Вищий навчальний заклад Укоопспілки «полтавський університет економіки І торгівлі» Кафедра педагогіки, культурології та історії



Сторінка13/22
Дата конвертації05.11.2016
Розмір4.42 Mb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   22

Разом

495,3

11920,4

44.106

Отже, почавши з обігу 495 тис. крб. у 1922-1923 рр., Книгоспілка до 1929-1930 рр. (за 8 років) довела його до 44 млн. крб., збільшивши майже в 100 разів. Відтак члени вітчизняної споживчої кооперації наприкінці 1920-их років, завдяки діяльності Книгоспілки, мали можливість купувати не лише книжки, але й інші товари культурного призначення, у тому числі канцтовари, радіотовари, іграшки та музичні інструменти, що сприяло задоволенню їх матеріальних і духовних потреб. Загалом, добре поставивши справу книготоргівлі, споживча кооперація України досягла немалих успіхів у цій справі.


Висновки до розділу
У 20-і рр. ХХ ст. споживча кооперація України, зумівши відновити різнобічну господарську діяльність і поліпшивши фінансовий стан, брала активну участь у видавництві та поширенні друкованої продукції, а також книготоргівлі. Практично з перших кроків непу кооперативні товариства й споживспілки приділяли систематичну увагу налагодженню видавничої справи та розповсюдженню кооперативних видань. Тим самим вітчизняні кооператори забезпечували поширення кооперативних ідей та водночас сприяли ліквідації неграмотності як серед пайовиків, так і серед некооперованої частини населення. Разом з тим, випускаючи підручники, посібники й художню літературу для пайовиків та членів їх сімей споживча кооперація сприяла духовному зростанню українського народу, поглибленню політики українізації, підтримці розвитку мови й культури інших народів, зокрема болгар, євреїв, німців, поляків, молдаван та інших.

Практично всі споживспілки та крупні споживчі робітничо-міські товариства УСРР знаходили фінансові можливості для виходу кооперативних періодичних видань. Відтак на період нової економічної політики припадає вихід десятків кооперативних періодичних видань у межах СРСР, зокрема в УСРР. Тобто 1920-і рр. – це період, коли споживча кооперація змогла налагодити випуск широкого діапазону кооперативної періодики – від невеликих газет-листівок до ґрунтовних часописів, які виходили чотири рази на місяць. Такої кількості кооперативних періодичних видань, як це було впродовж непу, в інші періоди вітчизняної історії не зафіксовано.

Особливе місце у культурно-просвітній діяльності споживчої кооперації України протягом 1920-их років посідала книжкова торгівля. Тим самим кооператори просували книги в сільські школи, хати-читальні та клуби, на промислові новобудови перших п’ятирічок, у робітничі гуртожитки тощо. Місцеві споживспілки всіма засобами надавали первинним споживчим товариствам допомогу у розповсюдженні видань, комплектуванні бібліотек спеціальними книгами, необхідними для обслуговування господарських і організаційних потреб кооперації, забезпеченні села підручниками й навчальними посібниками, поповненні літературою кооперативних куточків у хатах-читальнях та сільбудах.

Забезпечення кооперативних крамниць книгами, у тому числі букварями, посібниками і підручниками, допомагало населенню поборювати неграмотність, підвищувати їх культурний рівень, надалі сприяло кар’єрному зростанню та підвищенню кваліфікації. Особливо зросло значення кооперативної книготоргівлі в другій половині 1920-их років. По-перше, керманичі радянської держави у той період ще більше почали використовувати книжкові полиці споживчих товариств та їх магазинів з метою поширення більшовицьких ідей. Через кооперативну книготоргівлю тодішня влада намагалася залучати населення до соціалістичного експерименту в економіці й водночас формувати у нього навички соціалістичного побуту. По-друге, здобуття знань через книги, які широко пропонувала споживча кооперація, у той період було важливою умовою становлення фахівця і формування особистості.

Нині, попри складну фінансову ситуацію, споживча кооперація України продовжує традиції книготоргівлі з метою духовного зростання нації. Принагідно згадаємо, що кооператори Полтавщини понад сто років займаються книжковою торгівлею. У Великій Багачці, Гадячі, Карлівці, Нових Санжарах, Кременчуці й тепер успішно працюють книжкові магазини. Під них відведено кращі приміщення. У культурних центрах, клубах сімейного дозвілля проводяться тематичні, літературні та поетичні вечори, зустрічі з місцевими письменниками. У книжкових магазинах споживчої кооперації Полтавщини сучасні продавці дають пораду, знайомлять з літературними новинками. У 8 магазинів і 118 книжкових куточки постійно надходить нова книжкова продукція. Це дитяча література, різні посібники, довідники, словники, методичні матеріали, книжки з медицини, кулінарії, рибальства, мисливства, ведення домашнього господарства. Підвищеним попитом серед сучасних пайовиків споживчих товариств користується пригодницька література, детективи, жіночі романи. Постійно у продажу свіжі журнали та газети. Зокрема, за 2013 р. кооператори Полтавщини реалізували друкованої продукції на 1758,4 тис. грн., що більше від попереднього року на 80 тис. грн. Незважаючи на політичну та економічну кризу 2014 р. продаж поліграфічних видань в області збільшився611.

Таким чином, на основі проведеного аналізу досліджуваного питання можна констатувати, що книговидавництво та книгорозповсюдження і в минулому, і тепер сприяють формуванню культурно-освітнього простору й духовному зростанню української нації.



РОЗДІЛ 5

ДОБРОЧИННА ТА ПОБУТОВА ДІЯЛЬНІСТЬ СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ

У різний час певні групи людей потребують моральної підтримки і матеріальної допомоги. Вітчизняні кооперативні товариства завжди турбувалися не тільки про блага своїх членів, а й про інших громадян. Від початку ХХ ст., коли наявне було поширення кооперативних ідей та зростання кількості кооперативів в Україні, відбувалося формування гуманних якостей кооперативного руху і розвиток доброчинної діяльності кооперативних організацій. Виходячи з того, що нинішня економічна ситуація в країні призвела до соціального напруження, своє завдання ми вбачаємо в аналізі історичного досвіду споживчих товариств та їх спілок щодо пошуку матеріальних засобів для підтримки найбільш незахищених верств населення.

Одним із напрямів діяльності вітчизняної споживчої кооперації протягом 1920-их років була доброчинність. Починаючи з 1921 р. споживча кооперація України, діючи в умовах ринкових відносин, дістала більше можливостей надавати допомогу тим, хто її потребував. Загалом 20-і рр.
ХХ ст. – це той період, коли доброчинна діяльність Вукопспілки та кооперативних організацій на місцях набула найбільшого поширення. Постійно кооперативними організаціями виділялись кошти на доброчинні акції. Крім цього, ВУКС та Уцеробкооп (Центральний робітничий кооператив України) уклали угоду з Південним бюро ВЦРПС про відсоткові відрахування споживчої кооперації на культурно-просвітницьку діяльність профспілок. Наприклад, 19 березня 1923 р. на засіданні правління ВУКС ухвалили рішення про відрахування на підтримку профспілок у розмірі 1% з обороту на всі види торговельних операцій, як роздрібних, так і оптових, губробкоопів і райспілок612.

Згідно зі статистичними матеріалами, у 1926-1927 рр. робітнича кооперація УСРР видала профспілкам республіки 121 тис. крб., що становило 14,3% від їх загальних витрат на культурно-освітню роботу, а в 1927-1928 рр. ці цифри відповідно становили 353 тис. крб. (16,6%)613. Щодо сільських споживчих кооперативів дані такі. У 1927-1928 рр. сільські товариства України видали профспілкам 32,4 тис. крб., тобто 4,9% від загальних витрат сільської споживчої кооперації на культурно-освітню роботу. У 1928-1929 рр. ці цифри відповідно становили 39,3 тис. крб. (3,6%)614 (додатки №№ 6, 7).

Особливо виявилась матеріальна допомога ВУКС та її місцевих організацій членам споживчих товариств та некооперованій частині населення під час голоду 1921-1922 рр. Варто зазначити, що перші добродійні їдальні були створені комісіями допомоги голодуючим за державні кошти лише в січні 1922 р. Вони, за даними І.В. Лантуха, забезпечували харчами лише 1% тих, хто цього конче потребував. Матеріальну допомогу від держави отримувала тільки чверть голодуючих615.

У ті складні роки Вукопспілка допомагала голодуючим кооператорам та їх сім’ям, інвалідам, хворим, дітям. Кооператори розпочали безкоштовну допомогу голодуючим ще влітку 1921 р. У серпні того року на місця були надіслані директиви, інструкції, накази ВУКС про залучення кооперативних організацій до вжиття заходів надання допомоги голодуючим, перш за все дітям. Правління ВУКС пропонувало відкривати на місцях дитячі будинки і брати їх на утримання кооперації. ВУКС підтримала ініціативу ВУЦВК проводити відрахування одного фунта з пуда заготовленого зерна для врятування голодуючих дітей. Держава, зокрема ВУЦВК, використовувала апарат та структуру ВУКС для прийому, зберігання й транспортування пожертв – продовольства, одягу, медикаментів тощо.

У жовтні 1921 р. правлінням ВУКС була виділена спеціальна комісія зі складу правління для ведення робіт з надання допомоги голодуючим. З моменту створення вищеназваної комісії доброчинна робота ВУКС стала більш організованою. Правління ВУКС направило на місця розпорядження організувати місцеві комісії допомоги голодуючим. Комісія допомоги при ВУКС намітила різного роду заходи щодо отоварювання фонду Помголу (організація, що займалась наданням допомоги голодуючому населенню південних районів України та Поволжя, які зазнали неврожаю), а саме: відрахування з операцій торговельних та виробничих підприємств, проведення Дня кооперації (збір коштів призначався на допомогу голодуючим). На допомогу голодуючим ішли грошові відрахування працівників апарату ВУКС.

Правління ВУКС восени 1921 р. вирішило переказати на користь голодуючим 3% місячної зарплати працівників споживчої кооперації. Широко практикувався кухольний збір пожертв. У листопаді 1921 р. Харківська губернська кооперативна комісія для проведення дня під гаслом «Кооперація – голодуючим» направила 450 робітників споживчої кооперації продавати газети. Прибуток від продажу газет, проведення концертів, читання лекцій та розіграшів лотерей надходив у фонд голодуючих. У всіх касових закладах споживчої кооперації України стягувався особливий збір у розмірі 0,5 відсотка від переказів приватних осіб. Споживча кооперація республіки організувала прийом, зберігання, транспортування благодійних вантажів616. Водночас працівники ВУКС організували збирання добровільних пожертв. Так, за період від 15 серпня по 15 жовтня 1921 р. від кооперативних спілок України на адресу Вукопспілки надійшло 17,7 млн. 630 тис. 541 крб.617.

Серед апарату споживчої кооперації розгорнувся рух за грошові відрахування для голодуючих дітей. Зокрема, восени 1921 р. Харківське споживче товариство «Трудовий хімік» постановило перерахувати 5 млн. крб., споживче товариство «Табачник» – понад 18 млн. крб., а споживче товариство цукровиків – місячний пайок цукру та 10% річної норми борошна кожного службовця618. Приймаючи пожерти, агітатори-кооператори пояснювали, що гроші та продукти харчування підуть на створення мережі дитячих будинків, лікування та харчування дітей, ліквідацію безпритульності.

Споживчі товариства відкривали для харчування голодуючих біженців громадські їдальні та пункти. Робітничі кооперативи центральної частини України годували безробітних голодуючих із Миколаївської, Одеської, Запорізької та Катеринославської губерній. Особлива увага Вукопспілкою приділялась голодуючим дітям Поволжя та Півдня України. З ініціативи ВУКС кооператори збирали гроші, продукти харчування, організовували безкоштовне харчування, створювали дитячі будинки і майданчики. Восени 1921 р. ВУКС виділила для цих потреб речей на суму 500 млн. крб. (сир, цукор, чай, какао, копченості, столовий посуд, одяг, взуття, мануфактуру)619.

У листопаді 1921 р. ВУЦВК домовився з Вукопспілкою про відкриття мережі пунктів харчування для голодуючих. Тоді для організації громадського харчування голодуючого населення уряд республіки виділив ВУКС фонд зернохліба в розмірі 100 тис. пудів із щомісячним поповненням. Шоста конференція КП(б)У (9-13 грудня 1921 р.), враховуючи наближення зими, затвердила спеціальну резолюцію «Допомога неврожайним губерніям», у якій Наркопроду УСРР спільно з Вукопспілкою доручалось: протягом найближчих півтора місяців допомогти неврожайним губерніям картоплею та іншим продовольством620. Уже наприкінці грудня 1921 р. Вукопспілка організувала обмінні операції з голодуючими губерніями. 50 вагонів ВУКС мала в своєму розпорядженні для проведення товарообмінних операцій на станціях поблизу голодуючих губерній. Вукопспілка повинна була обслуговувати тисячі голодуючих ходоків із сіл і волостей шляхом товарообмінних операцій. Для голодуючих людей відбувалась посилена заготівля зерна, картоплі та насіння місцевими кооперативними організаціями. Зокрема, Волинська губспілка у вересні 1921 р. зібрала
15 вагонів зерна для потерпілих.

У січні 1922 р. загальні збори колективу третьої хлібопекарні Харківського споживчого товариства постановили запроваджувати дво- та чотиривідсоткові відрахування від зарплати на користь голодуючих, а робітники четвертої хлібопекарні відрахували по чотири відсотки. Споживча кооперація Запоріжжя у квітні 1922 р. встановила перекази голодуючим 10% із обороту найбільш ефективного дня місяця та один відсоток постійних відрахувань від усіх оборотів. Кооперативні організації виділяли потерпілим 1 фунт із кожного заготовленого пуда не лише хліба, але й фуражу, квасолі, картоплі насіння соняшник та жирів. Усі робітничі кооперативи проводили двовідсоткові відрахування натурою з продуктів харчування621.

У січні 1922 р. ВУКС завезла у голодуючі губернії 34 вагони продовольства, у лютому 1922 р. – 41. У березні 1922 р. правління ВУКС виділило і направило до Катеринославської губернії 5 вагонів зернохліба для громадських їдалень. Архівні документи свідчать про те, що в березні 1922 р. сесія ради ВУКС винесла рішення виділити 21 вагон зерна для відкриття пунктів харчування голодуючих. На цей час шляхом відрахування одного фунта з пуда заготовленого хліба споживчою кооперацією України було зібрано близько 50 тис. пудів продуктів харчування. Зокрема, Полтавська губспілка у лютому 1922 р. зібрала і відправила 15 вагонів хліба до Поволжя, а в червні того ж року – 50 вагонів у Катеринославську губернію. Протягом березня 1922 р. Вукопспілка допомагала державним органам влади та управління збирати зерно для посівної кампанії.

Чернігівська райспоживспілка впродовж 1922 р. відрахувала 20 млн. 203 тис. крб. (за тодішнім курсом) на підтримку голодуючих, а також виділяла продукти (хліб, овочі, зернофураж), мануфактуру та взуття. Зокрема, Козелецька райконтора виділила 3 тис. 796 пудів зерна й овочів. Крім того, проводилися однофунтові відрахування зернопродуктів і приймання на склади райзаготконтор від окремих осіб та закладів пожертви голодуючим622.

Вукопспілка підтримала ініціативу кооператорів надсилати прибуток від проведення концертів, читання лекцій та розіграшів лотерей у фонд голодуючим. Правління ВУКС у серпні 1922 р. запропонувало провести двофунтовий збір із кожного заготовленого пуда з продподатку для потреб голодуючих. Цю пропозицію підтримала споживча кооперація на місцях. РНК УСРР та Вукопспілка закріпили низку неврожайних губерній Росії та півдня України за врожайними губерніями. Впродовж 1922 р. у заможніших губерніях України кооператори зібрали 1740 тис. пайків. Протягом 1921-1922 рр. ВУКС закуповувала зерно за кордоном, була посередником в отриманні зарубіжної допомоги голодуючим623.

Разом з Червоним Хрестом споживча кооперація УСРР проявляла турботу про хворих дітей, дітей-сиріт. Кооператори відкривали безкоштовні їдальні для дітей із малозабезпечених сімей, дієтичні – для хворих дітей і матерів. Велика значення для порятунку голодуючих та безпритульних дітей мала опіка над дитячими будинками з боку споживчої кооперації. Згідно з рішенням правління ВУКС від 24 жовтня 1922 р. в Харкові відкрили кооперативний будинок імені І.А. Саммера для дітей голодуючих губерній. Вукопспілка взяла на себе повну матеріальну відповідальність за його забезпечення. Цього ж року Бердянська контора ВУКС безкоштовно утримувала


40 дітей потерпілих рибалок, а Київська контора Вукопспілки відкрила 3 дитячі будинки на 75 місць. Також Вукопспілка патронувала дитячу школу-інтернат імені Івана Стешенка (міністр освіти в уряді Центральної Ради в 1917 р.) в Одесі. У низці випадків місцеві кооперативні організації розміщували дітей по селах, багато кооператорів брали їх у свої сім’ї. Кооперативні їдальні забезпечували їх безкоштовними обідами, молоком624.

Загалом дитячі будинки та санаторії отримували від кооператорів матеріальну допомогу: паливо, одяг, білизну, взуття, мило, продовольство тощо. Кооператори допомагали дитячим будинкам ремонтувати меблі, оплачували роботу персоналу. Велике значення для врятування від голоду мали такі заходи ВУКС, як проведення Міжнародного дитячого тижня, тижня допомоги матері-пролетарці та дитині, допомога фізично ослабленим. Активно допомагали голодуючим дітям чернігівські кооператори. Так, у липні 1922 р. кооперативні організації Чернігівщини провели «Двотижневик допомоги дитячим притулкам». Тоді Чернігівська губспоживспілка взяла на утримання дитячі будинки й притулки, асигнувавши на проведення двотижневика 50 млн. крб. Губспілка брала участь у роботі наради із захисту дітей і через свого представника виділила кошти на утримання дитячого садка й школи, щомісячний кошторис яких становив 150 млн. крб. Городнянський відділ губспілки щомісячно виділяв притулкам 30 пудів зерна та інших продуктів, запропонувавши всім споживчим кооперативам робити відрахування з такою ж метою. Крім того, цей відділ Чернігівської губспілки прийняв під свій патронат три міські школи. Кролевецький райвідділ указаної губспілки взяв тоді на повне утримання дитячий будинок на 40 дітей, відповідно Ніжинський – дитячий будинок на 60 дітей, Середньо-Будський – прийняв на утримання


36 дітей Поволжя, Сновський – 10 дітей місцевого дитячого притулку625.

З весни 1922 р. Харківське споживче товариство взяло під опіку дитячий будинок №15. Зміївське райвідділення Харківської губспілки встановило щомісячну допомогу дитячим будинкам губернії в розмірі 250 крб золотом (за тодішнім курсом)626. Кооператори Київщини в 1922 р. підтримали заклик Вукопспілки про створення дитячих будинків для голодуючих та безпритульних дітей, особливо хворих. Тоді Київська контора ВУКС відкрила три дитячих будинки на 75 місць, а всього кооператори Київщини утримували 9 дитячих будинків на 275 місць. У Києві Соробкооп був шефом Дитячого містечка на Дегтяревській вулиці. Загалом у 1922 р. на утриманні Київської губспілки було 9 дитячих будинків (273 особи), Запорізької – один (60 осіб). У 1923 р. споживча кооперація Одеської області утримувала дитячі будинки, в яких проживало близько 2 тис. дітей627. У 1924 р. Полтавська райспоживспспілка опікувалась Мачуським дитячим будинком, якому кооператори щомісяця виплачували по 25 крб.628. Чернігівська райспілка того ж року надіслала місцевому дитячому будинкові 26 комплектів білизни, відремонтувала взуття та ліжка629.

Суттєву допомогу дитячим будинкам надавали робітничо-міські кооперативи. Зокрема, Харківський ЦРК у 1925 р. з отриманого прибутку виділив 1 тис. крб. для дитячих будинків630. До свята 8 Березня у 1928 р. Харківський ЦРК за власні кошти відкрив дитячий санаторій, який щорічно приймав на лікування 800 дітей із незаможних родин кооператорів, а також дітей-інвалідів631.

До святкових дат (передусім жовтневих) кооператори проводили низку доброчинних заходів з метою допомоги дітям. Однак доброчинність кооператорів найбільш яскраво проявлялась у дні святкування Міжнародного дня кооперації. Починаючи з 1923 р. у Міжнародний день кооперації (перша субота липня) у дитячих будинках проводили свята, під час яких роздавали подарунки, проводили безкоштовні концерти, спектаклі. Наприклад, споживче товариство м. Нікополя «Гірняк» у 1924 р. з нагоди Міжнародного дня кооперації забезпечило одягом і взуттям 80 мешканців одного із дитячих будинків міста632. У 1924 р. до жовтневих подій Астраханським споживчим товариством на Мелітопольщині було відраховано 34 крб. Костянтинівському дитячому будинку і 34 крб. – дитячому будинку-комуні ім. Г.І. Петровського. Тоді ж вирішили у зв’язку із труднощами продовольчого забезпечення взяти на утримання кооперативу двох учителів633. У тому ж році Гайчурське споживче товариство на Запоріжжі взяло на утримання місцеву дитячу колонію, а також профшколу і п’ять її учителів634. До жовтневих подій 1924 р. споживче та сільськогосподарське товариства с. Терпіння на Запоріжжі спільно з місцевими організаціями і комітетами незаможних селян до жовтневих свят виділили 100 аршин мануфактури (тканини) для місцевого дитячого будинку635. Споживче товариство в с. Ейгенфельд на Мелітопольщині у 1924 р. взяло участь у відзначенні жовтневих подій, під час яких кооператори роздали подарунки 700 дітям636. 1 липня 1927 р. кооператори Київщини під час святкування Міжнародного дня кооперації не лише проводили зниження цін у магазинах, але й влаштовували безкоштовні масові вечірки та вистави у сільбудах, організувати екскурсії школярів до Києва, роздавали школярам олівці, зошити, літературу тощо637.

Липневий пленум ЦК КП(б)У (1925 р.) відмітив важливість доброчинної діяльності споживчої кооперації для підтримки сімей червоноармійців, інвалідів, погорільців, жертв війни, сиріт638. Відповідно ВУКС та місцеві кооперативні спілки і товариства надавали допомогу населенню, яке постраждало від стихійних явищ. Так, зокрема, було в 1927 р., коли стався землетрус у Криму, голова Всеукраїнського комітету допомоги Криму В.І. Порайко звернувся до правління ВУКС з проханням асигнувати певну суму на допомогу жителям Криму, які були позбавлені домівки і потерпали від морозів. Правління ВУКС відгукнулось на заклик, переказавши на біжучий рахунок №1513 Держбанку певну суму грошей. Ще такий факт. Наприкінці грудня 1927 р. правління ВУКС ухвалило рішення про виділення коштів на допомогу постраждалим від стихії рибалкам Каспія639.

Систематично проходили за підтримки кооператорів тижні допомоги матері-пролетарці. Наприклад, Снигірівське споживче товариство на Херсонщині у жовтні 1924 р. відрахувало 150 крб. місцевій лікарні на закупівлю медикаментів640. Водночас кооператори залучали медичних працівників для надання лікарських консультацій жінкам-членам кооперативів та іншим громадянам. Це підтверджують архівні документи й повідомлення періодичних видань того часу. Так, у 1927 р. у Харкові при двох магазинах робітничої кооперації, які мали назву «Мати і дитина», були спеціально влаштовані пункти, де медичні працівники на запрошення кооператорів надавали лікарські консультації жінкам – членам кооперації641. Споживчою кооперацією у 1927 р. було передано органам Охмадит (лікарні, які опікувалися охороною закладів материнства і дитинства) до 130 тис. крб. Це було зроблено згідно з постановою правління ВУКС про відрахування на ці лікарні 2% з прибутків або 20% з культфонду642. Однією з перших, хто виконав тоді зазначене рішення була Сумська окрспоживспілка643. Протягом 1927-1928 рр. кількість лікарень і консультацій, фінансових споживчою кооперацією, куди могли звернутися жінки з числа батрачок та сільської бідноти, зросла644.

Вукопспілка та її місцеві організації надавали допомогу кооператорам і членам їх родин. Наприклад, ураховуючи великі заслуги Миколи Балліна перед українською кооперацією, Бюро правління ВУКС ухвалило видавати з 15 липня 1922 р. удові кооператора Балліна Ларисі Позен щомісяця кошти на утримання за одинадцятою категорією ставок співробітників ВУКС, також виділити їй помешкання й асигнувати одноразову допомогу645. Ще приклад. Під час голоду 1921-1922 рр. ВУКС утримувала сім’ю І.А. Саммера – першого голови правління ВУКС. Фракція правління ВУКС 4 березня 1924 р. винесла рішення допомогти доньці І.А. Саммера. Ухвалили: просити Київську філію Вукопспілки надати роботу доньці І.А. Саммера або вжити заходи для пошуку їй роботи в Київському Соробкоопі чи в іншій кооперативній організації Києва. 17 листопада 1927 р. на засіданні правління ВУКС вирішили видати вдові І.А. Саммера – М.Ф. Саммер постійну пенсію за рахунок соціального фонду Вукоради 646.

ВУКС та місцеві спілки виділяли кошти і на відродження української національної культури. До ВУКС не раз зверталися заклади культури. Зокрема, 18 грудня 1922 р. правління ВУКС розглянуло клопотання «Дитячого театру» про щомісячну субсидію. Було вирішено одноразово асигнувати театру


300 млн. крб. (за тодішнім курсом). Традиційно до ювілейних дат Вукопспілка не шкодувала кошти на влаштування заходів. Так, у 1922 р. правління ВУКС виділило 250 крб. з нагоди
200-річчя від дня народження відомого українського письменника, філософа-гуманіста та просвітителя
Г.С. Сковороди647.

Значною виявилась доброчинна допомога споживчої кооперації у розв’язанні проблеми ліквідації неграмотності в Україні. Тижні та місячники просвіти, ліквідації неграмотності проходили у тому числі й за участю ВУКС і її місцевих організацій. Відомо, що в березні 1922 р. вийшла постанова ВУЦВК УСРР «Про книжкове майно кооперації», згідно з якою підручники та дитячу літературу зі свого книжкового майна кооперація мала безкоштовно передати Наркомпросу УСРР648. Споживча кооперація УСРР зробила немало для ліквідації неграмотності серед сільського населення. Кооператори допомагали створювати не лише школи лікнепу, але й клуби для дорослих та дітей, хати-читальні. Організації споживчої кооперації виділяли кошти на утримання «Просвіти», громадських бібліотек, українських шкіл і гімназій, які відкривалися по селах. У 1922 р. за кошти ВУКС та її місцевих спілок було закуплено підручників українською мовою на суму 2 млрд. крб. Лише за березень 1922 р. правління ВУКС виділило 25 млн. крб. для освітян, забезпечуючи їх продуктами харчування, підручниками й канцтоварами649.

Суттєву увагу питанню ліквідації неграмотності приділяла робітничі кооперативи Києва і Київщини. Вони брали активну участь у роботі лікнепів, поєднуючи це з пропагандою кооперативних ідей. До такої роботи залучали інструкторів оргвідділів райспоживспілок, студентів Київського кооперативного технікуму, викладачів-кооператорів. Кооперативно-видавниче товариство «Книгоспілка» на замовлення київських кооператорів регулярно друкувало та продавало дешеві книги і підручники, плакати, листівки, організовувало бібліотеки і клуби-читальні. Ефективно працювала книгарня Київського Соробкоопу на Хрещатику.
В січні 1923 р. філії цієї бібліотеки були створені у Василькові та Білій Церкві, де проходили заняття з ліквідації як загальної, так і кооперативної неграмотності650.

Низка райспоживспілок стали активними членами товариства ліквідації неграмотності. Серед них була і Дніпробузька райспоживспілка (Миколаївщина), яка з квітня 1924 р. розпочала активну діяльність з подолання неграмотності серед селян651. Робота з ліквідації неграмотності в українському селі була одним з основних напрямів роботи сільських кооператорів. Для підтвердження наводимо низку прикладів за 1924 р.


У квітні цього року кооператив у с. Мовчанівці Бердичівської округи на загальних зборах ухвалив просвітницьку роботу зосередити в хаті-читальні, де діяв пункт ліквідації неграмотності (лікпункт), який місцеві кооператори безкоштовно забезпечували гасом. У селі Петропавлівське на Павлоградщині споживче товариство, допомагаючи школі ліквідації неграмотності, спільно із сільськогосподарським товариством, взяло шефство над гуртожитком 7-річної школи, розрахованим на 30 учнів. Правління Полянецького споживчого товариства на Київщині встановило опалення для місцевої хати-читальні, систематично забезпечувало її дровами. Астраханське товариство на Мелітопольщині здійснило закупівлю кооперативної літератури для сільбуду на суму 50, а для місцевого дитячого будинку імені Г.І. Петровського – на 34 крб. Крім цього, товариство оплачувало роботу та харчування двох учителів. Споживчий кооператив у селі Михайлівці на Мелітопольщині допомагав школі, де навчалося 120 дітей незаможників. Давидівське споживче товариство Акимівського району Катеринославської губернії, Старосанжарське на Полтавщині, Ямпільське на Волині, Олешківський кооператив «Червоний маяк» на Херсонщині та низка інших організували шефство над місцевими школами, забезпечуючи учнів підручниками652.

Споживча кооперація систематично надавала допомогу школам, особливо на селі. Наводимо дані щодо цієї доброчинної місії кооператорів у різних регіонах України за 1924 р. Ці дані охоплюють територію від Волині до Півдня України. У тому році Ямпільське споживче товариство на Волині асигнувало на господарські потреби місцевої 7-річної школи певні кошти. Тоді споживчі товариства в с. Костянтинівці та Тихонівці Мелітопольської округи активно здійснювали шефство над місцевими школами. Олешківське споживче товариство «Червоний маяк», що на Херсонщині, у той період ініціювало шефство над місцевою школою ліквідації неграмотності. Кооперативне товариство в с. Повчині на Чернігівщині створило спеціальний фонд для підтримки школи та сільбудинку, який становив 87 крб. Споживчий кооператив у с. Макарове Київської округи виділив на проведення культпросвітньої роботи, зокрема на допомогу місцевої школи, 550 крб. Давидівське споживче товариство Акимівського району Катеринославської губернії тоді ж розпочало шефство над місцевою школою, забезпечуючи учнів підручниками тощо653.

Споживчим кооперативом у с. Скопцях на Київщині проводилась робота з підтримки місцевої школи, при цьому кооператив утримував одного вчителя, виписував для школи і сільбудинку кооперативні видання, газети та іншу літературу. У свою чергу, споживче товариство в с. Михайлівці на Мелітопольщині виконувало роботу з ліквідації неграмотності. Це товариство повністю утримувало одну із шкіл, де навчалося 120 дітей незаможників і бідних селян, виписувало газети й кооперативні видання для сільської читальні654.

До державних свят допомога вітчизняних кооператорів школам активізувалась, про що свідчать такі факти. Так, у с. Копані на Херсонщині у 1924 р. до жовтневих свят кооператори на дитячому спектаклі роздали підручники та шкільні посібники дітям місцевої школи655. Кооператори с. Ботвинівка на Уманщині у тому ж році з нагоди жовтневих свят виділило кошти для школи і на підтримку місцевого осередку ЛКМСУ656.

Немало зробила Вукопспілка для допомоги студентству. Більшість споживчих товариств входили до асоціації допомоги студентству, відраховуючи щомісячно членські внески. Під егідою ВУКС упродовж 1920-их років проходили тижні та місячники допомоги студентству. Перш за все ВУКС допомагала студентам кооперативних навчальних закладів. Вукопспілка виділяла грошові суми для допомоги студентам, сприяла організації студентських кооперативів, надаючи їм пільгові кредити, встановила декілька стипендій. Наприклад, на урочистих зборах київських кооператорів у 1923 р. ухвалили запровадити в Київському кооперативному технікумі стипендію імені Миколи Левитського на честь його плідної й багаторічної праці в українській кооперації657. Восени 1923 р. споживче товариство в с. Іваньки на Уманщині спорядило за кошти кооперації одного стипендіата-незаможника на Уманські кооператкурси658.

Та доброчинність споживчої кооперації відчували студенти й інших навчальних закладів України. Так, у 1923 р. правління ВУКС виділило Київському театральному технікумові допомогу на суму 2 тис. крб., Уцеробкооп переказав студентству України 25 тис. крб., Чернігівська райспілка передала студентам Київського інституту міжнародних відносин, Київської консерваторії та Чернігівського музичного училища по тисячі крб., а Чернігівським педагогічним курсам – 20 тис. крб.659.

Зважаючи на складний матеріальний стан українського студентства, керівництво Вукопспілки неодноразово зверталось до місцевих кооперативних організацій із закликом про надання допомоги студентам. Кооператори проводили різноманітні заходи з метою надання матеріальної, фінансової та продовольчої допомоги студентству. Наводимо текст документа, де йдеться про організацію кооператорами лотереї, кошти від якої мали бути направлені на підтримку студентства.

1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   22


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка