Загальногеографічні карти



Скачати 399.85 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації30.12.2016
Розмір399.85 Kb.
  1   2   3


Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Географічний факультет

Кафедра геодезії та картографії


Дудун Тетяна Володимирівна

ЗАГАЛЬНОГЕОГРАФІЧНІ КАРТИ

(Навчально-методичний посібник для студентів-картографів)

Київ - 2012

УДК 502

Дудун Т.В. Загальногеографічні карти (навчально-методичний посібник для студентів-картографів). / Дудун Т.В. – К., 2012. - 32 с.


У навчально-методичному посібнику зроблений акцент на прийоми і методи побудови загальногеографічної моделі місцевості, яка відповідає науковим поглядам і запитам практики.

Рецензенти:

Бондаренко Е. Л., д. геогр. наук, професор

Тітова С. В., канд. геог. наук, доцент




Рекомендовано до друку Вченою радою географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

протокол № від 13 лютого 2012 р.

© Дудун Т.В., 2012


ВСТУП
Курс „Загальногеографічні карти” - складова частина картографії. Він вивчає і конкретизує методику створення різних груп карт загальногеографічного змісту: топографічних, оглядово-топографічних, дрібномасштабних загальногеографічних і гіпсометричних.

Навчальна дисципліна «Загальногеографчні карти» є профілюючою для спеціалістів-картографів, тому основна увага в даному посібнику звертається на географічну сторону створення карт та на методику географічно достовірного відображення земної поверхні на загальногеографічних картах.

Практикум включає 12 практичних завдань, об’єднаних в три теми:


  • топографічні карти;

  • дрібномасштабні загальногеографічні карти;

  • перспективи загальногеографічного картографування.

По кожній темі подано теоретичне обґрунтування, яке підкреслює успіхи загальногеографічного картографування, запропоновані варіанти завдань для засвоєння кожної теми. Практичні завдання мають на меті:

  • розширити кругозір студентів (для цього запропоновано написання рефератів стану загальногеографічного картографування у світі та в Україні);

  • засвоєння методів наукового аналізу виданих творів і вивчення досвіду загальногеографічного картографування в історичному розрізі (завдання передбачають вивчення основних картографічних творів);

  • засвоєння географічних методів розробки змісту і складання карт на прикладах створення карт різних масштабів і призначення.

Лабораторні роботи


Тема 1. ВЕЛИКО- І СЕРЕДНЬОМАСШТАБНІ

ЗАГАЛЬНОГЕОГРАФІЧНІ КАРТИ


Завдання 1.1. Вивчення змісту великомасштабних

топографічних карт (2 академічні години)
Мета завдання: ознайомлення з топографічними картами різних масштабів, вивчення їх змісту в цілому і поелементно, отримання навиків в аналізі карт.
Результат роботи повинен бути представлений у вигляді реферату об’ємом 4-5 сторінок.
Виконати завдання можна за наступним планом:

1. Структура системи умовних позначень топографічних карт: перелік елементів змісту; провідні ознаки, які використовуються для відображення кожного елемента.

2. Зображення берегової лінії: висотне положення, відображення додаткових явищ і генетичних особливостей; відображення особливостей мілководної зони.

3. Відображення гідрографічних елементів: сезонне положення річок і озер; висотний рівень водосховищ, зображення витоків, середньої і нижньої течії річок; зображення річок і озер в масштабі карти та позамасштабними знаками; режимні характеристики; локальні особливості; антропогенні порушення на водних об’єктах.

4. Способи зображення рельєфу. Сполучення ізоліній і умовних позначень окремих форм рельєфу; переріз рельєфу, основні, додаткові та допоміжні горизонталі; особливості зображення окремих форм рельєфу, використання масштабних і позамасштабних знаків; зображення високогір’я та льодовиків.

5. Принцип відображення рослинного покриву; умовні позначення для природної і культурної рослинності; передача географічних умов проростання окремих видів рослин; видова і кількісна характеристика картографічних прийомів; передача чітких і поступових меж ареалів рослинності.

6. Характеристика відкритої поверхні – заболоченість, ґрунти, солончаки. Сполучення рослинності і ґрунтів відображення зовнішнього вигляду типових ландшафтів. Принцип виділення і відображення боліт.

7. Класифікація населених пунктів і прийоми передачі класифікаційних ознак на картах; накреслення планового зображення населених пунктів, відображення планувальних характеристик забудов, окремих особливостей населених пунктів і споруд.

8. Класифікація дорожньої мережі; залізних і автомобільних доріг, зображення доріг природного походження, відображення географічних особливостей переміщення.

9. Зображення соціально-економічних об’єктів: промислових сільсько-господарських, культурних, ліній зв’язку. Особливості розміщення відповідних знаків.


На завершення необхідно сформулювати критичні зауваження і пропозиції щодо удосконалення змісту топографічних карт.

Завдання 1.2. Вивчення генералізації на топографічних

картах (4 академічних години)

Мета завдання: ознайомлення з процесами картографічної генералізації стосовно окремих елементів змісту топографічних карт.
Порядок виконання: вивчити умовні знаки і настанови по складанню топографічних карт двох різних масштабів; вивчити принципи відбору явищ при відображення окремих елементів на топографічних картах; виявити кількісні і якісні характеристики відбору.

Для виконання завдання підбираються карти із зміною масштабу в 3-4 рази.


Орієнтувальний план аналізу:

  • берегова лінія: особливості характеристики узбережних зон; розміри окремих природних об’єктів на картах різних масштабів (в мм); особливості узагальнення берегової лінії (виключення деталей, узагальнення звивин, перебільшення звивин і т.д.);

  • гідрографічна мережа: структура річкової мережі, озерно-річкової мережі, заозерненість місцевості, відбір річок і озер за розміром (см, мм2); збереження при генералізації географічних принципів; відображення витоків, особливостей гідрографічної і орографічної звивистості, характеру гирла; характеристика антропогенного типу: судноплавство, зарегульованість стоку; детальність передачі кількісних характеристик і локальних особливостей об’єктів;

  • рельєф: зміна перерізу горизонталей, доцільність використання додаткових і допоміжних горизонталей; порівняльна детальність зображення окремих форм рельєфу і особливостей розміщення відповідних умовних знаків; відображення провідних мікро-, мезо- і макроформ;

  • детальність передачі ландшафтних особливостей місцевості сполученнями умовних знаків рослинності і ґрунтів (природні і антропогенні комплекси);

  • детальність передачі класифікаційних ознак населених пунктів на картах різних масштабів; детальність накреслення зовнішніх контурів населених пунктів і їх зовнішньої структури; переходи від відображення окремих будинків і вулиць до планувальних зон; введення в зображення населених пунктів пунсонів і узагальненого контурного знаку; відбір населених пунктів на картах різного масштабу (приклади виключення населених пунктів, норми зображення); зв'язок розміщення пунктів відносно природних або антропогенних об’єктів;

  • дорожня мережа: детальність відображення мережі на картах різних масштабів; особливості відбору доріг в залежності від антропогенної освоєнності місцевості і природних характеристик; ступінь відображення доступності населених пунктів і загальних зв’язків між окремими ділянками місцевості;

  • ціленаправленість відбору об’єктів соціально-економічного значення; особливості розміщення відповідних умовних знаків на картах різних масштабів.

При поелементному вивченні генералізації зображення місцевості на картах різних масштабів особливо потрібно відмітити використання прийомів відбору, узагальнення, спрощення, узгодження розміщення і т.д.. Оцінити точність, детальність і географічну правдоподібність зображення місцевості в цілому на картах різних масштабів. Навести приклади.
Результат: текст, який ілюструється таблицями.

Завдання 1.3. Підготовка топографічного опису місцевості

на аркуш карти масштабу 1:200 000

(2 академічні години)


Мета завдання: вивчення визначеної території за топографічною картою; відображення природних особливостей місцевості і можливості пересування по ній різними видами транспорту і в пішохідному порядку.
Результат: текстовий опис, який може мати графіки і таблиці. Опис складається на вибраний фізико-географічний район (100х100 км). Особливе призначення опису – відобразити проїжджість місцевості.
План опису:

  1. Тип місцевості – рівнинний, горбистий, гірський, лісовий. Тип місцевості встановлюється за природною ознакою, як найбільш істотній для пересування по даній місцевості. Можливе районування території.

  2. Рельєф – морфометричні характеристики типових форм (долини, горби, підвищення). Глибина розчленування поверхні.

  3. Гідрографія – звивистість річок, їх глибина і характер дна, особливості берегів; розміщення озер і боліт у зв’язку з особливостями рельєфу; сезонні зміни водних об’єктів (час виходу річок із берегів, підтоплені площі).

  4. Ґрунти – характер ґрунтів під рослинністю і без рослинності; властивості ґрунтів при зміні вологості; глибина залягання ґрунтових вод.

  5. Рослинність – особливості підліску в лісових масивах; замкнутість рослинного покриву; умови огляду місцевості.

  6. Населені пункти – архітектурні особливості; можливість наскрізного проїзду; інфраструктура.

  7. Дорожня мережа – вантажопідйомність залізних і автомобільних доріг; особливості сезонного проїзду по ґрунтовим і польовим дорогам.

  8. Населення – національний склад, професійна зайнятість, особливості побуту.

  9. Клімат – місцеві особливості і календар природних явищ.



Рис. 1. Фрагмент джерела карти для виконання завдання 1.3.
Завдання 1.4. Складання редакційного плану і створення

фрагменту великомасштабної карти на

населений пункт (14 академічні години)
В стандартних умовних знаках і настановах до топографічних карт - соціально-економічні об’єкти розглянуто детально і їх позначення складають більше 70 % від загального числа. Різні населені пункти за накресленням є однаковими, але вони мають багато різних ознак внаслідок впливу природно-історичних умов, в яких виникають і розвиваються. Населені пункти, при складанні карти кожного конкретного району завжди потребують уточнення і доповнення. Для загальногеографічних карт важкувато розробити і вказати точні норми відбору і особливості узагальнення населених пунктів. Картографічне зображення, на відміну від фотографічного, повинно не просто реєструвати і відображати все, що є на місцевості, а виділяти і підкреслювати, відповідно до масштабу, характерні особливості. Виконує це завдання тільки редактор-картограф.

На особливу увагу заслуговують форми поселення у їх взаємозв’язку з географічним ландшафтом в цілому, так і з основними елементами: рельєфом, гідрографією, рослинністю, шляхами. Існує іще гірський тип поселення (долинний, карнизний); трактовий, який характеризується ланцюжком населених пунктів, витягнутих уздовж доріг, узбережний.

Вимоги, які пред’являють до зображення населених пунктів на карті:


  • наочність і добра читаність;

  • достовірне відображення місцеположення об’єктів на момент складання;

  • швидке знаходження важливих об’єктів, орієнтирів, перешкод на підходах до міста;

  • можливість визначення прямокутних і географічних координат, та висот;

  • відображення магістральних і об’їзних шляхів.


Мета завдання: ознайомлення з діючими нормативними документами, підготовка редакційних документів, засвоєння прийомів генералізації при відображенні населеного пункту.
Результат:

  1. фрагмент топографічної карти визначеного масштабу, який відображає густонаселений район із розвиненою дорожньою мережею, що відповідає всім вимогам, які пред’являють до цього масштабу за точністю і детальністю передачі територіальних особливостей забудованої ділянки;

  2. географічна довідка і редакційні вказівки для складання цього фрагменту.


Порядок виконання: вивчити географічні особливості території, приділивши особливу увагу населеним пунктам за топографічною картою; ознайомитися з настановами і умовними знаками для карт масштабу, що створюється; написати редакційний план на район карти, що складається із вказівками по складанню кожного елемента змісту; скласти фрагмент карти.

Суть складання за джерелами більш великого масштабу завжди зводиться до генералізації кожного елементу карти, ув’язці окремих елементів карти для відображення і збереження загального рисунка, виявлення великих об’єктів з їх узагальненою характеристикою. В даному випадку генералізуються основні риси планування різних населених пунктів, відображається зв'язок забудови з природним ландшафтом, виділяються житлові, промислові, адміністративні, культурні зони міста. Основні прийоми генералізації, які можуть бути використані в роботі: відбір, об'єднання контурів, відображення об’єктів із перебільшенням.

Редакційний план включає географічну довідку, в якій повинні бути обумовлені:


  • тип населеного пункту, його політико-адміністративне значення і приналежність до відповідної градації за кількістю мешканців, положення населеного пункту по відношенню до навколишніх пунктів, доріг, гідрографії, рельєфу;

  • планування населених пунктів (з чітким виділенням магістральних і головних вулиць і проїздів, будинків і споруд, які є орієнтирами);

  • чіткість зовнішніх контурів населених пунктів і їх зв'язок з природними об’єктами;

  • внутрішня структура населених пунктів, відносна щільність забудови, форма кварталів і їх орієнтування;

  • характер рослинності в населених пунктах і його особливості (сади, парки, бульвари).

Елементи змісту редакційного плану складаються в звичайному порядку.

В редакційному плані особливо необхідно підкреслити порядок і метод відбору вулиць і проїздів, виділення наскрізних магістралей, узагальнення кварталів, передачі структури і планування всього населеного пункту і внутрішньоквартальної забудови, відбору орієнтирів, відображення яких на карті є обов’язковим, але не повинно порушувати структуру населеного пункту.

В першу чергу в населеному пункті відображаються великі орієнтири: заводські будови з трубами, церкви, башти і т.д. Вогнестійкі будови, які розміщені позанаселеним пунктом і в населеному пункті, якщо вони слугують орієнтиром, виділяються особливим умовним знаком. Зсув основних орієнтирів в населеному пункті не допускається. Їх локалізація здійснюється строго за геодезичними координатами.

Після відбору і відображення орієнтирів слід приступати до відображення залізних і шосейних доріг, які проходять через населений пункт, головних вулиць, проїздів і тупиків. Магістральні і головні вулиці виділяють більш широким умовним знаком. Як правило, таким умовним знаком відображають вулиці, які сполучають коротку відстань доріг вищих класів та які підходять до населеного пункту. При відображенні дрібних селищ сільського типу, через які проходять другорядні ґрунтові дороги, магістральні вулиці не виділяють. Всі дороги відображають лінійним знаком із перебільшенням реальної ширини. Це зазвичай викликає суміщення кварталів, яке повинно бути проведено по дві сторони від вісі дороги.

Потім приступають до відпрацювання другорядних вулиць і проїздів. При цьому необхідно врахувати величину суміщення кварталів, яку ми отримали в результаті розширення головних вулиць. Величина суміщення не повинна бути розкидана на навколишні квартали, щоб не спотворити загальної системи планування. Суміщення кварталів не повинно призвести до загального збільшення площі населеного пункту. Наприклад, виключення деяких вулиць і проїздів, які ідуть в одному напрямі, і збереження всіх вулиць другого напряму може призвести до викривлення характеру планування населеного пункту, так як квартали отримають іншу форму і орієнтування.

Після відображення вулиць і проїздів приступають до обробки зображення внутрішнього змісту кварталів. Дуже важливо зберегти співвідношення забудованих і незабудованих ділянок (парки, сквери, промислові площадки) і передати відносну щільність забудови.

Інші елементи топографічної карти на фрагменті, що створюється складаються в звичайному порядку, у відповідності з редакційними вказівками.

Примітка. Всі побудови по складанню фрагмента карти можуть виконуватися як в рукописному вигляді на зменшених блакитних копіях, або з використанням методу поквадратного зменшення, так і в електронному, наприклад, з використанням Corel Draw, Adobe Illustrator або інших графічних редакторів. При електронному складанні карти методика складання залишається практично незмінною (методи автоматизованої генералізації не приймаються). Елементи топографічної карти складаються в звичайному порядку шляхом оцифрування підкладинки. Окремі моменти (відмінні):


  • карта складається зразу ж в кольорах видавничого оригіналу;

  • потрібна редакція узгодження шарів.



Завдання 1.5. Складання редакційного плану і створення фрагменту

оглядово-топографічної карти на гірський район

(8 академічних годин)


Рельєф є одним із найважливіших елементів географічного ландшафту, і в значній мірі визначає характер і розміщення як фізико-географічних (річкова мережа, рослинність), так і соціально-економічних елементів (дорожня мережа, населені пункти). Від правильного зображення рельєфу на топографічних картах залежить ефективність їх використання в різних галузях людської діяльності.

Зображення рельєфу місцевості на топографічних картах повинно:

а) відображати в масштабі карти з достатньою повнотою і детальністю всі елементи рельєфу і в особливості будь-які укриття і перешкоди;

б) відображати типові риси і своєрідність рельєфу району картографування, причому якісно однорідні форми рельєфу повинні відображатися однаково;

в) бути пов’язаними із зображенням інших елементів змісту карти;

г) забезпечувати вимірність рельєфу.



Мета завдання: ознайомлення з умовними знаками і настановами по складанню карт масштабу 1:200 000, засвоєння прийомів генералізації при складанні рельєфу.
Результат:

1) фрагмент топографічної карти масштабу 1:200 000, який відображає високогірну територію, та який відповідає всім вимогам, які пред’являються до цього масштабу за точністю і детальністю передачі різних форм рельєфу;

2) географічна довідка і редакційні вказівки для складання фрагменту.

Порядок виконання: вивчити географічні характеристики території, приділяючи особливу увагу гірським територіям, за топографічною картою масштабу 1:50 000; ознайомитися з настановами і умовними знаками для карт масштабу 1:200 000; написати редакційні документи, включити в ці документи орографічну сітку; скласти фрагмент карти.

В результаті вивчення району в географічній довідці, крім загальної фізико-географічної і економіко-географічної характеристики, необхідно:


  • вказати орографічну область, частиною якого є даний район; перерахувати основні хребти і головні вершини;

  • вияснити походження рельєфу, який відображається на фрагменті карти (акумулятивний, денудаційний, вулканічний, льодовиковий); охарактеризувати сучасні рельєфоутворюючі процеси;

  • дати кількісні характеристики: найбільші, середні, найменші абсолютні і відносні висоти та їх розміщення на площі;

  • зробити орографічну схему, на якій виділити райони різних типів рельєфу.

Виконання орографічної схеми слід починати з виділення основних орографічних ліній: хребтів першого і другого порядку, а також тальвегів першого і другого порядків, виявляючи таким чином орографічні структури гірських ділянок і річкових басейнів. Визначивши макроморфоструктури, слід приступити до виділення мезоморфоструктур, які деталізують загальну картину розчленування рельєфу території, що вивчається. До мезоморфоструктур відносять гребні, вершини, долини, схили. На орографічну схему можуть бути нанесені:

  • хребти з різним плановим розміщенням (широтні – меридіональні, витягнуті – овальні, прямолінійні – звивисті);

  • гребні хребтів різного характеру (альпійський, гострий, плато- образний, округлий, плоский);

  • вершини різних форм (купол, піраміда, конус, шатер);

  • долини з різним поперечним профілем (V-образні, U-образні, ящикообразні долини);

  • схили різної форми (вигнуті, випуклі, прямі)

  • схили різної крутості (пологі, круті, обривисті);

  • симетричні (асиметричні) долини і хребти;

  • форми рельєфу, які відображаються спеціальні умовними знаками: ущелини, каньйони, скали, яри, льодовики, характерні висоти.

Дальше складаються редакційні вказівки для всіх елементів які відображаються на географічній карті за планом який наведений в главі 2, особливо детально обумовлюються складання форм рельєфу ділянок, виділених на орографічній схемі.



Рис. 2. Фрагменти карт для виконання завдання 1.5.



Завдання 1.6. Вивчення змісту топографічної карти

масштабу 1:1 000 000
Мета завдання: ознайомлення зі змістом карти масштабу 1:1 000 000 різних випусків; вивчення діючих настанов; виявлення особливостей генералізації на карті і встановлення об’єму відомостей, які містяться на самій дрібномасштабній топографічній карті.

Результати дослідження заносяться в табл. 1.

Таблиця 1



Аналіз змісту карти масштабу 1:1 000 000

Елемент змісту карти

Принцип класифікації

Детальність зображення

Графічні можливості

Врахування взаємозв’язку з іншими елементами

Берегова лінія

генезис, динаміка, стан

фізико-географічні об’єкти узбережжя і їх деталі

товщина ліній, розміри звивин, умовні знаки

геологія, рельєф

Річкова мережа

режим, використання

орографічна і гідрографічна звивистість, співпорядкованість річок

цензи і норми відбору, товщина ліній, розміри орографічних і гідрографічних звивин, кількісні показники

геологія, рельєф, рослинність

Озера, водосховища

динаміка, солоність, режим

накреслення

берегової лінії



цензи і норми відбору, кількісні і якісні характеристики

річкова мережа, рельєф, рослинність

Рослинність

життєві фор-ми, склад, зональність і поясність

поступовість переходу, чіткість кордонів

мінімальні розміри, позамасштабні умовні знаки

рельєф, підстилаюча поверхня, гідрографія

Болота, заболоченість, солончаки

проходимість, наявність рослинності

поєднання різних типів рослинності і ґрунту, чіткість меж

мінімальні розміри, кількісні характеристики

рельєф, гідрографія

Рельєф

генезис, висотні пояси

морфологічні форми, ступінь горизонтального і вертикального розчленування

шкали висот за ступенем використання кольору, наявність спеціальних умовних знаків, кількісні характеристики

геологія, гідрографія

Населені пункти

тип розселення, кількість мешканців, адміністративне значення

ступінь заселеності, господарські особливості, наявність об’єктів інфраструктури

тип умовних знаків, цензи відбору, наявність підписів

рельєф, гідрографія, рослинність, дорожня мережа

дорожня мережа

типи доріг, класи, сезонні дороги

забезпеченість зв’язку між населеними пунктами, відбір доріг в залежності від заселеності території

товщина ліній, її лінійність

рельєф, гідрографія, населені пункти, рослинність



  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка