Вступ до фаху



Сторінка1/6
Дата конвертації31.12.2016
Розмір0.95 Mb.
  1   2   3   4   5   6
МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

РИБОГОСПОДАРСЬКО-ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

European Credit Transfer System

ECTS - Інформаційний пакет
2010/2011

спеціальність «Екологія та охорона навколишнього середовища»

ХЕРСОН - 2010

ВСТУП ДО ФАХУ




  1. Ідентифікація




    Характеристика навчального курсу

    Кількість кредитів відповідних ECTS:3

    Модулів:2

    Змістовних модулів:2

    Загальна кількість годин:108 год.

    Тижневих годин:

    ІІ семестр – 2 год.



    Нормативна

    Курс: І


    Семестр: ІІ

    Лекції: 28

    Практичні заняття: 28

    Самостійна робота: 52

    Вид контролю: залік


  2. Мета курсу: формування у молоді фактично нового світогляду, заснованого на ґрунтовних екологічних знаннях та культурі спілкування з природою, оволодіння теоретичними основами екології та надбання практичних навичок з екологічної безпеки, раціонального природокористування, збереження і відтворення природних ресурсів, захисту екологічних прав громадян та інтересів держави.

  3. Опис курсу.

Фактори середовища та загальні закономірності їх дії на організм. Організм та середовище (аутекологія) – наука про взаємини організмів з природними факторами. Поняття „середовище", умови існування організмів. Основні середовища життя. Класифікація екологічних факторів. Закони аутекології: закон мінімуму, закон толерантності.

Структура і динаміка популяцій.Поняття популяції. Популяції як головна форма існування і еволюції живої речовини. Основні аксіоми популяційної екології. Структура популяцій. Динаміка популяцій. Експоненціальний та логістичний ріст популяції. Типи динаміки популяцій. Рівновага в популяціях.Типи стратегій популяцій: віоленти, пацієнти, експлеренти.Типи взаємин між особинами в популяціях та міжпопуляційні взаємини: нейтралізм, конкуренція, аменсалізм, хижацтво, паразитизм, коменсалізм, протокооперація, мутуалізм.

Екологічні системи, їх структура, енергетика, властивості.Екосистеми – основні структурні одиниці сфери життя. Трофічні ланцюги, рівні, сітки, піраміди. Енергетичний аналіз екосистеми. Продуктивність екосистеми та її біотична та екологічна рівновага. Стійкість та життєздатність екосистем. Поняття екологічної ентропії. Екосистеми різних рівнів.

Біоценози як природні угруповання.Синекологія – вчення про екологію угруповань.Поняття про екологічну нішу. Класифікація біоценозів. Фітоценоз. Видовий склад, структура фітоценозу. Поняття про сукцесію фітоценозів. Типи сукцесій. Стійкість фітоценозів до антропопресингу. Основні фітоценози півдня України.

Біосфера - глобальна екосистема землі. Поняття „біосфера". Вчення В.І. Вернадського про біосферу. Принцип універсального еволюціонізму самоорганізації матерії Пригожина. Джерела і потоки енергії в біосфері. Біогеохімічні цикли води, азоту, фосфору, вуглецю, кисню, сірки.

Людина і природа. Екологічні аспекти господарської діяльності людини. Сучасний стан біосфери і причини її деградації. Розвиток глобальної екологічної кризи та її прояви. Глобальна енергетична проблема, необхідність впровадження нових альтернативних видів енергії. Історична деградація агроекосистем під впливом меліорації. Вплив промислового і сільськогосподарського виробництва на деградаційні процеси. Фактори деградації і втрат ґрунтів. Значення ґрунтів у забезпеченні людства продуктами харчування. Запобігання деградації і збереження грунтової родючості. Вплив промислового і сільськогосподарського виробництва та комунально-побутової діяльності на стан ґрунтів. Забруднення грунтів. Техноекологічні проблеми. Типи промислового виробництва. Техногенні аварії і катастрофи. Екотехніка і екотехнології. Екологічна ситуація. Характеристика регіональних екологічних ситуацій на півдні Україні.



  1. Завдання курсу:

У результаті вивчення курсу студент повинен знати:

  • головні фундаментальні основи існування і розвитку Всесвіту, заснованого на універсальному еволюціонізмі і самоорганізації матерії;

  • теоретичні і практичні аспекти сучасної екології: еволюцію взаємовідносин людини і природи, структуру навколишнього середовища;

  • особливості функціонування біосфери і окремих екосистем, великий та малий кругообіги речовин, енергії та інформації в біосфері, формування і динаміку природних ресурсів Землі;

  • характер основних екосистем, основні екологічні поняття і закони;

  • основні джерела антропогенного забруднення довкілля, основні причини розвитку глобальної екологічної кризи;

  • методи збереження компонентів природного середовища (атмосфери, гідросфери, літосфери, рослинного і тваринного світу).

  1. Статус у навчальному плані.

Нормативний курс з циклу дисциплін професійної і практичної підготовки

  1. Лектор: доктор біологічних наук, професор Ходосовцев О.Є.

  2. Форми і методи навчання: Лекція та семінарські заняття з використанням традиційних методів та інтерактивних методик, індивідуальна робота, самостійна робота.

  3. Оцінювання. Підсумкова оцінка з курсу є сумою рейтингових оцінок, отриманих за окремі види навчальної діяльності.

  4. Мова: українська

ОСНОВИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ ТА КУЛЬТУРИ


1. Ідентифікація.




Характеристика навчального курсу

Кількість кредитів відповідних ECTS: 1,5

Модулів: 1

Змістовних модулів: 1

Загальна кількість годин: 54

Тижневих годин:

І семестр – 2 год.



Вибіркова

Курс: І


Семестри: І

Лекції: 10 год.

Практичні заняття: 16 год.

Самостійна робота: 28 год.

Вид контролю: залік


2. Мета курсу: формування екологічної культури окремих осіб і суспільства в цілому, формування навичок, фундаментальних екологічних знань, екологічного мислення і свідомості, що ґрунтуються на ставленні до природи як універсальної, унікальної цінності.

3. Опис курсу. Людство у навколишньому середовищі. Стан екологічної проблематики. Глобальне моделювання взаємодії суспільства з довкіллям. Державна політика в галузі екологічної освіти. Основні завдання Координаційної Ради. Мета і задачі дисципліни. Актуальність екологічної освіти. Зміст екологічної освіти. Принципи і компоненти екологічної освіти.

Особливості формування концептуальних положень екологічної освіти України. Зміст та структура концепції. Стратегічні напрямки й тактичні завдання розвитку екологічної освіти.

Дошкільна екологічна освіта. Конкретні завдання, на які має орієнтувати сім’я. Загальна середня екологічна освіта, основні завдання. Умови реалізації навчально-виховного процесу. Позашкільна екологічна освіта. Вища екологічна освіта. Навчальні плани підготовки фахівців-екологів у вищих навчальних закладах на різних рівнях акредитації. Післядипломна екологічна освіта. Види реалізації підготовки фахівців-екологів найвищої кваліфікації. Базовий зміст післядипломної освіти.

Шляхи реалізації неформальної екологічної освіти. Екологічне виховання та його складові. «Натуралістичне» виховання. Екологічне просвітництво та його основні принципи. Основні напрямки екологічного виховання. Екологічний імператив.

Поняття «культура». Евристична цінність поняття культури. Екологічна культура. Основоположний принцип та зміст екологічної культури. Функції та структура екологічної культури.

Спосіб життя й культура як характеристики людської діяльності. Поняття «менталітет». Національний характер – специфічний прояв соціального буття. Український менталітет та його особливості. Основні природно детерміновані характеристики української ментальності. Явище натуралізації в українському менталітеті.

«Екологізація» суспільної свідомості. Принципи екологічної моралі. Релігійні аспекти екологічної культури. Екологічна етика та екологія душі.

4. Завдання курсу.

В результаті вивчення курсу студенти мають знати:



  • основні поняття та закони екології як навчальної дисципліни;

  • глобальні екологічні проблемами людства і України;

  • матеріально-духовне середовище життя людини – від культурних ландшафтів, архітектури, літератури до світогляду, моралі і духовності людини;

  • екологічні традиції та культурні надбання українського народу.

5. Статус у навчальному плані.

Вибірковий курс з циклу дисциплін вільного вибору студентів.



6. Лектор: асистент Лянзберг О.В.

7. Форми і методи навчання. Лекція та семінарсько-практичні заняття з використанням традиційних методів та інтерактивних методик, індивідуальна робота (опрацювання першоджерел, написання рефератів, виконання творчих завдань); самостійна робота у бібліотеках та інформаційних джерелах.

8. Оцінювання. Підсумкова (загальна) оцінка з курсу є сумою рейтингових оцінок (балів), одержаних за окремі оцінювані форми навчальної діяльності, обрані студентом: робота на семінарських та практичних заняттях, опрацювання першоджерел, підготовка рефератів, виконання індивідуальних творчих завдань, підсумковий усний залік.

9. Мова: українська.
МЕТЕОРОЛОГІЯ І КЛІМАТОЛОГІЯ
1. Ідентифікація.




Характеристика навчального курсу

Кількість кредитів відповідних ECTS: 3

Модулів: 2

Змістовних модулів: 2

Загальна кількість годин: 108

Тижневих годин:

ІІ семестр – 4 год.



Нормативна

Курс: І


Семестри: ІІ

Лекції: 36 год.

Лабораторні заняття: 36 год.

Самостійна робота: 36 год.

Вид контролю: залік


2. Мета курсу: ознайомити студентів з базовими поняттями і категоріями метереології, факторами утворення клімату, показниками погоди і фізичними явищами, які є основою її формування, спрямований на розуміння наукової картини світу та оволодіння навичками вимірювання основних метереологічних величин та завбачення погоди.

3. Опис курсу.

Предмет і завдання сучасної метереології. Методи дослідження метереології. Поняття про основні метереологічні величини. Температура. Атмосферний тиск. Залежність температури й атмосферного тиску. Вітер: швидкість і напрямок. Вологість повітря. Хмарність. Видність. Електричний стан атмосфери. Прилади для вимірювання температури, тиску, вологості повітря, кількості опадів, швидкості та напряму вітру.

Поняття про стандартну атмосферу. Склад атмосфери. Будова атмосфери. Параметри, що характеризують стан атмосфери. Залежність властивостей нижнього шару атмосфери від географічної широти. Зміна густини атмосфери з висотою. Атмосферний тиск, його визначення і залежність від висоти. Вертикальний градієнт температури. Баричний градієнт. Географічний розподіл температури. Хвилі тиску. Добові зміни тиску. Розподіл температури влітку та взимку. Коливання температури. Зміна температури з висотою. Тепловий режим атмосфери.

Вертикальна конвекція в атмосфері. Градієнтний вітер. Зміна швидкості вітра з висотою. Атмосферні маси і атмосферні фронти. Сезонні коливання. Циклони і антициклони. Характеристики вітру: швидкість, напрямок, сила, поривчатість, їх визначення. Вітри місцевого походження: вихри, бризи, бора, пасати, мусони. Вимушені вітри. Торнадо. Роза вітрів.

Випаровування на відкритій місцевості. Фактори, що впливають на інтенсивність випаровування. Конденсація внаслідок дотику, змішування та охолодження. Абсолютна та відносна вологість. Пружність атмосфери. Точка роси. Дефіціт вологості. Хмари і тумани. Класифікація хмар.

Утворення дощових крапель. Опади, рідки й тверді. Інтенсивність опадів. Гідрометеори. Грози, їх географічний розподіл.

Випромінювання Сонця. Випромінювання Землі. Поглинута і розсіяна радіація. Поглинання сонячної радіації. Характеристики підстиляючої поверхні. Інсоляція.

Електричне поле Землі. Електрична провідність атмосфери. Добовий і річний хід проводимості. Електричні струми в атмсофері. Молнії. Полярні сяйвіа. Радіоактивність повітря. Зв’язок з погодою. Поглинання і розсіяння світла. Колір і яскравість небосхілу. Міражи. Райдуга. Гало. Природа звуку. Поширення звуку у повітрі. Скрип снігу. Гром. Лісний і гірський шуми. Вой вітра.

Макро-, мезо- і мікроклімат. Кліматотворчі фактори. Класифікація кліматів Землі.

Елементи погоди, їх характеристика. Типи погоди. Складання метереологічних телеграм. Методи прогнозування погоди.



4. Завдання курсу.

В результаті опанування курсу студенти мають знати:

- основні параметри метереології і складові клімату, сучасний стан проблеми прогнозування погоди;

- зміст понять “клімат”, “погода” та їх особливості;

- склад атмосфери і параметрів, що її характеризують;

- суть фізичних процесів утворення погоди і механізмів формування клімату.

В результаті опанування курсу студенти мають уміти:

- обчислювати вологість повітря, сонячну і земну радіацію;

- вимірювати основні метереологічні параметри;

- складати і аналізувати телеграми погоди, атласи хмар;

- застосовувати методики завбачення погоди.

5. Статус у навчальному плані.

Нормативний курс з циклу дисциплін природничо-наукової підготовки.



6. Лектор: кандидат педагогічних наук, доцент Кнорр Н.В.

7. Форми і методи навчання. Лекція та лабораторні заняття з використанням традиційних методів та інтерактивних методик, індивідуальна робота (опрацювання першоджерел, написання рефератів, виконання творчих завдань); самостійна робота у бібліотеках та інформаційних джерелах.

8. Оцінювання. Підсумкова (загальна) оцінка з курсу є сумою рейтингових оцінок (балів), одержаних за окремі оцінювані форми навчальної діяльності, обрані студентом: робота на семінарських та практичних заняттях, опрацювання першоджерел, підготовка рефератів, виконання індивідуальних творчих завдань, підсумковий усний залік.

9. Мова: українська.
ЗАГАЛЬНА ЕКОЛОГІЯ
1. Ідентифікація.




Характеристика навчального курсу

Кількість кредитів відповідних ECTS: 6,5

Модулів: 3

Змістовних модулів: 3

Загальна кількість годин: 234

Тижневих годин:

ІІІ семестр – 4 год.

ІV семестр – 4 год.


Нормативна

Курс: ІІ


Семестри: ІІІ, ІV

Лекції: 66 год.

Практичні заняття: 66 год.

Самостійна робота: 102 год.

Вид контролю:

ІІІ - залік,

ІV – курсова робота, іспит


2. Мета курсу: формування у студентів фактично нового світогляду, заснованого на ґрунтовних екологічних знаннях та культурі спілкування з природою, оволодіння теоретичними основами екології та надбання практичних навичок з екологічної безпеки, раціонального природокористування, збереження і відтворення природних ресурсів, захисту екологічних прав громадян та інтересів держави.

3. Опис курсу.

Екологія як наука. Галузі та підрозділи екології загальна екологія, аутекологія, демекологія, синекологія, біоценологія, біосферологія. Коротка історія розвитку науки. Сучасний світогляд людства. Навколишнє середовище, угрупування, косна речовина, біокосна речовина, популяція, біоцеоз, біом, біосфера.

Ієрархія рівнів організації живої матерії. Принцип емерджентності. Відмінності емерджентних та сукупних властивостей. організмовий, популяційний, біоценотичний, ландшафтний, біомний та біосферний рівні організації, емерджентність, емерджентні та сукупні властивості, акція, реакція та коакція.

Аутекологія (факторіальна екологія). Поняття екологічних факторів. Екологічний фактор, біотичні, абіотичні та антропогенні екологічні фактори Класифікації екологічних факторів.

Концепція лімітуючих факторів. Закон «мінімуму» Лібіха. Толерантність. Умови існування (абіотичні фактори) як регулюючі фактори. Характеристика найважливіших лімітуючих факторів.

Антропогенний пресинг та токсичні відходи як лімітуючий фактор індустріальної цивілізації, екологічний мінімум та максимум, толерантність (валентність), зона толерантності, песимум, комфорт, оптимум, кардинальні (критичні) точки, стенобіонт, еврібіонт.

Матеріальні та умовні фактори; первинні періодичні, вторинні періодичні та неперіодичні фактори; кліматичні, фізичні, харчові та біотичні фактори; ендогенні та екзогенні фактори.

Демекологія (екологія популяцій). Концепція екології популяцій. Структура популяцій. Географія популяцій. Територіальні закономірності популяцій.

Поняття біотоп та екотоп. Біологічна ніша.

Продуктивність та енергетика популяцій.

Взаємодія організмів всередині популяції та за її межами, різноманітність впливів внутрішньо- та міжвидових взаємовідносин – коротка характеристика. Позитивні та негативні взаємодії; мінімальне значення ресурсу; внутрішньовидова та міжвидова конкуренція, експлуатаційна та інтерферентна конкуренція, суперництво, ідеальна конкуренція, співіснування, розподіл ресурсів та конкурентне виключення видів, заміщення видів, екологічне вивільнення та екологічна компресія, закон Гаузе, дивергенція, хижацтво, модель Лотки-Вольтера, екзо- та ендопаразитизм, облігатний та факультативний паразитизм, паразитоїди, алелопатія (антибіоз), коменсалізм, протокооперація, мутуалізм, симбіоз, редукція, детритофагія.

Популяція як елементарна одиниця еволюції. Коеволюція. Демографія, незалежна, субзалежна, залежна популяція, псевдопопуляція, перодична популяція, геміпопуляція; ценопопуляція, поліценотична популяція, інвазійна популяція; чисельність та щільність популяції; вікова, статева, просторова, чисельна та екологічна структура популяції; агрегація; екотоп, біотоп, ізоляція та територіальність.

Динаміка популяцій. Народжуваність, смертність та тривалість життя, еміграція та іміграція; фази росту, спаду та рівноваги, осциляція та флуктуація; логістичний, циклічний, стабільний та показниковий тип динаміки чисельності популяції; сезонний, статевий та віковий поліморфізм. Взаємодія організмів та популяцій.

Синекологія (біоценологія або екологія угрупувань). Поняття біоценозу. Класифікація та властивості біоценозу. Географічний, історико-періодичний, структурно-фізіономічний, функціональний та екосистемний підходи до класифікації біоценозів.

Структура біоценозу. Вертикальна та горизонтальна структура біоценоза. Ярусність, мозаїчність. Стратифікація. Фітоценологія. Фітоценоз як основа біоценозу та біогеоценозу. Зооценоз.

Мікробоценоз. Динаміка біоценозів. Біотоп, плеоцен, біом, асоціація, синузія, екотон. Градієнт середовища, принцип Раменського-Глізона. Формація, фототаксис, культурфітоценоз, рудероценоз, сукцесія, піонерна сукцесія, екзо- та гологенетичні сукцесії.

Екосистемологія. Система, системний підхід в наукових дослідженнях. Концепція екосистеми.

Функціонування екосистем. Трофічна структура екосистем. Трофічні ланцюги, мережі, рівні та екологічні піраміди. Гомеостаз та стійкість екосистем.

Енергетика екосистем. Система, екосистема, моноцен, демоцен, плеоцен, біотоп, автотрофи, гетеротрофи, хемотрофи, неорганічна речовина, органічні сполуки, кліматичний режим, продуценти, макро- та мікроконсументи. Енергія, енергетика екосистеми, фотосинтез, хемосинтез, промениста, теплова, хімічна, механічна та антропогенна енергія; імпорт, метаморфоз, розподіл, складування та експорт енергії в екосистемі, ентропія.

Динаміка екосистем. Продуктивність екосистем. Первинна та валова продукція, екологічна ефективність, екологічні піраміди чисельності, біомаси та енергії.

Біогеоценологія. Поняття біогеоценозу. Структура біогеоценозу. Вертикальна, горизонтальна, трофічна структура біогеоценозу.

Енергетика біогеоценозу. Біохімічні кругообіги в біогеоценозі (цикли). Великий та малий кругообіг води та головних хімічних елементів за активної участі живих та неживих компонентів біогеоценозу. Оліго-, мезо- та метагемеробні біогеоценози, неповночленний біогеоценоз, алогенні (екзогенні) сукцесії.

Біосферологія (глобальна екологія). Еволюція біосфери. Структура та динаміка біосфери. Геохімічні кругообіги в біосфері.

Еволюція біосфери. Спряжена еволюція або коеволюція, докембрій, протерозой, палеозой, мезозой, кайнозой,

Структура біосфери, террабіосфера, гідробіосфера, парабіосфера, гіпобіосфера, апобіосфера, аеробіосфера, геобіосфера, фітосфера, літобіосфера, еубіосфера, біогеоценотичний комплекс, біом.

Ноосферологія. Поняття ноосфери. Її співвідношення та взаємозв’язок з біосферою. Цивілізація, управління біосферою, моделі росту населення.

Созологія. Наукові основи охорони та раціонального використання природних ресурсів.

Біорізноманіття. Заповідник (біосферний, природний), національний парк, регіональний ландшафтний парк, заказник, заповідне урочище, пам’ятка природи, парк-пам’ятник садово-паркового мистецтва; мисливські угіддя, риборозплідні водойми; МСОП, Світова та Європейська Червона книга, Червона книга України, Червоний список Херсонської області.

Екомережа. Програма створення світової екомережі. Основи створення та функціювання екологічних мереж. Всеєвропейська, Національна, регіональні та локальні екомережі. Структурні елементи екомережі, природний регіон, природне ядро, біоцентр, екокоридор, буферна зона, ділянка ренатуралізації.

Концепція сталого розвитку. Міжнародна співпраця у галузі охорони та відтворення природи. Збереження біорізноманіття. Влив антропогенного суспільства на головні сфери життя на Землі.

Екологія – багатогалузева наука. Структура сучасної екології. Загальна екологія. Екологія впливів. Біоекологія. Геоекологія. Екологія людини. Екологія мікрокосмів. Прикладна екологія. Теоретична (математична екологія). Динамічна екологія. Аналітична екологія.

Агроекологія. Екологія техносфери. Соціальна екологія. Урбоекологія. Поняття про агросферу. Техносфера та основні техногенні чинники забруднення довкілля. Селітебні екосистеми та екологічні проблеми з ними пов’язані.

Головні аспекти прикладної екології. Раціональне використання природних ресурсів. Екологічні основи інтродукції видів. Інтродукція. Акліматизація. Фітомеліорація. Біологічні методи боротьби з шкідниками. Пестициди. Екологічна діагностика. Екомоніторинг та біоіндикація.

4. Завдання курсу.

Студент повинен знати:



  • головні фундаментальні основи існування і розвитку Всесвіту, заснованого на універсальному еволюціонізмі та самоорганізації матерії;

  • теоретичні і практичні аспекти сучасної екології: еволюцію взаємовідносин людини і довкілля, структуру навколишнього середовища;

  • особливості функціонування біосфери і окремих екосистем, великий та малий кругообіги речовин, енергії та інформації в біосфері, формування і динаміку природних ресурсів Землі;

  • структуру завдань та методи сучасної екології;

  • характер основних екосистем, основні екологічні поняття і закони, основи безпеки життєдіяльності;

  • основні джерела антропогенного забруднення довкілля, основні причини розвитку глобальної екологічної кризи;

  • методи збереження компонентів природного середовища (атмосфери, гідросфери, літосфери, флори і фауни);

  • основи моніторингу навколишнього середовища, новітні галузі екології;

  • основи економіки природокористування і регіональної екологічної політики, екологічні наслідки природних і антропогенних катастроф;

  • значення міжнародного співробітництва в галузі охорони природи, стратегії і тактики виживання людства, основи глобальної екологічної політики.

Студент повинен вміти:

  • виконувати екологічні узагальнення і розрахунки;

  • складати екологічні прогнози, передбачати еколого-економічні ситуації;

  • застосовувати базові екологічні знання під час виконання польових екологічних досліджень і експертиз, розробки заходів з охорони та збереження екосистем різних ландшафтів;

  • під час виконання екологічного моніторингу різних природних об’єктів розумітись в екологічній документації;

  • знаходити оптимальні екологічні рішення під час планування й здійснення природокористування, розв’язання регіональних і локальних проблем трансграничних міграцій забруднень.

5. Статус у навчальному плані.

Нормативний курс з циклу дисциплін природничо-наукової підготовки.



6. Лектор: кандидат біологічних наук, доцент Бойко П.М.

7. Форми і методи навчання. Лекції та семінарсько-практичні заняття з використанням традиційних методів та інтерактивних методик, індивідуальна робота (опрацювання першоджерел, написання рефератів, виконання творчих завдань); самостійна робота у бібліотеках та інформаційних джерелах.

8. Оцінювання. Підсумкова (загальна) оцінка з курсу є сумою рейтингових оцінок (балів), одержаних за окремі оцінювані форми навчальної діяльності, обрані студентом: робота на семінарських та практичних заняттях, опрацювання першоджерел, підготовка рефератів, виконання індивідуальних творчих завдань, підсумковий усний залік, курсова робота та письмовий іспит.

9. Мова: українська.
ЗАПОВІДНА СПРАВА


  1. Ідентифікація




Характеристика навчального курсу

Кількість кредитів відповідних ECTS: 3

Модулів: 2

Змістовних модулів: 2

Загальна кількість годин: 108

Тижневих годин:

ІV семестр – 2 год.



Нормативна

Курс: ІI


Семестри: ІV

Лекції: 30 год.

Практичні заняття: 30 год.

Самостійна робота: 48 год.

Вид контролю: залік


2. Мета курсу: оволодіння теоретичними знаннями та практичними навичками щодо організації, планування й здійснення природоохоронної діяльності в Україні, в тому числі охороні діючих, створенні нових об'єктів природно-заповідного фонду та формуванні екологічної мережі України.

3. Опис курсу: вступ, історія заповідної справи та перспективи її, розвитку в Україні, основні етапи розвитку заповідної справи, світогляд давніх українців як витоки природоохоронних знань, утилітарний етап заповідання, заповідна справа у незалежній Україні, заповідна справа як всесвітня стратегія сталого розвитку, фундатори заповідної справи в Україні та світі, головні українські природоохоронні школи, чинні законодавчі та нормативні документи щодо заповідної справи: міжнародного, державного, регіонального, місцевого рівня, організація заповідної справи та її розвиток в Україні, практика заповідної справи та її втілення в Україні, економічне забезпечення організації і функціонування об'єктів природно-заповідного фонду, наукові засади заповідної справи і головні напрями наукових досліджень, культурно-просвітницька функція заповідних об'єктів, організаційно-правові основи ведення заповідної справи в Україні.

4. Завдання курсу: у результаті вивчення дисципліни "Заповідна справа" студент повинен знати головні теоретичні положення та практику заповідної справи, а саме:

- сучасний стан заповідної справи в Україні та світі;

- класифікації територій та акваторій, що підлягають особливій охороні;

- статус, категорії та завдання об'єктів природно-заповідного фонду;

- характеристику екологічної та біологічної різноманітності, результати функціонування та світову роль природних заповідників, біосферних резерватів (заповідників), національних природних парків України;

вміти :


  • давати оцінку конкретному об'єкту природно-заповідного фонду;

  • оцінити стан заповідної справи у конкретній адміністративній одиниці та відобразити її роль в екологічній мережі України;

  • оволодіти основними методами виділення та оцінки заповідних територій, вивчити методи проведення екологічного моніторингу та створення Літопису природи;

  • проводити науково-дослідну роботу на територіях та об’єктах ПЗФ, оцінювати та узагальнювати її результати;

  • вести кадастр територій та об'єктів ПЗФ;

  • організовувати відомчий та громадський контроль за додержанням режиму територій та об'єктів ПЗФ.

5. Статус у навчальному плані.

Нормативний курс циклу дисциплін фахової підготовки.



6. Лектор: ст.наук. спів., кандидат біологічних наук Гавриленко В.С.

7. Форми і методи навчання: лекційні та семінарські заняття, індивідуальна робота, самостійна робота.

8. Оцінювання: підсумкова оцінка курсу є сумою рейтингових балів, отриманих за окремі форми навчальної діяльності.

9. Мова: українська.

ОСНОВИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ЕКОЛОГІЇ


1. Ідентифікація.




Характеристика навчального курсу

Кількість кредитів відповідних ECTS: 2

Модулів: 1

Змістовних модулів: 1

Загальна кількість годин: 72

Тижневих годин:

ІV семестр – 4 год.



Вибіркова

Курс: ІІ


Семестри: ІV

Лекції: 18 год.

Практичні заняття: 18 год.

Самостійна робота: 36 год.

Вид контролю: залік


2. Мета курсу: формування у студентів знання про завдання і значення науки для розвитку суспільства, складові елементи агроекосистем, екологічні проблеми сільського господарства і уміння їх вирішення.

3. Опис курсу.

Об’єкти вивчення та наукова проблематика сільськогосподарської екології. Міждисциплінарні зв’язки науки, методологічні основи. Агросфера як складова біосфери. Природноресурсний потенціал і екологічна ситуація в агросфері і сільськогосподарському виробництві України. Головні напрямки аграрної екологізації агроекосистем.

Структурна будова агроекології. Завдання сільськогосподарської екології як наукової основи розвитку АПК. Агрокліматичні ресурси, їх класифікація і особливості впливу на екосистему. Закономірні зв’язки елементів в агроекосистемі, їх вплив на виробництві.

Агроекосистема як складова природних екосистем. Особливості історичного розвитку і функціонування агроекосистемами, діалектичне поєднання природних і соціальних факторів. Рівні організації та види агроекосистем, їх склад та структура. Матеріально-енергетичні компоненти, їх функціональна роль та взаємозв’язок.

Екологічні фактори агроекосистем – біотичні і абіотичні та закономірності їх дії. Речовинно-енергетичні та інформаційні фактори. Сучасні тенденції зміни агроекосистем і їх продуктивності. Умови стабільного існування та розвитку агроекосистем, управління цим процесом.

Грунтово-біотичний комплекс (ГБК) – базова складова агроекосистем. Основні види антропогенного негативного впливу на грунтово-біотичний комплекс, його екологічні наслідки.

Використання характеристик окремих компонентів ГБК для запобігання забруднення ґрунту та встановлення параметрів детоксикації, оцінки територіального розповсюдження забруднювачів.

Екологічні основи збереження і відтворення родючості ґрунту. Основні принципи нормування і регулювання. Еколого-біохімічна природа мікробних угрупувань в стабілізації грунтово-біологічного комплексу агроекосистем. Агрофітоценоз як засіб біологізації і екологізації агроекосистем та джерело отримання сільськогосподарської продукції.

Просторово-часова організація та видовий склад агрофітоценозу. Біотичні взаємовідносини рослин. Основні принципи формування зооценозів, їх екологічні особливості. Агроекологічна класифікація рослин. Функціональна роль основних груп тваринних організмів (нижчих і вищих) в агроекосистемі. Адаптильні реакції тваринних організмів. Біотичні взаємовідносини сільськогосподарських рослин з бур’янами в агроекосистемах. Організаційні та правові основи природокористування в системі АПК. Екологічні проблеми реформування земельних відносин і організації багатоукладності на селі.

Науково обґрунтовані системи господарювання. Значення сівозмін як структурної основи агроекосистем. Класифікація сівозмін. Ґрунтозахисні системи землеробства та управління їх елементами. Управління техногенним навантаженням в агроекосистемах. Характеристика техногенних забруднювачів і порушень агроекосистем по виду і напрямку шкідливого впливу. Головін механізми оптимізації складу і раціонального функціонування АПК.

Екологічні аспекти кормовиробництва залежно від спеціалізації і концентрації тваринництва. Порушення господарської і природної рівноваги агрофітоценозів в агроекосистемах в наслідок відокремлення тваринницьких комплексів від польового рільництва.

Проблема тваринницьких відходів та методи очищення і утилізації в промислових комплексах. Еколого-технічне обґрунтування рішень щодо розвитку тваринницької галузі. Методологія екологізації в сільськогосподарському виробництві. Поняття про еколого-економічну ефективність. Економічна оцінка екологічного стану агроекосистем при встановленні вартості продукції. Агроекологічний моніторинг і удосконалення управління та організації функціонування агроекосистем. Екологічна експертиза. Напрямки організації природоохоронної діяльності в агроекосистемах. Екологічна паспортизація, менеджмент і маркетинг як фактори планування природоохоронних робіт. Відповідальність за екологічні правопорушення.



4. Завдання курсу.

Внаслідок вивчення дисципліни студенти повинні знати:

• природноресурсний агроекономічний потенціал, склад та будову основних типів агроекосистем, екологічні особливості та функціональну роль складових;

• екологічно–ресурсозбалансовані напрямки раціонального ведення сільськогосподарського виробництва і шляхи їх вирішення;

• шляхи мінімізації негативних наслідків антропогенного впливу на оточуюче середовище та створення стійких агроландшафтів;

вміти:


• самостійно застосовувати принципи системного підходу для розв’язання теоретичних і практичних завдань сільськогосподарської оцінки природно ресурсного потенціалу;

• проводити аналіз екологічних аспектів інтенсифікації сільськогосподарського виробництва в умовах техногенного забруднення та деградації ґрунтів;

• планувати і організовувати природоохоронну роботу на підприємствах агропромислового комплексу;

• оптимізувати ландшафт сільськогосподарських земель як фактор підвищення стійкості агроекосистем.



5. Статус у навчальному плані.

Вибірковий курс з циклу дисциплін вільного вибору студентів.



6. Лектор: доктор сільськогосподарських наук, професор Андрусенко І.І.

7. Форми і методи навчання. Лекція та семінарсько-практичні заняття з використанням традиційних методів та інтерактивних методик, індивідуальна робота (опрацювання першоджерел, написання рефератів, виконання творчих завдань); самостійна робота у бібліотеках та інформаційних джерелах.

8. Оцінювання. Підсумкова (загальна) оцінка з курсу є сумою рейтингових оцінок (балів), одержаних за окремі оцінювані форми навчальної діяльності, обрані студентом: робота на семінарських та практичних заняттях, опрацювання першоджерел, підготовка рефератів, виконання індивідуальних творчих завдань, підсумковий усний залік.

9. Мова: українська.
МОНІТОРИНГ ДОВКІЛЛЯ


  1. Ідентифікація




Характеристика навчального курсу

Кількість кредитів відповідних ECTS: 7

Модулів: 4

Змістовних модулів: 4

Загальна кількість годин: 252

Тижневих годин:

V семестр – 4 год.

VI семестр – 4 год.


Нормативна

Курс: ІІІ

Семестри: V, VI

Лекції: 54 год.

Практичні заняття: 72 год.

Самостійна робота: 126 год.

Вид контролю:

V - залік,

VI – курсова робота, іспит


2. Мета курсу: Основною метою дисципліни „Моніторинг навколишнього середовища'' оволодіння студентами теоретичними знаннями і практичними навичками, необхідними в роботі підрозділів, що здійснюють контроль стану навколишнього середовища. Вивчення системи спостережень і контролю за станом навколишнього природного середовища з метою розробки природоохоронних заходів, раціонального використання природних ресурсів і попередження кризових екологічних ситуацій, шкідливих або загрозливих для здоров'я людей, живих організмів і їх угруповань, природних комплексів та об'єктів.

3. Опис курсу: предмет моніторингу навколишнього середовища. зв'язок навчальної дисципліни з фундаментальними і спеціальними дисциплінами. історія розвитку та становлення у світі й україні. Моніторинг як система спостережень і контролю, оцінювання та прогнозу стану навколишнього середовища, класифікації систем моніторингу та характеристика їх складових, моніторинг атмосферного повітря, моніторинг поверхневих вод, моніторинг стану грунтів, біологічний моніторинг, моніторинг меліорованих земель, моніторинг радіоактивного забруднення, основи агроекологічного моніторингу, соціально-екологічний моніторинг.

4. Завдання курсу: Після вивчення цієї дисципліни студенти повинні

знати:


- організацію обґрунтованої мережі спостережень;

- основні завдання та схеми моніторингу;

- наукове і методичне забезпечення виробничого моніторингу;

систему організації спостережень за станом навколишнього середовища;

- вдосконалення і обгрунтування нормативної бази моніторингу;

- методи, прилади та системи контролю джерел забруднення навколишнього середовища;

- програми та терміни спостереження за забрудненням навколишнього середовища;

- методи обробки даних спостережень за станом біосфери та методи прогнозування змін навколишнього природного середовища;

вміти:

- класифікувати системи моніторингу за відповідними критеріями;



- налагоджувати систему моніторингу навколишнього середовища;

- попереджати виникнення кризових екологічних і економічно-господарських ситуацій та розробляти варіанти виходу з них;

- використовувати уніфіковані методи аналізу та прогнозу властивостей довкілля;

- доводити необхідність здійснення моніторингу довкілля, спираючись на порівняння природних І антропогенних змін стану біосфери;

- виявляти динаміку, напрями, масштаби та причини зміни показників функціональної цілісності екосистем;

- проводити розробку моделей імітаційного прогнозування і вибору управлінських рішень та обгрунтування інвестиційних вкладень.



5. Статус у навчальному плані.

Нормативний курс циклу дисциплін фахової підготовки.



6. Лектор: доцент, кандидат біологічних наук Павлов В.В.

7. Форми і методи навчання: лекційні та семінарські заняття, індивідуальна робота, самостійна робота.

8. Оцінювання: підсумкова оцінка курсу є сумою рейтингових балів, отриманих за окремі форми навчальної діяльності.

9. Мова: українська.

БІОІНДИКАЦІЯ


1. Ідентифікація




Характеристика навчального курсу

Кількість кредитів відповідних ECTS: 2

Модулів: 2

Змістовних модулів: 2

Загальна кількість годин: 72

Тижневих годин:

VI семестр – 4 год.



Вибіркова

Курс: ІІІ

Семестри: VI

Лекції: 18 год.

Практичні заняття: 18 год.

Самостійна робота: 36 год.

Вид контролю:

VІ - залік



2. Мета курсу: оволодіння теоретичними знаннями та практичними навичками щодо організації, планування й здійснення біоіндикаційних моніторингових досліджень.

3. Опис курсу.

Загальні основи біоіндикації. Предмет і задачі біоіндикації.. Антропогенні фактори, які викликають у організмі стрес. Закономірності біоіндикації на різних рівнях організації живої матерії. Характеристики біоіндикаторів по показникам: достовірність і значимість. Біохімічні і фізіологічні реакції на антропогенні стреси. Вплив антропогенного навантаження на морфологічну структуру, будову і поведінку тварин. Вплив антропогенного забруднення на анатомо-морфоло-гічну структуру рослин. Вплив антропогенного забруднення на анатомо-морфологічну структуру тварин. Вплив антропогенного навантаження на поведінку тварин.

Біоіндикація в цілях збереження ландшафтів і охорони природи. Рослини які допомагають в пошуку корисних копалин. Дія антропогенних стресів на динаміку популяцій і характер розповсюдження . Забарвлення рослин, як один із показників індикації. Реакція рослин на наявність води. Рослини-індикатори глибоко залягаючих ґрунтових вод. Рослини-індикатори мінералізації ґрунтових вод. Рослини-індикатори зволоженості ґрунту. Вплив ґрунту на рослини. Вказівники родючості ґрунту. Вказівники кислотності ґрунту. Методи які використовуються в боротьбі з забрудненням ґрунтів. Криптоіндикація. Лишайники – індикатори забруднення атмосфери. Методи лихеноиндикації. Моніторинг земних насаджень населених пунктів. Біотести на вищих рослинах. Проблеми стандартизації методів біотестування. Біотестування і гігієнічне нормування вмісту хімічних речовин.

4. Завдання курсу: У результаті вивчення дисципліни "Біоіндикація" студент повинен знати головні теоретичні положення та практику біоіндикаційних досліджень, отримані знання та навички при засвоєнні лекційного курсу, наведеного матеріалу і тем для самостійного вивчення дозволять:


  • оволодіти теоретичним матеріалом дисципліни;

  • засвоїти термінологію курсу;

  • приймати управлінські рішення щодо раціонального використання природних ресурсів.

5. Статус у навчальному плані.

Вибірковий курс з циклу дисциплін вільного вибору студентом.



6. Лектор: доктор біологічних наук, професор Ходосовцев О.Є.

7. Форми і методи навчання: лекційні та семінарські заняття, індивідуальна робота, самостійна робота.

8. Оцінювання: підсумкова оцінка курсу є сумою рейтингових балів, отриманих за окремі форми навчальної діяльності.

9. Мова: українська.
РЕКРЕАЦІЙНІ РЕСУРСИ ТА КУРОРТОЛОГІЯ
1. Ідентифікація




Характеристика навчального курсу

Кількість кредитів відповідних ECTS: 2

Модулів: 2

Змістовних модулів: 2

Загальна кількість годин: 84 год.

Тижневих годин:

VI семестр - 4 год.



Нормативна

Курс: IІІ

Семестр: VІ

Лекції: 18 год.

Практичні заняття: 18 год.

Самостійна робота 36 год.

Вид контролю:

VІ семестр – залік



2. Мета курсу: Засвоєння студентами знань про еколого-ресурсний аспект організації рекреаційної діяльності. Дати загальні представлення про рекреаційну діяльність, розглянути поняття про рекреаційні ресурси, ознайомити із рекреаційними ресурсами різних функціональних типів ТРС, охарактеризувати рекреаційні ресурси України, розглянути екологічні проблеми використання рекреаційних ресурсів.
  1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка