Велосипедний туризм



Скачати 342.94 Kb.
Дата конвертації30.12.2016
Розмір342.94 Kb.



Велосипедний туризм





УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ Закарпатської Обласної Державної Адміністрації

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ЦЕНТР ТУРИЗМУ, Краєзнавства, ЕКСКУРСІЙ І СПОРТУ Учнівської МОЛОДІ

ВЕЛОСИПЕДНИЙ ТУРИЗМ


(методичний посібник)

Ужгород – 2010 рік


Навчально-методичний посібник розрахований на керівників профільних гуртків загальноосвітніх шкіл області, позашкільних навчально-виховних закладів, центрів туризму а також керівників самодіяльних велотуристичних груп.

В матеріалах в стислій формі подається інформація про велотуризм як вид спорту та активного дозвілля. Викладені основи організації та тактики велопоходів, підбору велосипеду та спорядження, вибору районів подорожей, правил дорожнього руху для велосипедистів, а також особливості змагань з велотуризму.

Відповідальний за випуск Чепа В.І. – директор Закарпатського центру туризму.

Матеріали підготував Жданович О.В. – керівник гуртків Закарпатського центру туризму




ЗМІСТ

Історія розвитку велосипедного туризму на Україні …………..….………… 5

Велосипед для спортивного велопоходу…………………………………………… 7

Особливості велотуризму. Райони проведення



велопоходів різних категорій. Розробка маршруту.

Маршрутна документація……………………………………………..………….……… 12

Спорядження для велопоходу. Особисте і громадське

спорядження …………………………………………………………………………….…… 15



Тактика велопоходу. Організація руху.

Денний пробіг……………………………………………………………………..………….… 18

Орієнтування в велопоході. Використання карт, схем,

Звітів ………………………………………………………………………………………………… 21

Правила проведення спортивних походів (СП).

Маршрутно-кваліфікаційна комісія (МКК)………………………..…..…..…..… 23

Формування велогрупи. Обов'язки учасників у вело поході ……….… 25

Правила Дорожнього Руху (ПДР) для велосипедистів …………………..… 27

Змагання з велосипедного туризму. Правила проведення

змагань………………………………………………………………………………………...….… 31

ЛІТЕРАТУРА………………………………………………………………………………..….…… 34

Велосипедний туризм - це вид спортивної дисципліни, що відноситься до неолімпійських видів спорту. Велосипедний туризм містить в собі як елементи велосипедної гонки на час, так і елементи тривалого багатоденного автомобільного ралі - курсування по заданому шляху із застосуванням навігаційних приладів (GPS-приладу, компаса, карт) з використанням навичок орієнтування. Беручи активну участь у спортивному велосипедному туризмі можна здобути звання "Майстра спорту", або подати заявку на отримання звання "Інструктора" або "Старшого інструктора" велосипедних походів.

 Велотуристичний спорт - це найбільш екологічно чистий, безпечний та корисний для здоров'я тип подорожей. Велотуризм приваблює не тільки враженням від швидкості, свободи, але й цікавими маршрутами, екскурсіями і можливістю повноцінного відпочинку на природі в екзотичних умовах. Таким чином, велотуризм - суцільний позитив, було б здорове бажання крутити педалі.

Вам представляться щонайменше сотні кілометрів різноманітних маршрутів з центрами відпочинку, туристичною інформацією і всілякими додатковими моментами для велотуристів. Кожен, новачок або професіонал, зможе знайти для себе відповідний маршрут, одночасно пізнаючи природні і культурні цінності країни. Взяти участь в нескладному поході може кожен, хто має навички їзди на велосипеді. Запам'ятайте, що велосипед пройде там, де не проїде автомобіль, і доїде туди, куди пішки людина не дійде!

Історія розвитку велосипедного туризму на Україні

Велосипедний туризм в Україні має дуже давню традицію. По матеріалах українських часописів перші «Спілки велосипедистів-аматорів» засновані в Харкові, Севастополі та Одесі у 1887 році, до речі, у Києві тільки через п’ять років - у 1892 р. З тих часів були зльоти та занепади у велосипедному русі в Україні, але найбільшого поширення велотуризм набув у Радянські часи. Перші секції велотуризму при клубах та підприємствах почали з’являтися у 50-ті роки.

Перша комісія велосипедного туризму з`явилася в Клубі туристів Харкова у 1969 році. За кілька років комісії велосипедного туризму почали роботу у Житомирський області, Донецьку, Запоріжжі, Києві, Дніпропетровську, Сімферополі, Одесі та інших містах. В ті часи Головна комісія велотуризму працювала в Харкові і тільки у 1981 році вона «переїхала» у Київ.
В 1979 р. вперше в Україні в м. Харкові, були проведені республіканські змагання з техніки велосипедного туризму.

Велокомісії активно працюють в 11-ти осередках України

З кожним роком кількість всеукраїнських велосипедних змагань поступово зростає: 2004 р. – 1, 2005 р. – 1, 2006 р. – 2, 2007 р. – 2 , 2009 р. - 3

Календар всеукраїнських та обласних змагань з велотуризму 2007 року налічує понад 20 змагань.

Протягом останніх 3 років у всеукраїнських змаганнях з техніки велосипедного туризму брали участь команди з 6 - 10 регіонів.

Існуюча методика категорування велопоходів дозволяє проводити на теренах України велопоходи 1-5 к\с. Це дозволяє виконувати звання Майстер Спорту України не виїжджаючи за кордон. Велопоходи шостої к\с вже треба проводити в районах Кавказу, Уралу, Сибіру, Центральної Азії.

Кожний вид діяльності людини враховує якийсь стимул. Зараз майже єдиним стимулом займатися спортивним велотуризмом є присвоєння спортивного розряду, а це є недостатнім для залучення громадян України займатися велотуризмом. Це є причиною того,що МКК ФСТУ реєструє дуже малу частину громадян, які їздять у велопоходи.

Традиційно активна діяльність людини поділяється на фізкультуру та спорт, на велопоходи масових розрядів ПВД, Н\К, 1 к.с. 2 к.с., та складні велопоходи високих досягнень: 3 - 6 к.с. Кожен напрямок має свої стимулюючі засади. Велотуризм потрібно розподіляти на оздоровчий, який буде залучати великі верстви населення до занять велотуризмом, та велотуризм високих досягнень, мета якого - складні велопоходи, високі розряди та звання «майстер Спорту України».



Велосипед для спортивного велопоходу

На сьогоднішній день найбільш поширені такі типи велосипедів:



Шосейно-гоночні велосипеди (Road Bikes) Призначені для спортивних перегонів, марафонів і просто аматорської їзди по дорогах з гладким твердим покриттям.
Спортивно-туристські (Multitrack Bikes) Для багатоденних велопоходів по дорогам з різним покриттям та з перевезенням вантажу 12 -18 кг.


Дорожні (City Bikes) Їзда по місту з невеликим вантажем.

Гірські. MTB (Mountain Terrain Bikes) Їзда по гірських дорогах і стежках без вантажу, та участь у змаганнях з гірського велосипеда.

Гірські. MTB Downhill. Для швидкисного спуску по складному рельефу



Tріальні. BMX (Bikes Moto-cross)

Короткі дистанції типу мотокросу і тріалу та для фігурного водіння велосипеда


Кожен тип велосипеда може комплектуватися певною групою (класом) навісного устаткування. Перерахуємо ці групи, починаючи з самої елітної і отже найдорожчої і легкої від компанії Shimano.

Гірські та туристичні велосипеди: XTR, Deore XT, Deore, Alivio, Acera, Altus, і Tourney - сама проста, дешева, і важка.

Міські, дорожні, туристичні велосипеди: Alfine, Nexus, XT, LX

Шосейні, гоночні велосипеди: Dura-Ace, Ultegra, 105, Tiagra, Sora

З існуючих типів імпортних велосипедів, найбільш повно підходять для проведення багатоденних велоподорожей спортивно-туристські (Multitrack Bikes) велосипеди. Хороший фірмовий спортивно-туристський велосипед можна придбати за 400-900 у.е.. У цьому ціновому діапазоні знаходяться, наприклад, велосипеди Kellys, Trek, Gary Fisher, і цілий ряд інших велосипедів. Відмінною рисою таких велосипедів є великий діаметр коліс - 28 дюймів (in) або 622 мм. Ще по-іншому, велосипеди з таким діаметром колеса називають гібридами (Hybrid). Набагато легше купити імпортний велосипед дорожний міський велосипед - City Bike. Ціна на такі велосипеди в середьому 300-500 у.е.. Цей тип велосипеда має 18-21-24 передач, багажник, хром-молібденову або алюмінієву раму, колеса на 36 спиць і діаметром 26 in = 590 мм. або 28 in = 622 мм. Навісне обладнання може бути класу від Alivio-Deore до Alfine. У нескладні велопоходи цілком згодиться й клас Tourney.

При виборі велосипеда враховуйте, порівнюйте свій рост до розміру рами.



Розмір рами, як правило, зазначений на вертикальній трубі - 16 in - 17 in = 155-165 см ріст велосипедиста; 18 in - 19 in = 165 -175 см ріст; 20 in - 21 in = 180 - 200 см ріст. Якщо Ви оберете маленьку раму при своєму великому рості - доведеться ставити довгу підсідельну трубу, а це призведе до підвищених навантажень у кріпленні підсідельної труби в рамі і, як наслідок, імовірність появи тріщини в цьому районі. Вибір діаметра колеса: 26 чи 28 дюймів? Це все ще є предметом полеміки. Кожен розмір колеса має свої "плюси" і "мінуси". Гуму для велопоходів 1-3 к.с. краще вибирати не "злу", а "напів-слік". Передня підресорена вилка зменшує стомлюваність рук і верхнього плечового поясу, але разом з цим зменшує "інформативність" керма, ускладнює керованість, і тому передній підвіс має бути по-жорсткіше. ( "Двухпідвіс" взагалі не годиться для велотуризму - вони важкі і є проблеми з установкою заднього багажника). Велосипед для велопоходу повинен бути як можна легше: для цього знімають все зайве - підніжки, залізні крила та іншу мішуру.

Дуже важливим є підбір велобагажника, велорюкзака і велочехла. У спортивних велопоходах основний вантаж перевозиться у велорюкзаках і розташований він на велобагажнику, але ні в якому разі не на спині! (на спину можна невеликий рюкзачок на 3-4 кг.). Головне, щоб багажник був міцним, а велорюкзак мав обсяг не менше 50-60-ти літрів та кишені для додаткових фляг з водою.










Особливості велотуризму. Райони проведення велопоходів різних категорій. Розробка маршруту. Маршрутна документація

Велосипедний туризм має деякі особливості в порівнянні з іншими видами туризму. Це, перш за все, велика інтенсивність руху і, як наслідок, велотурист встигає побачити набагато більше ніж, наприклад, пішохідник . Велотурист для подорожі використовує більш складну техніку - ВЕЛОСИПЕД, а велосипедна група і кожен її спортсмен окремо, є учасником дорожнього руху, і зобов'язана підкорятися Правилам Дорожнього Руху.

Природно, гори на одну-дві категорії підвищують рівень складності маршруту (Крим - до III категорії, Карпати - до IV). Запропонуємо як приклади найбільш характерні маршрути для різних регіонів країни. Якщо Карпати можна назвати туристської "меккою", то лівобережна промислова частина республіки, особливо східні області, не користуються великою популярністю. На другому місці для велотуристів є Крим, переважно у травні, коли там вже тепло, але ще не почався масовий наплив відпочивальників. Карпати особливо приваблюють тих, хто хоче зробити походи III і IV категорій складності. Пропонуємо варіант "трійки" по Карпатах: Дрогобич - Борислав - Східниця - Турка - пров. Ужоцький - Ужок - Ростока - Воловець - Міжгір'я - Синевир - (оз. Синевир) - Колочава - Драгово - Тячів - Рахів - Ясіня - перевал Яблуницький - Кремінці - Верховина - Косів - Кути - Вижниця - Берегомет - Сторожинець - Чернівці. 620 км. На маршруті десять перевалів висотою від 800 до 1000 м, на окремих ділянках - піщано-гравійне покриття доріг. "Четвірка" звичайно включає в себе піщано-гравійний ділянку Дубове - Косівська Поляна - Рахів. Ось надійний "четверочний" фрагмент: Івано-Франківськ - Росільна - Червоне - Осмолода - Лопухов - Усть-Чорна - Дубове - Рахів - Луги - річка Говерла - сідловина між м. Петросом та м. Говерлою - річка Лазещина - пров. Яблуницький - Верховина - Кути. До речі, у Західній Україні багато місцевих дорог - з піщано-гравійним покриттям. Що стосується Карпат, то по головному вододілу ланцюга на окремих ділянках йде хороша стежка, місцями цілком стерпна для велоїзди. До Криму звичайно їдуть за "трійкою". В Криму багато привабливих для велосипедистів місцевих доріг у глибині гірського масиву, де може виявитися чимало ділянок з елементами IV категорії складності. Багато в серединній гірській частині Криму і визначних пам'яток, наприклад, колишні печерні міста та монастирі, чимало тут куточків з унікальною природою. Ось фрагмент одного з варіантів "трійки": Бахчисарай - Чуфут-Кале - Кудріно - Баштанівка - Печерні - Голубинка - Новоульяновка - Мангуп-Кале - Тернівка - Чорноріченське - мис Сарич - Форос - пров. Байдарські Ворота - Родниковська - Передове - Соколине - пер. Ай-Петрі - водоспад Учан-су - Ялта - пер. Чугельскій - Алушта - Привітне - Білогірськ - Грушівка - Судак - Планерське - Феодосія. Ті групи, які спрямовуються до Карпат, проїжджають в поїздах аж ніяк не менш цікаві місця Житомирської, Хмельницької, Тернопільської, Львівської областей. Ось такий складний, але цікавий шлях по місцевих дорогах можна прокласти з Києва до Львова: Київ - Українка - Трипілля - Ржищів - Кагарлик - Миронівка - Богуслав - Саварка - Ольшаниця - Біла Церква - Сквира - Попільня - Брусилів - Радомишль - Черняхів - Новоград - Волинський - Городниця - Корець - Славута - Острог - Кременець - Почаїв - Броди - Радехів - Львів. Весь маршрут - близько 1000 км, за складністю цілком "тягне" на "двійку", розрахований на відпустку. Основним документом групи скоючої спортивний велопохід, є "Маршрутна книжка", що містить дані про маршрут велопоходу, його терміни, учасників та їх спорядження. Маршрутна книжка перед виходом на маршрут заповнюється керівником і подається на розгляд у маршрутно-кваліфікаційну комісію (МКК) не пізніше 15 днів до початку велопоходу. Після розгляду заявочних матеріалів та отримання позитивного рішення МКК, Маршрутна книжка засвідчується печаткою МКК і видається керівникові велогрупи. Маршрутна книжка дозволяє групі відвідувати території місцевості з обмеженим доступом, ставати на облік до Контрольно-рятувальної служби району маршруту. Після проходження маршруту починається етап підготовки звіту про похід. Звіт про велопохід містить: довідкові відомості про маршрут, учасників, технічний опис маршруту (відстані, орієнтири, зручні місця діб, джерела води, магазини та іншу корисну для велотуристів інформацію). Готовий звіт подається до МКК і там затверджується. Після чого всім учасникам видаються іменні Сертифікати (Довідки). Учасник з довідкою про велопохід 1-й к.с. тепер може брати участь у велопоході 2-й к.с. і так далі до велопоходів вищої категорії складності. Довідка про велопохід дозволяє учаснику у спортклубі або Спорткомітеті отримати залікову книжку спортсмена і привласнити розряд зі спортивного туризму.

Спорядження для велопоходу. Особисте і громадське спорядження

Для поїздки на велосипеді на протязі кількох годин достатньо взяти з собою 2-3 ключа, запаску і насос. У багатоденному велопоході, що проходить часом по ненаселених місцевостях, кожному учаснику повинно бути комфортно на велосипеді, він добре і калорійно повинен харчуватися, зручно і спокійно відпочивати. Для забезпечення цього доводиться брати з собою наступне спорядження:

намети, спальники, котли, продукти харчування, фляги для води, ремонтний набір, велочехол, фотоапарат, медичну аптечку, одяг для різних погодних умов і велорюкзак - куди все це можна було б скласти, і везти з собою на багажнику велосипеда, не муляючи собі спину.

Все спорядження, що перевозиться групою в велопоході, поділяється на особисте та суспільне. За вагою, в середньому, особисте спорядження становить 7-8 кг, громадське - 5-6 кг на одного учасника. На багажнику доведеться перевозити 12-14 кг вантажу. Наведемо приблизний список спорядження необхідного для велопоходу 1-ї к \ с.

Особисте спорядження

Одяг для їзди

Громадське спорядження

Велосипед

(з багажником)



Шорти або велотруси

Маршрутні документи

Велорюкзак

Вітровий костюм (куртка, штани)

Карти району велопоходу

Велочохол

Велоперчатки

Намети

Велошолом

Шкарпетки х / б (білі-влітку, темні-взимку)

Топорик

Кружка, Ложка, Миска, Ніж

Кросівки або велотуфлі

Котли 2шт.

Спальник

Велоокуляри (за бажанням)

Документи, ж \ д квитки, гроші

Коврик пінополіуретановий

Натільна білизна

Тент п \ е. для велосипедів

рюкзачок

Велорубаха

Половник

Ліхтарик (налобний)

при похолоданні і дощі штормовка

Кульки для пакування речей

Фляга для води 2л

 

Велоремнабор


Фотоапарат

(за бажанням)



Одяг для відпочинку:

Трос для велосипедів

Особиста медаптечка:


Натільна білизна

Медична аптечка


пластир бактерицидний 3 уп.

Накидка від дощу п \ е


Кострові принади

бинти: стер. 1 уп., не стер.1

Тепла сорочка

Обідня клейонка

перекис водню 1 бут.30гр.

Светр шерстяний

Продукти харчування

перев'язувальний пакет

Штани трико х / б або шерсть

Велокомп'ютер (мін. 2 на групу)

Гігієнічний набір:

Кросівки (капці)

Спорт-шапочка тепла






тонкий

рушник або носовичок



Шкарпетки х / б і вовняні




мило 50 гр.,







зубна щітка (паста 50 гр.)







Туалетний папір







Господарський набір:

голки, нитки, латочки









Велоремнабор:







Замок







запасна камера-1 шт.







спиці-4-6 шт.







спец.ключі







набір для ремонту камери







насос (1 на два велосипеда)







Це мінімальний набір особистого спорядження. Громадське спорядження комплектується з наявного в учасників групи і залежить від числа учасників, району подорожі, і пори року.

Все, що перевозиться - речі та продукти харчування, протягом всього походу мають бути збережені від дощу, пилу, непередбачених падінь. Для цього всі речі упаковуються в поліетиленові кульки відповідних розмірів. При укладанні велорюкзака, вниз, для зниження центра ваги, кладуться більш важкі предмети і ті, що будуть використовуватися під час вечірнього встановлення табору, приготування вечері. Те, що може знадобитися протягом дня, кладеться зверху. Тверді гострі предмети (наприклад кути консервної банки) не повинні торкатися стійок багажника, інакше велорюкзак протреться протягом їздового дня.

Тактика велопоходу. Організація руху. Денний пробіг

Тактика - це вміння вчасно і правильно використовувати наявні в запасі знання і технічні та тактичні прийоми.

Успішне проходження маршруту усіма учасниками забезпечується правильно розробленим маршрутом, розподілом денного пробігу на час усього походу, передпохідною фізичною, психологічною та теоретичною підготовкою учасників.

Тактично правильно спланований велопохід підвищує імовірність благополучного проходження маршруту усіма учасниками. Перший день руху намагаються спланувати без великих навантажень, необхідний час для адаптації організму до щоденних фізичних навантажень, зміни раціону харчування, часового поясу, висоти. Придбання дорогого велосипеда та іншого, дорогого, корисного спорядження не гарантує 100%-го успішного проведення велоподорожі. В дорозі можуть статися всілякі неприємності з будь-якою групою, чи то новачки або досвідчені велотуристи, але поступове збільшення складності веломаршрутів, набір досвіду від походу до походу підвищує імовірність благополучного виходу з екстремальної ситуації.



Технічний прийом - це сукупність дій окремого учасника або всієї групи, спрямованих на подолання перешкод.

Для успішного подолання перешкод в велопоході потрібно знати

кліматичні умови географічного району походу. В пустелю їдуть або ранньою весною або, що краще, восени для комфортної температури, а не в літнє пекло під 50. У горах вибирають час від сходу снігу з перевалів і до стійкого сніжного покриву; розу вітрів за порами року , спосіб під'їзду до початкового пункту маршруту, планування протягом походу -- адаптаційних ділянок на початку і в середині маршруту.

Для планування маршруту в горах будується попередній висотний графік маршруту, напрямок проходження маршруту (переважний напрямок вітрів, різна крутизна гірських хребтів), планування запасних та аварійних варіантів маршруту, кількість і місце "забросок" оптимальна кількість учасників в групі, технічна підготовка велосипеда і застосування спеціального спорядження.

Правильний розпорядок дня також має велике значення (в спеку їдуть з 7 до 11 ранку, потім обід з відпочинком в тіні до 4-5 годин вечора, і ще кілька їздових годин до сутінків).

Подолання локальних перешкод в основному залежить від технічної оснащеності велосипеда і фізичної підготовки учасника, його досвіду поїздок у різних погодних умовах по дорогах із різноманітним покриттям.

У велопоходах початкових категорій складності уклад життя групи теж має велике значення. Спочатку, на світанку, прокидаються чергові і приступають до приготування сніданку. Після закипання води в казанку, перед закладкою основних продуктів, відбувається побудка всіх інших учасників. Поки вариться каша все умиваються і готуються до сніданку. Якщо напередодні були поломки механік встає разом з черговими і приступає до ремонту. Загальна застілля і збори табору, особистих і суспільних речей, спорядження. Всі готові, виходять на дорогу, денний пробіг на велокомп'ютерах скидається в "нуль" Перша зупинка робиться через 30-40 хвилин, а в подальшому 40-50 хв. їзди і 10-15 хв. відпочинку. При необхідності здійснюються: "технічні", "санітарні", "екскурсійні", "поштово-магазинні" та інші зупинки. Тривалість обіду становить 1-1,5 години. Потім знову рух за маршрутом і приблизно за 1,5-2 години до заходу сонця зупинка на ночівлю. Всі спочатку йдуть по дрова для багаття, а наступна пара чергових приступає до розпалювання багаття, розпакування продуктів ... Потім встановлення наметів, приготування постільних речей, купання, вечеря, вечірні посиденьки біля вогнища та відхід до сну. У велопоході 1-ї к \ с за день необхідно проїхати 45-55 км по хорошій дорозі. З підвищенням складності велопоходу середній денний пробіг збільшується і доходить до 90-120 км по хорошій дорозі. Дуже великий вплив на денний пробіг робить стан дороги і метеоумови. Щебенева, польова-сільська грунтова дороги ускладнюють рух. Кримські спуски і підйоми трохи знижують денний перехід, але збільшується інтенсивність роботи організму велотуриста. Чим гірше покриття, тим менше кілометрів може подолати група за день. У складних гірських велопоходах просуваючись по крутих гірських стежках, осипах, льодовиках група може проходити лише 8 -15 км на д
ень.
Правильно спланований маршрут успішно долається усіма учасниками незалежно від фізичної, психологічної та технічної підготовки окремо кожного учасника. Велотуризм - це командний вид спорту, але й індивідуальна підготовка має велике значення для успішного проходження маршруту всією групою.

Орієнтування в велопоході. Використання карт, схем, звітів

Для розробки велосипедного маршруту використовуються топографічні карти різних масштабів, немасштабні схеми цікавих районів, звіти про раніше пройдені велопоходи. У складних велопоходах також використовуються звіти пішохідних та гірських туристів. У кожному міському Клубі туристів є МКК , в якій збираються і зберігаються звіти про раніше пройдені походи по всіх видах туризму. Для складання звіту у складі групи є літописець, в обов'язки якого входить опис маршруту. Для нескладних велопоходів 1 - 2-ї к \ с досить карт масштабу 1:500000, 1:200000 . Для більш складних велопоходів використовують карти масштабу 1:100000, 1:50000 та схеми із звітів подолання локальних перешкод.

В основному група рухається по дорогах, які показані на атласах автодоріг, туристських та адміністративних картах. Однак часто велогрупи у свої похідні маршрути включають лісові дороги і стежки або взагалі подорожують по малонаселеній місцевості, тому велотуристу необхідні знання та навички орієнтування на місцевості не менше, ніж туристу-пішоходу. Тобто потрібно знати умовні знаки різних карт, вміти орієнтувати карту за сонцем і місцями предметів, працювати з компасом і транспортиром, вміти рухатись по азимуту в заданому напрямку, визначати сторони світу по годинах і сонцю, вміти орієнтуватися по місцевим предметам.

Оскільки велотурист під час руху по автодорогах в значній мірі керується дорожніми покажчиками, він перед походом повинен вивчити або відновити в пам'яті інформаційно-вказівні знаки, що застосовуються на автошляхах: покажчики напрямку руху, відстаней і т.д.

У будь-якій туристській групі призначається штурман або хтось виконує обов'язки штурмана. Він везе комплект карт. Також бажано мати запасний комплект карт у керівника. Щоб карткою можна було користуватися в дорозі для неї потрібно зробити спеціальний планшет. Найпростіший планшет - це вставлений в герметичний поліетиленовий пакет (без дірок) шматок картону з прикріпленим до нього (наприклад, гумками) листом карти.

Планшет кріпиться на винос або на передній багажник. У велопоході завжди повинен бути компас, а в поході по малонаселених районах і в місцевості, бідній орієнтирами, - декілька.

У
велотуристській групі обов'язково повинні бути лічильники пройденої відстані або велокомп'ютери. Для вимірювання відстаней по карті необхідно мати Курвіметр - простий прилад, який представляє собою круглий плоский корпус розміром з великий наручний годинник.

Має центральну стрілку, поєднану з маленьким коліщатком, що котять по вимірюваній лінії на карті. При цьому стрілка вказує відстані на шкалах, які відповідають різним масштабам карт. У різних туристських довідниках і методичних посібниках описані численні способи визначення відстаней за допомогою різних предметів.


Правила проведення спортивних походів (СП). Маршрутно-кваліфікаційна комісія (МКК)
Як і будь-який інший вид спорту велосипедний туризм підпорядковується певним Правилам проведення туристських спортивних походів

У Європі зараз дуже розвинені рандоннерскі (RANDONNEURS) перегони (бревети), - там сама початкова гонка для новачків складає 250 км за 20 годин, а найдовша - це Париж-Брест (французька) - Париж протяжністю 1500 км і проїхати цю дистанцію треба за 90 годин. У спортивному велотуризмі інша мета, - проїхати не одному, а в команді, певний маршрут, (прокладений не завжди по рівній і асфальтованій дорозі), за певну кількість днів. 24 квітня 2008 затверджені нові Правила проведення спортивних походів і Нормативи зі спортивного велотуризму. Для початку розповімо про їх основні положення.


Правила зі спортивного туризму складаються з декількох частин:

Перша - Титульний лист та зміст. Загальна частина. Визначає терміни і види змагань зі спортивного туризму для всіх видів.

Друга - Правила проведення змагань туристських спортивних походів (СП) з усіх видів, нормативи з велотуризму, права та обов'язки учасників і керівника СП.

Третя - Правила проведення змагань зі спортивного туризму для всіх видів.

Окремий параграф відведено Правилам проведення змагань з велосипедного туризму. Проведення заочного Чемпіонату звітів по всіх видах.

Витяги з прав та обов'язків учасників та Керівника СП. Коротко вони звучать так: Керівник СП, як капітан і тренер команди, відповідає за підготовку і безпечне проведення СП. Учасник зобов'язаний теоретично, технічно і фізично підготуватися до участі в СП, і отримати допуск лікаря. Велошкола якраз і присвячена теоретичній підготовці. Але найголовніше це те, що Учасник протягом усього походу зобов'язаний виконувати "побажання і рекомендації" Керівника СП. В іншому випадку Учасник може бути виключений зі складу групи. За дотриманням цих правил стежить маршрутно-кваліфікаційна комісія (МКК). До її складу входять досвідчені керівники велопоходів. МКК розглядає документи, випускає групу на маршрут, зараховує учасникам та керівнику проходження маршруту. При обласних Федераціях Спортивного Туризму є свої МКК з відповідними повноваженнями, що залежать від досвіду Керівників СП за видами туризму. Велотурист, який брав участь у велопоході 1 к \ с і потім, після заліку походу, отримав довідку (сертифікат) про участь, тим самим виконує норматив 3-го дорослого розряду зі спортивного велотуризму і може брати участь у велопоходах більш високих категорій складності.

Кілька слів про Єдину Спортивну Класифікацію - у ній визначено, який спортивний розряд можна отримати, беручи участь у спортивних велопоходах.

Для присвоєння 3-го розряду досить взяти участь у велопоході 1-ї категорії складності.

Для присвоєння 2-го розряду, треба взяти участь у велопоході 2-й к.с. і керувати велопоходом 2-ї к.с.



Для присвоєння 1-го розряду - взяти участь в 3-ці і керувати велопоходом 3-ї к.с.

Розряд - Кандидат в Майстри Спорту (КМС) - участь у 4-ці і керівництво велопоходом 4-ї к.с.

Звання Майстер Спорту (МС) - присвоюється велотуристам за керівництво двома велопоходами 5-ї к.с.


Формування велогрупи. Обов'язки учасників у велопоході
Для проходження велосипедного маршруту група велотуристів об'єднується на добровільних засадах. Досвідчений велотурист пропонує маршрут і збирає велотуристів, що мають відповідну кваліфікацію для проходження цього маршруту. У велопоході 1-ї категорії складності можуть брати участь всі бажаючі. Для участі в велопоході 2-ї к \ с треба мати досвід проходження велопоходу 1-ї к \ с і так далі до походів 6-ї к \ с. У велопоходах 2 - 5 к \ с 33% учасників можуть мати досвід на дві категорії нижче.

Можливість керувати велопоходами з'являється після участі в велопоході відповідної категорії. Велотуристи, що успішно пройшли велопохід отримують сертифікат. У ньому містяться такі дані: П.І.Б. велотуриста, дата та район велопоходу, категорія велопоходу, детальна нитка маршруту з зазначенням всіх перешкод, коротка характеристика на учасника з рекомендаціями про можливість участі в велопоходах більш високих категорій (її пише керівник). Все це засвідчується печаткою маршрутно-кваліфікаційної комісії, що має відповідні повноваження.



Керівник формує групу, оформляє документи, випускається в МКК, веде групу по маршруту і вирішує всі організаційні й інші проблеми.

Зам.керівника - досвідчений велотурист, який допомагає керівнику при великій групі.

Завгосп по спорядженню - комплектує та веде облік спорядження.

Завгосп з харчування - веде облік і розподіляє продукти, робить закупівлі на маршруті, визначає хто з учасників викладає продукти для приготування вечері, обідом, сніданком.

Казначей - збирає і веде витрати громадських коштів.

Мед.брат (сестра) - комплектує і везе медаптечку.

Фотограф - може бути кілька, роблять фото для звіту.

Літописець-штурман - веде запис кілометражу, часу, записує легенду маршруту.

Механік - комплектує і везе ремнабор.

Шеф-кухар - планує меню на день.

Відповідальний за охорону природи - стежить за рубанням лісу, за чистотою на стоянці.

Замковій - везе трос з замком, замикає велосипеди і зберігає ключ.

Для приготування вечері - сніданку призначаються чергові - 2-3 людини.


Правила Дорожнього Руху (ПДР) для велосипедистів
Будь-який велосипедист, який виїхав на велосипеді за межі свого двору, набуває статусу учасника дорожнього руху - водія велосипеда. З цього моменту всі його маневри регламентуються Законом України "Про дорожній рух". Дотримуючись цих правил велотуристи зменшують ймовірність неприємних пригод на дорозі і збільшують ймовірність велогруппи всім складом подолати запланований веломаршрут.
6. ВИМОГИ ДО ВОДІЇВ МОПЕДІВ І ВЕЛОСИПЕДІВ *

(з закону України «про дорожній рух»)

* Водії мопедів і велосипедів зобов'язані виконувати вимоги інших пунктів Правил, що стосуються водіїв або пішоходів і не суперечать вимогам цього розділу.



6.1. Рухатися по проїзній частині на мопедах дозволяється особам, які досягли 16-річного, на велосипедах - 14-річного віку. Примітка. Водії мопедів і велосипедів повинні мати картку з інформацією про себе. Форма картки встановлюється місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

6.2. Мопеди і велосипеди повинні бути обладнані світлоповертачами: спереду - білого кольору, з боків - оранжевого,

ззаду - червоного.



6.3. При русі в темний час доби та в умовах недостатньої видимості на мопеді необхідно увімкнути освітлення,

на велосипеді - ліхтар (фару).



6.4. Водії мопедів і велосипедів, рухаючись групами, повинні їхати один за одним, щоб не заважати іншим учасникам дорожнього руху. Колона велосипедистів, що рухається по проїзній частині, повинна бути розділена на групи по 10 велосипедистів з відстанню між групами 80 - 100 м.

6.5. Водії мопедів і велосипедів можуть перевозити лише такі вантажі, які не заважають керувати транспортним

засобом і не створюють перешкод іншим учасникам дорожнього руху.



6.6. Якщо велосипедна доріжка перетинає дорогу за перехрестям, то водії мопедів і велосипедів зобов'язані поступитися

дорогу іншим транспортним засобам, що рухаються по дорозі.



6.7. Водіям мопедів і велосипедів забороняється:

а) керувати мопедом (велосипедом) з несправними гальмом і звуковим сигналом, а також без освітлення у темний час доби та в умовах недостатньої видимості;

б) рухатися по проїзній частині, коли поряд є велосипедна доріжка;

в) рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках (крім дітей на дитячих велосипедах під наглядом дорослих);

г) під час руху триматися за інший транспортний засіб;

д) їздити не тримаючись за руль та знімати ноги з педалей (підніжок);

е) перевозити пасажирів, за винятком дітей віком до 7 років, на додатковому сидінні, обладнаному надійно

закріпленими підніжками;



ж) буксирування мопедів і велосипедів;

з) буксирування причепа (крім призначеного для експлуатації з цими транспортними засобами).

Хочеться відзначити те, що пункту який говорить: - "Велосипедист повинен рухатися в 1 метрі від краю проїжджої частини" - вже не існує. Велосипедист є повноправним учасником дорожнього руху! І може здійснювати будь-які маневри не заборонені цими Правилами! Інша справа, що ці маневри на проїжджій частині повинні бути передбачені і зрозумілі іншим учасникам дорожнього руху.

Не будемо ідеалізувати й припускати, що всі водії автомобілів знають правила дорожнього руху і виконують праграфи, але вони існують у Правилах та хочаб ви повинні знати про них:



- 1.3. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

- 1.4. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

-16.2. На регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходятьпроїжджу частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо! ! !

Ось основні правила руху в групі на веломаршруті:

- Виконувати маневри ведучого і стежити за знаками які він подає.

- Рухатися в один ряд (на широких автомагістралях у два ряди по асфальтованому узбіччу).

- При обгоні на рівній ділянці дороги попереджати обганяємого словами: "Їду ліворуч (праворуч)!"

- На тривалих спусках в горах керівником встановлюється порядок та черговість у групі і обгін СУВОРО ЗАБОРОНЕНО!

-Знаки подаються провідником групи, повторюються рештою, щоб замикаючий групу теж міг їх бачити.



Знаки: Рука вліво - поворот наліво. Рука вправо (або ліва зігнута в лікті ліва) - поворот направо. Рука піднята вгору означає зупинку всієї групи. Ті, хто їдуть попереду, рукою вказують на ями і вибоїни в асфальті, дублюючи цей знак голосом: "Яма ліворуч (праворуч)!"

Велосипедист своєю поведінкою на дорозі не повинен дратувати водіїв. Завжди, при зміні напряму руху, завчасно сигналізувати рукою і, обернувшись, щоб упевнитися в безпеці маневру, виробляти маневр на дорозі. При такій ввічливості з боку велосипедиста нормальні водії пропускають велосипедиста. Потрібно дотримуватися рядності руху на перехрестях зі світлофором, зі стрілкою "праворуч" - займіть другий ряд, дозволяючи автомобілям повертати праворуч при "зеленій стрілці".

Основні небезпеки для велосипедиста. При обгоні стоячого автомобіля необхідно дивитися в салон, і якщо там хтось є, обганяти зліва на відстані можливого відкриття лівій дверці. Якщо салон порожній - якомога ближче. Якщо маршрутка вас обігнала і зупинилася у другому ряду (але не на світлофорі) - чекайте виходу пасажирів і ніколи не об'їжджайте праворуч, навіть якщо є для цього місце. Якщо ви їдете по головній стежте за водієм (його поглядом) авто , який виїжджає з другорядної, переконавшись, що він вас побачив їдьте сміливо, якщо ні - тримайте руки на гальмах.
Змагання з велосипедного туризму. Правила проведення змагань

Участь у велосипедних спортивно-туристських походах - це основний вид, в якому змагаються велотуристи. Велопохід подібний до багатоденної велогонки або дистанції багатоденного велораллі. Після проведення велопоходу виготовляється і здається в МКК Звіт про велопохід. Наприкінці року Федерація Спортивного туризму проводить Чемпіонат з велопоходів (розглядаються звіти і присуджуються місця кращим велопоходам в кожній категорії складності).

Крім велопоходів, протягом року проводяться Змагання з велосипедного туризму у вигляді Чемпіонату з велотуризму і Кубку з велотуризму. Змагання по проводяться за правилами ФСТ України і включають наступне:

Велораллі з додатковими етапами.

Команда спортсменів-велотуристів 4 чол. проїжджає дистанцію 15-50 км., (довжина залежить від класу змагань) від одного контрольного пункту до іншого, за легендою, і суворо в певний час. На контрольному пункті можуть проводитися різні додаткові етапи (кріплення вантажу, ремонт велосипеда, орієнтування, переправа через яр, крутий підйом або спуск, правила дорожнього руху, перша медична допомога, швидкісна ділянка та інші). Переможець визначається за сумою штрафних балів. Команда , яка набрала найменшу кількість штрафних балів стає переможцем.

Контрольна карта –основний документ велораллі, що підтвержує повне проходження дистанції командою або учасником. В неї судді заносять відомості про час проходження дистанції. За втрату або порчу карти команда знімається зі змагань.

Фігурне водіння велосипеда.

На рівному майданчику встановлюються фігури: Коло, Вісімка, Ворота, Змійка, Гойдалки, Передача предмета, Зигзаг, Ворота, Коридор, Стоп-лінія ... в кількості згідно з умовами змагань



Старт роздільний, учасники послідовно проходять ці фігури на час, не торкнувшись землі ногою, не збивши обмежувачі, не перетинаючи лінію фігури. Вправи виконуються на маленькій швидкості, і втримувати рівновагу складно. Такі змагання розвивають техніку їзди на велосипеді в самих несподіваних ситуаціях.

Велокрос - дистанція 1,5-3,0 км по пересіченій місцевості, старт роздільний, на час. Трасу змагань намагаються прокласти таким чином,щоб на ній були перешкоди, які часто зустрічаються в походах: дороги з рихлим покриттям, і без покриття , лісові стежки, пісчані ділянки, бездоріжжя, колоди , завали, переправи через потічки. Режим руху задається в спортивній карті.

Велотріал - дистанція до 1 км по дуже пересіченій місцевості. Старт роздільний, на час, штрафується дотик до землі ногою.Траса, розмічена флажками, включає в себе різноманітні перешкоди: крупне каміння, круті схили, овраги, струмки, завали, колоди. Перед початком змагань проводиться показовий заїзд.

Велоорієнтування

Змагання проводяться в таких варіантах: в заданому напрямку, по маркіровці або на вибір. Дистанція долається на велосипеді, частину дистанції можна долати пішки,але без велосипеда відмітка КП заборонена. Контрольна картка кріпиться лише до велосипеда, тому засоби відмітки повинні знаходитись на рівні керма.

Забезпечення безпеки на дистанціях

Дистанції фігурного водіння, тріала, смуги перешкод, а також технічні етапи на дистанції раллі облаштовують в місцях, де закритий рух автотранспорту. На нерегульованих перехрестях з інтенсивним рухом бажано розміщувати пост суддів.

Дистанції фігурного водіння і тріала повинні бути відгорожені від глядачів.

Перед стартом суддівська колегія повинна провести технічний огляд велосипедів та учасників.

До змагань допускаються велосипеди будь – якого типу з базою не менше 950 мм з багажником та справними гальмами. Всі учасники змагань повинні виступати в велошоломах.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Архипов Е.М. За здоровьем на велосипеде. - М.: "Советский Спорт", 1989.

  2. Архипов Е.М.,Седов А.В. Велосипедный спорт. - М.: Ф и С, 1990.

  3. Булгаков А.А. Велосипедный туризм для всех .-М. Профиздат, 1984.

  4. Велосипедный туризм / Сост. А.А.Булгаков. - М.: Ключ, 1998.

  5. Виктор Шевчук По родному краю на велосипеде. - Одесса, 2007 .

  6. Гуревич И., Вишневский А., Рассукованый А. Велосипед и путешествия.-СПб.: Компьютербург, 2004 .

  7. Ердаков С.В. и др. Тренировка велосипедистов-шоссейников. - М.: Ф и С, 1990.

  8. Карманный справочник туриста. /Сост. Ю.А.Штюрмер./ - М.: Профиздат, 1982.

  9. Костриця М.Ю., Дубовис М.С. Туристський похід вихідного дня.- К.: Здоров"я, 1989

  10. Коструб А.А. Медицинский справочник туриста. - М.: Профиздат, 1986

  11. Крадинов Е.Б. Велосипед: Устройство, эксплуатация, ремонт. - М.: Машиностроение, 1991.

  12. Курилова В.И., Сермеев Б.В. Справочник для начинающего туриста. - Одесса.: Маяк, 1990

  13. Любовицкий В.А. Велосипед для здоровья. - М.: Ф и С, 1983.

  14. Маслов В.І. Сам себе катаю: Все про велосипед. - К.: Веселка, 1990

  15. Медовый В.В. Методические рекомендации по организации плановых велосипедных маршрутов. ЦСТЭ, ЦРИБ "Турист", М, 1986.

  16. Онучин А.А. Велотуризм. - Т.: Мехнат, 1990

  17. Организация и подготовка спортивного туристского похода. Метод. рекоменд. В.И.Ганопольский. ЦСТЭ, ЦРИБ "Турист" - М, 1987

  18. Певцов Д.В. Тактика проведения велосипедных спортивно-туристских походов. ЦС по ТиЭ ВНИ лаб по ТиЭ. Сборник материалов конференции "Роль и задачи спортивно-массового туризма в физическом воспитании и оздоровлении населения" - Москва. 1990.

  19. Полищук Д.А. На прогулку - с велосипедом. - Киев: Здоровья, 1988

  20. Попчиковский В.Ю. Организация и проведение туристских походов. - М.: Профиздат, 1987

  21. Соколов В.А. Ильин В.С. Велосипедный туризм. - РиБ "Турист", 1992

  22. Спутник туриста. - К.: Здоровья, 1983


ПОМІТКИ

ПОМІТКИ



База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка