Ювілейні дати – 2016 (січень-грудень). Учителям-філологам для використання в роботі. Підготовлено: Марія Багрій, к філол н. Січень – 2016



Сторінка1/3
Дата конвертації19.11.2016
Розмір0.53 Mb.
  1   2   3

Ювілейні дати – 2016 (січень-грудень).

Учителям-філологам для використання в роботі.

Підготовлено:

Марія Багрій, к. філол. н.
С І Ч Е Н Ь – 2016

2 січня – 90 років виповнюється Вірі Вовк (Селянській) (1926, м. Борислав Львівська обл.), українська письменниця, літературознавець, прозаїк, драматург і перекладач; доктор філософії; професор німецької літератури в Державному Університеті Ріо-де-Жанейро.Пише українською, німецькою і португальською мовами, мешкає в Бразилії (в еміграції з 1945). Учасниця Нью-Йоркської літературної групи. Активно пропагує українську культуру, мову, красне слово. Виступала з літературними доповідями, лекціями й авторськими вечорами у Нью-Йорку, Вашингтоні, Філадельфії, Клівленді, Чикаго, Детройті, Торонто, Монреалі, Оттаві, Ванкувері, Лондоні, Парижі, Римі, Мадриді, Мюнхені, Буенос-Айресі, Києві, Львові. Відзначена Літературними преміями ім. Івана Франка в Чикаго (1957, 1979, 1982) та Києві (1990); премією Благовість (2000). Лауреат Міжнародної літературної премії ім. Івана Кошелівця (2012). Лауреат Шевченківської премії 2008, котрої удостоєна за книги: «Поезії» (2000), «Проза» (2001), «Спогади» (2003), «Сьома печать» (2005), «Ромен-зілля» (2007), а також переклади української класики та творів сучасної літератури португальською мовою. 2003 року нагороджена Орденом княгині Ольги III ступеня. 2013 року удостоєна премії «Глодоський скарб» (разом з Лідою Палій).

Фото: http://www.studfiles.ru/html/5912/764/html_C6fhWt2Wn8.eASV/htmlconvd-9MZwXz_html_m31ba4990.jpg




2 січня – 75 років від дня народження Оксани Павлівни Сенатович (1941 – 1997); українська поетеса; дитяча письменниця, перекладач, редактор. Дружина українського письменника Володимира Лучука, мати українського письменника Івана Лучука. За свій літературний доробок для дітей Оксана Сенатович стала першим лауреатом премії імені Олени Пчілки (1992). Лауреат премії імені Іванни Блажкевич 1995 року. Оригінальний доробок Оксани Сенатович заслужено й об'єктивно належить до золотого фонду української літератури для дітей. 1991 року до 50-річчя Оксани Сенатович вийшло вибране під назвою «Вчиться вересень читати» ; 2007 р – вибране з творів «Малий Віз»


Фото: https://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/thumb/6/61/Сенатович_Оксана.jpg/250px-Сенатович_Оксана.jpg

6 січня – 75 років виповнюється Ганні  Чубач (1941, Вінничина); українська поетеса, заслужений діяч мистецтв України, лауреат республіканських премій імені Павла Усенка, Марусі Чурай, Міжнародної премії «Дружба». Найкращий поет телерадіофестивалю «Прем'єра пісні — 2010».

Картинка: http://www.pisni.org.ua/files/061/015149_pisni_hanny_chubach_virshi_ta_melodi.jpg

7 січня – 115 років від дня народження Василя Григоровича Чумака (1901, Ічня, Чернігівщина – 1919, Київ); український поет, публіцист, громадський діяч; розстріляний. У 1920-их роках була загально-прийнята теза Володимира Коряка про Чумака й інших письменників-боротьбістів (Василя Блакитного, Андрія Заливчого, Гната Михайличенка) як про «перших хоробрих» — основоположників української радянської літератури. Але на початку 1930-их років твори Чумака за приналежність його до боротьбистів були заборонені. У середині 1950-их рр. Чумака реабілітовано.

12 січня – 140 років від дня народження американського письменника Джека Лондона /

Джон Гри́ффіт Че́йні (1876, Сан-Франциско – 1918, Каліфорнія)

14 січня – 105 років від дня народження російського радянського письменника, уродженця Чернігівщини Анатолія Наумовича Рибакова / Аронова (1911, Чернігівщина – 1998, Нью-Йорк); сценарист, лауреат Сталінської премії 1951 р. (роман «Водії»). Автор романів «Катерина Вороніна» (1955), «Літо в Сосняках» (1964), «Важкий пісок» (1978), «Діти Арбату» (1987), «Тридцять п'ятий та інші роки» (1988), «Страх» (1990), «Прах і попіл» (1994), автобіографічного роману «Роман-спогади» (1997) та повістей «Кортик» (1948), «Бронзовий птах» (1956), «Пригоди Кроша» (1960), «Канікули Кроша» (1966), «Невідомий солдат» (1970), «Постріл» (1975). Більшість творів А. Н. Рибакова була екранізована.

15 січня – 145 років від дня народження Агатангела Юхимовича Кримського (1871, Володимир-Волинський – 1942, на засланні у Казахстані); український поет, прозаїк, перекладач кримськотатарського походження; вчений; засновник українського сходознавства, славіст; знавець східних мов (понад шістдесяти), історик Сходу, один з найкращих знавців української мови та літератури. У заснованій гетьманом Скоропадським Українській Академії наук очолював історико-філологічний відділ, кабінет арабо-іранської філології, комісію словника живої мови, комісію історії української мови, діалектологічну та правописну комісії, був директором Інституту української наукової мови. Нині ім’я А. Кримського носить Інститут сходознавства НАН України. 1970 року ім’я українського академіка Агатангела Кримського було занесено в затверджений XVI сесією Генеральної Асамблеї ЮНЕСКО перелік видатних діячів світу.

Картинка: http://uahistory.info/uploads/posts/1364920901_agatangel_krimskijj_2.jpg
23 січня – 125 років від дня народження Павла Григоровича Тичини (1891 с. Піски, Чернігівщина – 1967, Київ); український поет; перекладач, публіцист, громадський діяч; самотужки досконало опанував майже двадцять іноземних мов. Новатор поетичної форми. Директор Інституту літератури АН УРСР (1936–1939, 1941–1943). Голова Верховної Ради УРСР двох скликань (1953–1959), депутат Верховної Ради УРСР з 1-го по 7-ме скликання. Міністр освіти УРСР (1943–1948). Академік АН УРСР (1929). Член-кореспондент Болгарської академії наук (1947). Лауреат Сталінської премії (1941). Лауреат Шевченківської премії (1962). Автор слів Гімну Української РСР.

Павло Тичина – людина виняткового таланту та водночас нещасного талану (Долею судилося йому великі випробування. Про це читайте: Стус В. С. Феномен доби (сходження на Голгофу слави). — К.: Знання, 1993. — 96 с.)

Картинка: http://www.ukrlib.com.ua/my/images/full/tychyna-pavlo-hryhorovych_2.jpg

24 січня – 240 років від дня народження німецького письменника Ернста Теодора Амадея Гофмана (1776, Кенігсберг – 1822, Берлін); романтик, композитор, художник, юрист.


27 січня – 190 років від дня народження російського письменника-сатирика Михайла Євграфовича Салтикова-Щедріна / справжнє прізвище: Салтиков, псевдонім Щедрін (1826, Тверська губернія – 1889, Санкт-Петербург)

Картинка: http://www.stihi.ru/pics/2015/08/15/2909.jpg


29 січня – 150 років від дня народження французького прозаїка, драматурга Ромена Роллана (1866–1944)

Л Ю Т И Й– 2016
2 лютого – 115 років від дня народження Валер`яна Петровича Підмогильного (1901, Дніпропетровщина – 1937, розстріляний в урочищі Сандармох, Карелія); український письменник і перекладач (його переклади Анатоля Франса, Бальзака, Мопассана, Стендаля, Гельвеція, Вольтера, Дідро, Альфонса Доде, Проспера Меріме, Гюстава Флобера, Віктора Гюго, Жоржа Дюамеля досі вважаються неперевершеними) доби «Розстріляного Відродження». 1934 року Валер'яна Підмогильного було заарештовано зі звинуваченням в «участі у роботі терористичної організації, що ставила собі за мету організацію терору проти керівників партії». Серед звинувачень в протоколі наводиться його вислів про те, що «політика колективізації привела українське село до голоду». Реабілітовано 1956 року. Автор першого урбаністичного роману в укр. літ-рі «Місто» (1928), з новими героями, проблематикою та манерою оповіді (в модерністській стилістиці з використанням деяких моделей французького роману XIX ст); інтелектуального роману «Невеличка драма» (1930), що цікавий як психологічний зріз життя в радянській системі 1920-х рр; спільно з Євгеном Плужником уклав словник «Фразеологія ділової мови» (1926, 1927)

9 лютого – 575 років від дня народження узбецького поета Нізамаддіна Мір Алішера Навої (1441-1501)


12 лютого – 115 років від дня народження Івана Юхимовича Сенченка (1901, с. Наталине Харківщина – 1975, Київ); український прозаїк; працював продавцем у книгарні, бібліотекарем, учителем української мови, редактором журналів; письменник ніколи не мав почесних нагород і не сидів у президіях. Ім’я його частіше згадували серед нещадно критикованих, аніж визнаних.

12 лютого – 145 років від дня народження Леся Мартовича / Олекса Семенович Мартович (1871, с. Торговиця, Івано-Франківська обл. – 1916, Львівщина); український письменник, громадський діяч, члена «Покутської трійці» (Василь Стефаник, Марко Черемшина); адвокат, доктор права Львівського університету (1914); фольклорист; автор оповідань з життя селян. Виразна риса його художньої манери — поєднання трагічного з комічним, гумор, який часом переходить у гостру сатиру. Особливо вдалися Мартовичу образи селян у повісті «Забобон» (1911).


16 лютого185 років від дня народження Миколи Семеновича Лєскова (1831, Орловщина – 1895, Санкт-Петербург), російський прозаїк, публіцист; журналіст; був вільним слухачем Київського університету.


17 лютого – 110 років від дня народження Агнії Львівни Барто / Гетель Лейбівна Волова (1906, Москва – 1981, Москва); російська дитяча поетеса; драматург; лаконізм, яскрава образність — характерні риси найкращих її творів («Вірші дітям», Сталінська премія, 1950). Автор декількох кіносценаріїв (картини «Підкидьок» (1939), «Слон і мотузочок» (1945), «Альоша Птіцин виробляє характер» (1953), «Шукаю людину» (1973, за однойменною книгою та по циклу радіопередач А. Барто на Радіо «Маяк» — про пошуки людей, які загубилися під час Великої Вітчизняної війни), а також до українського фільму «Справжній товариш» (1936, реж. Л. Бодик, А. Окунчиков).
18 лютого – 160 років від дня народження Софії Федорівни Русової (1856, Чернігівщина – 1940, Прага), українська письменниця, громадська, культурно-освітня діячка і педагог. У січні 1913 в Петербурзі на першому всеросійському жіночому з'їзді виступила на захист навчання українською мовою і поставила питання про навчання рідною мовою. У 1919 в Кам'янці-Подільському засновано громадсько-політичну організацію — «Союз українок». Від 1922 року в еміграції, з 1923 у Празі, професор педагогіки Українського Педагогичного Інституту імені Михайла Драгоманова. Найважливіші принципи педагогічної концепції Русової: гуманізм, демократизм, народність, природовідповідність, культуровідповідність, особистісно орієнтований підхід, соціальна обумовленість виховання, загальнолюдські цінності. Центральне місце в багатогранній педагогічній спадщині вченої займає концепція української національної системи освіти і національного виховання. 2005 року Міністерство освіти і науки України запровадило нагрудний знак «Софія Русова». Ним нагороджують наукових, науково-педагогічних і педагогічних працівників за значні особисті успіхи у галузі дошкільної та позашкільної освіти.


21 лютого – Міжнародний день рідної мови. 1952 року тогочасна влада Пакистану проголосила урду єдиною державною мовою, рідною вона була лише для 3% населення. Це було негативно сприйнято, особливо на сході, де майже винятково розмовляли бенґальською мовою. 21 лютого 1952 року, під час демонстрації протесту в Дацці, поліція та військові вбили кількох студентів-демонстрантів. Після проголошення незалежності Східного Пакистану (Банґладеш) 1971 року, цей день відзначають в країні як день мучеників. За пропозицією Бангладеш ЮНЕСКО проголосило 21 лютого 2000 першим міжнародним днем рідної мови.

21 лютого – 95 років від дня народження Володимира Кириловича Малика (Сиченка) (1921, Київщина – 1998, Лубни, Полтавщина), український прозаїк, поет; автор пригодницьких та історичних творів; один з найкращих письменників для юнацтва. За романи «Посол Урус-шайтана», «Шовковий шнурок» та «Князь Кий» був удостоєний літературної премії Лесі Українки 1983 р.Фото: https://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/0/0c/Volodymyr_Malyk.jpg




22 лютого – 210 років від дня народження Левка Івановича Боровиковського (1806, Полтавщина – 1889, Полтавщина), український байкар, фольклорист, етнограф, філолог. Учителював у Курській, Новочеркаській, Полтавській гімназіях, викладав російську словесність та географію в Полтавському інституті шляхетних дівчат. Серед його учнів був кириломефодієвець І Посяда та байкар Л.Глібов. За своє творче життя написав понад 250 байок, 24 балади і думи, підготував до друку 150 українських народних пісень і 12000 прслів’їв та приказок, першим переклав українською Пушкіна та Міцкевича. Балада – улюблений жанр. Романтична поезія Боровиковського стала новим явищем в українській літературі. В ній вперше зазвучали мотиви, пов’язані з боротьбою українського народу проти іноземних поневолювачів, ожили фольклорі образи запорожців (“Козак”, “Гайдамаки”, “Палій”). Ще до появи Шевченкового “Кобзаря” Боровиковський вивів у своїх поетичних творах образ народного співця. Фото:https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/9/9d/Левко_Боровиковський.jpg


24 лютого – 230 років від дня народження Вільгельма Карла Грімма (1786-1859), німецького казкаря.

25 лютого – 145 років від дня народження української поетеси Лесі Українки / Лари́са Петрі́вна Ко́сач-Кві́тка (1871, Новоград-Волинський, Волинь; Житомирська обл. – 1913, Сурамі, Грузія); поетеса, прозаїк, драматург, перекладач, поліглот (знавець англійської, російської, болгарської, латинської, грецької, іспанської, німецької, французької, польської, італійської мов), перекладач, фольклорист, етнограф (220 народних мелодій записано з її голосу), публіцист, педагог, культурний діяч; писала у жанрах поезії, лірики, епосу, драми, прози, публіцистики. Її життя і творчість вивчає Науково-дослідний інститут Лесі Українки. На її честь названо астероїд 2616 Леся. 2004 р. встановлена «Премія Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва», яка «присуджується щороку за твори, які сприяють вихованню підростаючого покоління у дусі національної гідності, духовної єдності укр. суспільства та здобули широке громадське визнання». Картинка: http://esu.com.ua/images/galleries-images/I/ivanovalarisavolodimirivna/lesya ukrainka. 1996. papir, akvarely.jpg



Б Е Р Е З Е Н Ь – 2016
3 березня – Всесвітній день письменника

3 березня  – 85 років від дня народження Леоніда Михайловича Тендюка (1931, Кіровоградщина – 2012, Київ); український поет, прозаїк; мариніст, фантаст; журналіст; працював матросом і брав участь у далеких експедиціях на гідрографічному, звіробійному та інших кораблях. На суднах «Ю. Шокальский» та «Витязь» Леонід Тендюк ходив у рейси до островів Фіджі, Японії, Нової Гвінеї, тричі відвідував Полінезію, бував у В'єтнамі, США, Канаді, Індії, Пакистані та Австралії. Лауреат премії імені Лесі Українки 1992 р. за «Вибрані твори у двох томах» і збірку «Смерть в океані», премії імені В. Сосюри 2008 Р. за поетичні твори.


3 березня  – 205 років від дня народження Антіна Любича Могильницького (1811, Івано-Франківщина – 1873, там само); український поет, громадський і політичний діяч, греко-католицький священик; співець Манявського Скиту. Головною ідеєю його поетичних, публіцистичних творів була боротьба за рідну мову і освіту для русинського народу.


5 березня – 175 років від дня народження Федора Михайловича Уманця (1841-1917); український письменник; історик; соціолог; громадський діяч зі старого козацько-старшинського роду Глухівщини (Уманці). Автор праць з історії України та Польщі й історії українсько-польських взаємин: «Гетман Мазепа» (1897), «Вырождение Польши. Два года после Ягеллонов» (1872), «Князь Константин-Василий Острожский» («Русский архив», IV, 1901)




9 березня – день народження Тараса Григоровича Шевченка (1814, Моринці, Черкащина –1861, Санкт-Петербург); український поет, письменник (драматург, прозаїк), художник (живописець, гравер), громадський та політичний діяч; член Кирило-Мефодіївського братства; академік Імператорської академії мистецтв (1860).

         Ім’я Тараса Шевченка стало символом України.  Його знає весь світ. Можемо по праву сказати, що Тарас Шевченко – це  геній.  (З латині геній – дух. Людина-геній народжується один раз на 100 років, а то і менше. Ці люди підкоряють час, відчувають сенс буття. Як правило, вони рухають історію, змінюють суспільство). Його життя – це трагічно-романтична історія.  Він народився кріпаком, тобто його могли продати, обміняти на собаку чи коня,  забити різками до смерті і все це пройшло би кривдникам безкарно, бо тоді були такі часи.  Проте світ не без добрих людей.  І йому трапилися такі люди.  У 24 роки Тарас став вільною людиною. У 36 років видав  збірку “Кобзар”, що містила лише 8 поезій, а зробила розголосу у всій Російській імперії. І селяни, і пани зачитувалися і вивчали напам’ять його твори.  Російська богема загалом негативно поставилася до молодого поета, звинувативши його головним чином у тому, що він пише "мужицькою мовою", тобто українською, що на той час була у цілковитій зневазі. У 1841 р. автор відповість їм «Гайдамаками». Початок поеми містить рядки: "А за раду спасибі вам / За раду лукаву // Буде з мене, поки живу / І мертвого слова / Щоб виливать журбу, сльози // Бувайте здорові..." Таким чином Тарас Григорович зумів довести, що мова його народу - жива, що доля її не лише "для хатнього вжитку", як то тлумачив Микола Костомаров на догоду владі, а придатна вона для усіх сфер суспільно-побутового та культурного життя. У 39 років отримав диплом Петербурзької Академії мистецтв і звання "Вільний художник", а впродовж 7 років навчання був тричі нагороджений срібними медалями.   Якби Шевченко не написав ні слова, то був би визнаним художником, і прожив би, можливо,  інше життя.   

10 березня – 155 років від дня смерті Тараса Григоровича Шевченка (1814-1861). Після того, як п'ятдесят вісім днів прах Шевченка перебував у Петербурзі, його домовину, згідно із заповітом, за клопотанням Михайла Лазаревського, після отримання ним дозволу в квітні того ж року, перевезено в Україну й перепоховано на Чернечій горі біля Канева. 26 квітня (8 травня) 1861 року домовину викопали, перенесли через увесь Петербург до Московського (Миколаївського) вокзалу й залізницею перевезли до Москви. Далі шлях проходив через Серпухов, Тулу, Орел, Кроми, Дмитровськ, Сєвськ, Глухів, Кролевець, Батурин, Ніжин, Носівку, Бобровицю, Бровари до Києва. Випрягши коней із воза, студенти Університету Святого Володимира провезли труну Ланцюговим мостом і далі набережною до церкви Різдва Христового на Подолі. Була навіть думка, яку підтримували й родичі поета, поховати його в Києві. Та Григорій Честахівський обстоював думку про поховання в Каневі, бо Шевченко ще за життя мріяв про «тихе пристанище і спокій коло Канева». 8 (20 травня) 1861 року на пароплаві «Кременчук» останки Кобзаря перевезено з Києва до Канева. Дві доби домовина перебувала в Успенському соборі, а 10 (22 травня), після відслуженої в церкві панахиди, прах віднесли на Чернечу гору.



«Винесли гроб, поклали на козацький віз, накрили червоною китайкою. Замість волів впрягся люд хрещений, і повезли діти свого батька, що повернувся з далекого краю до свого дому», —

згадував Григорій Честахівський. Туди ж перенесли дерев'яний хрест і встановили на могилі
11 березня – 200 років від дня народження Олександра Степановича Афанасьєва-Чужбинського / Псевдоніми: Чужбинський, Невідомий, Лубенец, Пустинник та інші. (1816, Полтавщина – 1875, Санкт-Петербург); український письменник-романтик, історик; фольклорист, етнограф; мовознавець. 1843 року познайомився з Тарасом Шевченком, якого у 1845–1846 роках супроводжував у подорожі Лівобережною Україною. Від 1847 року служив у канцелярії воронезького губернатора, був редактором неофіційної частини газети «Воронежские губернские ведомости». Брав участь в етнографічній експедиції морського міністерства по півдню Росії. Після повернення з експедиції жив у Петербурзі, заснував газету «Петербургский листок», редагував журнал «Искра», був інспектором шкіл грамотності, завідував музеєм Петропавлівської фортеці.
19 березня – 85 років виповнюється Еммі Андієвській (1931, Донецьк), поетеса українського зарубіжжя; громадянка США; художниця (як художниця-авангардистка, Емма Андієвська створила понад 9000 картин; виставки малярки проводилися в США, Канаді, Франції, Німеччині, Австралії, Бразилії, Ізраїлі, Італії, Іспанії, Саудівській Аравії, Україні, Швейцарії); створила власний світ поетичних та художніх образів у високо індивідуальній манері (пишучи у формі класичного сонету, кардинально його реформувала своїм використанням дисонансів та далекосяжних смислових асоціацій між побутовими речами та філософськими поняттями) . Філософські, духовні та містичні теми є головними у творчості. Пише українською, німецькою, англійською, французькою мовами. 1984 — лауреат літературної премії Фундації Тетяни та Омеляна Антоновичів за «Роман про людське призначення». 2002 — кавалер Ордену «За інтелектуальну відвагу» незалежного культурологічного часопису «Ї». 2003 — міжнародна літературна премія «Тріумф». 2009 — премія «Глодоський скарб».

21 березня – Всесвітній день поезії


27 березня – 145 років від дня народження німецького письменника, громадського діяча Генріха Манна (1871–1950)


28 березня – 125 років від дня народження Олекси Андрійовича Слісаренка (1891, Харківщина – 1937, розстріляний в урочищі Сандармох, Карелія,); український поет, прозаїк; агроном. Зв'язок Слісаренка з символістами й футуристами, його активна участь в літературних організаціях «Гарт» і ВАПЛІТЕ, а особливо гостра відповідь М. Ґорькому 1927 р. за відмову видати переклад роману «Мати» українською мовою накликали на Слісаренка репресії. Реабілітований 1957 р. Член символістських та авангардних течій; після «самоліквідації» ВАПЛІТЕ разом з Майком Йогансеном засновує «Техно-мистецьку групу А» (1929). Видав понад 20 кн. гостро-сюжетних, писаних за зразком англійських і американських новел, оповідань, повістей і романів кримінально-пригодницького жанру: «Бунт» (1928), «Зламаний ґвинт» і «Чорний ангел» (1929) та «Хлібна ріка» і «Страйк» (1932).




29 березня – 135 років від дня народження Марійки Підгірянки / Ленерт–Домбровська Марія Омелянівна (1881, Івано-Франківщина – 1963, Львівщина); українська поетеса, драматург; педагог.
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка