізація однієї форми інвестицій;

  • інвестиційний портфель – включає різні форми інвестицій одного суб’єкту.

  1. За характером участі в інвестуванні:

  • прямі інвестиції – здійснюють інвестори, які безпосередньо беруть участь у виборі об’єктів інвестування та вкладання в них коштів;

  • непрямі інвестиції – здійснюють інвестиційні чи фінансові посередники.

  1. За періодом інвестування:

  • короткострокові інвестиції – здійснюються до одного року (короткострокові депозитні вклади, придбання короткострокових ощадних сертифікатів);

  • довгострокові – здійснюються на період понад 1 рік.

  1. За формами власності інвесторів:

  • приватні інвестиції – здійснюються фізичними особами, а також юридичними особами з приватним капіталом;

  • державні – державними та місцевими органами влади;

  • іноземні – фізичними та юридичними особами іноземних держав;

  • спільні – суб’єктами цієї держави та іноземних держав.

  1. За регіональною ознакою:

  • внутрішні інвестиції – здійснюються в об’єкти інвестування в межах цієї держави;

  • іноземні інвестиції – здійснюються в об’єкти поза межами держави.

  1. По направленості дій:

  • початкові інвестиції;

  • інвестиції для економії поточних витрат;

  • інвестиції, які вкладаються для збереження позицій на ринку;

  • інвестиції для збільшення ефективності виробництва;

  • інвестиції в розширення виробництва;

  • інвестиції для створення нових виробництв (інноваційні);

  • реінвестиції (повторні інвестиції).





Суб’єкти інвестиційної діяльності

Інвестиційна діяльність – це комплекс заходів і дій фізичних та юридичних осіб, які вкладають свої кошти (у матеріальній, фінансовій або іншій майновій формі0 з метою отримання прибутку.

Інвестиційний комплекс країни – комплекс підприємств і установ, продукція чи послуги яких сприяють реалізації інвестиційної діяльності.

Об’єктом інвестиційної діяльності є майно в різних формах, на яке витрачено інвестиції та яке використовується для отримання прибутку: основні та оборотні засоби, цінні папери, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, майнові права.

Інвестор – це суб’єкт інвестиційної діяльності, який приймає рішення та вкладає власні, позичені й залучені кошти в об’єкти інвестування.

Суб’єктами інвестиційної діяльності можуть бути державні органи влади, фізичні та юридичні особи України та інших держав.

- Держава приймає участь в інвестиційному процесі як прямо – через державний сектор економіки , так і через свої інститути (НБУ, фонд державного майна, антимонопольний комітет). Головну роль в грошовому-кредитному регулюванні грає НБУ, який використовує такі інструменти: змінення норми страхових резервів; облікової ставки НБУ, проведення операцій на відкритому ринку.

- Господарські товариства та корпорації. В результаті процесу приватизації, роздержавлення, акціонування та корпоратизації в Україні склалися різні правові й організаційні форми підприємництва: ТОВ, ВАТ, ЗАТ та інш. Акціонерні товариства – найбільш розповсюджена форма в Україні.

- Фінансово – кредитні установи – це юридичні особи, які надають одну або декілька фінансових послуг (банки, кредитні союзи, ломбарди, лізингові кампанії, страхові кампанії, інвестиційні фонди, установи накопичувального пенсійного забезпечення).

- Фірми девелопери - це юридичні особи, які приймають на себе функції повної реалізації проекту.

- Фірми ріелтори – посередники в сфері нерухомості.


  • Консалтингові фірми – надають консультаційні послуги, в т.ч. фінансові, юридичні, технологічні.


Об'єкти інвестиційної діяльності

План:

  1. Сутність об’єктів інвестиційної діяльності

  2. Поділ об’єктів

  3. Види цінних паперів

Об'єктом інвестиційної діяльності згідно зі ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» може бути будь - яке майно, у тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях і сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Забороняється інвестування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.

Інвестиційні об'єкти поділяти на чотири групи:

- Об'єкти реального капіталу (підприємства, інша нерухомість, верстати, обладнання тощо);

- Фінансові кошти (перш за все, цінні папери, а також валюта, страхові поліси та інші фінансові інструменти);

- Нефінансові засоби (дорогоцінні камені, дорогоцінні метали, предмети колекціонування та ін);

- Людський капітал (освіта, перепідготовка кадрів, охорона здоров'я, тощо).



Акція - цінний папір без визначеного строку обігу, що засвід¬чує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання части¬ни прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення її власни¬ком грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску).

Облігації зовнішніх державних позик — цінні папери, що роз¬міщуються на міжнародних та іноземних фондових ринках і підтверджують зобов'язання України відшкодувати пред'явни¬кам цих облігацій їх номінальну вартість із виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.



Казначейські зобов'язання України - вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власником грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.

Ощадний сертифікат ~ письмове свідоцтво банку про депо¬нування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одер¬жання після закінчення встановленого строку депозиту і проце¬нтів по ньому.

Інвестиційний сертифікат — цінний папір, який випуска¬ється компанією з управління активами пайового інвестиційно¬го фонду та засвідчує право власності інвестора на частку в па¬йовому інвестиційному фонді.

Приватизаційні папери — це особливий вид державних цін¬них паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання в процесі приватизації частки майна державних під¬приємств, державного житлового фонду, земельного фонду1.

Результатом науково-технічної діяльності є промислова вла¬сність. До об'єктів промислової власності належать винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропози¬ції, ноу-хау. Промислова власність - це результати науково-тех¬нічної творчості (діяльності), які можуть бути використані на користь суспільства в будь-якій доцільній діяльності людей і є видом і складовою інтелектуальної власності

Законодавство визначає, що всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права в частині здійснення цієї діяльності; самостійно визначають цілі, напрямки, види та обсяги інвестицій; залучають для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів та торгів.

Аналогічні об'єкти має і діяльність зарубіжних інвесторів, якщо вона не суперечить законодавству України. Іноземні інвестори мають право здійснювати інвестування на території України шляхом: пайової участі спільно з юридичними та фізичними особами України у створенні підприємств; створення підприємств, цілком належних іноземним інвесторам, а також філіалів підприємств іноземних юридичних осіб; придбання підприємств, будівель, споруд, паїв, акцій, облігацій та інших цінних паперів, а також іншого майна, яке за законодавством України може належати іноземним інвесторам; придбання прав користування землею та іншими природними ресурсами; надання позик, кредитів, майна та майнових прав.


Сутність та види інвестиційного портфелю
Інвестиційний портфель – є цілеспрямована, сформована сукупність об’єктів реального і фінансового інвестування, призначених для здійснення інвестиційної діяльності відповідно с розробкою інвестиційної стратегії підприємства.

Класифікація інвестиційного портфелю підприємства



  1. По об’єктам інвестицій:

  • портфель реальних інвестицій;

  • портфель фінансових інвестицій в цінні папери;

  • портфель інш.фінансових інвестицій (банківські депозити, депозитні сертифікати);

  • портфель інвестицій в оборотні засоби.

  1. В залежності від інвестиційної стратегії підприємства:

  • портфель зростання (формується за рахунок об’єктів інвестування, які забезпечують досягнення високих темпів зросту капіталу, відповідно високий рівень ризику);

  • портфель доходів (формується за рахунок мало ризикових інвестицій, які забезпечують високі темпів зросту доходу на вкладений капітал);

  • консервативний портфель (формується за рахунок мало ризикових інвестицій, які забезпечують більш низький темп зросту доходу і капіталу, чим портфель зростання і доходів).

  1. По ступеню досягнення інвестиційної стратегії підприємства:

  • збалансований портфель (повністю відповідає інвестиційній стратегії підприємства);

  • незбалансований портфель, який не відповідає інвестиційній стратегії підприємства.

Інвестиційний портфель формується виходячи з цілого ряду критеріїв, які встановлює для себе інвестор:

  1. критерій прибутковості відбивається в очікуваному збільшенні доходів за рахунок або зростання вартості самого об’єкта інвестування (портфель зростання), або високих і регулярних дивідендів на інвестований капітал (портфель доходу). Інвестиційний портфель, що має мінімальний ризик втрати інвестованого капіталу, визначається як консервативний.

  2. Критерій терміновості досягнення інвестиційних цілей визначає вимоги інвестора до термінів реалізації інвестицій; досягнення потрібної прибутковості та окупності інвестиції; життя (експлуатація) об’єктів інвестицій.

  3. Ступінь ризику проекту визначається показником вірогідності недосягнення потрібної прибутковості або взагалі втрати інвестованих коштів.

  4. Ліквідність проекту - можливість зворотного процесу перетворення об’єкта інвестування знову у кошти.

  5. Відповідність проекту фінансовим ресурсам – вибір саме тих проектів, що відповідають обсягам коштів, які є або мають бути залучені інвестором.

Сутність інвестиційного ринку


Інвестиційна діяльність в ринкових умовах господарювання є підприємницькою діяльністю і здійснюється вона на інвестиційному ринку, який складається із ринку об’єктів реального інвестування, ринку об’єктів фінансового інвестування і ринку об’єктів інноваційних інвестицій. Стан інвестиційного ринку і його сегментів характеризується такими показниками, як попит, пропозиція, ціна, конкуренція.

Структура інвестиційного ринку:

І. Ринок об’єктів реального інвестування:

1) ринок нерухомості – споруди, будинки, земельні ділянки, незавершене будівництво, багаторічні насадження, житло;

2) ринок прямих капітальних вкладень – нове будівництво, реконструкція, технічне переозброєння;

3) ринок інших об’єктів реального інвестування: художні цінності, дорогоцінні метали і вироби, др. матеріальні цінності.

ІІ. Ринок об’єктів фінансового інвестування


  1. фондовий ринок – акції, облігації, опціони, ф’ючерси;

  2. грошовий ринок – депозити, кредити, валютні цінності.

ІІІ. Ринок об’єктів інноваційних інвестицій

  1. ринок інтелектуальних інвестицій – ліцензії, патенти, ноу-хау, гудвилл;

  2. ринок науково-технічних новацій – науково-технічні проекти, нові технології, освітні проекти, раціоналізаторство.

Фінансові інвестиції

Фінансові інвестиції – це вкладення в цінні папери. На відміну від реального інвестування фінансове не передбачає обов’язкового створення нових виробничих потужностей і контролю за їх експлуатацією.

Цінні папери – це грошові документи, які засвідчують право володіння грошима, визначають відносини між собою, яка їх випустила, та їх власником. Крім того, вони передбачають можливість виплати у вигляді дивідендів або відсотків, а також передання грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Відповідно до законів України можуть випускатися такі види цінних паперів: акції, облігації, казначейські зобов’язання, ощадні сертифікати, векселі та інш.

Акція – це цінний папір без встановленого строку обігу, який засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає його власникові право на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів, а також на участь у розподілі майна в разі ліквідації акціонерного товариства.

Облігації засвідчують внесення їх власником коштів і підтверджують зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цих цінних паперів у передбачений строк з виплатою відсотків (якщо інше не передбачено умовами випуску).

Казначейські зобов’язання – це цінні папери на пред’явника, які поширюються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власником коштів до бюджету й дають право на одержання фінансового доходу.

Ощадний сертифікат – це письмове свідоцтво банку про депонування коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після встановленого строку депозиту й відсотків по ньому.

Вексель – це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після наставання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселеотримувачу).

Основні форми та джерела фінансування інвестиційного процесу

Основними формами фінансування інвестиційних проектів є:



  • власне фінансування за рахунок прибутку, амортизаційних відрахувань та інш.

джерел;

  • зайомне фінансування за рахунок облігаційних займів, банківських кредитів, займів др. організацій, займів міжнародних організацій (МВБ, ЄБРР, світовий банк);

  • акціонерне фінансування за рахунок вкладів засновників та стратегічних інвесторів;

  • лізингове фінансування за рахунок вкладів лізингодавачів;

  • централізоване фінансування за рахунок державного, місцевих бюджетів, внебюджетних фондів.

Сутність і елементи інвестиційних проектів, його учасники

Інвестиційний проект — це сукупність техніко-економічних рішень та організаційно-фінансових заходів, які поєднані в одне ціле намірів і практичних дій з метою здійснення інвестиційних вкладень з метою отримання прибутку.

Інвестиційні проекти поділяються на: виробничі, науково-технічні, комерційні, фінансові, економічні, соціально-економічні.

Приклади проектів:

• розробка нового продукту чи послуги;

• зміна структури, кадрів або стилю роботи організації;

• проектування нового транспортного засобу;

• розробка чи придбання нової або модифікованої інформаційної системи;

• зведення будівлі чи споруди;

• запуск політичної кампанії;

• реалізація нової процедури чи процесу, зв'язаного з бізнесом виконавчої організації.

Форма та зміст інвестиційних проектів можуть бути найрізноманітнішими - від плану будівництва нового підприємства до оцінки доцільності придбання нерухомого майна. У всіх випадках, проте, присутній часовий лаг (затримка) між моментом початку інвестування та моментом, коли проект починає приносити прибуток. Часовий чинник грає ключову роль в оцінці інвестиційного проекту В зв'язку з цим доцільно представити весь цикл розвитку проекту як три основні фази розвитку проекту: передінвестиційну, інвестиційну та експлуатаційну. Сумарна тривалість цих стадій складає термін життя проекту.

Перша фаза, безпосередньо передуюча основному обсягу інвестицій, у багатьох випадках не може бути визначена досить точно. На цьому етапі проект розробляється, готується його техніко-економічне обґрунтування, проводяться маркетингові дослідження, здійснюється вибір постачальників сировини та устаткування, ведуться переговори з потенційними інвесторами і учасниками проекту. Також тут може здійснюватися юридичне оформлення проекту (реєстрація підприємства, оформлення контрактів і тому подібне) і проводитися емісія акцій та інших цінних паперів. Як правило, в кінці передінвестиційної фази має бути в наявності розгорнутий бізнес-планом інвестиційного проекту.

Наступний відрізок часу відводиться під стадію інвестування або фазу здійснення. Принципова відмінність цієї фази розвитку проекту від попередньої і подальшій фаз полягає, з одного боку, в тому, що починають робитися дії, що вимагають набагато більших витрат і що носять вже безповоротний характер (закупівля устаткування або будівництво), а, з іншого боку, проект ще не в змозі забезпечити свій розвиток за рахунок власних засобів. На даній стадії формуються постійні активи підприємства.

З моменту введення в дію основного устаткування (в разі промислових інвестицій) або після придбання нерухомості або іншого вигляду активів починається третя стадія розвитку інвестиційного проекту - експлуатаційна фаза. Цей період характеризується початком виробництва продукції або надання послуг і відповідними вступами і поточними витратами. Значний вплив на загальну характеристику проекту надаватиме тривалість експлуатаційної фази. Вочевидь, що, чим далі буде віднесена в часі її верхній кордон, тим більшою буде сукупна величина доходу.

Класифікація проектів.

До основних властивостей проекту, за якими вони можуть бути класифіковані на типи, відносять: масштаб, складність, якість та тривалість.



За масштабом проекти поділяються на:

Малі проекти – вартістю до 10 млн. доларів.

Середні проекти - вартістю від 10 до 50 млн. доларів.

Великі проекти - від 50 до 100 млн. доларів.

Надвеликі проекти - понад 100 млн. доларів.

За складністю проекти поділяються на монопроекти, мультипроекти та мегапроекти.

Монопроект – це окремий проект певного виду і масштабу.

Мультипроект – це комплексний проект, який складається з декількох моно проектів, що вимагає багато проектного управління.

Мегапроект – це комплексний проект розвитку регіонів, секторів економіки, тощо, який складається з декількох моно та мультипроектів, об’єднаних однією метою.

Програми. В деяких галузях об’єкти є настільки складними, що робота щодо цих об’єктів здійснюється шляхом реалізації декількох проектів.

Підпроекти. Проекти часто поділяють на підпроекти чи компоненти, що краще піддаються управлінню. Підпроекти часто передають для управління в зовнішні організації або в інший функціональний підрозділ організації, яка виконує проект. Проте, з точки зору організації, яка виконує проект, підпроект слід розглядати як послугу, ніж як продукт. Отже, підпроекти в основному належать до проектів і управляються так само.



За якістю проекти поділяються на проекти звичайної якості та бездефектні.

Бездефектні проекти – такі в яких домінуючим фактором є якість (наприклад, будівництво електростанцій).

Обов’язкові проекти – це контрактні проекти, які повинні забезпечити контрактні зобов’язання, наприклад, проекти охорони довкілля.

Необов’язкові проекти – будь-які проекти, виконання яких можна перенести на інший період, наприклад, заміна обладнання.



За характером та сферою діяльності виділяють: промислові проекти, проекти дослідження та розвитку (інноваційні), організаційні, економічні та соціальні проекти.

Промислові проекти – типові проекти, що спрямовані на випуск та продаж нових продуктів, удосконалення технологій, розширення виробництва тощо.

Інноваційні проекти – зосереджені на науково-дослідній діяльності, розробці програмних засобів опрацювання інформації, створенні нових матеріалів, технологій, конструкцій тощо.

Організаційні проекти – націлені на реформування системи управління, створення нової організації, реструктуризацію тощо.

Економічні проекти – мають на меті приватизацію державних підприємств, розвиток ринку капіталів, реформування системи оподаткування та інші макроекономічні перетворення.

Соціальні проекти – пов’язані з реформуванням системи управління, створенням системи соціального захисту, охороною здоров’я подоланням наслідків природних, екологічних та соціальних потрясінь та іншими чинниками соціального характеру.



Учасники проекту.

Суб’єктами управління у проектному менеджменті є активні учасники проекту. Учасники проекту є важливішим елементом його структури, тому що саме вони забезпечують реалізацію замислу проекту.

1) Головним учасником будь-якого проекту є замовник, організація для якої виконується проект і яка в майбутньому буде об’єкт використовувати. Замовник бере участь в роботі над проектом на початковій та завершальній стадії робіт.

2) Другим учасником проекту є проектні організації (в міжнародній практиці – архітектор, інженер, інженерне бюро).

Архітектор – це особа або організація, яка має право професійно, згідно до діючого законодавства та на підставі ліцензії, виконувати роботи архітектурні роботи, здійснювати аналіз проектних рішень, інженерне проектування та інші подібні функції. Функції архітектора безпосередньо пов’язані з діяльністю інженера.

Інженер – особа або організація, яка має право здійснювати практичну інжинірингову діяльність на основі відповідної ліцезії. Сукупність інжинирінгових послуг поділяється на дві групи:

- послуги, пов’язані з підготовкою виробничого процесу;

- послуги по забезпеченню нормального виробничого процесу та реалізації продукції.

Часто обов’язки архітектора та інженера виконує одна організація.

3) Третім учасником проекту є підрядник – це будівельні та монтажні організації, які здійснюють будівництво, наладку та пуск обладнання, а також виробничі випробування перед здачею об’єкту.

4) Постачальник – організації, які здійснюють матеріально-технічне забезпечення реалізації проекту.

5) Консалтингові фірми, які здійснюють різні види робіт, починаючи з початкових досліджень, складання ескізного проекту, оцінки життєспроможності проекту і закінчуючи здаванням об’єкту.

6) Менеджер проекту. Він посідає особливе місце в реалізації проекту, виконуючи функції управління проектом, від повинен забезпечувати ефективне виконання робіт по проекту. Менеджером проекту може бути будь-яка з названих організацій.

7)Банк – один з основних інвесторів. Він забезпечує проект грошовими ресурсами і є власником всього майна, яке придбане за рахунок кредиту.


  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка