Великоберезнянський Районний методичний кабінет



Сторінка1/3
Дата конвертації05.05.2017
Розмір0.61 Mb.
  1   2   3


Великоберезнянський Районний методичний кабінет






УЧИТЕЛЬ-СЛОВЕСНИК Й УЧЕНЬ-ЧИТАЧ У ПРОСТОРІ КОМПЕТЕНТНІСНО ЗОРІЄНТОВАНОГО УРОКУ ЛІТЕРАТУРИ

Методичний порадник




osvita2

Методичний порадник


osvita_vber@ukr.post.ua

Зміни, що відбуваються в освітянській галузі, принципово важливі для розуміння, що функції навчально-пізнавального процесу загальноосвітніх навчальних закладів сьогодні змінилися. Їх означують наступним чином:



  • транслятивно-перетворювальна;

  • соціалізаційно-адаптивна;

  • проектувально-конструкторська;

  • організаційно-консультативна;

  • інформаційно-візуалізаційна;

  • компетентнісно-оцінювальна;

  • контролювально-коригувальна.

Оновлення змісту освіти потребує змін в конструюванні форм організації навчального процесу. Цінність їх вибору ставиться в залежність від того, наскільки вони забезпечать оптимальність і доцільність застосування методик і технологій, забезпечуватимуть досягнення планованого результату та формування Я-особистості учня-читача як гуманної, креативної, компетентної, критично мислячої, здатної до сталого саморозвитку, толерантно й конструктивно жити та діяти у динамічному середовищі, комфортно «себе в ньому» відчувати, сприяти такому проживанню й іншим.

Компетентність – це якісна характеристика особистості. Складниками компетентності є не лише знання уміння й навички, а й ставлення та цінності. Саме наявність останніх відрізняє компетентність від компетенції суми знань, умінь і навичок. Засвоюючи заданий зовні зміст компетенцій, учень вибудовує особистісне ставлення до виучуваного, виробляє готовність застосовувати його в реальних життєвих умовах, тобто формує компетентність. І завдання вчителя – допомогти йому в цьому.

Справа не тільки в зміні назви: літературна освіта чи компетентнісно спрямована літературна освіта. Мова йде про принципово нову парадигму сучасного освітнього простору, що справедливо відмовляється від отримання «готових знань». Саме практичною спрямованістю відрізняється компетентнісно спрямована літературна освіта. Вона акцентує увагу на результаті навчання, в якості результату розглядається не сума певної розпорошеної інформації, а здатність школяра використовувати здобуті знання, засвоєну інформацію в комплексі у різноманітних нестандартних умовах, проблемних ситуаціях. На практиці це означає, що в результаті компетентнісно спрямованої літературної освіти учень не просто знає імена та прізвища визначених програмою письменників, певні літературознавчі поняття, зміст вивчених творів тощо, а орієнтується на ринку друкованих джерел, може розрізнити твори маскультури і художню літературу, самостійно обирає та зіставляє різні естетичні явища (художній твір, музичний твір, театральну виставу, кінофільм тощо), висловлює власну оцінку, мотивує її, аргументовано інтерпретує прочитане та побачене. На уроці літератури мають здійснюватися так звані мікро- та макродіалоги, коли початкове сприйняття читачем художнього твору корегується та поглиблюється під час його обговорення, обміну думок між усіма учасниками навчального процесу, що призводить до створення у свідомості школяра свого «власного тексту», збагаченого особистісним «Я». Тобто діалог як форма життя в сучасному світі має стати основним психологічним та етико-культурним принципом вивчення літератури в школі

Які ж предметні, загальнопредметні та ключові компетенції формуються у процесі вивчення світової літератури в школі?

Щодо предметних компетенцій, їх зазначено в навчальній програмі. Загальнопредметні компетенції – це здатність вступати у діалог, вести дискусію, складати план і формулювати тези навчального матеріалу, готувати самостійні усні та письмові повідомлення (за одним або декількома джерелами) на задану тему, коментувати і аналізувати певні явища, зіставляти їх, порівнювати й узагальнювати.

Однією з основних компетенцій у процесі вивчення літератури є інтерпретація художнього твору. Це ключова компетенція, якою має оволодіти учень, оскільки інтерпретувати, тобто перекладати щось на мову власних вражень і понять, людині необхідно в різних сферах її діяльності. Так, сучасний український дослідник О. Ратушняк послідовно доводить, що головним показником інтерпретаційної компетентності є не тільки певний багаж накопичених знань, але й специфічні вміння використовувати інші типи компетентностей (рецептивну, лінгвістичну, літературознавчу, власне читацьку компетентність, історико-краєзнавчу, етнокультурологічну, комунікативну.Таким чином, інтерпретаційна компетентність – це ключова компетентність, необхідна в різних сферах життєдіяльності людини. Звернімо увагу на зауваження російського літературознавця А.Єсіна, який наголошує, що у школі важливо акцентувати увагу на багатозначності художнього образу і суб’єктивному характері його сприйняття та інтерпретації. Це необхідно тому, підкреслює учений, що довгий час викладання було націлене на догматичне засвоєння певної «істини» про твір (яка часто зовсім не була такою), зафіксованої в підручнику чи у словах вчителя. Тим самим пригнічувалась ініціативність сприйняття, різко знижувалася зацікавленість літературою, з якою вихолощувався її живий, суб’єктивний зміст. У наш час в практиці викладання правильним буде визнати за учнем право на своє, навіть помилкове, витлумачення твору. Таким чином, розглядаючи індивідуальний, суб’єктивний характер інтерпретації літературного твору учнями, потрібно звернути увагу на збереження об’єктивного незмінного ядра, притаманного будь-якому високохудожньому тексту. Однак, концепція множинності інтерпретації в жодному разі не тотожна концепції довільності та вседозволеності тлумачення твору. Тому різноманіття та неоднозначність інтерпретацій, які виникають у ході обговорення твору в класі, мають корегуватися під час детальної роботи з текстом, що буде сприяти можливому переосмисленню в учнів їхньої оцінки прочитаного. Отже, сьогодні зусилля вчителів мають зосередитися на формуванні саме цієї ключової компетенції, яка спрямована на досягнення суб’єкт-суб’єктного типу взаємодії читача і твору, коли відбувається справжня духовна зустріч автора і реципієнта, певний «діалог згоди» (за М.Бахтіним).

Реалізація змісту освіти на основі компетентнісно-діяльнісного та особистісно-зорієнтованого підходів потребує розроблення такої концепції уроку та моделі стосунків «учень – автор, літературний персонаж (художній твір) – учитель», де б створювалися умови для самовизначення, самореалізації кожного суб’єкта навчального процесу. Урок літератури має вибудовуватися так, щоб кожен міг системно тренувати й набувати досконалого володіння способів діяльності та набору компетенцій, які засвідчать професійно-методичний (для вчителя), літературно-читацький (для учня) рівні.

ОРГАНІЗАЦІЙНА МОДЕЛЬ

СУЧАСНОГО ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ

КОМПЕТЕНТНІСНО ЗОРІЄНТОВАНОГО УРОКУ ЛІТЕРАТУРИ

ЗмЛ – змістові лінії літературної освіти Державного стандарту базової і повної освіти (освітня галузь «Мови і літератури»)

К1 + К2 + К3 + … Кn – система компетенцій учня-читача й учителя літератури.

ХТ1 + ХТ2 + ХТ3 + … ХТn – художні твори, літературно-мистецькі та літературно-критичні матеріали.

НПл1 + НПл2 + НПл3 + НПрn – навчальні плани основної і старшої школи. НПд1 + НПд2 + НПд3 + … НПдn – навчальні предмети: українська, світова, рідна літератури, світова художня культура, українознавство тощо.

ЕК1 + ЕК2 + ЕК3 + … ЕКn – елективні курси в системі літературної освіти школярів.

Ф1 + Ф2 + Ф3 + … Фn – факультативні заняття з літератури.

Ін1 + Ін2 + Ін3 + … Інn – індивідуальні форми осягнення літературного матеріалу.

Пд1-Пб1 + Пд2-Пб2 + Пд3-Пб3 + … Пдn-Пбn – підручники й посібники з літератури.

Кожен елемент, який представлений у моделі, несе важливу домінувальну роль у досягненні планованого кінцевого результату.

Реалізація стосунків «учитель-учень» у просторі компетентнісно зорієнтованого уроку літератури відбувається в просторі різних дидактико-методичних засобів навчального процесу:



  1. способи організації літературної освіти учня-читача;

  2. методи навчання/учіння;

  3. режими інформаційних літературно-мистецьких, літературно-критичних потоків для навчання/учіння;

  4. етапи організації навчання/учіння школярів у системі літературної освіти.

Відповідно навчальний процес у системі літературної освіти учнів-читачів і в професійно-фаховій діяльності словесника відбувається з урахуванням таких складників:

  1. багатовекторні способи організації літературно-мистецької діяльності:

а) індивідуальний (одна дитина: навчання з дитиною з особливими потребами, здібною та ін.);

б) парний (двоє осіб: навчання/учіння в статичних, динамічних парах і в парах змінного складу);

в) груповий (від трьох до семи чоловік);

г) академічний (клас: колективний спосіб навчання);



  1. методи навчання/учіння в системі літературної освіти учня-читача:

1)пояснювально-ілюстративний (рецептивно-репродуктивний);

2) метод читання, переказування, оповіді художнього твору;

3) евристичний, дослідно-пошуковий, проблемний;

4) творчо-синтетичний;

5) програмно-проектувальний;

6) аудіовізуальний (моделювання літературно-мистецького явища з аудіовізуальним відображенням змін суті, виду, якісних показників/ознак об’єктів і процесів).

Таким чином, слід не тільки словесно-описовим варіантом представити якесь явище чи картину, а й за допомогою електронного освітнього ресурсу змоделювати теоретико-літературне поняття чи умовно описану автором картину дійсності в художньому творі за допомогою відповідної проекції, комп’ютерної графіки та анімації (наприклад, імпресіонізм в літературі й мистецтві; чи створити візуальну картинку (відеосюжет) за змістом художнього твору тощо).

3) режим інформативних потоків у системі літературно-мистецької освіти:

а) пасивний;

б) активний;

г) інтерактивний.

4) етапи організації навчання/учіння школярів у системі літературної освіти:



    • організація компетентнісно-духовного простору читача;

    • вивчення нового інформативного літературно-мистецького матеріалу;

    • закріплення і формування навиків і читацьких компетенцій;

    • повторення, узагальнення й систематизація літературно-мистецьких знань та досвіду;

    • рефлексивний контроль набутих літературних умінь і сформованих компетенцій;

    • корекція навчальних літературно-мистецьких досягнень, духовно-естетичного світу Я-читача.

Складові компетентнісно-діяльнісного уроку літератури

КДС – компетентнісно-діяльнісна навчальна ситуація, яка наперед спланована чи спонтанно виникла в процесі підготовки/реалізації змісту літературної освіти на конкретному занятті;

КДП – компетентнісно-діяльнісні прийоми, які забезпечать виконання цілого ряду функцій: транслятивно-перетворювальна; соціалізаційно-адаптивна; проектувально-конструкторська; організаційно-консультативна; інформаційно-візуалізаційна; компетентнісно-оцінювальна; контролювально-коригувальна;

КДМ – компетентнісно-діяльнісні методи літературної освіти: 1) пояснювально-ілюстративний (рецептивно-репродуктивний), 2) метод читання, переказування, оповіді художнього твору; 3) евристичний, дослідницько-пошуковий, проблемний, 4) творчо-синтетичний, 5) програмно-проектувальний; 6) аудіовізуальний.

КДЗ – компетентнісно-діяльнісні засоби навчання/учіння в статичних і динамічних умовах, які розробляються в різний спосіб із метою підсилення сприйняття змісту/форми літературно-мистецькогоматеріалу;

КДСп – компетентнісно-діяльнісні способи організації особистісно зорієнтованих навчальних ситуацій під час читацької діяльності школярів;

КДР – компетентнісно-діяльнісні режими здобуттялітературно-мистецької інформації та здатність її адаптувати, використати в різних професійних і життєвих ситуаціях;

КДЗм – компетентнісно-діяльнісні змістові лінії літературної освіти, які визначено як Державними стандартами, так і практикою: літературознавча, аксіологічна, культурологічна, комунікативно-мовленнєва (розвиток зв’язного мовлення, виразне читання, риторична культура), організаційно-діяльнісна, остання передбачає формування, розвиток системи компетенцій, загальних умінь і навичок, норм читацької діяльності школяра.

КУД – набір компетенцій, якими зможуть опанувати суб’єкти навчального процесу:

  1. учень-читач:

читацька, літературознавча, лінгвістична, комунікативно-мовленнєва,когнітивна, аксіологічна,прогностична, соціальна, технологічна, інформаційна, візуалізаційна, фасилітативна, креативна, рефлективна, валеологічна, організаційна тощо;

  1. для вчителя літератури вони можуть бути такими:

прогностична, проектувальна, конструкторська, інформативна, організаторська, комунікативна, аналітична, рефлективна, акмеологічна, аксіологічна, культуровідповідна, візуалізаційна, здоров’язберігаюча, діяльнісна тощо.

Їх кількість і набір залежить від фактичного літературно-мистецького матеріалу, рівня читацького розвитку школярів, професіоналізму вчителя літератури, типу навчального закладу та ін.

Подана модель засвідчує багатоваріантність організації простору літературної освіти навіть на конкретному уроці. Важливо в цьому «методичному хаосі», «літературно-мистецьких матеріалах», у співпраці з кожним суб’єктом/об’єктом навчального процесу відібрати ті, які забезпечать успіх.

Це буде можливим, якщо вибудовувати стосунки на фасилітативній основі, де кожен буде в ролі організатора здобуття й адаптування інформації, процесу учіння, консультанта у вирішенні поставлених проблем чи/і подоланні труднощів, партнера, який забезпечить комфортні умови для діяльності, буде толерантним один до одного, житиме й діятиме конструктивно, щоб стати успішним і конкурентоспроможним на ринку праці, адекватно адаптовуватися до простору і жити в ньому гармонійно.



Фасилітативна компетентність – здатність учня-читача та вчителя-словесника бути організатором, консультантом і партнером, жити і діяти компетентно й гуманно в літературно-мистецькому та особистісному просторі, емпатично розуміючи один одного, з безумовно позитивним ставленням і повагою поза всякими умовами один до одного, відчувати себе рівним серед рівних, узгоджуючи свої дії з діями партнерів, толерантно і з повагою ставитися один до одного.

Складові фасилітативної компетентності:

  • емпатичне розуміння один одного в процесі літературної освіти, міжособистісних контактів;

  • беззаперечне позитивне ставлення та повага забудь-яких умов один до одного під час читацьких(професійно-фахових) дій, у життєвих ситуаціях;

Ключові компетенції словесника-фасилітатора в співпраці з учнем-читачем:

  1. Здатність бути присутнім, щоб упевненістю, довірою наповнити простір співпраці.

  2. Уміти бути безстороннім і неупередженим, щоб будь-яка точка зору (позитивна чи/і негативна) була почута або/і з розумінням прийнята, толерантно й аргументовано спростована чи підтверджена.

  3. Знати, яку методику, технологію обрати/запропонувати, щоб мати гарантований планований результат.

  4. Уміти організовувати процес учіння, читацькі й міжособистісні дії не тільки за лінійним принципом, а входити в життєвий і літературно-мистецький простір.

  5. Опосередковано впливати на внутрішній світ читача, вибудовувати особистісно зорієнтовану систему цінностей та формування успішної Я-особистості.

  6. Уміти спілкуватися, говорити так, щоб тебе почули, відчули і зрозуміли та сприйняли.

  7. Сприймати учнів такими, якими вони є, створювати ситуацію успіху, щиро радіти його/своєму успіхові.

  8. Об’єктивно організовувати само- (взаємо-) оцінювання за чітко визначеними критеріями.

Конструкція компетентнісно зорієнтованого уроку передбачає побудову заняття, де основою є змістові лінії літературної освіти, які мають узгоджуватися з його темою, змістом, методичними засобами тощо, набором компетенцій учня-читача, що формуватимуть та забезпечуватимуть його розвиток, не порушуючи внутрішньої драматургії, задуму, сюжетних елементів компонентів сучасного уроку літератури.

Таким чином, компетентнісно-діяльнісний урок літератури – гнучка цілісна динамічна система взаємопов’язаних компонентів, змістових ліній, компетенцій і навчальних ситуацій, яка процесуально й змістовно забезпечує літературний та духовний розвиток учня-читача, неперервність інтенсивної розвивальної взаємодії вчителя й колективу в умовах класу та інших форм організації навчально-виховної діяльності школи. Такий урок зорієнтований на досягнення планованого кінцевого результату всіма суб’єктами навчального процесу. Компетентнісно-діяльнісний урок літератури забезпечує особистісно-зорієнтований простір для повної реалізації резервів власного Я (школяра) через осягнення тканини художніх творів, літературно-мистецьких текстів тощо.



Сучасні педагогічні технології у практиці вчителя світової літератури

Технологіям у наш час відводиться роль глобального фактору, основної рушійної сили розвитку цивілізації.



Технологія (від грецького techne — "мистецтво", "майстерність" і logos— "слово", "навчання") — сукупність методів, що застосовуються в якому-небудь процесі для досягнення найкращих результатів. Для того щоб діяльність отримала право називатися технологією, необхідно її розділити на елементи, що реалізуються у певній послідовності.

Гуманітарні технології можна розглядати як засіб не тільки практичного, а й творчого досягнення поставленої мети. У цьому випадку технологія як істотний момент людської діяльності відповідає поняттям "техніка" та "творчість". Творче у діяльності забезпечує і новизну результату, і "самозбереження" (розвиток людського змісту діяльності), технічне ж відповідає за об'єктивний та ефективний спосіб такого розвитку та досягнення певного результату. "Творче" виражає етимологію техног; - ;"мистецтво" та "майстерність". "Технічне" може застосовуватися як"сила впливу", як"манера", як "контроль" (ситуації, вчинків, станів), виконує функцію "провідника" ггодської волі у процесі діяльності. Людина при цьому не втрачає себе у своїй діяльності, а залишається в ній як творче та самозбережувальне начало. Співвідношення "творчого" та "технічного" характеризується протиріччям та перевагою першого над останнім у самій сутності діяльності і є внутрішньодіяльнісною формою вираження зовнішнього протиріччя суб'єктивного та об'єктивного.



Педагогічна технологія — конструювання навчального процесу з гарантованим досягненням мети. У педагогічних технологій в освітньому процесі порівняно недовгий життєвий шлях. Вони виникли лише у XX ст., тому багато деталей уточнюється, систематизується та зводиться до однотипності. Про технологізоване навчання ми говоримо тоді, коли мова йде про чітку послідовність дій педагога, про загальні закономірності даного процесу навчання, про максимально конкретно сформульовані мету та завдання, про способи взаємопов'язаної діяльності вчителя та учня та їх роль у освітньому процесі, про гарантоване досягнення передбачуваного результату кожним школярем .

Будь-яка педагогічна технологія повинна відповідати деяким основним методологічним вимогам (критеріям технологічності), якими є:

— концептуальність (опора на певну наукову концепцію, що містить філософське, психологічне, дидактичне та соціально-педагогічне обґрунтування досягнення освітньої мети);

— системність (логіка процесу, взаємозв'язок всіх його частин, цілісність);

— можливість управління (діагностичне цілепокладання, планування, проектування процесу навчання, поетапна діагностика, варіювання засобами та методами з метою корекції результатів);

— ефективність (оптимальність засобів, гарантування досягнення певного стандарту освіти);

— відтворюваність (можливість використання

(повторення, відтворення) педагогічної технології в

інших ідентичних освітніх закладах, іншими суб'єктами); візуалізація (характерна для окремих технологій.

Передбачає використання аудіовізуальної та електронно-обчислювавальної техніки, а також конструювання та застосування різноманітних дидактичних матеріалів і оригінальних наочних посібників).

Деякі філологи вважають, що світова література, на відміну від інших предметів, не має точних формул, не може оперувати однозначними рішеннями. Наскільки ефективним буде діалог письменника з учителем та учнем, багато у чому залежить від майстерності педагога, від його бажання та вміння творити, вигадувати, пробувати. Все правильно! Вчителі інтуїтивно використовують у своїй практиці багато розрізнених елементів різноманітних технологій. Пригадують, винаходять, часом засиджуючись за робочим столом до пізньої ночі, складають схеми, таблиці, шукають прийоми роботи з ними Як кажуть, "винаходять велосипед".

Технологія, на відміну від вільного, часто невпорядкованого творчого пошуку, дає вчителю дієвий робочий інструментарій. Педагогічна технологія — це не просто окремі прийоми, а налагоджена система з набагато більшим та вдосконаленим набором стратегій та прийомів, справжній "золотий ключик", здатний відкрити душу навіть найбільш лінивого читача. При цьому ніхто не відміняє творчий підхід. Успішність будь-якої педагогічної технології залежить від особистості вчителя та психологічно грамотного спрямування його педагогічної діяльності.



Структура технологій може бути представлена таким чином:

— мета та завдання технології;

— принципи;

— умови технологічного процесу;

— характеристика суб'єкта та об'єкта технології, особливості їх взаємодії;

— типологія;

— технологічна карта (етапи досягнення мети);

— прогнозовані результати.

За цією структурою і розглянемо найбільш поширені освітні технології у практиці вчителя світової літератури.

1. Проектно-діяльнісна технологія.

Слово "проект"у перекладі з латини означає "кинути уперед". Справді, проект — це будь-який задум, що має мету, термін та конкретні кроки реалізації.

Проектна технологія є інтегративним видом діяльності, що синтезує в собі елементи ігрової, пізнавальної, ціннісно-орієнтаційної, перетворювальної, навчальної, комунікативної та головне — творчої діяльності.

Цілі та завдання технології, які вирішують учасники в рамках навчальних проектів:

— когнітивні — пізнання об'єктів навколишньої реальності; вивчення способів розв'язання проблем, оволодіння навичками роботи з джерелами інформації, інструментами і технологіями.

— організаційні - оволодіння навичками самоорганізації, вміння ставити перед собою мету, планувати та корегувати діяльність, приймати рішення; нести особисту відповідальність за результат.

— креативні — вміння конструювати, моделювати, проектувати і т. ін.

— комунікативні — розвиток навичок роботи в групі, виховання толерантності, формування культури публічних виступів.

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка