Як бути здоровим в Україні



Сторінка6/6
Дата конвертації05.11.2016
Розмір1.19 Mb.
1   2   3   4   5   6

Нормалізація стосунків

на роботі та з сусідами
Погані стосунки - це шлях до хвороб. Коли людина часто ким-небудь або чим-небудь незадоволена, переживає або боїться, вона виробляє негативну енергію. Через час у неї з’являються хвороби.

Наведу приклад. До нас у лікарню призначили нового головного лікаря, старий пішов на підвищення. Новий керівник любив виховувати своїх підлеглих. На нараді піднімав кого-небудь із завідувачів відділенням і при всіх лаяв. У медицині завжди можна за що-небудь причепитися. Найбільше він не злюбив завідувачку терапевтичним відділенням. На кожній нараді робив їй зауваження.

Одного разу після чергової медичної ради, де дісталося цій завідувачці, ми поверталися у свої відділення. По дорозі вона почала мені скаржитися на те, що головний лікар її постійно лає. «А ви почніть молитися за нього», - порадив я їй. Місяці через два наприкінці робочого дня до мене в кабінет заходить ця завідувачка. З пакета дістає коробку цукерок і пляшку коньяку. Ставить на стіл і говорить: «Велике спасибі». «За що?» - здивувався я. Вона розповідає. Почала щодня молитися за головного лікаря, бажати йому всього гарного. Він перестав її лаяти. Тепер навіть хвалить і ставить за приклад іншим лікарям.

Уже пізніше, проводячи семінари, я рекомендую людям молитися за тих, хто їх кривдить або несправедливо чіпляється. Відбуваються чудеса. У всіх на роботі, та й не тільки на роботі, поліпшуються стосунки із кривдниками. У Біблії написано, що потрібно молитися за тих, хто вас кривдить, любити тих, хто вас ненавидить, благословляти тих, хто вас проклинає. Якщо у вас є з ким-небудь проблеми, починайте молитися за цю людину, думати про неї добре й незабаром ви побачите чудо. Ваші взаємини стануть прекрасними.

Наступний приклад. Молода жінка скаржиться на свою сусідку. Живуть на одній сходовій площадці. Кілька років тому посварилися, вона вже не пам’ятає через що. Після цього сусідка її ненавидить, заздрить. Коли випадково зустрічаються в під’їзді або на вулиці, відвертаються одна від одної.

Чесно скажу вам: і сміх, і гріх. Дорослі люди, а поводяться як дурні та ще й дітям своїм приклад подають. Деякі з нас, українців, не розуміють, що потрібно намагатися шукати миру з усіма, тоді життя й здоров’я поліпшуються. А якщо миру немає, то хвороби або проблеми не змусять себе довго чекати.

Цій жінці я пояснив, що потрібно подумки попросити прощення у сусідки за свої образи на неї. Почати молитися й бажати сусідці всього самого найкращого. Що побажаєш комусь, одержиш собі. Через три дні молода жінка радісно повідомила, що помирилася із сусідкою. Для мене нічого дивного немає. Люди у нас в Україні в більшості добрі і розумні, деяким тільки знань не вистачає.

Трохи про спадкоємні

і генетичні захворювання
Є різні точки зору про причини, що викликають ці захворювання. Я наведу одну з них.

Чоловік п’ятдесяти двох років переніс інсульт, лікувався в лікарні, знаходиться на інвалідності. Просить мене порадити, що йому робити. Виявляється, що його батько й дід теж перенесли інсульт приблизно в тому ж віці, після чого прожили недовго. Відповідь на це питання проста, як у шкільному підручнику для першого класу. Але вирішити таке просте завдання вдається далеко не всім. Спробую пояснити тим, хто готовий почути.

Якщо в одній родині повторюються серйозні хвороби, виходить, причину потрібно шукати в способі життя попередніх поколінь. Кожна людина з’являється на світ від мами й тата. Мами й тата теж з’являються на цей світ від своїх мам і тат, а ті від своїх і т.д. Всі вони були звичайними людьми, такими ж, як і ми з вами. Жили в різний час, робили багато гарних справ, але іноді помилялися, спокушалися й грішили. Деякі з них знали, що за зроблені кепські справи або гріхи, потрібно обов’язково покаятися й попросити прощення у Бога. Якщо вони цього не робили, то відпрацьовувати гріхи доведеться їхнім дітям, онукам або правнукам до третього-четвертого коліна, як написано у Біблії.

Справжня причина більшості важких захворювань саме і є гріхи людини. Світ, у якому ми живемо, із самого початку влаштований ідеально, чесно й правильно. У ньому є все, щоб людина жила довго й щасливо. На жаль, не всім це вдається, виникає багато спокус, ми починаємо грішити, виникають хвороби. Тому в старі часи вважалося великим гріхом померти без покаяння. Але були такі люди, які з тих або інших причин цього не зробили. Наприклад, не встигли, не захотіли, не вірили. Тоді хвороби передаються їхнім дітям або можуть виникати генетичні порушення в онуків, правнуків, праправнуків.

Мало хто з тих, хто живе сьогодні в Україні замислюється про своїх майбутніх нащадків, особливо про тих, кого ще немає на цьому світі. Але кожен повинен знати, що за всі наші несправедливі вчинки, якщо не покаємося й не попросимо прощення у Бога, будемо відповідати ми самі або нащадки. Так буде доти, поки у цій родині хтось не зрозуміє, що потрібно помолитися й попросити прощення у Бога за гріхи своїх предків, навіть якщо він і не знає, які гріхи вони робили.

Відмінність живих людей від тих, кого вже немає на цьому світі, полягає в тому, що живі можуть просити Бога про прощення гріхів за своїх родичів, яких уже серед нас немає. Щоразу, коли ви поминаєте своїх родичів, які пішли з життя, або замовляєте безкровні молитви за них, просите про прощення гріхів.

Тепер ближче до практики. Цьому чоловікові, який переніс інсульт, я порадив виконувати всі призначення лікаря. Покаятися самому за свої гріхи, а потім у молитві просити прощення у Бога за своїх родичів, які пішли з життя до четвертого коліна. Питання віри у Бога дуже серйозне. Кожен повинен сам вирішувати, вірити йому або не вірити. Не можна віру нав’язувати, точно так само не можна нав’язувати й безвір’я. Був період у нашій історії, коли безвір’я або атеїзм нав’язували цілим народам, за що тепер багато хто страждає.

Деякі запитують, як правильно молитися. Читайте Біблію, як молилися Ісус Христос, пророк Данило або запитайте у священиків. Але є люди, які до церкви не ходять, Біблію не читають, до священиків не звертаються.

Таким саме був і мій пацієнт. Йому я рекомендував удома, коли ніхто не чує, щиро попросити прощення у Бога за свої гріхи, а також просити прощення за гріхи своїх предків, яких уже немає в живих. Він почав так робити. Поступове здоров’я почало поліпшуватися. Потім змінив харчування, став виконувати легкі фізичні вправи. Через півроку почував себе прекрасно. Але головне в іншому: тепер у цій родині вже не буде інсультів у його сина, онуків і ще не народжених правнуків. Хвороба в родині зникла.

Мені доводилося зіштовхуватися з випадками, коли передавалися в спадщину цукровий діабет, бронхіальна астма й ряд інших захворювань. У тих хворих, які починали поступово осягати духовні істини й працювати над собою, здоров’я завжди поліпшувалося, а хвороби з роду зникали.

Кілька слів про генетичні й психічні захворювання, якими страждають діти. Причина цих грізних хвороб знаходиться у гріхах когось із предків. Діти й батьки найчастіше не винні, а справжні винуватці, можливо, давно не живуть на білому світлі. Лікування починається зі смиренності із ситуацією. У жодному разі не засуджувати своїх предків, а починати молитися за них, просити Бога, щоб він їх простив. Робіть більше добрих справ комусь, особливо тим, хто не може вам віддячити. Читайте Біблію, розвивайтеся у ВІРІ. І якщо у вас з’явиться ВІРА хоча б з гірчичне зерно, то може відбутися чудо: хвороба сама відступить, медицина допоможе або який-небудь цілитель зцілить.

Тим, хто починає тільки приходити до віри у Бога, я рекомендую робити це поступово й осмислено. Не змінюйтеся швидко. Навколо є близькі люди, колеги, друзі. Вони не завжди розділяють ваші погляди. Правильний шлях - це поліпшення взаємин з тими людьми, з якими спілкуємося в житті, і навіть із недоброзичливцями. Віра - це, насамперед, знання, і для того, щоб їх придбати, потрібно трудитися.

Дорогу подужає той, хто йде.
Безсоння
Найкращим відновлювачем сил у людини є повноцінний сон. У дорослих тривалість його шість-вісім годин на добу або навіть більше. Це залежить від психосоматичного типу, пори року, віку, погоди, ритму життя, взаємин, їжі й ряду інших факторів.

Є чимало людей, які з тих або інших причин не можуть спокійно спати. Прокинеться людина вночі, лежить у ліжку й довго не може заснути. Все б нічого. Тільки думки в голову лізуть не зовсім гарні. З’являються страхи, тривоги.

Давно відомо, що думки мають енергію. Допустимо, прокинеться людина вночі або взагалі не може заснути з вечора, а у неї в голові радісні, приємні думки. Їй добре й спокійно. Відбувається насичення організму позитивною енергією. Вона потім цілий день почуває себе бадьорою, повною сил. Але так майже не буває. Найчастіше у періоди безсонних ночей у голову лізуть усілякі погані думки. Відбувається наповнення організму поганою або негативною енергією. У таких людей потім цілий день немає настрою, вони легко ображаються, дратуються, непродуктивно працюють. Негативно впливають на навколишніх. Якщо безсоння виникає рідко, нічого страшного немає. Але якщо воно повторюється часто, стає хронічним, чекайте проблем зі здоров’ям.

Існує багато методів відновлення сну: спосіб життя, їжа, трави, масло, вода, фізичні або дихальні вправи й ряд інших. Я опишу один із них, що не вимагає матеріальних витрат і яких-небудь зусиль. Потрібно тільки бажання і трохи терпіння. Метод допоможе всім, хто захоче його використати.

У кожної людини є розум і тіло. Уночі тих, хто не спить, турбує розум. Тіло може спокійно лежати у ліжку, а розум не спить, думи думає. Думки в голову лізуть безконтрольно, які захочуть, такі й виникають.

Метод, що пропонується, випробуваний на сотнях пацієнтів, що страждають безсонням, і майже всім допомагає. Робиться це так. Удень або ввечері, тільки не відразу після їжі, ви сідаєте на стілець або у крісло. Закриваєте очі й дві-три хвилини згадуєте своє дитинство. Коли згадаєте дитинство, то спробуйте там знайти моменти, де ви пили воду, сік, молоко, компот, чай або будь-яку іншу рідину. У багатьох людей виходить відразу згадати дитинство й ті моменти, коли вони пили щось приємне. Деякі згадують не відразу, їм потрібно для цього дні два-три. Обов’язкові умови - згадувати дитинство років до десяти-дванадцяти й рідина, яку тоді пили.

Тепер саме цікаве. Якщо не можете заснути, то перед сном, лежачи у ліжку, починайте згадувати, як і де в дитинстві ви щось пили. Може, удасться згадати смак, запах, кольори, теплоту або прохолоду цієї рідини. Точно так само робіть, якщо прокинетеся вночі й не можете заснути. Можна згадати один-два таких моменти. Робіть так кілька ночей підряд. Гарантую поліпшення, а потім і повну нормалізацію сну. Для боротьби з негативними думками рекомендую вивчити кілька молитов або псалмів. Виникають погані думки, а ви читайте теж подумки молитву або псалом. Через якийсь час тривог, страхів у голові буде ставати усе менше.

Механізм цього методу простий. У дитинстві всі люди не мали проблем зі сном. Вода має унікальну здатність запам’ятовувати. Коли ви згадуєте дитинство й ще при цьому п’єте подумки щось приємне, поступово поліпшується кровообіг у тих ділянках головного мозку, які відповідають за сон. Вода знає свою справу.

Один раз на семінарі я розповів про цей метод. Через два-три дні у багатьох безсоння зникло. Але одна жінка сказала, що не може заснути, їй навіть гірше стало. «А як ви робите?»- запитав я у неї. «Згадую, як у дитинстві купалася у річці», - відповіла вона.

Тому повторю ще раз. Потрібно вдень підготуватися й згадати, як у дитинстві ви пили рідину, а не купалися десь. У момент, коли виникає безсоння, ви вже готові й знаєте, що потрібно згадати. Можна завжди згадувати той самий момент або різні.

Ця жінка швидко згадала, як пила у дитинстві сік. Сон у неї нормалізувався.

Можу дати ще одну рекомендацію. За всіх часів були люди, які прагнули пізнати Бога. Називалося це Боговеденням і вважалося навіть важливішим, ніж жертвопринесення. Один із методів пізнання Бога - нічне пильнування. Уночі не спати, а читати Біблію, молитися й міркувати над Словом Божим. Через час з’являються одкровення. Багато моментів у житті стають зрозумілими. Тому тим, хто не знає, чим зайнятися у моменти безсоння, можна починати пізнавати Бога.



До чого приводить розлучення
У молодого чоловіка, лікаря за фахом, не ладиться сімейне життя. Йому близько сорока років. Женився по любові відразу після інституту. Прожили із дружиною чотири роки, народився син. Усе було гарно, але випадково довідався, що дружина його зраджує. Розлучилися. Дуже переживав, особливо за маленького сина. Виїхав в інше місто, зустрів жінку, пожили з нею три роки. У родині почалися сварки, підозри, критика. Розсталися. Періодично зустрічається з різними жінками, хоче створити родину, але не виходить. Прийшов до мене на консультацію порадитися, чому так відбувається у його житті.

Людина по-справжньому щаслива, якщо щаслива у себе удома. Здоров’я - це стан повного психічного, фізичного й соціального благополуччя, а не тільки наявність або відсутність яких-небудь хвороб. Родина є запорукою міцного здоров’я або, навпаки, відносини в родині сприяють розвитку багатьох захворювань. Але нічого в нашому житті не буває просто так.

Починаю його розпитувати про батьків, дідусів, бабусь. Випадковостей у таких важливих питаннях, як створення й благополуччя родини, не буває. Завжди є причини неблагополуччя, і часто вони знаходяться у способі життя попередніх поколінь.

Він єдина дитина у своїх батьків. Вони живі, на пенсії. Часто батьки між собою не ладили, хотіли навіть розлучитися. Років із тридцяти-сорока мама й тато страждали від різних хвороб, лежали в лікарнях, оперувалися. Здебільшого хлопчик жив у дідуся й бабусі, які дуже любили його. У школі вчився добре, вступив до інституту. Медицина йому подобається. Дідусь із бабусею любили один одного, ніколи один з одним не сварилися.

Але виявляється, до зустрічі з бабусею у дідуся була вже родина, двоє синів. Дідусь, за фахом військовий інженер, часто їздив у відрядження. І на одному з військових заводів познайомився з бабусею, що була дуже гарною. Закохався, залишив родину й женився на ній. Своїм дітям від першого шлюбу допомагав грішми, поки ті не досягли повноліття.

Розповідаючи про дідуся й бабусю, лікар, що сидів переді мною, навіть розплакався. Вони дуже його любили. Зараз їх уже немає на цьому світі. У розповіді викладена причина нещасливого шлюбу батьків і його невдалого сімейного життя. Коли дідусь залишив свою першу родину, а простіше говорячи, зрадив їй і женився на бабусі, то за його зрадництво почали відповідати нащадки. Спочатку дочка вийшла заміж, але із чоловіком жила погано, часто сварилися, потім почалися хвороби. В онука не склалося особисте життя. Все закономірно. У Біблії написано, що за гріхи батьків будуть відповідати діти до третього-четвертого коліна. Дідусь вчинив звичайний злочин: зрадив свою дружину й дітей, залишив їх і женився на іншій. За його вчинок відповідала спочатку дочка своїм нещасливим шлюбом, тепер невдачі у сімейному житті переслідують і онука. Так завжди було й буде.

Вихід із цієї ситуації є. У нас в Україні поки часто чоловіки з жінками розлучаються. Причини бувають різні, але не можна забувати, що своїми вчинками ми впливаємо на тих, хто буде жити після нас. За всі наші неправильні, нечесні, що приносять шкоду іншим дії завжди буде хтось із нашого роду відповідати. Завжди. Не мною це придумано. Якби дідусь вірив у Бога й знав ці прості істини, то перш, ніж залишати свою першу родину, добре б подумав, на що він прирікає своїх майбутніх дітей і онуків.

У цьому світі люди рідко бувають досконалими й бездоганними. Дуже багато спокус зробити якусь провину. Але потрібно знати, що за цю провину або гріх доведеться відповідати. Краще, якщо самій людині, яка зробила щось погане, але часто відповідають його нащадки. За останні, принаймні, дві-три тисячі років психологія й взаємини людей не змінилися. Технології стали іншими, а люди як і раніше наступають на ті самі граблі.

Якби дідусь, коли пішов зі своєї першої родини й женився на бабусі, усвідомив неправильність свого вчинку, помолився й попросив прощення у Бога, то у його дочки й онука життя було б краще. Але він цього не зробив, більшість людей тоді у Бога не вірили й істин не знали. Та й зараз в Україні чимало людей, які створюють проблеми своїм ще навіть не народженим нащадкам. Не думаємо ми про щастя й здоров’я тих, хто буде після нас, а дарма. Вони захочуть нормально жити, бути здоровими, виходити заміж або женитися, виховувати своїх дітей, кохати й бути коханими.

Все це я пояснив своєму колезі, молодому лікареві. І дав наступні рекомендації. Покаятися за свої гріхи, образи, розлучення, нечесні вчинки, а потім почати молитися за свого дідуся й бабусю, щоб Бог простив їм гріхи. Кілька разів ми з ним зустрічалися. Щось він зрозумів відразу, із чимось був не згодний. Приблизно через місяць уперше в житті свідомо сходив до церкви, висповідався, вистояв службу й причастився. Почав молитися за своїх батьків, і здоров’я у них стало поліпшуватися. Молився також за своїх дідуся й бабусю, яких уже немає на світі, просив Бога, щоб простив їм гріхи. Замовляв безкровні молитви. Потім він перестав зі мною радитися, і більше я його не бачив.

Але роки через два пролунав телефонний дзвінок, якась жінка поздоровляла мене із Днем медика, а потім передала трубку чоловікові. Це виявився мій колега. Він помирився зі своєю першою дружиною, зараз живуть разом, синові чотирнадцять років і чекають другу дитину. Вони щасливі й дякують Богу, що допоміг їм повернути щастя. Я щиро за них зрадів і подякував за поздоровлення. Побажав їм мудрості й матеріального статку.

Основний вид моєї діяльності - проведення оздоровчих і просвітніх семінарів для населення. На них приходять різні люди. Чимало й таких, хто у минулому розлучився. Щасливих серед них небагато. Коли вони одержують знання й починають усвідомлювати минулі помилки, більшість виправляє їх покаянням. Усім, хто розлучився, неважливо, яка причина розлучення була, я рекомендую покаятися. У думках або у церкві попросити у Бога прощення. Тоді їхні гріхи не будуть відпрацьовувати діти, онуки або правнуки.

Мені доводилося спілкуватися з людьми похилого віку, які народилися до революції 1917 року. Всім своїм дітям і онукам вони давали наставляння в жодному разі не розлучатися. Раніше я не розумів їх. Але коли почав переглядати життя поколінь, виявив закономірність, що за гріхи предків завжди хтось у цій родині розраховується. Старі люди мали ці знання й намагалися передати нам.

Іноді на консультації приходять сімейні пари, що знаходяться на грані розлучення. Більшість знаходять схожі проблеми в житті своїх предків і починають розуміти, чому проблема виникла у них. За допомогою покаяння й смиренності знімається агресія до чоловіка або дружини. Трохи терпіння, і повертаються теплі відносини й щастя. У багатьох випадках родину вдається зберегти, але для цього потрібно хоча б одному члену родини почати щось для цього робити.

Рідко процес розлучення супроводжується обопільною радістю чоловіка й жінки. Як правило, цьому передують сварки, ревнощі, ненависть, образи. Іде потужний викид негативної енергії, що згодом викликає різні захворювання. Ніякої любові не залишається, та й чи була взагалі любов раніше? Справжня любов ніколи не ревнує й не зраджує, а поважає й довіряє. Виходить, що нам потрібно вчитися любити. Справжня любов вимагає праці, її не купиш, вона не завжди ласкава й добра. Справжня любов ніколи не робить ближньому зла.

Наведу ще приклад. До мене приїхала на консультацію жінка середнього років з іншої області. Їй поставили діагноз онкологічне захворювання статевої системи. Була потрібна операція, і вона приїхала довідатися, чи можна обійтися без операції. Я порадив їй все-таки робити операцію, але перед цим підготуватися. У нашому місті вона зупинилася у свого брата, операцію теж домовилася робити в одній із наших лікарень. На першій зустрічі-консультації я попросив її розповісти про свою родину. Ось її розповідь.

У дев’ятнадцять років, коли вчилася у технікумі, закохалася й вийшла заміж. Чоловік працював інженером на невеликому заводі. До закінчення технікуму народила сина, через час дочку. Жили скромно в маленькій квартирці. Радувалися кожній покупці. Діти підростали, почали ходити до школи. Вона працювала на тому ж заводі, що й чоловік. Усе було, як у звичайній, нормальній родині. Під час приватизації чоловік став хазяїном заводу. Матеріальне становище їхньої родини змінилося. Побудували будинок, купили дорогу машину. Діти на той час уже виросли й училися в університетах.

Зненацька вона почала підозрювати, що у чоловіка є інша жінка. З’явилися ревнощі, образа. Стосунки в родині погіршилися, почастішали сварки. Приблизно через рік вона вже знала, з ким їй чоловік зраджує. Намагалася поговорити з ним, але, крім сварок, нічого не виходило. Потім чоловік пішов від неї до суперниці, яка була молодша за неї на вісімнадцять років.

Важко було все це переносити, тим більше на роботі вони бачилися майже щодня й співробітники все знали. Матеріально їй і дітям чоловік допомагав добре. Якось вона все-таки змирилася із ситуацією, запропонувала йому розлучитися. Розлучилися. Через час лікарі виявили у неї злоякісну онкопатологію. Коли все це вона розповіла мені, незнайомій людині, і ще поплакала, їй стало краще. Усім кращає, коли вони комусь розповідають або озвучують свої проблеми.

Коли вона заспокоїлася, я пояснив, що причини важкого захворювання - сварки, образа, ревнощі, ненависть. Запропонував почати лікування - покаятися. Подумки попросити прощення у Бога, потім зайти до церкви сповідатися, а до операції й причаститися. Подумки попросити прощення у чоловіка за те, що ненавидить його, за свої ревнощі й образу, а також помолитися за нього.

Навіть у важких випадках, іноді на грані життя люди не хочуть розуміти, що причина хвороби - вони самі. Так і вона ніяк не могла зрозуміти, чому потрібно просити прощення у чоловіка, та ще й молитися за нього. Адже він кинув її, зрадив, пішов до іншої. «А дітей своїх ви любите?» - запитую у неї. «Так, - відповідає вона. - Я їм навіть не сказала про свою хворобу. Не хочу, щоб вони хвилювалися». «Напевно, ви хочете, щоб ваші діти були щасливі, мали родини, дітей?» - продовжую я. «Звичайно», - відповідає вона. «Не вийде у них щасливого життя через ваші із чоловіком проблеми, якщо ви не помолитесь, не покаєтеся, - говорю я. - Вони теж будуть нещасливими у шлюбах, мати хвороби. Але якщо ви почнете щось розуміти, попросите подумки прощення у чоловіка, помолитесь за нього й попросите Бога, щоб Він вас простив, тоді у ваших дітей і онуків буде можливість бути щасливими».

Ось так крок за кроком, зі слізьми йшла підготовка до операції. І не тільки до операції, а боротьба за щастя її дітей, її роду. Іноді зло так в’їдається у пам’ять людини, що здоровому глузду туди важко ввійти. Їй пощастило, вдалося зрозуміти й покаятися, попросити подумки прощення у чоловіка й помолитися за нього.

Операція пройшла успішно. Через місяць вона виїхала додому, почала поправлятися. Наші зустрічі даремно не пройшли. Вона почала займатися собою, явно помолоділа, повернулася колишня краса. А у колишнього чоловіка почалися проблеми у новій родині, він навіть приходив до неї, скаржився на молоду дружину й на своє здоров’я. Через якийсь час він потрапив у катастрофу і загинув. Історія сумна, але повністю правдива.

Пройшов час, діти закінчили навчання, мають родини й своїх дітей. Моя пацієнтка здорова, працює. Допомагає дітям, ходить до церкви, завжди молиться й просить Бога, щоб Він простив чоловіка за його гріхи. Іноді з нею до церкви ходять діти зі своїми родинами, теж моляться за батька. Приїжджаючи в гості до свого брата, ця жінка заходить до мене. Радиться з деяких питань, розповідає про своє життя, дітей і онуків. Я рекомендував їй почати робити більше добрих справ, тільки робити ці справи таємно, створювати духовний захист своїм онукам, а може й правнукам.

Тема розлучень нескінченна. Прикладів можна наводити багато, але хочу розповісти ще про один випадок. На прийом прийшов молодий чоловік сорока восьми років. Захотів порадитися, як спокійніше розлучитися. Останні років п’ять немає ніякого життя, постійні сварки в родині. Дружина якась ненормальна стала. Дітей уже виростили, тепер йому хочеться й самому нормально пожити. Чоловік цей досить відомий у місті, займається бізнесом, політикою, тому голосне розлучення йому не дуже потрібне.

«А які причини сварок?» - запитав я у нього. «Та ніяких, - відповів він. - Матеріально забезпечені, не зраджую, з роботи приходжу вчасно, у ліжку її задовольняю. Але й дня не буває, щоб не посварилися». «А ви намагалися зробити стосунки в родині без сварок?» - запитав я у нього. «Так, багато разів, - відповідає він, - але даремно». «Давайте так, - говорю я йому. - Ви людина розумна, відома, попрацюємо по темі створення спокійних відносин у вашій родині. Якщо не вийде, тоді й розлучитеся. Тільки працювати чесно». Він погодився.

Для виникнення сварок, образ і проблем у родині завжди повинні бути причини. Не буває диму без вогню. «Скажіть чесно, у вас є коханка?» Він трохи помовчав, а потім сказав, що тут, у нашому місті немає. «А де є?» - запитав я. «В іншому місті», - відповів він. Йому іноді доводиться туди їздити по роботі. «Коли вона у вас з’явилася?» «Років п’ять тому», - сказав він. «А сварки в родині?» «Теж років п’ять тому. Але ж ніхто про це не знає. Ви перший, кому я сказав, - підвищив він голос. - Дружина навіть не підозрює». «Це вам так здається, - пояснював я йому. - Вона просто відчуває ваше зрадництво, тому свариться з вами, хоча й сама не може зрозуміти чому. На вигляд ви ідеальний чоловік і батько. Але це тільки на вигляд, а насправді звичайна людина, що зраджує своїй родині». «Як же бути?” - запитує він. «У вас прекрасна дружина, чудесна родина, і її потрібно зберегти для блага й щастя дітей і онуків, - рекомендую йому. - Тепер ви розумієте, чому виникають сварки. Причина серйозна, і знаходиться вона усередині вас, у вашій подружній зраді, хоча і таємній. Все таємне рано або пізно стає явним. Поки ви на етапі сварок, і вже думаєте про розлучення».

Плоть, або тіло людини, вимагає задоволень. Слабкі люди піддаються. Вони зраджують дружинам, не підозрюючи, що своїми діями руйнують щастя своїх дітей або онуків. Дуже важко встояти, коли мораль суспільства цьому потурає. Свої подружні зради пояснюють потребою організму. Деякі люди забули, що статеві відносини між чоловіком і жінкою потрібні, у першу чергу, для дітородіння й тільки потім для одержання задоволення. Але такі задоволення потрібно одержувати тільки у своїй родині. Зрада і зрадництво – це одне і те саме. Зрада Батьківщині завжди вважалася дуже тяжким злочином. Зрада чоловікові або дружині - це зрада родині, зрадництво свого роду. Що можна чекати від людини, що зраджує своїй родині? Тому у Біблії блуд завжди вважався великим гріхом.

Своєму пацієнтові я рекомендував піти до церкви, висповідатися й покаятися за свої гріхи. Подумки, повторюю - подумки, попросити прощення у дружини за зраду. Коли буде у відрядженні, пояснити подрузі, що щастя родини йому дорожче. З ним я провів усього дві консультації. На сповідь він сходив через тиждень, та й то їздив в інше місто, у місцевих храмах висповідатися побоявся. Будучи у відрядженні, з коханкою не зустрічався, зателефонував їй, подякував за зустрічі. Пояснив, що вирішив відновити відносини в родині. Непомітно сварок ставало усе менше. Дружина поступово перетворювалася у спокійну, добру й кохану жінку. Приблизно за півроку він зайшов до мене в офіс, розповів, що їздив із дружиною відпочивати до санаторію. Навіть не підозрював, що у нього така прекрасна дружина.

Від себе додам, що не буває поганих чоловіків і дружин. Більшість людей в Україні добрі й порядні, але відсутність знань заважає нормально жити. Родина завжди повинна бути на першому місці. Як би не солодко було зустрічатися з ким-небудь на стороні, завжди чекайте за це відплати. Не відразу приходить покарання, є час подумати й покаятися. Якщо так відбулося, що родина вже розпалася, обов’язково потрібно за це покаятися, попросити у Бога прощення. У противному випадку покарання понесуть нащадки. Якщо у вашому роді були хто-небудь із предків, хто розлучалися, обов’язково за них помоліться. У жодному разі не засуджуйте їх. Вважається великим гріхом засуджувати свій рід, а от молитися за тих, що вже пішли з життя, вважається необхідним боргом тих, хто живе.

Кожна людина може відновити гарні відносини в родині, якщо почне щось для цього робити. Ніколи не можна переробляти чоловіка або дружину, працювати тільки із собою. Але це тема окремого розділу.
Коротко про себе
Народився у місті Сніжне Донецької області, у звичайній шахтарській родині. Дитинство і юність проходили в невеликому шахтарському селищі. У школі вчився непогано, серед друзів особливо нічим не виділявся. Хіба тільки трохи краще грав у футбол та швидше бігав.

Нас, хлопчиськ, часто дивував великий, кошлатий дядько, що улітку й узимку ходив босоніж. Як зараз, пам’ятаю його добрі очі. Ми намагалися дражнити його, а у відповідь одержували посмішку й ласкавий, наповненою любов’ю погляд. Дорослі завжди нас обсмикували і з повагою говорили, що це Вчитель Іванов.

Після школи вступив до Донецького медичного інституту. Закінчивши інститут, працював завідувачем відділенням у лікарні станції Помошна Кіровоградської області, де, власне, і одержав справжні навички роботи лікаря. У цій лікарні працювали, та, напевно, і зараз працюють прекрасні лікарі, які багато чому мене навчили. Але особливо мені сподобалися люди, які там живуть - їхня доброта, чуйність і порядність.

Потім служив військовим лікарем у Радянській Армії на Далекому Сході, швидко одержав звання капітана. Гарнізон наш був віддаленим, тому мені доводилося надавати медичну допомогу військовим і членам їхніх родин. Тут було все: хірургія, терапія, гінекологія, педіатрія, інфекції, неврологія й багато чого іншого.

Після служби в армії повернувся в Україну, у місто Херсон, де жили мої тесть і теща. Місто мені дуже сподобалося. Влаштувався на роботу, через рік призначили завідувачем відділенням. Так і пропрацював близько двадцяти років. Вищу категорію одержав у віці 35 років.

Паралельно з роботою у відділенні читав лекції у медичному коледжі, керував лікарями-інтернами. П’ять років писав кандидатську дисертацію, вивчав лікувальну дію лазерного випромінювання. Завдяки дисертації непогано вивчив імунологію й імунохімію, білковий, жировий, вуглеводний і мінеральний обміни речовин, а головне, навчився аналізувати, помічати деталі й факти. У науці довіряють фактам і результатам.

Мене завжди цікавили нові досягнення й напрямки у медицині. Непомітно для себе познайомився з медициною Китаю, Індії, Тибету, Аюрведою, лікувальним голодуванням, біоенергетикою. Але тому що знання без практики нічого не дають, почав практикувати. Першими пацієнтами у цій області були близькі - теща й тесть. Потім друзі, знайомі. Результати у більшості випадків були відмінні, іноді навіть дивували мене - до чого все може бути легко й просто!

Коли був накопичений достатній досвід, поїхав у Національну Академію післядипломного навчання лікарів, де й одержав спеціальність лікаря-санолога. За це безмірно вдячний всім співробітникам кафедри санології, а особливо її завідувачеві, професорові Апанасенко Г.Л.. Санологія - це наука про здоров’я.

Потім написав заяву головному лікареві про звільнення з роботи. Він намагався вмовити мене залишитися, мовляв, я - гарний лікар, керівник, маю авторитет і т.д. Я чемно подякував йому за гарну думку про мене. Але гарних лікарів у Херсоні багато, а санологів майже немає. На цьому ми розсталися.

До віри у Бога я ставився, як більшість людей, що жили у Радянському Союзі. До церкви ніколи не ходив, але особливим атеїстом теж не був. Вивчаючи Біблію, саме вивчаючи, а не просто читаючи, я вирішив застосувати Покаяння за гріхи серед своїх пацієнтів. Результат мене вразив. У всіх хворих, хто щиро усвідомлював неправильність якихось своїх учинків і просив у Бога прощення, через час поліпшувалося здоров’я. Особливо це було помітно у серцево-судинних хворих. Так чому ж ці знання не застосовувати???

Я буваю у різних містах України: Києві, Донецьку, Львові, Хмельницькому, Одесі, Дніпропетровську, Ужгороді, Сімферополі, Харкові й інших. Спілкуючись із багатьма людьми, я виявив: більшість українців добрі, чесні, працьовиті й порядні люди. Ще ми довірливі, як діти. Нас іноді легко обдурити. Чого нам трохи не вистачає, так це знань, як нормально жити. Але це діло наживне. Потрібно трошки терпіння, і Україну очікує велике майбутнє. Тільки не потрібно чекати, що хтось нам допоможе, а самим починати для себе щось робити.

Прошу вибачити мене за стиль викладу і за деякі моменти, які, можливо, не збігаються з Вашою точкою зору.


Бажаю всім мудрості й матеріального статку!

О. Лебедєв
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка