Володимир Мельниченко Москва Михайла Грушевського



Скачати 11.67 Mb.
Сторінка7/56
Дата конвертації05.11.2016
Розмір11.67 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   56

Живописцы, окуните ваши кисти


в суету дворов арбатских и в зарю,

чтобы были ваши кисти словно листья.

Словно листья, словно листья к ноябрю.

Але повернемося до арбатського будинку Андрія Бєлого (і Михайла Грушевського!): «Дом каменный, серо-оливковый, с “нашей” аптекой, с цветными шарами, зеленым и розовым, принадлежавшими Иогихесу, аптекарю (аптека “Смоленська” належала Нісену Іогіхесу. — В. М.); с сыном его я учился; папаша в пенснэ за прилавком пред банками с ядами, медикамент отпуская, стоял; в боке дома — Мозгин, или “Мясоторговля” (м’ясна лавка Павла Мозгіна в тому ж будинку. — В. М.); Мозгин в котелке и в очках, с видом приват-доцента, филолога, гнулся в конторке, а лилово-лицые парни в передниках, ухающие по бычиной ноге топорами, средь зайцев и тухлых тетерок — метались…»

У будинку № 55, де тепер відкрито музейну експозицію, присвячену Бєлому, часто бували відомі вчені й діячі культури, що приходили до батька Бєлого — Миколи Бугаєва, професора, декана фізико-математичного факультету Московського університету. Скажімо, тут бував Лев Толстой. Поет згадував у «Котике Летаеве»: «Профессора и “доценты” — бывало, сойдётся к нам славная стая их (со всех московских карнизов); и рассядется: в красных креслах гостиной.., — а я не пойму; и — дрожу — от бессмыслицы громких слов и таимого ужаса “профессорской жизни”…»

Пізніше у самого Андрія Бєлого збиралися поети Костянтин Бальмонт, Валерій Брюсов, композитор Сергій Танєєв. Тут засновано літературний гурток «Аргонавти», який згуртувався навколо Бєлого: «Таков кружок чудаков… кружок в очень условном смысле, выросший совершенно естественно; впоследствии Эллис назвал кружком “аргонавтов” его, приурочив к древнему мифу, повествующему о путешествии на корабле “Арго”… за золотым руном; я написал стихотворение под заглавием “Золотое руно”, назвав солнце руном…»

Підемо далі за Бєлим: «Около церкви — Горшков: зеленная торговля…» До речі, Сергій Соловйов — онук відомого історика Сергія Соловйова і небіж не менш відомого філософа Володимира Соловйова, — який жив у будинку № 55 на другому поверсі з 1893 р. і був другом Андрія Бєлого, також згадував: «Наша приходская церковь стояла вся в магазинах…» І далі у Бєлого: «Горшковова лавочка окнами — в Денежный; тут и дома: Богословского, Берга, Истомина, с древом развесистым, из-за забора склоненным, где дом, “Школа кройки”, синявый, которым когда-то патронствовала мадам Янжул; и — церковка, Покрова Левшина: берговский дом после строился: Мирбах, германский посол, в нем убит: мировая история! (будинок Берга — Денежний провулок, 5. У цьому будинку пізніше розміщувалося німецьке посольство, в ньому, за постановою ЦК лівих есерів, був убитий у 1918 р. германський посланник Мірбах. — В. М.).

…Напротив Горшкова — наш дом: внизу булочник Бартельс, — не тот, знаменитый (“знаменитий” В. Бартельс мав магазин на Кузнецькому мосту й біля Нікітських воріт у будинку Ранцевої. — В. М.), а Бартельс-“эрзац”; отравлялись сластями его производства; поздней уже в окнах открылся “Торгово-промышленный банк”…

Напротив — дом Старицкого двухэтажный, оранжево-розовый, с кремом карнизных бордюров и с колониальным магазином “Выгодчиков” (после “Когтев”, а после него — “Шафоростов”) (Василь Когтєв тримав м’ясну лавку, а Микола Шафоростов займався торгівлею борошном. — В. М.): чай, сахар, пиленый и колотый, свечи, колбасы, сардины, сыры, мармелад, фрукты, финики, рахат-лукум, семга, прочее — чего изволите-с!»

Між іншим, описуючи генерала Старицького, Бєлий, незалежно від Михайла Булгакова, вжив точну, вражаючу деталь: «Дом-Старицкого, генерала, который садился в пролётку в кровавых лампасах, запахиваясь в свою бледного цвета шинель на кровавой подкладке…» Нагадаю, що в «Мастере и Маргарите» Булгакова прокуратор Іудеї Понтій Пілат з’являється в «белом плаще с кровавым подбоем».

Інша картинка:

«Дом Нейгардта, одноэтажный, кисельный; и после — фисташковый; окна зеркальны: барокко; дом в пупринах, три этажа; цвет — крупа “Геркулес”; и — чулочно-вязальное в нем заведение; дом угловой, двухэтажный, кирпичный: здесь жил доктор Добров; тут сиживал я, разговаривая с Леонидом Андреевым, с Борисом Зайцевым…»

Кілька пояснень до цієї цитати. Дім дійсного статського радника Д. Нейгардта знаходився на Арбаті, 44. За пушкінських часів у цьому будинку жила графиня Наталія Зубова, донька Олександра Суворова, її чоловік Микола Зубов брав участь у замаху на Павла І. У 1868–1872 рр. особняк належав Єлизаветі Ушаковій, яка в молодості знала Пушкіна. На початку ХХ століття в будинку № 44 жив Костянтин Бальмонт, а за радянських часів — поет Микола Глазков.

Дім купця Чулкова, в якому жив Пилип Добров, знаходився на розі Арбату й Спасопєсковського провулка (№ 42). В сім’ї Доброва виріс поет Данило Андреєв, який усе життя вважав: «Как хорошо, что я рос у Добровых, а не у отца…» Батьком його був знаменитий тоді письменник Леонід Андреєв. Поет присвятив будинку вірш «Старый дом», «где бесшумны и нежны переулки Арбата».

Ще цікавий пасаж Андрія Бєлого: «До Староносова (про Миколу Староносова — городового, а затим підприємця згадаю далі. — В. М.) длился Арбат; от него, что ни есть, — относилось к Москва-реке, к баням семейным, где мылся Танеев, С. И., композитор известнейший; мыться с Плющихи ходили — и Фет и Толстой, на Плющихе живавшие; Писемский, кажется, под боком жил; бани прочно сидели меж Мухиной и Воронухиной горками (Новозачатьївські бані належали Московській міській думі, знаходилися на набережній р. Москви у Пречистенській дільниці міста. — В. М.); с горок тех — первые зори увидел я: у Воронухиной; в Первом Смоленском — живет Вересаев; жил — Батюшков П. Н., и жили — Кохманские; близ Староносова жили: Нилендер и Лев Кобылинский».

Через пару абзаців знову згадується Староносов:

«И уже — “Староносов” (по черному золото), красный товар: сперва — лавочка, потом лавчища; фасонистый галантерейный товар; Староносов был городовой: стоял годы под нами, в скрещеньи Арбата и Денежного…» Лавка Староносова була для Бєлого символом закінчення Арбату.

Сергій Соловйов ніби продовжував унікальну вулицю: «Конец Арбата к Смоленскому рынку был простонароднее и пестрее. Под окнами гостиной был колониальный магазин Горшкова, далее ситцевая лавка Торбине и Староносова, далеко к концу улицы виднелся колбасный магазин Зимина, и все упиралось в чайный магазин Грачева, а там уже шумел и пестрел Смоленский рынок, начиналась Азия».

Дійсно, № 55 був останньою кам’яною будівлею по непарній стороні Арбату. Далі в бік Москви-ріки стояли одноповерхові невеликі будівлі, в більшості своїй складські приміщення, пов’язані зі Смоленським ринком…

Андрій Бєлий завершував свій «обхід будинків» з боку Смоленського ринку лавкою Горшкова: «Здесь кончаю обходы домов; знавал все: от Горшкова до Гринблата…» Овочева лавка Зіновія Горшкова, як уже знаємо, знаходилася на Арбаті, 57, тобто в кінці вулиці, біля будинку, де жив Грушевський, а чоботарна майстерня М. Грінблата — у будинку І. Платонова за № 7, тобто на початку. В цьому будинку був також розташований магазин «Надежда», який тримала «інтелігентна дама» Анна Потулова, і дворянку Потулову ми знайдемо тут і в 1917 р., у «писчебумажном магазине».

Сергій Соловйов згадував: «Недалеко от нас был магазинчик “писчебумажных принадлежностей” и игрушек, с зелёной вывеской, на которой было написано “Надежда”. Содержала этот магазин интеллигентная дама, толстая и очень любезная; и я, и няня Таня не сомневались, что это её зовут “Надежда”, хотя действительно её звали Анна Ивановна» (Соловьёв С. М. Воспоминания. М. : Новое литературное обозрение, 2003. С. 123).

Бєлий стверджував, що магазин належав двом сестрам: «…Мог бы представить отчет о развитии писчебумажной “Надежды”, (зеленая вывеска, принадлежавшая сестрам, двум), сестры “Надежды”, бумагой, чернилами, которыми написано все, что писал, меня долго снабжали…»

Уперше можу сказати, що Бєлий мав рацію! Дійсно, у Ганни Іванівни була сестра Марія Іванівна, що викладала в жіночих училищах та довгі роки допомагала господині магазину. Обидві жили в будинку № 43.

Поет увічнив магазин і в віршах:


1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   56


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка