З клінічної біохімії (для студентів фармацевтичного факультету 4 курсу спеціальності «Клінічна фармація»)



Сторінка14/14
Дата конвертації05.11.2016
Розмір2.51 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14

ПРАКТИЧНА РОБОТА

Дослід 1. Метод кількісного визначення К+ і Na+ у сироватці крові на STAT FAX з використанням наборів реагентів фірми "Ольвекс Диагностикум".

Для визначення концентрації Na+ і К+ застосовують дві основні групи методів: методи полуменевої фотометрії і фотометричні (потенціометричні) методи. В клініко-діагностичних лабораторіях також знайшли застосування колориметричні методи з використанням наборів реагентів “Ольвекс Диагностикум”, “Лахема” та ін.

Норма: Nа+ в сироватці крові - 136-145 ммоль/л;

К+ в сироватці крові - 3,5-5,0 ммоль/л.



ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ КЛІНІКИ ТА ФАРМАЦІЇ.

Натрій - основний катіон позаклітинної рідини, практично відсутній у клітині, і, отже, визначає осмотичний тиск плазми та інтерстиційної рідини. У разі втрати натрію з'являється осмотично вільна вода, частина якої може переміщуватися в клітини за рахунок різниці осмотичного тиску (осмотичний градієнт), що призводить до набряку клітин. Надлишок натрію спричинює затримку додаткової кількості води, що збільшує позаклітинний простір, зумовлює формування набряків. Гіпернатріємія розвивається при гломерулонефриті, білковому голодуванні, тривалому прийманні глюкокортикоїдних препаратів та ін. У разі гіпернатріємії підвищується осмотичний тиск крові і позаклітинної рідини, клітини дегідратують і зморщуються. Надлишок натрію в позаклітинній рідині сприяє затримці води і розвитку набряків та артеріальної гіпертензії. Перебіг гіпонатріемії безсимптомний. Інколи проявляється підвищеною втомлюваністю. Розвивається на фоні введення глюкози у великій кількості, затримки води при деяких захворюваннях нирок (нефрит) тощо. Наслідок гіпонатріємії - зниження осмотичного тиску позаклітинної рідини, що вирівнюється за рахунок переходу води з позаклітинного у внутрішньоклітинний простір.

Вплив лікарських засобів на рівень натрію в плазмі крові: підвищують - андрогени, кортикостероїди, естрогени, метилдофа, перорапьні контрацептиви, натрію гідрокарбонат, резерпін; знижують - фуросемід, тріамтерен, гепарин, циклофосфамід, вінкристин та ін.

Вплив лікарських засобів на екскрецію натрію: підвищують -діуретики, кальцитонін, гепарин, препарати літію, нікотинова кислота, сульфати, тетрациклін, вінкристин; знижують - кортикостероїди, адреналін, левартеренол та ін.

Калій - катіон, основна частина якого міститься всередині клітин (до 98%). Незначна частина його, яка локалізується в позаклітинному просторі, не відіграє суттєвої ролі в підтриманні осмотичного тиску. Незважаючи на низький вміст калію в сироватці крові, зміна його концентрації погано переноситься організмом. У разі зниження рівня калію в крові (до 3 ммоль/л) погіршується робота серця, порушується ритм і провідність. Гіперкаліємія проявляється нудотою, блюванням, брадикардією, порушенням серцевого ритму. Підвищення концентрації калію понад 6,5 ммоль/л у плазмі - загрозливе, понад 7,5 до 10,5 - токсичне, а понад 10,5 ммоль/л - смертельне. Причини гіперкаліємії: знижене виділення калію із сечею при нирковій недостатності, внутрішньовенне введення калійвмісних розчинів, некроз клітин, недостатність надниркових залоз та ін.. Гіпокаліємія супроводжується м'язовою гіпотонією, апатією, сухістю шкіри. Спостерігається блювання, тахікардія, зниження артеріального і підвищення венозного тиску, аритмії, погіршення толерантності до серцевих глікозидів. Причини гілокаліємії: втрата калію через травний тракт (блювання, пронос, вживання проносних) на тлі приймання лікарських засобів (діуретики, гіпотензивні засоби}, хронічні пієло- і гломерулонефрити та ін.

Дослід 2. Кількісне визначення загального кальцію в сироватці крові фотометричним методом по кольоровій реакції з гліоксаль-біс-(2-гідроксианіліном).

Хімічні методи дослідження іонізованого і загального кальцію в сироватці крові можна розділити на дві групи: прямі й непрямі. Більшість методів визначення загального кальцію в крові, заснованих на виділенні його за допомогою амонію оксалату, осадженні пікролоновою, хлораніліновою кислотою з наступним дослідженням осаду гравіметричним, колориметричним або титриметричним методами. Колориметричні методи із використанням мурексиду не набули широкого застосування. Найпоширенішими методами, які засновані на утворенні комплексів кальцію з гліоксаль-біс-(2-гідроксианіліном), о-крезилфталеїном, алізарину сульфонатом - присутність у реакційному середовищі інших катіонів не перешкоджає проведенню визначення вмісту кальцію в сироватці, плазмі крові і сечі.



Принцип методу. Гліоксаль-біс-(2-гідроксианілін) (ГБОА) утворює з Са2+ в лужному середовищі комплексну сполуку червоного кольору, інтенсивність забарвлення якої визначається фотометрично.

Матеріальне забезпечення: 0,4 н розчин натрію гідроксиду, метанол, розчин ГБОА в метанолі (0,1 г ГБОА розчиняють у 100 мп метанолу); стандартний розчин кальцію (2,5 ммоль/л): 0,125 г кальцію карбонату (висушеного за температури 100 - 120°С) розчиняють при нагріванні в ЗО - 40 мл 0,1 н розчину хлоридної кислоти. Охолоджують, переливають у мірну колбу на 500 мл і доводять об'єм до позначка водою), пробірки, піпетки, ФЕК.

Хід роботи. У пробірку вносять 1 мл дистильованої води, 0,02 мл свіжої сироватки і додають 2 мл розчину ГБОА. Вміст пробірки перемішують і залишають на 30 хв при кімнатній температурі. Потім додають 0,5 мл розчину NаОН і вміст знову перемішують. Одночасно ставлять стандартну пробу. Вимірювання екстинкції здійснюють в проміжку між 5 і 15 хв. з моменту додавання NаОН. Екстинкцію дослідного і стандартного розчинів вимірюють по відношенню до дистильованої води на ФЕКу з зеленим світлофільтром (довжина хвилі 540 нм) в кюветах з товщиною шару 10 мм.

Розрахунки проводять за формулою:

Х = Едосл. / Ест. · 2,50

де: Х – вміст кальцію в сироватці крові, ммоль/л

Едосл. – екстинкція дослідної проби

Ест. – екстинція стандартної проби

2,50 – показник концентрації стардартного розчину кальцію, ммоль/л

Норма Са 2+ в сироватці крові 2,1-2,6 ммоль/л.



ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ КЛІНІКИ ТА ФАРМАЦІЇ.

Кальцій майже не бере участі у підтриманні осмотичного тиску, тому що його вміст у позаклітинному середовищі невисокий і значна частина йону зв'язана з білками. У регуляції обміну кальцію беруть участь паратгормон, похідні вітаміну D3 і кальцитонін. Збільшення чи зменшення вмісту йонів кальцію в плазмі крові може призвести до різних патологічних процесів. Лікарські препарати, що містять солі кальцію, отримали широке застосування в різних галузях медицини. Гіперкальціемія - зростання концентрації йонізованого кальцію, що спричинює патологічні стани, які проявляються поліурією, блюванням, депресією, порушенням серцевого ритму. Може наступити смерть від ниркової недостатності внаслідок нефрокальцинозу чи від зупинки серця. Гостра гіпокальціємія призводить до розвитку тетанії; хронічна кальцієва недостатність може супроводжуватися порушенням функції скелетних гладеньких м'язів, серцево-судинної системи, розладами згортання крові, розвитком остеопорозу. Причини гіпокальціємії: недостатність прищитоподібних залоз, порушене всмоктування чи підвищене виведення кальцію на фоні розладів травлення і всмоктування, дефіцит вітаміну D чи резистентність до нього при рахіті та ін.

Вплив лікарських засобів на екскрецію кальцію: підвищують - кадмій, амонію хлорид, кортикостероїди, глюкоза, вітамін D та ін.; знижують - гідрокарбонати, діуретики в разі постійного застосування, пероральні контрацептиви та ін.

Дослід 3. Кількісне визначення магнію в сироватці крові фотометричним методом за кольоровою реакцією з титановим жовтим.

Серед методів кількісного визначення магнію в біологічних рідинах виділяють: хімічні (титриметричні і колориметричні), емісійний, флюорометричні, атомно-абсорбційну фотометрію, спектрографічні. Методи комплексонометричного титрування трилоном Б неточні і не знайшли широкого застосування в клініко-лабораторній практиці. Сучасні колориметричні методи визначення вмісту магнію розрізняються за способом осадження білків і використання різних барвників: титанового жовтого, магона, еріохромчорного Т, метилтимолового голубого.



Принцип методу: Магній реагує з титановим жовтим в лужному середовищі з утворенням комплексної сполуки червоного кольору, інтенсивність забарвлення якої прямо пропорційна концентрації магнію..

Матеріальне забезпечення: 10% розчин вольфрамовокислого натрію; 0,67 н розчин Н2SO4; 0,2 н розчин NaOH; 1,5 н розчин NaOH; 2% розчин гідрохлориду гідроксил аміну (2 г гідроксиламінагідрохлориду Н2NОН.НСІ розчиняють в 100 мл води); 0,075% розчин титанового жовтого (18,7 мг речовини розчиняють в 25 мл води, зберігають в холодильнику до 10 днів); розчин метилового червоного в 95% етанолі (0,1 г в 100 мл); стандартний розчин – 246,5 г MgSO4.7Н2О розчиняють і невеликій кількості дистильованої води в мірній колбі на 1 л і доводять дистильованою водою до мітки; центрифужні пробірки; піпетки; скляні палички; ФЕК.

Хід роботи: У центрифужну пробірку вносять 2 мл дистильованої води, 1 мл сироватки крові, 1 мл вольфрамовокислого натрію, вміст пробірки перемішують, додають 1 мл розчину Н2SO4 і знову розчини перемішують скляною паличкою. Через 10-15 хв. пробу центрифугують при 3500-4000 об/хв. на протязі 10 хв. (або фільтрують через паперовий фільтр). 2,5 мл центрифугату (фільтрату) (розчин повинен бути прозорим) переносять в мірну центрифужну пробірку на 10 мл, додають 1 краплю індикатора метилового червоного і нейтралізують 0,2 н розчином NaOH до появи жовтого забарвлення. До вмісту пробірки додають 1 мл гідрохлориду гідроксиламіну, 1 мл розчину титанового жовтого і 2 мл 1,5 розчину NaOH. Після цього об’єм розчину доводять дистильованою водою до 10 мл, пробу фотометрують на ФЕКу з зеленим світофільтром при довжині хвилі 500-560 нм в кюветі з товщиною шару 10 мм. Результати порівнюють з даними контрольної проби (контрольну пробу проводять паралельно з дослідною - замість сироватки крові беруть дистильовану воду).

Розрахунок проводять за калібрувальним графіком. (Для побудови калібрувального графіка в серію пробірок вносять від 0,2 до 1 мл стандартного розчину, доводять водою до об’єму 6 мл, додають по 1 мл розчину гідрохлориду гідроксиламіну, 1 мл розчину титанового жовтого і 2 мл 1,5 н розчину NаОН). Норма Mg2+ в сироватці крові – 0,75-1,25 ммоль/л.



ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ КЛІНІКИ ТА ФАРМАЦІЇ.

Магній міститься в екстрацелюлярній рідині в кількостях, рівних вмісту кальцію. Основна його маса локалізується у внутрішньоклітинному середовищі (вплив на стан нервово-м'язової збудливості). Зміни вмісту магнію клінічно не проявляються. Гіпермагніємія супроводжує уремію, зневоднення, діабетичну кому та ін. Гіпомагніємія спостерігається при порушенні всмоктування в кишках (стеаторея, проноси, гастроентерити), хронічному алкоголізмі, цирозі печінки, гіпертиреозі, голодуванні тощо.

Вплив лікарських засобів на показники рівня магнію в крові: збільшують - ацетилсаліцилова кислота, солі магнію, солі літію, прогестерон, вітамін D та ін.; знижують, - фуросемід, ртутні й тіазидні діуретики, інсулін, пероральні контрацептиви тощо.

Дослід 4. Кількісне визначення CI- в сироватці крові аргентометричним методом (метод Mohr).

Йони хлору визначають: аргентометричними (осадовими) методами, меркуриметричними осадовими методами, колориметричними методами (засновані на утворенні кольорових комплексів з тіоціонатом ртуті і ртутним хлоранілатом), електрохімічними (йонометричними) методами, методами, що базуються на окисно-відновних реакціях, ізотопними методами.



Принцип методу: Хлор осаджують у вигляді AgCI, додаючи в надлишку AgNO3.. AgNO3, що не вступив в реакцію, переводять за допомогою K2CrO4 (світло-жовтий) в Ag2CrO4 (червоний).

Матеріальне забезпечення: 2,906 г AgNO3 (висушеного над Н2SO4 в ексикаторі) розчиняють у воді і доводять водою до 1000 мл; 92% спирт; 7% розчин хромовокислого калію; піпетки; бюретки; фільтрувальний папір.

Хід роботи: До 1 мл сироватки крові додають 19 мл спирту і фільтрують. До 10 мл фільтрату додають 1 краплю розчину хромовокислого калію і титрують розчином AgNO3 до того часу, поки жовте забарвлення не почне набувати бурого відтінку.

Розрахунки проводять за формулою:

Х = V · 2000,607 · 0,282

де: Х - вміст СІ, ммоль/л;

V – об’єм AgNO3, витраченого на титрування, мл

Норма СІ- в сироватці крові – 96-106 ммоль/л.



ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ КЛІНІКИ ТА ФАРМАЦІЇ.

Хлор - найважливіший аніон позаклітинного простору, концентрація якого змінюється відповідно до зміни концентрації натрію. Аніони хлору разом з Nа+ та К+ відіграють основну роль у підтриманні постійного осмотичного тиску крові, лімфи та інших біологічних рідин. Аніонам хлору і хлоридам належить провідне місце в утворенні хлоридної кислоти шлункового соку.

Гіперхлоремія - підвищення концентрації йонів хлору в сироватці крові понад 110 ммоль/л — може бути відносною при зневодненні, втраті води без втрати солей, гіперосмолярній дегідратації. Абсолютну гіперхлоремію зумовлюють посилене надходження натрію хлориду в організм, набряки, ексудати. Гіперхлоремія може спостерігатися при гіпертонічній хворобі, серцево-судинній недостатності, лікуванні мінералокортикостероїдами, отруєнні саліцилатами тощо. Гіпохпоремія - зниження концентрації йонів хлору до 90 ммоль/л - зустрічається частіше і більше виражена, ніж гіперхлоремія. Виникає в разі недостатнього надходження, втрат або перерозподілу і затримки тканинами йонів хлору. При гострих і хронічних запальних процесах, некрозах, значних травмах, у післяопераційний період (на 3-4 день) може розвинутися відносна гіпохлоремія на тлі затримки хлору у травмованих і запалених тканинах. При отруєнні сулемою йони хлору переміщуються з крові в тканини. Недостатнє надходження і втрата йонів хлору призводять до абсолютної гіпохлоремії (постійне блювання, стеноз воротаря, фістули, непрохідність кишок). Посилена втрата йонів хлору через нирки пов'язана з порушенням реабсорбції його в канальцях (нефроз, нефросклероз, ниркова недостатність, цукровий діабет).

Вплив лікарських засобів на концентрацію йонів хлору в сироватці крові: підвищують - андрогени, кортикостероїди, теофілін, естрогени, тіазидні діуретики та ін.; знижують - гідрокарбонати, кортикотропін, фуросемід, проносні засоби в разі тривалого вживання.



Контроль виконання лабораторної роботи

  1. За допомогою яких методів визначають Nа+ та К+ ,метод визначення Са 2+ ?

  2. Поясніть появу червоного забарвлення при визначенні Mg2+ фотометричним методом за кольоровою реакцією з титановим жовтим. З якою метою додають розчин натрію вольфрамату?

  3. Якими методами визначають СI- у біологічних рідинах в діагностичних лабораторіях?

Приклади тестів

1. Хворому з порушеною видільною функцією нирок увели розчин глюкози у великому об'ємі. Назвіть порушення водно-електропітного обміну, яке може виникнути у хворого?



  1. Гіпергідратація гіпотонічна;

  2. Гіпергідратація гіпертонічна;

  3. Гіпергідратація Ізотонічна;

  4. Дегідратація гіпотонічна;

  5. Дегідратація гіпертонічна.

2. У хворого внаслідок безконтрольного приймання калійвмісних препаратів спостерігається нудота, блювання, порушення серцевого ритму Який патологічний процес діагностують?

  1. Гіперкаліємію;

  2. Гіпокаліемію;

  3. Гіпернатріємію;

  4. Гіпонатріємію;

  5. Гіпохлоремію.

3. Для лікування і профілактики остеопорозу, необхідне надходження в достатній кількості йона:

  1. Кальцію;

  2. Калію;

  3. Натрію;

D.Купруму

Е. Хлору.

4. Назвіть характерні симптоми дефіциту хімічних елементів в організмі людини:


  1. Дефіцит цинку - ушкодження шкіри, сповільнення росту, сповільнення статевого дозрівання;

  2. Дефіцит молібдену - сповільнення клітинного росту, схильність до карієсу,

  3. Дефіцит мангану - безплідність, порушення росту кісток;

  4. Дефіцит нікелю - депресія, дерматити;

  5. Дефіцит кобальту - злоякісна анемія.

5.Хворий, який проживає на півночі і вживає в надлишковій кількості печінку риб (містить вітамін D), звернувся в медичний центр зі скаргою на підвищений тиск. Рентгенологічне обстеження підтвердило відкладання каменів у сечових шляхах. У хворого виявлено:

А. Гіперкальціємію

B. Гіпокальціємію

C. Гіперкуприємію

D. Гіпокуприємію

E. Гіперкаліємію

6.Турист у жаркий день довго знаходився без питної води. Нарешті він дістався до джерела і задовільнив спрагу. Це призвело до:

А. Підвищення осмоляльності позаклітинної рідини

B. Зниження осмоляльності позаклітинної рідини

C. Підвищення осмоляльності внутрішньоклітинної рідини

D. Зниження осмоляльності внутрішньоклітинної рідини

E. Підвищення внутрішньочерепного тиску

7. До лікаря звернувся хворий, який протягом тривалого часу приймав лікарський засіб – спіронолактон (антагоніст альдостерону) в зв’язку з тахікардією і гіпотензією. Причиною такого стану може бути:

А. Гіпонатріємія

B. Гіпернатріємія

C. Гіперкальціємія

D. Гіпокальціємія

E. Гіперкаліємія

8. У приймальне відділення стаціонару поступив хворий у якого виявлено гіпотензію, порушення свідомості, сухість слизових оболонок. Причиною такого стану може бути:

А. Гіпонатріємія

B. Гіпернатріємія

C.Гіперкуприємія

D. Гіпокуприємія

E. Гіперкаліємія

9. У хворого, який тривалий час приймає тіазидні діуретини може виникнути:

А. Гіпокаліємія

B. Гіперкаліємія

C. Гіперкуприємію

D. Гіпокуприємію

E. Гіперкальціємія

10. Хворому, в якого виявлено клінічні ознаки, зв’язані з гіпернатрією (збільшений венозний тиск, набряк легень) необхідно здійснити корекцію шляхом введення:

А. Води


B. Антибіотиків

C. Сульфаніламідів

D. Вітамінів

E. Незамінних амінокислот



Ситуаційні задачі

1. Чому в разі споживання переважно вуглеводів і жирів і незначного надходження натрію хлориду в організм потреба у воді зменшується?

2. Поясніть, чому підвищене споживання білків і надходження натрію хлориду збільшують потребу у воді, необхідній для екскреції осмотичне активних речовин (сечовини і мінеральних йонів).

З. Поясніть чому кальцій практично не бере участі в підтриманні осмотичного тиску?



Індивідуальна самостійна робота студентів

Теми для реферативних доповідей:

  1. Застосування в медичній практиці препаратів калію.

  2. Профілактика і лікування остеопорозу препаратами кальцію.

  3. Лікарські препарати, що містять арсен (натрію арсенат, арсеновий ангідрид).

  4. Мікроелементози людини.

  5. Діагностика водно-електролітного складу організму.

Література

  1. Біологічна хімія: Тести та ситуаційні задачі. / За ред. проф.О.Я. Склярова. – Київ:Медицина, 2010. – С. 310 – 323.

  2. Біохімічні показники в нормі і при патології. Довідник / За ред. проф.Склярова О.Я. – Київ: Медицина, 2007. – 320 c.

  3. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – С. 588 – 592, 595 – 604.

  4. Клінічна біохімія: Підручник / за ред. О.Я.Склярова. – Київ: Медицина, 2006.- 432 с/

  5. Зайчик А Ш., Чурилов Л П. Основы патохимии. - С-П: Элби-СПб, 2002 - С. 319-347; 403-421.

  6. Камышников В.С. Справочник по клинико-биохимической пабораторной диагностике. - Минск: Беларусь, 2000. - Ч. 2. – С. 261 - 324.

  7. Строев Е.А., Макарова В.Г., Песков Д.Д. и др. Патобиохимия. - ҐОУ ВУНМЦ, 2002. - 234 с.





1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка