«взаємозв’язок безробіття та інфляції»



Скачати 305.39 Kb.
Дата конвертації05.03.2017
Розмір305.39 Kb.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра економічної кібернетики
КУРСОВА РОБОТА

з політичної економії на тему:



«ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК БЕЗРОБІТТЯ ТА ІНФЛЯЦІЇ»

Виконав:

студент групи ЕК-21

факультету економічної кібернетики

ВОРОБЙОВ Станіслав


Науковий керівник:

канд.екон.наук, доцент




2010

2


Питання:

1.Суть, причини, форми безробіття в економіці;

2.Інфляція як форма прояву безробіття в Україні;

3.Альтернативність і доповнюваність безробіття та інфляції.

3

Література:

1. Баликоев В.З. Общая экономическая теория. Учебное пособие. - Новосибирск: 000 «Издательство ЮКЭА», 1998.

2.Савченко “Макроекономіка” , К. ,1995 р.

3. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підручник. - К.: Вища шк., 1995.

4.Агатова ,Серьогіна “Макроекономіка” , Москва ,2001 р.

5. Башянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія.- К.: НІКА-ЦЕНТР, ЕЛЬГА, 2000.

6.Савченко “Макроекономіка” , К. ,1999 р.

7.Будаговська “Мікроекономіка і Макроекономіка” ,К. ,2001 р.

8. Крупка М.І., Островерх П.І., Реверчук С.К. Основи економічної теорії: Підручник. - К.: Атіка, 2001.

9.Гальперин ,Гребников “Макроекономіка” ,Санки-Петербург ,2001 р.

10.Панчишин “Макроекономіка” , К. ,2000 р.

11.Лусне “Макроекономіка – ключевые вопросы” ,Москва ,1996 р.

12.Долан “Макроекономіка” , К. , 1997 р.

13. http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=47664&pg=3

14. http://library.if.ua/book/65/4875.html

15.http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,36/catid,67/id,459/

16. http://bibl.kma.mk.ua/pdf/posibnuku/7/7.pdf

17. http://www.referado.com/referat.php?id=6937

18. http://diplomz.co.ua/other/5520/

4

Зміст:

Титульна сторінка……………………………….……………………………1

Чистий бланк………………………………………………………………….2

Питання………………………………………………………………………...3

Література……….……………………........................................................4

Зміст……………….……………………………………………………………5

Вступ……………………………………………………………………………6

Суть, причини, форми безробіття в економіці………………….………..7

Інфляція, як форма прояву безробіття в Україні……………..………...12

Альтернативність і доповнюваність безробіття та інфляції…………..19

Висновок……………………………………………….……………………...27

5

Вступ

По визнанню західних економістів, безробіття – центральна проблема країн з розвиненою економікою. Економічні втрати періоду масового безробіття значно більше, ніж втрати, зв'язані, наприклад, з монополізацією. У 70-80-е роки в США вони склали 1 трлн. дол. Американські дослідники встановили, що 1 рік безробіття віднімає у людини 5 років життя. Не важко також зрозуміти, яку потенційну небезпеку для суспільства представляє людина, кинута напризволяще через втрату роботи. Відомі і важкі соціальні наслідки безробіття: зростання наркоманії, злочинності і збільшення кількості самогубств.

Яка ж суть безробіття? Що є її причинами?

Ще одним явищем нестабільності є інфляція.

Інфляція має значні економічні і соціальні наслідки для всіх господарських суб'єктів. Ці наслідки складні і різноманітні. Невеликі її темпи сприяють зростанню цін і норми прибутку, будучи, таким чином, чинником тимчасового пожвавлення кон'юнктури. У міру поглиблення інфляція перетворюється на серйозну перешкоду для відтворення, загострює економічну і соціальну напруженість в суспільстві. Інфляція активізує втечу від грошей до товарів, перетворюючи цей процес на лавиноподібний, загострює товарний голод, підриває стимули до грошового накопичення, порушує функціонування грошово-кредитної системи, відроджує бартер.

Але як з безробіттям, так і з інфляцією можна боротися. Більш того, як з'ясували учені-економісти, між двома цими явищами є взаємозв'язок.

У своїй курсовій роботі я розгляну суть і причини двох цих явищ,

6

а також розгляну взаємозв'язок між безробіттям і інфляцією.



Суть, причини, форми безробіття в економіці

Ринку робочої сили притаманне явище зайнятості та безробіття. Зайнятість – це система соціально-економічних відносин між людьми, що виникає в процесі їх діяльності, зорієнтованої на задоволення потреб людей, а також при забезпеченні працездатного населення робочими місцями та здійсненні розширеного відтворення робочої сили. Розглядають три основні види зайнятості: повну, раціональну і ефективну. Повна зайнятість – надання суспільством усьому працездатному населенню можливості займатися суспільно-корисною працею. Раціональна зайнятість – зайнятість яка має місце в суспільстві з врахуванням доцільності перерозподілу та використання трудових ресурсів, їх статево-вікової та освітньої структури. Ефективна зайнятість –зайнятість, що спрямована на підвищення результативності праці, скорочення ручної, непрестижної та важкої праці.

Відомо, що існують об’єктивні умови розбалансованості ринку робочої сили, в результаті чого певна частина працездатного населення може не знайти роботу, тобто стати безробітною. Отже, безробіття – це соціально-економічне явище, за якого частина працездатного населення не може знайти роботу, стає відносно надлишковою, поповнюючи резервну армію праці. Безробітними, згідно з Законом України „Про зайнятість населення”, вважаються працездатні громадяни, які з незалежних від них причин не мають заробітку (трудового доходу) через відсутність відповідної роботи, зареєстровані в державній службі зайнятості, дійсно шукають роботу та здатні приступити до праці.

Рівень безробіття обчислюється як частка офіційно зареєстрованих повністю безробітних (Кб) від кількості працездатного населення (Пр)

(такого, що живе на доходи від своєї праці).

7

Економісти нині вважають, що в розвинутій ринковій економіці безробіття зумовлене трьома основними причинами: 1) пошуком роботи; 2) негнучкістю заробітної плати; 3) недостатнім сукупним попитом. Пошук відповідного робочого місця потребує певного часу і певних зусиль, що знижує коефіцієнт працевлаштування. Негнучкість заробітної плати – це ситуація, коли заробітна плата не реагує на зміни у співвідношенні попиту і пропозиції на ринку праці, внаслідок чого вони часто не урівноважені. Недостатній сукупний попит виникає в ході економічного циклу, коли національна економіка перебуває у фазі спаду. Він призводить до того, що процес продажу утруднюється і зростають запаси непроданих товарів. Фірми скорочують виробництво і звільняють частину працівників.



Слід розрізняти два основних типи безробіття: природне й вимушене. Природне безробіття набуває форми добровільного, фрикційного, інституціонального та ін. Добровільне безробіття – робітники відмовляються працювати за пропоновану їм зарплату, або з тих чи інших причин не хочуть шукати роботу. Фрикційне безробіття – характерним є стан пошуку або очікування роботи в найближчому майбутньому. Інституціональне безробіття викликане небажанням деякої частини працездатного населення працювати, у зв’язку з гарантією виплати державою допомоги по безробіттю.

Вимушене безробіття – коли людина в працездатному віці не працює з незалежних від неї причин (не може знайти роботу, бо немає вільних робочих місць). Серед форм прихованого безробіття найбільш поширеним є: плинне, приховане або аграрне, застійне, сезонне, технологічне, конверсійне та структурне.

Плинне безробіття – це стан, коли частина промислової резервної армії праці, то позбувається роботи, то знову знаходить її.

Приховане або аграрне безробіття – це стан, коли частина

8

працездатного населення зайнята неповний робочий період (внаслідок розорення дрібних селянських господарств, скорочення тривалості робочого тижня на підприємстві та інше) і решту часу витрачають на різні тимчасові роботи в інших галузях.



Застійне безробіття – це явище, коли частина працездатного населення, що не має регулярної роботи, живе випадковими заробітками.

Циклічність розвитку ринкової економіки призводить до скорочення попиту на робочу силу в період депресії та кризи. Відповідно, виникає циклічне безробіття. Ліквідувати цей вид безробіття неможливо, так як не можна відмінити циклічність економічного росту.



Сезонне безробіття виникає внаслідок сезонності праці в деяких галузях (будівництво, сільське господарство, туризм).

Конверсійне безробіття виникає в зв’язку із скороченням галузей військово-промислового комплексу.

Технологічне безробіття пов’язане з ліквідацією робочих місць внаслідок запровадження досягнень НТП на підприємстві.

Структурне безробіття охоплює тих працівників, чия кваліфікація, навички і вміння не можуть бути використані на нових робочих місцях.

Безробіття спричиняє значні матеріальні втрати, адже зменшується вироблюваний національний продукт. Ці втрати пов’язані передусім із циклічним безробіттям і нерідко є досить значними. Для вимірювання втрат від циклічного безробіття економісти часто використовують закон Оукена. Згідно із цим законом, збільшення безробіття на 1% призводить до втрати річної продукції більш як на 2%, а щорічний приріст ВВП в обсязі 2,7% утримує частку безробітних на постійному рівні. У західній літературі широкого визнання набула концепція А.Філіпса, що пояснює обернену залежність між темпами інфляції та частково безробітними на нетривалому проміжку часу.


9

Безробіття зумовлює не лише економічні, але й величезні соціальні втрати. Вимушена бездіяльність призводить до втрати кваліфікації працівником, втрати ним самоповаги, занепаду моральних принципів.

Деякі західні й вітчизняні економісти, особливо політики, настирливо нав’язують думку, що безробіття – це звичайне, рядове явище сучасної “цивілізованої” економіки, що в цьому нічого страшного немає, а певний його рівень (5-7%) навіть корисний для економічної системи, бо примушує ефективно працювати тих, хто має роботу, під страхом її втрати. Чи дійсно це так?

За даними західних експертів, вплив безробіття на демографічні показники характеризується лише від’ємними параметрами. Зокрема, зростання безробіття на 1% збільшує: кількість самогубств на 5%; вбивств на 5,7%; психічних захворювань на 6%; розлучень на 7%; смертність на 2%.

Якщо проаналізуємо демографічну ситуацію, що тепер існує в Україні, то можемо з великою достовірністю стверджувати, що катастрофічне зростання злочинності, психічних захворювань, самогубств, зменшення населення за рахунок перевищення померлих над тими, хто народжується, є прямим наслідком втрати роботи, виникнення загрози її втрати та іншими негараздами в сфері працевлаштування.

Таким чином, виникнення безробіття, а особливо його надмірність, породжує соціальне напруження в суспільстві, здатне дестабілізувати політичну та економічну системи. Тому держава, щоб запобігти соціальному вибуху, не має права вирішення проблеми зайнятості населення віддавати на відкуп ринку, вона повинна брати цю функцію на себе.

Виділяються два основні напрямки соціально-економічної діяльності держави щодо безробіття:

а) регулювання рівня й тривалості безробіття;

б) соціальний захист людей від безробіття.

Перший напрям передбачає перетворення реального безробіття в

10

природне і за рівнем, і за тривалістю. Біля підвалин теорії глобального регулювання економіки (в тому числі попиту і пропозиції на такий товар, як “робоча сила”) державою, стояв Дж.М.Кейнс. Згідно з кейнсіанською концепцією держава повинна підтримувати загальногосподарську рівновагу між пропозицією і попитом, не обмежуючи свободи дії господарюючих суб’єктів і не втручаючись в процес прийняття ними рішень. Стимулювання державою попиту допомагає пом’якшувати циклічний рух суспільного виробництва й тим самим утримувати в допустимих межах масштаби резервної армії праці (безробіття). В іншому випадку неконтрольоване зростання безробіття в періоди криз загрожує соціальними конфліктами, які можуть підірвати економічний розвиток країни.



Другий напрям передбачає визначення форм і методів соціального захисту (допомоги по безробіттю, гарантованого мінімуму зарплати і т.п.), а також способів його розподілу. Значення роботи людина усвідомлює лише тоді, коли її втрачає. Без роботи й професійної діяльності людина починає відчувати себе непотрібною, знедоленою й неповноцінною тому, що перед нею виникають три групи проблем: фінансові, психологічні і сімейні. У Декларації прав людини, прийнятій ООН у 1948р. (ст.23.1), записано: кожна людина має право на працю, вільний вибір професії, на задовільні умови праці, так само як і на захист від безробіття. Проте в жодній країні світу немає однакового сформульованого права на працю, а тим більше, це право не гарантується, як у колишньому СРСР. Є лише окремі закони й декларації про право на працю. Наприклад, Закон про захист від звільнень, згідно з яким робітник може бути звільненим лише через деякий час; Закон про захист материнства (не допускає звільнення вагітних жінок і регулює процедуру їх поновлення на роботу); Закон про тих, хто став на роботі калікою (інвалідом), який зобов’язує фірми виділяти для них певну квоту в штаті персоналу і т.д. Всі закони покликані захищати людей праці від актів свавілля з боку роботодавця, страхувати їх від втрати робочого місця в

11

умовах ринкової економіки, основаної на приватній власності на засоби виробництва. Проте безробіття існує, і важливе завдання держави полягає в тому, щоб усувати ту несправедливість, яка виникає не з вини бажаючих працювати, надаючи людям, що опинилися в такій ситуації, соціальну допомогу.



Джерело: http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=47664&pg=3
Інфляція як форма прояву безробіття в Україні

Визнання або заперечення існування залежності між рівнем інфляції і рівнем безробіття має важливі наслідки для вироблення і проведення макроекономічної політики. Адже від того, чи існує такий зв'язок, залежить застосованість тих або інших рекомендацій, реалізація яких зачіпає інтереси значної кількості людей.

У, найбільш загальному вигляді модель ринку праці зводиться до трьох складових — попиту на працю, пропозиції праці і умов рівноваги, тобто рівності попиту і пропозиції.

Попит на працю залежить від співвідношення між реальною заробітною платою і граничною продуктивністю праці. Фірми, наймаючи працівників, будуть збільшувати їх кількість доти, доки граничний продукт праці не зрівняється з величиною реальної заробітної плати. Згідно із законом убуваючої продуктивності за інших рівних умов (тобто при незмінності всіх інших чинників) кожна наступна одиниця фактора (в цьому випадку — праці), що змінюється, додає все меншу кількість продукту. Тому зростання числа працівників, що наймаються, при даній величині реальної заробітної плати, продовжується доти, доки граничний продукт праці не порівняється з реальною заробітною платою. Подальше розширення зайнятості можливе лише за умови скорочення реальної заробітної плати.


12

Чим менше реальна заробітна плата, тим вище попит на робочу силу. З іншого боку, пропозиція робочої сили прямо залежить від рівня заробітної плати (номінальної і реальної). Чим вище рівень заробітної плати, тим більше пропозиція праці.

Умова рівноваги па ринку праці полягає в тому, що величина реальної заробітної плати повинна встановлюватися на рівні, який врівноважує попит і пропозицію праці. Зміни попиту на робочу силу відбуваються під впливом змін сукупного попиту. По мірі зростання сукупного попиту крива сукупного попиту зсувається праворуч вздовж кривої сукупної пропозиції. Відбувається поступове збільшення попиту на робочу силу, що виявляється в підвищенні реальної заробітної плати. Зростання витрат на робочу силу, збільшуючи величину сумарних витрат, спричиняє збільшення рівня цін, тобто інфляцію. Таким чином, збільшення сукупного попиту приводить як до зростання реальних обсягів виробництва, так і до збільшення цін, тобто до інфляції. Розподіл ефекту зростання сукупного попиту між приростом реального обсягу виробництва і посиленням інфляції залежить від того, на якій дільниці кривої сукупної пропозиції її перетинає крива сукупного попиту. На горизонтальній дільниці кривої сукупної пропозиції темпи інфляції помірні, а приріст обсягів виробництва значний. По мірі наближення економіки до точки повної зайнятості інфляційне зростання цін посилюється, і ефект збільшення сукупного попиту все в більшій мірі перерозподіляється на користь інфляції в порівнянні з приростом реального обсягу виробництва. При переході на вертикальну дільницю криву сукупної пропозиції будь-які спроби стимулювання попиту трансформуються в посилення інфляції без збільшення реального обсягу виробництва.

Крива Філліпса

При збільшенні сукупного попиту забезпечується зростання обсягів виробництва, зниження безробіття при одночасному посиленні інфляції. Досліджуючи статистичні матеріали по англійській економіці, Р.Філліпс

13

прийшов до висновку про те, що між інфляцією і безробіттям існує зворотна залежність: чим вище інфляція, тим нижче безробіття. Це те ж саме, що стверджувати, що між інфляцією і зайнятістю існує прямий зв'язок. Графічно цей зв'язок зображений на рис.




З визнання існування зворотної залежності між безробіттям і інфляцією випливає важливий висновок для економічної політики: стимулюючи економічне зростання і підвищення рівня зайнятості, уряд одночасно стимулює посилення інфляції в економіці. З іншого боку, проведення антиінфляційної політики здатне привести до економічного спаду і зростання безробіття. Саме так потрібно трактувати характер взаємозв'язку між безробіттям та інфляцією, як він випливає з визнання існування кривої Філліпса. Ні в якому разі не можна трактувати питання так, що для підвищення зайнятості треба посилити інфляцію або, навпаки, для зниження інфляції потрібно збільшити безробіття. Справа в тому, що саме по собі включення друкарського верстата зовсім не приведе до подолання безробіття навіть теоретично.

Рівним чином, якщо почати закривати підприємства і зупиняти виробництво, то це, збільшивши безробіття, зовсім не приведе автоматично до припинення інфляції. З теоретичної точки зору, існує деяка альтернатива між інфляцією і безробіттям, і уряд може з усіх можливих варіантів їх


14

поєднання вибрати той, який є оптимальним для конкретної соціально-економічної і політичної ситуації. Однак на практиці це дуже важко зробити, бо негативні наслідки для економіки має як посилення інфляції, так і зниження зайнятості. Більше того, з точки зору кривої Філліпса, в економіці не може бути ситуацій, коли має місце одночасне зростання інфляції і безробіття. Однак в середині 70-х років спостерігалося саме таке явище — стагфляція, тобто поєднання економічного спаду (з властивим йому посиленням безробіття) і зростаючої інфляції. Крива Філліпса для такої ситуації виявилася непридатною. Були потрібні інші підходи, що враховують ускладнення характеру зв'язку між зайнятістю і інфляцією. І вони були знайдені у формі розробки концепції природного рівня безробіття.

Концепція природного рівня безробіття представлена двома різновидами: теорією адаптивних очікувань і теорією раціональних очікувань. Спільною рисою обох теорій є теза про те, що в довготривалому періоді економіка є стійкою і функціонує в стані повної зайнятості, при природній нормі безробіття. З природним безробіттям боротися марно, і будь-які спроби уряду його знизити приведуть тільки до посилення інфляції. У зв'язку з тим, що природна норма безробіття в довготривалому періоді має тенденцію до зростання, уряд цілком може помилитися в оцінці реальної величини безробіття як надмірної і спробувати її зменшити.

Тим самим обидві концепції сходяться в запереченні існування альтернативи між інфляцією і безробіттям у довгостроковій перспективі. Відмінності між двома концепціями полягають в неоднаковій оцінці кожною з них можливості існування кривої Філліпса в короткостроковій перспективі. Концепція адаптивних очікувань виходить з того, що в короткостроковій перспективі крива Філліпса може існувати, але вона в ході здійснення економічної політики постійно зміщається праворуч. Прихильники ж теорії раціональних очікувань виходять з того, що альтернативи між інфляцією і безробіттям не існує навіть у короткостроковій перспективі. Практичний

15

висновок з обох концепції один — спроби зменшення безробіття шляхом стимулювання попиту можуть тільки посилити інфляцію без реального збільшення обсягу виробництва в довгостроковому періоді. Щонайбільше ці спроби здатні забезпечити короткочасне підбадьорювання економіки, з тим щоб через деякий час повернутися до початкового обсягу виробництва, але при більш високому рівні цін.



Адаптивні очікування

Теорія адаптивних очікувань розроблена М.Фрідменом. Графічна інтерпретація теорії наведена на рис.



Початкове припущення її полягає в тому, що люди оцінюють майбутній рівень інфляції виходячи з попередніх та існуючих тенденцій зміни цін, і використовують свої оцінки для формування вимог того або іншого рівня номінальної заробітної плати, щоб зберегти і в майбутньому досягнутий рівень реальної заробітної плати. Л оскільки фактичний рівень інфляції часто відхиляється від того, що прогнозується, то в реальному житті дійсно може існувати альтернатива між інфляцією і безробіттям, що зображається короткостроковою кривою Філліпса. Нехай, наприклад, економіка знаходиться в точці А, з природним рівнем безробіття 6% і річним

16

темпом інфляції 3%. Згідно з теорією природного рівня, це і є сталий стан економіки. В цій точці люди оцінюють майбутню інфляцію якраз у 3% на рік і встановлюють вимогу 3% зростання номінальної заробітної плати. Однак в цей момент уряд вирішив, що безробіття надмірне (не має значення, чому він так вирішив, можливо, тому, що в попередні роки безробіття було нижчим, а зараз виросло) і вирішив методами стимулювання попиту збільшити виробництво і тим самим скоротити безробіття. Що станеться внаслідок реалізації цієї політики? Зростання сукупного попиту приведе до зростання цін, наприклад, до 6% на рік. Це зростання було таким, що не прогнозується для людей, які виходили з передбачуваного зростання цін 3% на рік, і тому їх заробітна плата в номінальному виразі виросте тільки на 3%. Реальна заробітна плата впаде, прибутки підприємців збільшаться, і це буде для них стимулом розширити наймання працівників, в точній відповідності до класичної моделі ринку праці. Економіка переміститься в точку В, з більш низьким безробіттям і більш високою інфляцією.



На перший погляд, в цьому випадку маємо класичний варіант кривої Філліпса. І якби економіка стабілізувалася в точці В,, то ніяких проблем далі не виникало б. Однак процес на цьому не закінчується. В точці В, працівники усвідомлюють, що їх реальна заробітна плата впала, і зажадають її збільшення. Вони його отримають. Але це автоматично буде означати зменшення прибутків підприємців. У результаті зникнуть стимули до розширення виробництва. Навпаки, для підвищення частки прибутків в доході підприємці повинні будуть знизити витрати на робочу силу, а це означає необхідність звільнень. У результаті безробіття повернеться до рівня 6%, але інфляція також становитиме вже 6%, тобто в точку Aj. Так станеться тому, що очікувана інфляція становитиме вже 6%, відповідно до останнього рівня фактичної інфляції. Іншими словами, крива Філліпса перемістилася праворуч.

Процес може повторюватися і далі. Але результат завжди буде один і

17

той же: замість руху економіки вздовж короткострокової кривої Філліпса буде зсуватися сама крива, і можливість використання урядом альтернативи «інфляція-безробіття» зникне, а спроби стимулювання попиту виллються в посилення інфляції без зміни реальних обсягів виробництва. Подібний розвиток подій має місце тому, що в довгостроковому періоді економіка знаходиться на вертикальній дільниці кривої сукупної пропозиції. Інакше кажучи, крива Філліпса спочатку як би виникає, а потім з перебігом часу зникає. Отже, прихильники теорії адаптивних очікувань роблять висновок, що даному природному рівню безробіття відповідає певний рівень інфляції, і будь-які спроби знизити рівень безробіття закінчаться не його зниженням, а збільшенням інфляції.



Перейдемо тепер до теорії раціональних очікувань. Відповідного очікування неї інфляційні очікування базуються не тільки і не стільки на оцінці майбутньої інфляції відповідно до попередньої її динаміки, скільки на досить точному прогнозі відносно дії всіх чинників, що викликають інфляцію, в тому числі дій уряду і його економічної політики. І тому ті вимоги до зростання номінальної заробітної плати, що формуються на основі таких, раціональних (і можна, сказати, більш обґрунтованих) очікувань, дозволяють забезпечити збереження її реального рівня і в майбутньому. Але це означає, що прибутки підприємців не виростуть, вони не розширять виробництво, безробіття не поменшає навіть на початку проведення стимулюючої урядової політики. Графічно це означає, що в цьому випадку економіка замість транзитної точки В, відразу перейде з точки А, в точку А з точки А відразу в точку A3, обминаючи точку В2, і т.д. (рис. 27.2).

Загальний висновок такий: зрештою всі заходи фіскального порядку щодо стимулювання економіки через вплив на сукупний попит не можуть привести до реального зростання обсягів виробництва і зниження безробіття,

а здатні надавати тільки інфляційний вплив.

Джерело: http://library.if.ua/book/65/4875.html

18

Альтернативнісь і доповнюваність безробіття та інфляції

Дослідження, проведені західними економістами на основі статистичних даних ХІХ – початку ХХ століття, показали наявність взаємозалежності між інфляцією і безробіттям. Дані процеси розвиваються в протилежних напрямках: або інфляція обмежує безробіття, або, навпаки, безробіття обмежує інфляцію.

Узагальнивши ці дослідження, англійський економіст Олбан Філліпс

(1914-1975) у 1958 році запропонував модель інфляції попиту, яка наочно показує цю взаємозалежність. Використовуючи дані статистики Великобританії за 1861-1957 роки, він побудував криву, яка відображає зворотну залежність між зміною ставок заробітної плати і рівнем безробіття.

З того часу цю криву в економічній теорії називають кривою Філліпса.

На графіку горизонтальна ось показує відсоток безробіття.

По вертикальній осі, зліва відмічено алгебраїчну зміну річного зростання середніх цін у відсотках (інфляція); на правій вертикальній осі позначено відсоткову супровідну зміну погодинної грошової заробітної плати. Крива Філліпса показує, що, як тільки відбувається пониження безробіття, в той же час починають повзти вгору рівні цін і заробітної плати.

Наявність на графіку двох вертикальних осей (лівої і правої) пояснюється тим, що спочатку крива Філліпса будувалася автором на базі аналізу залежності між змінами ставок заробітної плати і рівнем безробіття. Для цього на графіку додано й праву вертикальну ось.
19

Потім американські економісти Пол Самуельсон і Роберт Солоу модифікували криву Філліпса, замінивши ставку заробітної плати на темпи зростання товарних цін (інфляцію). На графіку це відображає ліва вертикальна вісь. В такому вигляді криву Філліпса почали використовувати для розробки макроекономічної політики, перш за все для визначення умов, при яких можливі високі рівні зайнятості і виробництва та певна стабільність цін.

Довгі роки крива Філліпса служила базою для соціально-економічного регулювання в США й інших країнах Заходу. Якщо уряди цих країн бачили(див. малюнок), що при рівні безробіття 6% (точка U1) йому відповідає темп зростання цін на 2% (точка Р1), і вважали його надмірно високим, то для його пониження проводилися заходи фінансово-бюджетного і грошово- кредитного регулювання, що стимулювали сукупний попит. Це сприяло розширенню виробництва, створенню нових робочих місць. Внаслідок норма безробіття знижується до 2% (точка U2), але одночасно зростають темпи інфляції до 6,3% (точка Р2). Якщо нова ситуація не влаштовує уряд, негативно впливає на розвиток економіки, веде до виникнення кризи, то він за допомогою грошово-кредитних обмежень може

скоротити витрати з державного бюджету. В результаті такого регулювання

темпи зростання цін знизяться, а безробіття зросте, його норма зміниться.

20

Проте крива Філліпса має ряд недоліків. По-перше, вона дає лише спрощене уявлення про відповідні процеси, що відбуваються в економіці країни. Інфляція розглядається лише як функція одного чинника – безробіття, хоча відомо, що на рух цін впливають і інші причини. Заробітна плата складає лише частку, причому меншу, сукупних витрат. Ігнорування інших причин інфляції не дозволяє, використовуючи виключно дану модель, пояснити феномен стагфляції.



По-перше, крива Філліпса побудована на статистичних матеріалах ідеальної моделі капіталізму, коли не було великомасштабних глобальних подій, характерних сучасному етапові розвитку економіки. Не було й потужного тиску з боку монополій і профспілок. Крім того, держави раніше не витрачали стільки засобів на соціальні потреби людей, скільки сьогодні.

Хоча в ті часи і були різні потрясіння, в тому числі і війни, але ціни так швидко не стрибали, а підвищувалися повільними темпами, і середній рівень безробіття також мало змінювався.

Більш глибокі і серйозні дослідження 60-х років ХХ століття показали, що крива Філліпса через свою обмеженість, по-перше, не може серйозно сприйматися як надійний економічний регулятор. Тому практика і дає багато прикладів, коли обидва процеси – і інфляція, і безробіття – діють паралельно, в одному напрямку. Зростання рівня безробіття відбувається разом зі зростанням цін, наприклад, у 70-х роках; а у 1983-1991 роках і інфляція, і безробіття разом знижувалися.

По-друге, крива Філліпса може бути використана для економічного аналізу альтернативи інфляції і безробіття лише в умовах помірної(повзучої) інфляції з постійним темпом. При неочікуваних економічних потрясіннях (наприклад, різкий стрибок цін на енергоносії в 70-х роках) темп інфляції зростає також неочікувано і може супроводжуватись різким збільшенням безробіття.

По-третє, виявилося також, що крива Філліпса характеризує лише

21

короткотривалі відносини, які безперечно зрушуються в довгостроковому періоді. Інакше кажучи, в сучасних умовах спрощена модель інфляції Філліпса може бути використана в економічному аналізі лише в короткотривалому періоді. В довгостроковому (5-10 років) зворотна залежність між змінами рівнів інфляції і безробіття не виявляється. В довгостроковому періоді, незважаючи на високий рівень безробіття, інфляція може й далі наростати, що також пояснюється цілим комплексом обставин.



Отже, модель інфляції Філліпса в своєму первинному варіанті, як відмічає Пол Самуельсон, не має постійного вибору між меншим безробіттям у поєднанні з більшою ціновою інфляцією та більшим безробіттям у поєднанні з меншою ціновою інфляцією. Вона має лише вибір між меншим безробіттям сьогодні за рахунок більшого безробіття в майбутньому. Це виявляється після довготривалого глибокого і ґрунтовного дослідження. Існує закон консервації безробіття, який діє в будь-якій економіці. Згідно з ним, якщо відбувається позбавлення від безробіття сьогодні, то воно виникає в такому ж розмірі пізніше.

У деяких сучасних наукових працях зроблена спроба модифікувати криву Філліпса. Для цього при аналізі взаємодії інфляції і безробіття вдовгостроковому періоді використовують теорію мінімального сталого рівня безробіття. Згідно з цією теорією, в довгостроковому періоді єдиним рівнем безробіття, який забезпечує стабільні, помірні темпи інфляції, прийнятні для суспільства, є мінімальний сталий рівень безробіття, під яким розуміють рівень, за якого сили, що діють на підвищення або зниження темпів інфляції і заробітної плати, урівноважуються. За мінімально сталого рівня безробіття інфляція стабілізується і відсутні тенденції щодо її сповільнення або прискорення.

Виходячи з цієї теорії, крива Філліпса має форму вертикальної лінії, що бере свій початок в точці А, яка в даний час характеризує мінімальний сталий рівень безробіття (6%). На графіку (мал. 2.2.4.) вона відображена

22

прямою вертикальною лінією АВ. Через відхилення в той чи інший бік фактичного рівня безробіття від мінімального сталого рівня відбувається зростання або зменшення рівня інфляції. В тому і в іншому випадках інфляція губить (втрачає) свої інерційні темпи.



Крива Філліпса в довготривалому періоді.

Якщо в результаті економічного підйому фактичний рівень безробіття буде знижуватися відносно мінімального сталого рівня (наприклад, з 6 до 4%), то короткострокові криві і ціни (інфляція) будуть зростати. Зростання інфляції буде тривати до тих пір, поки безробіття не повернеться до свого мінімально можливого сталого рівня.

Зовсім протилежне спостерігається тоді, коли фактичний рівень безробіття перевищує його мінімальний сталий рівень. Поки фактичний рівень безробіття буде підвищуватися (до 8% і вище) відносно свого мінімального сталого рівня (6%), короткострокові криві й інфляція будуть зростати. Стан інфляції стабілізується лише тоді, коли безробіття повернеться до свого мінімального сталого рівня. Щоправда, коли в економіку знову повертається мінімально сталий рівень безробіття (точка В), то він уже буде характеризуватися більш високими інерційними і фактичними темпами інфляції Таким чином, прихильники довготривалої

23

кривої Філліпса стверджують, що держава через підтримку безробіття на мінімальному сталому рівні зможе забезпечити стабілізацію інфляції. Вона не буде ні падати, ні зростати - незалежно від своїх інерційних темпів.



Джерело:http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,36/catid,67/id,459/
Альтернативні методи боротьби з інфляцією

Інфляція є дуже поширеною економічною хворобою, але, як свідчить світовий досвід, її цілком можливо подолати. Слід відрізняти адміністративні та економічні заходи.

Адміністративні методи полягають у встановленні державою обмежень на зростання цін і заробітної платні. Зрозуміло, що ці заходи створюють основу для прихованої інфляції. В умовах гіперінфляції фіксують не ціни, а обсяг грошової маси.

Таким чином, з метою створення нормального економічного середовища, з оглядом на численні негативні наслідки, уряд і Центральний банк повинні проводити відповідну антиінфляційну політику. Економічні методи полягають у створенні умов, які стримують прагнення і можливості продавців підвищувати ціни.

Слід відрізняти заходи, що сприяють втриманню інфляції попиту й інфляції пропозиції (витрат).

Інфляцію попиту можна подолати, зменшуючи бюджетні витрати.

Втриманню інфляції витрат будуть сприяти заходи антимонопольної політики, а також сукупність заходів, що сприяють зменшенню витрат виробництва.

Винятковість інфляційних процесів в перехідних економіках полягає в наявності обох причин інфляції, що ускладнює її лікування. На початку 90-х років інфляція в Україні була прихованою. Лібералізація цін сприяла

переходу її у відкриту інфляцію.

24

Різке підвищення цін на енергоносії та поступове зростання заробітної платні ввело в дію інфляцію пропозиції. Дефіцит бюджету було вирішено покривати за рахунок емісії – таким чином додалася інфляція попиту. Подібне розгортання подій призвело до гіперінфляції. Ситуація була



виправлена лише завдячуючи грошовій реформі й післяреформенним діям.

Тож хоча безпосередньою причиною інфляції є надлишкова емісія, але в кожному окремому випадку слід шукати глибинні причини переповнення каналів обігу паперовими грошима. В умовах перехідної економіки такими глибинними причинами зазвичай є:

• наявність великої прихованої інфляції (через дефіцит товарів і послуг);

• низький рівень продуктивності праці;

• монополістична структура економіки, що була отримана у спадок від соціалізму;

• розрив міжгосподарських зв’язків через розпад СРСР, соціалістичного табору;

• стрімке зростання цін на енергоносії;

• відсутність розвинутого ринкового господарства, нерозвинутість кредитно-фінансової сфери – наявність таких атрибутів перехідної економіки, як бартер, неплатежі, взаємозарахунки (що перешкоджають падінню цін);

• "номенклатурна приватизація", яка дозволяє реалізувати саме номенклатурні інтереси, що суперечать потребі зниження цін;

• зростання послуг спекулятивного характеру (посередницького, фінансового).



Джерело: http://bibl.kma.mk.ua/pdf/posibnuku/7/7.pdf

25

Альтернативні шляхи подолання безробіття в Україні
В даний час у світлі трансформації економічної системи в нашій країні склалася специфічна ситуація, коли традиційні методи мало ефективні чи не ефективні взагалі. Для з’ясування цього розглянемо традиційні заходи для вирішення проблеми безробіття:
Створення нових робочих місць паралельно з вже існуючими.
  1. Розширення сфери послуг. Через значне падіння рівня життя попит на послуги скорочується. Ростуть лише послуги державного сектора, що є негативним явищем.
  2. Дотації на створення робочих місць, пільги при найманні, допомога малому і середньому бізнесу.
  3. Перенавчання або підвищення кваліфікації кадрів. Ці заходи допомагають, коли одні галузі вгасають, а інші розвиваються, тобто при структурній перебудові господарства. Зараз же йде спад у всіх галузях, що обумовлений суспільною кризою.
  4. Інвестиційні фонди міністерств і відомств.
Очевидно, що фінансова стабілізація, не підкріплена стабілізацією виробництва, тому що викликає катастрофічний зріст безробіття. Тому центральним елементом політики зайнятості повинна стати економічна політика, спрямована на пожвавлення ділової активності, проведена одночасно з придушенням інфляції, зміною фізично і морально застарілого виробничого апарата й усунення причин, що породили його низьку ефективність.
Зазначені процеси по трансформації економіки України повинні проходити на тлі монетаристської політики, тому що в противному випадку інфляція зведе нанівець зусилля реформаторів. Цей висновок випливає з зазначеної вище специфіки нашої економічної системи.
Варто врахувати, що перехід до ринкової економіки України буде

26

здійснюватися при набагато більш глибокому падінні виробництва і більш відсталому виробничому апараті, чим у країнах, що раніш почали цей процес.
Тому для України буде дуже актуальною проблема забезпечення самозайнятості населення (спрощений порядок виїзду за кордон, заохочення землеробство на невеликих ділянках землі і т.д.), організація суспільних робіт, підвищення рівня підтримки соціально незахищених верств населення.

Традиційні методи подолання безробіття, використовувані при циклічній і структурній кризі економіки, для вирішення проблем зайнятості в Україні не знаходять свою підтримку. Вихід із кризи – можливий завдяки швидкої трансформації економічної системи і модернізації виробничого апарата. В силу специфіки цих рівнобіжних процесів в Україні можна чекати збереження високого безробіття, що зажадає заходам по захисту соціально вразливих верств населення.

Джерело: http://www.referado.com/referat.php?id=6937

ВИСНОВОК:

Безробіття - тимчасова незайнятість економічно активного населення. Причини даного явища різноманітні. По-перше, структурні зрушення в економіці, що виражаються у тому, що упровадження нових технологій, устаткування приводить до скорочення зайвої робочої сили. По-друге, економічний спад або депресія, які вимушують роботодавців знижувати потребу у всіх ресурсах, у тому числі і трудових. По-третє, політика уряду у області оплати праці: підвищення мінімального розміру заробітної платні збільшує витрати виробництва і

27

тим самим знижує попит на робочу силу, що ілюструватиме класична модель ринку праці. По-четверте, сезонні зміни в рівні виробництва в окремих галузях економіки. Нарешті, по-п'яте, зміни в демографічній структурі населення, зокрема зростання чисельності населення в працездатному віці збільшує попит на працю і, отже, зростає вірогідність безробіття.



Які ж шляхи рішення проблеми безробіття?

У країнах Заходу за останні 30 з гаком років діє система соціальних амортизацій (захисних пристроїв), який державу застосовує для забезпечення економічної безпеки трудящих. У цю систему входять спеціальні заходи по захисту найнятих робітників від безробіття і забезпеченню їх права на працю

Першим елементом такої системи є регулювання зайнятості. Держава робить наступні дії:

· скорочує законодавчо встановлену тривалість робочого дня і робочого тижня в період масового безробіття;

· рекомендує проводити на підприємствах «розділення робочих місць» між працівниками (для збільшення зайнятості);

· достроково звільняє на пенсію працівників державного сектора економіки, які не дослужили до пенсії 2-3 року;

· створює нові робочі місця і організовує суспільні роботи (у області інфраструктури – для споруди високоякісних доріг і т. п.), особливо для хронічно безробітних і молоді;

· скорочує пропозицію робочої сили на ринку праці: обмежує імміграцію охочих працювати і стимулює репатріацію (повернення на батьківщину) іноземних робітників і ін.

28

Іншим елементом системи соціальних амортизацій служать біржі праці, створені ще в першій половині 19 століття. Біржі праці – установи, які є посередником між підприємцями і робітниками при трудовому наймі. У сучасних умовах ці установи є, як правило, державними. Вони займаються обліком і трудовлаштуванням безробітних, сприяють охочим змінити роботу, вивчають стан ринку робочої сили і уявляють інформацію про нього, допомагають професійній орієнтації молоді. Проте напрям на роботу, видане біржами праці, не є обов'язковим для підприємців, які часто вважають за краще приймати на роботу власні відділи кадрів. Відмова від роботи, запропонованої біржею праці звично, спричиняє за собою позбавлення посібника з безробіття.



Наступним елементом системи економічної безпеки трудящих є фонди страхування по безробіттю. Ці фонди утворюються значною мірою за рахунок вирахувань із заробітної платні працюючих. У зв'язку з багатьма обмеженнями фондів страхування по безробіттю може користуватися менше половини безробітних.

При законодавчому визначенні розмірів посібників з безробіття і тривалості їх виплат виникають серйозні проблеми. Одна з них полягає в тому, щоб правильно визначити, на якому рівні встановити допомогу безробітному. Тут можуть бути допущені крайні випадки. Чим вище така допомога (в порівнянні з найбільшим розміром заробітної платні), тим менше стимул шукати роботу. Проте чим менше величина допомоги, тим більше у безробітних позбавлень і страждань, в яких немає їх власної вини. Вихід полягає, очевидно, в тому, щоб знайти компроміс між підтримкою стимулу до пошуку нового місця праці і позбавленням людей від жорстокої економічної потреби.

Не менш складною є і інша проблема: на який термін встановлювати

29

виплату посібників з безробіття? Чим коротше час отримання матеріальної допомоги, тим менше можливості у безробітного знайти нову роботу (особливо при структурному безробітті) або набути іншу професію. Разом з тим, чим довший термін виплати посібників з безробіття, тим менш активно людина прагне змінити професію і шукає іншу роботу. Мабуть, термін матеріальної допомоги повинен бути достатнім для того, щоб безробітний вийшов з свого кризового стану.



Що стосується інфляції , то її можна визначити , як переповнювання каналів обігу грошовою масою понад потреби товарообігу, що викликає знецінення грошової одиниці і відповідно зростання товарних цін. Інфляція — це підвищення загального рівня цін в країні, яке виникає у зв'язку з тривалою нерівновагою на більшості ринків на користь попиту. Іншими словами, інфляція — це дисбаланс між сукупним попитом і сукупною пропозицією. Підстібати зростання цін можуть і конкретні економічні обставини.

Як ми з'ясували, між інфляцією і безробіттям, є пряма залежність. Проте, рішення, коли при інфляційному, надмірному попиті держава обмежує свої витрати і підвищує податки, збиткові. В результаті скорочується попит, знижуються темпи інфляції. Проте одночасно обмежується і зростання виробництва, що може привести до застою і навіть кризових явищ в економіці, до розширення безробіття.

Виходом може бути детальне моделювання і регулювання цих процесів; рішення проблем інфляції не шляхом підвищення безробіття. У такому разі, ефективнішим здається підхід, рекомендований економістами неокласичного напряму, висуваючими на перший план грошово-кредитне регулювання, що побічно і гнучко впливає на економічну ситуацію. Цей вид регулювання проводиться формально непідконтрольним уряду Центральним

30

банком, який змінює кількість грошей в обігу і ставки позичкового відсотка, впливаючи таким чином на економіку.



Джерело: http://diplomz.co.ua/other/5520/

31


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка