Вчителі та шлях



Сторінка1/14
Дата конвертації30.12.2016
Розмір3.83 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14


Видавничо-перекладацький просвітницький проект

«Логос Традиції»
ВИБРАНІ ТЕКСТИ

ПОЗАЧАСОВОЇ МУДРОСТІ
Серія «Перлини Софії»
Чарльз Ледбітер
ВЧИТЕЛІ ТА ШЛЯХ

УДК 17.025

ББК 87.715

Д 48


Чарльз Уебстер Ледбітер. Вчителі та Шлях. Теософський видавничий дім; Адьяр, Мадрас, Індія. Перше видання: 1925. Друге видання, переглянуте і доповнене: 1927.

C.W. Leadbeater. The Masters and The Path. The Theosophical publishing house; Adyar, Madras, India. First Edition: 1925. Second Edition, revised and enlarged: 1927.

Книга Чарльза Ледбітера «Вчителі та Шлях» висвітлює питання: що таке духовний шлях, які несподіванки очікують того, хто вирішив йти цим шляхом, хто такі Вчителі, як сучасна людина може пройти шляхом тієї ж еволюції, що і її попередники…

УДК 17.025

ББК 87.715





ЗМІСТ




ПЕРЕДМОВА

ЧАСТИНА І. ВЧИТЕЛІ МУДРОСТІ

ГЛАВА I. ІСНУВАННЯ ВЧИТЕЛІВ…………………………… 6

Загальний розгляд. Свідчення релігій. Останні свідоцтва. Особистий досвід. Еволюція життя. Життя Надлюдини. Братерство Адептів. Здатності Адепта.

ГЛАВА II. ФІЗИЧНІ ТІЛА ВЧИТЕЛІВ МУДРОСТІ……. 16

Їх поява. Ущелина в Тибеті. Будинок Вчителя Кутхумі. Діяльність вчителів. Інші будинки. Адепти першого променю. Адепти другого променю. Інші промені. Довершені фізичні провідники. Зайняті тіла.

ЧАСТИНА II. УЧНІ

ГЛАВА III. ШЛЯХ ДО ВЧИТЕЛЯ………………………………. 33

Вхід до Шляху. Велич завдання. Важливість роботи. Древні правила. Біля ніг Вчителя. Відношення учня. Троє дверей. Робота Вчителя. Встановлення Зв’язку. Нікого не прогледять. Відповідальність Вчителя. Неправильні ідеї. Ефект медитації. Загальні перешкоди. Відданість має бути повною.

ГЛАВА IV. ВИПРОБУВАННЯ………………………………... 58

Живі образи. Випробування молодих. Явище жорстокості до дітей. Вчитель дітей. Вступ на випробування. Поради Вчителя. Станьте, як малі діти. Наслідки роздратування. Егоїзм. Занепокоєння. Сміх. Пустослів’я. Форми, що створені мовою. Метушня. Цінність зв’язку.

ГЛАВА V. ПРИЙНЯТТЯ…………………………………………. 77

Звіт про прийняття. Єдність з Вчителем. Відношення учня. Розподіл сил. Передача повідомлень. Сенситивність, медіумізм і психічні здатності. Повідомлення для адептів. Вирівнювання особистості. Перевірка думок. Розслаблення. Спокій та Зрівноваженість. Темні сили. Вірність успіху.

ГЛАВА VI. ІНШІ ПРЕДСТАВЛЕННЯ КАНДИДАТІВ.. 102

Вчителі й братерство. Чотири способи потрапити на Шлях. Буддійська класифікація. Індійська Йога. Мантри. Ефект Віри. Асоціація Думок. Співробітництво янголів. Ефект повторення. Благословення. Сила звуку. Вимоги ніколи не змінюються.




ЧАСТИНА III. ВЕЛИКІ ІНІЦІАЦІЇ

ГЛАВА VII. ПЕРША ІНІЦІАЦІЯ……………………... 123

Єдиний ініціатор. Братерство. Невдачі. Звіт про першу ініціацію. Тривалість церемонії. Синівство. Рівень, потрібний для ініціювання. Нинішня можливість. Юні ініційовані. Ініційований є братом для усіх.

ГЛАВА VIII. ЕГО……………………………………………. 141

Народження его. Монада та его. Сполучення з особистістю. Его в своєму власному світі. Інтерес его в особистості. Відношення особистості. Усвідомлення єдності.

ГЛАВА IX. ДРУГА Й ТРЕТЯ ІНІЦІАЦІЇ…………... 151

Перші три перепони. Поділ кроків шляху. Звіт про другу ініціацію. Ментальний розвиток. Небезпечна точка. Третя ініціація. Четверта та п’ята перепони.

ГЛАВА X. ВИЩІ ІНІЦІАЦІЇ…………………………. 163

Архат. Християнський символізм. Нірвана. Робота архата. П’ята ініціація. За межами ступеню адепта. Сім шляхів.

ЧАСТИНА IV. ІЄРАРХІЯ

ГЛАВА XI. РОБОТА ВЧИТЕЛІВ.............................. 179

Загальний перелік. Парафії. Розподіл сил. Використання відданості. Робота учнів. Зусилля, що докладаються раз у століття. Раси. Пришестя. Шоста підраса. Шоста корінна раса.

ГЛАВА XII. ЧОХАНИ ТА ПРОМЕНІ...................... 192

Чохани. Таблиця Вчителя Джуал Кхула. Семеричний поділ. Сім духів. Сім типів істот. Магічні та цілющі сили. Чохани та промені. Якості, що потрібні для розвитку. Циклічні зміни. Царювання відданості. Пришестя церемоніалу.

ГЛАВА XIII. ТРІЙЦЯ ТА ТРИКУТНИКИ............. 209

Божественна трійця. Трикутник агентів. Обмеження променів. Зміна променю. Довершена єдність.

ГЛАВА XIV. МУДРІСТЬ ТРИКУТНИКІВ................ 218

Будда. Додаткові дії. Свято Весак. Долина й церемонія. Найвище благословення. Попередники Будди. Бодхісаттва Майтрея. Свято Асала. 4 благородних істини. Благородний восьмеричний шлях.

ГЛАВА XV. СИЛА В ТРИКУТНИКАХ........................ 244

Володар Світу. Вищі ініціації. Мета для всіх.

ПЕРЕДМОВА

Є лише одна причина для написання мною передмови до цієї книги, написаної моїм шанованим колегою. В ній ідеться про багато речей, що донині вивчалися і обговорювалися у порівняно невеличкому колі людей, яке складалося з дослідників, достатньо досвідчених у Теософському пізнанні, та готових вивчати положення стосовно сфер, в які вони ще не можуть самостійно проникнути, проте з надією їх подальшого відкриття, щоби потім перевірити власноруч положення, накреслені старшими. Швидкі зміни у світі думки, які виникають через наближення Пришестя Світового Вчителя, створюють доцільність дещо поінформувати про частину світу, в якій Він мешкає. Можливо ця інформація деякою мірою підготує громадську думку до сприйняття Його вчення.

Саме заради цього я бажаю доєднатися особисто до викладеного у цій книзі, засвідчивши точність майже всього того, про що в ній ідеться; також кажу від імені мого колеги так само як і від мене, що книга є звітом про ретельно проведені та старанно записані спостереження, які проте не претендують на будь-яку авторитетність та жодним чином не вимагають безумовного прийняття. Без претензій на натхнення викладено лише чесний звіт про факти, побачені автором.

Анні Безант

ЧАСТИНА І. ВЧИТЕЛІ МУДРОСТІ

 ГЛАВА I. ІСНУВАННЯ ВЧИТЕЛІВ



Загальний розгляд

Існування вдосконалених людей – один з найважливіших серед численних нових фактів, які ставить перед нами Теософія. Це є логічним наслідком інших великих Теософських вчень про карму та еволюцію шляхом реінкарнації. Якщо ми дивимось довкола, то явно бачимо людей на всіх стадіях їх еволюції – багато стоїть нижче за нас у розвитку, а решта тим чи іншим чином впевнено випередила нас. Оскільки це так, то знайдуться інші, котрі пішли далеко вперед; насправді, якщо люди стійко покращуються довгими серіями успішних життів, прагнучи певної мети, то певно знайдуться ті, хто цієї мети вже досягли. Дехто з нас у процесі цього розвитку вже досяг успіху в розкритті деяких вищих почуттів, схованих у кожній людині, що всі успадкують в майбутньому; й за допомогою цих почуттів ми станемо спроможними бачити еволюційні сходи, які простягаються набагато вище та набагато нижче, й ми зможемо бачити, що на кожній сходинці є люди.

Є багато прямих свідчень існування цих довершених людей, яких ми звемо Вчителями (Майстрами), але гадаю, що перший крок, який слід зробити кожному з нас – упевнитися, що обов’язково мусять бути такі люди; тільки з цього витікатиме наступний крок, що ті, із ким маємо контакт, належать до цього класу.

Історія кожної нації сповнена записами про діяння геніальних людей у різних сферах людського життя, людей, які в своїх особливих лініях роботи та здібностях стояли набагато вище решти, набагато вище свого часу (ймовірно більш часто, ніж ми знаємо), їх ідеали були абсолютно за межами розуміння людей, тому не лише виконана ними праця пропала, а і їхніх імен не збереглося. Кажуть, що історія кожної нації може бути описаною у біографіях кількох особистостей, і що завжди ці кілька були вищими за решту, вони ініціювали великі передові кроки у мистецтві, музиці, літературі, науці, філософії, благодійності, політиці та релігії. Височіли вони інколи в любові до Бога і до своїх співгромадян, як великі святі й людинолюбці; інколи у розумінні людини й природи, як великі філософи, мудреці та вчені; подекуди у праці заради людства як великі визволителі та реформатори. Дивлячись на цих людей та розуміючи наскільки вони височіють серед людства, як далеко вони зайшли у людській еволюції, хіба нелогічно казати, що ми не бачимо межі людських досягнень, як раніше, так і зараз повинні бути люди ще більш розвинені, люди величні духом, пізнаннями та художніми здібностями, люди сповнені людською досконалістю – люди точнісінько такі як адепти або надлюди, із якими декому з нас довелося неоціненним привілеєм несподівано зустрітися?

Плеяда людських геніїв, яка збагачує й прикрашає сторінки історії, є водночас славою та надією всього людства, бо ми знаємо, що ці Величні одиниці є попередниками його решти, і що вони світять як маяки, як справжні світлоносії, щоби вказати шлях, яким ми мусимо крокувати, якщо бажаємо досягти слави, що буде явлена як дар. Ми давно вже сприйняли доктрину еволюції форм, у якій перебуває Божественна Дивовижність Життя; тепер постає й доповнююча та більш велична ідея еволюції цього Життя, яким воно є, вказуючи, що причиною цього чудового розвитку все вищих і вищих форм є потреба завжди зростаючого Життя у самовираженні. Форми народжуються та вмирають, форми зростають, занепадають і руйнуються; але Дух зростає вічно, живлячи ці форми, він розвивається шляхом набутого через них досвіду, й кожна форма послуговує Його зміні; коли ж Він переростає і відкидає її, тоді краща форма може зайняти її місце.

За еволюціонуючими формами бутонів одвічного Життя проявляється його божественна дивовижність. Життя Бога пронизує всю природу, яка є лише надягненим Ним різнокольоровим плащем; це Той, хто живе у красі квітки, в силі дерева, у стрімкості та грації тварини, а також у серці й душі людини. Це тому, що Його Воля є еволюційною, що все життя усюди натискає вперед і вгору; і через те існування вдосконаленої людини в кінці довгої лінії розгортання сили, мудрості й любові є найприроднішою річчю у світі. Навіть за межами нашого зору й розуміння простягається перспектива ще більшої слави; деякий натяк на що ми намагатимемося дати пізніше, поки ж дарма про це казати.

Логічним наслідком усього цього є те, що мусять бути вдосконалені люди й нема відсутності ознак існування за будь-якого часу таких людей, які замість того, щоб слідувати своїм власним життям божественного або надлюдською царства, залишилися в контакті з людством через любов до нього, сприяючи його еволюції в красі, любові та правді, немов допомагаючи культивувати досконалу людину – точнісінько як повсюдно ми знаходимо ботаніка з особливою любов’ю до рослин, уславленого отриманням досконалих апельсинів або троянд.

Свідчення релігій

Літописи кожної великої релігії вказують на присутність таких надлюдей, настільки сповнених дивовижного життя, що знов і знов їх сприймають за представників самого Бога. У кожній релігії, особливо при її заснуванні, з’являється така Одиниця, а в багатьох випадках навіть більше одного. Індуси мають своїх великих аватарів або дивовижних втілень, таких як Шрі Крішна, Шрі Шанкарачар’я та Господа Гаутаму Будду, чия релігія була розповсюджена на Далекому Сході, й велика плеяда Ріші, Святих, Вчителів; ці визначні Одиниці цікавляться не лише пробудженням людської духовної природи, але також і всіма справами, що робляться для благополуччя людей на землі. Усі представники християнського світу знають або повинні багато знати про велику спадкоємність пророків і вчителів та святих у їх власному розподілі, і що деяким чином (можливо не дуже зрозумілим) їх Надвисокий Вчитель, власне Христос, був та є Людиною так само як і Богом. Та всі ранні релігії (включаючи занепалі на тлі розпаду країн), навіть із релігіями первісних племен, виявили видатні особливості існуючих надлюдей, які всіляко допомагали дитиноподібним людям, серед яких вони жили. Їх перерахування, цікаве і цінне, відвело б нас надто далеко в сторону від нашої мети, тому я відсилаю читача до чудової книги пана В. Уїльямсона «Великий Закон».



Останні свідоцтва

Існує багато прямих і нещодавніх свідчень існування цих Величних. Сам я раніше ніколи не потребував таких доказів, тому що за результатами моїх досліджень був повністю впевнений, що мусять бути такі люди. Вірити, що були такі прославлені люди, здавалося цілком природним, і моїм єдиним бажанням було зустрітися з ними віч-на-віч. Однак серед не членів нашого Товариства є багато тих, хто хоче докладно знати, які докази власне є. Існує значна кількість особистих свідоцтв. Пані Блаватська та полковник Олькотт, засновники Теософського Товариства, доктор Анні Безант, наш теперішній Президент, я особисто – усі ми бачили декого з цих Величних, і багато інших членів Товариства також мали привілеї бачити одного або двох з Них, і написане всіма цими людьми є достатнім свідченням.

Іноді заперечують, що ті, хто бачив Їх, або їм здавалося це, марили або, можливо, помилялися. Гадаю, що головною причиною такого припущення є те, що ми дуже рідко бачили адептів у той час, коли і вони, і ми були в наших фізичних тілах. На початку діяльності Товариства, коли тільки пані Блаватська мала розвинені вищі здібності, Майстри нерідко матеріалізувалися для того, щоби усі змогли Їх бачити, й показувалися в деяких випадках у фізичних тілах. Ви знайдете багато звітів про такі появи в ранній історії нашого Товариства, до речі, Величний показувався не у своєму фізичному тілі, а в матеріалізованій формі.

Багато хто з нас звично і постійно бачить їх під час нашого сну. Тоді ми виходимо в наших астральних тілах (або у ментальних тілах, відповідно рівня розвитку) й робимо їм візит та бачимо Їх у Їхніх фізичних тілах; хоча ми в той час не перебуваємо в наших фізичних тілах, саме тому на фізичному плані люди схиляються до скепсису відносно таких переживань. Люди заперечують: «Але в таких випадках або ви, які бачили Їх, були поза своїх фізичних тіл, й могли марити або помилятися, або Ті, хто з’являвся до вас, прийшли примарними видіннями; а тому звідки ви знаєте, що Вони були саме такими, якими ви Їх уявляєте?»

Було кілька випадків, коли й адепт і той, хто його бачив, разом були в фізичних тілах. Це сталося з пані Блаватською; я почув від неї свідоцтво, що вона жила деякий час у монастирі в Непалі, де вона постійно бачила трьох з наших Вчителів у Їхніх фізичних провідниках. Дехто з Них покидав свої гірські місця усамітнення неодноразово, спускаючись до Індії у своєму фізичному тілі. Полковник Олькотт казав, що бачив двох з Них у таких випадках; він зустрів Майстра Морію й також Майстра Кутхумі. Дамодар К. Маваланкар, якого я знав у 1884 році, несподівано зустрів Майстра Кутхумі у Його фізичному тілі. Те саме відбулося з С. Рамасвамі Аером, джентльменом, якого я тоді добре знав, який мав досвід зустрічі з майстром Морією фізично, й написав звіт про цю зустріч, який я цитуватиму пізніш; був випадок з паном В.Т.Брауном з Лондонської Ложі, який також мав привілей зустрічі з одним із Величних за подібних обставин. Існує також величезна кількість індуських свідоцтв, які ніколи не збиралися й не перевірялися, переважно тому, що ті, з ким це траплялося, так глибоко переконані в існуванні надлюдей та можливості Їх зустріти, що не вважали за доцільне записувати кожен такий випадок.

Особистий досвід

Я особисто можу доповісти два випадки, в яких я зустрів Майстра, коли ми обидва були у фізичних тілах. Один з них був тим адептом, котрого в книзі «Життя Алкіона» названо Юпітером, і який чудово допомагав при написанні частини відомої роботи пані Блаватської «Викрита Ізида» під час її праці над нею у Філадельфії та Нью-Йорку. Коли я жив у Адьярі, Він був настільки добрим, що доручив моєму шановному вчителеві, Свамі Т. Субба Роу, привести мене до Нього на прийом. Відгукнувшись на Його запрошення, ми відправились до Його будинку й були ласкаво Ним прийняті. Після тривалої бесіди, яка відбувалася з найглибшим інтересом, ми мали честь відобідати з Ним, не дивлячись на його статус брахмана, й провели ніч і частину наступного дня під Його дахом. У цьому випадку згодимося, що немає питання щодо ілюзорності. Інший адепт, з яким я мав честь несподівано зустрітися фізично, був Майстром графом де Сен-Жерменом, якого інколи звуть принц Ракоці. Я зустрів Його за досить звичайних обставин (без будь-яких попередніх призначень, й неначе випадково), спускаючись вздовж Корсо у Римі, одягненого як звичайний італійський джентльмен. Він покликав мене у сади на схилі Пінча, й ми сиділи там більше години, бесідуючи про Товариство та його роботу; чи можливо скоріше слід сказати, що Він говорив, а я слухав, хоча коли він задавав питання, я відповідав.

Інших членів Братерства я побачив за різноманітних обставин. Моя перша негадана зустріч з одним із них була у готелі в Каїрі. Я був на шляху до Індії з пані Блаватською та деякими іншими людьми, і ми зупинилися в цьому місті на якийсь час. Ми разом використовували кімнату пані Блаватської для роботи, і я сидів на підлозі, вирізаючи та підбираючи для неї низку потрібних їй газетних статей. Вона сиділа за столом поруч; тому моя ліва рука торкалася її сукні. Двері кімнати були на видноті й певно не відчинені; але зненацька, без будь-якого приготування, з’явився чоловік, що стояв майже між мною та пані Блаватською, не торкаючись нас обох. Це примусило мене здригнутися, і я підстрибнув у деякому сум’ятті; пані Блаватська сильно розвеселилась і промовила: «Якщо ви так необізнані, що лякаєтеся подібних дрібниць, то недалеко підете в окультній роботі». Мене було представлено візитерові, який був тоді не адептом, а архатом, це однією сходинкою нижче; з тих пір він став Майстром на ім’я Джуал Кхул.

За кілька місяців по тому Майстер Морія одного разу зайшов до нас, маючи вигляд, ніби перебував у фізичному тілі; Він пройшов крізь кімнату, куди я прийшов поспілкуватися з пані Блаватською, яка була у своїй спальні. Тоді вперше я побачив його явно та виразно, оскільки тоді ще не були достатньо розвинені мої приховані здібності пригадувати побачене мною у тонкому тілі. Я бачив Майстра Кутхумі за подібних умов на даху нашої штаб-квартири в Адьярі; Він переступив через балюстраду неначе щойно матеріалізувався з самого лише повітря на її іншому боці. Я також багато разів надивився на майстра Джуал Кхула на тому ж даху подібним чином.

Я гадаю, це слід вважати менш певним свідоцтвом, тому що адепти з’являлися наче привиди; проте, оскільки з тих пір я навчився користатися моїми вищими провідниками вільно, й відвідувати у такий спосіб цих Величних, я можу засвідчити, що Ті, хто у перші роки існування Товариства заходили та матеріалізувалися для нас, є тими же Людьми, яких я часто з тих пір бачив мешканцями Їх будинків. Люди припустили, що я та інші, які пережили те саме, можуть марити, оскільки ці відвідини мають місце під час сну тіла; можу лише відповісти, що це дивовижно насичене марення, яке триває в моєму власному випадку протягом сорока років, і що цим марили одночасно надто багацько людей.

Тим, хто бажає зібрати свідоцтва за цими матеріалами (і це є прийнятним, що вони бажають це зробити), слід звернутися до ранньої літератури Товариства. Якщо вони зустрінуться з нашим Президентом, то можуть почути від неї, як багато Величних вона бачила за різних обставин; і набереться багато наших колег, хто свідчитиме без коливань у тім, що бачив Майстра. Можливо, що в медитації вони побачили Його обличчя, а пізніше отримали певний доказ Його реального існування. Багато свідоцтв можна знайти у «Листках старого щоденника» полковника Олькотта, і є цікавий трактат, названий «А чи існують Брати?», написаний паном A.O. Х’юмом, людиною, високопоставленою у Цивільній службі в Індії, яка багато працювала разом з нашим покійним віце-президентом, паном А.П. Сіннеттом. Трактат було опубліковано у книзі, що названа «Короткі поради з Езотеричної Теософії». Пан Х’юм, який був скептичним англо-індійцем з юридичним розумом, задався питанням про існування Братів (як Майстрів тоді називали через Їх приналежність до величного Братерства й через Їх статус Старших Братів людства), вирішивши, що має приголомшливі докази їх існування; а з часу публікування книги їх зібралося набагато більше.

Опанування розширеним баченням та іншими здібностями як результатом розкриття наших прихованих сил, серед наших постійних дослідів-переживань також переконало у факті, що існують інші форми буття окрім людської, декотрі з яких за рівнем розвитку співставні з адептами, що значно вище за нас. Ми зустрічаємося з тими, кого називаємо девами або янголами, та іншими, які нас переважають у всіх відношеннях.

Еволюція життя

Оскільки під час свого розвитку ми набули здатності спілкуватися з адептами, цілком природно, що ми ввічливо запитали Їх, як Вони досягли цього рівня. Вони одноголосно оповідають нам, що нещодавно Вони були такими самими як ми зараз. Вони піднялися з рядів найзвичайнісінького людства, і Вони запевнили нас, що ми з часом станемо такими як Вони є зараз, і що уся система є поступовою еволюцією Життя, що сягає все вище та вище, набагато віддаленіше, аніж можна її відслідкувати, аж власне до Божества.

Ми виявляємо, що існують визначені стадії ранньої еволюції – рослина вище за мінерал, тварина вище за рослину та людина вище за тварину – тому на цьому шляху людське царство має визначену межу, границю, за якою воно переходить у царство виразно вище за себе, що після людей ідуть надлюди.

Вивчаючи цю систему еволюції, ми засвоюємо, що у кожній людині є три великі підрозділи – тіло, душа й дух; і кожен з них здатен до подальшого розділення. Це є ясною визначеністю, що була дана Святим Павлом дві тисячі років тому. Дух або монада є диханням Бога (для світу дух або spirit означає дихання, від латинського spiro), іскра божественної дивовижності, яка є справжністю людини, хоча має бути значно точніше описана як ширяюча над людиною, якою ми її знаємо. Схема її еволюції така, що їй слід зануритися в матерію, і шляхом цього занурення отримати визначеність і точність у матеріальних деталях.

Наскільки ми здатні бачити, ця монада, як іскра божественного вогню, не занурюється аж до нашого нинішнього рівня, не може безпосередньо досягти фізичного плану, на якому ми зараз думаємо та працюємо – можливо через різницю порядків їх вібрації, й оскільки фізична матерія різниться також широко, повинні бути проміжні стани та умови. На якому плані природи ця божественна іскра справді існує, ми не знаємо, бо це набагато вище наших можливостей досягнення. Найнижчий її прояв, що може бути названо її відбитком, занурений у найнижчі космічні плани, що описано в Посібнику з Теософії.

Ми говоримо зазвичай про сім планів існування, які є підрозділами або підпланами найнижчого космічного плану, названого у наших книгах планом пракріті, що означає фізичний план космосу. Монада може спуститися до другого з цих підпланів (який ми тому звемо монадичним планом), але вона, схоже, не здатна проникнути нижче, ніж цей. Заради отримання необхідного контакту з ще більш щільною матерією, вона опускає частину себе крізь два цілих плани, і цей фрагмент ми звемо его або душею.

Божественний дух, набагато вищий за нас, просто ширяє над нами; душа, будучи малим та частковим його представником (монада мов би випускає донизу вогняний палець, кінцем якого є душа), не може зануритися нижче вищої частини ментального плану (який є п’ятим планом рахуючи зверху, фізичний є сьомим та найнижчим). Щоби досягти ще більш низького рівня, вона повинна знову спустити вниз малу частину себе, яка стає тією особистістю, яку ми знаємо. Тому ця особистість, яку кожен індивідуум вважає собою, насправді є лише фрагментом від фрагменту.

Уся еволюція через нижчі царства є лише підготуванням до розвитку до цієї людської конструкції-конституції. Як тварина протягом свого життя на фізичному плані (й деякий час після цього в астральному світі) має душу таку ж індивідуальну та окрему як людська; проте коли закінчується життя тварини на астралі, душа не перевтілюється знову в окреме тіло, а ніби повертається до резервуару душевної матерії, що зветься в наших книгах груповою душею. Групова душа була неначе відром води, яке забезпечувало потреби кількох тварин того ж виду – скажімо, наприклад, двадцяти коней. Коли кінь має народитися від цього групового духу, це наче хтось занурив посудину в це відро і виніс її наповненою водою. Впродовж життя цього коня його спіткають усі види переживань-дослідів, що змінює його душу, з яких вона отримує уроки, і це можна порівняти до дії різноманітних видів забарвлення матеріальних вплесків у посудину з водою. Коли кінь помирає, вода з посудини повертається назад до відра, а забарвлена матерія, якою він заволодів, поширюється на все ціле відро. Коли народжується інший кінь цієї ж групової душі, інша посудина з водою наповнюється з відра; але очевидно, що неможливо отримати такі самі краплі води, які призначала душа для попереднього коня.1

Коли тварина досить розвинена, щоби стати людиною, це означає, що наприкінці свого життя душа не виливається назад знову до групової душі, а залишається як окремий об’єкт. І тоді з нею трапляється дуже цікава й чудова історія. Матерія душі, вода у посудині, перетворюється у транспорт для чогось набагато вищого, і замість служби душі вона сама стає душею. Ми не маємо точних аналогій на фізичному плані, хіба-що обмірковуємо накачування повітря в воду під високим тиском, і в такий спосіб проведення аерації води. Якщо припустити цю аналогію, вода, яка перед тим складала душу тварини, тепер має стати причинним тілом людини; а закачане повітря стає її его, про яке я сказав – це душа людини, яка лише частково виявляє божественність духу. Це опускання его символізовано у грецькій міфології ідеєю про кратер або чашу, та середньовічною легендою про Святий Грааль; бо Грааль або чаша є довершеним результатом всієї попередньої еволюції, у яку вливається вино божественного життя, щоби могла народитися душа людини. Отже, як ми висловлювалися, те що раніше було душею тварини, стає у випадку людини причинним тілом, яке існує у вищій частині ментального плану як постійний провідник, зайнятий его або душею людини; й усе, чому душа навчилася в її еволюції, переноситься до цього нового центру життя.

Еволюція цієї душі складається з її поступового повернення на вищий рівень на плані, наступному знизу від монадного, при цьому душа несе із собою результати свого занурення у формі набутого досвіду й придбаних якостей. Фізичне тіло кожного з нас повністю розвинене, й саме тому вважається, що ми ним вже оволоділи; проте йому слід бути повністю підконтрольним душі. Серед вищих рас людства нині це зазвичай так, хоча часом воно може дещо вириватися з-під контролю й рухатися навмання. Астральне тіло також є повністю розвиненим, проте поки мало контрольоване; навіть серед рас, до яких належимо ми, є багато людей, які є жертвами своїх власних емоцій. Замість того, щоб мати здатність довершено ним керувати, вони надто часто дозволяють собі керуватися емоціями. Вони дозволяють своїм емоціям захоплювати себе, мов дикий кінь, що може захопити вершника і доставити його у такі місця, куди вершник сам би не забажав.

Маємо прийняти тоді, що в усіх найкращих людях з найбільш передових рас на нинішній день фізичне тіло повністю розвинене й досить добре контрольоване; астральне тіло також повністю розвинене, але жодним чином не під довершеним контролем; ментальне тіло у процесі розгортання, хоча його зростання є ще далеко не повним. Вони мають пройти тривалий шлях аж поки ці три тіла, фізичне, астрал та ментал, не стануть повністю підпорядкованими душі. Коли це трапиться, нижче Я поглинеться вищим Я, й его, душа, оволодіє людиною. Хоча людина не є довершеною, різні її провідники настільки гармонізовані, що мають одну мету.

До цього часу душа має неквапливо контролювати свої провідники, доки вони не стануть із нею одним цілим, але тепер монада у свою чергу починає оволодівати душею; й незабаром прийде час коли, так само як особистість та душа стають єдиним цілим, так дух та душа стануть одним у своїх діях. Це поєднання его з монадою; і коли воно відбудеться, людина досягне цілі свого занурення у матерію – вона стане надлюдиною, адептом.



Життя надлюдини

Тільки тепер, уперше, він вступає у своє реальне життя, бо весь цей цілий дивовижний процес еволюції (крізь усі нижні царства а потім крізь людське вгору ‒ до набуття адептства) є лише приготуванням до того справжнього життя духу, яке починається лише коли людина стає більше ніж людиною. Людство – це останній клас у світовій школі; і коли людина є навченою там, вона переходить у справжнє життя, життя уславленого духу, життя Христа. Поки ми мало обізнані, що ж це таке, хоча й бачимо декого з тих, хто бере в ньому участь. Воно має славу та блиск, що поза всяким порівнянням, поза нашим осягненням; проте все це – яскравий живий факт, і процес досягання його кожним із нас є абсолютно незаперечним, від якого ми не вислизнемо, навіть якщо б захотіли. Якщо ми діємо егоїстично, якщо стаємо проти течії еволюції, ми можемо відтермінувати наш прогрес; але не можемо зовсім йому запобігти.

Покінчивши з людським життям, довершена людина зазвичай скидає свої різні матеріальні тіла, але вона зберігає здатність прийняти будь-яке з них, якщо коли-небудь воно йому знадобиться згідно потребам її роботи. У більшості випадків той, хто досяг цього рівня, в подальшому не потребує фізичного тіла. Він не зберігає астрального, ментального і навіть причинного тіла, а перебуває постійно на своєму вищому рівні. Коли з певною метою йому знадобиться мати справу із нижнім планом, він мусить взяти тимчасовий провідник, що належить відповідному плану, оскільки так зможе контактувати з тими, хто на ньому живе. Якщо він бажає говорити з людьми фізично, мусить взяти фізичне тіло; він повинен хоча б частково матеріалізуватися, інакше він не зможе говорити. У такий же спосіб, якщо він бажає торкнутися до наших ро́зумів, то мусить зібрати довкола себе ментальне тіло. Коли б не знадобилось йому для роботи взяти нижчий провідник, він має міць це зробити; але тримає його лише тимчасово. Для довершеної людини існує сім напрямків подальшого прогресу, якими вона може крокувати, їх перелік ми дамо в останній главі.

Братерство адептів

Світ ведеться й спрямовується Братерством адептів, до якого належать наші Майстри. Ті, що вивчають Теософію, помиляються відносно Них в різний спосіб. Одні часто ставляться до Них, як до великої чернечої громади, що мешкає разом у деякому таємному місці. Вони уявляють Їх інколи янголами, а дехто з наших вивчаючих переконані, ніби всі Вони були індусами, або що Вони всі перебували у Гімалаях. Жодне з цих припущень не відповідає дійсності. Вони є великим Братерством, і його члени у постійному спілкуванні один з одним; хоча Їх спілкування йде на вищих планах і Вони всі не обов’язково живуть разом. Дехто з цих величних Братів, Майстрів мудрості, як складову своєї роботи, приймає учнів-підмайстрів та їх навчає; але Таких лише мала частина в потужному тілі спільноти Довершених людей.

Як буде пояснено далі, існує сім типів людей, оскільки кожен належить до одного з семи променів, на які чітко розділена велика хвиля життя, що розвивається. Мабуть один особливий адепт на кожному промені призначений стежити за підготовкою початківців, і всі, кого супроводжує Його особливий промінь еволюції, проходять крізь Його руки.

Нікому рангом нижче за адепта не дозволяється приймати на себе повноту відповідальності за новачка, хоча ті, хто був чела протягом кількох років, часто використовуються як наставники, маючи привілеї допомагати та радити перспективним молодим претендентам. Ці старші учні поступово тренуються для своєї майбутньої роботи, аж поки не стануть адептами, й вони навчаються виконувати все більше і більше рутинної праці, замінюючи руки Майстрів, щоби ті звільнилися для вищої роботи, яку можуть виконати лише Вони. Попередній відбір кандидатів на учнівство тепер в значній мірі переданий до рук цих старших співробітників, і кандидати зв’язані частіше із такими представниками, ніж напряму з Величними адептами. А учні та Майстер являють чудову єдність, можливо, через «відмінність між ними без різниці».



Здібності адепта

Здібності адепта є дійсно різноманітні та дивовижні, хоча вони коріняться у природних наслідках якостей, що притаманні й нам. Єдине що, Вони мають ці здібності на набагато вищому ступені. Гадаю, що видатна характеристика адепта порівняно з нами, у тому, що Він дивиться на все з абсолютно іншої точки зору; у Ньому нема нічого від думки про себе, що так випирає з більшості людей. Адепт прибрав своє нижнє Я, і живе не для себе, а для усіх, і ще, у спосіб, зрозумілий лише Йому, Він може реально розуміти, що все є дійсно Його також. Він осягнув, що на сходинці, де він є, нема жодної плями в Його характері, ані думки про почуття для окремішнього Я, і Його єдиний мотив ‒ допомога прогресу еволюції, у роботі в гармонії з Логосом, який його спрямовує.

Можливо наступна, найбільш видима характеристика полягає у Його всебічному розвитку. Усі ми є недосконалими; жоден не досяг найвищого рівня у будь-якому напрямку, і навіть великі вчені й великі святі можуть зазвичай досягнути переваги лише в чомусь одному, а інші сторони своєї природи вони залишають нерозкритими. Усі ми володіємо деякими зародками усіх різних характеристик, проте всі вони розвинені лише частково, одні більше, а інші – менше. Адепт, проте, людина, розвинена у всіх відносинах, людина, чиї відданість, любов, співучасть та співчуття є довершеними, у той же час його інтелект дещо вищий, аніж ми можемо усвідомити, а Його духовність дивно-божественна. Через свою повну розвиненість Він стоїть незрівняно вище усіх людей, яких ми знаємо.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка