Загальні риси суїциду



Скачати 227.56 Kb.
Дата конвертації01.05.2017
Розмір227.56 Kb.
Суїцидальна поведінка дітей та підлітків: методи профілактики
Зміст
Вступ

  1. Суїциїдальна поведінка

    1. Загальні риси суїциду

    2. Статистика дитячих суїцидів

  1. Причини дитячого суїциду

    1. Діагностика та способи корекції суїцидальної поведінки

    2. Шляхи подолання проблеми дитячого та підліткового самогубства

Виявлення схильності до суїциду серед старшокласників

Висновки


Список літератури
Вступ
Дотепер проблема самогубства у світі залишається нерозв'язаною, а тому стає дедалі актуальнішою, особливо на тлі зростання показників цього явища, яке, зокрема в Україні, набуває епідемічного характеру. Якщо пощастить зрозуміти, чому людина, завзято захищаючи недоторканність життя на планеті та поглиблюючи свої знання, вибирає між життям і смертю на користь останньої, можна буде упритул наблизитися до розв'язання проблеми ефективного попередження самогубств. Тому важливим є вивчення феномену цього явища, в тому числі через призму невід'ємної частини культури людства — світових релігій.

Глибоке висвітлення деструктивної людської поведінки, а саме вчинення самогубства, досить широко репрезентоване вже у творчості мислителів античного світу. Серед досліджень цієї проблеми останніх десятиліть привертають увагу праці радянських і сучасних російських учених різних галузей знання, серед яких, зокрема, Р.З. Авакян, С.В. Бородін, Є.М. Вроно, І.О. Кирилова, М.І. Ковальов, А.Г Амбрумова, Л.І. Постовалова, А.Р. Ратінов, І. Паперно та інші. Самогубство та шляхи його попередження вивчали також українські науковці: Ю.В. Александров, В.О. Глушков, В.Ф. Войцех, С.В. Жабокрицький, М.П. Мелентьєв, О.М. Моховиков, Г.Я. Пілягіна, В.В. Сулицький, А.П. Тищенко, А.П. Чупріков, В.О. Шаповалов, СІ. Яковенко, Н.М. Ярмиш та інші, у зв'язку з чим ними висловлювалися доволі різні думки не лише щодо причин існування розглядуваного явища, способів його попередження, й навіть з приводу його дефініції та розуміння.

Актуальність проблеми, зокрема підліткового і дитячого суїциду полягає в тому, що, залишаючись на індивідуальному рівні затабованим через свою інтимність, нині самогубство сприймається загалом як негативне моральне явище, адже людські втрати не можна виправдати. Це розуміють і в широкому загалі, і в державі. Проте проблема мінімізації самогубства визнається дотепер не розв'язаною.

Проаналізувавши не лише літературні, релігійні, філософські, правові та наукові джерела, а також динаміку самогубств в Україні і розвинених країнах світу впродовж останніх 12 років, інші джерела, можна дійти певних висновків [1].

Можна сформулювати основну мету роботи: розглянути підліткове та дитяче самогубство не лише як соціальне (життєве) явище, ставлення до якого зазнавало змін у процесі історичного розвитку цивілізації, але і як культурний фактор, який став терезами для розв'язання фундаментальних питань свободи волі та вибору, життя, смерті та безсмертя, взаємопроникного співвідношення душі та тіла, людини та Бога.

Відповідно до мети роботи, виділимо задачі, які необхідно вирішити:



  • аналіз наукової літератури по даній темі;

  • визначення основних причин, які штовхають дітей та підлітків до самогубства;

  • описати методи попередження дитячого суїциду.

Об'єкт дослідження - причини дитячого та підліткового самогубства.

Предмет дослідження - прояв суїцидальної поведінки у дітей та підлітків.

Дитячий і підлітковий суїцид є зараз великою проблемою для України. Насамперед це пов’язано з тим, що діти дуже рано дорослішають (що пов’язано з великою кількістю інформації) і відповідно до своїх не за вiком дорослих мрій хочуть самоутвердитися, отримати більше від життя, зокрема, більше, ніж батьки. Природно, що внаслідок різних причин зрозуміти й пристосуватися до дорослих проблем діти й підлітки ще не можуть. Тут дуже велику роль відіграє юнацький максималізм, і, на жаль, іноді діти не знаходять нічого кращого, як покінчити життя самогубством.

Особливо сильно на прийняття такого рішення впливає неблагополучна атмосфера в сім’ї. Тобто відсутність уваги з боку батьків та їхня нездатність в тій або іншій мірі зрозуміти дітей. Таким чином, у самогубствах підлітки знаходять уявний вихід з психологічних проблем, що нагромадилися.



  1. Суїциїдальна поведінка


Самогубство (суїцид) - тема, що була актуальною в усі часи, але ставлення до неї протягом епох було різне й багато в чому залежало від релігій та морально-етичних норм і традицій. Актуальність дитячої проблематики в суїцидології визначається нагальністю профілактики самогубств серед учнівської молоді. Згідно з результатами соціально-психологічних досліджень, 27,2 % дітей віком 10-17 років іноді втрачають бажання жити, 17,8 % - уважають, що нікому немає до них справ, 25,5 % - не завжди можуть розраховувати на допомогу близької людини, 51,9 % - не стримуються в ситуації конфлікту.

Вырезано.

Для доставки полной версии работы перейдите по ссылке
Щорічно в нашій країні не одна й не дві дитини від 7 до 14 років здійснюють спробу самогубства, проте офіційна статистика не має достовірних даних про ступінь поширення цього явища. Перед обличчям дитячого суїциду дорослі, практично безсилі: у кожного другого маленького суїцидента відсутній так званий пресуїцидальний синдром — психологічний симптомокомплекс, який супроводжує період формування суїцидальної поведінки. Іншими словами, рішення про смерть народжується в дитячій голові майже блискавично, і часу на обмірковування ситуації чи зіставлення фактів у його рідних уже немає.

Попри існування сьогодні безлічі теорій і наукових гіпотез про причини суїцидальних актів, жодний психіатр і жодний суїцидолог не скажуть вам, що саме стоїть за цим страшним феноменом і куди ідуть його корені. Дітей не можна віднести до жодного параграфу суїцидології — науки, яка вивчає теоретичний і практичний аспекти аутоагресивної (суїцидальної) активності людини, тому що споконвічно вони були і є джерелом життєрадісності та чистоти. Їм не властиві ті дикі, сповнені мороку й розпачу стани, які дуже часто рухають і управляють дорослими людьми. Ніхто з них навіть не думає поневолювати свою свідомість тією "естетичною аурою самогубства", про існування якої вже понад десять років сперечаються вчені-суїцидологи й котру деякі з них вважають превалюючою у стані будь-якого суїцидента. Та все-таки вони здійснюють "це".

Щоб зняти стрес, позбутися психотравми дитина вдається до різних, але однаково страшних засобів: мотузки, висоти, отруйних речовин. Причому, говорять спеціалісти, рівень умисності дій, що самозашкоджують, зростає зі збільшенням віку дитини. Вже не одне покоління психіатрів знає про те, що будь-який випадок, у якому людина старша за шість років немов "провокує" свою смерть, — далеко не трагічна випадковість. Особливо це характерно для дитячих отруєнь. "Випадкові" передозування дуже рідкісні серед дітей, тому навіть якщо згодом маля стверджуватиме, що просто хотіло пограти в "лікаря" і тому скористалося вмістом домашньої аптечки для власного лікування, — вірити йому не можна. Тому що, відповідно до статистики, дитячі самогубства дуже рідко були наслідком якоїсь захоплюючої гри.

Навіть якщо психіатри не знаходять у маленького суїцидента психічного розладу та в його сім’ї "усе як завжди" — це не означає, що в нього не може бути ніяких причин для здійснення акту sui caedo.


1.2 Статистика дитячих суїцидів
Частота завершених суїцидів в порівнянні зі спробами в підлітковому віці відносно невелика.

За одними даними, суїцидні спроби більш часті у хлопчиків (Michaux L, 1953), за іншими - у дівчаток "(Otto U., 1972). У Франції 0 , 4% підліткової популяції здійснюють суїцидні спроби (Davidson F., Choquet M., 1978) Обстеження юнаків перед призовом до армії в Швейцарії показало, що 2% з них у підлітковому віці здійснювали суїцидні спроби і ще у 24% хоча б один раз з'являлися суїцидні думки (Widmer A., 1979). Частота суїцидів і суїцидних спроб, мабуть, від року до року схильна до значних коливань. У Чехословаччині в період з 1961 по 1969 р. величини завершених суїцидів у віці 15-19 років на 100 тис. загального населення були в різні роки від 13 до 36 для чоловічого і від 6 до 15 для жіночої статі. Відповідно кількість незавершених спроб було від 80 до 158 і від 192 до 386 (Drdkova S., Zemek P., 1978). Суїцидальної поведінки у підлітків - це в основному проблема "прикордонної психіатрії", тобто галузі вивчення психопатій і непсихотичних реактивних станів на тлі акцентуації характеру. Лише 5% суїцидів та спроб падає на психози, у той час як на психопатії - 20-30%, а все інше - на так звані "підліткові кризи" (Michaux L., 1953; Otto U., 3972). За нашими даними, серед вчинили спроби підлітків співвідношення числа психопатій і акцентуацій характеру приблизно однаково. Лише в 10% у підлітків є щире бажання покінчити з собою (замах на самогубство), у 90% суїцидальну поведінку підлітка - це "крик про допомогу". Не випадково 80% спроб коїться дома, при тому в денний або вечірній час, тобто крик цей адресований до ближніх перш за все. Частота завершених суїцидів в порівнянні зі спробами в підлітковому віці щодо невелика. За американськими даними (Jacobziener H., 1965), завершується лише 1% спроб, по скандинавських - 25% у хлопчиків і 3% у дівчаток (Otto U., 1972). Величина, зазначена для хлопчиків, безсумнівно є завищеною. Суїцидні дії у підлітків часто носять "несерйозний", демонстративний характер, можуть набувати рис "суїцидальної шантажу" (Michaux L, 1953). Однак саме в підлітковому віці диференціація між істинними замахами і демонстративними діями буває надзвичайно ускладнена. Нашим співробітником А. А. Александровим (1973), поряд з істинною суїцидальної і демонстративним поведінкою, у підлітків виділено особливий тип "неясних" спроб, де всі дії визначалися надзвичайно сильним афекту при пригніченні розумової діяльності.

За даними психіатрів, серед дітей 7—14 років найбільшу кількість суїцидів здійснюють хлопчики, оскільки їхня психіка в цьому віці неміцна й більше, ніж у дівчаток, схильна до психотравм. Якщо казати про форми суїциду, то медикаменти найчастіше обирають дівчатка, тоді як хлопчики вважають за краще (якщо ці слова доречні в подібній статті) йти з життя "з допомогою мотузки".

Вырезано.

Для доставки полной версии работы перейдите по ссылке

Афектна суїцидальна поведінка: іноді суїцидальні демонстрації можуть бути наслідком реакції на гострі афектні ситуації. Такі "афекти" у підлітка найчастіше викликані ударами по самолюбству, приниженням в очах оточуючих, втратою надій. Справжня суїцидальна поведінка: результат обдуманого рішення піти з життя. Можливі численні спалахи суїцидальних думок без здійснення певних спроб. Вони зазвичай можуть з’являтися, коли життя завдає ударів по "слабких місцях", особливо якщо водночас виникають уявлення про власну неповноцінність, і в критичних ситуаціях можуть мати справді суїцидальний характер. Суїцидальні дії здійснюються під впливом ланцюга невдач, розчарувань, а останньою краплею може стати якийсь нікчемний привід.

Серед об’єктивних чинників, що впливають на суїцидальну поведінку дітей, можна виокремити такі: більшість неповнолітніх "суїцидентів" висловлювали свої наміри позбавити себе життя друзям, родичам; більшість дітей та підлітків, які роблять суїцидальні спроби або скоюють завершене самогубство, не діагностуються як психічно хворі; у більшості випадків діти, підлітки демонструють своє бажання піти з життя, однак дорослі не завжди це помічають.

У підлітковому віці мотиви суїцидальних дій найчастіше є егоїстичними. Суїцидальна поведінка підлітків часто пояснюється тим, що молоді люди, не маючи достатнього життєвого досвіду, не можуть правильно визначити мету свого життя та шляхи її досягнення. Із загальних причин суїцидів серед підлітків можна назвати такі: втрата улюбленої людини, стан перевтоми, уражене відчуття власної гідності, руйнування захисних механізмів особи в результаті вживання алкоголю, психотропних засобів і наркотиків, ототожнення себе з людиною, що вчинила самогубство, всілякі форми страху, гніву й смутку з різних приводів. Звісно, кожний випадок суїциду — індивідуальний, але деякі загальні тенденції, властиві саме підлітковим і дитячим суїцидам, усе-таки існують. І, треба сказати, вони значною мірою відрізняються від причин, із яких добровільно йдуть із життя дорослі люди. Будь-яка дитина діє відповідно до своїх бажань за принципом "тут і зараз", не враховуючи при цьому можливих наслідків своїх учинків. Спроможність витримати, перетерпіти, затримати реакцію, подумати, перш ніж зробити, розвивається з віком.

Якщо міркувати тверезо, то словосполучення "схильність до суїциду" — не вирок, не ярлик. Деколи, щоб позбутися цієї схильності, дитині достатньо трохи уваги з боку інших людей. Але, хоч як це сумно, запобігання суїциду — це делікатна і тривала робота з маленькою людиною, що заплуталася, перебуває на межі відчаю. Самогубство скоюється в особливу, виняткову хвилину життя, коли чорні хвилі заполоняють душу і гасне будь-який промінь надії. Психологія самогубства це передусім психологія безнадійності. Чому діти? Тому, що, по-перше, діти дуже тонко відчувають батьківські складнощі; по-друге, у дітей завжди є свої особисті психологічні проблеми, які дорослим на тлі власних негараздів здаються дурницями. Але дитяча душа не хоче і не може так вважати, і одного разу дитина не витримує тягара невирішених питань, які їй просто нікому поставити... Дуже важливе питання — як у голові зовсім молодої людини могла зародитися, дозріти й перерости в дію руйнівна думка?

Спробуємо розібратися в причинах дитячого суїциду. Почнімо з того, що суїцидальна поведінка — це не тільки крик про допомогу. Це якоюсь мірою відповідь на глибинні переживання людини, визнання своєї розгубленості перед тим, що для неї по-справжньому актуально і чого вона з тих або інших причин не має змоги дозволити (або так думає). Однією з основних причин трагедії є так званий дитячий романтизм. Це нещасна любов, страждання. Якщо фізично молодь у розвитку випереджає свій віковий стандарт, то психічно — відстає. Вона має дуже сильно розвинений рефлекс наслідування, наприклад, кумирів з екранів телевізорів і часто не тих, на кого варто бути схожим. Також у причинах дитячого суїциду дуже важливу роль відіграє значущість мікрогруп, конфлікт у них для дитини — уже трагедія. Помиляються ті, хто стверджує, що до суїциду схильні тільки діти з неблагополучних сімей. Давно помітили, що зводять рахунок із життям і зовні цілком благополучні діти із сімей середнього і навіть великого достатку. Хлопці та дівчата з неблагополучних сімей, як правило, мають вищу психологічну витривалість. Неподілена любов, уплив релігійних сект, побутова невлаштованість, відсутність тепла й розуміння з боку батьків, внутрішня спустошеність — усе це може стати причиною дитячої трагедії. Відчуття самотності — вельми часта причина суїцидальних спроб і завершених суїцидів у підлітків.

Можна виокремити деякі ознаки бажання накласти на себе руки, серед яких: проблеми зі сном, втрата апетиту, апатія; схильність до самотності й відчуження; різкі зміни у зовнішності та поведінці; зловживання алкоголем і наркотиками; збуджений або агресивний стан; розмови про смерть, записки про самогубство, малюнки в чорному світлі, що відображають жорстокість, особливо спрямовану на себе; розкаяння; відчуття безнадійності, тривога, депресія, плач без причини; роздавання особистих речей; нездатність довго залишатися уважним; утрата інтересу до улюблених занять; самоїдство; несподіване погіршення успішності, невідвідуваність школи; членство в угрупованні або секті; ейфорія після депресії та інше.

На перше місце серед соціально-психологічних чинників самогубств висувається сімейна дезорганізація. Це: відсутність батька в ранньому дитинстві, недостатність материнської прихильності до дитини, відсутність батьківського авторитету, матріархальний стиль стосунків у сім’ї, гіперавторитарність батьків, тілесні покарання дитини. Суїцидальний вплив справляє й розпад сім’ї: розлучення батьків, повторне укладення шлюбу.


2.1 Діагностика та способи корекції суїцидальної поведінки
Вырезано.

Для доставки полной версии работы перейдите по ссылке

Обговорюйте - відкрите обговорення планів і проблем знімає тривожність. Не бійтесь говорити про це - більшість людей відчувають незручність, кажучи про самогубство, і це виявляється в запереченні або уникненні цієї теми. Бесіди не можуть спровокувати самогубства, тоді як уникнення цієї теми збільшує тривожність, підозрілість.

Будьте уважні до непрямих показників при передбачуваному самогубстві. Кожну жартівливу згадку або загрозу слід сприймати серйозно. Підлітки часто заперечують, що говорили серйозно, намагаються висміювати дорослого за його зайву тривожність, можуть зображати гнів. Скажіть, що ви приймаєте їх серйозно.

Ставте запитання - узагальнюйте, проводьте рефреймінг - "Таке враження, що ти насправді говориш...", "Більшість людей замислювались про самогубство...", "Ти коли-небудь думав, як це зробити?" Якщо ви отримуєте відповідь, переходьте на конкретику. Пістолет? А ти коли-небудь стріляв? А де ти його візьмеш? Що тоді відбудеться? А що коли ти промахнешся? Хто тебе знайде? Ти думав про свій похорон? Хто на них прийде? Недомовлене, приховане ви повинні зробити явним. Допоможіть підлітку відкрито говорити та обмірковувати про свої задуми.

Підкреслюйте тимчасовий характер проблем - визнайте, що його відчуття дуже сильні, проблеми складні. Дізнайтесь, чим ви можете допомогти, оскільки вам він уже довіряє. Дізнайтесь, хто ще міг би допомогти в цій ситуації.
2.2 Шляхи подолання проблеми дитячого та підліткового самогубства
До основних засад, що впливають на невирішеність проблеми зростання саморуйнуючої поведінки, можна, насамперед, віднести:

  • неадекватне усвідомлення характеру та поширеності проблеми саморуйнуючої поведінки в українському суспільстві в цілому та в системі охорони здоров’я зокрема;

  • відсутність адекватної оцінки реальної ситуації, що в першу чергу виражається в недосконалості статистичного обліку (відсутність статистичного обліку суїцидальних спроб, незнання і відсутність статистичного обліку еквівалентних форм саморуйнуючої поведінки);

  • неадекватна (непрацююча) схема надання допомоги тим, хто її потребує, у загальнодержавному масштабі.

Все це безпосередньо впливає на загальний стан психічного здоров’я нації та рівень її психологічного благополуччя і викликає постійне зростання прямих і непрямих економічних витрат внаслідок дуже високого рівня різних видів саморуйнуючої поведінки й її еквівалентних форм.

Адекватне вирішення проблеми саморуйнуючої поведінки серед населення країни та її наслідків в загальнодержавному масштабі включає розробку Національної програми превенції саморуйнуючої поведінки в Україні з подальшим розвитком спеціалізованої суїцидологічної медичної допомоги шляхом створення національної суїцидологічної служби. Зокрема, негайна потреба вирішення зазначених проблем зауважена у Міжгалузевій комплексній програмі "Здоров’я нації" (Постанова Кабінету Міністрів України від 14.01.02 р. № 14), де в окремому розділі визначено заходи, спрямовані на запобігання зростанню самогубств в Україні, та у Європейській декларації з охорони психічного здоров’я, що була прийнята на Європейській конференції ВООЗ на рівні міністрів охорони здоров’я у Гельсінкі (Фінляндія, 12–15 січня 2005 р.; ЕUR/04/5047810/6 від 14 січня 2005 р. № 52670) за участю посадовців Міністерства охорони здоров’я України.

Найважливішими аспектами створення Національної програми є:


  • адекватна оцінка реального рівня самогубств, суїцидальних спроб та інших несмертельних і еквівалентних форм саморуйнуючої поведінки і постійне здійснення такого аналізу в подальшому;

  • на підставі такого аналізу теперішньої ситуації з АП в Україні — виділення найбільш значущих аспектів Національної програми для початку її реалізації, оцінка результативності того, що вже зроблено для її реалізації задля планування подальших конкретних кроків з урахуванням фінансового забезпечення.

  • Вырезано.

  • Для доставки полной версии работы перейдите по ссылке

В сучасних соціально-економічних умовах розвитку України, соціальні проблеми набувають значного загострення. Безробіття, хвороби, втрата засобів існування, неготовність людей жити в сучасних умовах – це болючі питання, які особливо вразливо діють на молодь, впливають на формування психіки молодої людини, тому можна зрозуміти, чому українське суспільство має певний грунт для такого небажаного явища, як самогубство серед молоді.

Суїцид або самогубство являє собою складну форму поведінки, які зумовлюють психологічні, соціальні, педагогічні, біологічні чинники. Вирішальним серед них є психологічні, бо самогубство - це поведінка, вчинок особистості, тобто психологічне за своєю природою, сутністю явище. Всі інші сприятливі щодо самогубства чинники діють опосередковано через емоційні переживання, мотивацію людини, що є складними процесами її психіки [32, с.13].

Е.Дюркгейм виходить з того, що в кожному суспільстві існує нахил до суїциду, який визначається контингентом осіб, схильних до посягань на власне життя. Нажаль, на сьогоднішній день в Україні цим контингентом осіб стають молоді люди – підлітки. Суїцидальна поведінка досліджувалась у роботах М.Андроса, О.Карпенко, В.Кобильченко, В.Сулицького.

Самогубство у підлітків має багато схожого з самогубством дорослих, але відрізняється природою вікової своєрідності. Підліткам притаманна виражена вразливість, навіюваність, егоцентрична спрямованість, імпульсивність у прийнятті рішення. Існує багато класифікацій мотивів, які спонукають молоду людину до суїциду. Спільними для них є переживання образу самотності, відчуження, неможливості бути зрозумілим іншим, дійсна або уявна втрата батьківської любові, переживання пов‘язані з розлученням батьків, почуття провини, сорому, та ін. Аналіз літератури дає можливість зрозуміти, що дослідженням причин і мотивів займалась велика кількість науковців. Справжні мотиви глибоко приховані і залишаються неосягненими для дослідника. Причини самогубства видимі, але вони є лише викривленою тінню справжніх мотивів.

Мета соціально-педагогічної роботи з підлітками полягає у сприянні молодої людини успішно вирішувати її проблеми. Особливість роботи соціального працівника, соціального педагога полягає у зменшенні відчуття тривоги, безнадійності, неповноцінності. Досвід показує, що уважне відношення до суїцидента, словесна підтримка, постійне повторення людині про те, що вона потрібна суспільству - є незмінною умовою для досягнення гармонії у душі. Участь соціального працівника, педагога в емоційній підтримці - потрібна і необхідна умова. Необхідно працювати з найближчим оточенням самогубця. Вступаючи в контакт з соціальним оточенням, слід підготувати його шляхом бесід, лекцій, тренінгів, індивідуальних та групових консультацій відповідної тематики. Вступаючи в контакт із суїцидальносхильним, рекомендуємо не проявляти до нього агресивності і жорстокості, неефективним буде і жалісливе відношення. Найбільш корисний спосіб профілактики суїциду - формування людського взаєморозуміння. Виховання такого розуміння, співчуття, милосердя - найважливіше повеління нашого часу.

Соціальна допомога підліткам з високим суїцидальним ризиком ставить своїм завданням зберегти його живим. Вагому роль в проведенні суїцидальної превенції відіграє турбота і психологічна підтримка з боку рідних, близьких, а також самодопомога. Суїциденти страждають від глибокого почуття ізоляції та відчаю. Вони потребують обговорення свого болю, розуміння власних проблем. Рідні та друзі повинні сприймати суїцидента як особистість, допомагати знаходити витоки психологічного дискомфорту, пропонувати альтернативні способи вирішення проблеми, залишаючись поряд з ним доти, поки він повністю не адаптується до життя. Для того, щоб повністю зрозуміти суїцидальних підлітків, потрібно добре знати їх сімейне життя, особливості спілкування та виховання в сім’ї.

Особливість роботи соціального працівника полягає у тому, щоб підліток сам розповів про свої проблеми і відчував, що його сприймають, розуміють, надають підтримку. Поради, рекомендації чи контроль - неефективні способи. Суїцидента слід підштовхнути на одкровення, намагаючись не впустити бодай найменшої інформації. Як правило, в суїцидента в такому стані втрачена надія. Розмова має бути побудована таким чином, щоб показати клієнту альтернативу, відродивши надію. Для того, щоб визначити істину проблему людини, слід наштовхнути на визначення сутності проблеми. Спрацьовує і фраза соціального працівника “Я не хочу, щоб ви це робили”. Це проста, банальна фраза часто відіграє вирішальну роль не тільки у встановленні контакту, а стає ключовою у поверненні людини до життя. Людина звертається за допомогою для того, щоб хтось зупинив її, підтримав, розкрив сутність її проблеми, вислухав і т.д. Ці люди, як правило, не знають, як жити далі.

В умовах сучасної соціально-економічної кризи особистість опинилась в надскладних життєвих умовах, які вимагають від неї надмірного зусилля, щоб вижити. Завдяки цьому духовний та психічний стан людини досягає найвищої напруги, що призводить до повної або часткової втрати сенсу життя і, на жаль, не дає можливості адекватно сприймати кризову ситуацію і особистісний конфлікт.

Проблема дослідження полягала у дослідженні ролі емоційних порушень в юнацькому віці на виникнення девіантної поведінки. В сучасних умовах життя порушення психічного розвитку і відхилення у поведінці дітей, підлітків та юнаків спостерігаються все частіше. Порушення і відхилення можуть бути обумовлені захворюванням, нещасними випадками, недостатнім, неправильним вихованням або взагалі його відсутністю. У ранньому юнацькому віці закріплюються і вдосконалюються психічні влас­тивості, набуті раніше. Водночас відбуваються подальші якісні зміни всіх сторін психічної діяльності, які і є основою становлення особистості на цьому етапі розвитку. Особливості емоційної сфери старшокласників залежать також від соціальних факторів і умов виховання, причому індивідуально-типологічні відмінності часто суттєвіші за вікові. Порушення поведінки, її відхилення від загальноприйнятих норм зустрічаються серед молоді досить часто. Характер порушень поведінки може бути найрізноманітнішим. Найчастіше вони виражаються в протиправних діях, ігноруванні існуючих вимог і порядків, пияцтві, сексуальній розбещеності, бродяжництві, суїцидальних тенденціях.

Проблему девіантної поведінки вивчали Л.С Виготський, Н.Ю.Максимова, В.М. Мясищєв, Ю.А.Клейберг, Д.І. Фельдштейн та ін. Проблемою вивчення емоційних станів займалися такі вчені як В.А.Ганзен, Е.П.Ільїн, Н.Д.Левітов та ін.

Результати дослідження показали, що саме в юності загострюється потреба в уособленні, бажання відгородити свій унікальний світ від вторгнення сторонніх та близьких людей для того, щоб через рефлексію укріпити почуття особистості, щоб зберегти свою індивідуальність, реалізувати свої вимоги на визнання.

Препубертатному і пубертатному віку особливо властиві емоційна нестійкість, схильність до філософських міркувань, меланхолійні переживання, незадоволення собою, переоцінка тяжкості конфлікту. Однією з причин особливого егоцентризму підлітків є властива цьому віку думка про власну винятковість. Багато форм поведінки пов'язано з віковою "кризою оригінальності" - бажанням відрізнятися від інших. Фахівці відмічають що нерідко підліткова агресія - не більше ніж захисний механізм, що маскує пубертатну сомато-психічну астенізацію.



Вырезано.

Для доставки полной версии работы перейдите по ссылке
Висновки
Про самогубства завжди досить складно говорити як про дійсно реальні цифри. Цілий ряд суїцидів стараннями батьків, лікарів завжди потрапляє в графу нещасних випадків. За кордоном, наприклад, родичі самогубців не отримують страховок. Але такі випадки все одно становлять меншу частку. Суїциди з 5 до 10 років ніяк не можуть бути зумовлені якимись соціально-психологічними чинниками. У цьому віці діти ще не здатні повністю розуміти навколишню дійсність, адекватно реагувати на неї. У них це все ситуаційно. І хоч депресії в дітей, в принципі, можливі, частіше за все — це реакція на ситуацію: побили, в тому числі й батьки, отримав погану оцінку тощо. Уявлення про цінність життя у дітей і підлітків абсолютно інше. Життєвий досвід у них дуже малий і обмежується часто враженнями від телевізійних фільмів, коли герої оживають або живуть в іншому вимірі і навіть намагаються втручатися в справжнє життя. Тому дуже багато хто з підлітків, які здійснюють самогубство, впевнені, що: 1) їх врятують; 2) якщо їх не врятують, то все одно вони будуть жити далі, тільки в іншій формі.

Існує три групи причин дитячих і підліткових суїцидів. Перша й, напевно, найважливіша в таких випадках — це характерологічні особливості. Друга — це сам підлітковий вік. Є навіть термін "підліткові та юнацькі самогубства". I третя причина — це складні, психотравмуючі ситуації. Але це поодинокі випадки.

Частіше за все самовбивцями стають діти та підлітки з різними акцентуаціями характеру. Це може бути астенічний тип — дитина зі слабкою нервовою системою, замкнена, слабовільна. Другий варіант — циклоїдна акцентуація, коли на зміну хорошому настрою приходить депресивний. Це щось на межі норми та патології. Ну й третя, найпоширенiша акцентуація в підлітків — це істероїдний, демонстративний тип характеру. Він частіше виявляється в дівчаток. У таких випадках дитина самогубством хоче щось довести, чогось домогтися, приміром, жалості. Звичайно, такі діти насправді не хочуть піти назавжди. Вони часто пишуть передсмертні записки, ставлять ультиматуми, попереджають. Але їхні спроби не завжди закінчуються благополучно. Можна ж не розрахувати дозу таблеток або сусідка не встигне з’явиться вчасно. Основною причиною, що спонукає дітей до настільки страшного кроку, є сім’я, члени якої не завжди розуміють колосальну важливість своєї ролі або мають досить специфічне уявлення про "правильний" виховний процес.

Дитячий і підлітковий суїцид є зараз великою проблемою для України. Насамперед це пов’язано з тим, що діти дуже рано дорослішають (що пов’язано з великою кількістю інформації) і відповідно до своїх не за вiком дорослих мрій хочуть самоутвердитися, отримати більше від життя, зокрема, більше, ніж батьки. Природно, що внаслідок різних причин зрозуміти й пристосуватися до дорослих проблем діти й підлітки ще не можуть. Тут дуже велику роль відіграє юнацький максималізм, і, на жаль, іноді діти не знаходять нічого кращого, як покінчити життя самогубством.



Особливо сильно на прийняття такого рішення впливає неблагополучна атмосфера в сім’ї. Тобто відсутність уваги з боку батьків та їхня нездатність в тій або іншій мірі зрозуміти дітей. Таким чином, у самогубствах підлітки знаходять уявний вихід з психологічних проблем, що нагромадилися.
Список літератури


  1. Л. Шестопалова. Феномен самогубства в контексті захисту життя у вченнях світових релігій та праві // Вісник НАВСУ. – 2002. –№ 3.

  2. Личко А. Е. "Психопатии и акцентуации характера у подростков", Л., 1983;

  3. Г. Я. Пилягіна, М. І. Винник. Проблема саморуйнуючої поведінки серед населення україни

  4. Максимова Н.Ю. Воспитательная работа с социально дезадаптированными школьниками: Методические рекомендации. - К.: ІЗМН, 1997. - 136 с.

  5. Пачковський Ю.Ф., Корнієнко І.О Проблеми молоді: соціолого-психологічні аспекти вивчення та діагностики // Збірник науково-методичних матеріалів для роботи з дітьми, що зазнали насильства. - Львів: ВНТЛ, 1999 - 68с.

  6. Здіорук С.І. Психологічне обґрунтування використання ЗМІ та різних видів рекламної продукції з метою профілактики нарко-, токсикоманії та алкоголізму. // Практична психологія та соціальна робота: Науково-практичний та освітньо-методичний журнал.--№10., 2004.—7с.

  7. Змановская Е.В. Девиантология: (Психология отклоняющегося поведения): Учеб. Пособие для студ. высш. учеб. заведений.—М.: Издательский центр "Академия", 2003.—288с.

  8. Федорченко Т.Є. Рання профілактика негативних проявів у поведінці дітей: Навч.-метод. Посібник. – К.: ТОВ „ХІК", 2003. – 128с.

  9. Тимченко О.В. К проблеме о зависимости уровня счастья и склонности к самоубийству от основных демографических характеристик // Психологія суїцидальної поведінки: діагностика, корекція, профілактика / Під ред. С.І.Яковенка.— К.: КІВС, 2000.— 200с.

  10. Журов М.С. Социально-психологическая природа суицида и возможные пути его прогнозирования // Психологія суїцидальної поведінки : діагностика, корекція, профілактика / Під ред. С.І. Яковенка.— К.: КІВС, 2000.— 200с.

  11. Балабанова Л.М., Михайленко А. Мотивационные аспекты формирования суицидного поведения у юношей и его психокоррекция //Мед. психология. – 2007. – Т.2. - №1. – С.42 – 45.

  12. Вашека Т.В. Профілактика самогубства серед підлітків: методика вимірювання суїцидальної поведінки //Практич. психол. та соц. робота. – 2005. - №4. – С.53 – 57.

  13. Вашека Т.В. Рання діагностика та профілактика суїцидної поведінки у підлітковому віці //Практик. психол. та соц. робота. – 2006. - №6. – С.64 – 66.

  14. Вереніч Н. Особливості тривожності сучасник підлітків //Психолог. – 2004. - №23-24. – С.41 – 43.

  15. Гайдученко І.Ф. Психологічні передумови суїцидальної поведінки підлітків: Маг. роб. /Наук. кер. О.Блинова. – Херсон, 2005. – 98с.

  16. Гаткин Е. Психологические травмы и самоубийства //ОБЖ. – 2000. - №2. – С.31-37.

  17. Гришина О. Емоційні порушення в дітей, що виявляються під впливом тривалої психічної деривації //Соц. педагог. – 2007. – №4. – С.15-17.

  18. Довгань О. Специфіка кризи особистості у юнацькому віці //Психол. і суспільство. – 2004. - №2. – С.144-151.

  19. Живаєва Н. Психологічна допомога молоді, яка схильна до суїциду //Психолог. – 2006. - №2-3. – С.42-45.

  20. Калініна Ю. Запобігання суїцидальній поведінці серед підлітків //Психолог. – 2005. - №35. – С.26-32.

  21. Кльоц Л.А., Заброцький М. Соціальному педагогу про суїцид. Шляхи допомоги при потенційному суїциді //Соц. працівник. – 2007. - №17. – С.15-32.

  22. Панок В., Коврижник Ю. Скривджений діти. Що таке зловживання щодо дітей //Психолог. – 2004. - №48. – С.2-12.

  23. Подмазін Г., Сироватко О. Діти із суїцидальними тенденціями. Психологічна підтримка //Психолог. – 2002. - №12. – С.8-11.

  24. Попередження суїцидальної поведінки дітей та підлітків: Метод. рек. для педагогів, практ. психологів, соціальних педагогів, батьків //Все для вчителя. – 2003. - №30. – С.53-64.

  25. Рекомендації щодо роботи з підлітками, у яких спостерігаються ознаки суїцидальної поведінки //Псих. газета. – 2005. - №5. – С.23.

  26. Романовська Д., Собкова Г. Робота з підлітками, схильними до суїциду //Психолог. – 2006. - №15. – С.26-30.

  27. Сидорика Л.Л. Соціально-психологічні чинники суіцидальної поведінки молоді: Вип. роб. /Наук. кер. О.Блинова. – Херсон, 2005. – 108с.

  28. Сокирська Л. Попередження суїцидальної поведінки дітей та підлітків //Соц. педагог. – 2007. - №1. – С.30-35.

  29. Титаренко Т.М. Вікова динаміка особистісних дисгармоній //Практ. психол. та соц. робота. – 2004. - №9. – С.67-75.

  30. Цушко І.І. Профілактика суїцидальної поведінки серед дітей та учнівської молоді //Практ. психол. та соц. робота. – 2001. - №7. – С.46 – 47.

  31. Шавровська Н. та ін. Суїцид як соціально-психологічний феномен //Психолог. – 2002. - №38-39. – С.46.

  32. Шевцова Т.І., Сікалюк А.І. Особливості соціальної роботи з суїцидальносхильними підлітками.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка