В сучасних умовах переходу України до ринкової економіки в кожній галузі відбувається пошук нових шляхів та методів виро­бництва, здійснюється аналіз сучасного стану, окреслюються пе­рспективи на майбутнє



Сторінка3/37
Дата конвертації05.11.2016
Розмір6.35 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   37

18 —-

Основною ознакою цього етапу можна вважати монополіза­цію галузі туризму, тобто виділення її в самостійну складову сфери послуг. В умовах зростання психологічних навантажень, інтенсифікації життя людей в індустріальних країнах туризм стає ефективним засобом рекреації. З предмету розкоші він пе­ретворюється необхідність для населення високорозвинених країн. У кінці XX ст. спостерігається збільшення попиту на ту­ристичні послуги серед людей середнього і нижче середнього статку. Це ще більше диференціювало туристичний ринок, розрахований на людей з різним матеріальним становищем, рі­зними інтересами, метою і вимогами до рівня сервісу. До цього періоду належить створення великих транснаціональних ком­паній.

Нині близько 100 млн. людей в усьому світі зайняті в турис­тичній індустрії. Вони обслуговують близько півмільярда ту­ристів на рік, причому їх кількість щороку зростає. Якщо взяти за базовий 1950 рік, коли тільки організованими на комерцій­ній основі турами було охоплено 25 млн. осіб, то можна спо­стерігати зростання кількості людей, охоплених туристським оборотом: 1960— туристів стало в 2,8 раза більше, 1980— у 10 разів, 1990 — у 18 разів, 2000 — у 28 разів більше.

Сьогодні від туризму певною мірою залежить економіка понад 125 країн. Розвиток малих та середніх центрів обслуго­вування туристів є одним із факторів підвищення рівня добро­буту, населення, адже він дає можливість створювати нові ро­бочі місця та сприяє зростанню екологічної, культурної та соціальної освіченості.

Таким чином, розвитку міжнародного туризму сприяли полі­тичні, економічні, технічні, культурологічні та соціальні факто­ри. Інтенсивний його розвиток спостерігається в країнах зі спри­ятливою внутрішньою і зовнішньою політикою, стійким еконо­мічним розвитком, високим рівнем культури, розвиненою соціа­льною інфраструктурою.

1.5. історія розвитку туризму в Україні

У першій половині XIX ст. серед передової української інтелі­генції зростає інтерес до історико-культурних та природних пам'яток своєї Батьківщини. Зокрема, значну увагу організації народознавчих мандрівок приділяли члени «Руської трійці» — М. Шашкевич, І. Вагилевич та Я. Головацький.

19

У другій половині XIX ст. було досліджено лікувальний по­тенціал Криму, Прикарпаття та Закарпаття. Кінець століття був періодом припадає час створення перших туристичних бюро, які займалися організацією туристичних подорожей у регіоні. Одним з перших було створене Ялтинське екскурсійне бюро (1895 р.). Такі ж організації наприкінці XIX— на початку XX ст. були організовані і в Галичині (Львові, Перемишлі, ін­ших містах краю). На цей же період припадає початок освоєн­ня рекреаційно-туристичних місцевостей Яремчі та Ворохти. В Українських Карпатах розвивається лещетарський туризм.

У 20-х роках XX ст. на українських землях були відкриті перші будинки відпочинку — спочатку на Донбасі, а згодом і в інших придатних для цього місцевостях. Водночас розвиваєть­ся і курортологія. Для розв'язання проблем грязелікування і бальнеотерапії при захворюваннях серцево-судинної та нерво­вої систем, органів травного тракту та сечовивідних органів у 1928 році був створений Одеський науково-дослідний інститут курортології.

За часів СРСР туризм в Україні розвивався на профспілко­вій та відомчій основах. Путівки на бази та у будинки відпочи­нку були своєрідним видом пільг. Профспілковим туризмом в Україні керував «Укрпрофтуризм». Іноземним туризмом моно­польно займався «Інтурист», а також «Супутник», — організа­ція, яка упорядковувала в СРСР міжнародний молодіжний ту­ризм.

До 1991 року рекреаційно-туристичне господарство України функціонувало в єдиному рекреаційно-туристичному комплексі Радянського Союзу. Курорти належали державі, а керівництво туристичною діяльністю велося централізовано.

Період з 1990 по 1993 рік був особливо складним для туризму в Україні. Обсяг туристичної діяльності на внутрішньому ринку зменшився в чотири рази, а кількість іноземних туристів, які від­відали Україну, скоротилися до 80 %. Лише 120 тис. іноземних туристів було зареєстровано у 1992 році.

З прийняттям Верховною Радою України «Закону про ту­ризм» (1995 р.) розпочався новий етап розвитку українського ту­ризму. Сьогодні його розглядають як одну із найперспективні-ших, а тому у недалекому майбутньому провідних галузей економіки України.

Нині для обслуговування туристів використовуються мож­ливості понад 3000 закладів оздоровлення та відпочинку, май­же 1400 готелів, мотелів, кемпінгів різних форм власності,



20 ""

3500 транспортних засобів. Туристичною діяльністю займа­ються 2,5 тис. підприємств, на яких працюють понад 100 тис. людей.

Реалії часу змушують Україну шукати свою нішу в світовій туристичній індустрії. Керівництво Державної туристичної адмі­ністрації бачить майбутнє галузі у розвитку транспортних кори­дорів та туристичної інфраструктури. Ще одним важливим пи­танням є контроль за якістю туристичних послуг.

Отже, туризм в Україні проголосили пріоритетним напрямом української економіки роботою державних установ в галузі тури­зму можна ознайомитись, переглянувши аналітичний звіт про роботу Державної служби туризму і курортів (додаток 8).



Туризм — активна і невимушена форма спілкування між лю­дьми. Розширення і поглиблення туристських зв'язків між краї­нами — важливою проблемою сучасних міжнародних відносин. Питання розвитку туризму, його політичний, економічний і культурний впливи на світове господарство та міжнародні зв'язки активно обговорюються в політичних, ділових та науко­вих колах.

Сьогодні, починаючи від Наради з безпеки та співробітництва в Європі (Гельсінкі, 1975), тенденція до поліпшення міжнародно­го становища: зміцнюються контакти між країнами з різними си­стемами та рівнями розвитку, позитивний вплив туризму стає особливо помітним.

Держави — учасники Наради, визнаючи внесок, який робить міжнародний туризм у розвиток взаємовідносин між народами, а також в економічний, соціальний і культурний прогрес, заявили про намір заохочувати розвиток туризму, домовились продовжу­вати співробітництво в галузі туризму на двосторонній і багато­сторонній основі.

Характерною ознакою туризму останніх років на світовому рівні є висока динамічність і стабільність його розвитку, а також активний вплив на економіку багатьох країн, що мають сприят­ливі рекреаційні ресурси.

Обмін туристами — це, по суті, один із видів міжнародних зв'язків, що охоплює важливі питання громадського життя. Сьо­годні створено об'єктивні передумови для співробітництва в міжнародному масштабі.

Міжнародний туризм і туризм взагалі відіграють значну роль у зміцненні миру в усьому світі, поліпшенні взаєморозуміння і дружби між народами, розширенні торгового, наукового та куль­турного співробітництва.

Ознайомлення зі звичаями, побутом, культурою народу ін­


шої країни, з її історією та історичними пам'ятками спонукає
22

до глибокого пізнання довкілля. Поєднання слів «відпочинок, оздоровлення + пізнання, враження» найкраще передає сучас­ний напрям у розвитку як міжнародного, так і внутрішнього туризму.

Туризм дає людям можливість не тільки ознайомитися з жит­тям один одного, а й порівняти різні економічні системи. Поряд із зростанням туристських потоків до найрозвиненіших районів туризму, підвищується інтерес до нових і ще мало освоєних те­риторій, незважаючи на високі транспортні витрати і дещо об­межені можливості туристичного сервісу.

Туризм посідає чільне місце в міжнародних зовнішньоеконо­мічних зв'язках. Він є важливим стимулом розвитку світової тор­гівлі, що сприяє розширенню й активізації міжнародного торго­вого обміну. Водночас туризм слід розглядати і як самостійний вид міжнародних зв'язків.

2.1. Поняття про туризм

Туризм є одним із важливих соціально-економічних явищ сучасності, яке підпорядковане об'єктивним законам розвитку суспільства. Як вид людської діяльності та галузь економіки, туризм активно розвивається, і в майбутньому його значення зростатиме.

Це найдинамічніша галузь сфери послуг. Потреба у відпочин­ку стимулюється урбанізацією, науково-технічною революцією, загальним підвищенням життєвого рівня тощо.

Туризм — різновид рекреації, один із видів активного відпо­чинку. Він відображає характерну тенденцію сучасності, коли перевага віддається у динамічному відпочинку, у процесі якого відновлення працездатності поєднується з пізнавальною діяльні­стю. З економічного погляду — це особливий вид споживання матеріальних та духовних благ, послуг і товарів, що виділяються в самостійну галузь господарства.

У деяких країнах туризм став вагомою статтею доходів дер­жави і належить до найперспективніших галузей національної економіки. В Україні він визнаний однією із галузей, що потре­бують пріоритетного розвитку.

У законі України «Про туризм» зазначено, що туризм— це тимчасовий виїзд (подорож) осіб з постійного місця проживання з пізнавальною, оздоровлювальною, професійно-діловою, спор­тивною, релігійною та іншою метою на термін від 24 годин до

одного року поспіль, без зайняття оплачуваною діяльністю в міс­ці тимчасового перебування.

На нашу думку, туризм — це вид рекреації, пов'язаний з виїз­дом за межі постійного місця проживання, активний відпочинок, під час якого відновлення працездатності поєднується з оздоров-лювальними, пізнавальними, спортивними і культурно-розважаль­ними цілями.

2.2. Класифікації туризму

Види і форми туризму

Для територіальної організації та планування туристського господарства важливе значення має класифікація туризму, зміст якої полягає у виокремленні його класів, форм і видів за найріз­номанітнішими напрямами.

Поки що не існує чіткої загальноприйнятої класифікації. Це по­яснюється насамперед тим, що практично неможливо виділити чи­сті форми і види сучасного туризму. Класифікація його за видами і формами дає можливість розв'язати низку проблем щодо розвитку і територіальної організації туристського господарства, визначати попит на окремі види туристичних послуг і на цій підставі розроб­ляти плани розвитку матеріально-технічної бази туризму.

Туризм можна класифікувати за найрізноманітнішими показ­никами: за метою, засобами пересування, характером, термінами і тривалістю подорожі, засобами розміщення тощо. У класифіка­ції туристичних подорожей і поділі їх на види вирішальне зна­чення має їхня мета. Щоправда, мандруючи, турист ставить пе­ред собою не одну мету. Втім, залежно від індивідуальних потреб, одна з них переважає.

Форми і види туризму залежать від низки чинників:



  • наявності й тривалості вільного часу;

  • віку, статі, стану здоров'я, рівня духовного розвитку, особи­стих смаків людей і їхнього матеріального добробуту;

  • розмаїтості природних умов і сезонності;

  • наявності певних засобів пересування.

З огляду на мету та умови можна виокремити форми і види туризму.

Залежно від виду туризм поділяють на:

• внутрішній або національний — подорожі у межах своєї
країни;

24

• іноземний або міжнародний — подорожі поза межами країни.

Розглянемо їх докладніше.

Внутрішній туризм обслуговує переважно громадян своєї країни, іноземний — туристів із-за кордону. Для кожної країни здійснення туристичних подорожей її громадян за кордон є паси­вним туризмом, а приїзд іноземців — активним.

Плануючи розвиток туристського господарства, зокрема, його матеріально-технічної бази, не можна враховувати потреби тіль­ки якогось одного виду туризму — іноземного або внутрішнього, попиту тільки іноземних туристів чи громадян своєї країни. Іно­земний туризм перебуває під впливом політичних обставин. На­приклад, загострення відносин між державами може призвести до скорочення або навіть згортання туристичних зв'язків. За та­ких умов, коли сповільнюється або скорочується обсяг іноземно­го туризму, внутрішній туризм є «амортизатором» для туристсь­кого господарства загалом.

Розвитку внутрішнього туризму не всі країни приділяють до­статню увагу, проте його економічне значення зростає. Хоча внутрішній туризм і не забезпечує притоку іноземної валюти, але він пожвавлює економічну кон'юнктуру, сприяючи розвитку ту­ристського господарства.

У Законі України «Про туризм» подається інший поділ. Зок­рема, там зазначено, що туризм поділяється на іноземний, внут­рішній та зарубіжний. До першого належать іноземці, котрі по­дорожують територією України, до другого— особи, які подорожують в межах своєї країни, і до третьої групи належать громадяни України, які подорожують за кордоном. Вважаємо цю класифікацію (за напрямом здійснення туристичної подорожі) недостатньою для законодавчої бази, хоча цілком виправданою з державної точки зору, адже пріоритетним для України залиша­ється іноземний (в'їзний) туризм як вагомий чинник поповнення валютними надходженнями державного бюджету та створення додаткових робочих місць.

За характером організації туризм поділяють на:


  • плановий (організований);

  • самодіяльний (неорганізований).

Плановий туризм — це внутрішній туризм за маршрутами, розробленими і організованими відповідними туристичними організаціями, з наданням певного комплексу послуг (екскур­сійне обслуговування, транспортне перевезення, забезпечен­ня місцем проживання, харчування тощо). В Україні плано­вий туризм набув поширення в 60-х роках XX ст. Через її

25

територію проходить майже 500 планованих туристичних ма­ршрутів.

Подорожі груп або окремих туристів, що здійснюються не за планом, передбаченим туристичними організаціями і підприємс­твами, є самодіяльним (неорганізованим) туризмом. Туристи са­мі вибирають і розробляють маршрути своїх подорожей. Самоді­яльний туризм об'єднує на добровільних засадах аматорів пішохідних, лещетарських, велосипедних, автомобільних, гірсь­ких та інших походів, різної кваліфікації. Відпочинок під час са­модіяльних походів не обмежується оздоровленням і відновлен­ням сил, а спрямований також на активне пізнання довкілля, охорону природного середовища, вивчення пам'яток історії та культури, ознайомлення з минулим і сучасним місця подорожі. Самодіяльний туризм поєднує форми краєзнавчої та екскурсійної діяльності, суспільно корисну працю за дорученням науково-дослідних, природоохоронних та інших організацій, а також ор­ганізацію і проведення туристичних зборів і змагань, самодіяль­ну і технічну творчість, навчання туристичних кадрів. Усі само­діяльні походи відбуваються згідно з правилами проведення туристичних спортивних походів.

За кількістю учасників виокремлюють:


  • індивідуальний туризм;

  • груповий туризм.

Подорож окремої сім'ї або однієї людини за власним пла­ном — це індивідуальний туризм, подорож групи людей — гру­повий. Хоча деякі теоретики виділяють подорож окремої сім'ї як сімейний туризм.

За термінами і тривалістю подорожей туризм поділяють на:

  • короткочасний (туризм «вихідного дня»);

  • тривалий.

Короткочасний туризм передбачає перебування людей у тури­стичній подорожі не більше трьох діб. Він є масовою формою, тому що в нього втягнуто широкі прошарки населення. Зростає значення короткочасного туризму, особливо серед молоді. Коро­ткочасний, але багаторазовий відпочинок наприкінці тижня кон­куруватиме з тривалим одноразовим. При п'ятиденному робочо­му тижні із загального річного бюджету часу на відпочинок майже половина припадає на вихідні дні і тільки 15—20 відсот­ків — на відпустки або канікули. Решта вільного часу відводить­ся на щоденний відпочинок після робочого дня. Потрібно також враховувати постійний чинник— транспортну доступність, ви­ражену в часі.

26

Міське населення все більше прагне до відпочинку на лоні природи. З огляду на важливе значення організації короткочас­ного відпочинку, а також тенденцію до подальшого збільшення цільного часу у населення, особливу увагу слід звернути на ство­рення зон позаміського короткочасного відпочинку.



За територіальною ознакою внутрішній туризм поділяють на:

  • місцевий;

  • дальній.

Місцевий туризм передбачає організацію туристичних подо­рожей у межах рідного краю, а дальній — поза його межами. За інтенсивністю туризм поділяють на:

  • постійний;

  • сезонний:




  • односезонний;

  • двосезонний.

Під постійним туризмом розуміють рівномірне відвідування туристських районів і населених пунктів упродовж року, а під се­зонним — у певний час року. Сезонний туризм поділяють на од­носезонний і двосезонний. Односезонний поширений у районах, які відвідують у певний час року, переважно влітку або взимку, а двосезонний характеризується туристичними потоками і влітку, і взимку.

Залежно від мети подорожі туризм поділяють на:

  • пізнавальний (екскурсійний) — відвідування та ознайомлення з пам'ятними місцями та пам'ятками культури, історії, природи;

  • оздоровлювально-пізнавальний — поєднання цілей оздоро­влення і пізнання;

  • курортно-лікувальний — пересування людей, зумовлене по­требою поліпшити стан здоров'я;

  • спортивний — участь у спортивних заходах;

  • вихідного дня — перебування кілька днів за межами міста, а також у спеціалізованих зонах відпочинку;

  • діловий — відвідування об'єктів за професійним інтересом;

  • релігійний;

  • зелений;

• аматорський — мисливство, рибальство тощо.
Розглянемо докладніше деякі з цих видів. Курортно-

лікувальний туризм вважають одним із найстаріших видів тури-шу, поширений у країнах з вигідним географічним розташуван­ням та сприятливими кліматичними умовами, які мають баль­неологічні та кліматичні літні й зимові курорти (в Україні, Росії, Італії, Франції, ФРН, Чехії, Словаччині, Австрії, Швейцарії, Бол-



27

гарії, Угорщині, Румунії тощо). Для організації курортно-ліку­вального туризму важливим є цілющий клімат, лікувальні дже­рела і грязі, мальовничі природні й садово-паркові ландшафти. Розвиток курортно-лікувального туризму зумовлює появу вели­ких і малих туристичних центрів і навіть цілих комплексів.

Відомими міжнародними курортами і місцями масового від­починку є Ялта (Україна), Сочі (Росія), Капрі (Італія), Ніцца (Франція), Вісбаден (Німеччина), Карлові Вари (Чехія), Давос, Лозанна (Швейцарія), Інсбрук (Австрія), «Золоті піски» (Болга­рія), район озера Балатон (Угорщина) та ін.

Перебування на курортах, окрім оздоровлення, передбачає ознайомлення з визначними пам'ятками історії й архітектури цього району національними традиціями місцевого населення тощо. Тому таких курортників слушно вважати туристами.

Спортивний туризм — це пересування людей у вільний час, щоб займатися спортом.

Він має такі різновиди:



  • пішохідний;

  • гірський;

  • водний (на плотах, байдарках);

  • лещетарський;

  • гірськолижний;

  • велосипедний;

  • автомобільний та ін.

В Україні цей вид туризму є досить поширеним. Спортсме-ни-туристи для підвищення своєї спортивної кваліфікації ви­конують встановлені нормативи. Туристичні походи мають рі­зні категорії складності, визначаються характером і кількістю природних перепон, які має перебороти спортсмен-турист під час проходження маршруту, розробленого і затвердженого ма­ршрутно-кваліфікаційними комісіями (МКК). Крім того, кате­горія складності визначається тривалістю подорожі, протяжні­стю і складністю маршруту, а також іншими специфічними чинниками.

Проходження туристичних маршрутів від простих до най­складніших і накопичення досвіду організації та проведення ту­ристичних подорожей передбачають виконання певних спортив­них нормативів, що дають право одержати розряди і звання.

Активно розвиваються цільові туристичні поїздки на фести­валі мистецтв, виставки, свята, спортивні змагання, а також спі­льна робота та відпочинок молоді різних країн у спортивних та оздоровчих таборах тощо. Такі заходи також сприяють розвитку

28

туризму. Для залучення іноземних туристів у багатьох країнах приділяють увагу організації різноманітних видовищних заходів.

Діловий туризм виник порівняно недавно. Першими організо­ваними туристичними подорожами пізнавально-ділового харак­теру були поїздки на міжнародні ярмарки і виставки. Кількість поїздок ділових людей збільшилася з розширенням комерційних ринків і поступовим ослабленням митних обмежень, а також за­вдяки збільшенню швидкості руху транспорту та зниженню транспортних витрат. Міжнародні виставки, ярмарки, аукціони, які відвідують мільйони туристів, — досить прогресивна форма спілкування.

Діловий туризм охоплює групи людей, об'єднаних єдиною ме­тою або фаховими інтересами. Це можуть бути бізнесмени, інже­нери, лікарі, педагоги, спеціалісти сільського господарства, які здійснюють туристичні подорожі за спеціальними програмами і маршрутами. Поняття «діловий туризм», за сформованою у між­народному туризмі практикою, охоплює широке коло поїздок;



  • ділові поїздки співробітників підприємств для переговорів, участі у виробничих нарадах, презентаціях, збутова діяльність тощо;

  • поїздки на конгреси, конференції, виставки, ярмарки, біржі;

  • поїздки на спортивні змагання команд, гастролі;

  • поїздки офіційних делегацій.

Діловий туризм відіграє значну роль у міжнародному, внут­рішньому й іноземному туризмі України, перспективи його роз­витку— найсприятливіші. Частка ділового туризму в світі, за оцінками експертів ВТО, становить майже 20 відсотків.

Це один із економічно найефективніших видів туризму в світі. Майже 50 відсотків доходів авіакомпаній, 60 відсотків доходів готелів складає обслуговування саме цієї категорії туристів.

Релігійний туризм — це подорожі, які мають на меті будь-які релігійні процедури, місії. Він є найстарішим видом туризму. Сьогодні особливо помітне прагнення туризму і релігії до тісного співробітництва. У туризмі з релігійною метою можна виокреми­ти такі види поїздок:


  • паломництво, тобто відвідання святих місць, щоб вклони­тись церковним реліквіям, святиням і взяти участь у відправленні релігійних обрядів;

  • пізнавальні поїздки, мета яких ознайомлення з релігійними пам'ятками, історією релігії та релігійною культурою;

• наукові поїздки — поїздки науковців, які вивчають різні релігії.
Основними центрами релігійного туризму є Ватикан, Єруса­
лим та Мекка.

Останніми роками в Україні активно розвивається сільський зе­лений туризм. Цей вид туризму, сприяючи розвитку малого бізне­су в аграрних регіонах, дає можливість міським мешканцям цікаво та змістовно відпочити у сільських місцевостях, де вони знайом­ляться з народною культурою — піснями, танцями, кухнею, звича­ями та обрядами. Характерно, що серед охочих відпочити у селі є не тільки городяни з невеликими статками, а й заможні люди. Це пояснюється не лише тим, що такий відпочинок дешевший, а й бажанням побути подалі від міського гамору, позбутися стресів, спричинених бурхливою урбанізацією. Завдяки зеленому туризмо­ві у мешканці міст мають здоровий відпочинок за доступними ці­нами, селяни можливість вигідно реалізувати безпосередньо на мі­сці частину виробленої продукції та розвивати власний бізнес.

Крім того, з урахуванням реалій сучасної складної економіч­ної ситуації в Україні, розвиток сільського туризму не потребує значних капіталовкладень, оскільки передбачає використання на­явної інфраструктури сільських населених пунктів, помешкань сільських господарів.

Відпочинок у селі цікавий, якщо до нього долучаються екскур­сійні маршрути, які розкривають джерела народної культури та мистецтва, літератури, української духовності. Це ознайомлення з численними центрами народних художніх промислів, ткацтва, ви­шивки, гончарства, малярства, різьблення по дереву, лозоплетіння. Це і рідвідання місць, пов'язаних з життям та творчістю видатних людей: Тараса Шевченка— на Черкащині, Миколи Гоголя— на Полтавщині, Лесі Українки — на Житомирщині та Волині, Івана Франка — на Івано-Франківщині та Львівщині.

А перебування у сім'ях сільських трударів дає можливість до­лучитися до народних свят, ознайомитися з етнографічними осо­бливостями окремих регіонів. Спільно з господинею можна спробувати подоїти корову, під керівництвом господаря— під­кувати коня, або всією сім'єю взяти участь у місцевих святах чи у збиранні врожаю.

Досвід розвинених країн, де зелений туризм успішно функці­онує вже десятки років, свідчить про те, що для його розвитку потрібно створити належну нормативно-правову базу, яка б сприяла залученню до цього процесу підприємливих людей. Та­кий підхід дасть можливість виявити народних умільців, спону­катиме їх до гараздовитого господарювання на своїх садибах, створення затишку та належного рівня послуг.

Досвід роботи органів місцевої влади окремих територій При­карпаття, Поділля, Закарпаття, Галичини, Таврії, Придніпров'я,

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   37


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка