"Як добре те, що смерті не боюсь я"



Скачати 76.08 Kb.
Дата конвертації01.05.2017
Розмір76.08 Kb.
Тема уроку: “Як добре те, що смерті не боюсь я”

(вивчення життєвого та творчого шляху В. Стуса).

Мета (навчальна) Ознайомити з життям і творчістю письменника показати звязок творчості В. Стуса із світовою поезією (Данте, Пастернак та ін.), розглянути вірші поета:” Верни до мене, памяте моя”, “Як добре те, що смерті і не боюсь я”, формувати уміння аналізувати прочитане.

Мета (розвивальна) Розвивати читацькі інтереси.

Мета (виховна) Утверджувати в юнацьких душах доброту, милосердя, красу і щирість почуттів, виховувати пошану до рідного слова.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань

Метод проведення: лекція, бесіда.

Обладнання: Портрет В. Стуса, фотографії поета, портрет Данте, записи музики Моцарта “Реквієм”, картини С.Далі.

Хід уроку

І. Організаційна частина

ІІ. Повідомлення теми, мети і задач уроку.

ІІІ. Мотивація навчальних знань учнів

ІV. Засвоєння нових знань.

Зачитує учень:

Що тебе клясти, моя недоле?

Не клену. Не кляв. Не проклену.

Хай життя-одне стернисте поле,

але перейти-не помину,

дотягну до краю. Хай руками,

хай на ліктях, поповзом-дарма,

душу хай обшмульгаю об камінь-

все одно милішої нема

за оцю утрачену й ледачу,

за байдужу, осуружну, за

землю цю, якою тільки й значу

і якою барвиться сльоза.

Слова вчителя. В. Стус вважається одним з найвизначніших укр. поетів XX ст. Широко відомий він за кордоном. А насамперед, поет був людиною з великої літери, яка відважно й самозречено виступила за високі ідеали Добра, Правди, Справедливості, Гуманізму - цих високих, вічних загальнолюдських цінностей, за національну гідність і самостійність укр. народу.

А розпочався життєвий шлях поета-борця Василя Семеновича Стуса під час Різдвяних свят, 6 січня 1938 р. в селі Рахнівка Гайсинського р-ну на Вінничині. Батьки його були селянами. Дитинство, яке сам він назвав гарним, проходило в атмосфері добра та любові. А ще-народної пісні.



Зачитує учениця.

Перші кроки поезії-мамині. Знала багато пісень і вміла дуже інтимно їх співати. Найбільший слід на душі - од маминої колискової “Ой люлі-люлі, моя дитино”. Шевченко над колискою-це не забувається. А співане тужно “Іди ти, сину, на Україну, нас кленучи”-хвилює й досі”.

( В. Стус )

Слово вчителя.

Навчався спочатку в місцевій школі, потім у Донбасі, куди сім’я переїхала, коли Василько був ще меленьким хлопчиком.

Навчання в школі було нецікавим.

Запитує учень.

“Шкільне навчання-вадило. Одне-чужомовне, друге-дурне”.

( В. Стус )

Слово вчителя.

Проте саме в школі прокинулася в нього потреба віршувати.



Зачитує учень.

“ В четвертому класі щось заримував про собаку. По-російському. Жартівливе. Скоро минуло. Відродилося в старших класах, коло прийшла любов”.

( В. Стус )

Слово вчителя.

Завершив школу зі срібною медаллю (мала бути золота).

Вищу освіту (в 16 р. ) отримав на історико-філологічному факультеті Донецького державного педагогічного інституту.

Хороший студент. Вивчав німецьку мову.

Студентом Стус глибоко зацікавився світовою літературою, передусім поезією. Серед улюблених письменників – М.Рильський, Б. Пастернак, Й.Гете, Р. Рільке та ін. Він прагне осягнути таємниці художньої майстерності таких різнопланових письменників, якими були Л.Толстой, В.Стефаник, А.Камю та В.Фолькнера. Усе життя він виявляв інтерес до митців, які відзначались неординарністю світобачення, інтелектуалізмом, світовідтворенням через призму філософізму, новаторськими пошуками в галузі художньої форми, не зупиняючись перед виходом за межі раціонального.

Закінчив інститут з відзнакою. Закінчивши інститут, молодий учитель їде в сільську Таужлянську семирічну школу Гайворонського району на Кіровоградщині.

“Стужився за справжньою Україною”.

Два місяці працював. Залишив по собі теплі спогади.

Після служби в армії ( Північний Урал ) ( 1959-1961 рр ), вірші не писалися у 1961-1963 рр. учителює в Горлівці на Донбасі (в російській школі викладає українську літературу). Звернувся до А. Малишка.

Перший вірш надрукований у 1959 р. У 1961 р. вступає до аспірантури інституту літератури ім. Шевченка, працює над дисертацією на тему “Джерела емоційності художнього твору”.

У ті роки багато друкується, з’являються його поезії у журналах “Вітчизна”, “Дніпро”. Першою публікацією була добірка віршів у “Літ. газеті” - 22 грудня 1959 р. Окрилило його й те, що тепле вступне слово до неї написав А. Малишко.

Історична довідка ( зачитує учень ).

Перша половина 60 рр. - розквіт духовного життя в Україні. Д. Павличко, В. Симоненко, Ліна Костенко, В. Драч та ін. Це було покоління новаторів, яке будило національну самосвідомість народу, принесло з собою не тільки свіжі теми й мотиви, оцінки найскладніших виявів життя.



Однією з істотних прикмет творчості молодого покоління було органічне злиття народнопісенного начала з інтелектуальним, філософським, а також творче використання найновітніших досягнень світової літератури.

Та з другої пол. 60 рр. в житті країни відбулися зміни. З усуненням від влади Хрущова розпочався мертвотний період застою, переслідування всіх, чиї погляди та переконання не збігалися з офіційними канонами, їм чіпляли ярлики “націоналістів”, “дисидентів”, заарештовували, кидали до в’язниць та гулагівських таборів.



Слово вчителя.

Задушлива атмосфера панувала тоді й в Інституті літератури АН України, директором якого був М. Шамота. У вересні 1965р.- виключають з аспірантури. Формальною причиною послужив випадок, що стався в кінотеатрі “Україна” на прем’єрі кінофільму С. Параджанова “Тіні забутих предків”.

Після перегляду картини до глядачів звернувся В. Стус і запропонував висловити протест проти незаконних дій уряду та КДБ вставанням ( “Хто проти тиранів-встаньте”). А в наказі Шамоти значилося, що Стус звільнений “за систематичне порушення норм поведінки аспірантів і працівників наукового закладу”.

І почалися поневіряння.



Зачитує учеииця:

Отак живу, як мавпа серед мавп

Чолом прогрішним із тавром зажури

Все б’юся об тверді камінні мури,

Як їхній раб, як раб, як ниций раб.

Слова вчителя.

На роботу його не брали, один час довелося працювати кочегаром. М. Холодний “Привіт поету-кочегару від поета-свинопаса”.

Одружився - дружина Валя, син - Дмитро закінчив університет, завідує фондом В.Стуса, де вчився батько і був вигнаний.

Друкувати Василя перестали / “Круговерть” / 1968/, “Зимові дерева”/.



Читає учениця: О, скільки слів, неначе потолочі!

І всі повз мене, ніби кулі, б’ють,

І всі живу мою минають суть,

А тільки строчать.

І я бреду крізь ці слова облудні,

Бо йде тут бій, бо тут-перебудова,

Де всі твої бійці-самі слова.

Та сіють зразу спогади марудні…

Не ошукайся ж, вірячи добру,

І не згубись у мук своїх огромі.

Знав, що арештують.

Зачитує учень:

“Я просто інакше не можу! І жити не можу спокійно і не зможу! Я знаю, що за мною одного разу прийдуть, знаю свою долю, але я почуваю, що мушу її пережити саме ось так”.

( Ю. Покальчуку ).

Слова вчителя.

Був заарештований і звинувачений у тому, що, як говориться у вироку київського обласного суду 7 вересня 1972 р. “систематично виготовляв, зберігав і розповсюджував антирадянські наклепницькі документи, що порочили радянський державний лад, а також займався антирадянською агітацією в усній формі”.

Поета було засуджено до позбавлення волі у виправно-трудовій колоні суворого режиму на 5 років і заслання на 3 роки. Жорстоке покарання відбував у мордоських таборах, заслання в Магаданській області.

Перемерзав-боліли ноги.

Зачитує учениця.

“Головне вміти тримати голову навіть тоді, коли вона не тримається. Але без України мені моторошно”.

( Ол. Орачу )

“Не оплакуй мене, мамо. Дякую за таку долю. Комусь треба підставити плечі. очі я підставив свої”.

“Золота моя матінко, цілую твої згорьовані руки”.

Працював у шахті. Був інвалідом ІІ групи. Зробили операцію на язву в тюремній лікарні Ленінграду ( пол. шлунку вирізали ).

Відбувши покарання у 1979 р. повертається в Україну. Роки неволі не зломили його. За цей час за кордоном виходять його збірки: “Зимові дерева” (1970) та “Свіча в свічаді” ( 1986 ). Його ім’я стало широко відомим у цілому світі, поезії перекладаються англійською, німецькою, російською, іспанською та ін. 8 місяців судилося побути йому на волі в колі сім’ї, друзів. Потім-знову арешт, звинувачення у належності до Української групи -10 років позбавлення волі у таборах суворого режиму, 5 р.-заслання.

Зачитує учениця.

Вже цілий місяць обживаю хату,

Що, мабуть, і навикнути пора.

Стілець і ліжко, вільних три квадрати,

В віконці грати, а в кутку-пара…

Слово вчителя.

47р.-життя Шевченка і Стуса. 23р.-неволі Стуса, 10 р. солдатчини Шевченка. Хоч на захист поета, за його звільнення виступала прогресивна громадськість цілого світу, в тім числі відомий німецький письменник, лауреат Нобелівської премії Г. Белль, академік Сахаров.

І в умовах неволі В. Стус не зломився, виступав проти свавілля, чиненого табірною адміністрацією, за що був додатково покараний. І помер у карцері, в ніч з 3 на 4 вересня 1985 р. А через 4 роки В. Стус був повністю реабілітований, виправданий по всіх статтях звинувачення: “за відсутністю складу злочину”.

Зачитується вірш Яр. Славутича “В. Стус”.

V. Бесіда з учнями.

Прослухаємо вірш В. Стуса “Як добре те, що смерті не боюсь я”.

- Як ви думаєте, як цей вірш пов’язаний із картиною С. Далі? ( течія, хрест, муки…)

- Які муки переніс В. Стус?

- Як зрозуміти ці слова ( “що жив…каяття” )

- Зачитується: “Народе мій, до тебе я ще верну”.



- Висловіть свою думку, чи справдилися ці слова і як саме?

Висновок: Твір цей невеличкий, але надзвичайно густо насищений думкою, в ньому наче сконцентровано життєве кредо поета, бачимо мов вирізьблений на граніті його портрет, головні риси характеру, окреслено трагічний, страдницький життєвий шлях. Зі скупих, стриманих рядків постає образ мужньої людини, патріота, борця, який вірить у свою правоту та її грядущу перемогу.

VІ.Д/З. Вивчити напамять вірш В. Стуса “Як добре те, що смерті не боюсь я”. Підготувати матеріали до роботи над творами за такими темами: “І в смерті з рідним краєм поріднюсь” ( В. Стус, “Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину” ) В. Симоненко.


  1. http://exlibris.org.ua/stus/

Урок розроблений та проведений викладачем української мови та літератури ВПУ-34 м. Стрия Гошовською Г.М.








База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка