Вчитель: Форми роботи з батьками в сучасній початковій школі



Сторінка1/5
Дата конвертації26.12.2016
Розмір0.89 Mb.
  1   2   3   4   5






Вчитель:


Форми роботи з батьками в сучасній початковій школі

 

З-поміж багатьох функцій, які виконує сім'я, найважливішою є виховна. Однак катаклізми, що відбуваються у сучасному україн­ському суспільстві, та економічні труднощі гальмують адаптацію сім'ї як соціального інституту до нових умов сьогодення, негативно позначаються на її виховній ролі. Вочевидь, що сьогодні сім'я не го­това взяти на себе всю відповідальність за соціалізацію дітей.



Проте сім'я не є ізольованим мікросередовищем: багатоканальні зв'язки з'єднують її з суспільством; різноманітні зовнішні чинники впливають на її виховну функцію. Важливе місце тут займають за­клади освіти, педагоги, які завдяки фаховій освіті володіють необ­хідними психолого-педагогічними знаннями, професійними вмін­нями і навичками, є важливою складовою в педагогічному трикут­нику «дитина — батьки — вчитель». Важливу функцію координації виховних дій сім'ї за сучасних умов покладено на освітній заклад, і від того, як організована і реалізована робота з батьками кожно­го навчального закладу і кожного його окремого класу, значною мі­рою залежить успішність процесу навчання і виховання дітей. Сут­тєвим за своєю значущістю завданням є широке залучення батьків, усіх дорослих членів сім'ї до співпраці з педагогічним колективом, до активної участі в житті навчального закладу, класу.

Установлення та підтримка педагогічної співдії «діти — батьки — педагоги» повинні вибудовуватися на принципах взаємоповаги, до­віри, відповідальності та рівноправному партнерстві.

Основою такої співдії повинна стати єдність у ставленні до дити­ни як до найвищої цінності. Зміст педагогічної діяльності вчителя у зазначеній співдії повинен спрямовуватися на підвищення готов­ності батьків до виховання дітей, на усвідомлення ними важливо­сті відповідального батьківства, на передачу всім дорослим членам родини певної психолого-педагогічної, фізіолого-гігієнічної, право­вої та іншої інформації, на формування у них відповідних практич­них умінь та навичок.

Організацію роботи з батьками у сучасному освітньому закладі умовно можна поділити на такі напрямки:

1) вивчення сімей учнів, їх виховного потенціалу;

2) залучення батьків, усіх дорослих членів родини до навчально-виховного процесу як рівноправних учасників, інтеграція зу­силь і гармонізація взаємин педагогічного колективу і громад­ськості щодо створення сприятливих умов для ефективної робо­ти освітнього закладу;

3) формування педагогічної культури сучасної сім'ї та допомога батькам в їх психолого-педагогічній самоосвіті;

4) корекція виховної діяльності родин із різним типом сімейного небл агопол уччя.

Організація роботи з батьками в освітньому закладі — багатоас-пектна і має значні педагогічні можливості. Успіх в організацій ро­боти з батьками значною мірою залежить від особистості та автори­тету педагога, його професійності, високих моральних, людських якостей, вміння спілкуватися з батьками, колегами, дітьми. Учи­тель початкових класів, а у подальшому шкільному житті дітей — класний керівник — це педагогічний працівник, який здійснює пе­дагогічну діяльність із колективом учнів класу, їх батьками, орга­нізацію та проведення позаурочної та культурно-масової роботи, сприяє взаємодії учасників навчально-виховного процесу у створен­ні належних умов для виконання завдань навчання і виховання, са-мореалізації та розвитку учнів (вихованців), їх соціального захисту. Відповідно до «Положення про класного керівника навчального за­кладу системи середньої освіти» класний керівник (учитель почат­кових класів) координує виховну роботу батьків, учителів, психо­лога, медичних працівників, інших учасників навчально-виховного процесу щодо виконання завдань навчання та виховання у класно­му колективі. Він має право вносити пропозиції на розгляд батьків­ських зборів класу щодо матеріального забезпечення та проведення заходів, відвідувати учнів (вихованців) за місцем про­живання (за згодою батьків, опікунів, піклувальників), вивчати умо­ви їх побуту та виховання тощо.

Зміст роботи з формування педагогічної культури батьків мож­на визначити як спеціально організовану діяльність щодо надання допомоги сучасній сім'ї у виконанні нею виховної функції. Неаби­яка роль у цій роботі відводиться батьківським зборам, визначаючи їх тематику і форми проведення.

Методологічним підґрунтям цієї діяльності є право кожної дити­ни на таких батьків, які здатні забезпечити їй можливість всебічно­го розвитку і сімейного добробуту. Формування педагогічної культу­ри батьків є частиною соціальної політики сучасного українського суспільства, оскільки послаблення інституту сім'ї — серйозна про­блема соціальної політики держави.

Важливе завдання освітнього закладу, вчителя — допомога бать­кам у виконанні ними функції вихователів — не лише створення гар­монічних взаємин між батьками та дітьми, але й їх передумов: пев­ного способу життя і доброзичливих взаємин усіх членів родини.

Отже, формування педагогічної культури сучасної сім'ї — це про­цес виховання і перевиховання дорослих: батьків, інших членів ро­дини, навіть опосередковано дітей, який може бути корисним і не­обхідним навіть тим батькам, які, виховуючи дітей, не відчувають певних проблем.

Учителеві, насамперед, потрібно пам'ятати, що спілкування з батьками — одна з основних складових успішної роботи з дітьми. Знання складу сім'ї, особливостей виховання, взагалі залучення вчи­теля до нового шкільного життя дитини — умови успішної адапта­ції наймолодших школярів до цього непростого життя.

Школа повинна стати надійною опорою і партнером для бага­тодітних сімей, активно пропагувати позитивний досвід вихован­ня в них.

Не потрібно забувати класоводові про роботу з неблагополучни-ми сім'ями, корекцію виховної діяльності родин із різним типом сі­мейного благополуччя або дисфункційних, умови життя в яких нега­тивно впливають на розвиток особистості дитини. Корекція виховної діяльності дисфункційних родин повинна починатися з глибокого і змістовного вивчення вчителем умов життя, побуту, взаємин між дорослими і дітьми, особистості кожного із батьків, рівня їх загаль­ної та педагогічної культури. Учителеві необхідно не лише вияви­ти основну причину неблагополуччя, але й його витоки, що закла­дені в особистості батьків, інших дорослих членів сім'ї, визначити найістотніші помилки в сімейному вихованні та шляхи їх усунен­ня, тобто окреслити можливості застосування індивідуального підходу до членів таких родин на батьківських зборах, із обов'язковим дотриманням педагогічного такту, доброзичливим ставленням до батьків і дітей, із врахуванням індивідуальних особливостей роди­ни, демонструючи вміння розуміти труднощі та негаразди, з опо­рою на позитивне в особистості кожного з дорослих і дитини, вірою у можливість поліпшення морально-психологічного клімату роди­ни за умови копіткої роботи, розумінням специфічності випадку сі­мейного неблагополуччя, торкнутися проблеми і запропонувати об­говорити її на батьківських зборах, щоб окреслити шляхи роботи з такою сім'єю (або сім'ями).



Задачі та плани проведення

батьківських зборів

в початкових класах



«Проблеми адаптації першокласників

до навчання в школі»

 

Виступ на батьківських зборах


Виховання дитини починається від її народження. Якою вона виросте значною мірою залежить від батьків. Батьки в родині мають виконувати функції педагога.

Вступ до школи – переломний момент у житті дитини. Він пов'язаний з новим типом стосунків з оточенням (ровесниками й дорослими), новим видом нової діяльності (навчальної а не ігрової). У житті дитини змінюються все:  обов'язки, оточення, режим. Це „ кризовий період” у житті дитини, і ця її „ криза” виявляється у тому, що свої ігрові потреби дитина має задовольняти навчальними способами. Процес  адаптації  до шкільного життя у дітей триває по різному – від 2 тижнів до 2 – 3 місяців (залежно від рівня їх готовності до школи, психологічними особливостями та стану здоров'я). Вирішальну роль тут відіграє сформований у дошкільному  рівень готовності до школи, або „шкільної зрілості”

Шкільна зрілість виявляється у:

1)    морфогенетичній готовності, що передбачає фізіологічну зрілість (стан здоров'я) та рівень фізичного розвитку (розвитку дрібної моторики рук і зорово – рухової координації)

2)    інтелектуальній готовності дитини до школи, що передбачає володіння дитиною певною кількістю знань про явища навколишнього середовища, уміння порівнювати, класифікувати, узагальнювати та інш.

3)    Комунікативній готовності, що передбачає володіння навичками взаємодії з дорослими, однолітками ( вмінням слухати, не перебиваючи, вміння вибачати і вибачатися, співчувати…)

4)    Емоційно – вольової готовності, що передбачає вміння робити не лише те, що подобається, а й те, що необхідно зробити..

5)    Мотиваційна готовність, передбачає чітко оформлювати позицію школяра. Коли дитина:

-         має належне уявлення про школу;

-         позитивно  ставиться до шкільних занять;

-         відає перевагу урокам грамоти і лічби, а не заняттям дошкільного типу і малювання, фізкультура, трудове навчання;

-         .визнає авторитет вчителя;

Мною було проведено  дослідження рівня шкільної зрілості та адаптації першокласників до нових умов навчання. З результатами яких, я вас познайомила ( загальні результати ). Хто схоче дізнатися індивідуальні показники, підійдіть особисто.

Психологічна готовність є необхідною умовою успішної адаптації до шкільного життя. Є чимало дітей, які все ж таки не можуть „вжитися в нову роль”. Вони часто страждають на нездоров'я, перебувають у пригніченому настрої, не повністю засвоюють навчальний матеріал, не мають близьких друзів, знають на ім'я та прізвище не всіх однокласників тощо.

Причинами шкільної дезадаптації частіше є неправильні методи виховання у сім'ї або порушення системи стосунків у школі.

До виховних помилок батьків належать:

-         надмірно завищені сподівання щодо навчальної успішності дитини, внаслідок чого будь – яка невдача сприймається нею неадекватно;

-         розмови про вади вчительки або недоліки школи замість акцентування дитини на приємних моментах;

-         часті конфлікти з приводу навчання дитини, після чого все, пов'язане зі школою, втрачає для неї щонайменшу привабливість.

Декілька порад щодо режиму дня:

-         12 годин сну з урахуванням обіду (1- 1,5 год.) для поновлення сил;

-         після школи не спішіть садити дитину за уроки, необхідно 2 – 3 години відпочити. Найпродуктивніший час для приготування уроків з 15 до 16 годин. Зайняття ввечері безрезультатні.

-         Не примушуйте дитину готувати уроки за один раз. Після 20 хв. Занять необхідно 10 – 15 хвилин перерви.

-         Під час приготування уроків не сидіть над дитиною, давайте їй можливість працювати самостійно, але якщо буде потрібна ваша допомога, наберіться терпіння. Спокійний тон та підтримка („не хвилюйся, все вийде”, „давай розбиратися разом”), похвала навіть якщо щось не виходить, необхідна. Не акцентуйте увагу на оцінках 1 „не дарма з письма в тебе одні „2” та „3”)

  Якщо ви будете дотримуватись нижче вказаних побажань у вихованні, ваша дитина виросте врівноваженою та спокійною.

 

   Правила батьківської поведінки в організації навчання. Ст.. 18  „Психолог” №20, 2007р.



 

Поради батькам щодо запобігання шкільної дезадаптації

 

-         формуйте позитивне ставлення до школи;



-         виявляйте інтерес до шкільних справ та успіхів дитини;

-         формуйте адекватну самооцінку;

-         не перевантажуйте дитину надмірними заняттями, чергуйте їх з грою;

-         навчайте етичних норм спілкування з однокласниками та дорослими;

-         привчайте самостійно долати труднощі, які під силу подолати 6-річні дитині;

-         хваліть частіше, а не докоряйте;

-         частіше згадуйте себе в дитячому віці;

любіть дитину безумовною любов’ю, приймайте її такою, як вона є.



Перші збори. Знайомство з батьками учнів-першокласників

1-й клас


Педагоги зустрічаються з батьками першокласників перед початком навчального року. Доречніше за все проводити таку зустріч-збори наприкінці серпня. Учитель використовує перші збори для того, щоби познайомитися з батьками, налаштувати родину на необхідність спілкування зі школою, педагогами, створити оптимістичний настрой на навчальну діяльність, зняти страх родини перед школою.
Задачі зборів:
1. Познайомити батьків із педагогами, школою, адміністрацією, службами школи й один з одним.

2. Допомогти родині підготуватись до навчання дитини в першому класі.

Запитання для обговорення:

Де батькам можна одержати консультацію з питань виховання дитини?


За якими законами повинно йти виховання в родині?
Що цікавого є в окремо взятій родині - традиції та звичаї (обмін досвідом)?

План проведення зборів (орієнтовний)


  1. Знайомство з директором школи та шкільною адміністрацією.

  2. Представлення педагога, який буде працювати з класом.

  3. Екскурсія шкільною будівлею.

  4. Міні-лекція «Закони виховання в родині. Якими їм бути?».

  5. Анкетування батьків із теми зборів.

  6. Самопредставлення - візитна картка родини.

  7. Батьківський тренінг «Дитина»

Хід зборів-зустрічі

Збори проводяться в тому класі, де будуть проходити заняття дітей. Клас святково оформлений (можна розмістити на стенді побажання, творчі роботи учнів, які закінчили початкову школу). На дошці фотографії випускників, які учились у педагога, який набирає клас.



I. Вступне слово директора школи (як варіант). Шановні татусі й мами, дідусі та бабусі, усі дорослі, які прийшли на першу зустріч зі школою, поріг якої переступлять у вересні ваші малята!

Сьогодні ми оголошуємо вас і себе членами однієї великої команди корабля за назвою «Школа». Наше плавання починається сьогодні, а закінчується через дванадцять років. Стільки ми будемо разом, а поки наш корабель буде плисти океаном знань, ми будемо переживати шторми та бурі, смутки та радості. Хочеться, щоб це плавання було цікавим, радісним і значущим у житті кожної дитини та кожної родини.

Як навчитись переборювати труднощі, як навчити падати, набиваючи якнайменше шишок, де одержати консультацію, що вичерпує відповідь на нерозв'язне запитання - про все це можна довідатись у кабінеті заступника директора з початкової школи.

II. Виступ заступника директора з початкової школи

Виступ повинен містити інформацію про традиції та звичаї початкової школи, про вимоги до учнів. Необхідно познайомити батьків зі статутом школи, вручити кожній родині візитну картку школи, указати дні консультацій заступника директора з початкової школи, представити вчителів початкових класів, які будуть працювати з конкретним класом.



III. Самопрезентація вчителя

Учитель проводить самопрепрезентації (як варіант):


Розповідь про себе, про вибір професії педагога.
Розповідь про своїх учнів-випускників, про плани на майбутнє в роботі з новим класом.

IV. Самопрезентація родин

Дуже цікаво проходить на батьківських зборах-зустрічі самопрезентації родин. Це свого роду візитна картка родини. Бажано записати на магнітофон виступи батьків, які розповідають про себе на зборах. Така робота дозволить відразу визначити особливості родин, ступінь їхньої відкритості, систему сімейних цінностей і взаємин. Класному керівнику буде важливо проаналізувати міні-розповіді про родину.



План самопрезентації родини

1. Прізвище, ім'я, по батькові батьків.

2. Вік батьків, день народження родини.

3. Інтереси, захоплення родини.

4. Традиції та звичаї родини.

5. Девіз родини.

Можна записати девізи родин на листі ватману, що кріпиться на дошці у класі. Цей матеріал можна буде успішно використовувати в роботі з учнями.

V. Екскурсія шкільною будівлею

Після самопрезентації батьків, педагогів і встановлення теплої атмосфери проводиться екскурсія по школі. Дуже важливо показати батькам кабінет психологічної служби, познайомити з розкладом його роботи, запропонувати записати телефон довіри психологічної служби.



VI. Поради батькам

Наприкінці зустрічі кожна родина одержує наказ у вигляді сувою, в якому записані закони виховання дитини в родині. Батькам дається можливість прочитати закони та поставити запитання вчителеві.



VII. Анкетування батьків

Проводиться наприкінці зборів із позначеної теми.

Можна зробити загальну фотографію на пам'ять про перший «шкільний» день батьків.

Другі збори. Проблема адаптації першокласників у школі

 

1-й клас




Форма проведення: «круглий стіл».

Задачі зборів:

1. Познайомити батьківський колектив із можливими проблемами адаптації дітей у перший рік навчання.

2. Розробити рекомендації для створення системи комфортних взаємин із першокласником.

Питання для обговорення:

Фізіологічні труднощі адаптації першокласників у школі.
Психологічні труднощі адаптації першокласників у школі.
Система взаємин дітей у класі.

Хід зборів


  1. Обговорення першого шкільного дня дитини

Батьки діляться враженнями один з одним і вчителями: з яким настроєм дитина прийшла додому, як її поздоровляли члени родини, які подарунки вона одержала.

  1. Батьківський практикум-гра «Кошик почуттів»

    Це може виглядати приблизно так.



Слово педагога. Шановні мами й татусі! У мене в руках кошик, на дні якого знаходяться найрізноманітніші почуття, позитивні й негативні, котрі може відчути людина. Після того як ваша дитина переступила шкільний поріг, у вашій душі, у вашому серці міцно оселились почуття й емоції, що заповнили все ваше існування. Опустіть руку в кошик і візьміть «почуття», що найбільше переповняє вас уже тривалий період часу, назвіть його.

Батьки називають почуття, що їх переповняють, які вони болісно переживають.

Таке завдання дозволяє акцентувати увагу на важливості події, виявити проблеми та труднощі, що виникають у родинах, та обговорити ці проблеми в ході розгляду теми зборів.

Фізіологічні умови адаптації дитини до школи

Обговорення питання

Ознайомлення педагога та лікаря з проблемами здоров'я дитини. Зміна режиму дня дитини в порівнянні з дитячим садком. Необхідність чергування ігор з навчальною діяльністю дитини. Спостереження батьків за правильною позою під час виконання домашніх занять (попередження короткозорості, викривлення хребта). Організація правильного харчування дитини. Турбота батьків про загартовування дитини, максимальний розвиток рухової активності (створення вдома спортивного куточка). Виховання в дітях самостійності та відповідальності як головних якостей збереження власного здоров'я.

Психологічні труднощі адаптації дитини до школи

Під час обговорення даної проблеми необхідно звернути увагу на такі важливі умови психологічної комфортності в житті першокласника:


створення сприятливої психологічної атмосфери для дитини з боку всіх членів родини;

роль самооцінки дитини в адаптації до школи (чим нижче самооцінка, тим більше труднощів у дитини у школі);


формування інтересу до школи, прожитого шкільного дня;
обов'язкове знайомство з дітьми її класу та можливість їхнього спілкування після школи;

неприпустимість фізичних заходів впливу, залякування, критики на адресу дитини, особливо у присутності третіх осіб (бабусь, дідусів, однолітків);


виключення таких засобів покарання, як позбавлення задоволень, фізичні та психічні покарання;

урахування темпераменту в період адаптації до шкільного навчання;


надання дитині самостійності в навчальній роботі й організація контролю її навчальної діяльності;

не тільки заохочення дитини за навчальні успіхи, а й моральне стимулювання її досягнень;

розвиток самоконтролю та самооцінки, самодостатності дитини.

Взаємини однокласників

Відомий педагог і психолог Симон Соловейчик, ім'я якого значуще для цілого покоління учнів, батьків і вчителів, опублікував правила, що можуть допомогти батькам підготувати дитину до спілкування з однокласниками у школі. Батькам необхідно пояснити ці правила дитині та з їх допомогою готувати дитину до дорослого життя.
Не віднімай чужого, але і своє не віддавай.

Попрохали - дай, намагаються відняти - намагайся захиститись.


Не бийся без причини.

Кличуть грати - іди, не кличуть - спитай дозволу грати разом, це не соромно.


Грай чесно, не підводь своїх товаришів.

Не дражни нікого, не канюч, не випрошуй нічого. Два рази ні в кого нічого не проси.

Через оцінки не плач, будь гордим. З учителем через оцінки не сперечайся і на вчителя за оцінки не ображайся. Намагайся все робити вчасно і думай про добрі результати, вони обов'язково в тебе будуть.
Не ябедничай і не наговорюй ні на кого.

Намагайся бути акуратним.

Частіше кажи: давай дружити, давай грати, давай разом підемо додому.
Пам'ятай: ти не краще за всіх, ти не гірше всіх! Ти - неповторний для самого себе, батьків, учителів, друзів!

Дуже добре, якщо батьки помістять звід цих правил у кімнаті чи в робочому куточку своєї дитини на видному місці. Бажано наприкінці тижня звернути увагу дитини на те, які правила їй удається виконати, а які - ні і чому. Можна спробувати придумати разом з дитиною свої правила.



Треті збори. Телевізор у житті родини та першокласника

1-й клас


 

Задачі зборів:

  1. Визначити разом з батьками достоїнства й недоліки наявності телевізора в житті дитини.

  2. Визначити найменування та кількість передач для перегляду дітьми.

    Питання для обговорення:



Роль телебачення в житті дитини.

Вплив телепередач на формування характеру та пізнавальної сфери дитини.

Запитання для дискусії:

Чи вважаєте ви, що телевізор повинен бути в числі головних предметів побуту?


Які телепередачі, на ваш погляд, формують особистість дитини?
Як, на ваш погляд, необхідно організувати перегляд телевізора дитиною? Припустіть можливі варіанти.

Хід зборів

  1. Вступне слово вчителя (варіант). Телевізор у житті дитини - це добре чи погано? Скільки часу і які передачі повинні дивитись діти? Чи треба виключати телевізор, якщо ми вважаємо, що передача дитині буде нецікава? Ці й інші запитання сьогодні вимагають відповіді.

    Трохи статистики:


    Дві третини наших дітей у віці від 6 до 12-ти років дивляться телевізор щодня.
    Час щоденного перегляду телепередач дитиною складає в середньому більше двох годин.

50 % дітей дивляться телепередачі поспіль, без усякого вибору та виключень.
25 % дітей у віці від 6 до 10-ти років дивляться ті самі телепередачі від 5 до 40 разів поспіль.
38 % дітей у віці від 6 до 12-ти років при визначенні рейтингу використання вільного часу на перше місце поставили телевізор, виключивши при цьому заняття спортом, прогулянки на свіжому повітрі та спілкування з родиною.

Але, можливо, ви подумаєте, що ця статистика не стосується наших дітей? Дарма. Ось результати опитування у класі, проведеного приблизно за такими запитаннями:


Скільки разів на тиждень ти дивишся телевізор?
Ти дивишся телевізор один чи зі своєю родиною?
Ти любиш дивитись усе поспіль чи віддаєш перевагу якійсь окремій передачі?
Якби ти опинився на незаселеному острові, які би предмети ти замовив доброму чарівнику, щоби твоє життя було цікавим і ненудним?

II. Обговорення результатів аналізу відповідей дітей на запропоновані запитання

III. Дискусія


Далі можлива дискусія з питань:

Що ж робити і чи потрібно щось робити? Можливо, варто заборонити перегляд телепередач чи обмежити дитини визначеними програмами?


Що дає дитині телевізор? Є чи в перегляді телепередач, особливо для першокласників, щось позитивне?

Проводяться обговорення проблеми й обмін думками.

Думки учнів 10-літнього віку про перегляд телепередач

Перегляд телевізора дає можливість:

розслабитися, забути щоденні проблеми, відійти від страхів і переживань;
знаходити відповіді на запитання, на які не відповідають дорослі через зайнятість;
зрозуміти за допомогою телевізора, що таке «добре» і що таке «погано»;
дізнаватись про різні явища в різних галузях знань;
розвивати уяву, фантазію, емоційну сферу.

Коментар учителя, обговорення

До даних батьківських зборів можна підготувати виставку малюнків дітей «Я дивлюсь телевізор».

IV. Рекомендації батькам:

1) Разом із дітьми визначати телепередачі для перегляду дорослими та дітьми на наступний тиждень.

2) Обговорювати улюблені телепередачі дорослих і дітей після перегляду.

3) Вислуховувати думки дітей із приводу дорослих передач і висловлювати свої думки з приводу дитячих.

4) Телевізор не повинен бути значущою частиною в житті батьків, тоді це стане позитивним прикладом для дитини.

5) Необхідно зрозуміти, що дитина, яка щодня дивиться сцени насильства, убивств, звикає до них і навіть може відчувати від таких епізодів задоволення. Необхідно виключити їх із перегляду малятами.



V. Домашнє завдання батькам: визначте для себе відповіді на такі запитання.
Скільки часу проводить ваша дитина біля телевізора?
Чи ставить запитання після перегляду передач, чи хоче обговорити з вами передачу?

Яким передачам віддає перевагу?

В якій передачі хотіла би сама взяти участь?

Як зробити, щоб діти не чули від батьків: «Знову уроки ввечері робиш?», «Чим ти займався, знову біля телевізора сидів?» і т. д.



Батькам на замітку

Необхідно пам'ятати про те, що вплив телебачення на психіку дітей різко відрізняється від подібного впливу на дорослих. Наприклад, першокласники, за результатами досліджень, не можуть чітко визначити, де правда, а де неправда. Вони сліпо довіряють усьому тому, що відбувається на екрані. Ними легко керувати, маніпулювати їхніми емоціями та почуттями Лише з 11-ти років діти починають усвідомлено сприймати те, що пропонує телебачення.

Четверті збори. Емоції позитивні та негативні

 

1-й клас


Форма проведення: сімейна рада.



Задачі зборів:

1. Ознайомитися із самооцінкою учнів класу.

2. Визначити причини переваги негативних чи позитивних емоцій в учнів.

Хід зборів


  1. Вступне слово педагога (варіант). Шановні мами й татка! У нас сьогодні батьківські збори, які ми проводимо у формі сімейної ради. Сімейна рада збирається тоді, коли справа не терпить зволікань і вимагає всебічного аналізу. Перш ніж ми перейдемо до ради за оголошеною проблемою, послухайте, будь ласка, магнітофонний запис відповідей дітей на запитання: який я? (Наприклад, я - добрий, красивий, розумний і т. д.).

    Після прослуховування запису батьки повинні відповісти на запитання про мотиви вибору дитиною прикметників, що позначають позитивні та негативні якості. Відбувається обмін думками.



Сьогодні ми поговоримо про людські емоції. Мені хотілося звернути вашу увагу на ті емоції, що стимулюють розвиток неврозів, руйнують здоров'я дитини. Це емоції руйнування - гнів, злість, агресія та емоції страждання - біль, страх, образа. Спостерігаючи за дітьми, доводиться констатувати, що емоції страждання, руйнування їм ближче, ніж емоції радості й добра.

II. Батьківський тренін.

Питання


Наведіть приклади ситуацій із вашого життя, з життя родини або ситуацій, що спостерігаються, пов'язані з негативними та позитивними емоціями.

Чи можете ви сказати, що у відповідях дітей на магнітофонній стрічці ви почули відзвуки негативних емоцій? (На думку психологів, позитивні емоції з'являються в людини тоді, коли її люблять, розуміють, визнають, приймають, а негативні - при незадоволенні потреб.) Як формувати позитивні емоції? Із чого починати?

Перед вами лежать аркушики паперу. Запишіть на них висловлювання, заборонені у спілкуванні з дитиною у вашій родині, а також висловлювання, що рекомендуються й бажані.

Висновок. При спілкуванні з дітьми не слід уживати такі, наприклад, висловлювання:


Я тисячу разів казав тобі, що...

Скільки разів треба повторювати...

Про що ти тільки думаєш..

Невже тобі важко запам'ятати, що...

Ти стаєш...

Ти такий же, як...

Відчепись, ніколи мені...

Чому Олена (Настя, Ліля і т. д.) така, а ти - ні...


При спілкуванні з дітьми бажане вживання таких висловлювань:
Ти в мене найрозумніший (красивий і т. д.).

Як добре, що в мене є ти.

Ти в мене молодець.

Я тебе дуже люблю.

Як ти добре це зробив, навчи й мене.

Дякую тобі, я тобі дуже вдячна.

Якби не ти, я б ніколи з цим не справився.

Постарайтесь використовувати перераховані бажані висловлювання якнайчастіше.



III. Рекомендації батькам:

1) Безумовно приймайте свою дитину.

2) Активно слухайте її переживання, думки.

3) Якнайчастіше спілкуйтеся з нею, займайтеся, читайте, грайте, пишіть один одному листи та записки.

4) Не втручайтесь у її заняття, що їй по плечу.

5) Допомагайте, коли просить.

6) Підтримуйте та відзначайте її успіхи.

7) Розповідайте про свої проблеми, діліться своїми почуттями.

8) Вирішуйте конфлікти мирно.

9) Використовуйте у спілкуванні фрази, що викликають позитивні емоції.

10) Обіймайте та цілуйте один одного не менше чотирьох разів на день.

IV. Домашнє завдання батькам: напишіть листа своїй дитині, який їй варто розкрити у випускному класі школи.

Анкета для батьків

1. Чи стимулюєте ви прояв позитивних емоцій у своєї дитини? Як ви це робите?

2. Чи виявляє ваша дитина негативні емоції? Чому, на ваш погляд, вони виникають?

3. Як ви розвиваєте позитивні емоції своєї дитини? Наведіть приклади.

Анкетування проводиться протягом ходу зборів, педагог виділяє для цього 10-15 хвилин. Листки з відповідями батьки віддають педагогу, який використовує їх у подальшій роботі з батьками й учнями.

Батькiвськi збори  1 клас

 

Тема. Спiлкування в сiм’ї. Активне слухання.



Обладнання. Аудiозапис iз розповiдями дітей; подарунки для батькiв; дiагностичнi матерiали; пам’ятка для батькiв; фотогазета “Ось такими були ми”.

 

План

 

1. Підведення пiдсумкiв навчання за рік.



    -  Вручення батькам папок-подарункiв;

    -  уявна подорож у свiт дитини.

2. Повiдомлення вчителя. Активне слухання як ефективний спосiб спiлкування з дитиною. “Стоп-кадр” — тренiнг для батьків.

3. Аналiз дiагносточних матерiалiв.

4. Поради батькам.

5. Практикум для батькiв “Незакiнченi речення”.

6. На книжкову полицю батькiв.

 

Iз криницi мудростi.

Виховувати - означає пробуджувати вiд сну, розтираючи снiгом те, що замерзло, охолоджуючи те, що горить.

                                                                                          Т.Гіппель

Виховання — свого роду народження.

                                                                                          Л. Лiхтенберг

Виховання в тому i полягає,  що доросле поколiння передає свiй досвід, свою пристрасть, свої переконання молодому поколінню.

                                                                                            А. Макаренко

Немає настільки поганої людини, яку б гарне виховання не зробило кращою.

                                                                                             В. Белiнський

Чим досконаліше виховання, том щасливіші народи.

                                                                                             Гельвецій

Дитина - рентгенівський знiмок сім’ї.

                                                                                              А. Макаренко

Важкi дiти — тi, у яких немає душевного контакту з дорослими.

                                                                                           С. Соловейчик

 

1. Підведення пiдсумкiв навчання за рiк.

1.  Підходить до завершення навчальний рiк. Кожнiй мамi й татовi цiкаво дiзнатися, яких успiхiв досягла їхня дитина за рiк навчання у школi.

У зв’язку з тим, що знання першокласникiв не оцiнюється балами, проілюструвати досягнення малюка допоможе папка-подарунок.

 

Змiст папки.

1) Першi зошити з математики; пропис.

2) Аплiкації i малюнки дитини.

3) Характеристика учня.

4) Письмовi самостiйнi роботи (на аркушах) з математики та навчання грамоти (диктант, списування).

5) Результати перевiрки технiки читання за ІІ семестр (данi за кожен мiсяць).

6) Iндивiдуальнi поради батькам щодо органiзацiї навчання i виховання дитини в умовах сiм’ї.

 

Уявна подорож у свiт дитини. (Звучить аудiозапис iз розповiдями дiтей про яскравi моменти шкільного життя.)



 

2. Повiдомлення вчителя. Активне слухання як ефективний спосiб спiлкування дитиною.

— Кожна мати та кожен батько хоче, щоб спілкування з дитиною приносило радiсть, щоб було взаєморозуміння й дружба. Дитина своєю поведiнкою зазвичай ставить перед батьками складнi завдання: як вiдреагувати на спалах злостi, неслухняностi; що робити, якщо дитина пригнiчена i невпевнена в собi; як допомогти їй налагодити контакт з однолітками; як бути, якщо ваша надмiрно активна дитина не може всидiти i п’яти хвилин на мiсцi…

Сьогоднi я хочу вас ознайомити з одним iз ефективних способiв спiлкування з дитиною — активним слуханням.

Досить часто причини труднощів дитини приховані у сферi її почуттiв.

В цiй ситуацiї практичними дiями — показати, навчити — не допоможеш.

У таких випадках її краще ... послухати, перетворившись у “психологічний

камертон”.

Як це зробити? Що це означає?

Коли дитина переживає сильнi почуття, їй боляче, страшно, соромно, вона гнiвається - перше, що ви можете зробити, — це “дати зрозумiти”, що ви “чуєте i бачите”, що вона вiдчуває.

Аби дитина зрозумiла, що ви поруч iз нею, готовi вислухати її й підтримати, можна використовувати “активне слухання”.

Активно слухати — значить “повертати” дитинi в розмовi те, що вона вам сказала, при цьому позначивши її почуття.

Ось приклади, як можна допомогти дитинi подiлитися почуттями та бiльше розповiсти, що саме її хвилює.

 

Син. Бiльше туди не пiду!



Батько. Ти бiльше не хочеш ходити до школи. (Повторення почутого.)

Донька. Я бiльше не буду носити цей потворний капелюх.

Мати. Тобi вiн дуже не подобається.

 

Значно легше було б сказати:



— Як це ти не пiдеш до школи?

— Перестань вередувати, цiлком пристойний капелюх!

Вiдповiдi за способом активного слухання показують, що батьки розумiють внутрiшню ситуацiю дитини, готовi прийняти її.

Особливостi та правила активного слухання.

• Якщо ви хочете послухати дитину, обов’язково поверніться до неї обличчям, сядьте поруч iз нею.

• Не ставте дитинi запитань. Краще, щоб вашi вiдповiдi звучали в стверджувальній формi.

• “Тримайте паузу” - дайте можливiсть дитинi розiбратися у своїх переживаннях.

Чим корисне активне слухання?

1)                Зникає негативне переживання дитини. Тут виявляється чудова закономiрнiсть: якщо радiсть кимось роздiляється, то вона подвоюється, а горе зменшується вдвiчi.

2) дитина, переконавшись, що дорослий готовий слухати її, починає розповiдати все бiльше, а батьки отримують цiнну iнформацiю щодо проблем своєї дитини.

3) Активне слухання дає можливiсть батькам встановити дружнi вiдносини з дiтьми.

4) Дитина сама просувається до вирiшення своєї проблеми.

5) З часом батьки знаходять у собi бiльше терпiння, менше дратуються, краще бачать, як i чому дитинi буває погано. “Активне слухання” допомагає змiнитися самим батькам.

 

«Стоп-кадр».

(Вчитель пропонує ситуацiю для активного слухання. Батьки за бажанням висловлюють рiзнi думки — варiанти спiлкування з дитиною.)

Орiєнтовнi ситуацiї для тренiнгу.

1. Не буду бiлъше дружити з Петром!

2. Не хочу прибирати iграшки!

3. Не взуватиму цi черевики!

 

3. Аналiз дiагностичних матерiалiв. (Виступ психолога.)

Результати тестування “Моя сiм’я”.

— Малюнок сiм’ї — тест на визначення емоцiйного благополуччя дитини.

Хочете глибше зрозумiти свою дитину, її сприйняття навколишнього свiту, сiм’ї та вас самих?

Ми пропонуємо вашiй увазi малюнковий тест “Моя сiм’я”. Вiн оснований на усвiдомленнi того, що дiти по-своєму оцiнюють поведiнку батькiв.

 

Правило № 1.

На малюнку нiчого випадкового бути не може. Адже дитина малює не предмети з натури, а виражає свої емоції i переживання з приводу близьких їй людей. Вiдмови типу: “А брата я просто забув намалювати”, або “Сестра в мене не помiстилась” повиннi втратити для вас значення.

Якщо хтось iз членiв сiм’ї на малюнку вiдсутнiй, то це може означати:

1. Наявнiсть безсвiдомих негативних почуттiв до циєї людини, котрi, однак, дитина сприймає як забороннi. Наприклад, ревнощi до молодшого брата або сестри. Дитина нiби розмiрковує: “Я повинна любити брата, а вiн мене дратує, i це погано. Тому взагалi нiчого не намалюю”.

2. Повна вiдсутнiсть емоцiйного контакту з “забутою” на малюнку людиною. Цiєї людини нiби просто немає в емоцiйному життi дитини.

 

Правило № 2.

Якщо на малюнку вiдсутнiй сам автор, то можна будувати гiпотезу в двох напрямках:

1. це складнощi самовираження у взаєминах з близькими: “Мене тут не помiчають”, “Менi важко знайти своє мiсце”;

2. або: “ Я й не намагаюсь знайти тут своє мiсце, менi i без них не погано”.

 

Правило № 3.

Розмiр зображеного персонажа або предмета виражає його суб’єктивну значущiсть для дитини. Наприклад, якщо кішка або бабуся бiльшi за лiнiйними розмiрами, нiж мама з татом, отже, зараз стосунки з батьками для дитини на другому планi.

 

Правило № 4.

Пiсля того, як дитина закiнчить малювати, обов’язково запитайте її, “хто є хто” на малюнку, навiть якщо вам здаєтъся, що ви й так все зрозумiли. Це необхiдно, навiть якщо кiлькiсть персонажiв дорiвнює кiлькостi членiв сiм’ї, хтось з реальних членiв сiм’ї може бути вiдсутнiм, а замiсть нього з’явитися видуманий персонаж. Наприклад, Дiд Мороз або фея.

 

Правило № 5.

Видуманi персонажi символiзують нереалiзованi потреби дитини, вона задовольняє їх у своїй фантазiї, уявних стосунках.

Якщо ви зустрiлися з таким персонажем, то детально розпитайте дитину про нього — так ви дiзнаєтесь, чого дитинi не вистачає в життi.

 

Правило № 6.

Уважно роздивiться, хто на аркушi розмiщений вище, а хто нижче. Найвище на малюнку розмiщений персонаж, що має, на думку дитини, найбiльшу владу в сiм’ї, хоча може бути й найменшим за лiнiйними розмiрами. Нижче вiд усiх розмiщений той, чия влада в сiм’ї мiнiмальна.

 

Правило № 7.

Вiдстань мiж персонажами (лiнiйна дистанцiя) одночасно пов’язана з дистанцiєю психологiчною. Тобто, хто для дитини в психологiчному планi ближче, дитина намалює поблизу себе. Те саме й з iншими. Тих, хто близький мiж собою, дитина намалює поруч.

 

Правило № 8.

Якщо дитина малює себе маленькою на просторi аркуша, то в неї в даний момент низька самооцiнка.

 

Правило № 9.

Персонажi, якi торкаються, наприклад, руками, перебувають в такому ж тiсному психологiчному контактi, i навпаки, якщо не доторкаються, то в психологiчному контактi не перебувають.

 

 



4. Поради батькам.

• Якщо дитина зростає в атмосферi критики, вона вчиться засуджувати.

• Якщо дитина зростає в атмосферi ворожнечi, вона вчиться боротися.

• Якщо над дитиною глумляться, вона стає соромливою.

• Якщо дитина живе в страху, вона стає боязкою.

• Якщо дитину постійно соромлять, вона звикає почуватися винною.

• Якщо дитина зростає в толерантному середовищi, вона вчиться бути терплячою.

• Якщо дитину пiдбадьорюють, вона вчиться впевненостi.

• Якщо дитина зростає в атмосферi прийняття, вона вчиться любовi.

• Якщо дитина зростає в атмосферi похвали, вона вчиться любити саму себе.

 

5. Практикум для батькiв “Незакiнченi речення”.

Батьки отримують картки з незакiнченими реченнями.



Завдання. Закiнчити висловлювання.

— Дитина зникає почуватися винною, якщо …

— Дитина стає боязкою, якщо …

— Дитина вчиться засуджувати, якщо …

— Дитина вчиться любити саму себе, якщо …

— Дитина вчиться бути справедливою, якщо …

Шановнi батьки, бажаємо вам успiху у пошуках нових шляхiв пiзнання своєї дитини!

 

6. На квижкову полицю батькiв.

1. Амонашвили Ш.А. Здравствуйте, дети! Пособие для учителя. 2-е изд. — М.; Просвещение, 1988.

2. Добрович А. Б. Кто в семье психотерапевт? — М.: Знание, 1985.

3. Маневич Г., Безносюк О. Активне слухання дитини: сутнiсть, поради, переваги — Журнал для батькiв, 2000. — № 3. — С. 8-11

Другокласники
 Звернемо спочатку увагу на особливості самооцінки другокласників. У другий клас діти приходять вже "бувалими" школярами. Період адаптації дитини до систематичного навчання, до нових обов'язків, нових стосунків з дорослими і однолітками закінчений. Тепер маленький школяр досить добре уявляє собі, що чекає його в школі.

         Очікування другокласників багато в чому залежать від того, наскільки успішним був для них перший рік навчання: "Думаю, що вчитимуся так само добре, як в першому класі"; "Того року у мене не все добре виходило. Писав погано. Тепер ще не знаю, як зможу".

Схожі надії і побоювання є і у батьків другокласників.

Самооцінка відображає знання людини про себе і його відношення до себе. Вона складається з врахуванням результатів власної діяльності і оцінок з боку навколишніх людей. У  основі позитивної самооцінки школяра лежать його власні успіхи в навчанні, а також позитивне відношення до нього з боку близьких дорослих.

Молодший шкільний вік є вузловим в становленні самооцінки. Вона стає розвиненішою, зрілішою, більш структурованою, ніж в першокласників, і в той же час більш цілісною.

Це пов'язано з включенням дитини в процес систематичного навчання. "У школі дитина виступає об'єктом перманентних соціально-нормованих оцінок, що спонукає її до активного пошуку шляхів відповідності цим оцінкам. Ця ситуація "повертає" дитину на себе, формує потребу в самооцінці, озброює способами оцінювання і критеріями оцінок, учить порівнювати з ними власні вчинки. Все це сприяє становленню у дитини внутрішньої оцінної позиції, розвитку відношення до власної особистості як особливому об'єкту пізнання".

Самооцінка другокласників в учбовій діяльності істотно відрізняється від такої у першокласників. Більшості першокласників властива висока самооцінка. Діти вважають себе "хорошим", "розумним" і позитивно оцінюють свої шкільні успіхи вже лише тому, що вони дуже старалися, хотіли зробити правильно.

У другому ж класі у багатьох дітей самооцінка в учбовій діяльності різко знижується. Пізніше, у третьокласників, рівень самооцінки знов підвищується. Це явище отримало назву "Феномен других класів".

Зниження самооцінки у другокласників пов'язане з підвищенням критичності школярів до себе, їх зростаючою здатністю орієнтуватися на якість результатів своєї учбової роботи. Проте можливості дітей в оцінюванні результатів своєї праці ще досить обмежені, вони ще лише вчаться цьому складному умінню. Звідси і виникають невпевненість в собі, зниження самооцінки.

Ускладнюючим чинником є і те, що критерії, за якими оцінюються результати навчання, для дітей недостатньо ясні і багато в чому невизначені.

В зв'язку з цим вимагає обговорення проблема шкільних оцінок і відміток і відношення до них дітей і батьків.

У другому класі, так як і в першому, існує вербальна форма оцінювання, тобто оцінка не ставиться, а тільки обговорюється якість виконання того чи іншого завдання. Вчитель за власним бажаннім оцінює учня словами: «Молодець», «Розумничок», «Розумашка», «Чудово!» і т.д.

Як правило, в шкільній практиці вчителі обмежуються лише "оголошенням", не даючи розгорнених коментарів до такого оцінювання. І тому змістовний зв'язок між результатом власної учбової роботи і отриманою за неї вербальною оцінкою залишається прихованим для маленького школяра. Він не завжди розуміє, чому вчора отримав "Молодець", а сьогодні – "Добре".

Батьки також рідко роз'яснюють школяру зв'язок між такою відміткою і якістю виконання учбового завдання. Самі вони в цілому розуміють, чому робота оцінена так, а не інакше, і в більшості випадків згодні з вчителем.

Виходить, що вчителі і батьки досить успішно взаємодіють один з одним за допомогою вербального оцінювання, використовуючи їх як зворотний зв'язок, проте потреби і інтереси школяра при цьому не враховуються.

Проте без допомоги дорослих дитина не в змозі вірно виділити критерії оцінювання своєї роботи. В результаті відмітка позбавляється свого вмісту, набуває для дітей особливого значення, перетворюється на шкільний ідол, про який писав В.О. Сухомлинський: "З перших днів шкільного життя на тернистому шляху навчання перед дитиною з'являється ідол – відмітка. Для одного маляти вона добра, поблажлива, для іншого – жорстка, безжалісна, невблаганна. Чому це так, чому вона одному протегує, а іншого тиранить – дітям незрозуміло. Адже не може семирічне дитя зрозуміти залежність оцінки від своєї праці, від особистих зусиль – для нього це доки недосяжно. Учень прагне задовольнити або – на худий кінець – обдурити ідол і поступово звикається вчитися не для особистої радості, а для відмітки".

На жаль, батьки вільно або мимоволі вибудовують своє відношення до дитини залежно від його успішності, від відміток. Діти частенько уловлюють цей зв'язок швидше, ніж дорослі: "Мама не дуже мене любить, бо я не завжди "десятки" отримую".

Психолог Ш.А. Амонашвілі склав дуже влучні соціальні портрети відміток. Їх назви говорять самі за себе: торжествуюча "п'ятірка", обнадійлива "четвірка", байдужа "трійка", пригноблююча "двійка", знищувальна "одиниця" (за п’ятибальною системою оцінювання).

Батьки, зв'язуючи своє відношення до дитини з його відмітками, особливо якщо ці відмітки не відповідають їх очікуванням, ускладнюють формування адекватної позитивної самооцінки школяра, сприяють появі у нього невпевненості в собі, заважають розвитку інтересу до навчання.

Батькам необхідно пам'ятати, що у навчанні важлива не стільки відмітка, скільки реальні знання і уміння учня, його працьовитість, відповідальність, потреба в здобутті нових знань. До того ж слід враховувати, що успішність дитини в навчанні визначається безліччю чинників. Не останню роль серед них грає віра батьків в можливості свого маляти, а також їх здатність надати йому реальну допомогу в навчанні.

Поговоримо тепер про допомогу батьків дитині в підготовці домашніх завдань. Розгледимо причини, чому така допомога нерідко є неефективною.

У початковій школі батьки надають своєму дитяті не лише моральну і емоційну підтримку, але і активно допомагають йому в домашній учбовій діяльності.

Однією з важливих умов успішності домашньої учбової роботи молодших школярів є співпраця дитини з батьками, найчастіше – з матір’ю. Проте нерідко подібна співпраця виявляється недостатньо продуктивною не лише в плані засвоєння дитиною учбового матеріалу, але і з точки зору розвитку особистості школяра.

Причини неефективності повчальних дій матері можуть бути різними. Одна з них, не найочевидніша для батьків, але така, що нерідко зустрічається – неспівпадання стилів (стратегій) пізнання дитини і матері.

За участю матері в підготовці домашніх завдань реалізується принцип індивідуальної роботи з дитиною. Це вимагає від матері не стільки володіння спеціальними методичними прийомами, скільки розуміння особливостей пізнавальної діяльності дитяти і уміння співвіднести з ними свій власний стиль пізнання. Зробити це буває непросто.

Багатьом батькам добре знайоме відчуття безпорадності, що охоплює їх після багатократного і, як з'ясовується, безрезультатного пояснення дитині нового або важкого матеріалу. Дорослим важко уявити собі, чому дитя щиро не може зрозуміти те, що їм самим видається таким простим і ясним.

Як дитині, так і дорослому буває нелегко уловити чужу логіку міркування, вбудувати нове знання в картину миру, що вже склалася, побачити обговорювану проблему з точки зору співбесідника. Таке неспівпадання стилів пізнавальної діяльності отримало назву "Когнітивний (пізнавальний) дисонанс".

Спеціальні психологічні дослідження показують, що неузгодження когнітивних стилів молодшого школяра і його матері впливає на успішність їх спільної учбової роботи.

За якими ж параметрами можуть збігатися (або не збігатися) когнітивні стилі матері і дитини? Найважливіші з них такі:

– спрямованість у вивченні матеріалу: від спільних закономірностей до конкретних прикладів або, навпаки, рух від фрагментів до цілого, від елементів до системи;

– уміння пов'язувати матеріал, що знов вивчається, з вже наявними знаннями;

– форма сприйняття матеріалу: абстрактна, така, що спирається на спільні схеми і формули, або конкретна, така, що супроводиться наочними ілюстраціями (або опорою на власний життєвий досвід дитини);

– уміння самостійно контролювати виконання домашніх завдань, давати оцінку якості своєї роботи;

– наявність (або відсутність) схильності до конкретних учбових предметів;

– емоційна насиченість спілкування матері і дитини в процесі виконання домашніх завдань.

Таким чином, конфлікт виникає в тому випадку, якщо когнітивні стилі матері і дитини за тими або іншими параметрами не збігаються. Наприклад, такий конфлікт може мати місце, якщо для дитини характерне узагальнене, глобальне сприйняття проблеми, а для матері – велика увага до деталей і частковостей.

До аналогічних результатів може привести прагнення школяра до сприйняття і переробки матеріалу в направленні від спільного до приватного, тоді як мати, через свої пізнавальні особливості, вважає за краще пояснювати дитині матеріал, спираючись на конкретні приклади.

До когнітивного конфлікту може привести переважання у дитини аналітичного, розсудливого складу розуму, а в матері – підвищеної емоційності, прагнення супроводжувати пояснення конкретними, неістотними відверненнями. Пізнавальний конфлікт такого роду нерідко переростає в між особистий.

Якщо дитя схильне оцінювати зроблену ним роботу в цілому, а мати має звичай звертати увагу на окремі, деколи незначні недоліки, то їх спільна учбова робота також буде малоефективною.

Наслідком виникаючого когнітивного конфлікту між пізнавальними стратегіями матері і дитини може стати формування негативного відношення останнього до виконуваної удома учбової роботи. Спільне з матір’ю виконання домашніх завдань починає ускладнюватися стійкими конфліктними стосунками між дитям і дорослим. Щоденна повторюваність таких стосунків може привести до виникнення у дитини так званого смислового бар'єру, внаслідок чого вона стає менш сприйнятливою до педагогічних і виховних впливів даного дорослого.

 

Опитувальник для батьків

 

Пропонований нижче опитувальник допоможе вам краще усвідомити ряд важливих моментів в пізнавальному і особистому розвитку другокласників, в організації їх учбової роботи, у власних взаєминах з дітьми з приводу навчання. Оцінка відповідей в балах не передбачена. Досить того, що ви задумаєтеся над питаннями і, можливо, захочете щось змінити в житті свого дитяти.



1. Якими словами ви зазвичай зустрічаєте дитину, що повернулася зі школи:

А) "Що було сьогодні на сніданок?"

Б) "Що ти сьогодні отримав, яку відмітку?"

В) "Що нового сьогодні взнав? Чому навчився?"

 

2. Скільки часу витрачає школяр на приготування домашніх завдань?



А) Не більше 1 години.

Б) Не більше 2 годин.

В) Може просидіти за уроками до пізнього вечора.

 

3. Якою мірою самостійності дитина виконує домашні завдання?



А) Працює переважно сам, ви лише перевіряєте роботу.

Б) Завдання з одних предметів виконує самостійно, з інших — потребує додаткової допомоги з вашого боку.

В) Ви робите уроки разом з дитям від початку до кінця.

 

4. Наскільки добре дитя розуміє ваші пояснення?



А) Розуміє швидко, ви легко можете пояснити йому будь-який матеріал.

Б) Розуміє не завжди, інколи доводиться витрачати багато часу і сил для пояснення очевидного.

В) Практично ніколи вас не розуміє.

Г) Краще розуміє пояснення інших родичів (батька, бабусі та ін.), ніж ваші.

 

5. Як ви думаєте, чому ваш малюк ходить в школу?



А) Йому подобається вчитися, він любить думати, самостійно вирішувати важкі завдання.

Б) Йому цікаво взнавати в школі нове.

В) Любить отримувати хороші відмітки.

Г) Всі ходять в школу, і він ходить.

Д) Боїться, що буде покараний, якщо не піде в школу.

Е) Інша відповідь.


6. Як ваше дитя повідомляє удома про отриману погану оцінку чи вчинок?

А) Говорить сам, по-діловому і відверто.

Б) Розповідає, лише якщо спеціально про це запитати.

В) Не говорить, ховає щоденник, може стерти відмітку.

Г) Розповідає лише бабусі (дідусеві), але не вам.

Д) Він ніколи не отримував поганих оцінок чи зауважень.

 

7. Чи є у вашого другокласника улюблений шкільний предмет?



А) Є, особливо любить математику; вважає, що математика розвиває розум.

Б) Є декілька предметів, що в рівній мірі віддаються перевага (серед них називає і математику, і українську мову, і читання, і іноземну мову).

В) Улюблені предмети: співи і малювання (або фізкультура).

Г) Інша відповідь.



Перші збори. Фізичний розвиток у школі та вдома

2-й класс



Задачі зборів:

1. Обговорити з батьками новий етап у фізичному та психічному розвитку дітей.


2. Підвищити з боку батьків контроль фізичної підготовки.

Питання для обговорення:

Значення фізичної культури для повноцінного розвитку особистості.

Урок фізкультури та його вимоги до учня.

План проведення зборів

I. Анкетування батьків (на початку зборів проводить педагог).


II. Повідомлення даних про вплив фізичної культури на розвиток особистості (можливе залучення викладача фізичної культури та медичних працівників).
III. Оперативний аналіз результатів анкетування (дається наприкінці зборів).

Анкета для батьків

1. Чи подобаються вашій дитині уроки фізичної культури?


2. Чи розпитуєте ви свою дитину вдома про заняття фізичною культурою?
3. Яким би ви хотіли бачити урок фізичної культури?

До зборів можна підготувати виставку малюнків «Я на уроці фізичної культури».


Другі збори. Агресивні діти: причини та наслідки

 

2-й клас



Задачі зборів:

1. Визначити рівень агресії учнів класу, використовуючи спостереження вчителя й результати анкетування батьків.


2. Допомогти батькам зрозуміти причини агресії в дітей і знайти способи її подолання.

Питання для обговорення:


Причини дитячої агресії.
Батьківська влада, її види та шляхи впливу на дитину.
Шляхи подолання дитячої агресивності. Рекомендації з подолання дитячої агресії.

План проведення зборів

I. Анкетування батьків.


II. Повідомлення результатів аналізу причин дитячої агресії (виступ педагога, рекомендації батькам).
III. Оперативний аналіз відповідей батьків.
IV. Обмін думками за темою зборів.

Анкета для батьків

1. Чи буває ваша дитина агресивною?


2. В яких ситуаціях вона виявляє агресію?
3. Проти кого вона виявляє агресію?
4. Що ви робите в родині, щоби перебороти агресивність дитини?

Треті збори. Покарання й заохочення в родині

2-й клас


 

Задачі зборів:

1. Визначити оптимальні позиції батьків із теми зборів.


2. Розглянути запропоновані педагогічні ситуації на практиці.

Питання для обговорення:


Види покарань і заохочень у сімейному вихованні.
Значення покарання й заохочення в родині (аналіз педагогічних ситуацій і результатів анкетування).

План проведення зборів

I. Виступ класного керівника за результатами анкетування.


II. Обмін досвідом батьків.

Використовуючи матеріали спеціальної літератури та результати анкетування батьків із теми зборів, проведених заздалегідь, учитель організує активний батьківський обмін досвідом і дає рекомендації на основі свого педагогічного досвіду.



Анкета для батьків

1. Які заходи покарання й заохочення використовуються в родині?


2. За що ви караєте й заохочуєте дитину?
3. Як реагує дитина на заохочення та покарання?

                                   

Четверті збори. Підсумки навчального року Проводяться традиційно.

Батькiвськi збори 1 клас

 

Тема. Швидке читання — запорука успiшного навчання.



Обладнання. Виставка дитячих малюнкiв “Моя улюблена казка”; виставка

книг з теми; результати перевiрки технiки читання (таблиця); пам’ятки

батькам про спiлкування з дiтьми рiзних типiв темпераментiв.

 

План

 

1. Виступ учителя “Швидке читання — запорука успiшного навчання”.



2. Iндивiдуальнi дослiдження типу темпераменту дитини.

3. Групова робота батькiв.

• Об’єднання у групи за типом темпераменту школяра;

• iнструкцiї щодо спiвпрацi батькiв;

• вироблення кожною групою правил спiлкування з дитиною;

• пiдведення пiдсумкiв, рекомендацiї батькам.

4. Поради щодо резервiв навчання читанню дiтей.

5. Проблемний мiст “Батьки i дiти”.

6. На книжкову полицю батькiв.

 

Із скриньки народної мудростi.

Як тiльки дитина навчиться читати, вона здобуватиме новий ґрунт для роботи свого мислення…

                                                                                Б. Грiнченко

Читання i розмiрковування — це гiмнастика розуму.

                                                                                О. Марден

Любити читання — це обмiнювати години нудьги, неминучi в життi, на години захоплення.

                                                                                Ш. Монтеск’є

Приділяй час книгам, бо це віконце у світ.

                                                                               Народна мудрість

 

1. Виступ учителя.

— Навчити дiтей добре читати — одне з найважливiших завдань школи. В.Сухомлинський писав, що “читання — це вiконце, через яке дiти бачать i пiзнають свiт i самi себе”.

Якою ж технiкою читання має володiти молодший школяр, щоб йому було легко i цiкаво вчитися?

Цiкаво знати, що М. Горький читав приблизно 600 слiв за хвилину. З такою швидкiстю читають люди, що закiнчили спецiальнi курси швидкого читання.

Найшвидше читав американський президент Дж. Кеннедi — близько 2000 слiв за хвилину. Можливо, це легенда, але у розвинутих країнах керiвництво приймає на роботу людей, якi читають не менше 400 слiв за хвилину.

У дикторiв телебачення швидкiсть читання вiд 90 до 170 слiв за хвилину, в середньому 130 слiв.

Ученi вважають, що читання зi швидкiстю 120 - 150 слiв за хвилину допомагає краще зрозумiти змiст прочитаного. Саме до такої швидкостi пристосований артикуляцiйний апарат людини. Отже, це i є оптимальне читання, яким потрiбно оволодiти школяру, щоб успiшно вчитися.

Програмою початкових класiв (2001 р.) передбачено такi норми читання:

на кiнець 2 року навчання - 40 - 60 слiв за хвилину вголос; мовчки 45 - 70 слiв;

на кiнець 3 року навчання - 65 - 75 слiв вголос за хвилину; мовчки 90 - 100 слiв;

на кiнець 4 року навчання - 80 - 95 слiв за хвилину вголос; мовчки

100 - 130 слiв i бiльше. Чому саме така норма?

Щоб прочитати 8 сторiнок (6500 сл., 7 - 8 клас) дитинi потрiбно 54 хвилини.

6500 сл. : 120 сл. = 54 хв

Для порiвняння: при технiцi читання 80 сл. за хвилину, треба працювати 1год 34 хв.

6500сл. : 80 = 1 год 34хв

Для того, щоб скласти план, пiдготувати переказ, написати тези, твiр тощо текст потрiбно перечитати ще раз. Це займе вже 3 години робочого часу. Додамо ще пiдготовку письмових завдань.

Отже, оптимальне читання (від 120 - 150 сл. за хв) дозволяє осягнути бiльше матерiалу за менший промiжок часу.

Чи можливо кожнiй дитинi досягнути таких результатiв? Адже кожен учень має рiзний темперамент. Холерики говорять швидко i читають швидко, а от флегматики говорять повiльнiше i читають повiльнiше. За даними вчених, холерики читають i говорить у темпi не менше 150 слiв за хвилину. Для сангвiнiкiв темп читання спiвпадає з оптимальним читанням - 120 - 150 слiв за хвилину. А от для флегматикiв i меланхолiкiв така швидкiсть читання може стати недосяжною. Але природа не обходиться без подарункiв, 90 % учнiв - холерики i сангвiнiки.

 

2. Виступ психолога.



Дослiдження типу темпераменту дiтей (iндивiдуальна робота батькiв).

 

Темперамент дошкiльника

Темперамент характеризує сталi, властивi людинi вiд народження риси. Його властивостi накладають вiдбиток на характер i здiбностi, поведiнку в повсякденних та незвичайних обставинах, особливостi спiлкування та взаємодiї з людьми.

Вiд темпераменту залежить захопленiсть тiєю чи iншою дiяльнiстю, глибина iнтересiв, швидкiсть запам’ятовування, швидкiсть сприймання, здатнiсть до концентрацiї уваги, зручний темп дiяльностi, iнтенсивнiсть психiчних процесiв, спрямованiсть переважно всередину й назовнi та iн.

Темперамент визначає всю динамiку психiчного життя, становлення iндивiдуальностi.

У цьому — своєрiднiсть шляхiв розвитку кожної дитини. Iснує кiлька типiв темпераментiв - типiв нервової системи.



Як визначити темперамент дитини?

Кращий метод — спостереження. Наприклад, за планом, запропонованим нижче. Якщо ви ще зовсiм мало знаєте вашого пiдопiчного, простежте, як вiн поводиться в наступних ситуацiях.



(Батьки отримують бланк і самі визначають домiнуючий тип темпераменту)

У вiдповiдних графах ставимо плюс чи мiнус.



Тест №1

з/п        сангвінік           холерик            меланхолік           флегматик  

     1.

    2.

    3.

    4.

    

1. Як поводиться дошкiльник, якщо виникає потреба швидко, невiдкладно дiяти?



а) Легко включається в роботу;

б) активно дiє;

в) працює повiльно, без зайвих слiв;

г) дiс несмiливо, невпевнено.

 

2. Як реагує дошкiльник на зауваження вихователя?



а) Говорить, що бiльше так не робитиме, але через якийсь час знову робить те саме;

б) не слухається й робить по-своєму, бурхливо реагуючи на зауваження;

в) мовчки бере до вiдома точку дорослого;

г) ображено мовчить, довго переживає.

 

3. Як розмовляє дитина з iншими дiтьми у важливих для неї ситуацiях?



а) Швидко, з охотою прислухаючись до висловлювань iнших;

б) стрiмко, пристрасно, нiкого не слухаючи;

в) спокiйно й упевнено;

г) iз сумнiвами, невпевнено, оглядаючись на iнших.

 

4. Як поводиться в незвичайнiй обстановцi (у кабiнетi лiкаря, завiдуючого)?



а) Легко орiєнтується, виявляє цiкавiсть, активнiсть;

б) збуджений, iнколи занадто, неспокiйний;

в) нiяковiє, поводиться сором’язливо;

г) довго мовчить, не вiдповiдає на запитання.

 
Тест № 2

1     6     12     16     20     Сангвінік

3     5      7      13     17     Холерик

2     9     10     14     19     Меланхолік

4     8     11     15     18     Флегматик

 

1. Любить галас та метушню навколо себе.



2. Вiдчуває велику потребу в близьких людях, якi могли б пiдтримати, заспокоїти.

3. Часто роздратований чимось, збуджений, неспокiйний.

4. Швидких вiдповiдей на будь-якi запитання вiд нього не чекай.

5. Любить роботу, яку треба робити швидко.

6. Дiти вважають його веселим.

7. У нього часто змiнюється настрiй.

8. Частiше мовчить у товариствi дiтей.

9. Не наважується заговорити першим з новими людьми.

10. Не любить галасливих iгор, вiддає перевагу усамiтненню.

11. Уміє довго гратися або виконувати завдання, не вiдволiкаючись.

12. Любить похвалитися, прикрасити подiї.

13. Часто не може всидiти на мiсцi.

14. Його легко засмутити.

15. Довше за iнших зберiгає працездатнiсть, не втомлюється.

16. Легко переключається з одного доручення на iнше.

17. Нетерплячий i незiбраний, особливо не любить чекати.

18. Вiддає перевагу клопiткiй роботi, яка не потребує швидких реакцiй.

19. Швидко втомлюється, вiдключається, перестає слухати.

20. Вiрить у себе, легко переносить невдачi.

 

Наведемо короткi характеристики чотирьох основних темпераментiв. Чи є серед ваших дiтей яскравi представники якогось iз них?



Пам’ятайте, що чистi типи трапляються рідко. Найчастiше — промiжнi, перехiднi. До того ж у дитинствi бiльшiсть особливостей темпераменту маскуються вiковою iмпульсивнiстю, слабкiстю нервової системи, яка з часом може бути подолана.

 

Сангвiнiк

Жвава, впевнена, привiтна дитина, легко йде на контакт, вiдкрита, життєрадiсна, комунiкабельна, швидко адаптується в новому колективi. Настрiй у дiтей даного типу темпераменту стiйкий, без рiзких коливань. Дiти активнi у рiзних видах дiяльностi. Проте iнтерес до якогось виду дiяльностi, гри чи заняття поверховий, може активно виникнути i за короткий час пропасти. Розмовляє переважно голосно, швидко, емоційно, з виразною мiмiкою та жестикуляцiєю. Намагається займатися тiльки легкою, приємною i цiкавою дiяльнiстю й уникати складного, неприємного, нецiкавого. Умiє долати перешкоди, користується симпатiєю ровесникiв. Засинає швидко, сон глибокий, спокiйний. Легко прокидається i переходить до активної дiяль-  ностi.

 

Флегматик



Спокiйна, повiльна, розсудлива дитина, досить терпляча, в тому числi й до фiзичного болю. Не витримує значних фiзичних навантажень, якщо змушена виконувати їх у швидкому темпi. Насправдi почуття цих дiтей вiдрiзняються глибиною i постiйнiстю. Болiсно переживають несправедливiсть, зазiхання на їхнi права, розлучення з близькими людьми, бояться i не люблять змiн, нестабiльностi. Мова спокiйна, рiвномiрна, уповiльнена, без вираження емоцiй, жестикуляцiї та мiмiки. Спiлкуються з невеликим колом дiтей, стабiльнi в прихильностях. Вмiють певний час самостiйно займатися якоюсь справою, не турбуючи дорослих, неконфлiктнi, поступливi, розсудливi. Якщо дитинство флегматика складається сприятливо i йому вдасться розвиватися, зберiгаючи всi позитивнi риси темпераменту, суспiльство отримує сумлiнних, серйозних, пунктуальних, захоплених улюбленою справою людей.
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка