В сучасних умовах переходу України до ринкової економіки в кожній галузі відбувається пошук нових шляхів та методів виро­бництва, здійснюється аналіз сучасного стану, окреслюються пе­рспективи на майбутнє



Сторінка9/37
Дата конвертації05.11.2016
Розмір6.35 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   37

84

категорія ВВ (Outside double with private balkony): двоспаль­ні ліжка (queen-size bed), вікна на всю стіну від підлоги до стелі, ванна кімната, телевізор і холодильник, балкон;



  • категорія AC (Outside mini-suite with private balkony): дво­спальні ліжка (queen-size bed), окреме приміщення з кріслами і балкон для відпочинку, вікно на всю стіну від підлоги до стелі, ванна кімната, телевізор і холодильник;

  • категорія АА (Outside suite): одне ліжко (queen-size), окремо вітальня і балкон, вікно від підлоги до стелі, ванна кімната, теле­візор і холодильник.

  • категорія РН: пентгаус з ліжком і балконом.

Тривалість круїзу— 14 днів. Вартість визначається з розраху­нку розміщення в каюті двох осіб. При одномісному розміщенні в каютах категорій АА і ВВ оплачується вартість всієї каюти. Розміщення в каютах категорії GG оплачується з розрахунку 160% вартості каюти.

Вартість річкових круїзів визначається величиною фрахту, ка­тегорією судна, комфортабельністю кают, експлуатаційними ви­датками, а також зборами за прохід каналів, вартістю берегових послуг, податками тощо.

Залізничні, судноплавні й автобусні компанії активно входять у туристичний бізнес. Судноплавні організовують круїзи і екску­рсії, залізниці здійснюють туристські поїздки за пільговими та­рифами, автобусні компанії самостійно організовують автобусні екскурсії та подорожі. Автомобільні компанії проникають в сфе­ру туризму, надаючи послуги прокату автомобілів у країні пере­бування.

Внаслідок постійного зростання частки туристів у світовому пасажиропотоці, транспорт відіграє і надалі відіграватиме велику роль у туристичному бізнесі.

4.3. Готельна індустрія

Розміщення є одним із найважливіших елементів туризму. Немає розміщення (ночівлі) — немає туризму. Готельна індуст­рія— суть системи гостинності. Вона виходить із найдавніших традицій, характерних практично для будь-якої суспільної фор­мації в історії людства, — поваги до гостя, святковості його при­йому та обслуговування.




Перші прояви розвитку готельної дійшли до нас з античних часів — це відомості про місця для розміщення приїжджих у зв'язку з торгівлею, паломництвом, лікуванням. У Давній Греції поштовхом до розвитку цієї сфери діяльності були Олімпійські ігри, на які з'їжджалися учасники і глядачі з усієї країни. їм тре­ба було надати місце для проживання. Попередниками сучасних готелів були кімнати, а подекуди і цілі будинки на території мо­настирів, релігійних центрів або с місцях паломництва для місіо­нерів та інших мандрівників.

В епоху Середньовіччя будинки при монастирях для надання притулку подорожнім з безкоштовним харчуванням називалися «xenodokbeious» (з грецьк. «місця для відпочинку»). Утім, з ча­сом такі місця почали давати прибуток і переросли у бізнесову діяльність, яка почала формуватися у XIII ст. Свідченням цього є створення Асоціації власників постоялих дворів в 1282 році у Флоренції (Італія), яка займалася ліцензуванням подібних уста­нов. Згодом членство в таких асоціаціях поширилося на всю Іта­лію та інші країни.

З підвищенням життєвого рівня населення в наступних сто­річчях підвищувався рівень обслуговування. Поштовхом до цьо­го став туризм елітних верств населення.

У XVIII ст. значного розвитку набули «кавові салони», тобто кав'ярні, які відкривали при постоялих дворах.

Скромні пансіонати і «кімнати для гостей» у будинках свя­щеннослужителів чи монастирях замінили перші готелі. Одним із перших, які з'явилися у Європі, вважають готель Генріха IV, по­будований у Нанті в 1788 році. Він був розрахований на 60 гос­тей. На той час це був один із найкращих на континенті готелів. Згодом, у 1801 році, в Німеччині відкрили першокласний готель «Бадіше Хоф» в Баден-Бадені, а у Центральній Швейцарії в 1812 році— «Рігі-Клестерлі». У цей період будували передусім розкішні готелі, які обслуговували представників аристократії, дворянства, вищого офіцерства».

У другій половині XIX ст. надзвичайно швидко розвива­ється готельний бізнес, бо до готельних підприємств дода­ються перші бюро подорожей, завдання яких — організовува­ти туристичні поїздки і реалізовувати їх споживачу. А звідси і нові вимоги туристів до умов проживання, що спонукало власників надавати все більше і більше нових послуг, аж до будівництва розкішних апартаментів з високим рівнем ком­форту. Згодом це привело до створення так званих готельних ланцюжків.

Заклади розміщення туристів. Види готелів

Закладами розміщення туристів називають будь-які об'є­кти, де туристам надають епізодично чи регулярно місце для

ночівлі.

До закладів розміщення туристів належать готелі, мотелі, ке­мпінги, ботелі, туристичні бази, пансіонати, ротелі, флотелі, бун­гало та ін. За міжнародними рекомендаціями (ВТО), заклади розміщення поділяють на три групи (рис. 4.2):



  • готелі й аналогічні заклади розміщення;

  • комерційні та соціальні заклади розміщення;

  • спеціалізовані заклади розміщення;

Звичайно, існували й приватні заклади (квартира у піднайм, зупинка у знайомих тощо), але в міжнародну класифікацію, на наш погляд, включати їх не потрібно.

Готелі й мотелі — основні заклади розміщення, а всі інші — додаткові.

Основні заклади розміщення

Готелі — найпоширеніший стаціонарний тип розміщення ту­ристів, який характеризується високим рівнем матеріально-технічної бази і сервісу.



Готелі — це заклади, які мають не менше 10 кімнат, з них не більше 20 відсотків нічліжних місць може бути в кімнатах, біль­ших за двомісні (під готельним закладом розуміють об'єкт, в якому надають готельні послуги, тобто тимчасове винаймання кімнат або надання послуг, пов'язаних з ним).

У літературі з туризму виокремлюють різні типи готелів:



Туристичний готель — це особливий тип готелю, призначе­ний для надання туристам комплексу послуг, пов'язаних з манд­рівкою.

Транзитний готель— це готель, що обслуговує людей, які тимчасово залишили своє основне місце проживання (на день, на тиждень, на місяць), щоб розв'язати бізнесові проблеми або ж відпочити.

Резидентський — будинок з квартирами (апартаментами) з додатковим обслуговуванням за готельною програмою. На від­міну від транзитних, резидентські готелі є офіційними місцями проживання (резиденціями) своїх клієнтів, тобто номери тут здають і, відповідно, винаймають в оренду.

Інші заклади розміщення

Мотель— це готель для автотуристів. Розташовуються вздовж автомобільних трас або при під'їздах до міста. Мотель — це достатньо комфортабельний готель для тих, хто подорожує автомобілем, зі стоянками для автомобілів, автосервісом, ресто­ранами або кафе, іншими видами обслуговування.

Пансіонат — це заклад розміщення, який надає для туристів не менше семи кімнат, готельні послуги та цілодобове харчування.

Існують також національні готелі, у яких представлено націо­нальні традиції країни.



Парадор — готель, що належать державі й побудований у на­ціональному стилі переважно на околиці міста або в сільській мі­сцевості Іспанії.

Рьокан — готель у традиційному японському стилі. При вхо­ді відвідувачі роззуваються і взувають традиційне японське взут­тя. Сплять у рьокані на підлозі, на спеціальних матрацах — фу-тонах. У кімнаті (15—17 м2) часто розміщуються 5—7 осіб. У

88

номерах здебільшого немає ванних кімнат (за винятком рьоканів, побудованих останнім часом для іноземців), натомість є лазня за­гального користування.



Комерційні та соціальні заклади розміщення Туристичні бази — місце обслуговування туристів (готель, молодіжний табір або центр, мотель, кемпінг тощо); установа, пов'язана з активним туризмом; місце початку радіальних та кі­льцевих маршрутів; пункт відпочинку на лінійних маршрутах (пішохідних, водних, лижних, велосипедних тощо).

Кемпінг — літній, технічно обладнаний табір для автотурис­тів зі зв'язком, водогоном, можливостями техогляду для автомо­білів, а також нічлігу в наметах, спальних кімнатах, автомобіль­них причепах. Обов'язковим є паркування автомобіля.

Бунгало— невелика будівля з легких матеріалів для розмі­щення туристів. Поширена в молодіжних таборах.

Будинок відпочинку— рекреаційний заклад із різноманіт­ними циклами рекреаційних занять та використанням ресурсів прилеглої території.

Ботокемпінг— рекреаційний заклад сезонного типу зі спо­рудами та засобами для технічного обслуговування плавзасобів. Розташовується у проміжних пунктах лінійних водних туристич­них маршрутів. Місткість 50—200 місць.

Мотокемп — туристична установа комбінованого типу, на зра­зок мотелю, яка діє упродовж року, і кемпінг, що функціонує влітку.

Спеціалізовані заклади розміщення

До них належать готельні заклади, в яких розміщують перева­жно тих, хто займається кваліфікованими активними видами тури­зму, такими як водний, кінний, повітряний, автотуризм тощо.



Ротель — установа туризму, призначена для літнього відпо­чинку автотуристів, які подорожують автомобілями з трейлерами.

Ботель рекреаційний заклад, призначений для цілорічного функціонування на зразок турбази, розташований на березі річки або іншої водойми зі спорудами для технічного обслуговування плавзасобів. У системі водних туристичних маршрутів — це по­чаткові, кінцеві пункти або проміжні, з великою кількістю екску­рсійних об'єктів, де необхідне тривале перебування туристів. Бо-телі виконують роль центрів радіальних водних маршрутів. У холодну пору року їх використовують як готелі, будинки риба­лок, спортивні бази тощо. Місткість — 100—200 місць.

Флотель (плавготель, готель на воді)— рекреаційний заклад сезонного типу, який функціонує повністю на плаву, з розташу­ванням спальних і громадських приміщень на дебаркадерах чи за­старілих теплоходах. Місткість — 200—300 місць. Дебаркадери можуть блокуватися, утворюючи гавань для прогулянкових суден. Флотель призначений для пересування за маршрутом із зупинкою на 1—3 денний відпочинок у мальовничих місцях. Флотелі можуть швартуватися на березі озера чи водосховища на період навігації та бути опорним пунктом радіальних водних маршрутів. На відмі­ну від ботелів, у флотелях туристам надається широкий асорти­мент послуг для відпочинку на воді: водні лижі, спорядження для рибальства тощо. Поширені в США, Іспанії, Швейцарії.



Притулки— заклади, які мають не менше 10 нічліжних місць, розташовані в проміжному пункті лінійних або кільцевих туристичних маршрутів і надають готельні послуги передусім особам, які займаються кваліфікованою туристикою.

Приватні заклади розміщення — це будинки або кімнати в приватних приміщеннях, які надають власники під час туристич­ного сезону туристам для відпочинку; в містах, які відчувають дефіцит нічліжної бази, частину приватних квартир використо­вують цілорічно.

У всіх туристичних закладах розміщення передбачені такі чо­тири основні групи послуг:



  • розміщення;

  • харчування;

  • дозвілля;

  • побутове обслуговування.

Згідно з рекомендаціями ВТО, всі засоби розміщення можна представити двома категоріями: колективні та індивідуальні.

До колективних закладів розміщення туристів належать готелі та аналогічні заклади, спеціалізовані заклади, інші колективні за­соби розміщення туристів. До індивідуальних засобів розміщен­ня належить власне житло — квартири, особняки, котеджі, котрі використовуються відвідувачами-резидентами, кімнати, що оре­ндуються у приватних осіб чи агентств, кімнати, які надаються безкоштовно родичами або та знайомими.

Спеціалізовані заклади розміщення також призначені для об­слуговування туристів. Вони не мають номерів. Тут вихідною одиницею може бути житло, колективна спальня, майданчик. Крім надання туристам місця для ночівлі, заклади можуть здійснювати й інші види діяльності. Наприклад, оздоровлювальні заклади (оздоровниці, курорти, санаторії), табори, заклади розміщення у

90

громадських видах транспорту (поїзди, морські та річкові судна) тощо. Тут функція надання місця для ночівлі не є головною.

До інших колективних засобів розміщення належить переду­сім житло, призначене для відпочинку. Наприклад, готелі квартирного типу, комплекси будинків чи бунгало. Ці приміщення мають єдине управління. їх здають за оплату, в оренду, безкоштовно, особа (особи) чи організація. Так, наприклад, Ірландська рада з туризму пропонує таку організацію комплексу будинків для відпочинку. Комплекс має не менше дев'яти будівель, в од­ній з яких розташована контора. Будинки мають окремі входи і (находяться в хорошому експлуатаційному стані. У кожному бу­динку є приміщення для сну, обіду, відпочинку, склад, ванна і туалет з відповідним обладнанням. Передбачено використання території перед будинком. Кожний заклад розміщення готують і прибирають для нового клієнта. Послуг з поточного прибирання приміщення і зміни білизни не надають.

До складу інших колективних закладів розміщення входять об'єкти (з єдиним керуванням) на майданчиках для кемпінгів, у бухтах для невеликих суден.

Клієнту надається нічліг та низка послуг: інформаційні, тор­гові, розважальні тощо. Студентські гуртожитки, будинки відпо­чинку для людей похилого віку та аналогічні об'єкти соціального значення потрібно також вважати іншими колективними закла­дами розміщення.

У класифікації за режимом експлуатації розрізняють готелі цілодобової, сезонної, змішаної дії, а за місцем розташування —

у місті та на воді.

Готелі розрізняють ще й за кількістю спальних місць. В аме­риканській та українській практиці дотримуються такої типології готелів за місткістю: менше ніж 100 місць — невеликі готелі, від 100 до 500 — середні, понад 500 — великі.

За рівнем комфорту у міжнародній практиці готелі розрізня­ють за зірками.

Системи класифікації готелів

У класифікації готелів в різних країнах використовують різні системи, яких сьогодні понад тридцять. Введенню єдиної класи­фікації перешкоджає низка чинників, пов'язаних з культурно-історичним розвитком держав, що здійснюють туристичну діяль­ність, їхніми національними відмінностями, особливостями в критеріях оцінювання якості обслуговування та ін.

Найпоширенішими класифікаціями готелів є:



  • система зірок (від * до *****)5 що застосовується у Франції, Австралії, Угорщині, Єгипті, Китаї, Україні, Росії та інших краї­нах, що беруть участь в міжнародному туристичному обміні;

  • система букв, що застосовується у Греції (А, В, С, D);

• система «корон», характерна для Великобританії;

  • система балів (від 100 балів— категорія *, до 290 балів — категорія *****) — на основі індійської системи класифікації;

  • система розрядів та ін.

При всьому різноманітті підходів до системи класифікації го­телів на сучасному етапі їх можна об'єднати в дві групи: «євро­пейський тип», основою якого є французька національна систе­ма, і бальна оцінка, заснована на індійській національній системі.

Французька національна система передбачає поділ готелів на п'ять категорій: «1 зірка», «2», «З», «4» і «4 зірки-Люкс» («5 зірок»).

У табл. 4.1 подано мінімальні вимоги до готелів за французь­кою (європейською) національною системою класифікації.

Як видно з таблиці, розмір готелю практично не впливає на його категорію. Головним критерієм оцінювання за французькою класифікацією, є комфортність і набір пропонованих послуг.



Таблиця 4.1

МІНІМАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ГОТЕЛІВ ЗА ФРАНЦУЗЬКОЮ СИСТЕМОЮ КЛАСИФІКАЦІЇ




Параметри

Один, вим.

1 зірка

2 зірки

3 зірки

4 зірки

5 зірок

Кількість номерів

оди­ниць

не мен­ше 7

не мен­ше 7

не мен­ше 10

не мен­ше 10

не менше 10

Площа холу

м2

9

30

ЗО

ЗО




Мінімальна площа: од­номісного номера



8

8

9

10

10

Двомісного номера



9

9

10

12

14

Кількість апартаментів

%












5

Номери з лазнею

%



ЗО

70

90

100

Номери з телевізором

%





100


100

100


Гараж

+, —





+

+

+

Ресторан



+

+

+

+

+

Подавання їжі в номер







+

+




Кондиціонер в номерах

_

+

+

+

+

+

службовим персоналом, який здійснює прийом



кіль­кість

1

1

2

2

3



















І ■

Вимоги до готельних приміщень усіх категорій

До готелів усіх категорій однаковими є такі вимоги:


  • готель повинен мати зручні шляхи під'їзду з відповідними дорож-ними знаками, майданчик з твердим покриттям для тимчасового парку-вання автотранспорту, вивіску з назвою установи та зазначеною катего­рією, якщо є окремий вхід до ресторану — вивіску з його назвою;

  • готель має бути розташований у сприятливих екологічних умовах;

  • у готелі має гарантуватися безпека життя, здоров'я та осо­бистого майна;

  • готель має бути оснащений інженерними системами та різ­номанітним обладнанням.

Будівлі готелів поділяють на головні та допоміжні. До голо­вних належать корпуси для проживання, пункти харчування, об­слуговування, спортивні комплекси та ін.

До допоміжні належать: котельні, пральні, складські примі­щення, гаражі та ін.

До готельного комплексу належать і такі споруди: підстанції, насосні станції, артезіанські свердловини, резервуари, каналіза­ційні колектори та інші комунальні споруди.

Приміщення готелю поділяють на житлові, службові, обслу-говувальні та допоміжні.

До житлових приміщень належать номери, голи, вітальні, ку­точки відпочинку, коридори. До службових приміщень — ті при­міщення, де розташовані адміністративні служби.

Обслуговувальні приміщення це:



  • служби зв'язку;

  • кіноконцертна зала;

  • перукарня;

  • хімчистка;

  • конференц-зала;

  • ресторан, кафе, бар, їдальні;

  • торгові підприємства;

  • приміщення для спортивних, медичних, оздоровлювальних послуг;




  • туристичний кабінет. Допоміжні приміщення:

  • склади;

  • пральні;

  • кімнати для білизни та для прасування;

  • ремонтні майстерні тощо.

93

Для ділового клієнта повинен надаватися номер класу «кабі­нет» збільшеного розміру з максимальною звукоізоляцією, з мо­жливістю приймати бізнес-партнерів.

Специфічні вимоги поставлені до оснащення номерів для гос­тей з дітьми, для сімейних клієнтів, інвалідів, туристів з твари­нами тощо.

У курортному готелі зазвичай передбачено спальне місце як у номері, так і в лоджії.

У деяких готелях передбачені номери, що трансформуються залежно від умов розсувними перегородками (номер «дубль»).

За функціональним призначенням у готелі виокремлюють такі приміщення:



  • групи приміщень вестибюлю;

  • житлову частину;

  • приміщення для харчування гостей;

  • приміщення торгово-побутового обслуговування;

  • приміщення для розваг;

  • приміщення для занять спортом;

  • службові приміщення;

  • побутові приміщення;

  • технічні приміщення.

Група приміщень вестибулю — одна із найвідповідальніших частин готелю, адже й у ній зустрічають і випроводжають гостей.

У ресторанах, барах, кафе та інших підприємствах харчування люди можуть також розважитися та поспілкуватися.

Великий склад приміщень розважального призначення — кі­ноконцертні, банкетні, танцювальні зали. Спортивні споруди пред­ставлені басейном, спортзалами, боулінгом тощо. Приміщення для ділових зустрічей — це конференц-зали, зали для ділових та банківських операцій, виставкові.

До групи приміщень торгово-побутового обслуговування, які надають послуги клієнтам, належать торгові підприємства, перу­карня, хімчистка, фотографія, ательє тощо.

Службові та побутові приміщення готелю забезпечують умо­ви роботи, побуту, харчування персоналу.

У технічних приміщеннях розташовані служби, які контролю­ють роботу техніки кондиціонування, централізованого приби­рання, зв'язку, сигналізації та інших систем життєзабезпечення готелю.

Функціональною зоною є територія поблизу готельної будівлі. Вона забезпечує ізоляцію клієнтів та персоналу від довкілля (шум, загазованість та ін.), доступність для приїжджих.

1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   37


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка