Вроджені ортопедичні деформації опорно-рухового апарату



Дата конвертації31.12.2016
Розмір99 Kb.
Вроджені ортопедичні деформації опорно-рухового апарату

За даними ВООЗ вроджені вади розвитку опорно-рухового апарата трапляються у 18 на кожні 10000 новонароджених. Етіологічні фактори, що зумовлюють їх виникнення поділяють на екзогенні, ендогенні і генетично зумовлені.

Екзогенні фактори: механічний вплив; вплив фізичних факторів(переохолодження, різкі коливання температури і тиску, гіпоксія); іонізуюче опромінення; вплив хімічних факторів і деяких лікарських засобів (наприклад снотворних при тривалому їх вживанні); інфекційно-токсичні і паразитарні захворювання; харчування продуктами з низькою енергетичною цінністю; токсикоз вагітності.

Ендогенні фактори: місцеві (зменшена або дворога матка, пухлини матки); загальні (гіпертонічна хвороба, ендокринні захворювання, порушення обміну речовин); старіння.

Генетично зумовлені фактори (аномалія набору хромосом) - тяжкі конституційні зміни, які можуть передаватись спадково за домінантним або рецесивним типом. Під впливом ендогенних і генетично зумовлених факторів виникають первинні кісткові дисплазії, які поділяють на локальні і системні. Патогенез природжених вад складний, а їх характер і ступінь тяжкості визначаються періодом розвитку зародка, під час якого діяв ембріотоксичний чинник. Чим раніше він діє, тим тяжчі вади розвитку та їх кількість, а вже в другій половині вагітності виникають значні локальні вади. Серед природженої ортопедичної патології найчастіше зустрічається дисплазія різних ділянок апарата опори і руху, передусім кульшового суглоба. Ця патологія зустрічається у 16 на 1000 новонароджених, серед яких лише у 3-4 формується вивих стегна. Серед недорозвинутих елементів кульшового суглоба найважливіше значення має кульшова западина, надмірно скошений дах якої навіть при нормальному тонусі м’язів з часом неспроможний втримати головки стегнової кістки на місці і зумовлює виникнення підвивиху і вивиху стегна.

Ранні симптоми дисплазії кульшового суглоба:



  1. Асиметрія складок на стегнах(цей симптом не достовірний, буває і у здорових дітей).

  2. Вкорочення нижньої кінцівки.

  3. Зовнішня ротація кінцівки.

  4. Обмеження розведення ніг, зігнутих у кульшових і колінних суглобах до 90º. Якщо є підвивих стегна, воно різко виражене, а якщо дисплазія – менше.

  5. Симптом вправлення і вивихування стегна (Путті-Маркса).

При вродженому вивиху стегна асиметрія складок, обмежене розведення ніг різко виражені. Пальпаторно можна визначити виступання великого вертлюга, зміщення головки стегнової кістки і вільну ямку в стегновому трикутнику, що зумовлює симптом незникаючого пульсу при натискуванні під паховою зв’язкою на стегнову артерію.

Раннє виявлення дисплазії і почате лікування з перших днів після народження дозволяє попередити підвивих і вивих стегна. Основна мета лікування полягає у створенні умов для нормального розвитку всіх елементів суглоба і насамперед краю вертлужної западини в період росту дитини, коли головка стегнової кістки ще знаходиться на місці. Досягнути цього можна лише шляхом розведення ніг, тобто звільнення даху кульшової западини від тиску головки стегнової кістки і переміщенням тиску на дно западини.

Застосовують стремена Павлика, профілактичні штанці. Проводять масаж м’язів, ЛФК. Лікування триває 6-8 місяців.

Хворих з вчасно виявленим природженим вивихом стегна лікують за допомогою шин. Пізно виявлений вивих стегна вимагає складного і довготривалого консервативного лікування, а у віці 2-3 років і пізніше – оперативного.



Клишоногість – вроджена деформація стопи, яка створює її і різко порушує статико-динамічну функцію.

Деформація стопи складається з трьох компонентів: згинання, супінації і приведення дистальної частини стопи в суглобах Шопара і Лісфранка. Внутрішній край стопи увігнутий і скошений, зовнішній, випуклий і видовжений. Внаслідок супінації внутрішній край підошви підтягнутий догори, а зовнішній – опущений вниз.

Якщо клишоногість не лікувати, то з ростом дитини деформація збільшується і змінюється форма стопи. Навіть м’якотканинна клишоногість переходить у тугу, ригідну або кісткову.

Лікування починати з пологового будинку. Це пошукова редресація стопи протягом 5-10 хв. під час кожного переповивання дитини. З 2-3 тижневого віку – фіксація стопи гіпсовою пов’язкою. В 2х-3х місячному віці редресацію і заміну гіпсової пов’язки проводять через кожні 4-6 днів, пізніше – раз на 8-10 і більше днів.

Використовують і спеціальні шини, з бортиком для стопи, за допомогою яких усувають деформацію. Дітям призначають ортопедичне взуття, проводять масаж м’язів теплові процедури. У дітей з клишоногістю, якщо не лікувати, у 2-7 річному віці застосовують оперативне лікування. Наступне лікування у гіпсовій пов’язці і гіпсовому взутті.

Кривошияце вроджена деформація, яка проявляється неправильним положенням голови. Розрізняють м’язову і кісткову форми кривошиї. Кісткова (аномалії хребців, додаткові клиноподібні хребці) зустрічається рідко. М’язова – однобічне скорочення грудинно-ключично-соскового м’яза. Основний симптом –нахилення голови у бік укороченого м’яза і поворот обличчя у протилежний бік. Якщо не лікувати з’являються асиметрія обличчя і викривлення хребетного стовпа.

Лікування слід починати якнайшвидше:



  1. Коригуючі ручні прийоми – нахилення і поворот голови, щоб розтягнути вкорочений м’яз.

  2. Масаж паталогічно зміненого м’яза.

  3. Фіксація шиї і голови в коригованому положенні комірцем Шанця або півкомірець Бієзиня.

  4. Теплові процедури, УВЧ, солюкс, електрофорез з калію йодидом. Коли консервативна терапія не ефективна, після 1-1,5 року життя проводять оперативне лікування.

Усі інші локальні дисплазії і аномалії розвитку апарата опори і руху можна розділити на три групи: дефект всієї кінцівки або окремого її сегмента, надлишкові окремі частини кінцівки та її сегментів, амніотичні відшарування.

Синдактилія – зрощення між собою суміжних пальців. Є 3 форми: перетинкова, шкірна і кісткова. Лікування оперативне.

Полідактилія – збільшена кількість пальців. Може бути у вигляді недорозвинених лише дистальних фаланг на тонкій нитці або анатомічно нормальних додаткових пальців.

Ектродактилія – зменшення кількості пальців. Може передаватися спадково. Переважно не вистачає 2-3 пальців. Зменшення кількості пальців іноді супроводжується порушенням їх анатомічної будови, дефектами фаланг і кісток п’ястка чи плесна.

Розщеплення кисті чи стопи - рідка патологія. Може захопити всю кисть чи стопу але до кісток зап’ястка, або передплесна.

Недорозвиток і псевдоартроз великогомілкової кістки. Порушення розвитку великогомілкової кістки зустрічається рідко. Якщо відсутня великогомілкова кістка, гомілка є тонкою, коротшою і викривленою. Стопа супінована і підвивихнена до середини. Під час росту дитини порушується форма колінного суглоба.

Уроджений псевдоартроз великогомілкової кістки пов’язують з переломом, перенесеним, внутрішньоутробно. Клінічно гомілка викривлена дугоподібно, коротша, м’язи атрофовані, пальпаторно визначають паталогічну рухливість на межі середньої і нижньої третини.



Амніотичні перетяжки у вигляді фіброзного рубця можуть бути на різних сегментах кінцівок, переважно на передпліччі, пальцях і гомілці. Від поверхневої шкірно-фіксаційної до глибокої, яка перетягує майже всі м’які тканини. Глибокі перетяжки оперують у ранньому дитинстві, а поверхневі пізніше. При вроджених ампутаціях на різних рівнях сегментів нижньої кінцівки дітей протезують у дитинстві, верхньої – в зрілому віці.

Хвороба Бланша належить до локальних епіфізарних дисплазій. Процес локалізується в проксимальному епіфізі великогомілкової кістки. Внаслідок ураження епіфізарного хряща – нерівномірний ріст у довжину великогомілкової кістки. Лікування оперативне.

Хвороба Маделунга (криворукість) – аномалія розвитку, яка полягає в локальній дисплазії променевої кістки, що спричинює відставання її росту в довжину. Ліктьова кістка росте нормально і виникають викривлення передпліччя, нахил променево-зап’ясткового суглоба і кисті в бік променевої кістки з вивихом головки ліктьової кістки. Лікування оперативне.

Деформація грудної клітки. Найчастіше зустрічається природжена лійкоподібна грудна клітка, незрощення ребер з грудиною, відсутність мечевидного відростка, рідше – додаткові шийні і грудні ребра, які поєднуються з додатковим клиноподібним хребцем, синостоз ребер, високе стояння лопатки, крилоподібна лопатка.

Природжені вади хребетового стовпа можуть .бути. у вигляді збільшеної або зменшеної кількості хребців, неправильної їх форми, недорозвитку окремих елементів хребців, зрощення хребців між собою. Найчастіше зустрічаються природжені розщеплення хребців, рідше – їх сакралізація і люмбалізація і дуже рідко – спондилоліз, додаткові клиноподібні хребці.



Кривошия

Кривошия – стійке викривлення шиї з неприродним похилим положенням голови. Розрізняють кривошию набуту, що виникає після ушкодження і опіків шиї, спастичного скорочення грудинноключичнососкового м’яза або паралічу кивального м’яза, і природжену, пов’язану з порушенням розвитку грудинноключичнососкового м’яза, шийного відділу хребта і родовою травмою.

Кривошия здебільшого спостерігається у дівчаток, справа вдвічі частіше, ніж зліва. В результаті вкорочення і рубцевого переродження одного з грудинноключичнососкових м’язів у хворих відмічаються нахил голови в бік скорочених м’язів, асиметрія обличчя (очі і кути рота асиметричні, вушна раковина на хворій стороні менших розмірів) і черепа, сколіоз хребта. Відмічається більш високе розміщення плечового поясу на хворій стороні.

Лікування застосовується консервативне і оперативне.

Консервативне лікування, почате з 2 – х недільного віку дитини, заключається в коригуючих гімнастичних вправах, масажі і фізіотерапії. У дітей 6 –8 неділь для підтримки голови дитини в положенні гіперкорекції рекомендується носити комір Шанца. У маленьких дітей з легким ступенем кривошиї лікування може привести до повного одужання на першому році життя.

Оперативне лікування рекомендується у віці понад 1 рік – розсічення і незначне видалення ураженого грудинноключичнососкового м’яза. Після операції голову фіксують гіпсовою пов’язкою в положенні гіперкорекції на 3 тижні з наступним фізіотерапевтичним лікуванням.


Клишоногість


Клишоногість - природжена деформація стопи з різного ступеня супінацією і підніманням внутрішнього краю стопи. У тяжких випадках тильна частина стопи є опорною, а підошва обернена догори. Вроджена косолапість у хлопчиків частіше буває двобічною.

Основними клінічними симптомами вказаної деформації являються:



  1. приведення переднього відділу стопи (аддукція);

  2. підошвене згинання стопи в гомілково – ступеневому суглобі (еквінус);

  3. поворот підошвенної поверхні всередину (супінація).

З ростом і розвитком дитини, особливо при ходінні з опорою на стопу, з’являється підошвинне згинання пальців, підвивихи човноподібної і кубовидної кісток в суглобі Шопара. Гомілка ротирується всередину. В результаті чого стопа деформується. Її внутрішній край піднятий вверх, а зовнішній опущений вниз, в результаті чого, внутрішня поверхня стопи ввігнута, а зовнішня випукла. Деформації стоп супроводжуються атрофією м’язів гомілки, яка особливо помітна при однобічній клишоногості.

Лікування природженої клишоногості починається з перших днів після народження. Спочатку роблять поступову ручну редресацію, а через 3 – 4 тижні починають лікування етапними гіпсовими пов’язками, поступово виправляючи деформацію стопи. Потім користуються шинами і ортопедичними змінними апаратами. При застарілих формах клишоногості рекомендується оперативне лікування для виправлення порочного положення стопи. Після операції доцільно користуватися ортопедичним взуттям.



Природжений вивих стегна (ПВС)

ПВС відмічається у 2 – 3 з 1000 новонароджених; у дівчаток у 5 –7 разів частіше, ніж у хлопчиків.

ПВС може бути однобічним і двобічним. Однобічні вивихи трапляються в 1,5 – 2 рази частіше, ніж двобічні.

При ПВС спостерігаються недорозвинення, сплощення вертлюжної западини і головки стегнової кістки, суглобова сумка розтягується, кругла зв’язка атрофується.

При обстеженні виявляються вкорочення кінцівки, поворот (ротація) назовні та обмеження відведення. Верхівка великого вертела міститься вище лінії Розена – Нелатона, яка сполучає передню ось клубової кістки і сідничний горб. Під час ходьби діти шкутильгають, при двобічному вивиху ходьба хитка (качина). Симптом Тренделенбурга позитивний: при стоянні на хворій кінцівці і підніманні здорової таз опускається у здоровий бік, а сіднична складка виявляється вищою на хворому боці. В сумнівних випадках вдаються до рентгенографії.

Лікування. Потрібно якомога раніше зробити безкровне вправлення вивиху. У перші місяці життя застосовують лікування на спеціальних відвідних шинах. Дітям віком понад півроку вивих вправляють під наркозом з наступним накладанням гіпсової пов’язки на 6 – 7 місяців. Її накладають у положенні відведення і згинання у кульшовому і колінному суглобах. Після 6 років (при однобічному) і після 5 років (при двобічних вивихах) показане оперативне лікування Після операції діти потребують довгого реабілітаційного лікування і пізніх навантажень.

Сколіоз

Сколіозом називається викривлення хребта у фронтальній площині (бокове викривлення). Сколіоз – сама розповсюджена ортопедична деформація у дітей. У дівчаток сколіоз зустрічається в 5 – 6 разів частіше, ніж у хлопчиків.

При огляді відмічається відхилення хребта від середньої лінії в бік; вигини хребта визначаються за остистими відростками. При наявності сколіозу одне надпліччя стоїть вище другого, лопатки розміщені асиметрично, трикутник талії більше виражений на боці вігнутості хребта.

Розрізняють слідуючі форми сколіозу:



  • простий однобічний сколіоз, при якому відбувається невелике викривлення тільки в одну сторону;

  • S – видний сколіоз, при якому крім основного викривлення відбувається додаткове викривлення в протилежну сторону;

  • С – видний сколіоз, при якому відбувається значне викривленя хребта з випуклістю в одну сторону;

  • кифосколіоз, при якому, крім бокового викривлення хребта, формується реберний горб.

За важкістю деформації і клінічними проявами сколіоз ділиться на чотири степені. Після того, як виявлена неправильна осанка, необхідно усунути несприятливі фактори, попередити подальший розвиток деформації. Лікування сколіозу І та ІІ степені консервативне, комплексне і повинно бути направлене на укріплення м’язів спини та живота за допомогою ортопедичних засобів: витяжка, гіпсове ліжечко, ортопедичні корсети, особливо коригуючі. При прогресуванні процесу, при ІІ степені, а також при ІІІ – ІV степені – рекомендується оперативне лікування. Після операції накладаються гіпсові корсети з фіксацією тазово – стегнового суглоба на боці накладання дістрактора. Через 3 місяці 2 – й етап операції – дісктомія. Цю операцію розробив А. І. Казьмін. При сколіозі ІІ – ІІІ степені проводиться операція по Л. І. Шулужко.

Список літератури:

“Врожденная патология опорно-двигательного апарата». Сборник научных робот под ред. Фищенко 1972.

«Ортопедия, травматология и протезирование».Республ. сборник выпуск 7.

«Врожденные деформации и их лечение». «Здоров`я» 1987.



Юмашев «Травматологія і ортопедія». Москва. Медицина. 1983.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка