Заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення



Скачати 482.38 Kb.
Сторінка2/3
Дата конвертації02.04.2017
Розмір482.38 Kb.
1   2   3

2. Класифікація заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Варто зазначити, що правила застосування заходів забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення законодавством визначено досить детально. Це стосується також діяльності міліції в цій сфері. Основний нормативний акт, який регулює підстави і порядок застосування зазначених заходів, – це Кодекс про адміністративні правопорушення. Деякі загальні положення сформульовано також в Законі «Про міліцію» та інших законодавчих актах. Порядок застосування міліцією окремих заходів забезпечення деталізується також в нормативних актах МВС України.

Окремої уваги заслуговує класифікація заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, що застосовуються всіма суб’єктами адміністративної юрисдикції та міліцією зокрема. Заходам забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення в КУпАП присвячено окрему главу (гл. 20). Ця глава передбачає можливість застосування таких заходів забезпечення:



  • адміністративного затримання,

  • особистого огляду, огляду речей, вилучення речей і документів, у тому числі посвідчення водія, ліцензійної картки на транспортний засіб;

  • тимчасового затримання транспортного засобу;

  • відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Ще два заходи забезпечення провадження встановлено іншими главами КУпАП: доставлення порушника (ст. 259) і його привід (ст. 268).

Підтримуємо думку А.Т. Комзюка щодо включення даних заходів до гл. 20. До числа заходів цієї підгрупи А.Комзюк, і з ним варто погодитися, пропонує віднести також перевірку документів, без якої неможливо виконати інші процесуальні дії.

В адміністративно-правовій науці і в законодавстві це питання поки що залишається відкритим. В основному увага вчених зосереджується на аналізі конкретних заходів, їх співвідношенні, зв’язку. Наприклад, Ю.Адушкіним та В.Анохіним висловлено навіть думку про те, що доставлення є попередньою стадією адміністративного затримання, однак погодитися із нею можна лише у певній частині, оскільки підстави та суб’єкти, на яких спрямовувався цей захід можуть бути досить специфічними, і не тільки орієнтуватися на притягнення особи до адміністративної відповідальності, а й кримінальної. Слід звернути увагу і на певну неузгодженість назви статті 264 КУпАП та її змісту. Так, проведення огляду транспортних засобів передбачається у ч.4 ст. 264 КУпАП, однак ні у назві статті, ні у ч.ч.1-3, 5,6 законодавець про нього не говорить. Тому незрозуміло, чи слід його розглядати як один з видів огляду речей, чи як самостійний вид забезпечення провадження. У законодавстві такі питання повинні визначатися абсолютно визначено.

У вітчизняній адміністративно-правовій науці, на жаль, визначення та повний перелік заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення відсутній, що й обумовлює появу гострих дискусій навколо належності того чи іншого заходу до тієї чи іншої групи (підгрупи) адміністративного примусу. В той же час, якщо здійснити аналіз нормативно-правових актів, які регламентують процесуальний порядок застосування заходів адміністративного припинення, то до переліку заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення можна віднести:



  • вимогу припинити протиправну поведінку;

  • внесення актів реагування (головними державними санітарними лікарями, уповноваженими співробітниками прокуратури, тощо)

  • доставлення порушника;

  • привід осіб, які ухиляються від явки за викликом до органу внутрішніх справ;

  • адміністративне затримання.

  • особистий огляд;

  • огляд речей;

  • вилучення речей та документів, зброї, бойових припасів, вибухових речовин та інших предметів при виявленні порушення правил їх зберігання та користування, а також речей та предметів, обмежених або вилучених із цивільного обігу, які знаходяться у осіб без спеціального дозволу; вилучення із обігу неякісної, шкідливої продукції (наприклад, Закон України від 14 січня 2000 року «Про вилучення із обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та шкідливої продукції», ст.22 Закону України від 23 грудня 1997 року «Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини»). У 70-80-х роках ХХ століття в адміністративно-деліктному законодавстві виділялося також затримання майна та документів, безпосередньо пов’язаних з проступком, арешт майна;

  • опечатування (опломбування) приміщень, механізмів, транспортних засобів, джерел енергії, сировини тощо;

  • зупинка транспортних засобів;

  • відсторонення водіїв від керування транспортними засобами і огляд їх на стан сп’яніння;

  • тимчасове відсторонення від роботи інфекційно хворих, а також осіб у хворобливому чи іншому стані, який перешкоджає безпечному для оточуючих виконанню ними обов’язків;

  • заборона експлуатації засобів, будівництва об’єкту;

  • затримання і доставлення транспортних засобів для тимчасового зберігання на спеціальних майданчиках чи стоянках;

  • - обмеження або заборона проведення ремонтно-будівельних та інших робіт на шляхах; обмеження здійснення окремих будівельних операцій до усунення відхилень від проектів та узгодження із уповноваженими державними органами;

  • виселення в адміністративному порядку осіб, які самовільно зайняли жилі приміщення або таких, які проживають у будинках, які загрожують обвалом;

  • знесення самовільно збудованих будівель, які у правовій літературі інколи називають спеціальними різновидами заходів припинення;

  • припинення діяльності об’єктів дозвільної системи;

  • призупинення роботи підприємств та інших промислових об’єктів у зв’язку із порушенням правил техніки безпеки або правил пожежної безпеки тощо.

В зарубіжних країнах також застосовуються різноманітні адміністративно-примусові заходи припиняючого характеру, серед яких:

  • затримання і арешт правопорушника;

  • особистий огляд та обшук, огляд і обшук речей та документів, які мають відношення до вчиненого правопорушення;

  • вилучення речей та документів, які мають відношення до вчиненого правопорушення;

  • затримання транспортних засобів у разі вчинення правопорушень та відсторонення водіїв від керування ними;

  • застосування сили та спеціальних засобів і вогнепальної зброї, якщо іншими заходами правопорушення припинити неможливо.

Отже, більшість заходів є подібними до тих, засади застосування яких визначені у вітчизняному законодавстві.

Як вже зазначалося, в адміністративно-правовій літературі, за умов відсутності фундаментальних монографічних робіт, присвячених заходам забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення в цілому із чітким визначенням поняття, переліку заходів, їх матеріально-правовий та процесуальних властивостей, має місце неузгодженість поглядів вчених-адміністративістів щодо віднесення того чи іншого заходу до цієї групи або ж до заходів адміністративного попередження чи адміністративних припинення. Так, наприклад, Х.П. Ярмакі зупинку транспортного засобу називає адміністративно-запобіжним заходом, хоча на нормативному рівні однозначно визначено, що застосування цього заходу обумовлено наявністю порушення Правил дорожнього руху чи іншого правопорушення, а це є характерною особливістю саме заходу забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Така ситуація обумовлена тим, що деякі заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення можуть застосовуватися і як заходи адміністративного попередження або припинення (огляд, зупинення транспортних засобів, анулювання дозволів та вилучення зброї в окремих осіб, що зловживають спиртними напоями, офіційний привід, примусове лікування, заборона проведення певних робіт тощо) завдяки комплексному правовому характеру, поєднанню профілактичного та припиняючого потенціалу. Критерієм розмежування та визначення того чи іншого заходу в окремих випадках має здебільшого слугувати мета його застосування та факт наявності чи відсутності протиправних дій з боку окремих осіб. Такий стан справ негативно впливає на правозастосовчу діяльність уповноважених державних органів, у деяких випадках обумовлює суб’єктивний підхід до обрання того чи іншого заходу для застосування, певним чином впливаючи на стан захищеності прав, свобод та законних інтересів всіх інших суб’єктів правовідносин.

Так, наприклад, можна підтримати пропозицію О.Салманової про потребу внесення змін до п.21 ст.11 Закону України «Про міліцію», закріпивши положення про те, що зупинка транспортного засобу має розглядатися як захід припинення та забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення і тільки у виняткових (чітко визначених у законодавстві) випадках – як адміністративно-запобіжний захід. Необхідно чітко і остаточно сформулювати поняття огляду, підстави і порядок його застосування, а також визначити ознаки відмежування адміністративно-попереджувального огляду (зокрема, транспортного засобу) від огляду з метою забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, а також від огляду і обшуку, які здійснюються відповідно до кримінально-процесуального законодавства.

Специфікою заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення є наявність комплексного юридико-фактичного підґрунтя застосування, а саме сукупності основних та додаткових підстав. Конкретна протиправна ситуація, яку пізніше може бути визнано адміністративним правопорушення або злочином, протиправна поведінка, підозра у вчиненні правопорушення є основними (обов’язковими) підставами застосування відповідних заходів. Однак для застосування певної кількості різновидів примусових заходів групи, що розглядається, потрібна наявність ще і додаткових підстав, до числа яких можна віднести неможливість складання на місці протоколу про правопорушення або встановлення особи правопорушника, продовження правопорушення після застосування форм попереднього впливу тощо.

Заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, завдяки розмаїттю своїх ознак, дуже неоднорідні, що і дає підстави для проведення їх класифікації за різними критеріями. На відміну від самого визначення заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення та остаточного визначення критеріїв їх відмежування від інших заходів адміністративного примусу, в адміністративно-правовій науці питання класифікаційного розподілу заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення на різновиди привертало увагу науковців неодноразово. Однак роботи одних авторів були написані ще за часів радянської влади на підставі аналізу законодавства того періоду, а відповідно вже втратили свою актуальність, інші, як правило роботи сучасних вчених-адміністративістів, у переважній більшості присвячені висвітленню класифікації заходів адміністративного припинення у діяльності окремих державних органів (міліції, митних органів, органів охорони праці, органів внутрішніх справ тощо), а відповідно і класифікації їх мають дещо звужений характер.

Здійснивши аналіз компетенції міліції по застосуванню заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, можна визначити, що вона охоплюється комплексом їх адміністративно-юрисдикційних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Посадові особи органів внутрішніх справ (міліції) наділені повноваженнями щодо застосування всіх заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, що охоплюються межами їх адміністративно-деліктної юрисдикції

Для вироблення цілісної системи спільних та відмінних ознак заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, що застосовуються міліцією, з метою їх повноцінного юридичного аналізу, доцільною є їх систематизація та класифікація. На підставі аналізу чинного законодавства та з урахуванням досягнень сучасної адміністративно-правової науки, можна систематизувати і класифікувати заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, що застосовуються міліцією, використовуючи різноманітні критерії.

1. За характером правового впливу заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення можна поділити на: особистісні (такі, що застосовуються до особи), організаційні та майнові.

Особистісні заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, як свідчить вже сама назва підвиду, спрямовані безпосередньо на особу порушника, передбачають вплив на його психіку, волю, тіло, примушують його до припинення неправомірних дій. До цих заходів можна віднести: вимогу припинити протиправну поведінку, привід, доставлення порушника, адміністративне затримання, особистий огляд, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами і їх огляд на стан сп’яніння.

Організаційні заходи пов’язані із припиненням порушення. До них належать: зупинення транспортних засобів у разі порушення правил дорожнього руху, заборона експлуатації цих засобів, якщо технічний стан їх загрожує безпеці дорожнього руху, призупинення виданого особі дозволу на користування об’єктами дозвільної системи, опечатування складів, баз та сховищ, закриття стрілецьких тирів, збройно-ремонтних та піротехнічних підприємств, магазинів, що здійснюють торгівлю зброєю і боєприпасами, призупинення дозволів на придбання, зберігання й носіння зброї та боєприпасів, виданих громадянам, які зловживають спиртними напоями або вживають наркотичні засоби.

Майнові заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення передбачають вплив на поведінку особи через різноманітні об’єкти матеріального світу, які знаходяться у власності або володінні, користуванні порушника. До цієї групи можна віднести: огляд речей, вилучення речей і документів, тимчасове затримання транспортних засобів, застосування окремих спеціальних засобів – пристроїв для відкриття приміщень і примусової зупинки транспорту.

В сучасні науковій літературі цю класифікацію заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення пропонується деталізувати, що, при аналізі робіт, дозволяє зробити висновок про те, що за основу все ж таки береться вище запропонований варіант, а дріб’язковій деталізації підлягають лише так звані майнові заходи – на заходи майнового характеру, технічного характеру, санітарно-епідеміологічного характеру, фінансово-кредитного характеру тощо. Хоча Л.Попов в той же час, використовуючи вищезазначений критерій для розподілу, виділяє такі групи заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення:


  • заходи, що застосовуються безпосередньо до особи правопорушника (вимога припинити неправомірні дії, адміністративне затримання, доставлення, привід);

  • заходи майнового характеру (вилучення вогнепальної мисливської зброї, вилучення особистих речей, документів особи);

  • заходи технічного характеру (заборона експлуатації несправного транспорту, тимчасова заборона експлуатації транспортних засобів, заборона або обмеження ремонтно-будівельних робіт на вулицях та дорогах, якщо не дотримуються вимоги по забезпеченню громадської безпеки);

  • заходи медичного характеру (відсторонення водія від керування транспортним засобом та огляд на стан сп’яніння);

  • заходи, пов’язані із здійсненням ліцензійно-дозвільної системи (призупинення дії ліцензії на функціонування об’єктів дозвільної системи).

2. Залежно від характеру функцій, які виконують заходи забезпечення провадження, в літературі їх інколи поділяють на три:

  • заходи адміністративно-процесуального припинення (доставлення, адміністративне затримання, привід, відсторонення водія від керування транспортним засобом);

  • отримання доказів (особистий огляд, огляд документів, вилучення речей, документів; проведення експертизи; залучення понятих при проведені процесуальних дій; фіксування процесу виявлення та розслідування правопорушень на аудіо-, фото-, відео-носії);

  • виконання адміністративних стягнень (вилучення документів тощо). Зазначимо, що такий поділ є досить умовним, адже всі заходи забезпечення мають припиняючий характер і всі вони тою чи іншою мірою сприяють одержанню доказів.

Також не можна вважати проведення експертизи; залучення понятих при проведені процесуальних дій; фіксування процесу виявлення та розслідування правопорушень на аудіо-, фото-, відео-носії заходами забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення. Це способи здобуття доказів, які вживаються на етапі розслідування у справі про адміністративні правопорушення, а тому вони потребують процесуального закріплення в КУпАП, про що неодноразово зазначалось у наукових працях.

3. Залежно від мети застосування заходи забезпечення провадження можна поділити на самостійні та допоміжні.

Самостійні заходи, їх ще в науці називають оперативними, не передбачають зв’язку з іншими заходами припиняючого характеру, про що вже свідчить їх назва, їхнього потенціалу достатньо для вирішення конфліктної ситуації, яка склалася. Як стверджує А.Комзюк, ці заходи стоять на межі власне заходів припинення і адміністративних стягнень. Вони переслідують мету безпосереднього припинення порушень правових норм і не передбачають забезпечення застосування інших примусових заходів. До цієї групи заходів доцільно віднести: вимогу припинити протиправну поведінку, заборону експлуатації транспортних засобів, обмеження або заборону проведення ремонтно-будівельних та інших робіт на вулицях і шляхах, зупинення або припинення функціонування об’єктів дозвільної системи, привід осіб, які ухиляються від явки за викликом до державного органу, адміністративне затримання осіб.

Допоміжні, що випливає вже із самої їх назви, відіграють роль передумови для застосування інших примусових заходів, є службовими, самостійного значення не мають. Серед них: доставлення порушника, адміністративне затримання, особистий огляд тощо.

4. Заходи адміністративного забезпечення провадження, які застосовуються міліцією, можна поділити також залежно від форми їх процесуального виражання на усні, письмові і такі, що виражаються в певних матеріально-технічних діях. Більшість з цих заходів реалізується шляхом виконання різноманітних матеріально-технічних дій (зупинка транспортних засобів, доставлення порушника, адміністративне затримання, огляд речей та документів, їх вилучення тощо). Ці дії виконуються на підставі прийнятого усно або письмово рішення, хід їх виконання також може бути зафіксовано в письмовій формі, але їх суть, зміст становить саме дія. В усній формі міліцією застосовується лише один захід адміністративного припинення – вимога припинити протиправну поведінку, хоча і його може бути оформлено письмово. В письмовій формі реалізуються ще деякі заходи забезпечення провадження – заборона експлуатації транспортних засобів, заборона проведення робіт на вулицях і шляхах, деякі випадки зупинення функціонування об’єктів дозвільної системи. Суть заходу в цьому разі полягає в оформленні тої чи іншої вимоги у відповідному письмовому рішенні.

5. Залежно від тривалості застосування: разові заходи забезпечення провадження (доставлення особи, привід, особистий огляд та огляд речей і документів) та заходи тривалої дії (адміністративне затримання, вилучення речей та документів, тимчасове затримання транспортного засобу, тимчасове вилучення посвідчення водія, ліцензійної картки на транспортний засіб тощо).

6. Залежно від підстав застосування та способу впливу на правопорушника варто виділити загальні (адміністративне затримання, особистий огляд та огляд речей і документів) та спеціальні (тимчасове вилучення посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водія від керування транспортним засобом та огляд на стан сп’яніння) заходи забезпечення провадження.

7. Окремі автори пропонують поділяти заходи забезпечення провадження в залежності від суб’єкта, щодо якого їх застосування відбувається, на:



  • такі, що можуть застосовуватися виключно щодо фізичних осіб;

  • такі що можуть застосовуватися виключно щодо юридичних осіб;

  • змішані, які можуть застосовувати як щодо фізичних, так і юридичних осіб.

Отже, класифікація заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення співпадає з класифікацією заходів адміністративного припинення і носить переважно теоретико-правовий характер.

Що ж стосується практичного спрямування класифікації заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, то вона залежить від правильно обраного інструментарію, за допомогою якого досліджуються конкретні правові явища, події, факти, діяльність.

Найбільш доцільним критерієм класифікації заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, що застосовуються міліцією є поділ на види за підставами застосування та способом впливу на правопорушника. На основі цього критерію можна здійснити комплексний аналіз правової природи, підстав, особливостей застосування тої чи іншої групи заходів забезпечення провадження, виокремлення вад такої діяльності та напрацювання ефективних способів її удосконалення.

В основу цього критерію поділу заходів забезпечення провадження на види покладено: по-перше, об’єктивні ознаки правопорушення, що стало підставою їх застосування, а зокрема, сфера суспільних відносин на які здійснено посягання та конкретні прояви протиправної поведінки особи; по-друге, сукупність способів, засобів, форм за допомогою яких забезпечується застосування даних заходів.

Таким чином, доцільно виокремити такі заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення в залежності від підстав застосування та способу впливу на правопорушника: 1) загальні; 2) спеціальні.

До загальних, тобто тих, що можуть застосовуватись у всіх випадках вчинення правопорушення і до всіх категорій правопорушників з повною адміністративною деліктоктоздатністю, відносяться такі заходи забезпечення провадження:



  1. вимога припинити протиправну поведінку;

  2. привід особи;

  3. доставлення особи;

  4. адміністративне затримання особи;

  5. особистий огляд і огляд документів, речей та їх вилучення.

До спеціальних, тобто тих, що можуть застосовуватись у випадках вчинення окремої категорії правопорушень (в залежності від об’єкту посягання) і до окремих (спеціальних) категорій суб’єктів правопорушення, відносяться такі заходи забезпечення провадження:

1) зупинка транспортних засобів;

2) тимчасове вилучення посвідчення водія, ліцензійної картки на транспортний засіб;

3) відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;

4) тимчасове затримання транспортного засобу.

Серед категорії спеціальних заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, можна виділити, ті, що застосовуються для юридичних осіб:

1) зупинення або припинення діяльності об’єктів дозвільної системи;

2) заборона або обмеження ремонтно-будівельних робіт на вулицях та дорогах;

3) огляд приміщень, території, які належать юридичній особі;

4) вилучення речей і документів, що належать юридичній особі.

Саме процесуальна природа відповідних заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення дозволяє виділити їх особливу ознаку – стадійність застосування, а відповідно і певні етапи (стадії) застосування:


  • аналіз конкретної ситуації, її детальний розгляд;

  • вибір заходу;

  • перевірка дієвості обраного заходу;

  • прийняття рішення про застосування заходу;

  • реальне застосування;

  • аналіз ефективності застосування заходу.


1   2   3


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка