Заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення



Скачати 482.38 Kb.
Сторінка3/3
Дата конвертації02.04.2017
Розмір482.38 Kb.
1   2   3

3. Нормативно-правове регулювання діяльності міліції щодо застосування заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення
Нормативно-правовими актами, що регулюють загальні засади застосування міліцією заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення є:

1. Конституція України, в якій визначаються основоположні правові засади застосування заходів адміністративного примусу в цілому і заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення зокрема, а саме: стаття 29 визначає, що кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання. Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого; стаття 30 визначає, що не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду; стаття 41 визначає, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним, конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом; стаття 55 визначає право кожного громадянина на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади в тому числі у справах про адміністративні правопорушення.

2. Закон України «Про міліцію», яким регулюється:

А) обов'язки працівника міліції: забезпечити затриманим особам з моменту затримання право захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника; негайно, але не пізніш як через дві години після затримання осіб повідомляти про їх місцеперебування родичам та у разі заявлення усної або письмової вимоги - захиснику, а також адміністрації за місцем роботи чи навчання; забезпечувати харчування затриманих осіб три рази на добу за єдиними нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України; у разі необхідності вживати заходів щодо негайного надання медичної та іншої допомоги затриманим особам: повідомляти затриманим особам підстави та мотиви такого затримання, роз'яснювати право оскаржувати їх у суді (ст.5); охороняти, конвоювати та тримати затриманих осіб; вживати заходи щодо затримання осіб, які вчинили правопорушення (ст.10);

Б) права працівника міліції:

- затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, обвинувачених, які переховуються від слідства чи суду, засуджених, які ухиляються від виконання кримінального покарання, - на строки і в порядку, передбачені законом; осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, для складення протоколу або розгляду справи по суті, якщо ці питання не можуть бути вирішені на місці, - на строк до трьох годин; неповнолітніх віком до 16 років, які залишилися без опікування, - на строк до передачі законним представникам або до влаштування в установленому порядку, а неповнолітніх, які вчинили суспільно небезпечні діяння і не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, - до передачі їх законним представникам або направлення у приймальники-розподільники для дітей, але не більш як на вісім годин; осіб, які перебували у громадських місцях у стані сп'яніння, якщо їх вигляд ображав людську гідність і громадську мораль або якщо вони втратили здатність самостійно пересуватися чи могли завдати шкоди оточуючим або собі, - до передачі їх в спеціальні медичні заклади або для доставки до місця проживання, а за відсутності таких - до їх витвереження; військовослужбовців, які вчинили діяння, що підпадають під ознаки кримінального або адміністративного правопорушення, - до передачі їх військовослужбовцям Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або військового командування; осіб, які мають ознаки вираженого психічного розладу і створюють у зв'язку з цим реальну небезпеку для себе і оточуючих, - до передачі їх у лікувальні заклади, але не більш як на 24 години; іноземців та осіб без громадянства, які розшукуються правоохоронними органами інших держав як підозрювані, обвинувачені у вчиненні злочину або як засуджені, які ухиляються від виконання кримінального покарання, - в порядку та на строки, передбачені законодавством України, міжнародними договорами України (п.5 ст.11);

- проводити огляд осіб, речей, що знаходяться при них, транспортних засобів і вилучати документи та предмети, що можуть бути речовими доказами або використані на шкоду їх здоров'ю (п.6 ст.11);

- обмежувати або забороняти у випадках затримання злочинців, при аваріях, інших надзвичайних обставинах, що загрожують життю і здоров'ю людей, рух транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних доріг; оглядати транспортні засоби і перевіряти у водіїв посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб і відповідність вантажів, що перевозяться, товарно-транспортним документам, наявність поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на транспортний засіб; організовувати у разі необхідності медичний огляд водіїв, затримувати, відстороняти від керування транспортними засобами осіб, які перебувають у стані сп'яніння, а також тих, які не мають посвідчення водія та реєстраційного документа на транспортний засіб, тимчасово вилучати посвідчення водія, ліцензійну картку на транспортний засіб; використовувати передбачені нормативно-правовими актами технічні засоби, в тому числі засоби фото- і відеоспостереження, для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху, а у випадках, передбачених законом, тимчасово затримувати і доставляти на спеціальні майданчики чи стоянки для зберігання транспортні засоби, експлуатація яких не допускається або забороняється законом; відвідувати підприємства, установи й організації для виконання контрольних і профілактичних функцій щодо забезпечення безпеки дорожнього руху; вимагати від фізичних та юридичних осіб усунення порушень правил утримання та експлуатації автомобільних доріг, вулиць і залізничних переїздів, у встановленому порядку видавати приписи на усунення виявлених порушень, обмежувати або забороняти проведення ремонтно-будівельних робіт та здійснення інших заходів на автомобільних дорогах, вулицях і залізничних переїздах, якщо при цьому не додержуються вимоги щодо забезпечення громадської безпеки і безпеки дорожнього руху та його учасників; (п.21 ст.11);

- анулювати виданий юридичній особі або фізичній особі - підприємцю дозвіл на придбання, зберігання, носіння, перевезення і використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів, матеріалів та речовин, щодо зберігання і використання яких установлено спеціальні правила, порядок та на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ, у разі невиконання встановлених правил, порядку користування і поводження з ними або у разі недоцільності їх подальшого зберігання; вилучати при необхідності зазначені предмети, матеріали і речовини або опечатувати і закривати об'єкти, де вони зберігаються чи використовуються, стрілецькі тири, стрільбища невійськового призначення, мисливські стенди, підприємства і майстерні з виготовлення та ремонту зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, магазини, у яких здійснюється їх продаж, піротехнічні майстерні, пункти вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, правил поводження з ними та їх застосування, до усунення порушень відповідних правил та порядку; анулювати дозволи на відкриття та функціонування об'єктів, на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ; анулювати дозволи на придбання, зберігання і носіння зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, видані громадянам, якщо вони порушують установлені правила, порядок їх зберігання чи використання, зловживають спиртними напоями, вживають наркотичні засоби без призначення лікаря, інші одурманюючі засоби, страждають на психічні розлади, та в інших передбачених законодавством випадках; оглядати за участю адміністрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців чи їх представників приміщення, де знаходяться зброя, спеціальні засоби індивідуального захисту та активної оборони, боєприпаси, вибухові речовини та матеріали, інші предмети, матеріали і речовини, щодо зберігання і використання яких установлено спеціальні правила, порядок та на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ, з метою перевірки додержання правил поводження з ними та їх використання; оглядати зброю, спеціальні засоби індивідуального захисту та активної оборони, боєприпаси, що знаходяться у громадян, інші предмети, матеріали і речовини, щодо зберігання та використання яких установлено спеціальні правила, порядок та на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ, а також місця їх зберігання (п.22 ст.11).

3. Кодекс України про адміністративні правопорушення (глава 20), займає центральне місце у правовому регулюванні таких заходів забезпечення провадження: доставлення особи; адміністративного затримання особи; особистого огляду і огляду документів, речей та їх вилучення; тимчасового вилучення посвідчення водія, ліцензійної картки на транспортний засіб; відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; тимчасового затримання транспортного засобу. У нормах статей 260-267 КУпАП визначено в повній мірі - правову природу та підстави застосування заходів забезпечення провадження, в загальному – процесуальний порядок їх застосування, частково – компетенцію органів (посадових осіб), що їх застосовують.

4. Інструкція про питання щодо застосування адміністративного законодавства України ОВС України, затверджена наказом МВС України № 950 від 4.10.2013 р. визначає можливість застосування заходів забезпечення провадження для встановлення особи правопорушника, складення протоколу про адміністративне правопорушення, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справи, виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення, зібрання, оцінки та закріплення доказів у справі та іншого створення умов для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

5. Нормативно-правовими актами, що регулюють особливості процесуального порядку застосування міліцією окремих заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення є також Статут патрульно-постової служби міліції України, затверджений наказом МВС України від 28 липня 1994 р. № 404 та Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України, затверджене наказом МВС України від 11.10.2010 № 550 визначають право працівника міліції вимагати від громадян і посадових осіб додержання встановленого громадського порядку та пред'являти вимогу про припинення протиправної поведінки. Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ визначає право дільничного інспектора міліції викликати громадян і посадових осіб за справами і матеріалами, які перебувають у його провадженні. А у випадках і в порядку, що передбачені кримінально-процесуальним законодавством і законодавством про адміністративні правопорушення, здійснювати приведення громадян і посадових осіб, які без поважних причин ухиляються від явки за викликом органів юрисдикції. Також, Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України визначає право дільничного інспектора міліції здійснювати доставлення та адміністративне затримання особи, що вчинила правопорушення. Статут патрульно-постової служби міліції України, та Положення про стройовий підрозділ патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України, затверджене Наказом МВС України від 23.01.2010 р. № 16 визначають повноваження працівників патрульної служби МВС України щодо затримання осіб, які вчинили правопорушення у сфері громадського порядку. Статутом ППСМ (п.в. ст.133) визначено право працівників міліції проводити огляд транспортних засобів і вилучати документи та предмети, що можуть бути речовими доказами або використані на шкоду їх здоров'я.

6. Інструкція з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затверджена наказом МВС України від 27.03.2009 № 111 визначає повноваження інспекторів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України щодо затримання осіб, що вчинили адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху. Також, Інструкція визначає право працівника ДПС ДАІ відповідно до статті 11 Закону України «Про міліцію» зупиняти транспортні засоби в разі порушення вимог правил, норм і стандартів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, наявності ознак, які свідчать про їх технічну несправність, а також у разі наявності даних про те, що вони використовуються з протиправною метою та здійснювати їх огляд. Інструкція з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України визначає право працівника ДПС ДАІ обмежувати або забороняти проведення ремонтно-будівельних та інших робіт, інших заходів на вулицях і автомобільних дорогах, якщо при цьому не дотримуються вимоги із забезпечення безпеки дорожнього руху.

7. Інструкція з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України, направленої на захист інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, затверджена наказом МВС України 28.04.2009 № 181 визначає процесуальний порядок здійснення доставлення, адміністративного затримання особи, огляду та вилучення речей та документів, що знаходяться при особі, яка вчинила правопорушення.

8. Законом України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів і зловживанню ними» передбачено право працівника міліції здійснювати огляд транспортного засобу при заявах, повідомленнях чи при наявності іншої достовірної інформації про порушення, пов’язані з незаконним обігом наркотичних засобів чи психотропних речовин, а так само, якщо водій чи пасажири перебувають у стані з ознаками наркотичного сп’яніння.

9. Порядок тимчасового вилучення посвідчення водія і ліцензійної картки на транспортний засіб та їх повернення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1086 та Інструкція з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затверджена наказом МВС України 26.02.2009 № 77 визначають процесуальний порядок застосування тимчасового вилучення посвідчення водія і ліцензійної картки на транспортний засіб та їх повернення.

10. Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджений Постановою КМУ від 17 грудня 2008 р. № 1103 та п.1.2 – 1.4 Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.09.2009 №400/666 визначають підстави та процесуальний порядок відсторонення водія від керування транспортним засобом та його огляду на стан сп’яніння.

11. Положення Про дозвільну систему, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. № 576, Інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затверджена наказом від 21 серпня 1998 р. № 622 та Інструкція про ввезення в Україну та придбання боєприпасів до нагородної короткоствольної вогнепальної зброї, затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 липня 2004 року № 467-р. визначають процесуальний порядок огляду та вилучення вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, а також зупинення або припинення діяльності об’єктів дозвільної системи.

12. Порядок тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1102 та Інструкція з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (п.8.1), затверджена Наказом МВС України №77 від 26.02.2009, визначають підстави та порядок тимчасового затримання транспортного засобу та доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку.

На основі аналізу нормативно-правових актів, що регулюють діяльність міліції в зазначеній сфері можна визначити, що вадами такого правового регулювання є: недостатня правова регламентація застосування даних заходів адміністративного примусу на законодавчому рівні і, як наслідок, підміна законодавчої регламентації підзаконними нормативними актами; неузгодженість норм підзаконних правових актів з нормами законів України у цій сфері; відсутність належної систематизації нормативно-правових актів, що ускладнює їх ефективне застосування.

Напрями удосконалення нормативного забезпечення діяльності міліції щодо застосування заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення вбачаються в: необхідності доповнення КУпАП нормами, які б, по-перше, розширювали коло заходів забезпечення провадження, в тому числі тих, які застосовуються до юридичних осіб; по-друге, деталізували порядок застосування існуючих заходів забезпечення провадження; приведенні норм КУпАП у відповідність з іншими нормативними актами, в першу чергу з нормами Кримінального процесуального кодексу України щодо чіткого відмежування заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення та злочини; необхідності законодавчої систематизації заходів забезпечення провадження у відповідності до їх правової природи, підстав застосування та способу впливу на правопорушника; необхідності спрямування підзаконних нормативних актів на визначення чітких методів, форм та алгоритмів діяльності міліції щодо застосування конкретних заходів забезпечення провадження.
Висновки
На сьогодні відсутня єдина позиція щодо визначення правової природи заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, що зумовлює полігамність теорій щодо дослідження такого виду заходів адміністративного примусу.

На основі аналізу наукових позиції різних авторів щодо системи заходів адміністративного примусу, та виходячи з правової природи останнього, можна визначити, що забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення відносяться до групи заходів адміністративно-деліктного примусу, тобто пов’язані з застосуванням адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного делікту.

Найбільш об’єктивним критерієм, який дає можливість відмежувати заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення від інших заходів адміністративного примусу є мета та завдання їх застосування. Мета застосування є подвійною, по-перше, припинення адміністративного правопорушення, коли вичерпано інші заходи впливу; по-друге, притягнення особи до адміністративної (в деяких випадках – і до кримінальної) відповідальності. Завданнями заходів забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення є: по-перше, встановлення особи правопорушника, складення протоколу про адміністративне правопорушення, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справи, виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення; по-друге, зібрання, оцінка та закріплення доказів у справі та інше створення умов для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

З огляду на мету, завдання та підстави застосування заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення можна визначити, як законодавчо урегульовану систему заходів адміністративно-примусового характеру, що застосовуються з метою забезпечення своєчасного, всебічного повного та об’єктивного з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень.

З урахуванням мети, завдань та функцій заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення та з огляду на аналіз системи законодавства, що регулює порядок їх застосування, можна визначити, що в нині діючому законодавстві не закрпілено цілісної системи таких заходів. У зв'язку з цим в КУпАП має бути чітко прописано процесуальний порядок застосування таких заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення: вимоги припинити протиправну поведінку; привід особи; зупинки транспортного засобу; заборони експлуатації транспортного засобу; огляд транспортного засобу; огляду приміщень та територій; обмеження, заборона та припинення проведення заходів та діяльності (припинення діяльності об’єктів дозвільної системи, заборона або обмеження ремонтно-будівельних робіт на вулицях та дорогах).

Аналіз компетенції міліції по застосуванню заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення свідчить, що вона охоплюється комплексом їх адміністративно-юрисдикційних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Найбільш доцільним критерієм їх класифікації є поділ на види за підставами застосування та способом впливу на правопорушника: загальні; спеціальні. В основу цього поділу лежать: по-перше, об’єктивні ознаки правопорушення, що стало підставою їх застосування, а зокрема, сфера суспільних відносин на які здійснено посягання та конкретні прояви протиправної поведінки особи; по-друге, сукупність способів, засобів, форм за допомогою яких забезпечується застосування даних заходів.



На основі аналізу нормативно-правових актів, що регулюють діяльність міліції щодо застосування заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, можна визначити, що вадами такого правового регулювання є: недостатня правова регламентація застосування даних заходів на законодавчому рівні і, як наслідок, підміна законодавчої регламентації підзаконними нормативними актами; неузгодженість норм підзаконних правових актів з нормами законів України у цій сфері; відсутність належної систематизації нормативно-правових актів, що ускладнює їх ефективне застосування.


1   2   3


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка