Вищий навчальний заклад Укоопспілки «полтавський університет економіки І торгівлі» Кафедра педагогіки, культурології та історії



Сторінка5/22
Дата конвертації05.11.2016
Розмір4.42 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   22

Луганський кооперативний технікум
У 20-их рр. ХХ ст. почали працювати кооперативні технікуми в кількох містах України. Вони мали статус вищих навчальних закладів. У 1922 р. в Луганську був відкритий Луганський кооперативний технікум із 3-річним курсом викладання і підготовчим класом при ньому (додатки №№ 2, 3). Технікум мав два відділення – споживчої та сільськогосподарської кооперації. Цей навчальний заклад мав на меті теоретичну й практичну підготовку працівників кооперації: бухгалтерів, статистиків, інструкторів, завідувачів окремих відділів кооперативних закладів. У 1923 р. при технікумі було відкрито підготовче відділення на 100–120 чоловік200. Архівні документи засвідчуть, що студенти цього технікуму проходили практику на третьому курсі впродовж вересня–грудня201.

Значного розвитку в підготовці кадрів Луганський кооперативний технікум набув наприкінці 1920-их років. Правління ВУКС, ураховуючи важливість підтримки процесу підготовки кооператорів, у червні 1928 р. асигнувало Луганському кооперативному технікумові на навчальну роботу 12 тис. 800 крб.202. Таким чином, при технікумі проходили курси перепідготовки робітників низової споживчої кооперації203. Разом з тим, виконуючи партійні директиви, Наркомат освіти УСРР 14 вересня 1928 р. дав дозвіл Луганському кооперативному технікумові відкрити на його базі підготовчі курси для вихідців із пролетарських елементів для того, щоб у наступному, 1929 р., вони стали студентами. Без сумніву, йшлося про зростання рівня більшовизації кооперативних кадрів, особливо на керівних посадах. Проведений у жовтні 1928 р. набір на підготовчі курси дав можливість для подальшого навчання в технікумі й отримання коперативної освіти робітникам із виробництва, селянам-незаможникам та середнякам204. Маємо сказати, що у деяких райспоживспілок коштів для фінансування навчання направлених у технікум осіб не вистачало. Зокрема, 6 вересня 1928 р. Верхньобузька райспілка звернулась за підтримкою до культосвітнього підвідділу ВУКС з проханням підтримати щодо фінансування навчання їхнього представника205. Своєю чергою, культосвітній підвідділ ВУКС восени того ж року асигнував на підтримку підготовчих курсів у Луганському кооперативному технікумі


15 тис., крім цього було ще виділено 20 тис. крб. дотації. Виділені кошти використали на ремонт технікуму, гуртожитків, клубу, устаткування товарознавчої лабораторії, кабінетів і бібліотеки. Тоді ж за рахунок отриманих коштів ВУКС
24 студенти технікуму змогли отримати стипендію у розмірі 30 крб кожна206.

Упродовж 1929–1930 рр. Луганський кооперативний технікум було реорганізовано у Луганський кооперативний інститут.


Полтавський кооперативний технікум
У лютому 1922 р. було відкрито Полтавський кооперативний технікум. Із 157 бажаючих вступити до нього прийняли 57 осіб. Основне завдання технікуму полягало у підготовці для системи споживчої кооперації активістів-практиків. Технікум мав кабінети: фізики, статистики, кооперації, хімічну лабораторію. Полтавська спілка споживчих товариств допомагала технікуму матеріально, вона утримувала гуртожиток для 22 студентів, передала для бібліотеки літературу207.

Полтавський ЦРК, інші кооперативні організації губернії також активно допомагали технікуму. Кожна кооперативна спілка щомісяця переказувала навчальному закладу матеріальні кошти. Представники кооперативних органів періодично відвідували заняття в технікумі, брали участь у предметних комісіях і семінарах. Велика увага приділялася студентському самоуправлінню. Поступово Полтавський кооперативний технікум перетворився на центр узагальнення передового досвіду, нагромадженого системою споживчої кооперації республіки.

У липні 1923 р. кооперативний технікум, згідно з рішенням Полтавського губвиконкому, об’єднався з агрономічним і перетворився на агрокооперативний технікум із агрономічним та кооперативним відділеннями. До нового навчального закладу приєднали радгосп «Яківці» та садово-городню школу. Все це зміцнило матеріальну базу технікуму, фінансову підтримку якому стали надавати різні види кооперації. Масштаби діяльності навчального закладу вийшли за межі Полтавської губернії. Технікум готував фахівців-кооператорів, організаторів кооперативної справи. Цьому сприяло вивчення таких дисциплін, як зарубіжна кооперативна література, кооперативне право, теорія та історія кооперації, організація кооперативного кредиту і проведення фахових семінарів тощо208. Інтеграція підготовки фахівців до роботи в аграрній сфері й кооперативній системі привела до утворення наприкінці 1920-их років при Полтавському сільськогосподарському інституті кооперативного факультету для підготовки фахівців кооператорів.
Донецький кооперативний технікум
Важливу роль у підготовці кадрів тоді відігравав Донецький кооперативний технікум, заснований навесні 1922 р. на базі Луганської соціально-економічної школи. Реорганізація вказаної школи в технікум відбулася через нестачу коштів на її утримання. Правда, у Головпрофосвіти Наркомату освіти УСРР бракувало коштів і на утримання технікуму. Тому адміністрація технікуму звернулася за підтримкою до Донецької губспоживспілки та інших кооперативних організацій. Питання про матеріальну допомогу технікуму розглядали на з’їзді уповноважених Донецької губспоживспілки 22 серпня 1922 р. Зокрема, з’їзд ухвалив рішення про всебічне сприяння розвиткові навчального закладу за умови, що губспоживспілка братиме участь в управлінні технікумом.

За пропозицією губспілки змінювалися правила прийому до технікуму та навчальний план. Передбачалося, що до закладу могли вступати особи не молодші від 18 років зі стажем роботи в кооперації, не меншим ніж одного року або двох років громадської роботи. Згодом на перший курс приймали осіб, не молодших від 17 років, а до підготовчого класу – 16 років. При технікумі існували дві підготовчі групи (понад 100 осіб). У навчальному плані збільшили кількість годин для вивчення кооперативних дисциплін. Разом із тим, із грудня 1922 р. Донецька губспоживспілка спільно з її кооперативною периферією взяли на себе половину витрат на утримання технікуму і витрати на утримання підготовчих груп. У Донецькому кооперативному технікумі програма була розрахована на три роки. У бібліотеці цього навчального закладу нараховувалося 22 тис. книг, понад 30 назв газет та журналів209. При технікумі існував музей товарознавства, працювали різноманітні гуртки.

Наводимо дані щодо діяльності Донецького кооперативного технікуму наприкінці 1920-их років. На підставі виявлених архівних документів установлено, що ВУКС допомагала йому фінансово. Наприклад, 30 червня 1928 р. правління ВУКС виділило цьому технікуму на рахунок майбутнього року 12 тис. 588 крб.210. Виробничу практику в той період студенти проходили, як правило, у робітничих кооперативах, що підтверджують звіти про роботу практикантів Варваропольського робітничого кооперативу в Донбасі211. Про тісні контакти між Вукопспілкою і Донецьким кооперативним технікумом щодо набору та якості підготовки кооператорів свідчать кілька фактів. Так, у липні 1928 р. загальні збори студентів-випускників технікуму надіслали подяку на ім’я правління ВУКС, у якій запевняли, що «72 нові кооператори виконають покладені на них надії, зуміють прикласти свої знання для будівництва кооперації, як могутнього засобу до об’єднання трудящих в одну сім’ю»212. Своєю чергою, керівництво технікуму 9 серпня 1928 р. повідомило оргвідділ ВУКС про початок вступних іспитів у вересні, на які запрошувало прибути їхнього представника213.

Чернігівський кооперативний технікум
Навчальні заклади, що готували кадри для кооперації, діяли в Чернігові, в тому числі Чернігівський соціально-економічний, а згодом кооперативний технікум і Чернігівська кооперативна школа. 15 березня 1922 р. Чернігівський соціально-економічний технікум було реорганізовано в Чернігівський вечірній 4-річний кооперативний технікум і переведено на утримання Чернігівської губспоживспілки (пізніше – райспілки). Навчальний курс у технікумі становив три роки (шість семестрів). З четвертого семестру навчання здійснювалося у трьох напрямах: рахівничо-фінансовому, господарському та організаційно-інструкторському – за вибором студентів. Навчальний план становив 4 тис. 32 години. До нього входили такі дисципліни, як історія і теорія кооперації, кооперативне право, економіка споживання й розподілу та ін.214.

Технікум готував спеціалістів вищої кваліфікації в галузі споживчої та сільськогосподарської кооперації (інструкторів-організаторів, бухгалтерів, спеціалістів-статистиків, адміністраторів, товарознавців). Навчання було платним для всіх, окрім членів КНС (комітет незаможних селян) та 30% студентів, які були відряджені партійними і профспілковими органами. Про рівень підготовки спеціалістів свідчать навчальні дисципліни: «Політекономія», «Економічна географія», «Право», «Рахівництво», «Комерційне обчислювання», «Кооперативна статистика», «Наука про фінанси», «Правознавство», «Історія та теорія кооперації», «Кооперативне законодавство», «Економіка сільського господарства», «Біологія та фізіологія харчування», «Організація і практика споживчої та сільськогосподарської кооперації». На перший курс приймали осіб, яким виповнилося 17 років. Це була важлива ланка підготовки кваліфікованих кадрів, якими забезпечувалися кооперативні товариства Північного Лівобережжя України215.


У тому ж, 1922 р., Чернігівському кооперативному технікумові губробкоопом було асигновано 1 млрд. крб. (за тодішнім грошовим курсом) для відкриття відділення споживчої кооперації й окремої секції робітничої кооперації. Чернігівська райспоживспілка, своєю чергою, асигнувала кооперативному технікуму на матеріальну базу 2 млрд. крб. (за тодішнім грошовим курсом) щороку, а також виділяла кошти на стипендії студентам216.

Станом на 1928 р., випуск кооператорів тоді продовжував здійснювати Харківський технікум народного господарства. Цікаво, що річне стажування студенти цього технікуму проходили у Вукопспілці217. У червні того ж року випуск


52 студентів здійснило кооперативне відділення Одеського торгово-промислового технікуму. Практика студентів-кооператорів цього навчального закладу відбувалася або ж в Одеському ЦРК, або ж в Уцеробкоопі в Харкові218. З чого можна зробити висновок, що і в першому, і в другому випадку бази практики для студентів-кооператорів були підібрані кваліфіковано.

Наприкінці 1920-их років у СРСР, в тому числі в УСРР, продовжувала тривати дискусія щодо доцільності існування кооперативних інститутів чи технікумів. У той період по


40 райспоживспілках і 70 великих робкоопах України всього нараховувалось 417 спеціалістів із вищою кооперативною освітою. Загалом у споживчій кооперації республіки тоді працювало понад 100 тис. осіб 219. Однак більшовиків не задовольняло те, що серед кооператорів були переважно дореволюційні спеціалісти.

Часопис «Кооперативне будівництво» у 1930 р. звертав увагу на те, що спеціалісти з Міжнародного кооперативного альянсу (МКА) не підходять для роботи в радянській кооперації, бо радянські методи кооперативної роботи цілком відмінні від буржуазних. Уважалось, що кооператор із капіталістичними звичками і тягою до наживи лише шкодить роботі кооперації й робить все для того, щоб запровадити в кооперативній роботі методи вузькокомерційного характеру. Часопис акцентував на тому, що такі спеціалісти не розуміють, що вони працюють не в комерційній організації, а в радянсько-кооперативній220. Відповідаючи на питання, які спеціалісти нам потрібні, часопис наголошував на тому, що кооперації потрібні плановики, оперативні робітники, інструктори-організатори, економісти тощо. Зверталась увага на те, що інструктори кооперації мають насамперед організувати господарську роботу в кооперативі, особливо з метою організації заготівель та паєнагромадження. Наголошувалось на тому, що в споживчій кооперації недостатньо політично-освічених і підготовлених інструкторів, здатних надати потрібні рекомендації, а не лише виявити недоліки в роботі кооперативу. Звідси висновок: потрібно готувати інструктора-організатора, а не ревізора й контролера. Пропонувалося звернути увагу на те, щоб при підготовці кооперативних працівників кооперативними інститутами і технікумами потрібно досягти максимум ефективності для того, щоб кооперативна освіта стала на рівень завдань усього радянського будівництва221.

На межі 1920–1930-их років у відання ВУКС перейшли всі кооперативні навчальні заклади, як-от: Київський і Луганський кооперативні інститути й 31 кооперативний технікум, завданням яких була підготовка й перепідготовка кооперативних робітників для всіх ланок споживчої кооперації222. Наприкінці 1933 р. споживча кооперація УСРР мала 4 інститути з робітфаками, 20 технікумів та 42 школи масових професій, у яких навчалось 13 тис. 711 студентів і учнів. Крім того, діяла мережа короткочасних курсів, на яких протягом 1930-1933 рр. було підготовлено і перепідготовлено 127 тис. 800 кооперативних працівників223. За іншими даними, для підготовки кваліфікованих кооперативних кадрів в Україні на початку 1930–их років діяли 31 кооперативний технікум і до 60 кооперативних профшкіл224.

Значна частина кадрів вітчизняної споживчої кооперації систематично допомагала розгортанню колгоспного руху, а з переходом до суцільної колективізації сільського господарства надавала велику допомогу новоутвореним колгоспам. Нерідко головами колгоспів обирали колишніх голів правлінь споживчих товариств і райспоживспілок, які мали досвід господарської й організаторської роботи. Кооперативні організації, згідно з партійно-радянськими директивами, були змушені передавати колгоспам кваліфікованих фахівців із бухгалтерського обліку, заготівель та збуту, громадського харчування, організації різних підсобних підприємств тощо.

Таким чином, відновлення діяльності та розбудова споживчої кооперації у період нової економічної політики, розширення її господарської діяльності вимагали забезпечити керівні посади й апарат системи кваліфікованими спеціалістами. Тож підготовка кооперативних кадрів стала важливою ділянкою роботи Вукоопспілки та її місцевих організацій. Слід зазначити, що система підготовки спеціалістів для торгівлі та кооперації у період непу мала враховувати державні завдання щодо створення соціалістичної економіки. Відтак навчальна робота Вукопспілки, споживспілок і окремих кооперативів щодо підготовки й перепідготовки кадрів виявилася важливою складовою культурно-освітньої діяльності споживчої кооперації України протягом 1920-их років.

Загалом упродовж 1920-их років в умовах нової економічної політики в УСРР відбулося створення розгалудженої й досконалої для свого часу системи кооперативної освіти, яка включала кооперативні інститути, кооперативні технікуми, кооперативні відділення інститутів народного господарства та товарознавчо-продовольчих технікумів (про кооперативні школи та кооперативні гуртки буде йти мова в наступному розділі). Одне з провідних місць у ній належало Київському кооперативному інститутові – вищому навчальному закладові, який існував протягом 1920-1934 років. Цей навчальний заклад відіграв велику роль не лише у підготовці кооперативних кадрів, але й у розробленні наукових ідей із проблем кооперації. Загалом випускники кооперативних навчальних закладів забезпечували потреби у кваліфікованих кадрах не лише кооперативних підприємств, але і народного господарства радянської України, що свідчило про універсальність та глибину підготовки.


2.2. Вищі кооперативні курси Вукопспілки

Споживча кооперація УСРР поповнювала нестачу в кваліфікованих кооперативних працівниках шляхом організації курсів для підготовки та перепідготовки кооперативних кадрів. Принагідно згадаємо, що підготовку та перепідготовку фахівців кооперативної справи кооперативні організації Російської імперії започаткували ще на початку ХХ ст. Зокрема, спочатку були засновані у Москві кооперативні курси при Народному університеті Шанявського. Перші кооперативні курси в Україні були відкриті в Харкові кооперативною спілкою «ПОЮР» у червні 1914 р. за підтримки Комітету Допомоги сільській кооперації, що існував при Сільськогосподарському Товаристві225. Ці курси дали споживчій кооперації чимало спеціалістів. У 1917 р. у Харкові було організовано спеціальну кооперативну школу для підготовки кооперативних кадрів, яка проіснувала до 1922 р. Пізніше ця школа була перетворена в технікум. У 1918 р. у Києві була створена кооперативна школа імені відомого українського кооперативного діяча Василя Доманицького, на базі якої пізніше був заснований Київський кооперативний інститут. В роки «воєнного комунізму» підготовка кооперативних кадрів через кооперативні курси та кооперативні школи практично припинилась у зв’язку з обмеженістю коштів у кооперативних організацій та звуженням функцій кооперації.

Проте стрімке зростання обсягів і напрямів кооперативної діяльності у зв’язку з переходом до нової економічної політики й відродження її господарської ініціативи на початку 1920-их років викликало потребу масової підготовки кадрів для кооперативів та спілок, постійне підвищення рівня їх кваліфікації. З цією метою використовувалися різноманітні форми. Наприклад, підготовку кооперативних кадрів здійснювали за допомогою організованих курсів і влаштування кооперативних шкіл. Із початком запровадження непу кооперативні курси в центрі на базі Вукопспілки і на місцях розглядались як найбільш масова форма підготовки кооперативних кадрів.

Значну роль у підготовці й перепідготовці кооперативних кадрів для системи споживчої кооперації відігравали Вищі кооперативні курси Вукопспілки. Проблема підготовки господарників, зокрема кооператорів, була предметом розгляду в Укрголовпрофі (Головному правлінні професійної освіти при уряді УСРР) 22 квітня 1921. На цій нараді, як підтверджують архівні документи, були присутні представники ВУКС. Ішлося про необхідність у найкоротші терміни налагодити підготовку кооперативних працівників і через мережу кооперативно-продовольчих технікумів і курсів 226. Відповідно правління ВУКС тоді, у квітня 1921 р., провело нараду зметою обговорення вказаної проблеми. Виходячи зі складного фінансового стану місцевих кооперативних організацій було вирішено розпочати зі створення кооперативних курсів на базі Вукопспілки. Тоді ж був обговорений навчальний план Вищих кооперативних курсів ВУКС 227.

Доволі оперативно керівники ВУКС розпочали підготовку до відкриття Вищих курсів ВУКС. Передусім були налагоджені контакти з Наркомпродом УСРР, якому до цього підпорядковувалась Вукопспілка, про спільне фінансування курсів. Відповідно перші заявки організаційного відділу ВУКС щодо забезпечення курсів надійшли до Наркомпроду республіки. Зокрема, у заявці від 15 травня 1921 р. йшлося про 60 топчанів для слухачів курсів, які мали прибути до Харкова від райспоживспілок та крупних ЦРК228. У свою чергу, організаційне управління ВУКС з метою забезпечення Вищих курсів Вукопспілки всім необхідним надало великі повноваження своїм представникам, у тому числі їм доручалося клопотатися перед закладами, установами і приватними особами з усіх господарських питань. Підтвердженням цьому є посвідчення, видане завідувачу господарською частиною Вищих кооперативних курсів ВУКС М.М. Чапко229. Впродовж червня 1921 р. силами ВУКС був улаштований гуртожиток для курсантів на 50 чоловік. Це житло було забезпечене меблями і посудом, у тому числі чашками, тарілками, виделками, чайниками тощо230.

Іншою проблемою, яку терміново довелося розв’язувати керівництву ВУКС, було делегування на Вищі кооперативні курси представників місцевої кооперації. В першу чергу ці курси мали готувати керівників середньої ланки споживчої кооперації – інструкторів, членів правлінь райспілок і потужних робітничих кооперативів. Протягом травня 1921 р. оргуправління ВУКС розіслало десятки повідомлень до кооперативних організацій та інших структур з приводу відкриття курсів. Так, 10 травня Вукопспілка направила обіжник до Донецької спілки споживчих товариств з проханням делегувати на Вищі кооперативні курси представників від потужних робітничих кооперативів та крупних ЄСТ231. Без сумніву, мовилося про першочергове делегування на курси до Харкова пролетарських елементів. Такий висновок підтверджується й такими даними. Наступного дня, 11 травня, оргуправління ВУКС направило службову записку і Положення про Вищі кооперативні курси ВУКС до Українського комнезаможу (Центральний комітет незаможних селян) з пропозицією направити на курси представників від цієї структури 232. Цього ж дня запрошення на делегування представників від місцевих партосередків на курси ВУКС отримали і в ЦК КП(б) 233.

Потрібно зазначаити, що відкриття Вищих кооперативних курсів ВУКС планувалось на червень 1921 р., вони мали тривати не менші ніж 4 місяці 234. За архівними даними, на кінець червня на курси записалось майже 50 чоловік, серед них було
18 інструкторів споживчої кооперації, тобто відповідальних працівників. Вони представляли споживчу кооперації Бахмуту, Вінниці, Кременчука, Миколаєва, Одеси, Чернігова235. Однак відкриття Вищих кооперативнихк курсів ВУКС керівництву ВУКС довелося відкласти через важке продовольче становище в Україні, викликане неврожаєм та першими ознаками голоду влітку 1921 р. Хоча й були спроби розв’язати проблему забезпечення слухачів курсів шляхом забезпечення їх обідами з їдальні Нарокомпроду, однак загальне продовольче становище в Харкові не дозволило цього зробити 236. Тоді ж з огляду на складність соціально-економічної ситуацї не були реалізовані плани очільників ВУКС щодо відкриття у вересня 1921 р. на базі Вукопспілки центральних молочарськимх та насіннєвих курсів для працівників райспоживспілок237.

Вищі курси Вукопспілки почали діяти в квітні 1922 р. Вони тривали від 3 до 6 місяців і готували як інструкторів-кооператорів, так і членів правлінь для всіх рівнів споживчої кооперації. Однак чисельність слухачів Вищих курсів ВУКС спочатку була невелика, хоча поступово, з огляду на активізацію господарської діяльності споживчої кооперації та поступову стабілізацію соціально-економічної ситуації в Україні, вона збільшувалась. Положення про Всеукраїнські Вищі кооперативні курси ВУКС передбачало для слухачів такі вимоги: мати кооперативний стаж не менше від року, певний загальний рівень ерудиції, вміння викладати свої думки письмово, розв’язувати задачі на чотири арифметичні дії й бути не молодшим від 18 років238.

11 листопада 1922 р. відбулося відкриття другого набору Вищих кооперативних курсів у Харкові. Вони тривали 3 місяці й готували інструкторів для великих кооперативів, крупних ЦРК та райспоживспілок. Заняття на цих курсах проходило в два цикли. У першому циклі (політико-економічному) були проведені заняття з таких дисциплін: «Історія культури», «Історичний матеріалізм», «Політична економія», «Основи радянської конституції», «Основи статистики», «Основи товарознавства», «Основи рахівництва». Заняття в першому циклі відбувалися у формі лекцій і бесід. Крім цього, влаштовувалися гурткові заняття. Курсанти були розподілені на чотири групи згідно зі ступенем їх успішності в навчальній роботі, з кожною групою були проведені заняття, які мали на меті повторення і з’ясування пройденного курсу. Кількість годин для гурткових занять була така ж, як і для лекцій. Проводились гурткові заняття з політичної економії, історичного матеріалізму та рахівництва. Заняття на курсах проходили вранці. Відвідування занять було добрим, лише декілька чоловік допустили пропуски239. Також були проведені заняття з історії соціалістичних учень та історії боротьби класів, що свідчило про початок більшовизації споживчої кооперації. Усього в першому циклі було проведено 247 годин навчальних занять. Заняття у першому циклі закінчились 15 січня 1923 р., а з 18 по 23 січня того ж року був проведений перевірний колоквіум із політекономії та історичного матеріалізму, який виявив рівень підготовки слухачів і показав їх спроможність надалі продовжувати навчання на Вищих інструкторських курсах ВУКС. Усього на курсах тоді було 200 осіб, однак пройшли перевірний колоквіум і далі продовжили навчання лише 110 осіб, серед яких було 56 членів правлячої партії240. Ті слухачі, які показали меншу успішність і недостатню загальну підготовку, були зараховані на додатковий цикл в обсязі районних кооперативних курсів. 29 січня 1923 р. розпочалась робота 2-ого загальнокооперативного циклу Вищих кооперативних інструкторських курсів ВУКС

На вищезгадані Вищі кооперативні курси ВУКС слухачі були відряджені такими кооперативними організаціями – райспілками: Олександрівською, Балтською, Бердянською, Катеринославською, Запорізькою, Вінницькою, Ізюмською, Кролевецькою, Конотопською та Донецькою губспілкою (Союздонбасейном); губробкоопами: Кременчуцьким, Мелітопольським, Київським, Миколаївським, Новгород-Сіверським, Одеським, Проскурівським, Смілянським, Старобєльським, Сумським, Чернігівським, Харківським; робкоопами: Харківським, Одеським, Волинським, Миколаївським, Юзівським, Транспортними споживчими товариствами Донецької, Катеринославської й Південно-Західної залізниці. Також були відряджені на курси ВУКС слухачі від кооперативних центрів: Українбанку, Страхової Спілки, Управління Військової кооперації, Уцеробкоопу, що свідчило про високий рівень підготовки на них.

Разом із райспілками відрядили на ці курси своїх представників і партійні осередки, причому їх відрядження узгоджувалося із райспілками, та курсанти ці зараховувалися за райспілками, а отже й фінансувалися кооперацією. Найбільну кількість слухачів на Вищі курси ВУКС тоді відрядили партійні організації Київської, Миколаївської, Одеської та Чернігівської губерній. Усі відряджені курсанти були забезпечені Вукопспілкою гуртожитком, спеціально облаштованим для слухачів. Тоді у гуртожитку ВУКС проживало 52 чоловіки. Курсанти були забезпечені обідом і вечерею з їдальні промислового містечка ВУКС (у Харківському проммістечку діяло декілька переробних кооперативних підприємств, у тому числі харчових). Розмір стипендії дорівнював розміру зарплатні службовця ВУКС згідно з 10 категорією (у січні 1923 р. вона становила 408 крб); 25% стипендії курсанти отримували на руки, а інша частина надходила на утримання гуртожитку, харчування в їдальні, прання, лікування тощо241. Загалом протягом 1922 р. правління ВУКС асигнувало на утримання Вищих кооперативних курсів 37 млн. крб. (за тодішнім грошовим курсом). ІІ з’їзд уповноважених Вукопспілки у грудні 1922 р., заслухавши повідомлення про Вищі кооперативні курси, відзначив їх важливість та необхідність організації нового набору слухачів242.

Варто згадати, що після першого випуску і з огляду на обмеженість коштів Вищі кооперативні курси ВУКС планували закрити, але гостра потреба на місцях у кваліфікованих працівниках кооперації змусила керівництво Вукопспілки організувати нові набори слухачів243. З листопада 1923 р. тривалість Вищих кооперативних курсів ВУКС досягла


6 місяців. Однак у листопаді 1923 р. на Вищі кооперативні курси було набрано всього 50 чоловік, хоча планувалоось більше. Безперечно, це було викликано тодішнім складним фінансовим становищем споживчої кооперації у зв’язку з «ножицями цін». Прикметно: якщо у першому наборі слухачів (1922 р.) переважали особи, котрі закінчили різні вищі навчальні заклади, то, починаючи з другого набору (1923 р.), освітній рівень слухачів на курсах ВУКС виявився значно нижчим. У 1924 р. було здійснено третій набір слухачів інструкторських курсів при Вукопспілці, що становив 90 осіб. Переважна частина слухачів на Вищі інструкторські курси ВУКС направлялася партійними осередками, що свідчило не лише про їх організаційно-господарське, але й про ідеологічне значення244.

Ураховуючи слабку загальну підготовку слухачів, керівництво Вищих кооперативних курсів ВУКС було змушене у 1924-1925 рр. продовжити термін навчання на курсах до


8 місяців і провести корекцію розподілу навчального часу,
2/3 якого припадало на практичні заняття245. За даними кооперативної періодики, у 1925 р. Вищі інструкторські курси ВУКС закінчили 73 особи, характерно, що це були переважно кооператори-комуністи. Кращим слухачам курсів після закінчення навчання пропонували роботу в апараті Вукопспілки. Правління ВУКС за свої кошти також направляло представників української кооперації на Вищі курси Центроспілки СРСР до Москви.

У середині 1920-их років кількість слухачів Вищих кооперативних курсів ВУКС суттєво зросла, з огляду на розширення господарських операцій споживчої кооперації. Стало обов’язковою практикою, коли місцеві кооперативні організації мали направляти по 1-2 представники на Вищі курси ВУКС до Харкова. З 1925 р. Вищі кооперативні курси ВУКС паралельно з підготовкою керівників райспоживспілок активно здійснювали підготовку керівників Центральних робітничих кооперативів (ЦРК) і робкоопів. Так, у 1925 р. на Вищі кооперативні курси ВУКС відрядили своїх представників


34 робітничі кооперативи УСРР246. Десята сесія Ради ВУКС у жовтні 1926 р. заслухала питання про Вищі курси перепідготовки кооперативних робітників, з яким виступив завідувач оргвідділом ВУКС М. Дулін. Тоді ж доручити правлінню та оргвідділові ВУКС заміняти курсантів, що не з’явилися на курси, іншими особами незалежно від регіону. Заняття на курсах вирішили розпочати 15 жовтня 1926 р. Діяльність курсів мала відбуватися за рахунок відрахувань до культфонду споживчої кооперації. Ці відрахування мали становити 5-10% від доходів кооперативних організацій247.

З 19 квітня по 15 липня 1926 р. у Харкові проходили


3-місячні кооперативні курси ВУКС з перепідготовки членів правлінь та заввідділами робкоопів і райспілок. Напередодні оргвідділі ВУКС розсілав циркуляр на місця. Зокрема, у циркулярі зазначалось, що «курси повинні дати необхідні знання та вміння, підвести цілком свідомо до питань нашого складного господарства». Відповідно, виходячи з партійно-радянських установок, рекомендувалось делегувати слухачів на Вищі курси ВУКС. У названому документі відкрито говорилось про те, що «необхідно направити на курси перепідготовки всіх членів партії, кандидатів або членів ЛКСМУ і лише при відсутності партійних кандидатур направляти безпартійних працівників»248. Прикметно, що до навчальної програми курсів тоді була внесена така дисципліна, як «Кооперація в СРСР і за кордоном».

Посвідчення тоді отримали всі прибулі на курси


50 чоловік249. Цьому є пояснення. Маємо визнати, що фінансування Вищих кооперативних курсів для перепідготовки працівників райспілорк та робкоопів протягом 1926 р. помітно зросло. Архівні документи засвідчують, що за три місяці (з березня по червень 1926 р.) кошторис Вищих кооперативних курсів ВУКС становив 3 тис. 625 крб, у тому числі, оплата праці персоналу курсів – майже 1 тис. 500 крб.; оплата праці викладачів – 1 тис. 200 крб.; навчальні приладдя – 250 крб.; книжки – 200 крб.; екскурсії – 150 крб.; газети і журнали –
50 крб.; меддопомога – 150 крб.; непередбачувані витрати –
150 крб. Таким чином, курсанти були повністю забезпечені навчальною літературою, газетами, журналами, зразками рахівничої документації, папером, олівцями. Очільники курсів не шкодували кошти на організацію екскурсій на промислові підприємства споживчої кооперації. Слухачам була надана медична допомога у вигляді лікаря, закріпленого за курсами лікаря250.

Про зацікавленість та відповідальність слухачів Вищих кооперативних курсів ВУКС поглибити знання свідчить такий факт, у березні 1926 р. завкурсами ВУКС повідомляв Кам’янець-Подільський ЦРК, що їхній представник


О. Харков, попри хворобу, успішно склав заліки по закінченні лікційного курсу251. Водночас були і такі випадки. З листа завідувача кооперативними курсами ВУКС до Могилів-Подільської райспоживспілки від 17 лютого 1926 р. дізнаємося, що їхній представник С.Й. Назаренко-Заремба не з’являвся на лекції, а тому був відрахований, не зважаючи на те, що його навчання було повністю профінансове райспілкою252.

Потреба у ширшій підготовці та перепідготовці керівних кадрів споживчої кооперації спонукала керівництво ВУКС відкрити курси на базі своїх філій у Кєві та Одесі. Відповідно Вукопспілка 25 лютого 1926 р. розіслала обіжник до райспілок та робкоопів під назвою «Про курси по перепідготовці», в якому йшлося про 3-місячні курси, починаючи із середина березня того ж року. Наголошувалось на тому, що місцеві кооперативні організації мають відрядти до Києва та Одеси від 1 до 3 чоловік. При цьому оргвідділ ВУКС наполягав на тому, щоб при обранні кандидатів на курси брати до уваги їх активність та загальну підготовку253. Відтак 17 березня 1926 р. 3-місячні курси із залученням лекторів ВУКС були відкриті у названих містах і фінаснувалися спільними зусиллями ВУКС місцевих кооперативних організацій254.

Разом з тим маємо вказати на недоліки в організації Вукопспілкою Вищих кооперативних курсів. Передусім ідеться про терміни влаштування курсів. Зокрема, 16 квітня 1926 р. Житомирська райспілка писала до ВУКС, що з огляду на те, що робочий апарат правління складається з 3-ох осіб, а також наступає літня відпускна кампанія і відповідно кооператори, які залишаються на робочих місцях, занадто перевантажені, тому правління вважало, що час для курсів було обрано не вдало. Тому направити свого представника на курси ВУКС Житомирська райспілка не могла255. Організація Вищих курсів ВУКС під час весняних господарських робіт викликала дорікання з боку й інших кооперативних організацій. Наприклад, 11 травня 1926 р. Кременчуцька райспоживспілка, у відповідь на директиву ВУКС терміново направити слухачів на навчання до Києва, телеграмою повідомляла ВУКС, що вона не в змозі делегувати на 3-місячні курси своїх представників з огляду на весняну посівну кампанію 256. Ще такий факт.
20 грудня 1927 р. на ім’я ВУКС надійшли дві пояснювальні записки, одна від Амур-Дніпровського, а інша – від Кам’янського ЦРК (обидва – Дніпропетровська округа). У документах говорилось про те, що своїх представників на курси ВУКС вони направляти не будуть, бо вважають, що 3-місячні курси «не можуть у достатній мірі поповними знання членів правління згідно з масштабом нашої роботи.». Більщ доцільною вони вважали організацію річних курсів на базі ВУКС257.

У 1927 р. Вукопспілка, виходячи з потреби у кооперативних кадрах на Правобережній Україні, зробила спробу організувати Вищі кооперативні курси в Києві. Про організацію вказаних курсів кооперативно-освітній підвідділ ВУКС попереджав завчасно. Так, 11 листопада 1927 р. цей підвідділ направив до правлінь місцевих кооперативних організацій лист, у якому повідомлялося про майбутні курси в Києві, які мали розпочати роботу з 19 грудня того ж року. Курси призначалися для членів правлінь та відповідальних робітників райспоживспілок і робкоопів. Вони мали тривати 3,5 місяці та відбуватися на базі Київського кооперативного інституту. Курси організовувалися за рахунок коштів Вукопспілки, включаючи навчальні заняття, проживання курсантів та їх харчування. Загалом усі витрати становили 21 тис. 40 крб. Керівником курсів призначили члена правління ВУКС, досвідченого кооператора В. Брука258.

Навчальний план Вищих кооперативних курсів Вукопспілки, які тривали з 19 грудня 1927 р. до 1 квітня 1928 р. і були призначені для інструкторів, містив такі навчальні дисципліни: 1. «Чергові завдання господарського будівництва СРСР та роль кооперації в ньому» – 48 год.; 2. «Рахівництво та банкознавство» – 100 год.; 3. «Фінансове господарство та калькуляція» – 40 год.; 4. «Крамничне господарство» – 80 год.; 5. «Організація кооперативної торгівлі» – 24 год.; 6. «Статистична робота кооперації» – 12 год.; 7. «Основи господарського права» – 24 год.; 8. «Планування господарської діяльності» – 40 год.; 9. «Кооперація за кордоном та в СРСР» – 24 год. Усього на загальні дисципліни відводилося 390 год. Окрім загальних, визначалися окремі дисципліни для слухачів робітничої кооперації (104 год.): 1. «Організаційна та кооперативно-освітня робота робітничої кооперації»– 20 год.;
2. «Фахове рахівництво і звітність» – 20 год.; 3. «Особливості фінансового господарства» – 10 год.; 4. «Планування в робітничій кооперації» – 18 год.; 5. «Громадське харчування» – 6 год.; 6. «Хлібопечення» – 4 год.; 7. «Торговельна робота» –
16 год. Щодо слухачів райспоживспілок визначалися дисципліни в обсязі 104 год., зокрема: 1. «Організаційна та культурно-освітня діяльність райспілок і споживчої кооперації» – 16 год.; 2. «Фахове рахівництво та звітність» – 20 год.; 3. «Особливості фінансового господарювання» – 10 год.; 4. «Планування в райспоживспілках та сільських споживчих товариствах (ССТ)» – 16 год.; 5. «Сільськогосподарська та хлібозаготівельна робота споживчої кооперації» – 16 год.; 6. «Торговельна робота» – 16 год. Серед додаткових дисциплін пропонувалися: 1. «Основи торговельних вирахувань (для слабопідготовлених)» – 18 год.; 2. «Екскурсії» – 36 год.259.

Особливістю проведення кооперативнихк курів ВУКС у


1928 р. стало врахування специфіки діяльності різних ланок споживчої кооперації. Наприклад, у березні 1928 р. для всіх слухачів на курсах ВУКС читалися спільні дисципліни, як-от: «Чергові завдання оргроботи споживчої кооперації» (лектор Брук), «Чергові завдання господарського будівництва в СРСР та роль кооперації в ньому» (лектор Посвольський), «Кооперація за кордоном та в СРСР» (лектор Пажитнов) та ін. Разом з тим для представників робкоопів були спеціально запропоновані такі навчальні дисципліни: «Організація роботи робкоопів» (лектор Брук), «Планування господарської діяльності робкоопів» (лектор Фергардт), «Громадське харчуванняя» (лектор Бойко), «Хлібопечення» (лектор Ельберт). Для працівників райспоживспілок важливе значення тоді мала сільськогосподарська та хлібозаготівельна робота, тож лекції з цієї проблеми їм читав лектор Ільїн 260.

Таким чином, кількість навчальних дисциплін на Вищих кооперативних курсах ВУКС протягом 1927-1928 рр. значно зросла за рахунок суспільних дисциплін, водночас збільшилася кількість годин на профілюючі дисципліни. Для підготовки більш кваліфікованих працівників апарату ВУКС у 1928 р. практикували відрядження слухачів за кордон, різноманітні виробничі та культосвітні екскурсії261. Навесні 1928 р., з огляду на важливість хлібозаготівельної кампанії та директивні розпорядження партійно-державних органів, керівництво ВУКС влаштувало курси для хлібозаготівельників. У свою чергу, оргвідділ ВУКС терміново розіслав райспоживспілкам програму та матеріали під назвою «Організація та практика хлібозаготівлі для хлібних робітників у споживчій кооперації» для проведення місцевих курсів262. У 1928 р. були проведені на базі ВУКС курси для хлібопекарів, через які пройшли працівники кооперативно-державної структури «Електрохліб», Уцеробкоопу та Харківського ЦРК263. У березні того ж року культосвітнім підвідділом ВУКС були проведені курси для кіномеханіків, які обслуговували споживчі товариства на місцях264.

Наводимо приклади поліпшення забезпечення та заохочення слухачів Вищих кооперативних курсів ВУКС. По-перше, варто відмітити, що рівень медичного забезпечення слухачів помітно зріс. Так, 26 березня 1928 р. зав. курсами ВУКС від імені курсантів звернуввся до правління Вукопспілки дозволити збільшити фінансування їх медичного обслуговування. У цій справі керівництву ВУКС удалося домовились із Українським Червоним Хрестом з приводу того, що той буде надавати певну знижку на всі види медичної допомоги. Крім цього, правління ВУКС тоді ж збільшило кошти на утримання курсантів, а саме з 1 крб. 50 коп. до 2 крб. на день265. Щодо заохочення курсантів нами віднайдено такі факти. 22 травня 1928 р. завідувач оргвідділу ВУКС Попов та завідувач курсами ВУКС Марков звернулися до Книгоспілки впорядкувати бібліотечки для випускників курсів266. У липні такі бібліотечки, як подарунок по закінченні курсів ВУКС, отримали 25 курсантів, на що Вукопспілка витратила 625 крб.267.

Наведені далі дані дають змогу простежити основні напрями навчально-курсової діяльності ВУКС протягом 1927-1928 рр. (табл. 2.2.1). Базуючись на даних таблиці можна свідчити, що Вукопспілка проводила декілька видів курсів, у тому числі: курси підготовки та перепідготовки інструкторів кооперації, інструкторів-організаторів культосвітньої роботи, членів правлінь райспоживспілок, міських споживчих товариств, робітничих кооперативів, хлібопеків тощо. Тривалість курсів тоді становила від 1 до 3 місяців. Загалом протягом 1927-1928 рр. Вищі кооперативні курси ВУКС, як свідчать дані таблиці, закінчили 245 чоловік.



Таблиця 2.2.1
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   22


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка