Водні ресурси України, їх використання і охорона



Скачати 59.06 Kb.
Дата конвертації22.05.2017
Розмір59.06 Kb.
1. Конспект лекцій
Тема: Водні ресурси України, їх використання і охорона
Водні ресурси і водний фонд

Під водними ресурсами розуміють всі води планети, тобто води поверхневого і підземного стоку, грунтові і підземні води, води льодовиків і постійно залягаючих снігів, океанічні, морські і атмосферні води, води штучних водних об'єктів. Виходячи з інтересів і потреб матеріального виробництва і життєдіяльності людини, водними ресурсами вважають придатні для використовування запаси поверхневих і підземних вод будь-якої території або держави. Це в основному прісні води, оскільки вони представляють один з основних природних компонентів життя людей і задоволення потреб різних галузей народного господарства.

У зв'язку з тим, що підземні води, а також води озер, боліт і льодовиків використовуються порівняно мало і всі вони в процесі круговороту води пов'язані з водами річок, під водними ресурсами великих територій і держав розуміють тільки величину середньорічного стоку. При оцінці водних ресурсів окремих регіонів і економічних районів враховуються також запаси підземних, озерних і інших видів вод.

При кількісній оцінці водних ресурсів використовують такі поняття, як статичні (вікові) запаси і відтворні водні ресурси. Останні змінюються в часі, щорічно обновляються в процесі круговороту води на Землі і водообміну між сушою і океаном. Кількісно їх оцінюють річковим стоком річок.

Сукупність водних об'єктів як фізико-географічних одиниць складає єдиний державний водний фонд.

Водні ресурси і водний баланс України.

Поверхня України порізана густою мережею річок. Всього налічується більше 73000 річок різної довжини. Річки діляться на великі, середні і малі. До великих річок відносяться Дніпро, Дністер, Південний Буг, Прип'ять, Десна, Сіверській Донець. Інші – складають категорію середніх і малих.

Кількість і водоносність річок зменшується з більш зволоженого північного заходу до посушливого південного сходу. Середня густина річкової мережі складає 0,39 км/кв.км, на півночі вона більше (0,5 км/кв.км) і зовсім мала на півдні (до 0,1 км/кв.км). Найгустіша річкова мережа в Карпатах (більше 1 км/кв.км) і Кримських горах (0,6–0,7 км/кв.км).

Головним джерелом живлення річок і формування водних ресурсів України є атмосферні опади, яких в середньому за рік випадає 366 куб.км (або 609 мм). Проте тільки невелика їх частина (50 куб.км або 83 мм) формує річковий стік, решта вологи витрачається на випаровування.

Не дивлячись на значні сумарні водні ресурси Україна відноситься до малозабезпечених водою країн, оскільки її власні водні ресурси, доступні для використовування, складають тільки місцевий річковий стік. Деякі водні об'єкти (р. Дунай, Дністер) не можуть бути використані в повному об'ємі, оскільки вони є власністю сусідніх держав.

Оцінюючи водні ресурси, необхідно враховувати ряд обставин, які утрудняють використовування річкових вод. По-перше, це значні коливання водних ресурсів в часі. У маловодні посушливі роки вони значно менше, ніж в середні за водністю роки.



По-друге, водні ресурси нерівномірно розподілені по території України, унаслідок чого водозабезпечення в різних регіонах неоднакове.

По-третє, негативним чинником, що обмежує можливості використовування наявних водних ресурсів, є зниження якості води через скидання у водні об'єкти стічних вод.

На сьогоднішній день в Україні щорічно скидається більше 20 куб.м стічних вод – неочищених або недостатньо очищених. Слідство цього – погіршення якості води водотоків і водоймищ, зокрема Дніпра, Дунаю, Дністра, Південного Буга, Північного Донця. Якісний стан води малих річок України також формується під впливом господарської діяльності, хімічний склад їх міняється унаслідок забруднення стічними водами. Особливо забруднені річки Приазов'я.

Величезне занепокоєння викликає радіоактивне забруднення вод.

Використовування природних ресурсів

Раціональне використовування водних ресурсів – це всебічно науково обгрунтоване використовування вод, яке забезпечує оптимально корисний ефект для суспільства в поточний період і в перспективі при обов'язковому дотриманні всіх вимог водного і природоохоронного законодавства. Раціональне використовування водних ресурсів є обов'язком всіх водокористувачів.

Комплексне використовування водних ресурсів – це одночасне найдоцільніше задоволення потреби у воді відповідних галузей народного господарства і оптимальне об'єднання інтересів всіх водокористувачів. Комплексне використовування водних ресурсів має місце, коли один водний об'єкт використовують декілька галузей водного господарства, або один користувач для декількох цілей. Комплексне використовування водних ресурсів не означає рівного задоволення всіх потреб у воді. В більшості випадків деяким видам водозабезпечення віддається перевага, з урахуванням місцевих господарських і природних умов. В першу чергу задовольняються потреби населення в питній воді.

З 1965 р. на території України діяла Генеральна схема комплексного використовування і охорони водних ресурсів, основною задачею якої було планувати споживання водних ресурсів населенням і галузями народного господарства, запобігати забрудненню і виснаженню природних вод. Споживання водних ресурсів і централізоване проведення різних видів водної меліорації регулювалося спеціальним державним органом – Міністерством меліорації і водного господарства (в даний час Державний комітет України з водного господарства). Через спеціалізовану мережу водногосподарських організацій спільно з Мінприроди і місцевими адміністративними органами цей комітет здійснює контроль за використовуванням і охороною вод.

Правовою основою водних відносин в Україні є Водний кодекс України і Закон про охорону навколишнього природного середовища.

Таким чином, в Україні сформувався і функціонує водногосподарський комплекс – складне системно-структурне об'єднання, яке включає водні ресурси, споживачів води, органи управління і контролю, і характеризується певною функціональною, галузевою і територіальною структурою.

Споживачі води у складі водногосподарського комплексу виступають не відособлено, а як окремі галузі народного господарства: промисловість, сільське господарство, гідроенергетика, комунальне господарство, водний транспорт, рибне господарство і т.д. Сукупність галузей-споживачів формує своєрідну господарську галузь – водне господарство.

Для водозабезпечення населення, промисловості, зрошування земель, розвитку рибного господарства, водного транспорту і гідроенергетики в Україні створені водогосподарські системи комплексного призначення. Зокрема, водогосподарські системи Дніпра, Дністра, Південного Буга, каналів Сіверський Донець – Донбас, Дніпро – Кривий Ріг, Північно-кримський канал, Дніпро – Донбас. Складні водногосподарські заходи проведені для створення систем водопостачання таких міст, як Київ, Харків, Львів, Кіровоград, Чернівці.

Найбільшим споживачем води є промисловість, особливо енергетика (60%), чорна металургія (17%), хімічна і нафтохімічна (6%) і харчова (5%) промисловість.

У сільському господарстві зрошувані і зволожені угіддя в Україні займають площу 2,6 млн. га.



Охорона водних ресурсів

Використовування природних водних ресурсів незмінно має як свої позитивні так і негативні наслідки.

Під забрудненням розуміють насичення вод такими речовинами і в таких кількостях, які погіршують якість води. З народногосподарської точки зору водні об'єкти вважаються забрудненими, якщо вони стали частково або повністю непридатними хоча б для одного з видів використовування.

Під засміченням розуміють попадання у водотоки і водоймища сторонніх нерозчинних предметів (шлаку, металобрухту, будівельного сміття), які не змінюють якості води.

Під виснаженням вод розуміють зменшення придатної для використовування води у водному об'єкті, обумовлене господарською діяльністю і має стійку спрямованість.

Під охороною водних ресурсів розуміють сукупність організаційних, технологічних, економічних і правових заходів, направлених на запобігання, обмеження і ліквідацію забруднення, засмічення і виснаження водних ресурсів з метою задоволення оптимальних потреб населення і народного господарства у воді нормативної якості.



Заходи по охороні водних ресурсів підрозділяються на профілактичні і практичні. До профілактичних заходів відносяться: розробка схем комплексного використовування і охорони водних ресурсів, екологічна експертиза проектів будівництва і реконструкції об'єктів, що роблять вплив на кількісний і якісний стан вод, нормування водокористування і водовідведення, ефективна експлуатація очисних і інших водозахисних споруд, контроль за скиданням стічних вод і станом водних об'єктів.

Практичними заходами є: встановлення норм граничне допустимих скидань (ГДС) у водні об'єкти забруднюючих речовин із стічними водами діючих підприємств і введення в експлуатацію очисних споруд, застосування різного роду санкцій відповідно до чинного законодавства.

Охорона водних ресурсів від забруднення повинна здійснюватися в комплексі з охороною атмосфери, грунтів, рослинного і тваринного світу.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка