Відділ освіти Городоцької рда дошкільний навчальний заклад №1



Сторінка1/6
Дата конвертації29.12.2016
Розмір0.83 Mb.
  1   2   3   4   5   6


Відділ освіти Городоцької РДА

Дошкільний навчальний заклад №1 «Берізка»

ФОРМУВАННЯ ПРАЦЕЛЮБНОСТІ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Автор: Зеленюк Оксана Миколаївна, вихователь дошкільного навчального закладу №1 «Берізка»


Методичний посібник на допомогу вихователям дошкільних закладів з питань трудового виховання дітей дошкільного віку.
Схвалено на засіданні методичної ради

Протокол № ______ від _____________

ЗМІСТ

  1. Передмова ………………………………….…………….......2-3

  2. Формування працелюбності, як базової якості особистості…………………………………………………....4-7

  3. Роль економічної освіти дошкільників у вихованні працелюбності……………………………………………....7-10

  4. Привчаємо дошкільника до праці…………………………10-11

  5. Методичні прийоми виховання працелюбності……….….11-12

  6. Обладнання для дитячої праці…………………….………12-13

  7. Додатки

    1. Заняття ……………………………………………………..13-25

    2. Розваги……………………………………………………...25-32

    3. Дидактичні ігри та вправи…………………...…………...32-41

    4. Твори читаємо – до праці привчаємо………………........42-48

    5. Прислів’я та приказки……………..…………..…………..48-50

    6. Співпраця з родиною………………….…..………...……51-59

    7. Співпраця з педагогами……………………………………60-65

    8. Фотоальбом «Працьовиті малюки допоможуть залюбки»…………………………………………………...66-72

8. Список використаних джерел……………..…..……………77

ПЕРЕДМОВА
«Праця - дуже складне явище, в якому розкривається ідейний, емоційний, розумовий, естетичний, психологічний, творчий смисл людського життя, виховання й самовиховання».

В. Сухомлинський
В суспільстві цінність людини визначається її участю в трудовому процесі. Чим краще вона працює, чим сумлінніше ставиться до своїх трудових обов'язків - тим по чесніше місце займає в колективі. Поряд з такими моральними рисами особистості як патріотизм, чесність, благородство, - працьовитість є неодмінною і важливою рисою кожної людини.

A.C. Макаренко справедливо висловився, що виховання не можна собі уявити як виховання нетрудове.

З раннього віку дитина оточена близькими, які працюють в одній з галузей виробництва, науки, культури, бізнесу. І навіть тоді, коли мати або бабуся не працюють на виробництві, дитина має можливість бачити їх роботу в домашньому господарстві.

Але сама по собі трудова атмосфера у сім'ї не забезпечує повноцінного виховання. Трапляється - і в добрій трудовій родині виростає ледар і нероба. Це тому, що дитина потребує спеціального цілеспрямованого впливу, при якому формуватимуться риси майбутнього трудівника. Які ж це риси? Насамперед повага до людей і продуктів їх праці; по-друге - любов до праці і прагнення взяти участь у труді дорослих і, нарешті, - це трудові вміння і звичка працювати, яких набуває дитина в процесі виконання доступних для її віку трудових доручень. Всі ці риси виховуються у дітей в єдності. В процесі формування вони одна одну доповнюють і збагачують. Так, поважаючи працю матері або помічника вихователя, дошкільник не смітитиме на вимитій підлозі, а якщо випадково насмітить - захоче сам прибрати.

Виховати у дитини любов до праці - це значить підготувати її до шкільного навчання. Справа в тому, що навчання в школі - теж праця, яка вимагає напруження, зусиль не менших, хоч і інших, ніж праця дорослих на виробництві. Успіхи в навчанні значною мірою залежать від працьовитості дитини, завдяки якій вона легше долає навчальні труднощі і досягає поставленої перед нею навчальної мети.

Трудове виховання здійснюється в повсякденному житті дитини різними засобами: в процесі гри, в спостереженні за працею дорослих, під час ознайомлення з художніми творами відповідного змісту. Але головне - безпосередня участь дошкільнят у доступній трудовій діяльності. Тільки набуваючи простих трудових навичок, вони можуть пізнати радість праці, навчитись дорожити витворами людських рук і стати працьовитими. Хоч при цьому не можна забувати, що діти - це діти, і діяти вони повинні не з примусу, а з інтересу.

В дошкільному, а тим більш в ранньому віці, ще не може бути справжньої трудової діяльності, проте передумови до неї закладаються саме тут. Фізично і психічно здорова дитина - істота активна і рухлива. Ледве зіпнувшись на ноги, вона починає активно знайомитися з предметним світом: розглядає, обмацує й намагається діяти з предметом, пізнаючи в такий спосіб властивості й призначення речей. Навряд чи комусь потрібна дитяча праця як така. Та й практична користь від роботи маленької дитини дуже невелика. Проте для самої дитини будь-яка серйозна справа має величезне значення, вона сприяє виробленню відповідальності, терпіння, вміння домагатись певних результатів. Саме цим трудове виховання в дошкільному закладі і в родині може прислужитися справі підготовки до шкільного навчання.

Формування працелюбності як базової якості особистості
Одним з основних завдань, що їх розв'язують дошкільний заклад разом з родиною, є виховання у дітей самостійності, працелюбності, правильного ставлення до праці.

Безперечно, саме праця - один із провідних чинників усебічного розвитку дітей. Праця корисна для здоров'я дитини, якщо вона посильна та правильно організована. Рухи дитини, яка володіє трудовими навичками, більш точні та впевненні, вона ліпше орієнтується у просторі, їй зрозуміліший плин часу. Праця сприяє розумовому розвитку. Діти багато дізнаються про властивості матеріалів, з якими працюють, про призначення засобів праці, інструментів, якими вони користуються. Під час трудових дій відбувається розвиток усіх пізнавальних процесів - активного сприймання, уяви, уваги, пам'яті. Включається в роботу мислення, адже дитині потрібно порівнювати, зіставляти предмети, з якими вона працює, зіставляти найпростіші закономірності явищ тощо. Неоціненне значення праця має і для морального виховання дитини, адже під час роботи виховуються такі якості особистості, як здатність до подолання перешкод, спостережливість, зосередженість, старанність, дисциплінованість, самостійність, ініціативність.

Основними формами організації праці у дошкільному закладі є доручення, чергування та колективна праця.

Доручення - найдоступніша форма залучення дітей дошкільного віку до посильної повсякденної трудової діяльності як у дошкільному закладі, так і дома. Чітка спрямованість на одержання результату і наявність конкретно визначеного завдання робить доручення доступним навіть для дитини раннього віку (подай, принеси, постав на місце тощо).

Систематична участь у трудовій діяльності сприяє загальному розвитку малюків та надає їм упевненості у власних силах.

Саме за допомогою трудових доручень ми розвиваємо у дітей такі базові якості особистості, як самостійність та працьовитість.

Ми починаємо привчати дітей до праці вже з раннього віку, бо систематичне виконання малюками різних трудових доручень розвиває у них самостійність, витримку, а згодом - здатність до вольового зусилля. Під час виконання трудових доручень діти стають більш організованими, охайними, у них формується звичка до порядку, а головне - реалізовується потреба «Я сам», розвивається прагнення до вдосконалення набутих навичок і оволодіння новими.

У роботі з дітьми ми використовуємо такі прості і корисні правила:



  • усе, що я можу, - зроблю сам;

  • якщо я не вмію, то навчуся;

  • умію сам - допоможу іншим.

Просте доручення полягає у тому, що дитина має виконати якесь одне нескладне завдання, скажімо, принести стілець, подати книгу, чашку тощо. Такі доручення мають епізодичний і короткотривалий характер, тому ми даємо їх молодшим дошкільникам.

Ніколи не варто виконувати дію за дитину. Звичайно, дитина у три роки мало що може, але її відмова від будь - якого зусилля містить у собі серйозну загрозу. Якщо дорослі допомагають дитині у тому, що вона може зробити сама, то дуже швидко дитина звикає отримувати бажане без будь-яких зусиль. Тому у такій ситуації ми намагаємось допомогти дитині порадою: «Перестав машинку на сусідню поличку, і кубикам вистачить місця». Отримуючи задоволення від виконаної роботи та схвальної оцінки, малюки поступово привчаються докладати зусилля, щоб виконати прохання дорослої людини.

Даючи дитині доручення, дуже важливо показати, як правильно його виконати, і пояснити, навіщо це потрібно. Скажімо, доручаючи дитині розкласти ложки до сніданку, варто показати, що слід узяти декілька ложок у ліву руку, а потім брати по одній і класти справа від тарілки, щоб іншим дітям зручно було брати ложку правою рукою. Поступово показ і вказівки замінюємо нагадуванням і контролем; Сором'язливих, нерішучих дітей заохочуємо, а занадто активних, умілих, які намагаються виконати доручення за іншого заради похвали - стримуємо, пропонуємо допомогти іншому, показати, як краще впоратися із завданням.

Для розвитку трудових умінь у дітей слід правильно добирати доручення. Насамперед воно має бути посильним і разом з тим потребувати від дитини невеликого зусилля, щоб вона ставилася до доручення, як до важливої та серйозної справи.

У середній групі дітям пропонуємо складніші доручення, які можуть бути пов'язані з проханням, зверненням до інших осіб, скажімо: доручити дитині підійти до помічника вихователя і попросити ключ від групової кімнати. Дитина, виконуючи це доручення, повинна самостійно сформулювати прохання, звертаючись до дорослого так, щоб її зрозуміли, та дотримуючись усіх правил ввічливості: спокійним голосом звернутися з проханням, використати для цього слова «будь ласка», і, одержавши ключ, подякувати.

Вимоги до дітей можуть ускладнюватися за рахунок:

• доручення складнішої справи;

• підвищення вимог до якості виконання доручення;

• більш самостійного виконання доручення та необхідності навчити інших.

У цьому віці одне з головних завдань - навчити дітей доводити розпочату справу до кінця. Часто для дітей це складно, бо їхня вольова сфера

ще недостатньо розвинута, У таких випадках ми намагаємося підтримати дитину, бо дуже важливо, щоб вона хоч раз пережила почуття радості від того, що впоралася з труднощами й довела розпочату справу до кінця.

У старшій групі вже використовуємо доручення, триваліші у часі. Скажімо, доручаємо дитині протягом цілого дня самостійно прибирати й підтримувати порядок в ігровому куточку, спальні, годувати рибок тощо. Це складні доручення, які містять і організаційні справи, що сприяють вихованню у дитини вміння розподілити свій час, прийняти рішення, простежити за працею інших.



Для того щоб виконати трудове завдання, навіть найпростіше, дитина має уявити, з чого вона почне, що робитиме потім - адже у будь - якій справі є внутрішня логіка, згідно з якою й треба складати план дій. Власне, вміння планувати свою діяльність - один з найважливіших показників розвитку дитини. Тому ми цілеспрямовано вчимо цьому своїх вихованців.

Варто пам'ятати, що дитина працюватиме охоче лише тоді, коли розумітиме, що її праця потрібна. Якщо ж дитина відчуватиме, що виконує щось нікому не потрібне, то й працюватиме без зацікавленості, що може спричинити формування у неї зневажливого відношення до своєї і чужої праці.

З дорослішанням дошкільників ми поступово ускладнюємо доручення для них за змістом роботи, формами об'єднання дітей, вимогами до самостійності та самоорганізованості. Діти старшого дошкільного віку вже мають достатній досвід співробітництва та навички з конкретних видів праці. Тому ми приділяємо достатню увагу організації спільної трудової діяльності, скажімо таким колективним дорученням, як прибирання групової кімнати, ділянки, робота на городі, квітнику. Об'єднуючи дітей для спільної роботи, ми враховуємо рівень сформованості трудових умінь, почуття відповідальності, лідерські якості наших вихованців; навчаємо їх самостійно розподіляти між собою обов'язки, разом виконувати завдання, допомагати одне одному.

Ставлення дітей до трудових доручень значною мірою залежить від характеру педагогічної оцінки, яку дає дорослий. Правильна педагогічна оцінка може посилювати почуття радості в разі успіху і послабити негативні емоції при невдачі.

Свою доброзичливість, задоволення чи подив варто передавати не лише словами, але й мімікою, інтонацією, поглядом тощо. Щира радість дорослих за щонайменший успіх дитини посилює її позитивні емоції. А позитивна оцінка в присутності інших дітей додає радісних переживань дітям, чия поведінка заслуговує схвалення, і опосередковано впливає на однолітків.

Роль економічної освіти дошкільників у вихованні працелюбності
Тільки на перший погляд слова «економіка» і «дошкільник» здаються несумісними. Але вже з 5-6 років украй важливо встановити між ними зв'язок, тобто допомогти малюкові з безтурботного споживача поступово перетворитися на споживача творчого, а пізніше стати - творцем предметів споживання.

У мінливих умовах сучасного суспільного й родинного життя дуже важливо починати економічну освіту дитини зі старшого дошкільного віку. Для цього не потрібні спеціальні економічні заняття, які до речі, програмою й не передбачені. Ідеться перед передусім про збагачення різних видів дитячої діяльності. Ознайомити дітей з сімейною економікою, дати їм уявлення про розмаїття та обмеженість природних ресурсів, допомогти зрозуміти звідки і як з'являється продукт, що таке послуги, економічні ресурси можна з допомогою різноманітних дидактичних ігор та вправ, цікавих математичних загадок, ситуацій, питань і творчих завдань, розваг, сюжетно - рольових ігор, бесід і звичайно ж праці.

Освітня лінія «Дитина у світі культури» Базового компоненту дошкільної освіти націлює на досягнення предметно - практичної компетентності як результату освітньої роботи перед вступом дитини до школи і передбачає сформованість у 6 - 7річного дошкільника:

- елементарної обізнаності з працею дорослих;

- інтересу і поваги до різних професій;

- ціннісного ставлення до результатів людської праці;

- бажання долучитись до посильної предметно - практичної діяльності й прагнення виявляти творче ставлення до неї;

- базових умінь і навичок у різних видах праці;

На відміну від праці дорослих, праця дітей не створює суспільно-корисних продуктів, матеріальних цінностей, адже дошкільники ще не мають для цього відповідних фізичних і психічних можливостей. Про те дитяча праця, будь яке самостійно виконане малюком практичне завдання - це перше випробування сил, що мотивується значенням, його результатом як для самої дитини, так і для її соціального оточення (рідних, друзів, сусідів, і т.д.) і дає змогу освідомити відносини відповідальної взаємозалежності.

Хоча, як говорилося раніше, економічну освіту слід починати з старшого дошкільного віку, її певними елементами діти оволодівають уже з самого раннього дитинства, у процесі такого виду праці, як самообслуговування.

Адже засвоюючи навички особистої гігієни, вони за сприянням дорослих, починають усвідомлювати, що чистота - це запорука здоров'я, а хвороба потребує лікування. І вже у старшому дошкільному віці дітям слід пояснити, що не дотримання правил гігієни приводить не тільки до хвороби а й до витрат, пов'язаних з її лікуванням.

Оволодіваючи елементарним самообслуговуванням малюки набувають практичного досвіду самостійності не лише в одяганні, прийомі їжі, прибиранні іграшок і т.д.., але починають усвідомлювати кінцевий результат роботи (швидше одягнешся - швидше підемо на прогулянку, відповідно економія часу для ігор на свіжому повітрі), вчаться раціонально виконувати завдання та бережно ставитися до власних речей (одягу, взуття, посуду, і т.д..). А з часом діти зрозуміють, що таке відношення потрібне не тільки заради поваги до праці дорослих, які виготовляють ці речі, але й за для економії сімейного бюджету, адже рідні витрачають на них зароблені гроші.

Вихованню у дошкільнят бережливого, заощадливого ставлення до речей, прагнення її раціонально використовувати, уміння помічати безлад і готовність його усувати сприяє господарсько-побутова праця.

Молодші дошкільнята засвоюють початкові уявлення про господарсько-побутова працю дорослих у дома і ДНЗ зокрема про: миття посуду, підлоги, витирання пилу, приготування їжі, зміну постільної білизни, прання, прасування. Вони охоче допомагають дорослим, а під час ігрової діяльності активно наслідують їх дії. Важливо дати зрозуміти маленьким помічникам, що їхні, нехай і незначні зусилля допомагають економити час, піднімають настрій, викликають задоволення у дорослих.

Старші дошкільники демонструють більше впевненості у своїх силах не лише при самообслуговуванні. Вони готові включитися на рівні з дорослими у нескладну господарсько-побутову працю, як от сервірування столу, складання і миття іграшок, прання лялькового одягу, дрібних дитячих речей, підмітання тощо. Завдання дорослого - навчити дитину виконувати трудові процеси цілісно, тобто від розуміння мети, значення (в тому числі: економія часу дорослих, економія коштів на придбання нових речей та іграшок за умови бережного догляду за ними) до одержання результату та прибирання робочого місця.

Праця в природі передбачає трудову діяльність з об'єктами природи на городі у квітнику, в садку, в куточку живої природи. Це продуктивна праця її кінцева мета конкретна і зрозуміла - виростити овочі, квіти, ягоди, підгодувати пташок, мешканців живого куточку тощо. Починаючи з молодшого віку дошкільнята виконують не складні трудові дії (протирають листя кімнатних рослин, поливають вазони, насипають корм птахам). З часом вони, набувають уміння діяти самостійніше і виконувати складніші види роботи (висівати насіння овочів, саджати коренеплоди і т.д.).

Важливо, як у молодшому, так і у старшому дошкільному віці пояснити дітям, що така праця важлива для оточуючих, для світу природи, збереження їх ресурсів усвідомлення того, що природа нас годує, дарує харчі, не вимагаючи при цьому платні, натомість природі потрібні наша увага, дбайливе ставлення і віддяка.

Працюючи на квітнику, городі, у куточку лісу, чи саду, доглядаючи за тваринками, птахами, діти одержують елементарні навички екологічно-грамотного, економного підходу до природних ресурсів, дбайливого ставлення до природи (виростимо овочі, фрукти - зекономимо кошти на їх купівлю, посадимо дерево буде користь пташкам, комашкам, людям, усім на планеті).



Економічна освіта дошкільнят в певній мірі поєднана із ручною (художньою) працею, під час якої використовуються різні техніки роботи з матеріалами (папір, картон, тканина, природній і покидьковий матеріал тощо), беручи за основу сучасне і народне декоративно - прикладне мистецтво. Виготовлення різних виробів не тільки дає змогу дітям проявити винахідливість, кмітливість, фантазію, розвиває конструкторські та художні здібності, але й привчає виявляти доброзичливість, безкорисливість у стосунках з соціумом бажання зробити приємне знайомим і незнайомим людям. Разом з тим у процесі ручної праці дошкільнята одержують уявлення про професії дорослих, у них виховується розумне, економне ставлення до різних матеріалів, прищеплюються навички заощадливості, бажання виконати свою роботу економно й гарно.

Так, наприклад, беручи участь у пошитті лялькових суконь (спільно з дорослими) діти закріплюють знання про працю закрійника, швеї, починають усвідомлювати, що важливо шити акуратно, щоб річ мала гарний вигляд, тоді сукню буде приємно і зручно носити, до того ж у реальному житті за неї платять гроші, і врешті їм можна подати приклад економної крійки, для розумного витрачання матеріалу для пошиття.

Було б доцільно під час ручної праці навчити дітей використовувати різноманітний покидьковий матеріал, папір повторно, іншими словами - давати їм «друге життя» (знову ж таки економити). Так можна з газет виготовити шапочки - пілотки, з різнокольорових кульок - обличчя, чи фігури людей, казкових героїв, квіти, сонце і т. д..

Досі ми говорили про виховання малечі у процесі різних видів праці, але не менш важливо ознайомити вихованців з трудовою діяльністю дорослих, дати знання про загальну характеристику трудових дій у кожній професії (насамперед професій рідних, працівників дитсадка) про те, які машини допомагають людям у їх професійній діяльності). Одержуючи таку інформацію з різних джерел (розповіді дорослих, читання художніх творів, мультфільми і кінофільми, спостереження і т. д.) діти відтворюють отримані знання і вміння в іграх, насамперед сюжетно - рольових.

Водночас, даючи дітям обсяг знань про ту чи іншу професію, ми підводимо їх до розуміння ролі праці; розширюємо уявлення про те, що за свій труд, люди одержують зарплатню, що гроші можна витрачати економно, що техніка і різні автомати не тільки полегшують працю, але й економлять час, кошти; вчимо малечу дбайливо, акуратно ставитись до всіх речей , як продукту праці багатьох людей; виховуємо пошану до людей праці.

Успіху в економічній освіті може досягти лише компетентний у питаннях економіці вихователь. Тому важливо аналізувати своє особисте ставлення до економіки в цілому, доходів і витрат зокрема.

Тільки одержавши відповідний обсяг знань за сприяння дорослих, опанувавши певними практичними навичками і застосувавши все це у близькому оточенні (удома або у дитячому садку), дитина виросте ощадливою та працелюбною.

Привчаємо дошкільника до праці
З раннього віку необхідно привчати дитину до самообслуговування, до прибирання своїх іграшок, до допомоги рідним у домашній роботі. Дошкільники легко і з великим задоволенням наслідують працю батьків, виконують доручення дорослих. Спочатку їм просто цікаво. А поступово, якщо їх систематично заохочують до праці, хвалять за невеликі досягнення, у них виникає бажання допомогти дорослим, складаються трудові навички і звички, проявляється працелюбність.

Дошкільний вік – сприятливий період, під час якого формуються цінні якості необхідні людині. На основі правильного трудового виховання, отриманого в дошкільному віці, у дітей розвиватиметься бажання працювати і в старшому віці. Своєчасне трудове виховання необхідне і для підготовки дитини до школи, де зміст навчання і життя пов’язані з працею. Для дошкільників характерне прагнення до активної діяльності. Дорослим важливо давати правильний напрямок цієї активності і самостійності, організовуючи ігри дітей, різні заняття, посильний труд, а також спостереження праці дорослих. Діти, як правило, з охотою виконують будь-яку роботу , якщо їх зацікавити. Самообслуговування їх заохочує не завжди, особливо у старшому дошкільному віці. Дорослі повинні керувати працею дітей так, щоб ця праця мала виховний характер. Показ, розповідання, заохочення, нагорода – методи роботи, за допомогою яких можна привчити дитину до праці. Враховуючи, що гра і праця дошкільників тісно пов’язана, потрібно використовувати гру для заохочення дитини до праці, виховання бажання працювати. Необхідно проявляти вимогливість до дітей і вміти проконтролювати їхню роботу.

Всі види праці, які під силу дошкільникові, цінні для його різнобічного, фізичного і психічного розвитку, для формування особистості.


Методичні прийоми, які можна використовувати для виховання працелюбності

Кожен метод і прийом повинен сприяти і набуттю знань про працю і вихованню поваги до людей і праці і вихованню працелюбності. В педагогічній діяльності доцільно використовувати наступні методичні прийоми, які сприятимуть реалізації основних завдань трудового виховання та виховання працелюбності:



  1. Показ вихователя.

  2. Пояснення.

  3. Спостереження за працею дорослих.

  4. Екскурсії (в ДНЗ і за межами).

  5. Бесіди.

  6. Читання художньої літератури.

  7. Розгляд картин і бесіда за їх змістом.

  8. Розповідь вихователя, повідомлення знань.

  9. Демонстрування фільмів і кінофільмів.

  10. Дидактичні ігри.

  11. Дидактичні вправи.

  12. Участь дітей у праці дорослих.

  13. Допомога вихователя.

  14. Створення ігрових ситуацій.

  15. Приклад дорослого.

  16. Заохочення.

  17. Спостереження в куточку живої природи.

  18. Бесіди – обговорення роботи чергових (оцінювання).

  19. Спостереження за роботою дорослих.

  20. Нагадування.

  21. Зацікавлення.

  22. Коментування.

  23. Порівняння.

  24. Бачення власних досягнень.

  25. Співробітництво з дорослим.

  26. Порівняння себе з дорослим.

  27. Об’єднання в спільній діяльності.

  28. Планування і розподіл обов’язків.

  29. Виявлення своїх вмінь і здібностей.

  30. Домовляння.

  31. Самооцінка.

  32. Вправляння.

  33. Позитивне оцінювання.

  34. Уточнення.

  35. Спонукання.

  36. Ігри – заняття.

  37. Зацікавленість вихователя результатами роботи дітей.

  38. Використання елементів с/р ігор.

  39. Спостереження за різними трудовими процесами одного виду праці з акцентом на результат.

  1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка