Як бути здоровим в Україні



Сторінка5/6
Дата конвертації05.11.2016
Розмір1.19 Mb.
1   2   3   4   5   6

Як жити з інфарктом, інсультом,

стенокардією
Цю тему мене попросив описати знайомий лікар-стоматолог. Недавно він переніс інфаркт, полікувався в лікарні, одержав третю групу інвалідності й особистий досвід. До інфаркту кілька років страждав гіпертонією, але крім періодичного прийому різних препаратів, що знижують тиск, і щорічних поїздок у кардіологічний санаторій, нічого для себе більше не робив. Зате зараз він став у цій області професіоналом. Перечитав багато літератури по інфаркту й дійшов висновку, що вся ця література, в основному, песимістична. Налаштовує людину жити обмеженим життям.

Спеціально темою інфаркту я не займаюся, але деякий досвід у цій області маю. Часто на моїх семінарах або консультаціях бувають люди, які перенесли інфаркт, інсульт або страждають стенокардією. У багатьох з них поступово стан здоров’я поліпшується, і вони живуть повноцінним, але більш мудрим життям. Бували випадки, коли мої рекомендації до деяких з них не доходили, і ці люди жили недовго. Але для мене безсумнівний факт, що після цих грізних захворювань кожна людина може ще добре прожити десятки років. І таких людей я знаю чимало.

Частіше від цих хвороб страждають чоловіки. Деякі вчені вважають, що жінкам рідше хворіти допомагає їхнє гормональне тло. Але є й інші точки зору. Одну з них я спробую викласти нижче.

Серце і його хвороби люди вивчали завжди. Знання ці передавали з покоління в покоління. Навіть цар Соломон у притчах рекомендував більше за все, що маємо, берегти своє серце. Захворювання серця завжди вважалося захворюванням усього організму, усієї людини. Тому й відновлення після цих грізних хвороб починається з відновлення всього організму, а не окремого органу. У Біблії слово «серце» повторюється дуже часто. Раніше люди знали, що серце - думаючий орган, у ньому живе розум людини. Зараз лікування й відновлення серцевих захворювань, в основному, проводиться за допомогою медикаментів або технологій. На Заході вже почали застосовувати так звану антистресову терапію. Але раніше лікарі, і не тільки лікарі, знали, що лікування серця потрібно починати з лікування розуму людини. В усіх без винятку серцевих хворих у житті багато тривог, занепокоєнь, а в момент нападів - багато страхів. Страхи, тривоги, занепокоєння, невдоволення - це плоди людського розуму. А в лікарнях лікують серце. Як вилікувати розум таблетками, крапельницями, операціями?

Наведу кілька прикладів зі своєї практики. Всім хворим, хто переніс інфаркт, інсульт або страждає стенокардією, я рекомендую пити ті ліки, які їм призначені лікарями. Одночасно говорю про те, що кожний з них ще багато років може нормально пожити. А потім прошу їх розповісти про своє життя за останні десять-п’ятнадцять років. Усі охоче розповідають, особливо про свої тривоги, образи, невдоволення, чиюсь несправедливість. Мало хто з таких хворих розповідає про щось гарне, в основному, про погане, наболіле і, як правило, винуватий хтось.

Один раз із інтервалом у два-три місяці мені довелося мати справу відразу із трьома чоловіками, які перенесли інфаркт міокарда, і двома, які перенесли інсульт. Усім їм було приблизно по шістдесят років. Усі до цього років по десять хворіли на гіпертонію. Мали родини, дітей, онуків, житло, непогану заробітну плату, вищу освіту й керівні посади на виробництві. Кожного з них я уважно вислухував, а потім пояснював, що хвороба - це результат їхнього способу життя й думок. Тому, щоб далі ще нормально пожити, потрібно змінити спосіб життя, а головне, думки. «Вам і так пощастило, що залишилися живі, - говорив я їм. - Це попередження про ваше неправильне відношення до життя. Якщо не змінитеся, то далі може бути гірше». Зі мною вони погоджувалися, але змінюватися захотіли не всі.

Один, що був вже на пенсії, після лікарні знову повернувся на роботу. Пропрацював більше року, і його не стало.

Другий, коли через півроку відчув себе здоровим, знову повернувся до колишнього способу життя. Відрядження, будівництво будинку для дочки, нервування на роботі. Теж не прожив і двох років.

Зате троє, що залишилися, прислухалися до моїх порад. Усі змінили своє відношення до життя. Починали вони його змінювати так. Після того, як вони розповіли мені про своє життя, я рекомендував їм, не поспішаючи, удома переглянути своє життя й подумки попросити прощення у всіх людей, на кого вони дуже ображалися, ким були незадоволені. Як правило, це були близькі їм люди або колеги. Крім того, я порадив їм попросити прощення в Бога за своє відношення до життя, за свою гордість. Віруючими у Бога ці троє пацієнтів не були, але у них вистачило розуму зробити так, як я радив. Двоє з них переглянули своє відношення до роботи, і пішли на пенсію, а один працює й зараз, тільки відношення до роботи змінив.

Багато святих отців у минулому прийшли до висновку, що зберігання розуму й зберігання серця - те саме. До цього ж висновку прийшли й сучасні лікарі-кардіологи. На електрокардіограмах у людей, які знаходяться у стані страху, тривоги або занепокоєння, завжди відзначаються зміни у порівнянні з електрокардіограмою людей, що знаходяться у спокійному стані.

Наука часто намагається довести те, що давно відомо. Людські знання здобуваються розумом і зусиллями. Наука нічого не може зробити без дослідження.

Божественні знання здобуваються ВІРОЮ, що живе у простому, незлому серці, а також іншими способами, з наукою нічого загального не мають. Без очищення розуму ніколи не буде гарного життя у хворих, які перенесли інфаркт, інсульт або тих, хто страждає на стенокардію. А очищення розуму можна домогтися не логічними міркуваннями або аналізом, а покаянням і молитвами. Але не завжди от так просто перебудувати роботу свого розуму. Він уже натренований когось критикувати, кимсь бути незадоволеним, гніватися, тривожитися або боятися.

З кожним пацієнтом мені довелося зустрічатися не менш десяти разів. Важче всього їм давалася смиренність і розуміння простоти істин. Ті, хто знайомий із Тибетською медициною, знає, що серце й мова пов’язані між собою. У Біблії про це пишеться набагато ясніше: «Від слів своїх засудишся й від слів своїх виправдаєшся». Мої пацієнти не могли спочатку зрозуміти, що не можна засуджувати життя інших людей. Засуджуєш когось - засуджуєш себе. Не судіть, не суджені будете.

Один з них був незадоволений своїми дітьми, інший - несправедливістю керівництва, третій - дружиною й дочкою. Але поступово думка про життя змінювалася. Як тільки подумали або сказали про когось погано, то відразу або трохи пізніше подумки просили у цієї людини прощення.

У процесі консультацій виникали різні питання. Наприклад, у всіх був атеросклероз судин, і вони знали, що він не лікується. Я теж їм сказав, що атеросклероз не лікується, додавши при цьому, що організм сам від нього позбудеться, потрібно тільки створити умови. Мені доводилось неодноразово спостерігати випадки, коли хворі позбувалися від атеросклерозу, і не тільки від нього, причому без усяких ліків. Чудес ніяких не було, просто всі починали щось розуміти й працювати над собою.

Років десять тому я проводив заняття зі сліпими людьми. У них, крім проблем з очами, було багато різних інших хвороб. З них один чоловік сорока п’яти років мав важку стенокардію. На третій поверх у зал, де проходили заняття, він добирався тридцять-сорок хвилин по сходам - так сильно його турбувала задишка й болі в серці. Бачили б ви його через три тижні! По сходам він піднімався на одному подиху, ніякої задишки й болю у серці у нього вже не було, а, крім того, покращився й зір. Я завжди своїм пацієнтам рекомендую просити у молитві у Бога мудрості. З’явиться мудрість, почне поліпшуватися й здоров’я.

Наївні пацієнти! Вони думають, що ми, лікарі, зацікавлені у їхньому здоров’ї. Скажу вам по секрету, що ми зацікавлені лікувати вас, а здоров’я ніхто, крім вас самих, вам не поверне. Лікуватися й бути здоровим - різні речі. Якщо ви самі для себе нічого робити не будете, то медицина може тільки допомагати, та й то короткочасно. Атеросклероз поступово зникає за допомогою фізичних вправ, прогулянок на свіжому повітрі й зміни харчування. Але багато хворих поки вірять у те, що це неможливо.

Відносно їжі потрібно знати наступне. Процес травлення енерговитратний. Для того, щоб перетравити їжу, нашому тілу потрібно затратити певну енергію. Чим важчі продукти, тим більше сил витрачається. Варто врахувати, що у маленьких дітей, хворих і людей старшого віку активність ферментів, що беруть участь у процесі травлення, знижена. Якщо хворий їсть важку їжу, то замість того, щоб витрачати сили на відновлення, організм постійно витрачає їх на перетравлення. Рекомендацій із правильного харчування багато. Але чим скромнішим буде ваш раціон, тим швидше серцю й судинам полегшає. Іноді мої колеги щось говорять про білки, жири, вуглеводи, вітаміни, мікроелементи і калорії. Все це складно. Вам потрібно просто усвідомити, що протягом року, а то й більше, м’ясо й м’ясні продукти для вас отрута. Якщо не отрута, то користі від них ніякої. Зрозумієте - добре, не вийде - теж не страшно.

Питаннями харчування займався ще в дев’ятнадцятому столітті архієпископ Херсонський і Одеський Никанор. На численних прикладах він довів, що чим скромніше харчування, тим довше і якісніше живуть люди. Відносно м’яса й м’ясних продуктів потрібно знати, що для їхнього перетравлювання організм витрачає багато енергії й ферментів. Крім того, тварини, коли їх ведуть на забій, знають про це. У них виділяються стресові гормони, які не руйнуються при кулінарній обробці їжі. Коли сердечники їдять м’ясні продукти, то вводять у себе стресові гормони. Ті, хто переніс інфаркт, добре знають, що таке стресові гормони - згадайте свої страхи. Відмовитися від м’яса легко, якщо знаєш, чому це потрібно зробити.

Один з моїх перших пацієнтів, що переніс інфаркт, через півроку потрапив у лікарню із застудою. Я пішов його провідати, а в цей час дружина принесла йому їжу, і він апетитно їв. На столику красувалася копчена ковбаса, буженина, твердий сир, сік у пакеті, у тумбочці лежали сигарети.

Кілька місяців тому я докладно йому розповідав про шкоду м’ясних продуктів і сигарет. Він слухав уважно, навіть записував. Цього разу я нічого йому не сказав, просто провідав. Через півроку цієї людини не стало.

Захворювання серця й судин, особливо інфаркт, стенокардія або інсульт - це саме ті випадки, коли харчування потрібно змінювати. Півзаходи тут неприпустимі. Якщо залишається атеросклероз, то він однаково обмежить ваше життя. Їжа повинна бути за принципом - чим простіше, тим краще. Каші, овочі, фрукти, хліб, рослинні жири. Менше молочних продуктів. Перебудова організму на скромне, здорове, природне харчування відбувається приблизно за два-три місяці. Після цього вам уже не захочеться їсти важку їжу - м’ясо, ковбаси, тверді сири. Ті троє, що залишилися в живих пацієнта, розповідали мені, що без м’яса можна добре себе почувати.

Наступний важливий етап - фізичні вправи й прогулянки на свіжому повітрі. Після того, коли вас виписали з лікарні, починайте удома, не поспішаючи, робити дуже легкі фізичні вправи. Бажано, щоб вікно або кватирка були відкриті. При фізичних вправах основну увагу приділяйте суглобам і хребту. На всі вправи спочатку не більше п’яти-семи хвилин.

Дуже важливий етап - прогулянки на свіжому повітрі. Гуляючи, ви насичуєте свою кров киснем, що спалює атеросклероз, а також тренуєте серце. Починайте з коротких прогулянок, двісті-триста метрів, поступово збільшуючи час і відстань.

Я недарма вам навів ці приклади. Двоє, які не захотіли змінювати спосіб життя й займатися собою, прожили недовго. Троє, що залишилися, почали поступово себе відновлювати. Пройшло вже близько десяти років. Почувають вони себе добре.

Я знаю чимало випадків, коли після перенесених інфарктів та інсультів люди відновлювали своє здоров’я й жили ще по двадцять-тридцять років і більше.

Тепер повернемося до питання, чому жінки у нас в Україні хворіють на інфаркти й інсульти в кілька разів рідше. Зайдіть у звичайний день у будь-який християнський храм на ранкову службу й порахуйте, скільки там жінок і чоловіків. Вам відразу все стане зрозуміло: жінок у кілька разів більше, ніж чоловіків.

На мої семінари теж приходить набагато більше жінок, ніж чоловіків. Причина переважної більшості серцево-судинних захворювань знаходиться у духовній сфері, а жінки у нас духовніші, ніж чоловіки. Навіть якщо вони не ходять у храм, то удома моляться за своїх дітей, за своїх чоловіків. У лікарнях лікують тіло, навіть не тіло, а тільки серце, а причина залишається. Через час хвороба повертається.

Дві тисячі років тому Ісус Христос говорив, що від здорового навчання відвернуться, оберуть собі помилкових учителів, які будуть лестити слух. Всім пацієнтам, які перенесли інфаркт або інсульт, я рекомендую одержувати лікування у лікарів, але одночасно починати осягати й учитися наслідувати вічні, прості істини. Всі вони викладені в Біблії.

Спочатку шлях до Віри здається важким, незрозумілим, та й Біблія читається важкувато. Але це тільки спочатку. Пройде час, здоров’я буде поступово поліпшуватися, а деякі зрозуміють, що Біблія - це високонаукова праця. Читати її потрібно не розумом, а серцем, і вірити всьому, що там написано.

Лікар-стоматолог, що попросив мене описати тему інфаркту, поступово зрозумів духовні, а вірніше бездуховні причини хвороби. Змінив своє відношення до близьких, почав читати Біблію, хоча поки ще багато чого не розуміє з того, що там написано. Продовжує працювати в поліклініці, почуває себе добре. Навіть з’явилося бажання піти в інфарктне відділення й там розповідати хворим правду про причини хвороби. Але я йому порадив: не просять, не лізь. Кожний повинен сам розвиватися. Допомагати потрібно тим, хто про це просить.
Захворювання щитовидної залози
Якось я проводив цикл телепередач по місцевому телебаченню про те, як бути здоровим. Телеглядачів хвилювали різні проблеми, але одне питання повторювалося - щитовидна залоза. «Правда, що збільшення кількості захворювань щитовидної залози пов’язане із чорнобильською катастрофою?» «Не зовсім, - відповів я. - У Японії було два атомних вибухи, але зараз середня тривалість життя у цій країні близько дев’яноста років».

Уже давно я помітив, що у багатьох людей зникає більшість хвороб, у тому числі й щитовидної залози, коли вони починають собою займатися.

Наведу приклад.

Молода жінка сорока двох років лікується із приводу збільшення щитовидної залози в ендокринологів, приймає гормональні препарати, але ефекту немає. Мова йде про операцію. На мої семінари потрапила випадково.

Протягом двох тижнів семінарів я щодня нагадую учасникам, що проблеми у своєму житті, а також причини хвороб потрібно шукати усередині себе. Багато хто цього не розуміє, але за два тижні зустрічей доходить до всіх.

Віра виникає від того, що ми чуємо. Нас не вчили заглядати в себе, переглядати своє життя й робити правильні висновки. Звичайно я прошу всіх звернути увагу на своє невдоволення, на те, ким або чим ви були дуже незадоволені, а також незадоволені сьогодні.

Ця жінка переглянула своє життя, і виявилося, що вона була дуже незадоволена родичами чоловіка, деякими колегами по роботі. І зараз у неї багато невдоволення.

На семінарах, консультаціях я всім повторюю просту істину, що невдоволення, якщо воно затяжне, приводить до розвитку захворювань. Часті, хронічні невдоволення - це викид поганої, або негативної, енергії. Всім пацієнтам я рекомендую лікуватися у лікарів, приймати ті ліки, які вони призначають. Але тим, хто хоче бути здоровим, потрібно знати, що без занять собою здоров’я не відновлюється.

Механізми розвитку багатьох захворювань виглядає так. У людини з’являється якесь невдоволення. Неважливо яке. У цьому випадку було невдоволення родичами чоловіка. Це перші посіви, насіння майбутньої хвороби. На початку подружнього життя вони змушені були жити в одному будинку з батьками чоловіка. Невдоволення у неї виникало часто, хоча зовні вона цього намагалася не виявляти. Насіння росло й «удобрювалося».

Коли вони почали жити окремо, то з’явилося невдоволення на роботі, потім на новій роботі. Часом відбувалися сварки в родині. Насіння вже перетворилося в «гарне» дерево - хвороби. Лікарі лікували її різними ліками, але хвороби не зникали. Адже «корінь» захворювання добре «удобрювався» сварками й невдоволеннями, а потім з’явилися страхи. Лікарі вже рекомендували операцію.

Віруючою в Бога вона не була, але коли довідалася, що потрібно робити операцію, пішла до церкви, помолилася і попросила у Бога допомоги. Події ці відбувалися у березні, операцію їй рекомендували зробити в травні. Про те, що якийсь лікар-санолог проводить семінари по здоров’ю, вона довідалася випадково від знайомих. На перше заняття не потрапила.

Звичайно, коли я проводжу семінари для населення, приходить п’ятдесят-сто чоловік. Більшість хвороб і проблем написані на обличчі. Особливо це стосується тих, у кого проблеми із щитовидною залозою. Їхні обличчя напружені, очі розширені, у деяких помітний страх усередині. Але це спочатку. Бачили б ви цих хворих через п’ять-сім днів!

І от, як звичайно, я щодня повторюю, що причини хвороб знаходяться усередині кожного з нас, і прошу всіх чесно відповісти самим собі: «А що ви самі робите для свого здоров’я?» Нагадую, що справжні причини більшості хвороб знаходяться у наших минулих образах і невдоволенні. Поки причину не заберемо, хвороба залишиться. Але ніхто, крім вас самих, не зможе забрати справжню причину захворювання. Пропоную всім подумки попросити прощення у тих людей, на яких ображалися або ким були незадоволені.

Ця жінка подумки попросила прощення у родичів чоловіка, деяких колег на роботі. Подумки помолилася і попросила у Бога допомоги, щоб не робити операцію й видужати.

Всім пацієнтам я рекомендую робити фізичні вправи. Наше тіло нагадує собою розчин глини, який повільно застигає. Хвороби виникають у тому місці, де виражено найбільше місце, де ця глина застигла. Адже туди менше надходить крові, що несе кисень і живильні речовини. При легких фізичних вправах, повторюю, легких, але регулярних, відбувається поступове «розмішування» розчину глини або нашого тіла. Коли ми робимо зарядку, то трохи прискорюється робота серця й кров більше наповнюється киснем, що розноситься по всьому організму, у тому числі й у ті органи, де є хвороба.

Хочу нагадати, що наше тіло живе й хоче нормально жити, хоче позбутися від хвороб. Але з досвіду спілкування з багатьма хворими людьми я знаю, що робити фізичні вправи вони не хочуть. Не хочуть, і все. Таке враження, що хвороба паралізує їхню волю. Днів п’ять, а то й десять доводиться нагадувати, що здоров’я поліпшується, хвороби зникають у тих, хто собою займається.

Слухачка моїх семінарів, про яку мова йде, вирішила спробувати робити ранком зарядку. Після сну, що у неї був порушений, але швидко нормалізувався, вона йшла в туалет. Потім молилася й десять хвилин робила звичайну ранкову зарядку. Після зарядки уважно оглядала щитовидну залозу, посилаючи їй подумки любов.

Адже кожна клітинка нашого організму чує наші думки, розуміє їх. А любов - це одна з найсильніших і кращих ліків. У Біблії так написано. Коли хвора людина починає займатися собою, то відновлення організму або рятування від хвороб відбувається поступово, і це потрібно вміти помічати. Обов’язково потрібно вміти помічати. Швидко нічого не буває. Тижня через два їй здалося, що щитовидна залоза стала меншою. Через місяць вона зробила ультразвукове дослідження залози й була приємно здивована. Залоза зменшилася на третину. Порадилася з лікарями-ендокринологами. Вони вже не рекомендували операцію й зменшили дозу ліків. Зайшла до церкви й подякувала Богу. Через вісім місяців про всякий випадок знову зробила ультразвукове дослідження щитовидної залози. Висновок: залоза в межах норми.

Коренем або першопричиною захворювання щитовидної залози у цієї молодої, гарної жінки були її образи. Коли вона переглянула своє життя, попросила подумки прощення у всіх, на кого ображалася, то цією дією «висмикнула» корінь. А як без кореня рослина не росте, так і хвороба без кореня теж «засихає». Немає причини, через час не буде й хвороби. Потрібно тільки вчитися нормально жити й робити фізичні вправи.

За тридцять років роботи в медицині мені довелося зіштовхнутися з десятками тисяч хворих. В усіх, хто переглядав своє життя, каявся за образи, невдоволення або інші гріхи, починав по-доброму ставитися до життя й робити фізичні вправи, здоров’я поліпшувалося, багато хвороб зникали. На жаль, таких людей у нас ще небагато. Набагато більше тих, хто «любить» лікуватися, але сам для свого здоров’я нічого не робить.


Як я почав щось розуміти.

(Відокремлене мовчання)
Задзвенів дзвінок на урок. Сьогодні після уроків ми повинні були грати у футбол із сусіднім класом на першість школи. У голові думки про футбол - швидше б закінчився цей урок літератури. Але вчителька сказала, що ми будемо писати твір на тему «Ким я хочу бути». У школі я був середнім учнем, учився не краще, але й не гірше, ніж більшість у нашому класі. У дев’ятому класі якось не замислювався, ким хочу бути. Крім футболу й голубів, нічим серйозно не захоплювався. Тато був шахтарем, а мама займалася домашнім господарством: порося, кури, город і, природно, виховання мене. Лікарів у нашій родині не було, хоча, з розповідей тата, його мама, а моя бабуся, лікувала людей народними способами. Але вона померла ще за десять років до мого народження.

І не знаю чому у той момент у школі я раптом написав твір на тему «Хочу бути лікарем». Про що тоді писав - не пам’ятаю, але щось гарне. Одержав свою четвірку й швидко забув (але що написано пером, не вирубаєш сокирою!).

Після закінчення школи багато моїх однокласників поїхали вступати до інститутів. Тато теж хотів, щоб я одержав вищу освіту й став агрономом. Він навіть родичів знайшов серед викладачів сільськогосподарської академії. І ті пообіцяли допомогти при вступі. Але я так не хотів. Коли я довідався, що тато хоче мене влаштувати в академію по блату то відразу відмовився. Мені здавалося це ганебним і невартим. Тому разом із деякими зі своїх однокласників поїхав вступати до медичного інституту. Здав вступні іспити на трійки й не пройшов за конкурсом. Дуже не переживав, влаштувався на роботу теслею в лікарню. Рік попрацював, а на наступний рік легко вступив до інституту. Медицина мені давалася легко, хоча я більше грав у футбол, ніж учився.

Коли закінчив інститут і приїхав у район на роботу, мене відразу призначили завідувати відділенням. Старі лікарі з радістю віддали мені цю посаду, тому що завідувача відділенням у районі завжди могли викликати вночі, у свята, а це заважало нормально жити. Викликали, як правило, до важких, а іноді й до хворих, які помирають. Рішення для спасіння їхнього життя потрібно було приймати за лічені хвилини, іноді секунди. Отут я зрозумів, що нічого не вмію, крім амбіцій і диплома лікаря у мене нічого немає. Із дружиною ми вчилися на одному курсі, вона закінчила інститут із червоним дипломом. Але в студентські роки, на відміну від мене, купувала медичну літературу.

І от я знову почав учитися. Хворий - книга, хворий - книга, книга - хворий. Так поступово став перетворюватися в лікаря. Швидко освоїв периферичні вени, міг і зараз можу в будь-який час доби ввійти у вену новонародженій дитині або дорослій людині. Якщо потрібно, поставити будь-який катетер, зробити промивання шлунку або кишечнику. У практичній медицині не можна інакше, потрібно вміти самому все робити. Іноді, коли чергував по лікарні, надходили жінки із кровотечами або породіллі. Я викликав гінеколога. Коли він робив свою справу, то доводилося йому допомагати. Точно так само відбувалося, коли надходили хірургічні або травматологічні хворі. У районі кожний лікар повинен уміти допомогти своєму колезі.

Досвід роботи в районі виявився безцінним. Мені легко було служити лікарем в армії, швидко одержав звання капітана медичної служби. Точно так само я легко працював в обласному центрі. Робота в районі навчила мене головному - хочеш стати гарним лікарем, працюй з літературою, цікався новим і не бійся хворих.

У відпустку я їздив до батьків. Мама завжди наставляла мене бути добрим і не кривдити людей, а тато радив у важку хвилину молитися й просити допомоги у Бога. Тоді я цього не розумів. Але у важких ситуаціях, коли надходив дуже важкий хворий, я робив все необхідне - вводив ліки ставив крапельниці, підключав необхідну апаратуру, а сам у цей час подумки просив допомоги у Бога. І мені завжди щастило. Хворі у відділеннях, якими я керував, помирали рідко, а склок і розбирань серед співробітників ніколи не було.

Читаючи літературу, цікавлячись новим, я якось прочитав праці Гіппократа. І виявилося, що батько медицини при лікуванні хворого, у першу чергу, звертав увагу на розум пацієнта, а потім починав лікування. На той час я вже пропрацював у медицині близько двадцяти років, але чесно скажу, ні я, ні мої колеги на розум хворого уваги не звертали. Почав я цікавитися, що ж таке розум людини. Думаєте знайшов у нашій медичній літературі щось зрозуміле? Звичайно, не знайшов. Але в магазинах почали з’являтися книги російських дослідників розуму людини. Як правило, авторами були не медики. Потім почало надходити дещо із закордонної літератури. Виявляється, роботу розуму людини лікарі, і не тільки лікарі, вивчали ще до нашої ери. Цим питанням займалися Піфагор, Авіцена. Але самою яскравою й зрозумілою для мене книгою, що описала роботу розуму людини, виявилася православна психотерапія.

Виявляється, сотні років тому ченці Афонського монастиря вивчили й описали, як працює розум людини, а головне, дали рекомендації, як його вивчати й лікувати. Уже пізніше, коли навчився працювати зі своїм розумом, я зрозумів, що найбільш дохідливо й просто ці рекомендації даються у Біблії, але до цього ще потрібно було прийти.

Як лікар-практик, що має український менталітет, я не завжди вірю тому, що пишуть або говорять. Не вірю, поки сам не перевірю. Мало що там ченці могли написати, та ще й сотні років тому. Але перевірити вирішив. Адже сьогодні вже достеменно відомо, що більшість хвороб виникають через порушення психіки.

Існує багато методів вивчення розуму. Я вибрав відокремлене мовчання й почав до нього готуватися.

У мене вже був досвід, коли без підготовки намагався освоїти деякі вправи. Одного разу я прочитав про бамбуковий подих. Автор, що його описував, рекомендував освоювати цей подих поступово, не менше двох місяців. Але я не звернув увагу на двомісячний строк. Прочитав і відразу ж хвилин п’ятнадцять подихав цим способом. Два місяці я потім відходив, так сильно боліли м’язи живота. Після цього завжди, приступаючи до освоєння нового методу, не поспішаю.

Спеціальної літератури не знайшов, але трохи в одній, трохи в іншій книзі дещо прочитав. Метод мовчання з першого погляду простий. Ні з ким не розмовляти кілька днів, не читати, не писати, не дивитися телевізор, нічого не робити, а просто жити. Бажано поза містом, де-небудь на природі. Справа була в березні, тому я запланував тиждень мовчання на червень, коли буде відпустка.

Почав по вихідним ходити пішки у віддалені парки. Туди півтори години, назад стільки ж. Іду сам, ні з ким не розмовляю, милуюся навколишнім світом. Коли зустрічав знайомих, здоровався, але в розмову не вступав, робив вигляд, що кваплюся. Під час прогулянки спостерігав за своїми думками. Піфагор називав думки ластівками, тому що вони літають швидко й куди хочуть. Так за два-три місяці я зрозумів, як працює мій розум, а правду кажучи, нічого не зрозумів, тому що думки народжувалися самі по собі. Про роботу, про родину і про інше. Але я зрозумів, що думками можна керувати. Наприклад, лізе в голову яка-небудь гидота, а я можу її замінити й думати про що-небудь гарне. Ще я помітив, що розум піддається тренуванню. Перед черговою прогулянкою-мовчанням починаю думати тільки про гарне. Але в процесі помічаю, що розум починає думати про щось неприємне. Я швидко змінюю думки знову на гарні. І так через три-чотири прогулянки мій розум уже звик, що, гуляючи, потрібно думати про гарне.

Колись із одним пацієнтом я проводив лікувальне голодування у нього на дачі. Він купив собі хатку в селі в сорока кілометрах від обласного центру. Ця хатка, або маленький будиночок, стояла на самій окраїні. Людей у селі було мало, а сусідні будинки пустували. Поруч знаходився обрив, з якого починався спуск до ріки Інгулець. Місця прекрасні. Після лікувального голодування цей чоловік позбувся багатьох хвороб і на подяку запропонував мені користуватися його будиночком, коли я захочу.

Наприкінці травня я зателефонував йому, сказав, що хочу кілька днів пожити у селі, але щоб мене ніхто не тривожив. Ми з’їздили в це село, заїхали до одного з його знайомих, що наглядав за будиночком, і сказали, що я буду тиждень відпочивати. Цьому знайомому я ще сказав, щоб він зі мною не розмовляв, а якщо мені щось буде потрібно, то я сам до нього прийду.

На початку червня перед поїздкою я пішов у церкви причаститися. На сповіді, коли покаявся за гріхи, а їх у мене, як у кожної поважаючої себе людини, чимало, сказав священикові, що хочу кілька днів помовчати. Священик дав мені дуже важливу пораду - не всім думкам вірити, які будуть з’являтися у мене в голові в період мовчання, а коли буде важко, подумки молитися.

Напередодні поїздки розрахував, скільки і яких продуктів мені потрібно. Їжа впливає на процес мислення, особливо важка. У мій раціон увійшли: крупи, рослинне масло, хліб, печиво, сіль, цукор, картопля. Зелень була на дачі.

Ранком один знайомий відвіз мене у село. По дорозі я вже не розмовляв, про що заздалегідь із ним домовилися. Процес пішов. Початок літа, південь України - краса, а головне, робити нічого не потрібно. Трохи полежав, трохи походив, на обід зварив суп. Поспав удень, хоча раніше вдень не спав. Так дотяг до вечора. Повечеряв, дочекався темряви, милуюся зоряним небом. Думки гарні. Перед сном мовчки помолився й спокійно проспав цілу ніч.

Ранком зробив зарядку, поснідав кашею. Почала наростати розумова активність, хочеться чимось зайнятися, куди-небудь піти. До обіду було більш-менш терпимо. У другій половині дня почалася якась атака думок. Розум постійно щось підкидає, одну ідею за іншою. Хочеться з ким-небудь спілкуватися, говорити, щось робити. Але я терплю. Коли вже дуже розум дістає, читаю молитви або псалми, деякі з них знаю напам’ять. Періодично накочували якісь страхи, а іноді дуже ясне рішення деяких питань. Але я мовчу, спостерігаю за своїм розумом. Протримався до вечора, зварив кашу, повечеряв. Вийшов у двір, хотів помилуватися зірками, але знову почалися якісь зміни думок, то страхи, то радість, то дурість. Дуже хотілося просто говорити або співати. Перед сном помолився й подумки попросив у Бога допомоги. Уночі прокинувся від того, що на горищі щось рухалося. Вставати не став, мовчки почав молитися, перехрестився й знову заснув. Ніякого страху не відчув. Ранком прокинувся, настрій бадьорий, думки спокійні. Зробив зарядку, умився. Обійшов будинок. Горище було закрито на замок, виходить, люди туди вночі залізти не могли. Зварив кашу, поснідав. Вийшов на обрив, сів і почав милуватися природою. Думок ніяких немає, на душі радісно й спокійно.

У дитинстві я міг цілий день грати у футбол або ганяти голубів, не помічаючи як пролітає день. Мені просто було гарно. Так і зараз, милуючись рікою, лугом, полями, небом, птахами, звуками, мені було просто добре, спокійно, затишно. Якось непомітно я почав розуміти, що все навколо ЖИВЕ, розумне, вічне, гарне, добре. Стало видно, як дихає земля, яке густе й щільне повітря. І що ми, люди, часточка цього живого, великого й розумом незбагненного, невидимого. Що все наповнено всемогутнім розумом, що знає всі наші думки, бачить наші справи, любить нас, людей. Але не втручається в наше життя, а надає право кожній людині жити так, як сама людина хоче.

У такому стані я був майже до вечора, хоча час пролетів як за секунду. Приготував собі вечерю, розум спокійний, думок ніяких немає. Почало сідати сонце, з’явилися зірки, повітря наповнилося нічними звуками. Було відчуття, що я доторкнувся до чогось ВЕЛИКОГО, НЕЗРОЗУМІЛОГО, але ГАРНОГО. Перед сном подякував Богу за сьогоднішній день і ліг спати.

Уночі прокинувся від того, що знову щось рухалося на горищі, але не злякався. Помолився, перехрестився й заснув. Ранком прокинувся, зробив зарядку, помолився, приготував сніданок. Настрій гарний, думок ніяких немає. Я просто живу там, де знаходжусь. Пішов до ріки, все навколо бачу й чую, відчуваю запахи, обмацаю прохолодь ранкового повітря, росу на траві. На душі спокійно. Птахи літають, ріка тече, трава росте, бджоли мед збирають, ящірки шелестять серед каменів. Сонечко починає припікати. Десь мукають корови, почувся звук трактора, моторного човна. Рибалки вдалині ловлять рибу, через міст повільно проїжджає автобус.

Так я погуляв до обіду, і коли повертався, зрозумів, що є два світи. Один світ створений для людей - це все, що я вчора й сьогодні бачив. Цей світ чесний, праведний, у ньому все справедливо. Цей СВІТ ВІЧНИЙ і НЕЗМІННИЙ. Він наповнений ЛЮБОВ’Ю й РОЗУМОМ. Нам своїм розумом його не зрозуміти. Його потрібно бачити й відчувати. Його потрібно чути й намагатися розуміти. І от у цьому СВІТІ люди створили свій світ - держав, політики, взаємин, влади, грошей, технологій.

Мені стало зрозуміло, звідки беруться багато хвороб, а головне, як від них позбуватися. Розум мій у цей час не працював, я просто розумів, що потрібно намагатися жити чесно, займатися своєю справою, нікого не засуджувати, робити зарядку й учитися. Також я зрозумів, що є життя своє й чуже, що думки й слова мають енергію, що своїм життям ми впливаємо на життя наших близьких. Загалом, мені стало зрозумілим багато чого з того, що написано у Біблії.

Прийшов у свій будиночок, приготував обід, пообідав.

А ввечері вийшов на трасу, піймав подорожну машину й виїхав додому. Я бачив, як мій розум повертається до повсякденних думок, про що він думає, які у нього бажання. Це було моє перше мовчання, потім були ще. І щораз я одержував щось для себе нове.

Наступного дня я віддав ключі хазяїнові, подякував йому й сказав, що на горищі у нього щось живе. Він відповів, що забув попередити мене. На горищі у нього щороку живе змія, він якось бачив її скинуту шкіру. Вони її не торкають, і вона їм не заважає.

На закінчення цього розділу я спробую виділити те головне, що я виніс із мовчання.

Перше: є Бог, але розумом Його не зрозуміти.

Друге: у світі відносин, серед людей, є дуже багато спокус жити нечесно.

Третє: багато з людей не знають, що розум дуже впливає на тіло людини й лікування більшості захворювань потрібно починати з лікування розуму. Так як робив Гіппократ.

Із цього приводу ще сотні років тому монахи-пустельники з Афонського монастиря описали три стани розуму. Перший - природний, коли причини всіх хвороб і проблем людина шукає усередині себе й кається за них перед Богом. Другий - протиприродний, хворий, коли людина обвинувачує когось у своїх хворобах або проблемах. Третій - коли почуває в собі плоди Святого Духа (цей стан досягається смиренністю, любов’ю й милосердям). Ще ченці описали, що розум людини живий, має енергію й живе в серці. Про це я вже й раніше здогадувався. Святі отці написали, що зберігання розуму й зберігання серця одне й те саме.

Хвороби починають виникати тоді, коли людина віддаляється від Бога. А у нас в Україні серцево-судинні захворювання на першому місці. Одна справа - теорія, а інша - практика. Без досвіду будь-яке навчання пропадає марно. Всі ці знання, і не тільки ці, я почав застосовувати для відновлення здоров’я хворих людей.


1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка