В. В. Решітько Застосування нестандартних форм та методів діяльності на уроках зарубіжної літератури



Сторінка1/3
Дата конвертації14.12.2016
Розмір0.83 Mb.
  1   2   3


В.В.Решітько


Застосування нестандартних форм

та методів діяльності

на уроках зарубіжної літератури

Відділ освіти Липоводолинської райдержадміністрації



В.В.Решітько
Застосування нестандартних форм

та методів діяльності

на уроках зарубіжної літератури

Методичний посібник

для вчителів зарубіжної літератури

смт. Липова Долина

Липоводолинська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів

2009



Решітько В.В.

Застосування нестандартних форм та методів діяльності на уроках зарубіжної літератури – Липова Долина: Липоводолинська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів, 2009- 65 с.

В методичному посібникові зібрані зразки уроків зарубіжної літератури (5,6,9,11 класи), де використані нестандартні форми та методи діяльності. Подано матеріал виховного заходу, а також авторську п’єсу на одну дію. Методичний посібник розрахований на учителів зарубіжної літератури загальноосвітніх шкіл та як допоміжний навчальний матеріал для учнів.

З М І С Т


1. Передмова..............................................................................................




6

2. Урок №1,№2 Дж. Байрон „Мазепа”. 9 клас.....................................




9

3. Урок №3 „Срібне століття” російської поезії. 11 клас..................




21

4. Урок №4, №5 Борис Пастернак. 11 клас..........................................




26

5. Урок №6 Систематизація та узагальнення вивченого по темі „Література просвітництва”. 9 клас.....................................................




35

6. Урок №7 Глибинна любов до природи. 5 клас...............................




39

7. Урок №8 Позакласне читання. Природа, в якої ми вчимося.

5 клас..........................................................................................................




42

8. Урок №9 Урок виразного читання. В Шекспір „Ромео і Джульєта”. 8 клас.....................................................................................




45

9. Урок №10 „Ось мій рід занять бути самим собою”. (Д. Дефо)

6 клас...........................................................................................................




49

10. Виховний захід „Мамо рідненька”..................................................




53

11. П’єса на одну дію „У чому краса людини?”..................................




61

12. Література............................................................................................




65


Застосування нестандартних форм та методів діяльності на уроках зарубіжної літератури
Передмова

У зв’язку з тенденцією зниження інтересу учнів до навчальної діяльності у шкільну практику почали входити нестандартні форми уроків. Вони з’явилися в середині 70-х років ХХ століття. З того часу форми проведення цих уроків стали більш численними й різноманітними. Якоюсь мірою вони набули буденності в шкільному житті, навіть до класичних уроків учителі включають елементи нестандартності.

Сьогодні нестандартні (нетрадиційні) уроки є звичайною ознакою будь-якої школи, можна навіть говорити про „моду” на той чи інший тип уроку, та ставлення до них не можна назвати однозначним. Зрозуміло, що незвичайні за змістом, організацією, такі заняття приваблюють школярів, сприяють розвитку особистих здібностей. Але ці уроки вимагають значних витрат часу від учителя та учнів.

Час не стоїть на місці. Суспільство потребує від людини певних умінь, які можна застосувати на практиці; уміння мислити, а не накопичувати певну суму знань і поглядів; комунікабельності – уміння працювати у злагоді з іншими і спільно доходити мети. Саме тому ми, вчителі, усвідомили необхідність застосування під час викладання предмету таких форм і методів, які б збуджували творчість учнів, створювали атмосферу розкутості, емоційного піднесення.

Нестандартні форми роботи є актуальними, оскільки в підлітковому віці спостерігається потреба у створенні власного світогляду. Прагнення до дорослості. Бурхливий розвиток фантазії та уяви, спрямованість на самовираження в суспільстві.

Актуалізація проблеми нестандартних уроків та їхній вплив не всебічний розвиток дитини пов’язана насамперед із загальновизнаним фактом низького рівня готовності дітей до життя за межами школи. Мета таких уроків: навчити приймати рішення та робити правильний вибір; відчувати себе громадянином країни, членом колективу, що ти потрібний людям; виробити необхідність та вміння співпрацювати з іншими людьми; працювати якісно, проявляти ініціативу; виробити навички роботи з великим обсягом різноманітної інформації, самостійно здійснювати її пошук.

Цих якостей майбутнім громадянам України можна набути через використання та запровадження в школі інновацій, нетрадиційного навчання, насамперед нестандартних уроків.

Розділ І. Загальна характеристика нестандартних форм уроку

У сучасній педагогічній літературі досі не існує навіть чіткого визначення „нестандартний урок”. Найбільш поширеною є характеристика такого уроку як імпровізованого навчального заняття, що має нестандартну (невизначену) структуру та незвичайний задум і організаційну форму. З іншого боку, нестандартними можна назвати уроки у тій чи іншій технології навчання. Наприклад, особистісно зорієнтований урок, урок у розливальній системі навчання, модульний урок...

Не існує загальноприйнятої типології нестандартних уроків. Усі існуючі класифікації значною мірою можна назвати умовними. У посібнику Г.П. Підласого „Педагогіка” перелічується 36 типів нестандартних занять (урок – гра, урок – рольова гра, урок – діалог, бінарний урок...)

В А. Щеньов пропонує класифікувати нестандартні уроки, доповнивши технологією „класичного” уроку. Наприклад, уроки – вікторини, захист проектів відносять до групи уроків контролю знань, а уроки – лекції, уроки – конференції – до уроків формування нових знань.

С.В. Кульневич та Т. П. Лакоценіна виділяють свої групи нестандартних уроків.

1. Уроки зі зміненим способом організації (лекції, захист ідей, урок взаємоконтролю).

2. Уроки, пов’язані з фантазією (урок – казка, театралізований урок).

3. Уроки, що імітують які-небудь види діяльності (урок – екскурсія, урок – експедиція).

4. Уроки з ігровою змагальною основою (вікторина, КВК).

5. Уроки з трансформацією стандартних способів організації (семінар, залік, урок – моделювання).

6. Уроки з оригінальною організацією (урок взаємонавчання, урок – монолог).

7. Уроки – аналогії певних дій (урок – суд, урок – аукціон).

8. Уроки – аналогії з відомими формами й методами діяльності (урок – диспут, урок – дослідження).

Незважаючи на таке величезне розмаїття, для більшості нестандартних уроків, як правило, характерні колективні способи роботи; цікавість до навчального матеріалу; значна творча складова; активізація пізнавальної діяльності; партнерський стиль взаємовідносин; зміна ролі вчителя; нестандартні підходи до оцінювання.



Розділ ІІ. Практичне застосування

У своїй педагогічній практиці я майже на кожному уроці використовую нестандартні форми роботи з метою зацікавити дітей, спонукати їх до творчої активної дії. На уроках російської мови, обираючи теми для діалогу, звертаю увагу на її актуальність. Наприклад, у 9 класі складали діалог на тему „В театрі” із застосуванням елементів інсценізації. Такий вид роботи активізує учнів: і навіть ті, хто часто сидить пасивними спостерігачами, включається в роботу. Подобаються дев’ятикласникам і дискусії на життєво-важливі теми. Зокрема, „Дружба в житті підлітків”, „Хто вони: „свої” та „чужі” (про рідних, близьких, друзів та знайомих). Використовуючи технологію „мікрофон”, ми проводимо гру ”Кінцевий результат”. Коли учні складають усний твір по одному реченню кожний передаючи „уявний мікрофон”. Учні, знаючи будову твору (зачин, основна частина, кінцівка). Створюють колективну роботу. Під час цієї гри всі активно працюють, думають, прагнуть усі висловитися, щоб їх не обминули, тому що хто не скаже швидко своє речення в тексті, того обминає „уявний мікрофон”. Кожен хоче зробити внесок у „кінцевий результат”. Так з’являється усний твір, або записаний на дошці. Часто подорожуємо по „Зупинках частин мови”. А.С. Макаренко говорив: „У дитячому віці гра – це норма і дитина повинна завжди гратися, навіть коли робить серйозну справу”. Я часто цитую ці рядки дорослим і дітям. І завжди переконуюся, що це доречний вислів.

Гра супроводжує людину протягом усього життя, протягом усього існування людства. Адже, в якійсь мірі, усе наше життя – це гра. Навіть стаючи дорослими, опиняючись у певних життєвих ситуаціях, ми відчуємо себе в тій чи іншій ролі. А для дитини гра – це основний вид діяльності, це засіб взаємодії з навколишнім світом, засіб його пізнання. Гра – королева дитинства. Учитель літератури завжди дбає про те, щоб зацікавити учнів предметом, кинути в їхні душі зерна самостійного мислення. І щоб цей грунт був справді живим, благодатним, слід пам’ятати, що література – це мистецтво, єдність правди і краси, реальності і фантазії, а отже і урок літератури мусить поєднати в собі все це. Особливо важливо зацікавити учнів літературою в перші роки їхнього навчання. Поєднання серйозного аналізу і захоплюючої гри – ось що, на мою думку, може сприяти тому, щоб учні зрозуміли чудову красу, духовну звабливість літератури і захопилися нею назавжди.

Цікаві уроки проведені по казці „Пані Метелиця”, де учні, переодягнувшись у казкових героїв інсценізували твір. Всім хотілося взяти участь, бути активним на уроці. Захоплююче пройшов урок „На балу у Попелюшки”. Де п’ятикласники зустрілися з героями різних творів Шарля Перро. Розгадували різні головоломки, які допомагали зрозуміти суть того чи іншого героя. Часто застосовую кольорові барви – це дитячі ілюстрації до творів або зображення за допомогою кольору рис характеру героя, його настрою...

Подобається школярам виступати у ролі журналіста, який веде дружню бесіду з автором твору чи з якимось конкретним героєм, або виступити у ролі самого автора твору. Найбільш поширені ігри у моїй педагогічній практиці це „Дала, далі...”, „Впізнай героя”, „Згадай”, „Чи уважний ти?”, „Чи знаєте ви що?”, „Зустріч з автором”. Це і викладення навчального матеріалу від імені казкового героя, і створення сценаріїв фільмів за прочитаними творами, і малювання. І написання власних завершень до казок чи улюбленого твору, і уроки – подорожі, і уроки – презентації, і безліч інших форм. І все ж головне, щоб форма уроку не домінувала над змістом, а сприяла засвоєнню цього змісту, легко і ненав’язливо розкривала ідею твору, його проблематику, особливості образної системи.

Висновок

Я переконана, що нестандартні форми, ігрові елементи – це необхідний напрям у вивченні такого складного і цікавого предмета, як „Зарубіжна література”. Адже нестандартні форми та методи діяльності дозволяють учителю ефективно використовувати „надлишкову” активність учнів, спрямовуючи її у корисне русло. Вони формують в учнів навички взаємодії з іншими людьми, вміння чітко формулювати й обґрунтовувати свою точку зору, вести дискусію і знаходити компромісні варіанти рішень. А отже, на таких уроках діти готуються до самостійного життя.



*******************************************************************
УРОК №1 №2 9 КЛАС
СПАРЕНІ УРОКИ

ТЕМА: Дж. Байрон. Поема "Мазепа".(В. Гюго "Мазепа, В. Сосюра "Мазепа",

Ю. Словацький "Мазепа). І.Мазепа – людина, історична постать. Літературний герой /тема розрахована на 2 години/



МЕТА: Поглиблено розкрити постать І. Мазепи як людини, історичної постаті, літературного героя; осмислити раніше набуті знання на уроках історії, вчитися систематизувати, узагальнювати їх, вести діалог, виховувати любов до рідної землі, до свого народу

ФОРМА: діалогічна лекція
ОБЛАДНАННЯ: музичний супровід (фрагменти опери П.І.Чайковського, Б. Фітінгафе "Мазепа", Ференца Ліста - симфонії "Мазепа"), виставка творів: Дж. Байрон "Мазепа, В.Сосюра "Мазепа", В. Гюго "Мазепа", Ю. Словацький - драма "Мазепа", К. Рилєєв "Войнаровський", О.С. Пушкін "Полтава"; ілюстрації (Гравюра 1706. Гетьман І. Мазепа)
ЕПІГРАФ: Особа Мазепи ще чекає безсторонньої історії, яка б змалювала його не під впливом погляду вибаченого в першій половині XVIII століття

М. Костомаров

*********************************************************************


Підготовка до уроку

  1. Завчасно визначити тему, мету, завдання уроку - діалогу, план його проведення

  2. Сформулювати основні та додаткові питання з теми

  3. Рекомендувати літературу

  4. Провести консультації по незрозумілих питаннях

Словникова робота

1. УКРАЇНА - вперше зустрічається в "Повісті временних літ" під роком 1187 у зв'язку зі смертю переяславського князя Володимира Глібовича. В. Хитрук. «Яким роком живе українство?» (Літературна Україна №19, 9травня), термін Україна (Вкараїна) виник із-за злиття прийменника у (в) зі словом "край", що означало держава, батьківщина, а власне "Русь", і нічого спільного зі словом "окраїна" не має.

2. СІГІЗМУНД - Август, Жигмонт - Август (1520-1572) польський король, великий князь Литовський з династії Ягелонів.

3. КОЗАК - слово тюрського походження, вперше зустрічається в словнику половецької мови у середині XIII ст. Козаками називалися люди, які несли охоронну службу на кордонах, боронили купецькі каравани.

ХІД УРОКУ

I. Вступне слово вчителя (мета, завдання уроку)

Розглядаючи образ Мазепи на прикладах творів української літератури В.Сосюри "Мазепа", французької - В. Гюго "Мазепа", англійської Дж. Байрон "Мазепа", зробіть висновок: Мазепа - це Людина. Історична постать. Літературний герой. Пов’яжіть з епіграфом.



II.Сприйняття та засвоєння нового матеріалу

1.Діалогічна лекція

Іван Степанович Мазепа. Все, починаючи від перших років життя аж до смерті, було у нього незвичайне, відрізняло його від минулих та майбутніх гетьманів. "Від Богдана до Івана - не було гетьмана" -, говорить українське прислів'я. Це дає Мазепі право посісти найпочесніше місце серед героїв української історії. Його героїчне ім'я тісно пов'язане з Україною, боротьбою за незалежність. Івана Мазепу називають патріотом, мудрим керманичем. Після Богдана Хмельницького він найдовше тримав булаву. Правління Мазепи, можливо, найбільш щасливий період української історії. Більш як тридцятирічна війна, здійнята Хмельницьким, закінчилася. Лівобережна Україна ще користувалася здобутою автономією та вольностями. Військо козацьке було велике і добре забезпечене, гетьманська скарбниця наповнена, а гетьманська адміністрація підтримувала лад у країні. Не випадково, що саме в цей час в Україні розквітає мистецтво, зростають храми, на будівлю яких Мазепа щедро виділяє кошти як з державної казни так і особисті. Він -вождь останньої визвольної війни, яку вели козаки і на свою біду нещасливо.

Але було чимало і таких, які ставилися до Мазепи як до зрадника, злочинця. (Записати в зошит значення слів Україна, козаки).

Діти, дивлячись на епіграф нашого уроку, вдумуючись у його зміст, ми повинні словесно змалювати образ Івана Мазепи як Людини - історичної постаті, літературного героя. Ми з вами раніше намітили план, по якому будемо працювати, розмову будемо вести в формі діалогу. А потім зробимо висновок.



Діалог1.Життя і освіта Івана Мазепи

Історичні джерела говорять, що Іван Степанович певний час навчався у Києві, потім у Франції, Італії, Німеччині, знав 8 мов, мав дипломатичний хист, був чудовим оратором. Це ті риси, що характеризують Мазепу як освічену людину і політичну особу. Він служив при дворі польського короля Яна-Казимира. Саме цей період його життя описує польський поет-романтик Юліуш Словацький у драмі "Мазепа".



Діалог2.Інсценізація двох учениць, що читають уривки драми Ю.Словецького "Мазепа" (На фоні симфонії Ф.Ліста "Мазепа").

I дама:

-Голубка белая, ты словно в клетке тесной!

В ваш замок сумрачный не проникает свет.

Ах, я болтаю все, и удержу мне нет.

Скажу тебе, что паж есть в королевской свите, Мазепа!

II дама:
-Кто же он?

І дама:

-Об этом волоките

И не слыхала ты, бедняжка, никогда?
II дама:

-Нет, госпожа моя.

I дама:

-Красавец хоть куда!

И рыцарь доблестный; беспутный, вот беда!

Увидишь ты его и высушит забота,

Как будто бы пожар зажжет в сердечке кто-то.

А сердце юноши - раскрытые ворота,

Куда красавицы заходят без конца;

Горячий взгляд его, как молот кузнеца,

Он сердце разобьет, наполнив сладкой мукой,

Послужит мой рассказ красавице наукой!

II дама:

-Придется каждому свой кубок пить до дна,

Но больше всех других жалею я по праву

Того, кто каждый день пьет горькую отраву.

О, Господи! Приехал уж король!

I дама:

-Есть время, не пугай!

Пан Пасек на крыльце торчит, как попугай.

Он будет говорить - в руках не даром свиток!

Стихи в честь короля: латыни в них избыток.

О чем бишь это я, да о Мазепе вот...

Повеса пылкий он; хотя и желторот,

А между тем о нем толкуют не смолкая.

Вообрази себе такого шалопая,

Такого сорванца.

Девиз его - змея, любовь его как пламя!

Велел седло набить девичьими кудрями!

II дама:

Из кое возлюбленных?

Беспутный! Сохрани нас, Боже, от напасти,

От взглядов пылких, слов и жаркой страсти!

Учень

Ці характеристики змальовують Мазепу як негативну постать, але

насправді він - людина честі.

Учитель

У драмі згадується Ян Пасек, який ненавидів молодого Мазепу. Якось у покоях короля цей шляхтич почав насміхатись з юнака, і той не втримався - вхопився за шаблюку. За законами королівського двору то був великий злочин, і король виключив Мазепу зі свого почту. Юнак повертається на Україну, а навздогін летить брехлива легенда, яку придумав злий Пасек: мовляв, один з обдурених чоловіків, багатий шляхтич, звелів спіймати під час побачення в садку юного пажа, голого прив'язати до коня і пустити в поле. Цю глузливу побрехеньку і використовують у своїх поемах В. Гюго і Дж. Байрон.

Байрон писав, що в основу твору він поклав епізод із життя молодого Мазепи, описаний Вольтером в «Історії Карла XII». Уривки із твору Вольтера "Історія Карла XII" Байрон взяв за передмову до своєї поеми. «В молоді роки» у нього був роман з дружиною одного польського шляхтича, - пише Вольтер,- і чоловік його коханої, дізнавшись про це, звелів прив'язати Мазепу голим
до дикого коня і випустити його на волю. Кінь був з України і втік туди,
притігши з собою Мазепу напівмертвого від втоми і голоду. Його
прихистили місцеві селяни". Ось звідки іде початок пліток про Івана Мазепу,
українського гетьмана, що вірно оцінив причину, через яку Україна не
досягла державної свободи: не через ворожий розгром козацьких військ, а
через внутрішню громадянську війну, яка точилася кілька десятиліть.
Учень

Ось чому Мазепа і звертається до козацької старшини з полум'яним


закликом у своїх віршах. Він був Людиною, Людиною і поетом:

І ви, панство полковники,

Без жодної політики,

Озмітеся всі за руки,

Не допустіть гіркої муки.

Матці своїй більш терпіти!

Нуте ворогів, нуте бити!

Самопали набивайте,

Гострих шабель добувайте,

А за волю хоч умріте

І вольностей бороніте!

Нехай вічна буде слава,

Же чрез шаблю маєм права!

А від себе я хочу додати: слід всім мати на увазі, що Мазепа писав вірші не для афішування власних поетичних талантів. Вірші - то був глибоко інтимний прояв потреб душі гетьмана. Я вважаю, що це і характеризує Мазепу як Людину, Людину з великої літери.



Учитель. Як зображений герой у Байрона і Гюго?

В поемі передається головним чином картина бігу коня: юнак, прив'язаний до коня, не має сили щось зробити, щоб зупинити дикого коня. З високою художньою майстерністю Байрон описує цей блискавичний біг, страждання і мужність приреченої на смерть людини. Поема написана у формі розповіді старого Мазепи КарлуXII під час зупинки на ніч після втечі з-під Полтави, де "В Полтавской битве прежней славой покинут был державний швед".Образ Мазепи вимальовується з його ж розповіді і коротенької розповіді автора у вступній частині.

Байрон не зображує бойових дій Полтавської битви, а лише згадує про це одним рядком та описує муки тяжкопораненого короля Карла XII і, сам того не думаючи, змальовує широку, багату добром і людською теплотою душу Івана Мазепи, над яким хотів поглузувати. Ось послухайте як про це говорить автор твору.

В Полтавской битве прежней славой

Покинут был державний швед;

Недвижно, грудою кровавой

Легли товарищи побед;

И мощь и доблесть изменили,

Как их служитель - человек,

Примкнув тщеславно к новой силе,

К царю Москви; врагов набег

Ее стенам не страшне

Но грянул час и худших бед,

Предавшей горькой, тяжкой доле

Имен и воинств лучший цвет.

Он одному принес паденье,

А миру ужас и смятенье.

Ось ці рядки говорять про історичну Полтавську битву.В третій частині поеми зустрічаємося з Мазепою - літературним героєм.



Здесь и Мазепа; хмурий, старый,

Как дуб, что снес грозы удары

И под которым нынче он

Искать приюта осужден.

Казацкий гетман смел, спокоен, Усталый, все ж как истый воин, Сначала вытер он коня,

Постлал из листьев ложе другу, Ослабил повод и подпругу,

Труды товарища ценя.

И смотрит с ласковой заботой,

Как ест скакун свой корм с охотой. Его усталость не берет,

Неприхотлив, как гетман,тоже

Себе не требует забот

О пище иль удобном ложе.

Косматьш, быстрый, полный сил, Мазепу бешенно носил

Он по степям необозримым

И средь несчетных голосов,

Узнав в толпе хозяйский зов,

Шел за хозяином любимым.

Пусть ночь темна, пускай густым Покровом сумрака одета

Как лань, с заката до рассвета

Конь смирно следовал за ним.
(Учень дає характеристику Мазепи по зачитаному уривку.Зачитує наступний учень IV частину поеми Байрона "Мазепа", роблячи в кінці висновок і даючи характеристику Мазепи як людини, історичної постаті, літературного героя. Так учні по черзі зачитують уривки V, VI, VII, XVII, XIX, XX частин (розмова ведеться у формі діалогу, з використанням ілюстративного матеріалу).

- Поема "Мазепа" В. Гюго як би перегукується з поемою Байрона.


(Зачитуються уривки поеми В. Гюго "Мазепа" і аналізуються. Учні роблять
висновок).
2. Робота з текстом

  • Який з цих творів повніше і змістовніше характеризує Мазепу? З якого боку дається характеристика?

  • Якому з них ми більше віримо? (Учні відповідають, зачитують цитати з творів).

Як би романтизовано не зображали Мазепу автори, але ж насправді він був людина честі. Ось як герой говорить у трагедії Ю. Словацького "Мазепа":

Коли, мій пане, вийдем з літ дитинних,

Тоді дізнаємося, що витрата крові

Або якась часткова втрата честі

Бувають часом просто неминучі,

Щоб врятувати милих нам людей.

... Чи не мистецтво,

Чи справді не геройство - мати серце,

Портрет полум'ям, а на обличчі

Носить холодну і байдужу маску

І таємницю взять в труну, з собою

І я вважаю, що Мазепа був Людиною, тому що такі слова можна сказати тільки Людина честі. А ще він - літературний герой, якого з гордістю можна наслідувати.

А коли ревнощі змушують воєводу помститися Мазепі за дружину, він звинувачує його в залицянні до неї, то Мазепа захищає жіночу гідність і свою честь:

Ясний королю. Встаючи на світ,

Як з домовини Лазар, - я тобі

Все розповім по правді її, принаймі

Обороню жіночу гідність пані,

Що безневинно терпить всі знущання.

І всі підозренння свого подружжя

А там побачимо, у кого треба

Пробачення уклінно попросить

А з ким на чесний стати поєдинок... Учитель

З наведених прикладів ми бачимо, що постать українського патріота різнобічна, але й сповнена протиріч. Ці протиріччя і стали тим витоком, з якого дослідники змальовували його особу. Слід звернути увагу на мемуари політичного авантюриста, сучасника гетьмана Пасека, який розповідає про любовний роман Мазепи з дружиною шляхтича Фальбавського, який набув розголосу у Європі і дав натхнення Дж. Байронові, В.Гюго та багатьом іншим письменникам, драматургам, композиторам. Але,на думку багатьох істориків, критиків, ця легенда була потрібна авторові лише для того, щоб ще раз підкреслити аморальність Мазепи.

Але, як видно з ваших виступів, ви теж не поділяєте думки Байрона і Гюго на образ Мазепи, а маєте свою особисту точку зору.

У житті Мазепи було багато злетів і падінь, але одна з найтрагічніших сторінок його життя - це, звичайно, участь у російсько-шведській війні 1709 р. Це період докладно описали історики Рене Мартель /Париж, 1931/, а в Росії - Пушкін та Рилєєв. У Рилєєва в плані до поеми "Войнаровський" читаємо: "Мазепа - гетьман Малоросії. Похмурий сімдесятирічний старець. Людина владолюбна і хитра; великий лицемір, що приховує свої лихі наміри під бажанням блага для Батьківщини".

А О.Пушкін у передмові до першого видання "Полтави" писав так: "Мазепа є однією з надзвичайніших людей тієї епохи". Деякі письменники хотіли зробити з нього героя свободи, нового Богдана Хмельницького. Історія подає його честолюбцем, закоренілим у підступності й злочинах наклепником, губителем батька нещасної своєї коханки Мотрі; зрадником Петра перед його перемогою, зрадником Карла після його поразки; пам'ять його проклята церквою і не може уникнути прокляття людства. Краще було б розвинути й пояснити справжній характер бунтівливого гетьмана, не спотворюючи свавільної історичної особи".


  • Як ви вважаєте, чи вдалося Рилєєву і Пушкіну відобразити справжній характер бунтівного гетьмана?

  • Як ми ставимося до такої їхньої позиції? /Учні відповідають, наводять уривки з поем/

На основі поеми "Полтава" композитор Чайковський писав оперу "Мазепа". Послухаймо арію головного героя. Звучить арія Мазепи.

В епілозі поеми О.Пушкін робить беззастережний висновок: "Забыт Мазепа с давних пор».

- Чи справді він забутий? /Учні відповідають, посилаючись на літературу,
мистецтво, музику/.

Образ Мазепи, змальований О.Пушкіним у історичній поемі "Полтава", дає змогу уявити собі зіткнення драматичного любовного конфлікту з одною з вирішальних подій історії України і Росії. Не тільки сюжетно, але й стилістично поема побудована на сплетінні і контрасті. Для Пушкіна це було принципово важливим, бо символізувало зіткнення егоїстичної особи з історичною закономірністю. Пушкін пророкував повне забуття імені Мазепи, його коханої, стверджуючи, що в історичній перспективі не сила пристрасті і навіть не вимог особи, а злиття з історичними законами зберігає ім'я людини в народній пам'яті.

У поемі звучить виправдання романтизму, ствердження права людського серця кохать і страждать, не зважаючи на історичні закони. Сучасники не розуміли, чому О.Пушкін з'єднав епічний сюжет із історії Північної війни з романтичною історією кохання Мазепи і дочки Кочубея. Для Пушкіна це мало принциповий характер: ліричне оповідання вносило трагічну ноту в розповідь про торжество історичних законів.

Образ Мазепи, який створює О.Пушкін, відповідає словам визначного історика 19 ст. М.Костомарова про постать гетьмана, яка "затаврована в своєму часі прокляттям, ця нещасна історична постать мимоволі викликає для себе історичне співчуття... Супроти України він поступав по-своєму щиро. Він хотів незалежності і свободи своєї Батьківщини". І епіграфом до


наших уроків є слова М.Костомарова /зачитати епіграф/. І сьогодні ми дійсно висловили свою точку щодо образу Мазепи, а не поділили ту, що планувала в 18 ст.

- Згадаймо рядки з поеми О.Пушкіна "Полтава"



Но чем Мазепа злей,

Чем сердце в нем хитрей и ложней,

Тем с виду он неосторожней

И в обхождении простей.

Как он умеет самовластно

Сердце привлечь и разгадать,

Умами править безопасно,

Чужие тайны разрешать!

С какой доверчивостью лживой

Как добродушно на пирах,

Со старцами старик болтливый,

Жалеет он о прошлых днях,

Свободу славит с своевольным,

Поносит власти с недовольным,

С ожесточенным слезы льет ...

С глупцом разумну речь ведет!

Немногим, может быть, известно,

Что дух его неукротим!

Что рад и честно и беспечно

Вредит он недругам своим,

Что ни единой он обиды,

С тех пор как жив, не забывал,

Что далеко приступки виды,

Старик надменньш простирал,

Что он не ведает святыни,

Что он не помнит Благостыни,

Что он не любит ничего,

Что кровь готов он лить как воду,

Что презирает он свободу,

Что нет отчизны для него.

Ось так змалював О.Пушкін Мазепу.

Відповідь російському поетові майже через 150 років дає український поет
Володимир Сосюра:

О. Пушкін, я тебе люблю,
Та істину люблю ще дужче!
Я серцем хочу показать
Страшну трагедію Мазепи


І в ній, в той час страшний незгоди,
Трагедію мого народу.

- Яким постає головний герой у цій поемі?

/Відповіді учнів, читання уривків поеми/.

Висновок учня

В.Сосюра, на відміну від своїх попередників, по-своєму трактує образ Мазепи. Не ідеалізуючи його як неординарну особистість, поет творить, насамперед, художній образ, а не політичний портрет гетьмана. Автору не можна дорікнути незнанням історичних чи літературних джерел. Український поет, як ніхто інший, намагається розкрити психологію особистості Мазепи й через його образ піднести ідею державності України, її незалежності. Не всі авторські спроби дати об'єктивну картину тогочасної дійсності й порівняти їх із його сьогоденням можна вважати вдалим. На це було дуже багато причин. Насамперед - цензурно-політичні. Але щирість і громадянська мужність у розмові з читачем про найскладніші періоди в історії України - це головні ознаки твору, що, нарешті, після багатолітніх заборон знаходить дорогу до читача. В.Сосюра змалював Мазепу - літературного героя.



Учитель

Серед цих славетних, відомих імен, які ми сьогодні називали, є і не всім знане - дубенчанина Івана Перепеляка, який створив історичну поему "Остання любов гетьмана". У ній він розповідає про найдраматичніший період життя Мазепи - любов до юної Мотрі Кочубеївни своєї хрещениці. В основі твору історичний факт - між ними велося таємне жваве листування. Перепеляк перекладав ці любовні листи на мову поезії. /Двоє учнів читають напам'ять уривок з поеми "Остання любов гетьмана"./



Мотря

Не знаю, милий, з чого почать-

Усе в клубок заплуталося ...

Щось батько мій задумав таємниче,

Послання довгі одправля в Москву.

Все пише, й пише, і кладе у стоси.

Ну, думаю, напевно щось важке.

Якось підгледіла, о Господи, - доноси!

І все на тебе пише, та таке -

Язик не повертається сказати.

Той батько - лис, повзучий змій -

Тепер мені чужий! Мазепа

Кохана, не знайти у серці зладу,

Як зліва - московитин, справа - лях!

І кожен мітить, як іздерти шкуру.

Чи можна між чортами буть святим?

О Боже, - грішний! - одведи зажуру,

У полум'ї дволикий грим...
Козацтво не зморгне


Інтриги виношує!

Плекає лють.По закутках.

Не вгомониться.

І жде скоріш на відхідну.
Моя любов, немов черниця,
Заждалась в своїй темниці -
Смертельну розпочать війну!..


Мотря

Прокинусь раптом, а тебе нема!

Знов до вікна мотнуся швидкома.

У відчаї не знаю, що робити.

Любити, милий, хочеться любити!

Прорвало душу, як весною гать.

Мені б тебе всього зацілувати.

Як би ти був зі мною день і ніч,

Я прихилила б сонечко до віч,

Аби вони не хмурились, коханий...

Мазепа

Ніщо не тішило! Осіння мряка

Спинилася при сонячнім вікні.

Немов у зашморзі душа! Заклякла

Од холоду в глухій самотині,

Де не діждатись ні поради, ні відради,

Де сам собі - чи дурень, чи мудрець?

Відступишся у бік - приплине "зрада" !

І проклянуть попи московські! Вістовець

По всіх дорогах рознесе той засуд,

Аби нестерпніше пекло тавро.

І візьмуть душу на залізний засув

У неньки України! Й цар Петро

Не подарує милості - пощади,

У кам'яницю кине душу -

Тому хитрить і прислужувати мушу ...

Не знаю, що роблю ... І чи зумію

Зробити, що задумав... Багатію

Думками ... Мотря

Коханий мій!

На слові цім пробач,

Якщо не те, що треба, написала ...

Моя ти радість!

Відтепер-палач!

Аби не доконали ці скандали тебе

Я не втоплюся у журбі,

На кращі буду ждати переміни.

Дай, Боже, сили!

Любий, а тобі

Любить мене, як любиш Україну!

Учитель

У поемі Мотря Кочубеївна добре розуміє, що їхньому коханню дуже велика ціна - "любить мене, як любиш Україну!" Мазепа навіть у хвилини зустрічей з коханою відчуває на своїх плечах тягар відповідальності за долю України, її незалежність. Слід іще сказати, що Мазепа займався доброчинністю - будував за свої кошти школи та церкви. А ще він відзначався любов'ю до мистецтва - грав на бандурі, писав вірші та думи. Основну тему його творчості визначають ось такі рядки:



... панове полковники,

Без жодної політики,

Озмітеся всі за руки,

Не допустіть гіркої муки

Матці своїй більш терпіти!

України врагів нумо бити!

Самопали набувайте,

І за віру хоч умріте,

А вольностей бороніте!

І.Мазепа "Думи"

III. Підсумок уроку

Помер Іван Степанович Мазепа далеко від свого рідного краю в Молдавії. Не справдилися сподівання тих, які говорили про забуття його імені. І ми сьогодні на наших двох уроках дійсно змалювали образ Мазепи -Людини, Літературного героя, Історичної постаті. Ми побачили його зовсім не таким, яким багато хто зображав його у 18 ст. Ми побачили його як Людину з великої літери, що любила Україну з її народом боролася за незалежність. Український народ пам'ятає гетьмана, про що свідчать численні народні думи та легенди. В одній із них мовиться, що він не помер, а спить у Києво-Печерській лаврі із шаблею в руках і чекає на той час, коли зможе допомогти рідному народові втримати свою незалежність. Натхненний образом українського гетьмана, угорський композитор-романтик Ференц Ліст написав симфонічну поему "Мазепа".

-Прослухайте фрагмент музичного твору і визначте, якого з прочитаних вами літературних творів стосується ця музика?

-Які сцени з'являються у вашій уяві під час прослуховування?


/Звучить уривок із симфонії Ф.Ліста "Мазепа". Учні відповідають на
запитання/., роблять висновок по темі уроку, пов'язуючи з темою і
епіграфом.

Спокуса змалювати цю історичну постать була надто велика у всі часи. Не могли їй опиратися і художники Тарас Шевченко, Олександр Архипенко, Ілля Репін, француз Орас Верне малювали портрети Івана Мазепи. На жаль, збереглося їх дуже мало. І якщо ми з вами за своє життя не побачимо цих портретів, не прочитаємо книг, що представлені на виставці, то які ж ми українці? Якщо ми не шануватимемо свою історію, то й світ її не шануватиме.

Звучить гімн "Ще не вмерла Україна".

IV. Коментоване виставлення оцінок
V. Д/з. Індивідуальні завдання по групах «Презентація життєвого і творчого шляху В. Гюго».

*********************************************************************


УРОК № 3 11 КЛАС

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка