Васил’євих Л. Г., Гаврилькевич В. К



Скачати 116.95 Kb.
Дата конвертації02.04.2017
Розмір116.95 Kb.


Васил’євих Л.Г., Гаврилькевич В.К.,
Крук С.Л., Самойлова Т.Г., Ерметов І.О.

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ПСИХОЕМОЦІЙНОГО СТАНУ ЛЮДИНИ
ТА РІВНЯ ХІМІЧНИХ РЕЧОВИН В ОРГАНІЗМІ

Як відомо, психологічний стан учнів, вчителів та батьків дуже впливає на продуктивність процесів навчання. Ще починаючи з дитячого садочка, а далі і у школі адаптаційні процеси у кожної дитини проходять по різному. Може бути дуже швидка адаптація, а іноді цей процес проходить досить важко і як результат ми маємо зрив адаптаційних процесів.

Відомо, що покращує процеси адаптації: гарний психологічний клімат у родині, встановлення позитивних відносин між вихователем або вчителем та дитиною, належним чином побудований процес навчання та інше.

Біологи знають, що психологічні реакції тісно взаємопов’язані з біологічними процесами в організмі людини. Різні психічні стани пов’язані з збільшенням концентрації в організмі тих чи інших сполук. Наведемо декілька прикладів.

Збільшення концентрації серотоніну викликає підйом настрою і відчуття радості. Також під впливом серотоніну стимулюються ділянки мозку, які відповідають за процес пізнавальної активності. Серотонін позитивно впливає на рухову активність і тонус м'язів, він підвищує здатність до можливості опанувати собою та емоційну стійкість. Навпаки нестача серотоніну викликає зниження настрою і сприяє розвитку депресивного стану. Концентрація серотоніну збільшується при вживанні бананів, шоколаду, сушених фініків, арахісу, кедрових горішків та інших продуктів.

Дофамін викликає стан задоволення і його вироблення починається ще в процесі очікування задоволення. Дофамін також бере участь у процесі прийняття людиною рішень. Принаймні, серед людей з порушенням синтезу/транспорту дофаміну багато хто зазнають труднощів із прийняттям рішень.

Адреналін і норадреналін тісно зв'язані один з одним. У наднирниках адреналін синтезується з норадреналіну. Уважається, що норадреналін - гормон люті, а адреналін - гормон страху. Секреція адреналіну підвищується при відчутті небезпеки, при тривозі, страху, при травмах, опіках і шокових станах. Норадреналін викликає в людині відчуття злості, люті, уседозволеності.

Виділення фенілаланіну підвищує емоційну теплоту, симпатію, сексуальність

Достеменно відомо, що пролактин стимулює розвиток материнської прихильності та турботи.

Окситоцин збільшує ступінь довіри до конкретної людини. Рівень окситоцину підвищується при близькому контакті з людиною, особливо при дотиках і погладжуванні. Окситоцин бере участь у формуванні зв'язків між людьми, у тому числі зв'язків між матір'ю й дитиною. Окситоцин знижує рівень тривожності й напруги людини при контактах з іншими людьми. Окситоцин стимулює вироблення ендорфінів, що викликають відчуття «щастя». Щасливі люди видужують швидше - це науково доведений факт.

У побуті ми часто кажемо немає сили щось зробити, або ж навпаки мене переповнює енергія і я здатен «гори перевернути». Про яку енергію йде мова?

У психології вже біля 100 років існує поняття психічної енергії. Це поняття ми знаходимо у працях, З Фрейда, К.Юнга та інших психологів.

У той же час поняття психічної енергії дуже широко розглядається у науково-філософському Вченні Живої Етики, яке прийшло у світ у двадцятому сторіччі через родину Рерихів.

Члени наукового відділу Подільського культурно-просвітительського центру ім. М.К.Реріха поставили перед собою задачу знайти відповідні паралелі між етичними та психічними, поняттями, які описані у Вченні Живої Етики, і науковими знаннями у біології, фізіології та біохімії.

Одним із основних понять, яке ми розглядами, є психічна енергія.

Феномен психічної енергії є дуже багатогранним. Це видно по великій кількості синонімічних понять, який позначається це явище: психічна енергія, Всепочаткова енергія, енергія духу й інших. Також згадуються такі поняття, як: «речовина психічної енергії», «відкладена психічна енергія», «продукти психічної енергії», «кристал психічної енергії» та інші.

«Фосфор» - це ще одне поняття, з яким у Вченні Живої Етики тісно асоціюється психічна енергія [1, §369; 10, c. 136].

Саме поняття «фосфор» ми взяли за відправну точку в пошуку біохімічних субстратів психічної енергії.

У якому ж виді присутній фосфор в організмі людини? Єдина форма – це іон РО43+ , що входить до складу величезної кількості хімічних сполук.

Таким чином, необхідно знайти хімічну сполуку («речовину психічної енергії»), у якій можливе накопичення великого запасу енергії, і ця речовина повинна мати у своїй структурі атоми фосфору. У живих організмах відомі речовини, які здатні зберігати в собі великий запас енергії, вони називаються макроергічними - це такі сполуки, як: фосфоєнолпіруват, креатинфосфат, ацетил-КоА, пірофосфат, аденозинтрифосфат й інші.

Найпоширенішою макроэргичною сполукою в організмі людини, є аденозинтрифосфат (АТФ). Ця сполука використовується в більшості хімічних реакцій, які для свого протікання потребують велику кількість енергії. Молекула АТФ утворюється шляхом приєднання залишку фосфорної кислоти до молекули аденозиндифосфату (АДФ). Таким чином, в організмі відбувається процес зв'язування енергії в хімічній сполуці. При відщіпленні від молекули АТФ залишку фосфорної кислоти енергія звільняється зі зв'язаного стану й може бути використана в інших біохімічних, фізіологічних і біофізичних процесах. У молекулі АТФ ми маємо приклад взаємоперетворень енергії й речовини.

Накопичення великого запасу енергії відбувається між атомами Р-О-Р за рахунок електростатичного відштовхування чотирьох -ОН груп, які несуть негативні заряди. Цей процес приводить до електростатичної напруги всієї молекули, особливо у зв'язках Р-О-Р, з розподілом електронів на більше високих орбітах. Саме у зв'язках між фосфором і киснем зберігається та енергія, за допомогою якої реалізуються всі етапи взаємоперетворення речовин в організмі.

Енергія АТФ використається організмом:

1) у реакціях синтезу вуглеводів, жирів, білків і нуклеїнових кислот;

2) при проведенні імпульсів у нервовій системі;

3) при скороченні м'язів;

4) при активному переносі речовин через мембрану проти градієнту концентрації й багатьох інших процесах. [3; 4].

Звернемося знову до Вчення Живої Етики й розглянемо, як описуються в ньому матеріальні субстрати психічної енергії:

«Трансмутація психічної енергії в речовину матеріальну буде сама по собі вже ствердженням тонких енергій» [2, §279].

«Відкладення психічної енергії будуть знайдені, тому що кожна енергія має фізичний кристал» [1, §220].

Таким чином при пошуках матеріальних субстратів психічної енергії в організмі необхідно відстежити цілий ланцюжок взаємоперетворення речовин.

По-перше, енергія повинна трансформуватися в матеріальну речовину, що буде її переносником.

Надалі, за допомогою цієї речовини енергія може відкладатися в різних формах (відкладена психічна енергія), у тому числі й у вигляді кристалів.

Відомо, що АТФ бере участь у безлічі біохімічних реакцій, у яких використається накопичена в цій сполуці енергія. Одна із цих реакцій – фосфорилювання хімічних сполук, тобто приєднання до їх молекули залишків фосфорної кислоти. Більшість речовин, що надійшли в організм людини, повинні пройти стадію фосфорилюванню і тільки у фосфорильованому стані вони можуть засвоюватися організмом і включатися в подальші процеси метаболізму. Наприклад, глюкоза обов'язково проходить стадію приєднання залишку фосфорної кислоти з утворенням глюкозофосфату, і тільки в такому вигляді вона знаходиться у середині клітини. [3; 4].

Деякі вітаміни, зокрема вітаміни групи «В», для їх активації й можливості використання організмом обов'язково повинні приєднати до своєї молекули залишок фосфорної кислоти [3; 4].

Серед жирів (ліпідів) є ціла група речовин - фосфоліпіди та їх транспортна форма ліпопротеїди, які теж містять залишки фосфорної кислоти. [3; 4].

Фосфорилювання білків і перетворення їх у фосфопротеїди являє собою основний механізм, через який організм здійснюється контроль внутрішньоклітинних процесів. У тканині мозку ссавців ідентифіковано кілька десятків фосфопротеїдів, які беруть участь у процесах навчання й запам'ятовування [3; 4].

У Вченні Живої Етики теж говориться про активацію речовин в організмі: «Також настав час зрозуміти, що вітаміни й багато інших речовин одержують силу, взаємодіючи із вогненною енергією людини» [8, §490].

Виходячи із цього, ми вважаємо, що такі фосфорильовані сполуки можна розглядати як «відкладання психічної енергії» в організмі людини.

На підставі розглянутого вище ми сформулювали наступні положення:

1) психічна енергія в організмі накопичується в багатих енергією макроергічних зв'язках;

2) переносником енергії, тобто  «речовиною психічної енергії» є макроергічні сполуки (в основному АТФ), за допомогою яких відбувається приєднання залишків фосфорної кислоти до хімічних сполук;

3) фосфорильовані сполуки, на наш погляд, можна розглядати як «відкладену психічну енергію».

Слід наголосити, що ці процеси є у всіх клітинах і тканинах організму і не тільки людини, тварин, рослин, а навіть у одноклітинних організмів. Тут у природі діє єдиний біологічний процес.

У той же час у природі існує безліч сполук, що не містять фосфору, але виконують важливу роль у взаємозв’язку речовин.

Олена Іванівна Рерих писала: «Кедрова й інша смоли як, напр., евкаліпт, є продуктом психічної енергії дерев, із цього виявляються всі їх цілющі й незамінні властивості – зміцнювальні, очисні й лікувальні і т.д.» [10, с. 136].

Розглядаючи той факт, що процес у природі єдиний то якщо є продукти психічної енергії дерев, то повинні бути й продукти психічної енергії тварин і людини.

Здійснюючи спробу визначити речовини, які можна розглядати як продукти психічної енергії, ми проаналізували хімічний склад ефірних масел і біохімічні шляхи їх утворення.

У хімічних сполуках, які є компонентами ефірних масел, немає атому фосфору. Але серед речовин-попередників, з яких утворюються компоненти ефірних масел, ми знайшли одну, загальну для всіх їх, сполуку, яка містить атом фосфору – ізопентилпірофосфат.

У структуру сполуки входять ізопентил і пірофосфат, який складається із двох залишків фосфорної кислоти, які дають цій структурі необхідну для синтезу речовин енергію.

Цікаво відзначити, що ця сполука присутня не тільки в організмі рослин, але й в організмі тварин і людини. Ізопентилпірофосфат є базовою речовиною для синтезу цілого ряду продуктів, наприклад, таких як: компоненти ефірних масел (ментол, камфора й ін.); речовин, що входять до складу смоли хвойних дерев; каучук; вітаміни А, Е, К, каротиноїди; бічні ланцюги хлорофілу й зорового пігменту родопсину; компоненти мускусу й холестерин. Всі ці речовини, на нашу думку, можна назвати продуктами психічної енергії, оскільки їх загальним попередником є речовина, яка містить атом фосфору.

Звернемо увагу на холестерин, як продукт психічної енергії. Із молекули холестерину в організмі синтезуються стероїдні гормони, до яких відносяться статеві гормони й гормони наднирників, вітамін D і жовчні кислоти, без яких неможливий процес травлення. Але настільки необхідний для організму холестерин, у випадку не використання його по призначенню, відкладається у вигляді кристалів у стінках судин, міокарді й інших тканинах, викликаючи захворювання, назване «атеросклерозом».

У Вченні Живої Етики є такі слова: «В усіх є запас психічної енергії, але, у разі невикористання, вона перетворюється в потворну сполуку, називану склерозом, коли можна дати їй саме мудре застосування» [1, §487].

Ми вважаємо, що саме відкладення в тканинах невитраченого організмом людини холестерину є тою «потворною сполукою, названою склерозом», про яку мова йде в Вченні Живої Етики. І це відкладання в тканинах холестерину є наслідком того, що психічна енергія не була використана належним чином.

Холестерин в організмі людини транспортується ліпопротеїдами. У крові є чотири групи ліпопротеїдів. Люди, у крові яких переважають ліпопротеїди високої щільності, що містять велику кількість фосфору у вигляді фосфоліпідів, ніколи не хворіють на атеросклероз. Ми вважаємо, що ліпопротеїди високої щільності можна розглядати як відкладену психічну енергію.

Залишається відкритим питання про біохімічні субстрати «кристалів психічної енергії». Ці кристали, як описано в Вченні Живої Етики, повинні мати можливість до росту, якісно змінюватися й бути непорушними й життєздатними. Також, розглядаючи поняття кристалу психічної енергії, потрібно пам'ятати, що це не тільки матеріальний продукт. З фізики відомо, що кожен кристал випромінює певні хвилі (енергії), яких ми не відчуваємо.

Так можна припустити, що і «кристал психічної енергії» діє й у вигляді тонких енергій, його структура може мінятися під впливом думок і почуттів людини. Підтвердження цьому ми знаходимо у Вченні Живої Етики. «Кристали психічної енергії виростають у своїй інтенсивності при кожному піднесенні. Кожна потужна напруга духу збільшує кількість кристалів психічної енергії. <…> Свідома і вольова напруга спрямовує до насиченої дії кристалів. Так думки про психічні кристали можуть принести необхідну допомогу при ушкодженнях внутрішніх органів. На шляху до Світу Вогненному потрібно усвідомити ті вогненні батареї, які є у людини» [9, §218].

На Сході існує поняття «рингсэ», яким називають особливе мінеральне відкладення в шишкоподібній залозі у вигляді невеликого твердого зернятка, що формується в людини при житті. У Вченні Живої Етики про це говориться: «Тибетське рингсе має глибоке значення, як кристал, що відкладається явищем Благодаті. Безумовно, важко досліджувати речовину Благодаті при житті, тому що не можна торкатися серця й мозку» [7, §422].

Тому пошуки матеріальних субстратів кристалів психічної енергії дуже складні. Зараз ми можемо тільки намітити можливі напрямки досліджень.

Ми припускаємо, що, швидше за все, це повинна бути комплексна сполука, що складається з багатьох речовин і накопичується в клітині. Найімовірніше у її склад входять жири з білками з великим процентним вмістом фосфору, а також інших компонентів, які здатні випромінювати й сприймати світло або випромінювання інших частот.

У Вченні Живої Етики сказано також, що психічна енергія може перебувати в стані сну: «Так потрібно повторювати про відношення до психічної енергії. Звичайно, вона невід'ємна, але можна її привести в стан сну, і тоді вона буде самокристалізуватися, але не буде діяти. Той ґрунт потрібно знову будити плугом самовідданої праці» [1, §528].

На сьогодні відомо багато хімічних речовин, які відкладаються в клітинах або в міжклітинній рідині, але всі вони є причиною різних захворювань людини. Серед цих сполук є речовина - «ліпофусцин». Липофусцин - це дрібний гранулярний пігмент, утворений з 75% фосфоліпідів (жирів, у які включений атом фосфору), білків і деяких флуорофорів, за рахунок яких він має здатність до люмінесценції. Пігмент виявлений у цитоплазмі клітин нервової системи, шишкоподібної залози, серця, ендокринних залозах й інших органах у вигляді гранул від яскраво жовтого до бурого кольору. Вміст ліпофусцину збільшується при старінні організму й при важких захворюваннях [5; 6; 11].

До початку 90-х років уважалося, що ліпофусцин не заподіює шкоди організму, і його не можна зруйнувати в клітині після утворення. Надалі вченими була відкрита можливість активації цієї сполуки під дією променів синього кольору, що супроводжується утворенням активних проміжних форм кисню в клітині. На підставі цього ліпофусцин був визнаний токсичним продуктом. Утворення активних форм кисню при цьому блокується наявністю в клітинах достатньої кількості антиоксидантів, в основному вітаміну Е, що був віднесений нами до продуктів психічної енергії (див. вище) [12].

Ми робимо припущення, що гранули ліпофусцину мають відношення до поняття «кристали психічної енергії у стані сну».

Також у Вченні Живої Етики багато сторінок присвячується збереженню стану рівноваги і розглядається негативний стан людини – роздратованість. Цей негативний стан викликає втрату запасу психічної енергії тобто відбувається її руйнування і при цьому утворюється токсичний продукт, названий імперилом.

Розглянемо з біохімічної точки зору, які речовини утворюється при руйнуванні аденозинтрифосфату (АТФ). Основна речовина це сечова кислота, накопичення якої викликає захворювання – подагру. При проведенні порівняльного аналізу клінічних ознак подагри і опису ознак імперилу із Вчення Живої Етики ми можемо припустити, що кристали сечової кислоти, які випадають у тканинах організму при нападах подагри і є кристалами імперилу.

Таким чином, як не дивно це виглядає, можна, використовуючи етично-філософське Вчення Живої Етики, знайти необхідні обґрунтування при осмисленні різних психічних, фізіологічних та біохімічних процесів у організмі людини.

Наші дослідження на цьому шляху продовжуються і у подальшому можна сподіватися на наступні відкриття у різних галузях науки.
Список використаних джерел:

1. Агни Йога (Знаки Агни Йоги). – М. : Международный Центр Рерихов, Мастер-Банк, 2008. – 600 с. – (Учение Живой Этики).

2. Братство. – М. : Международный Центр Рерихов, 1996. – 288 с. – (Учение Живой Этики).

3. Гонтський Я.І. Біохімія людини: Підручник [для студентів вищих медичних навчальних закладів освіти III-IV рівнів акредитації] / Я.І.Готський, Т.П.Максимчук, М.І.Калінський. - Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. - 536 с.

4. Губський Ю.І. Біологічна хімія: Підручник [для студентів вищих медичних навчальних закладів освіти III-IV рівнів акредитації] / Ю.І. Губський. - Київ-Віннниця: Нова книга, 2007. - 656 с.

5. Донцов В. И. Профилактика старения, продление жизни и биоактивация: методические подходы / В. И. Донцов, В. Н. Крутько, А. А. Подколзин // Профилактика старения. Ежегодник НГЦ. – Вып. 2. – М. : НГЦ. – 1999. – С. 30–51.

6. Дрозд Н. Т. О природе и биологическом значении липофусцина / Н. Т. Дрозд //Архив патологии. – 1972. – № 2. – С. 75–77.

7. Иерархия. – М. : Международный Центр Рерихов, Мастер-Банк, 2011. – 384 с. – (Учение Живой Этики).

8. Мир Огненный : в 3 ч. – М. : Международный Центр Рерихов, 1995–1996. – Часть I. – 1995. – 365 с. – (Учение Живой Этики).

9. Мир Огненный : в 3-х ч. – М. : Международный Центр Рерихов, 1995–1996. – Часть III. – 1996. – 374 с. – (Учение Живой Этики).

10. Рерих Е. И. Письма Елены Рерих, 1929–1938 : в 2-х т. / Е. И. Рерих. – Мн. : Белорусский фонд Рерихов ; ПРАМЕБ, 1992. – Т. 1. – 444 с., [16] л. ил.

11. Терман А. К. Механизмы увеличения количества липофусцина в клетках при старении / А. К. Терман // Цитология и генетика. – 1997. – Т. 31, № 5. – С. 92–97.



12. Lamb Laura E. A Component of Ocular Lipofuscin, invited review / E. Laura Lamb, D. John Simon // Photochem. and Photobiol. – 2004. – 79, № 2. – Р. 127–136.



База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка