Вищий навчальний заклад Укоопспілки «полтавський університет економіки І торгівлі» Кафедра педагогіки, культурології та історії



Сторінка1/22
Дата конвертації05.11.2016
Розмір4.42 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   22


Вищий навчальний заклад Укоопспілки

«ПОЛТАВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ»

Кафедра педагогіки, культурології та історії

Т.В. ОНІПКО
КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЯ ДІЯЛЬНІСТЬ

СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ УКРАЇНИ В 20-ті рр. ХХ ст.
МОНОГРАФІЯ

Полтава

ПУЕТ

2014

УДК [008+37]:334.735: 94 (477) «192»

ББК 65.9 (4 Укр) 08
Рекомендовано до видання, розміщення в електронній бібліотеці та використання в навчальному процесі Вченою радою ВНЗ Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі», протокол №......від…………2014 р.

Автор: Оніпко Т.В.
Рецензенти:

І.Г. Передерій, д.і.н., доцент кафедри українознавства, культури та документознавства Полтавського національного технічного університету імені

Юрія Кондратюка;



І.А. Фареній, д.і.н., професор кафедри архівознавства, новітньої історії та спеціальних історичних дисциплін Черкаського національного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького.

Оніпко Т.В. Культурно-освітня діяльність споживчої кооперації України в 20-ті рр. ХХ ст.: монографія / Т.В. Оніпко. – Полтава: РВВ ПУЕТ, 2014. – 312 с.

Дослідження присвячено узагальненню історичного досвіду споживчої кооперації України щодо налагодження культурно-освітньої діяльності протягом 20-их років ХХ століття. В монографії проаналізовано такі напрями культурно-освітньої практики вітчизняної споживчої кооперації: підготовка і перепідготовка кооперативних кадрів, кооперативна пропаганда серед працівників кооперації, пайовиків та некооперованої частини населення, участь кооперативних організацій у проведенні державної політики українізації, книговидавництві та книготоргівлі. Висвітлено доброчинну та побутову діяльність кооперативних організацій у ринкових умовах непу з метою поліпшення матеріальних умов членів споживчих товариств і некооперованої частини населення, а також підвищення їх культурного рівня.

Праця може стати в пригоді законодавчим та виконавчим органам влади при розробленні державної освітньої та культурної політики, науковцям, працівникам системи споживчої кооперації, студентам навчальних закладів Укоопспілки, дослідникам національно-духовної спадщини українського народу.
ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ………………………….5
ВСТУП……………………………………………………………...7
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД ПРОБЛЕМИ

ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ…………………..12
Висновки до розділу……………………………………………...48
РОЗДІЛ 2. ПІДГОТОВКА КООПЕРАТИВНИХ КАДРІВ…50

2.1. Становлення вищої кооперативної освіти. Інститути та

технікуми………………………………………………………….50

2.2. Вищі кооперативні курси Вукопспілки…………………….88

2.3. Підготовка та перепідготовка кадрів через систему

місцевих кооперативних курсів на початку та в середині

1920-их років…………………………………………………….104

2.4. Курси підвищення кваліфікації кооператорів

наприкінці 1920-их років……………………………………….123
Висновки до розділу....................................................................136
РОЗДІЛ 3. ПРОПАГАНДИСТСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ВУКОПСПІЛКИ ТА МІСЦЕВИХ КООПЕРАТИВНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ…………………………………………………139

3.1. Участь кооператорів у проведенні

політики українізації…………………………………………….139

3.2. Форми та методи кооперативної пропаганди…………......148


Висновки до розділу.....................................................................196

РОЗДІЛ 4. УЧАСТЬ СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ

У ВИДАВНИЦТВІ ТА РОЗПОВСЮДЖЕННІ КНИГ…198 4.1. Книговидавнича діяльність………………………………...198

4.2. Кооперативна книготоргівля……………………………….214



Висновки до розділу…………………………………………….225
РОЗДІЛ 5. ДОБРОЧИННА ТА ПОБУТОВА ДІЯЛЬНІСТЬ СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ…………………………….......228
Висновки до розділу………………………………………….....260
ВИСНОВКИ……………………………………………………...263
СВІТЛИНИ………………………………………………………271
ДОДАТКИ………………………………………………………..295

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

Виконком

Виконавчий комітет




Аерохім

Товариство друзів авіаційної та хімічної оборони СРСР




ВКП(б)

Всеросійська комуністична партія більшовиків




ВРНГ

Вища рада народного господарства




Вукопспілка (ВУКС)

Всеукраїнська центральна спілка споживчих товариств України (до 1934 р. знаходилась у Харкові)




ВУЦВК

Всеукраїнський центральний виконавчий комітет




Главпрофобр (рос.)

Головне управління професійної освіти




Губвиконком

губернський виконавчий комітет




Губком КП(б)У

губернський комітет КП(б)У




Губнаросвіта

Губернський відділ народної освіти

Губробкооп

губернський робітничий кооператив

Губспілка

губернська спілка споживчих товариств

Дніпрельстан

Дніпровська ГЕС, споруджена протягом 1927-1932 років

Дніпросоюз (Дніпроспілка)

Дніпровська спілка споживчих товариств (центр знаходився у Києві)

Доброхім


Добровільне товариство хімічної оборони та промисловості

ДПУ

Державне політичне управління

ЄСТ

єдине споживче товариство

Комфракція ВУКС

комуністична фракція Вукопспілки

кооператнарада

кооперативна нарада

Коопцентр

Кооперативний центр

КП(б)У

Комуністична партія (більшовиків) України

Лікнеп (рос. мовою – ликбез)

ліквідація неписьменності (рос. мовою – ликвидация неграмотности)

МДК

Міжнародний день кооперації

МКА

Міжнародний кооперативний альянс

НКВС

Народний комісаріат внутрішніх справ

НКО УСРР

Народний комісаріат освіти УСРР

Окрвиконком

окружний виконавчий комітет

Окрнаросвіта

окружний відділ народної освіти

Окрсоцвих

окружна організація соціалістичного виховання

Окрспілка

окружна спілка споживчих товариств

Охмадит

лікарні, створені в 1920-ті рр., опікувалися охороною закладів материнства і дитинства

ПОЮР (рос.)

Потребительское общество юга России с центром в Харькове

Пролетстуд

установа, яка опікувалася пролетарським студентством

Раднарком УСРР

Рада Народних Комісарів Української Соціалістичної Радянської Республіки

Райспілка

районна спілка споживчих товариств

РНК УСРР

Рада Народних Комісарів Української Соціалістичної Радянської Республіки

Робкооп

робітничий кооператив

РСІ

Робітничо-селянська інспекція

Соробкооп

Київський центральний робітничий кооператив

Союздонбасейн
ССТ

Назва губернської спілки споживчих товариств Донецької губернії

сільське споживче товариство



Укрголовпрофобр

урядовий комітет, який опікувався професійною освітою

УРНГ

Українська рада народного господарства

Уцеробкооп

Центральний робітничий кооператив України – керівний центр робітничої кооперації

ЦДАВО України

Центральний державний архів вищих органів влади та управління України

ЦДАГО України

Центральний державний архів громадських об’єднань України

ЦФКО ВУКС

Центральний фонд кооперативної освіти ВУКС



ВСТУП
Актуальність теми. Підготовка висококваліфікованих кадрів і формування високоерудованих особистостей є важливою умовою сучасного розвитку України. На жаль, нині відбувається скорочення державних програм фінансування підготовки фахівців, у тому числі для економічних галузей. Без сумніву, потрібно шукати додаткові можливості фінансування освіти, науки та культури. З огляду на зазначені проблеми, актуальною є доцільність аналізу вітчизняного досвіду здійснення культурно-освітньої політики радянської України протягом 1920-их років, учасником якої була безпосередньо і споживча кооперація. Принагідно зазначимо, що одним з кооперативних принципів є здійснення кооператорами культурно-просвітніх заходів з метою задоволення духовних потреб своїх членів. Саме в 1920-і рр., в умовах відновлення ринкових відносин, організації споживчої кооперації не лише заробляли кошти в конкурентній боротьбі, але й укладали їх у розвиток культури України. У такій спосіб споживча кооперація надала державі істотну допомогу при розв’язанні низки культурно-освітніх проблем, забезпечувала зростання культурного рівня населення. Підтримка осередків культури в місті й особливо на селі мала непересічне значення для розвитку інтелектуального потенціалу країни в цілому.

На наше переконання, неупереджене дослідження результатів культурно-освітніх заходів споживчих товариств і їх спілок за доби непу сприятиме відтворенню реальної картини щодо внеску кооператорів у духовну складову соціально-економічного розвитку УСРР, допоможе виявити реальну картину використання більшовиками матеріального та духовного потенціалу кооперативних організацій у процесі політики індустріалізації, колективізації й так званої «культурної революції».



Хронологічні рамки дослідження охоплюють 20-і роки ХХ ст., позначені активною участю українських кооператорів у культурній розбудові радянської держави. Саме у цей період споживча кооперація розгорнула широкомасштабну господарську діяльність і відповідно могла налагодити значну культурно-освітню роботу серед своїх пайовиків та некооперованої частини українського народу. Вагомим здобутком кооператорів радянської України стало створення ними у 1920-і роки власної мережі вищих навчальних закладів, кооперативних шкіл, курсів. Їх випускники забезпечували потреби у кваліфікованих кадрах не лише кооперативних підприємств, але й народного господарства України загалом, що свідчило про універсальність та глибину підготовки. Протягом 1920-их рр. значно урізноманітнилася, поширилася діяльність споживчих товариств і їх спілок, спрямована на пропаганду кооперативних принципів і цінностей, видавництво й поширення друкованої продукції, надання доброчинної допомоги пайовикам та некооперованій частині населення, яка її потребувала.

Уроки культурно-освітньої практики споживчої кооперації України в роки непу потрібні не лише для узагальнення історичного досвіду, але й для розроблення сучасної державної політики підтримки вітчизняного кооперативного сектора економіки. Нині українські кооператори добре усвідомлюють необхідність реформування споживчої кооперації з огляду на те, що з кожним роком кооперативним організаціям та підприємствам стає все важче конкурувати на ринку. Не випадково Програма подальшого реформування споживчої кооперації, ухвалена в 2012 р. ХХІ (позачерговим) з’їздом споживчої кооперації України, передбачає розвиток людського потенціалу системи споживчої кооперації, забезпечення кооперативних організацій висококваліфікованими фахівцями, вдосконалення кооперативної політики шляхом пропаганди кооперативних ідей і цінностей, формування суспільного іміджу споживчої кооперації як ефективного власника, органічне поєднання особистих, колективних та суспільних інтересів членів кооперації1. З огляду на це досвід культурно-освітніх заходів споживчої кооперації 20-их років ХХ ст. є широким полем для дослідження сучасними науковцями, бо тоді кооператорам також доводилося боротися за споживача в запеклій боротьбі з приватним сектором економіки, протистояти ідеологічному втручанню й захопленню кооперативної власності органами радянської влади.



Об’єктом дослідження є споживча кооперація у контексті культурно-освітньої політики радянської України в роки нової економічної політики.

Предмет дослідження – це культурно-освітній досвід вітчизняних споживчих товариств та їх спілок протягом 20-их років ХХ ст.

Метою дослідження є комплексний аналіз культурно-освітньої діяльності споживчої кооперації УСРР упродовж 1920-их років. Авторка, залучивши до наукового обігу великий масив раніше невідомих архівних документів, репрезентує власне бачення подій, пов’язаних із залученням кооперативних організацій до розв’язання тогочасних культурно-освітніх проблем.

У процесі аналізу проблеми були визначені такі дослідницькі завдання:



– з’ясувати стан розроблення проблеми та перспективи для подальших досліджень культурно-освітньої діяльності споживчої кооперації України в 1920-і та подальші роки;

  • схарактеризувати джерельну базу досліджуваної проблеми;

  • розкрити особливості становлення вищої кооперативної освіти в УСРР;

  • проаналізувати відмінності в системі підготовки кооперативних кадрів у РСФРР та УСРР;

  • висвітлити досвід перепідготовки працівників споживчої кооперації на кооперативних курсах;

  • з’ясувати участь кооператорів у проведенні політики українізації протягом 1920-их років;

  • визначити форми та методи кооперативної пропаганди ВУКС та її місцевих організацій і розкрити їх результати;

  • узагальнити участь споживчої кооперації щодо видавництва та поширення друкованої продукції;

  • проаналізувати досвід та визначити значення кооперативної книготоргівлі для подолання неграмотності серед українського населення;

  • висвітлити суть, напрями та значення доброчинної діяльності вітчизняних кооператорів протягом 1920-их років;

  • показати роль кооперації у формуванні нового побуту членів кооперації;

  • сформулювати практичні рекомендації до активізації культурно-освітньої діяльності споживчої кооперації в сучасних умовах.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:

  • у монографії узагальнено та проаналізовано історіографічну базу окресленої проблеми;

  • попри те, що зазначена проблема дістала певне відображення в історичній літературі, дослідниця представила власне бачення досвіду культурно-освітньої практики споживчої кооперації радянської України за доби непу;

  • уперше у вітчизняній історичній науці здійснено комплексний аналіз культурно-освітньої діяльності споживчої кооперації у 1920-і роки, в основу якого покладено раніше не досліджені архівні документи та матеріали кооперативних видань 1920-х рр.;

  • виявлено спільні моменти і відмінності в підготовці кооперативних кадрів у РСФРР та УСРР;

  • неупереджено переглянуто внесок ВУКС та її місцевих організацій у підготовку кадрів, здатних працювати в умовах ринкової економіки;

  • установлено, що велике значення для підготовки кадрів відігравали не лише кооперативні інститути та технікуми, але й кооперативні курси;

  • доведено, що споживча кооперація була активним учасником політики українізації державних установ та громадських об’єднань;

  • з’ясовано, що пропагандистська діяльність споживчої кооперації України протягом 1920-их років, була масштабною, охоплюючи не лише тисячі пайовиків, але і різні верстви некооперованої частини населення;

  • визначено значення книговидавничої справи споживчої кооперації для розв’язання проблеми неграмотності та пропаганди кооперативних ідей;

  • з’ясовано, що кооперативна книготоргівля в роки непу стала важливим чинником підвищення культурного рівня особливо мешканців села;

  • установлено, що протягом 1920-их років доброчинна і побутова діяльність кооператорів тодішніми дослідниками розглядалася як один із напрямів культурно-освітньої діяльності Вукопспілки та її місцевих організацій;

  • розкрито основні напрями доброчинного досвіду споживчої кооперації в досліджуваний період;

  • обґрунтовано зацікавленість кооператорів у налагодженні побутового обслуговування з метою поліпшення матеріального та культурного забезпечення пайовиків.

Звязок дослідження з науковими програмами, планами і темами

Монографію виконано в рамках концепції Полтавського регіонального центру досліджень і сприяння розвитку кооперації, що діє на базі вищого навчального закладу Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі». Працюючи над монографією, ми виходили з того, що однією з умов посилення сучасних позицій споживчої кооперації України є узагальнення, об’єктивний аналіз та поширення знань про історичні уроки підготовки конкурентоспроможних кооперативних кадрів у 20-і роки ХХ ст. та врахування досвіду кооперативної пропаганди з метою залучення населення до кооперативів і посилення їх участі в соціально-економічному й громадському житті.




РОЗДІЛ 1
ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД ПРОБЛЕМИ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ
Нова економічна політика, запроваджена більшовиками у 1920-і роки, була предметом багатьох досліджень, відтак без перебільшення можна сказати, що її історіографія багата й різноманітна. На підставі проведеного історіографічного аналізу культурно-освітньої діяльності споживчої кооперації України в 1920-і роки. умовно можна виділити чотири якісно відмінні етапи її осмислення: 1) 1920-і роки; 2) 1930-і – перша половина 1950-их років.; 3) друга половина 1950-их – початок 1990-их років;
4) 1991 р. – початок ХХІ ст. Спільним для перших трьох етапів є причетність до радянської історіографії, яка розглядала культурно-освітню діяльність споживчої кооперації як засіб більшовицької пропаганди та формування нового побуту. Останній етап історіографії досвіду культурно-освітньої діяльності споживчої кооперації в ринкових умовах непу акумулює наукові напрацювання незалежної України.

Перший етап дослідження культурно-освітньої діяльності споживчої кооперації в період непу охоплює 1920-і роки, коли про підготовку кооперативних кадрів і кооперативну пропаганду писали партійно-державні діячі, теоретики кооперативного руху, економісти, практичні працівники споживчої кооперації, котрі намагалися представити кооперацію як органічну складову соціалістичної моделі господарювання. Авторам доводилося враховувати офіційну точку зору радянської влади, що значною мірою впливало на об’єктивність висновків. Радянська держава потребувала дослідників – пропагандистів комуністичних ідей, тому в переважній більшості джерел виклад матеріалу мав агітаційно-пропагандистський характер без належного глибокого аргументування окремих положень та критичного аналізу результатів культурно-освітньої діяльності кооперативних організацій.

Нами проаналізовано розвідки С. Зарудного2, А. Кущинського3 та М. Огурцова4, в яких ішлося про фінансування культосвітньої роботи сільськогосподарської кооперації, щоправда, споживча кооперація в них згадувалась фрагментарно. Проте ці статті переконують у тому, що і сільськогосподарська, і споживча й інші види кооперації були зацікавлені в організації культурно-освітньої діяльності з метою залучення нових пайовиків та підвищення їх культурного рівня.

Укажемо на низку наукових досліджень стосовно становлення й розвитку кооперативної освіти в Україні протягом 1920-их років Не була обійдена увагою дослідників проблема підготовки кадрів для кооперативних структур. У брошурах і періодичних кооперативних виданнях знаходимо матеріали різного рівня (короткий звіт про роботу курсів, технікумів, інститутів, нотатки і оглядові статті про характер кооперативної освіти) про підготовку кадрів. Перші дослідження розв’язання кадрової проблеми в системі радянської кооперації, проведені в 20-і роки ХХ ст. відомими дослідниками кооперативного руху П. Височанським5,
С. Зарудним6, П. Пожарським7 та іншими. Однак названі автори, як правило, висвітлювали комуністичні ідеї щодо підготовки кооперативних кадрів. Досвідчений теоретик і практик кооперативного руху В.М. Целларіус цілком поділяв більшовицьку доктрину, підтримуючи політику більшовизації кооперативного апарату8.

Виокремлюються праці Л. Зимона9, присвячені питанню підготовки кооперативних кадрів вищого й середнього рівня кваліфікації. Про досягнення та недоліки освітньої роботи кооперативних організацій України в 20-і роки ХХ століття писав Я. Хащеватський10. Про підготовку кооперативних кадрів у кооперативних інститутах і технікумах УСРР протягом другої половини 1920-их років свідчив М. Волинський. Заслугою цього дослідника стало те, що він проводив певні порівняння вітчизняної практики підготовки кооперативних кадрів із закордонним досвідом підготовки кадрів кооперації. Автор акцентував на тому, що бракує технічних працівників, інструкторів та плановиків для кооперативних промислових підприємств в Україні. Проблему нестачі кооперативних кадрів дослідник пояснював запровадженням планових засад у діяльності кооперативних структур і відповідно зростанням обсягів її роботи11.

М.Д. Токаревський акцентував на значенні технікумів для підготовки кадрів кооператорів. Автор цілком слушно стверджував, що тільки технікуми можуть і повинні дати нову армію висококваліфікованих кооператорів. Однак, перебуваючи під впливом більшовицької ідеології, вчений зазначав, що підготовлені в умовах радянської влади кооператори зуміють на ділі провести ленінську програм у кооперації12. Проблема кооперативної освіти в СРСР була предметом висвітлення в статті Г. Лур’є13. Він намагався переконати читача у доцільності та важливості кооперативно-технічної освіти в СРСР, у тому числі в Україні. Дослідник висунув ідею, щоб кооперативні організації впливали на комплектування технікумів. Тобто йшлося про тісні контакти теорії та практики в кооперативному будівництві. З цими ідеями Г. Лур’є можна погодитись і нині.

У 1926 р. з’явилася розвідка без зазначення прізвища та ініціалів автора (авторство статті виражене двома літерами – С.К.). Проте ця публікація привертає увагу і сучасних науковців, оскільки в ній мовиться про надання стипендій студентам Полтавського кооперативного технікуму

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   22


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка