Як бути здоровим в Україні



Сторінка1/6
Дата конвертації05.11.2016
Розмір1.19 Mb.
  1   2   3   4   5   6
Олександр Лебедєв

Лікар-санолог



Як бути

здоровим в Україні

Херсон


2009

УДК 613


ББК 51.20

Л 33


Лебедєв О. Як бути здоровим в Україні. - : 2009.
ISBN 978-966-8502-57-6
Широкому колу читачів представлена книга відомого лікаря-санолога Олександра Лебедєва «Як бути здоровим в Україні», що входить до серії книг «Як бути здоровим», «Як бути здоровим в Україні й Росії» і «Про здоров’я для пенсіонерів України й Росії».

Матеріал надано у книзі дуже доступною й простою мовою. Розглянуті теми актуальні й злободенні. Спо­діваємося, що ця книга допоможе тим, хто хоче бути здоровим і змінити своє життя на краще.


Всі права захищені. Ніяка частина даної книги не може бути відтворена без письмового дозволу власника авторських прав.
ISBN 978-966-8502-57-6

© Лебедєв О., 2009



Зміст

Безнадійний хворий, або до чого приводить образа на брата 4

Жіночі хвороби і шляхи їх усунення 16

Як змінити свою фігуру, нормалізувати вагу. Трохи про безплідність 29

Страх втратити чоловіка 40

Чоловічі хвороби 47

Щастя й здоров’я дітей 56

Духовний захист (наркоманія, пияцтво та інші пороки) 65

Що потрібно знати батькам 70

Для тих, кому 50-60 років і більше 74

Як жити з інфарктом, інсультом, стенокардією 88

Захворювання щитовидної залози 98

Як я почав щось розуміти. (Відокремлене мовчання) 103

Нормалізація стосунків на роботі та з сусідами 115

Трохи про спадкоємні і генетичні захворювання 117

Безсоння 120

До чого приводить розлучення 124

Коротко про себе 136



Безнадійний хворий,

або до чого приводить образа на брата
Прийом закінчувався, хворих уже не було, і я збирався йти додому.

Раптом наприкінці коридору почулися повільні, важкі, що шаркають, кроки. Хтось невпевненою ходою намагався добратися до мого кабінету. Кроки наближалися, а разом з ними добре був чутно важкий подих.

Двері без стукоту відчинилася, і на порозі з’явився літній чоловік. Зібравши останні сили, він підійшов до мого столу й опустився на стілець. Трохи віддихавшись, слабким голосом просто сказав: «Синку, я хочу ще трохи пожити».

У медицині на той час я вже пропрацював близько двадцяти років, більшу частину з яких завідував невідкладними відділеннями. Тому по зовнішньому вигляду цього хворого, ході, важкому подиху, вираженим набрякам і ряду інших ознак попередній діагноз поставив.

Він явно мав потребу в невідкладній терапії в умовах стаціонару, і, швидше за все, у реанімації. Моя рука потягнулася до телефону, щоб викликати машину швидкої допомоги й відправити його в лікарню. Але, немов прочитавши мої думки, він сказав, що тільки вчора пішов з лікарні, де провів останні шість місяців.

У нього хронічна серцева недостатність, хворіє близько п’ятнадцяти років, багато разів лікувався у лікарнях, санаторіях, постійно п’є різні ліки. Останні півроку стан почав поступово погіршуватися. У лікарні йому ставили крапельниці, робили багато уколів, відкачували рідину з живота, але стан не поліпшується, а навпаки, усе гірше.

Він уже почав розуміти, що дні його полічені, і вирішив померти удома. Тому попросив дружину й дітей, щоб вони забрали його додому. Діти порадилися з лікарями, і ті чесно сказали, що надії на порятунок їхнього батька мало.

Удома він цілу ніч не спав, а ранком, коли дружина й син пішли на роботу, випадково побачив на столі газету, у якій повідомлялося про прийом лікаря-санолога. Хто такий санолог, він не знав, та й лікарям уже не вірив. До обіду лежав у ліжку, почував себе погано, а потім прийшла думка з’їздити до цього лікаря: «Може, чим-небудь допоможе?» Із труднощами одягся, викликав таксі й приїхав до мене на прийом.

«Якщо приїхав, треба хоч вислухати», - подумав я й запропонував йому розповісти про своє життя. Як правило, розповідаючи про себе, хвора людина, сам того не підозрюючи, розповідає дійсну причину хвороби. Знаючи причину, у багатьох випадках можна допомогти пацієнтові поліпшити здоров’я або повністю позбутися від захворювання.

Історія його життя звичайна: школа, військове училище, одруження, народження дітей. Служив офіцером, на пенсію пішов у сорок п’ять років. Нічим не хворів. Йому шістдесят один рік, уперше відчув болі у серці в сорок сім років, потім болі почали підсилюватися. Неодноразово лікувався, але хвороба розвивалася, якість життя погіршувалося. Лікарі говорили, що це вік.

Прошу його розповісти докладніше про можливі стресові ситуації: може, з кимсь сварився або ображався.

Під час служби в армії всяке бувало, але образ ні на кого не тримав. Перед самим його виходом на пенсію померли батьки. Вони жили в середній смузі України. Спочатку помер батько, а за півроку мати. Поховали їх добре.

Перед смертю батьки заповіли свій будинок його молодшому братові, що жив зі своєю родиною в тому самому місті, де й батьки. Після похорону вони із братом домовилися, що, оформивши всі необхідні юридичні документи про спадщину, будинок продадуть, а гроші поділять. З раннього дитинства вони із братом були друзями, любили один одного. Він, як старший, завжди захищав молодшого брата від інших хлопчиськ. Потім, коли брат учився в технікумі, служив в армії, та й після армії, іноді допомагав йому грішми.

Після похорону батьків пройшло півроку. Його брат оформив на себе спадщину й будинок продав. А старшому братові, сьогоднішньому моєму пацієнтові, ні копійки не дав, пояснивши, що все втратив.

Службу в армії він закінчував на півдні України, у прекрасному місті Херсоні. Одержав квартиру в новому будинку, яку потрібно було ремонтувати, а грошей не вистачало. Сподівався одержати свою частину грошей від продажу рідного дому. Коли брат повідомив йому, що гроші втратив і нічого йому дати не може, дуже образився на свого РІДНОГО брата. Потім почав ображатися на померлих БАТЬКІВ, які не згадали його в заповіті.

Образа наростала. Із братом він перестав спілкуватися, а в останній телефонній розмові наговорив йому багато брутальних слів. Протягом останніх п’ятнадцяти років із братом не розмовляв і листів вони один одному не писали. Навіть у рідне місто провідати могилки батьків він жодного разу не їздив.

Коли в сорок п’ять років пішов на пенсію, відразу влаштувався на роботу, заробляв непогано. За два роки навів порядок у квартирі, купив нові меблі. Усе було начебто б непогано, але почало поболювати серце - почалася хвороба, що і привела його до нинішнього стану.

З досвіду спілкування з людьми я знаю, що багато хто з віком здобувають хвороби, але не здобувають мудрості. І як її було здобувати у країні, в якій справжні знання замовчувалися. А люди, що вірять у Бога, вважалися відсталими. Якщо в якому-небудь трудовому колективі дізнавалися, що їхній співробітник вірить у Бога або відвідує церкву, то на кар’єрі, підвищенні зарплати або яких-небудь інших соціальних благах цієї людині можна було ставити хрест. Діставалося й дітям, якщо їхні батьки відкрито вірили у Бога. У школах таких дітей часто принижували, кривдили, соромили на батьківських, піонерських або комсомольських зборах. Якщо при надходженні в інститут приймальна комісія дізнавалася, що абітурієнт вірить у Бога, то на іспитах йому навмисне ставили двійку.

Але, на щастя, часи змінилися, і тепер ніхто нікому не нав’язує вірити або не вірити, або як вірити у Бога. У людей з’явився вибір, а значить, з’явилася можливість одержувати справжні знання й застосовувати їх у своєму житті або не застосовувати. Вибір є у кожної людини. Віру в Бога, як і безвір’я, нав’язувати не можна. Коли мій пацієнт закінчив свою розповідь, то за деякими ознаками я відзначив у нього невелике поліпшення загального стану.

Випадок, що описую, відбувся кілька років тому, на самому початку моєї роботи лікарем-санологом. Багато чого я й сам тоді не розумів. Це були мої перші кроки. Але з Біблії я знав, що не можна ображатися на брата свого, а тим більше, на БАТЬКІВ - це вважається великим гріхом. Фізики довели: будь-яка негативна реакція - це викид великої кількості поганої, негативної енергії. Якщо є образа, тобто викид негативної енергії, що триває, то рано або пізно у такої людини виникають хвороби. А мій пацієнт сильно й довго ображався на свого брата, і зараз іноді думає й говорить про нього погано.

Мовою простих людей це називається ЗЛОпам’ятство, ЗЛОмислення, ЗЛОмовлення. А, як відомо, що посієш, те й пожнеш. Мало хто знає, що своє, а часто й чуже життя, ми «сіємо» своїми думками й словами. Насіння це сходить поступово й дає плоди. Той, хто читає Біблію або одержує знання з інших джерел, знає, що думки народжуються в серці. Серце - це МИСЛЯЧИЙ орган. Зі злого серця, незадоволеного, скривдженого народжуються погані думки, які супроводжуються викидом поганої, негативної енергії. Ця енергія й приводить до розвитку багатьох захворювань. У Біблії написано, що потрібно прощати брата свого, шукати з усіма миру, а головне, уміти каятися за своє невдоволення життям або зроблені погані вчинки, сказані погані слова або неправильні думки.

Важко хворий чоловік, який сидів переді мною, щось про це чув, але ніколи не застосовував у своєму житті, не надавав значення. До церкви ніколи не ходив, він і помолився, напевно, уперше в житті близько місяця тому, коли почав розуміти, що ліки й зусилля лікарів уже не допомагають.

Про все це і деякі інші моменти я йому докладно розповів. Колись мене бентежили сльози хворих, але пізніше я помітив, що коли людина плаче, після цього завжди наступає поліпшення його загального стану.

До кінця нашої бесіди у мого пацієнта на очах були сльози. До нього дійшло, що причиною його хвороби була його ж образа на брата, на батьків. До того ж, я ще йому розповів, що такі ж проблеми будуть у його дітей, онуків або правнуків - до третього або четвертого покоління, поки хтось із його нащадків не почне покаянням очищати свій рід.

Раніше до революції 1917 року одним зі страшних гріхів було померти без покаяння. Люди знали, що якщо вони не попросять прощення у Бога за свої помилки, неправильні, погані вчинки, думки, слова, або одним словом гріхи, то покарання понесе хтось із їхніх нащадків. Люди піклувалися про майбутнє своїх дітей, онуків, правнуків. Але в період радянської влади справжні знання перекручувалися, заборонялися. Ті, хто замовляв революцію 1917 року, знали, що робили. До 1913 року Росія виходила на передові економічні рубежі у світі, і її потрібно було зупинити. А суспільство, позбавлене духовних істин, приречене на погане життя більшості людей. Поняття гріха радянська влада скасувала.

Все це має пряме відношення до здоров’я. Багато хто з нас не знає, що якщо причину хвороби не забрати зі свого життя, то хвороба буде залишатися, поступово розвиватися. Знижується якість і тривалість життя.

У пацієнта, що сидів напроти мене, причиною виникнення хвороби серця була образа, сильна образа.

Починаємо лікування. Намагаємося забрати причину. Я пропоную йому подумки попросити прощення у свого брата за те, що дуже на нього ображався. Потім попросити прощення, теж подумки, у своїх померлих батьків. Мій пацієнт намагається щось заперечити. Пояснює мені, що він був правий: брат продав будинок, а грошей йому ні копійки не дав.

У моїй роботі лікаря-санолога пацієнтам або слухачам семінарів по кілька разів доводиться пояснювати прості істини. Не з першого разу багато хто розуміє. Так і сьогодні. Знову пояснюю цьому побіленому сивиною, важко хворому чоловіку, що є один суддя - Бог. Нам нікому не дано право засуджувати людей і особливо своїх близьких. У Біблії написано, що вороги людині - домашні його. Деякі близькі люди часто ображаються один на одного, лаються, ненавидять, обманюють, не розуміючи, що тим самим завдають шкоди самим собі. Лікування цих станів просте - ПОКАЯННЯ. Образився на когось, то хоча б подумки за свою образу потрібно попросити прощення у тієї людини, на яку образився. Точно так само потрібно просити прощення й у тієї людини, яку сам скривдив або засудив. Не судіть, не суджені будете.

Мій пацієнт закрив очі, подумки уявив перед собою брата й попросив у нього прощення за свою образу. Точно так само він попросив прощення й у своїх померлих батьків. Трохи поплакав. Я порадив йому ще подумки подякувати Богу за те, що Він дозволив йому ПОКАЯТИСЯ.

Лікування, а також профілактику серйозних захворювань завжди потрібно починати з усвідомлення важливості вічних, простих істин і, у першу чергу, з ПОКАЯННЯ, перегляду свого минулого. Іноді потрібно каятися й за можливі гріхи своїх предків до третього-четвертого покоління, навіть якщо ми не знаємо, які у них були гріхи. Просто просити Бога, щоб Він простив наших предків, які давно пішли з життя. Один літній священик якось сказав мені, що вони там цього дуже чекають.

Мій пацієнт поплакав, заспокоївся. Далі я рекомендував йому почати курс лікувального голодування. Пояснив загальні принципи цього методу, але перед початком порадив помолитися й попросити у Бога допомоги.

Події ці відбувалися наприкінці квітня, попереду були першотравневі свята. Повторну консультацію йому я призначив на 4 травня о 10.00. Усередині себе я сумнівався, що ще побачу цього пацієнта. Бувають, і нерідко, випадки, коли хворі на повторні консультації не приходять. Люди звикли, щоб їх лікували: деякі навіть не підозрюють, якою СИЛОЮ володіє ПОКАЯННЯ й МОЛИТВА.

І от 4 травня о 10.00 мій пацієнт не приходить. Немає його і о 11.00, 12.00, 13.00 і 14.00. На 15.30 у мене була призначена лекція для викладачів одного з університетів, і я вже збирався йти. Раптом чую - хтось біжить по коридору. Стукіт у двері, і на порозі той, хто повинен був прийти о 10.00. Бадьорою, упевненою ходою заходить у кабінет, здоровається й вибачається за запізнення. Очі блищать, подих рівний. Задишки й набряків немає, зовні виглядає набагато молодшим. Починає розповідати, що після першої зустрічі із важкістю добрався додому. Ще раз попросив подумки прощення у брата й батьків. Потім ще у деяких людей, на яких ображався колись або сам скривдив. Помолився Богу, попросив у Нього допомоги й почав лікувальне голодування. Пив тільки воду й нічого не їв. Уперше за останні два місяці цілу ніч проспав, як дитина, хоча до цього страждав сильним безсонням. Зате дружина й син всю ніч по черзі заходили до нього в кімнату. Прислухалися, живий він чи ні.

Прокинувшись ранком, знову помолився, взяв у руки Біблію, і отут пролунав міжміський телефонний дзвінок. Зняв трубку й... почув голос рідного брата, з яким не розмовляв п’ятнадцять (!) років. Більше години вони проговорили, жодного разу не дорікнули один одного.

А сьогодні ранком брат приїхав до нього. Поїзд трохи затримався, тому мій пацієнт спізнився, за що ще раз вибачився. Незважаючи на те, що я квапився, ще раз докладно пояснив йому принципи лікувального голодування, режиму дня, очищення кишечнику. Про всякий випадок дав йому номер свого домашнього телефону й наступну зустріч призначив через три дні.

У цілому, він голодував більше двох тижнів. Здоров’я відновлювалося поступово, ознаки хронічної серцевої недостатності повністю зникли пізніше. Я навчив його правильному, природному харчуванню. Він повністю відмовився від м’ясних і молочних продуктів, став більше вживати овочів, фруктів, круп, які багаті на калій, вітаміни та інші корисні речовини.

Почав раз на тиждень ходити до церкви на сповідь і Причастя, читати Біблію, регулярно молитися Богу й дякувати Йому. Усе літо провів у себе на дачі, у мальовничому місці на березі Дніпра. У місто приїжджав тільки за продуктами й щоб сходити до церкви.

У серпні до нього знову приїжджав брат зі своїми онуками. А у вересні він їздив на батьківщину, зупинявся у брата, був там цілий місяць. Через два роки я випадково побачився із цією людиною. Почував він себе, у цілому, непогано й життям був задоволений.

У медицині дрібниць не буває, їх просто потрібно вміти помічати. Працюючи із численними групами людей, я помітив, що часто думки передаються на відстані.

Коли цей «сердечник» почав подумки просити прощення у свого брата за образу, то брат «почув» його думки й відразу ж зателефонував. У них знову відновилися прекрасні родинні відносини.

Шановні читачі! Якщо у вас є або були з кимсь сварки, образи, то зараз подумки попросіть у цієї людини прощення. Зробіть так два-три рази, і ви помітите, що ваше самопочуття покращиться, і взаємини з тими людьми, у кого ви просили прощення, покращаться. Світ, що створив Бог, - це люди, природа, птахи, звірі, ріки й моря; загалом, все природне, що нас оточує. Цей світ вічний, прекрасний, у ньому завжди існує порядок, любов, повага й правда. І є світ, що створили люди. У цьому світі часто буває неправда, користь, заздрість, ревнощі, образи, невдоволення. Все це має безпосереднє відношення до здоров’я. У Біблії написано: «Господь творить правду й суд всім скривдженим». Якщо людина сильно й довго на когось ображається, ким-небудь або чим-небудь незадоволена, то це приводить до серйозних захворювань.

Головна причина переважної більшості серцево-судинних захворювань (і не тільки їх) - це незнання або невміле застосування у своєму житті ВІЧНИХ, ПРОСТИХ ІСТИН. Поки є причина, хвороба буде залишатися. Щире покаяння, усвідомлення, що не можна ображатися на брата, батьків, урятувало життя цьому колишньому військовому. А лікувальне голодування було лише одним з методів відновлення здоров’я.

Тіло кожної людини має величезні відбудовні здібності. Методів лікування або способів відновлення дуже багато. У практичній медицині я працюю близько тридцяти років. З них близько двадцяти провів безпосередньо у лікарні, біля ліжка хворого. Удень і вночі крапельниці, уколи, обстеження, наради, консиліуми, п’ятихвилинки. І от я помітив, що більшість хворих самі для свого здоров’я нічого не роблять. Вони повністю покладаються на лікарів, ліки, операції або екстрасенсів, цілителів. Деякі моляться, ходять до церкви, просять допомоги у Бога, але палець об палець не вдарять, щоб самим щось для себе зробити. Вони не знають, що усередині кожного з нас є наймогутніші механізми самозахисту й відновлення. Потрібно тільки створити умови, і наше тіло в стані самостійно позбутися від більшості захворювань.


Жіночі хвороби і шляхи їх усунення
У мене була відпустка, але якась жінка, довідавшись номер домашнього телефону, наполегливо просила про консультації. З її слів я довідався, що вона лежить у лікарні у відділенні неврології, п’є ліки, їй ставлять крапельниці. Незабаром три тижні від початку лікування, а їй не краще. Постійні запаморочення, невпевнена хода, багато страхів. Два місяці тому лікувалася у відділенні кардіології, були й зараз залишилися періодичні болі в серці, прискорене серцебиття. До того ж у неї мастопатія, ерозія шийки матки, остеохондроз, гастродуоденіт.

Домовилися, що я проконсультую її після того, коли вона випишеться з лікарні. Днів через десять знову телефонує, її виписали, але почуває себе погано. Лікарі рекомендували їй пити багато ліків.

Іноді консультації своїм пацієнтам я проводжу де-небудь на природі, наприклад, у парку або кафе. Домовилися з нею зустрітися біля входу до кафе в центрі міста через пару годин.

На зустріч її привезла дорога машина. Звичайно роботу з пацієнтами я починаю з моменту першого спілкування. З бесід по телефону у мене вже склалася загальна уява про пацієнтку. Тепер вона підтвердилася.

Висока, струнка, гарна, незаміжня, має коханця. Робила аборт, лікувалася у різних екстрасенсів, біоенергетиків і, природно, у багатьох лікарів. Але, що явно впадало в око, - це страх на її обличчі й невпевнена хода. Я замовив зелений чай і тістечко. Дивитися виписки з її історії хвороб не став: для мене й так було ясно, що причини всіх її хвороб і проблем перебувають усередині неї, а вона намагається їх вирішити за допомогою лікарів або екстрасенсів. Коли вона діставала виписки, з її сумочки вивалилася ціла гірка різних ліків.

Замість того, щоб слухати скарги, я попросив її розповісти про своє життя. Виросла у звичайній родині, має брата. Батьки на пенсії. У школі вчилася добре, трохи займалася спортом. Закінчила університет, організувала свою фірму. Із чоловіками почала зустрічатися після двадцяти років, але заміж не поспішала. Зараз їй трохи за тридцять років.

До двадцяти п’яти років нічим не хворіла. Але потім поступово почали з’являтися хвороби, то одні, то інші, а в останній рік зовсім погано стало. Перший аборт зробила у двадцять чотири роки, тоді саме у фірмі проблеми були, і їй народжувати не хотілося. Має свою квартиру, двох коханців, один із яких чекає її у своїй машині біля кафе. Другий живе в іншому місті, з ним вона зустрічається рідко. Обоє одружені. На питання, чи вірить вона в Бога, відповіла, що вірить, навіть до церкви іноді ходить. Виявляється, у родині бабуся була віруючою і її іноді брала із собою до церкви.

Я задав їй своє традиційне питання: «Ви хочете бути здоровою або лікуватися?»

Багато з людей не розуміють, що лікуватися й бути здоровим - це різні речі. Лікуватися потрібно у лікарів, але щоб бути здоровими, потрібно займатися собою. Менталітет наш український поки віддає перевагу лікуванню. Зустрічаючись із хворими, я виявив дивну закономірність. Усі хочуть бути здоровими, але далеко не всі для цього щось роблять самі. Сподіваються на лікарів, ліки, кого завгодно, тільки самі нічого для себе не роблять.

Молода жінка теж відповіла, що хоче бути здоровою, але не знає як. Медицина їй уже не допомагає, ворожки говорять, що їй наврочили, біоенергетики знайшли пробої в аурі. Розповідаючи все це, вона навіть трохи заплакала.

Зі свого досвіду знаю, що сльози - одна з перших ознак видужання, що починається. Тим більше, її бабуся була віруючою у Бога жінкою, виходить, і духовний захист у неї непоганий. А те, що у цієї красуні були й зараз поки є помилки у житті, не страшно - вони поправні. Та й у кого з нас, українців, помилок не було в житті? Закваска, або виховання, нас, дорослих відбувалося у високоідейній, але малодуховній державі. Свої помилки ми поки передаємо й дітям.

Кожний хворий для мене - це досвід, який я потім використовую для лікування інших. Подібних випадків у моїй практиці, тільки з різними клінічними проявами, було багато.

Коли вона заспокоїлася, я пояснив їй причини всіх її хвороб, основна з яких - неправильне відношення до життя. Замість того, щоб мати родину й виховувати дітей, вона зробила аборт і зараз зустрічається з одруженими чоловіками. А це називається блуд - одна з головних причин багатьох захворювань. «Як же так? - заперечила вона. - Адже багато моїх знайомих мають коханців або коханок, хоча самі заміжні або одружені. І здоров’я у них нормальне». «Це Вам так здається, - пояснив я їй. - У них теж вистачає своїх проблем, але Ви думайте про своє здоров’я, а вони нехай самі розбираються».

У кожної людини є вибір, як йому жити - чесно або нечесно, обманювати й зраджувати близьку людину чи ні. Жити зі зрадником, повірте, нелегко. У родинах, де хтось із подружжя зраджує іншому, завжди є серйозні проблеми. Адже чоловік або дружина відчуває зраду, як би її не приховували. Наші близькі завжди знають наші думки. Все таємне рано або пізно стає явним. Тому кількість розлучень, нещасливих родин і хвороб у нас, українців, набагато більша, ніж у інших країнах. Але це поки. Потрібно років сорок-шістдесят, щоб виросло більш чесне покоління людей, що знає справжні цінності, що вірить у Бога й щиро поважає і любить близьких людей. Все це має пряме відношення до здоров’я й особистого щастя.

Своїй пацієнтці я пояснив, що спочатку їй буде нелегко відмовитися від своїх друзів. Але зробити це потрібно, як би не було приємно їй з ними зустрічатися. Іншого шляху немає. Сходити до церкви, висповідатися й покаятися за свої гріхи, причаститися.

Коли людина починає сповідати свої гріхи, каятися, причащатися, зростає духовний захист. Від кого або чого захист? Сьогодні сама більша проблема в Україні - нечесність. Вона є в усіх сферах, і потрібен час, щоб від неї позбутися. Тому й потрібний духовний захист від нечесності, від спокус.

«Що, і це все?» - запитала вона. «Ні, далеко не все, - відповів я. - Не думайте, що Вам так швидко вдасться сходити до церкви й відмовитися від своїх приятелів. На шляху до гарного, у цьому випадку до здоров’я й нормального життя, завжди є перешкоди. Здоров’я відновлюється поступово. Надалі Вас потрібно буде навчити деяким фізичним і дихальним вправам, правильному харчуванню. Але зараз головне - вирвати Вас із болота, у якому Ви застрягли, інакше далі буде гірше». На цьому ми розсталися, домовившись зустрітися після того, коли вона сходить до церкви.

Думаєте, повірила вона мені? У цей же день поїхала до одного екстрасенса, той знайшов у неї сильний відтік енергії й почав його відновлювати. Дні три вона їздила до нього. Поки він щось робив, їй було краще, але потім усе поверталося, і найбільше її турбували страхи. Потім вона поїхала до однієї знахарки. Та відразу поставила їй діагноз - пристріт. І почала лікувати молитвами й свічею. Добре хоч порадила їй сходити до церкви, покаятися. Однаково у неї тривали безпричинні страхи, невпевнена хода, періодичні серцебиття, порушення менструального циклу. Вона шукала, хто ж їй допоможе. Невропатолог робив масажі, кардіолог і гінеколог призначали різні ліки. Добре хоч на фірмі у неї були розумні фахівці й успішно справлялися зі справами.

Шановні читачі! Я спеціально описую цю історію в подробицях. Серед нас, українців, ще багато таких, хто хоче чужими зусиллями бути здоровим, щасливим, хто хоче за допомогою ліків або операцій повернути втрачене здоров’я. На щастя, так ніколи не було й не буде. Будь-яка хвороба - це попередження, що ми щось не так робимо, не так живемо. Так, потрібно лікуватися у лікарів, можна звертатися й до людей, хто від природи наділений цілющими здібностями. Але все це короткочасна допомога. Хвороба однаково змусить вас змінити спосіб життя, поки ви не станете самі трохи замислюватися. Причини хвороб і невдач завжди потрібно шукати усередині себе, у своєму способі життя й думках.

Повторно моя пацієнтка зателефонувала місяці через півтора. Їй нарешті вдалося сходити до церкви, вистояти службу, висповідатися й причаститися.

Зустрілися ми в парку. Ідемо гуляємо. Але метрів через двісті їй стало знову погано, напади запаморочення й страхи. Сіли на лавку, трохи заспокоїлася. Розповіла мені все, що з нею відбувалося за цей період, у кого лікувалася, що робила, які ліки продовжує пити. Від одного друга вже відмовилася, а от з іншим поки порвати не може. Виявляється, важко від блуду відмовитися. «А хворіти й погано жити подобається?» - запитую її.

Люди завжди шукають виправдання своїм неправильним, нечесним учинкам. Серце завжди знає нашу неправду, але розум або не помічає її, або всякими способами викручується.

Вона починає мені розповідати, що деякі психологи й гінекологи рекомендують регулярне статеве життя, що це, мовляв, корисно для здоров’я. «А як же бути тим, хто не має чоловіка або не одружений?» «Вийти заміж або женитися», - рекомендував я.

Потрібно знати, що статеве життя нам потрібно, у першу чергу, для дітородіння, а потім уже для одержання задоволень. Але тому що багато хто про це забув, то й у родинах, і в особистому здоров’ї багато проблем. Замість того, щоб мати гармонійні відносини у родині, деякі шукають задоволення на стороні. А деякі психологи й гінекологи таким людям потурають. Досвідчений фахівець ніколи не порадить своїм пацієнтам мати позашлюбні зв’язки. Навпаки, він рекомендує трохи потрудитися й зробити свої стосунки в родині такими, що не потрібно буде шукати партнерів поза родиною. Людина по-справжньому щаслива, якщо щаслива у себе удома, для цього іноді потрібно бути просто чесним. А от чесності нам і не вистачає.

«Скажіть, які відносини в родинах Ваших коханців?» - запитав я у неї. «У одного дружина хвора, він часто з нею свариться, а інший зі своєю дружиною живе заради дітей, теж часто свариться», - відповіла вона.

От такими роз’яснювальними бесідами мені доводиться іноді лікувати своїх пацієнтів. Не хочуть люди відразу визнавати прості істини, не готові ще. Тому проблем, хвороб і неякісного життя в українських родинах ще багато. Те, що у цієї молодої жінки все буде в порядку, я не сумнівався. Потрібен час, щоб вона почала щось розуміти. Але головне, у неї в родині була бабуся, що вірила у Бога, часто ходила до церкви і її із собою іноді брала. Бабусі вже давно немає в живих, але духовне багатство з роду не зникає, у важку хвилину або період життя завжди допоможе. Якщо у родині були віруючі у Бога люди, що творили добро, то це величезне багатство, яке не купиш ні за які гроші.

Близько двох годин ми гуляли в парку, говорили про прості, вічні істини. Крім того, я рекомендував їй почати щоранку робити легку зарядку, не більше п’яти хвилин. Наступну зустріч-консультацію намітили тоді, коли вона відмовиться від свого друга й сходить до церкви на сповідь.

Зустрілися ми приблизно через місяць. Їй стало краще, ніяких ліків уже не пила й до лікарів не ходила. Поговорила із другом, пояснила йому, що хоче жити чесно, і попросила його, щоб він її залишив. Важко було, але зробила. Почала читати Біблію по п’ять-десять хвилин щодня, молитися й дякувати Богу. На роботі у неї все було гарно.

Гуляючи, ми пройшли більше п’яти кілометрів. Почувала вона себе прекрасно. Розмова йшла про правильне харчування, про фізичні вправи, за допомогою яких зникають мастопатія й остеохондроз. Також я навчив її простим дихальним вправам, що зміцнюють імунітет і нервову систему. Але головне, що мене порадувало, у неї з’явилося бажання мати свою родину. Бажання чесне й гарне, а головне, щире.

Зрідка вона мені телефонувала, радилася по тих або інших питаннях. У її житті почали з’являтися неодружені чоловіки. Але місяця через три знову телефонує і переляканим голосом повідомляє, що хвороба повернулася. Знову невпевнена хода, запаморочення, страхи, болі у серці. Просить про консультацію.

Для виникнення хвороби або загострення, повернення старого захворювання завжди повинні бути причини. Вона поїхала до санаторію. Один з її колишніх друзів вирішив її відвідати. І вона не встояла, три дні провела у нього в готелі. Але через тиждень знову почалися проблеми зі здоров’ям. Так, важко уникнути спокус, вони такі прекрасні, але наслідок після них - хвороби або зіпсовані долі.

Для тих читачів, хто знає молитву «Отче наш», нагадую, що там є такі слова: «... не введи нас у спокусу, позбав нас від лукавого...». Треба завжди серйозно ставитися до тих заповідей, які для нас викладені у Біблії, уважно читати текст молитов. У них для нас є попередження.

Я знову рекомендував цій жінці піти до церкви, висповідатися й покаятися. Ну, не можна гуляти із чужими чоловіками. Покарання буває завжди, хоча й не відразу. Часто за гріхи батьків зазнають кари діти. Не я це придумав, усе написано у Біблії, читати тільки уважно потрібно й міркувати над прочитаним.

Близько року знадобилося цій молодій жінці, щоб змінити свої погляди на життя, позбутися від минулих помилок, навчитися уникати спокус. Зараз вона повністю здорова, щаслива, має гарного друга, за якого найближчим часом збирається вийти заміж.

Іноді мене запитують, чи займаюся я лікувальною роботою чи ні. Відповідаю, що займаюся просвітньою діяльністю, а лікувальною роботою не займаюся. Не знаю, правильно роблю чи ні. Не мені судити. Але те, що після зустрічей із мною у багатьох здоров’я поліпшується, це факт. І головне, чесно всім скажу, до поліпшення здоров’я своїх пацієнтів я ніякого відношення не маю. Моє завдання - дати знання, а застосовувати їх чи ні, вирішує сам пацієнт.

Приклад. Молода жінка, трохи старша за тридцять років, лікується у гінекологів шість років. У двадцять два роки народила першу дитину, але більше завагітніти не може. Лікарі говорять, що хвороби заважають. Я теж лікар, але хвороби вважаю не головним - вся справа в причинах, що їх викликали.

Прошу жінку чесно розповісти про взаємини в родині і коли з’явилися її перші образи на чоловіка, ревнощі, сварки. «Звідки Ви знаєте?» - запитує вона. Відповідаю їй, що про це мені розповіли її хвороби. Плаче. Коли вона заплакала, я зрадів. Адже сльози - це один з перших ознак видужання. Але їй поки нічого не сказав. Сиджу, чекаю. Трохи поплакавши, вона розповіла, що приблизно через рік після народження сина почала підозрювати чоловіка в зраді. Ревнощі підсилювалися, з’явилися сварки. Образа на чоловіка накопичувалася. Хотіла народити ще одну дитину. Але не виходило завагітніти. Почала навіть подумувати завести собі коханця, але боялася венеричних захворювань. У момент інтимних стосунків із чоловіком іноді уявляла замість нього іншого чоловіка.

Багато чого мені розповідають пацієнти, усього не опишеш. Причини хвороб, як правило, називають усі. Люди іноді не підозрюють, що про це говорить їхнє тіло. Воно називає справжні причини, використовуючи при цьому РОЗУМ і мову. Людина щаслива, якщо щаслива у себе удома. Але там, де з’являються сварки, образи, ревнощі - щастя стає усе менше, і починають з’являтися хвороби або інші проблеми.

Так і в цьому випадку. Лікування таких захворювань полягає в наступному:

• перегляд свого минулого;

• нормалізація стосунків з тими людьми, з якими часто доводиться спілкуватися у житті;

• фізичні вправи.

У Біблії є приклад, коли Ісус Христос зцілив жінку, що страждала кровотечею дванадцять років. Він сказав їй: «Віра твоя врятувала тебе». Як відомо, віра без справ мертва. Одним із серйозних проявів справ віри є покаяння - усвідомлення неправильності своїх слів, думок або вчинків.

Цій молодій жінці я пояснив, що ревнощі, образи й сварки є великим гріхом. Крім того, її думки про зраду чоловікові, уява іншого чоловіка в моменти інтимної близькості теж є гріхом. Це і є справжня причина її хвороб і проблем. Запропонував їй подумки покаятися й подумки попросити прощення у чоловіка за свої ревнощі, образи, сварки й уявну зраду.

Зі своїми пацієнтами роботу над їхнім видужанням я починаю спочатку з думок. Потім рекомендую сходити до церкви на сповідь і там покаятися. Тоді видужання настає набагато швидше.

Моя пацієнтка так і зробила. На наступній зустрічі я навчив її деяким фізичним вправам, а також дав рекомендації нікому словами не говорити про свої проблеми.

Наші думки, а особливо вимовні слова, мають творчу енергію. У Біблії написано, що першим було СЛОВО. Люди мало приділяють значення вимовним словам, не знають, що вони мають силу, яка може творити як добро, так і зло.

Із цією жінкою я провів сім занять. Поліпшення взаємин у родині відбувалося поступово. Почали зникати образи й сварки, пішли й ревнощі. Трохи пізніше хвороби зникли неначе самі по собі. Через рік вона знову завагітніла, народила другу дитини. Пройшло ще три роки, вона здорова, взаємини із чоловіком прекрасні. Ніяких ревнощів, образ або сварок у родині немає.

В одній пісні є такі слова: «Я вам не скажу за всю Одесу». Так і я не можу сказати про всі причини жіночих хвороб. Але серед моїх пацієнток майже в усіх відзначалися ревнощі, образи й сварки. Коли вони починали щось розуміти, подумки просили прощення у своїх чоловіків або коханих за свої ревнощі або образу, здоров’я починало поліпшуватися. Я лікар і завжди вірю фактам. Поліпшення здоров’я, взаємин, зникнення багатьох захворювань саме і є тими фактами, які відбуваються з моїми пацієнтками, коли вони починають застосовувати у своєму житті вічні, прості істини й робити фізичні вправи.

  1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка