В сучасних умовах переходу України до ринкової економіки в кожній галузі відбувається пошук нових шляхів та методів виро­бництва, здійснюється аналіз сучасного стану, окреслюються пе­рспективи на майбутнє



Сторінка6/37
Дата конвертації05.11.2016
Розмір6.35 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   37

Закінчення табл. 3.3




Безпосередній вплив на:

Посе­редній

Вплив

(забруднення)




рослинний

2 D.

а


грунт

рельєф пове­рхні

відкриті води

повітря

!

поверхня зе­млі

ландшафт

акустичиість

загроза по­жеж

Спортивні ігри на природі

4

2

3

3

1



1

3

2

1

1

Краєзнавчий автотуризм

1

1

1

2

2

4

2

3

2

3

2

Мисливство

1

5

1

і

1





1



3

3

Мас незначний

впни

в або

зовсім не

має впливу па

природу




Ловля риби з вудкою

1

3

1

_

2



2









Лижні мандрівки в горах

1

2

_..







1

2





3

Альпінізм

2

1

3

2







3



1



Піші мандрівки дорогами

1

2



2

--

1



2

І

1

4

Відвування об'єктів, які охороняються

1

2

--



1

-----

1

2

2

3

3

Спортивна морська рибалка

_

3





2



2

_



3



Велосипедні мандрівки до­рогами

1

1

_









2





3

Каякарство, веслярство

3

2

_



2



2

_..

--





Аматорська стрільба

1

3

1









1



4

2

Пірнання

1

4



3

1



1

_







Спостереження за приро­дою

2

1

1




















1

Екотуризм як зрівноважений вид туризму. Ознаки та пріоритети

На початку 70-х років XX ст. почалася критика масового ту­


ризму, що привело до появи альтернативних його форм. А пи­
тання, пов'язане з охороною природи в туризмі, стало загальним
предметом обговорення лише на початку 80-х. З'являються такі
поняття, як екологічний туризм, зрівноважений туризм, зелений
туризм. Вони мало чим відрізняються, можна навіть сказати, що
вони аналогічні.

48


До екотуризму належать усі види туризму, які мінімально, або взагалі не впливають на природне довкілля і забезпечують рівно­вагу між туристом, природною і господарською діяльністю. Та­кими екологічно безпечними видами в туризму вважають пішо­хідні й велосипедні прогулянки дорогами, альпінізм, спосте­реження за природою, плавання на байдарках та каное, спортив­на морська рибалка, лижні мандрівки в горах тощо.

Ознаки зрівноваженого туризму:



  1. Відповідність природному довкіллю: охорона ландшафтів, вод, рослинного і тваринного світу, а також природного довкілля в комплексі.

  2. Відповідність з оздоровлювальними вимогами: дбайливе ставлення до здоров'я людей і тварин, постачання екологічно чи­стих продуктів, гарантування повної рекреації і відпочинку інди­відуальним туристам і суспільству загалом.

  3. Відповідність із суспільними вимогами: звертання уваги на моральність, звичаї, традиції, а також піклування про збереження суспільних структур.

  4. Відповідність з економічними вимогами: гарантування зро­стання господарства туристичних регіонів, справедливий розпо­діл коштів, стимулювання розвитку туристичних форм.

5. Відповідність з матеріально-технічними умовами: плану­
вання інфраструктури, здатної пристосовуватися до розвитку ту­
ристичного руху.

Зрівноважений туризм перебуває в гармонії з екологічними потребами туристів, природного середовища і місцевого насе­лення, одночасно охороняє довкілля і зміцнює можливості роз­витку туризму в майбутньому. Суть полягає в тому, щоб скеру­вати всі можливі засоби так, аби досягти економічної, суспільної та естетичної мети; щоб дотримувалась інтеграція у галузі куль­тури, а екологічний процес, біологічні різновиди відповідали життєвим інтересам туристичних регіонів. Внаслідок досягнення такої гармонії довкілля не стає жертвою інтенсивного розвитку, а природа і туризм приносять взаємну користь. Зацікавлені в тури­стичному розвитку люди сприяють збереженню і відновленню порушених екосистем, створюють заповідники, заказники, наці­ональні і ландшафтні парки та інші природоохоронні території.

Така рівновага може бути досягнута лише за умов інтеграції приватної діяльності, економічних інструментів і регулювання правових засад. Все це може започаткувати виникнення нової ту­ристичної культури, яка вважає найвищим пріоритетом охорону довкілля і є фундаментом для розвитку екотуризму.

Черговим кроком в розвитку екологічного туризму в світі була Міжнародна Конвенція на тему біологічної різновидності та зрівноваженого туризму в березні 1997 року у Берліні, під час проведення якої було підписано Берлінську декларацію, що визначила пріоритети зрівноваженого туризму на найближче майбутнє:



  • подорожі і туризм повинні сприяти здоровому епосу життя у гармонії з природою;

  • подорожі і туризм повинні сприяти охороні та відновленню екосистем;

  • туризм має грунтуватися на зрівноважених моделях вироб­ництва і споживання;

  • різні народи повинні співпрацювати з метою відкритої рин­кової економічної системи, в якій облік туристичних послуг мо­же відбуватися згідно з правилами екотуризму;

  • подорожі й туризм, спокій, суспільно-економічний розвиток і охорона довкілля взаємопов'язані;

  • охорона природного довкілля повинна бути інтегрованою частиною процесу туристичного розвитку;

  • розвиток туристичних регіонів має відбуватися за участі за­цікавлених місцевих жителів, а питання щодо планування слід порушувати на місцевому рівні;

  • розвиток туризму повинен вивчати і сприяти культурі та ін­тересам місцевого населення;

  • слід враховувати взаємні інтереси туристів і місцевого насе­лення;

  • урізноманітнювати форми відпочинку, відкривати нові ту­ристичні місцевості, щоб задовольняти екологічні, соціальні, фі­зичні інтереси туристів та регіонів відпочинку;

  • туристична індустрія повинна поважати міжнародне право охорони природного довкілля.

Ці правила мають стати основою в проектуванні зрівнова­женого туризму. Нова туристична концепція однаково необ­хідна як місцевому населенню, так і туристам, адже вона свід­чить про ставлення до природних суспільних та культурних цінностей.

Стратегія і діяльність в екотуризмі

Сьогодні більшість організацій, установ і підприємств, які за­
ймаються туристичною діяльністю, усвідомлюють важливість
охорони природи, підтримання зрівноваженого розвитку туризму
50

в різних регіонах, оскільки від існування цих регіонів залежить доля туристичного сектору.

Однак для розвитку екотуризму потрібна також конкретна ді­яльність на міжнародному, національному та місцевому рівнях.

Діяльність на міжнародному рівні

Конвенція про охорону біологічної різновидності, а також П'ята програма діяльності Європейського Союзу в галузі охоро­ни природного довкілля визначили транспорт і туризм одними із головних галузей, які сильно впливають на природу. Різноманітні міжнародні організації вважають, що еволюція екологічної полі­тики і охорони довкілля повинна поширюватися на всі галузі.

Повна реалізація такої політики може бути досягнута лише завдяки зміні директивного підходу на демократичний, який ви­являється у розподілі відповідальності між усіма задіяними сто­ронами — урядом, промисловістю і туристами.

Велике значення у розвитку екологічного туризму мають сві­тові організації. Однією з них є «Світова рада подорожей і тури­зму» (WTTC), мета якої підтримувати туристичний розвиток, сприятливий для довкілля. З цією метою була розроблена про­грама «Зелений глобус», спрямована на охорону природного се­редовища і підвищення екологічної свідомості в галузі туризму. Основна її мета — надавати туристичним організаціям практичні рекомендації допомагати фірмам, які є її членами, постійно по­ліпшувати свою діяльність, а також створювати справжню куль­туру корпорацій і дотримуватися кодексів доброї практики. Про­грама містить щоразу більше туристичних регіонів, де співпраця з приватними організаціями має гарантувати розвиток галузі, який принесе добробут і нові робочі місця місцевій громаді.

У квітні 1995 року три провідні міжнародні організації— Сві­това рада подорожей і туризму, Всесвітня туристична організація і Земельна рада спільно розробили програму для туристичної ін­дустрії і подорожей у рамках екологічного і зрівноваженого роз­витку. У цьому ж році організація ЮНЕСКО організувала Все­світню конвенцію зрівноваженого туризму, яка відбулася в Лан-зароті (Канарські острови). її учасники ухвалили так звані Карту, яка має допомагати в галузі зрівноваженого туризму урядам держав і регіонам, які увійшли до цієї програми.

Екологічні питання враховує також V Програма діяльності єв­


ропейської спільноти в галузі охорони довкілля. Пріоритетною
сферою діяльності в цій програмі вважається туризм. Важливим
51

кроком у визначенні потреб і дій ЄС у галузі туризму є широка дискусія з приводу Вступного проекту Європейської Комісії з питань ролі співдружності в цій сфері, яка відбулася у 1995 році. Поряд з іншими питаннями цей документ описує завдання, реалі­зовані в галузі туризму, а також інструменти, з допомогою яких ЄС реалізує ці завдання.

Від 1996 року працює система ЕкоНет. Це система інформації Європейської Комісії з екологічних подорожей і туризму, яка працює на базі Інтернету та інших інформаційних систем, надає дані про подорожі і туризм, що стосуються охорони природи. За­вдяки цій програмі можна отримати 250 документів, які містять приклади проведеної роботи, дають інформацію про відповідні організації та стислий зміст звітів.

Туристична галузь користується фінансовою підтримкою ЄС. Існує спеціальний цільовий фонд, що надає дотації на виконання конкретних завдань. Крім того, існують програми допомоги, які підтримують типові проекти з охорони довкілля і надають допо­могу туристичному сектору. Таким прикладом може бути про­грама «Thermic», розроблена Європейською Комісією для попу­ляризації найновіших енергетичних технологій. До головних її завдань належить: широке використання нових, екологічно чис­тих джерел енергії, вдосконалення методів використання вугілля та інших видів палива, щоб зменшити шкідливий вплив на до­вкілля. Також існує проект «LIFE», призначений для поліпшення якості довкілля та охорони цінних природних територій, яким за­грожує знищення. Зокрема, цей проект підтримує концепцію зрі­вноваженого туризму як такого, що піклується про охорону при­родних ресурсів, традицій і національної культури.

У 1995 році була заснована програма «Туризм і середовище», основними цілями якої є:


  • пропаганда концепції довготривалих засобів у всіх підрозді­лах туристичного господарства через підвищення рівня екологіч­ної свідомості організаторів туризму;

  • створення довгострокових систем взаємообміну інформаці­єю між місцевою громадою, особами, які шукають інвесторів для розвитку туризму в цьому регіоні, представниками місцевої ад­міністрації і політичними діячами, які переймаються проблемами туризму;

  • нагородження зразкових проектів довгострокової політики у галузі туризму і довкілля, а не лише одноразові ініціативи.

У жовтні 1995 року в Софії Міжнародна конвенція «Середо­вище для Європи» ухвалила загальноєвропейську стратегію біо-

52

логічної різновидності та ландшафту. Вона визначила основні положення для діяльності, спрямованої на охорону природи і зрі­вноваженого використання її в Європі. Одним із стратегічних положень документа є спроба узгодити мотиви охорони природ­ного довкілля з політикою в галузі туризму і рекреації, а також створити умови для розвитку екотуризму. Із впровадженням в життя такої стратегії одночасно буде гарантовано забезпечення охоронної діяльності, а також розвиток місцевого туристичного господарства.

Рада Європи за останні десять років провела низку конферен­цій щодо проблем розвитку туризму в країнах Центральної та Східної Європи. Такі конференції вже відбулися у Будапешті, Бухаресті, Софії, Варшаві та Моріборі. їх учасники порушували проблеми туризму в лісових і гірських регіонах, охорону дельт, екологічний розвиток туризму, інтеграцію в галузі туризму. У співпраці з країнами Середньої і Східної Європи Рада Європи надала допомогу Словенії, Білорусі, Албанії у справі підтриман­ня процесу формування зінтегрованих програм розвитку екоту­ризму. Загальноєвропейська стратегія біологічної різновидності ландшафту дає сьогодні нові й ширші підстави для екологічних пропозицій у галузі туризму. їх реалізовують і поширюють спе­ціальні міжнародні групи, які працюють у 40 країнах — членах Ради. Крім згаданої у 1996 році Рада Європи організувала в Страсбурзі семінар, метою якого було виробити новий кодекс екологічних правил для туристичної діяльності. Було проведено низку досліджень, соціально-культурних та фінансових аспектів програм туристичного розвитку, а також розглядалася можли­вість передання методів діяльності в галузі екотуризму, які за­стосовувалися в інших європейських регіонах. Уже опрацьовано проект стандартного курсу, який має бути впроваджений в шко­лах, інститутах та університетах, де викладають туризм.

Діяльність на національному рівні

Основну роль на національному рівні відіграє держава, а саме виконавча і законодавча влада. її завдання полягає у створенні відповідних законодавчих положень для туризму, пов'язаного з екологією. Тобто прийняття законів, які б регулювали вплив на природних середовище транспорту, закладів громадського хар­чування і розміщення, створення установ, які б здійснювали еко­логічний контроль. Важливим елементом є створення природо­охоронних об'єктів з відповідними правилами в них, які б


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   37


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка